| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
Як багато слів вже сказано за тебе,
Ти навік застигнув в самоті.
Чи недбалість ти, чи кара з неба?
Скільки сліз і горя ти приніс землі.
Ти своїх людей же, бив нещадно,
Хоч не зразу, але в муках ти,
Ти вбивав їх, так підступно й палко,
Скільки в твоїх тернах згинуло синів.
Слава й вічна пам'ять людям,
Горе поділивши твоїх справ,
Скільки молодих загинуло солдатів,
Скільки ти життя робітників забрав.
А тепер ти - пустка серед лісу,
Хоч і тихий - небезпечний ти...
Хмарами ти небо покриваєш,
І від попелу не видно вже землі.
І минуло вже багато років,
Ми за тебе згадуємо знов.
Ти залишив слід на всій природі,
Ти потрапив людям своїм в кров.
Тож і до річниці цеї,
Хочеться сказати кілька слів.
Ми навіки пам'ятати будем,
У серцях історію цих днів.
І можливо, згодом, ти Чорнобиль,
Випустиш свої отруйні сни,
Станеш ти безпечний людям,
І до тебе повернемось ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659391
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.04.2016
Вже не морозить так,
І холоду немає,
А сонце променями
Б'ється крізь хмарки.
Вже прилітає шпак,
Тепло нас обіймає,
Вербових котиків ми наберем собі...
Ось і берізки сльози ллють ранкові,
І зеленнню малюється трава,
Коти співати ринуть знову,
І хлопець з дівчиною тихо заграва.
Такий сезон,
Така пора вже року,
Весна прийшла -
Зима пішла в туман...
І квіти всі несуть дівчатам,
Коли настане свято любих мам.
Все просинається,
Ворушиться від сонця,
І нових дір в землі нариє кріт,
І ластівка почне гніздо ліпити,
І абрикос покаже перший цвіт.
Тоді і серце радістю налите,
І груди повні запахом весни,
Тоді і ти чекаєш сповна,
Вже літа, що прийде сюди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651050
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.03.2016
Ви віри вже не маєте в мені,
Але відкрийте щиро очі,
Хоч і розбіглись хто куди,
Ви всі в думках моїх щоночі.
І розійшлись наші шляхи,
І в кожного своя дорога,
Тепер самі ми по-житті,
У кожного своя тривога.
Хоч і тепер зв'язку немає,
І ти не можеш всіх їх бачить,
Але ти добре пам'ятаєш,
Що кращий друг усе пробачить...
Напевне час такий прийшов,
Любов прийшла, друг відійшов,
Але забути ти не в силах,
Бо час іде, і ти пішов...
У спогадах усі гуляння,
Переживання і прощання,
Проте, не варто сумувати,
Своє життя треба ладнати.
Все що пройшло - це щастя мить,
А час то йде, то вже летить...
Згадати можеш, посміятись,
Як весело було вам жить.
Згадай, що частку від них взяв,
А на заміну - свою дав.
І дякуй друзям за роки,
Які ви разом прожили.
І все пройде, але колись,
Його зустрінеш, подивись
Йому ти зразу щиро в очі,
Скажи - "Привіт..." і посміхнись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647145
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.02.2016
Вночі мені щось думається легше,
Коли в кімнаті ти на самоті,
Коли вже спиш, але не так, як завжди,
Коли блукаєш у думках, у дрімоті.
Цей час я жду, коли сідає сонце,
І згадую - коли видніє надворі.
Бо кожен раз я бачу тебе...
Ту, що являється мені у сні.
Хто ти, примаро, що щоночі снишся?
І маниш у пейзажі чарівні,
Ти вся загадками покрита ззовні,
Чи з'явишся в реальному житті?
Ти тягнеш у свої казки незвичні,
І кожних 5 хвилин - історія нова,
Коли початку і кінця немає,
А є лиш я і ти - любов моя...
Ти просиш порятунку, як у казці,
Я в обладунках сяючих, з мечем і на коні,
До тебе рвусь я крізь дрімучі хащі,
І тут тебе нема - ти у пітьмі...
І знову з темряви я бачу постать,
Як мавка, ти з'являєшся мені...
Я крізь ліси, і гори, і долини
До тебе лину - "Де ж кохана ти?"
І знов, і знов тебе я чую добре,
Лиш тільки обриси відкриті для мене,
І тільки щастя маю я тебе побачить -
Затьмарюється, заблискає все...
І знов, і знов, і знов незнаю де я,
І знову голос чую твій ясний,
З якого місця кличеш ти мене так ніжно:
"Чи чуєш ти мене? До мене йди..."
А я кричу ввісні: " Ну де ж ти? Де ж кохана?"
А ти лиш: "Ти шукай - знайдеш,
Мене ти упізнати зможеш милий,
Я тобі знак подам..." І зникло все...
І після кожної такої ночі,
Я йду блукати в самоті,
Щоб розпізнать твою підказку,
Щоб я зумів тебе знайти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2016
Я знаю, що побачивши тебе,
У мене серце затримтіло,
Закалатало, заболіло,
І можна вже сказати все -
Що я люблю тебе...
В сліпе кохання я не вірю,
Тай ще не знаю, як любить.
Проте, завжди тобі повірю,
Сьогодні, завтра, в кожну мить...
Писати гарно - я не вмію,
Лювов не викрити в словах.
Та зараз бачу тебе - млію,
Не можу всто́ять на ногах.
Слова не можуть описати,
Та й музика тепер глуха,
І я не знаю, що робити,
Куди мені тепер тіка...
Куди тікать від свого серця,
Я ж не привик боротись з ним.
Тоді коли тебе побачив -
Амур мені його пробив.
Я буду ждати, того часу,
Я хочу знати, чи мені,
Важкою вийде ця дорога?
Я все ложу до твоїх ніг...
В тебе усмі́шка, як читаєш,
Оцим, невмілим, писан вірш,
Люблю тебе! І знать не знаю,
Який почую я отвіт?
Прошу́ не сердитись на мене,
Прошу́ прийняти все, як є,
Прошу́, щоб ти мені сказала,
Бо серце в мене не моє,
Воно належить вже тобі,
І хоче правду щиру знати,
Чи вже дозволено мені,
Тебе моєю називати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2015
1) Привет, малыш,
Если ты это слышишь,
То знай, что я четвертий день,
Как сижу на крише.
Что я там делаю?
Без тебя погибаю,
Вину я не скидаю,
Сам не понимаю...
Зачем всё это было -
ради утешения?
Смех, потом и слёзы
Гордость и презрение.
Недавние обиды,
Смелость и сметение.
тебя не покидаю -
Услыш мое прошение...
Услыш...возьми телефон,
Просто подними и послушай,
Поверь от этого
Тебе станет лутче.
Вернись, мое солнышко,
Тебя умоляю,
Никого кроме тебя,
Я в жизны не знаю.
Вернись, моя радость,
Прошу без слов,
Вспомни, милая,
Нашу с тобою любовь.
Припев:
Вернись... не покидай меня,
Вернись... услыш меня и улыбнись,
Не покидай меня, вернись.
Вернись, и прошу тебя любя,
И эта песня для тебя.
Вернись ( И я ) прошу тебя любовь моя...
2)А помнишь, как будто,
Вчера это было.
Мы сидели в парке на лавочке,
Как это мило...
Я грел твои руки,
Ты мне улыбалась,
Меня целовала,
Никого не стеснялась.
А помниш все наши встречи,
В саду...
Я приходил туда часто,
Во сне й наяву.
Вспоминал там всё-то,
Что касалось тебя,
И теперь мне всё хуже,
День от-то дня.
Болит мое серце,
Постепенно гниет,
И с каждым рассветом,
Когда солнце встает,
И когда оно касается
Лучами крыш,
Я прошу за тебя у неба - вернись...
Припев...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607010
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 15.09.2015
Застигнув час,
І вітер зупинивсь,
Що листя жовте ніс,
По вулиці холодній.
Ти сто́яв сам,
Не міг поворухнуть
Упавше на чоло,
Зачесане волосся.
Хвилиною назад -
Ви були вдвох...
Тепер ти сам,
Покинутий, сумуєш,
Забутий, з квіткою в руках,
Яку нікому вже не подаруєш...
І вдарив дощ!
Коли вона пішла...
А ти стояв...
Стояв,чекав надію,
І думав ти,
Що вернеться вона.
Та, що за мить з життя зробила мрію.
Для чого це -
Любить, страждати,
Надіятись, на кпини йти,
Коли твою любов кидають,
Нема взаємності... Прости,
Пробач її...
Вона не варта,
Пробач її...
І відпусти...
Бо як немає в неї жару -
То й полум'ю ніде рости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2015
Сегодня ты всем нужен очень,
Сегодня радость на глазах.
Сегодня все друзья и проче,
Тебя кочают на волнах.
А завтра ты, уже забытый,
А завтра ты одинаком.
А завтра, ты будто убитый,
И для друзей ты незнаком.
И пусть урок не понял этот,
И пусть ты понял всё как есть.
И пусть не был бы я поэтом,
Но правду всю сумел изнесть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606737
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.09.2015
Хто знає що таке любов?
Напевне, той хто вже любив...
І хто її таки знайшов,
І хто її таки згубив.
Для когось ніжні почуття,
Зливаються в очах людей.
Для когось душне каяття,
Закрите затвором дверей.
Від неї в серці закрутило,
Закалатало, заболіло...
Думки пливуть кудись туди,
Куди вже їм не слід пливти.
Всі знають, що таке любов,
Але не кожен розуміє,
Що вже той дивний феромон,
Людину завжди в серці гріє.
Чи то любов, чи то кохання,
Повинне мати тільки те,
Все ніжне, чуйне поривання,
Все чисте, добре та не зле.
Я не засуджую любов,
Але погляньте, що лиш в світі,
Внушають в голови собі,
І не дорослі - ще лиш діти!
Одні то, пригають з вікна,
А другі, вени собі ріжуть.
Одна топитись йде - дурна!
А другий вже вісить - не дише...
Така нещасна вже любов,
Іде століттями, віками,
І хто погляне на це все-
Затьмаюється все думками...
І хто погляне крізь це все-
Зуміє зразу схаменуться,
Забити, правда на це все,
І помудрішать, посміхнуться.
Бо в кого серце калатає,
Завжди з жагою до буття,
Напевне, все ж таки пізнає,
Що та любов - і є життя...
Багато я вже надивився,
Та й понаслухався таки,
Любити треба серцем щиро!
Та не губити голови.
В житті не мало випадає,
І бід, і горя, і журби,
Любов те все лиш оминає,
Та з шляху не дає зійти.
У ві'ршах теж її хватає,
В казках, піснях, та суть таки:
Зуміти відрізнить кохання,
Від "влюбчивості" назавжди...
А молоді зараз вважають,
Ідеш - приглянулась душа,
Походиш з нею, погуляєш,
А через час - уже тіка.
Запам'ятай же, що для тебе,
Оця порада є така:
Щоб скільки б ти шукать не мігся,
В житті любов - тільки одна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2015