Поліна Козакова

Сторінки (1/6):  « 1»

І за ким тепер бігти

І  за  ким  тепер  бігти?
вилки  гнуться  від  злості,
мильні  бульбашки  лускають
 горіхами,
гордість  плететься  за  спиною,
спинами  стали  усі  обличчя,
вулиці
і  в  кімнатах  без  вікон  мружаться  очі.
Що  тепер?
Як  тепер?
він  був  моїм  маренням,
а  тепер  життя  вибачається:
не  твоя  партія,
я  і  не  уявляла  що  все  так  станеться.
Сталося.

І  за  ким  тепер  бігти?
за  ким  волочити  ноги  
стомлені,
сто  солдат  полягли  на  полі  нашого  бою,
у  мене  в  голові  вічність  безмежного  лану,
поки  життя  картавить
я  затуляю  вуха
і  навіть  не  плачу,
більше  не  плачу
і  не  плачу  за  кару.
Карма  зіпсована,
в  тому  житті  я  була  картою,
піковою  роковою  дамою,
а  тепер  вицвішою  
на  столі  лежу  мапою.
Вічність  безмежного  плану,
збудеться,
злюбиться,  
а  листки  падають
на  голову  градами  й  гранатами.

Він  був  моїм  маренням,
а  тепер  життя  вибачається:  
не  твоя  партія.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2015


Вишневим соком

між  далями
гори  
далі  йдучи
і  тримаючи
мапи
в  голові  лише  пісня
про  Дон  Кіхота
між  океанами
срібні  столітні  долі
додому  
додолу
мій  дім  
це  уся  планета

між  далями  
море
далі  гримлять  гармати
я  на  краю  світу
бачу  з-за  горизонту
як  стелиться  день
накриваючи  все  гарячим
проміння  тече  по  долонях  
стікаючи  водопадом

між  далями  
простір  
вічний  і  без  обману
за  небесним  колом  
прямуючи  рівно
я  виллюсь  з  цього  світу
свіжим  вишневим  соком
щоб  стати  частиною  цілого
стати  вільною.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607629
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2015


Як свічки

як  свічки
руки
сірники  ми
чи  ти  не  бачиш
між  нами  вогонь  горить
не  гасне
не  згасне
вогонь  наш
маленька  вічність
так  мало
мені  до  тебе  з  ніжністю
і  прикувати
 пальцями  пальці
по  шкірі
по  вогкій  
легенькій  шкірі
відмірюю
твою  
щирість
мій  єдиний  
незбагненний  
вір  мені
вир  за  вікном  летить
милий
ми  птахи
і  щоб  високо  літати
у  мене  ти  є
у  тебе  я  є  
здіймаємо  крила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2015


Гаряче

   
           нікуди  
           падати
           далі  
           небо
           на  схилі
           вечора
           п`яні
           горланять  
           пісні
           я  щосили
           викручуюсь  
           треба  
           вміти
           мітити
           в  серце
           у  серце-квітку
           нікуди  
           бігти
           тікати
           осінніми  ранками
           ранки  
           гарячі
           як  сонце
           на  горизонті
           літньому
           всі  ліси  пройдені
           далі
           лишилась
           темрява
           я  
           в  неї
           з  розбігу
           з  посмішкою
           з  відвагою.
     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607456
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2015


на траві ранами

падаєм
падаєм
літаками  
літати  нам  рано  ще
милий
рано  ще
вранці  сонце  зійде
а  ми  на  траві  ранами
райськими  яблоками  
стиглими
падаєм  
падаєм
грозами  й  дощами
нам  нести  воду  
в  долонях  зів`ялих
сонце  червоною  кулею  
у  наших  очах  білою  плямою
мляві  ми
падаєм
падаєм
вітер  шепоче  слова  про  кохання  нам
як  же  так
кораблі  забувають  гавані
голос  солодкими  градами  
на  обличчя  падає
кров  закипає
згадую
милий
літати  нам  рано  ще
чуєш
рано  ще

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2015


На віки

На  віки
на  твої  віки  упадуть  тумани,  дощі  і  грози,
усі  найвеличніші  гори  тобі  моляться
і  ця  осінь  молиться,
падає  на  коліна  й  просить  залишитись  поруч,
їй  без  тебе  холодно,
їй  без  тебе  порожньо,
у  кімнатах  морок  і  моторошно.
Осінь.
Осінню  все  починається  знову,
по-новому  ти  рахуєш  дати  на  календарі  
і  мости  всі  спалені,
і  підірвані  думки  всі,
жовті  листки  у  вікна  із  висоти  
падають
і  самогубці  лілеють  дні,  
як  квіти  на  старому  столі.
А  ти  лілія,
вітер
і  твої  ключиці  айсберги  й  кораблі.
Осінню  все  починається  знову,
я  рахую  години,  дати  і  дні,
щоб  навчитись  тобою  дихати
вічності  мало,
листком  падаю
раз,  два,  три





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607193
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.09.2015