| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Не йди.
Не треба.
Відпусти.
Достатньо.
Тепер іди, залиш все назавжди.
Остання іскра так давно погасла
Остання хвиля так і не відчула щастя
Останній вітер вже розніс піски.
Тепер так тихо, так спокійно стало,
Неначе камінь із душі упав
От так, востаннє я прошу: не згадуй
Що в нас було, те залишилось в спогадах.
Фінал настав, щасливі ми обоє
Що відпустили наші душі в далечінь
І з неба нам назустріч вийде промінь
І поведе нас у майбутнє поколінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2015
Как можно верить что придет тепло
Когда в душе уже давно прохладно
Как можно верить что полюбит тот ,
Кот верен лишь себе.. досадно...
Зачем порой пускаться в пыль?
Чтоб вспоминать и говорить о прошлом?
Вернуть нельзя, нельзя любить того, кому любовь всего лишь слово \"просто\".
Не знать, не слышать и не ждать,
Не быть любимой в этом ГРОМКОМ мире
И каждый вечер, как стрела, дается знать
Что все же мало, но мы вместе были.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610823
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.10.2015