Orchidea

Сторінки (1/6):  « 1»

Океан

Моя  душа  –  бездонний  океан,
Ти    невпинна  буря  в  ньому.
В  своїх  зрадах  винен  сам  ,
Моя  винна,  що  була  з  тобою.
Твоє  кохання  дурна  омана,
І  я  піддалась  так  легко  їй.
Моє  життя  суцільна  драма,
І  ти  в  цій  драмі  так  часто  не  мій.
Ти  цілуєш,  кохаєш  інших  ,
А  я  в  пошуку  довершених  рим  ,
І  ти  мене  знову  потонути  полишиш,  
Щоб  зігрітися  чужим  теплом  серед  холодних  зим  …      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2017


І я пишу померлому поету…

І  я  пишу  померлому  поету,
Його  не  цікавить  більше  Аржатей,
Я  надягну  чорну  вуаль  його  новому  сюжету,
Його  кімната  вже  давно  без  камей.
Чомусь  він  дожива  останні  дні,
І  плаче  він  довгими  ночами,
І  можливо  в  наступному  житті  ,
Він  не  буде  вбитий  карими  очами!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2016


Кохання живе три роки.

Чому  так  холодно  мені  ,
І  ця  зима  така  жорстока?
До  весни  ще  довгі  дн  ,
А  мене  покинув  той  диявол  кароокий.
І  причина  суму  не  в  ньому  ,
Давно  не  турбують  його  дурні  слова.
Сума  немає,  але  він  в  усьому.
І  сьогодні  муза  прийшла  не  сама,
Вона  принесла  імена  троянд,
Колись  давно  посаджених  мною,
Імен  стільки  скільки  зрад,
Зроблених  в  чужих  ліжках  тобою  .
І  твоє  кохання  таке  гірке,
Що  аж  струни  завмирають  від  жаху,
І  краще  б  не  кохала  тебе  ,
Щоб  не  ховатись  під  вуаллю  в  страху.
Ти  Брегбедера  так  і  не  полюбив,
Але  обмити  кінець  шампанським  треба.
І  дякувати  Богу,що  ти  мене  лишив,
З  дияволами  не  кохаються  поети  з  неба.
Поети  кохають  океан  очей,
В  якому  потонути  не  шкода  ,
 Неважко  достукатись  до  твоїх  дверей  ,
Адже  усім  доступна  кароока  ілюзія.
Вона  не  те,щоб  повією  стала  ,
Та  ні  ,  хоча  так  і  є,
Та  повія  і  смуток  мій  забрала  ,
Я  і  не  злюсь  ,  адже  повія  колись  помре  .
І  більшість  ,  що  було  між  нами  
І  ломаного  гроша  не  варто,
Але  ж    який  був  присмак  між  словами  …
Я  ненавиджу  тебе  з  таким  азартом  ,
І  кохати  тебе  я  більше  не  в  силах,
Це  кінець,  моє  серце  полонить  інший
Так  ніжно,  так  сильно,  так  неможливо!
І  смуток  мій  від  океану  страшного  ,
В  якому  потопаю  я  і    моя  муза  зі  мною!        

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2016


Холодна кава

На  столі  холодна  кава,
Я  рахувала  свої  сльози,
А  вона  вірно  чекала  ,
Поки  я  згадувала  ті  грози.
За  вікном  злива  холодна,
Яка  вкриває  душу  мою  ,
І  не  рятує  книга  жодна.  
Я  так  кохаю  останню  музу  свою!
Вона  вічна  та  жива  лише  хвилини,
Муза  ,  як  та  німецька  кава,
Минуло  лише  три  години,  
І  вона    вмить  холодною  стала  !      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641076
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.02.2016


Ображена муза

Я  так  страждено  чекаю  
На  ті  рими,що  покинули  мене.
І  цим  мовчанням  себе  вбиваю,
Краю,  ріжу  ,  розриваю  себе.
Та  мовчати  душа  не  в  силах,
Через  роки  заговорить  вона,
Все  ж  розкаже  про  все  неможливе,
Про  все,  що  ховала  в  собі  сама.
Мовчання,  як  лід,  тверде  та  холодне  ,
Та  колись  мусить  прийти  весна,
І  помре  мовчання  те  голодне,
Що  до  нині  мене  вбива.
Струни  душі  знову  заграють,
Роки  мовчання  підуть  в  забуття,  
Льоди  безжальні  усі  розтануть,
В  очікуванні,  що  прийде  весна!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2016


Колись ти попросив зіграти мене на фортепіано…

Колись  ти  попросив  зіграти  мене  на  фортепіано,
Сказав,  що  від  погляду  мого  ти  п’яний,
Казав,  що  я  богиня  та  й  очі…
Адже  приходив  до  мене  щоночі.
Цікаво,  про  що  думала,  коли  обіцяла,  що  пограю,
На  твої  питання  «чому?»  я  відповідала,  що  не  знаю,
Коли  казав  про  очі  просто  посміхалася,
Але  нажаль,  я  в  іншого  закохалася,
Він  неприступним  і  далеким  був,
Можливо  й  не  любив,  але  швидко  забув.
А  ти  все  так  приносиш  квіти  та  чекаєш,
І  на  мої  питання  «Чому?»  ти  відповідаєш,  що  не  знаєш.
Час  йде  ,  вже  іншого  неприступного  й  далекого  знайшла
І  на  мої  питання  «чому?»  він  відповідає:  «Написана  давно  доля  твоя!»  
А  ти  чекаєш  досі  і  квіти  вже  зів’яли  ,
Я  і  ти,  і  ті  неприступні  й  далекі  вже  іншими  стали  .
Зів’ялі  троянди  в  пам’яті  зостались,  час  йде,  час  минає  
І  на  мої  питання  «чому?»я  сама  відповідаю,  що  не  знаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2016