| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Наснилось мамі : син з війни вернувся.
У хаті людно – світяться вогні …
Прокинулась, – мій Господи, за віщо ?!
Чому мій син сьогодні у труні ?
- Пробачте, мамо, що казав неправду.
Мій полігон сьогодні – це АТО.
Пробачте ,мамо! Не плачте, мамо,
Якщо не я , якщо не ми – то хто ?
Хто оборонить рідну Україну
Від ворога, що рветься в її дім?
- Я вже не плачу, я не плачу ,сину,
Я лиш благаю – повернись живим…
А я чекатиму тебе з війни щоднини,
І ти повернешся… у посивілі сни….
Я знов і знов вдивлятимусь в світлини,
Де ти щасливий, де нема війни…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607596
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2015
Самотня постать на вузькій межі
Вдивляється у даль старенькими очима :
- «Моїх нема ?»
- « Нема чомусь …»
- «Нема …» і сумно якось знизує плечима.
А на очах непрошена сльоза,
І в голосі надломлене дрижання…
Який то , діти , біль, яка журба.
Оте щоденне мамине чекання.
Знов вишні зацвіли у нас в саду,
І бджоли загуділи біля хати.
Яке то щастя – я додому йду,
А на межі мене чекає мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607595
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2015
Диявола московські слуги!
Вам мало крові і наруги ?
Життів вам мало молодих ?
І доль знівечених, юначих ?
Вам байдуже, що мати плаче
І хоче сина вборонить ?
І того сина ,що вмирає,
І того , що його вбиває…
Бо серце матері не спить –
Воно кричить, воно волає,
Мольбу до Бога посилає,
Щоб Бог її почути зміг :
Дітей від смерті уберіг.
Всесильний Боже !
Ти лиш можеш криваву бійню зупинити,
Єдиний можеш нас навчити,
Щоб не вмирати за Вкраїну –
Заради неї в світі - жити.
Не допусти, о Боже правий,
Щоб ніж точив на брата брат,
Щоб ворог підлий і лукавий
У душі наші вніс розбрат,
Бо ми є разом, ми – єдині.
Бо всі ми – діти України !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606600
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 14.09.2015
Вже сивина торкнулась скронь моїх,
І сумно в очі дивиться минуле.
Та літ не наздогнати молодих –
Літа мої на осінь повернули.
А осінь домальовує пейзаж
Червоними і жовтими барвами.
Я ж хочу повернутися ще раз
В дитинства добрий світ – у казку мами.
У світі тому все довкіл цвіло :
Волошки в житі, вишні біля хати.
Не знали ми , що десь існує зло,
Не вміли по - дорослому брехати.
Тут босими ходили поросі,
Схід сонця зустрічали на світанні,
Купалися у місячній красі
І вперше признавалися в коханні.
Він дарував нам тисячі надій
І проводжав із батьківської хати…
А скільки в ньому залишилось мрій ! –
Їх вже ніколи нам не наздогнати…
Духмяно вабить вишень білий цвіт –
Додому йду – неначе йду до храму.
Бодай у снах вертаюся у світ,
Де добра казка і жива ще мама…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606599
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.09.2015