| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
"Мені не можна розум втрачати,
Бо може доведеться обирати
Яким життя вбачати
і як все успадкувати."
Поки дзвонарі ще мовчать,
Я можу спокійно дишать,
а коли дзвін вже проб'є
і годинник пісню закує,
будем ми в одном місці стоять
й себе якомсь являть.
Та коли ж цей час буде,
доля про нас вже забуде.
Понеже кожнен свій шлях здобуде.
А коль вже шляхи і перетнуться,
молюсь боже, що вони зійдуться.
Багряним полум'ям серце палає
ось день у день воно місця не знає,
Від цього й себе замикає,
ясні січневі ночі спати не дава́є.
Бо квітка що запалила його
п'янкого нектару собі залишає
Адже тліючого серця не мого,
сили згасити не має.
А квітка ця не проста.
Запашна, помпезна й без хреста,
вродлива чутка й незвичайна
...дотик до квітки цієї ран не залиша, бо квітка прекрасна й ніжна
а стан її ... бездоганний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2015
Рідна змучена моя Країно
Годі вже гірко тужити
Нещадно покладена на коліна
Вставай Могутня Україно-час жити
Сльозьми спокон віків вкрита
Ти, що свободи ніодколи не мала,
Коли була в зародку ще вбита
Віками шукала славетного фіналу
Матінко своїми дітьми полишена
Одчас діти у розбратах гудять
Гарна, ніжна, строга й спантеличена
Зі зневагою Плюють, іі чванять
Незграбні нащадки великої землі
Милосердна матінко годі журити
По синах порхаючих наче джмелі.
Скільки ти будеш це терпіти
Злидні Розбрат й гніт
Скільки будеш ще молити
бога, а не тебе клятий содоміт?
Що як ти встанеш з колін
Діти чи побачать тебе?
Ті що ніколи не робили поклін,
Ті яких ти лагідно сповила,
Коли ти будеш гордо й вільно вікувати,
А всі твої сини дочки й онуки
З гордістю на світі Руссю тебе окликати!
Жадаю я почути славетно слово «Матінко-Країна»
Велика могутня шляхетна незламна Україно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609916
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 28.09.2015