| Сторінки (1/19): | « | 1 | » |
Что такое и в правду творчество?
Испоганенное отрочество.
Страдание. Боль. Разлука
Затянувшаяся вязкая мука.
Что такое и в правду творчество?
Акт, длинной в одиночество.
Мысли. Остановки. Поиски.
Похоти мгновенные происки.
Что такое и в правду творчество?
Это ты против жадного общества.
Только ты. Навсегда один.
Сам себе слуга и господин
И что же такое творчество?
Это всегда пророчество.
Это ночь. Вспышки. Желания.
Общества вечное завоевание.
Косые уставшие строки. Творчество?
Доказательство человечеству?
Наблюдение. Пьянство. Бремя.
Чего оно стоит знает лишь Время.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681080
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 31.07.2016
Погляд з порожньої сцени,
Де існуєш тільки ти,
Де лише паперові клени
Та спалах вбитої краси,
Де птахи – передвісники бурі
Атакують у першому акті,
Де вовки у ягнячій шкурі
Та гнітюча тиша в антракті.
Це - шпиталь для твоєї душі,
Пародія на твої сподівання.
Насправді ти в далекій глуші,
Чекаєш свого покарання.
Ти сам вибрав свій шлях!
Ти сам – вовк шкурі ягняти.
Ти бував у різних ролях,
Та не вартий того, щоб сприйняти.
Ти крик, що не буде почутим,
Ти актор із власного життя
Ти є, та більше не буде.
Ти лиш попіл із забуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681078
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.07.2016
Звичайний день. Звичайні люди
У віддзеркаллі вуличних вогнів
Навколо тільки біль, та ще осуда,
Людський гарячий, щирий гнів.
Ми звикли нити та таїти злізть,
Натомість вільно не літати
Ми звикли: «що не день – погана вість»,
Натомість зло від себе відпускати
Ми кажемо, що надзвичайно сильні,
Та течемо від грому й чорних хмар
Ми так ховаєм іскри божевілля
Неначе ваду, болісний тягар
Ми ніби зроблені з поганої пластмасси
Ми боїмося власних сильних мрій
Ми робим все, аби як сіра масса
Ступати рівно й не ламати стрій
Та є ще інші. Надзвичайні, щирі.
Що не бояться осудів й образ
На них кидаються, немов вампіри
«Нормальні» люди з перших фраз.
За ними перемога, я це знаю!
Вони несуть любов у темний світ
Вони ідуть на подвиг, не тікають
Вони зламають злості інших гніт!
Вони утомлені, проте завжди щасливі.
Їх очі – вільне море із надій.
Ось Люди справжні: сильні, хоч вразливі,
Що кожен день ідуть за світ у бій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670642
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.06.2016
Трамвай рассекает фарами
по-знойному плотный воздух
Все идут неизменно парами,
как рой отвратительных мух
Как гной в воспаленной ране
Мой мир расползался на части
Дух, растворенный в обмане,
Не имел никакой больше власти
Вокруг только мерзость, гноение,
Усталость, мухи, утопия!
Липко - манерное обхождение
Поддельная филантропия.
Бой, поражение, жжение,
Скрежет, усталость и зной.
Моя жизнь – мгновенье сражения,
Даренное Великой Судьбой.
Оно не оценено верно.
И трамвай тихо сходит с дорог
Все так неизменно скверно
Как ни бейся – одинаков итог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660663
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.04.2016
А як магічно, коли здійснюються мрії,
Ця мить немов і серце окриля,
Знов оживають несміливі ті надії,
Що їх давно поглинула земля.
Хіба не чудо - летіти птахом в небі,
Так вільно дихати, у ритмі з помахом крила,
Та у землі не бачити потреби,
Вона неволить, нищить, щастя забира…
Як гарно щиро та відверто відчувати,
Та не бажати сплати узамін,
Це як на берег штормового моря стати
Та кинутись в його шалений гін.
Як це чарівно – бути з кимось поруч,
Тримати за руку за будь-яких причин…
Та не боятися страшних життєвих покруч,
Що злісно заховалися за тин.
Як неймовірно бути завжди вільним
Та мати власну думку, власний хист.
Як круто бути трохи божевільним
І в "книзі" мати нестандартний зміст.
Як загадково мати трохи тайни,
Що оповита ореолом із краси,
Тож треба жити кожен день востаннє
Бо завжди поруч Потойбіччя голоси.
Одне лиш важко – залишитися собою
Серед брудних спокус, нещирості людей,
Бути готовим до останнього двобою
І зникнути у темній загадці ночей. ..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644708
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.02.2016
На павший город падал белый снег,
Он проникал по щелям наших душ
И мы, невольно, приостановили бег
В миг проникаясь пустотою глушь.
Мы были молоды тогда в начале лета
Мы стали старыми в исходе декабря
Мы умерли под дулом пистолета.
Потом его прозвали «та борьба»…
Руины мира и мечты совокупились
Во страшном танце, в пламени страстей
Мы так отчаянно, так браво бились,
Но были изгнаны по воле всех властей
Прощай обитель радости из детства,
Теперь окутан снегом ты и льдом
Но ты принес нам памяти наследство
Проигранный в кровавой битве дом….
Про нас никто и мысли не раскинул
Теперь бежим под голос горна, вой собак,
Наш павший город взглядом я окинул
Я лишь вздохнул и сильно сжал кулак…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633828
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 06.01.2016
Можливий ідеальний світ
Із присмаком безнадії –
З попелу зроблений звіт,
Що порушив всесвітні мрії.
Надії у безнадійну пустоту,
Заповнену гнітючим смогом,
Що вбив розуму чистоту,
Що не дає стати Богом.
Ангели Потойбіччя –
Молоді солодкі голоси,
Сучасності справжнє обличчя:
Крах душевної краси
Ідеальне божевілля в масах
Задушених жовтим туманом.
Черги на авіакасах -
Вірний шлях у оману.
Відчуй краплі імли
На оголеному обличчі,
Напруженому від втоми.
Струмом у передпліччя.
Іскра. Гори воно зрештою все:
Музика, слова, нездійсненні мрії,
Божевілля від якого трясе,
Забуті, непотрібні надії…
Залишився тільки туман
І тихі краплі на холодній долоні,
Забитій від загнивших ран…
Ми всі у чиємусь полоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632064
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.12.2015
Я выбрал тишину, как меньшую из зол,
Хоть без тебя куда сложнее.
Я выбрал водку и потертый стол,
Я выбрал то, что мне важнее.
Свобода. Или вечный Ад?
Я выбрал то, что явно легче
Ведь ничего нельзя вернуть назад.
Мне суждено страдать при каждой встрече.
Я выбрал боль, поэзию и хмель,
Я выбрал сгнить и утопиться в горе
Я выбрал несколько отравленных недель,
Не страсть объятий в пыльном коридоре.
Я предал, выбрав чародейку-Музу,
Я уничтожен, я раздавлен, я пропал.
Но знаешь, для тебя я лишь обуза,
Ведь я давно уж слишком низко пал…
Все кончено. Прощай, любимая. До старых встреч…
Прости. Ведь это я, дурак, не смог нас уберечь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628707
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.12.2015
Выпить рюмку свободы,
Вздохнуть полной мечтой,
Взорвать сомнений годы,
Покончить с пустой суетой.
Бежать под стрелами капель,
Забыть, что такое боль,
Любить как последний мечтатель,
Не превращаясь в пустую роль.
Бросить на поле кости,
Вступить в неравный бой
Мечты спасти не просто
В неравной битве с судьбой.
Перестать боятся дышать,
Снять оковы с сердец
В итоге ведь нам решать,
Где начало, а где конец.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625323
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 01.12.2015
Нас испортила реклама на трамваях.
Стали взрослыми мы все уж очень рано.
Крепкими нитями прошиты изнутри -
Не слушай нас. На нас не смотри.
Мы – современная иллюзия обмана -
Вырванные главы из романа,
Осколки характеров и идей,
Каждый из нас в душе своей злодей.
В подворотнях играем постановки
Проезжаем ненужные остановки,
Сеем хаос и беспредел,
Мы никогда не отходим от дел.
Мы – дьявольское творение Бога,
Ведь «молодость всегда равно тревога».
Мы – это венец всему от человека,
Мы – надежда двадцать первого века.
Мы положим конец этому дню!
Поставим себе и другим западню!
Улетаем плавно в звездную ночь…
Нас испортили. И мы уходим прочь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616308
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.10.2015
Моральна втома та безсилля,
Зневіра, втрата ідеалів –
Це спільна зараз для всіх хвиля,
Це те, що тягне на вокзали.
Ми хочемо втекти, але це марно,
Ми мучимось, але, я вірю, - недарма.
Ми творимо усе таке бездарне -
Колись-то має скінчитись зима.
Ми станемо усі колись щасливі,
Ми склеїмо уламки від сердець,
І прочитаємо вірші свої тремтливо…
Але – це буде наш кінець.
Так, прийдуть гроші, прийде слава,
Та чи потрібно нам це все?
Ми зараз – вуличних поетів зграя,
А потім станем на одне лице.
Затримаюсь у паузі, я затамую подих
І подивлюсь очима чистими на світ.
Я залишусь на вулиці, де кожен день – це подвиг,
А не писатиму комусь фіктивний звіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2015
Ненаписані рядки моєї долі,
Спалена книга душі,
Забуте відчуття волі
У темній сучасній глуші.
Шум міста - порожнеча думок,
Маленька пустеля мегаполісу,
Що має доріг клубок,
Та не має права до голосу.
Брак часу, чекання світлофору,
Натовп уносить з собою.
Кава зі смаком хлору,
Помах легкий рукою.
Посмішка скривлено-щира,
Як стрибок у склянку отрути,
А погляд так само сірий –
Не варто нікого дурити…
Ніхто не боїться смерті
У натовпі непоміченим…
Ми, власне, давно вже мертві,
Чи принаймні – скалічені.
Другого шансу не буде:
Ми зробили усе, що змогли.
Сьогодні – звичайний будень
В місті з чорної мли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613234
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 14.10.2015
Я маю занадто думок,
Забагато безгуздої лірики
Така ж як мільйони жінок
Нам звісно не варто вірити.
Забагато безглуздих ідей
Забагато ненависті й болю
До звичайних земних людей
Та бажання зламати їм долю.
Я лиш клята максималістка,
Що жадає перемогти
Лиш обпалена вогнищем звістка,
Що змусить усіх прийти
Я криваве послання із фронту,
Що рясніє п*ятнами сліз
Я та стежка за горизонтом
Я мертвий назавжди ліс
Я - сходи, що ведуть у нікуди,
Я молитва за упокій
І маю владу усюди,
Як найкраща з усіх повій
Я пристрасть і я є кохання,
Але я водночас війна,
Я - таємне твоє бажання
Про яке ти зітхнеш:"це ж вона.."
Я - твоя фатальна помилка ,
Дівчина-постмодернізм.
Я - на шиї збуджена жилка
Я оголений твій егоїзм
Занадто багато слів
Занадто багато рухів
Я вбивця твоїх кораблів,
Покровителька моря і духів
Я знищу тебе, бо я Жінка
Що ненавидить існування
Я твоя остання зупинка
Після меня - лише мовчання
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611620
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.10.2015
Хворий помисел із присмаком болю.
Ти маєш бігти, та йдеш лиш поволі
Ти хижак із іклами істини –
Вигнанець з людської пристані.
Повернися до табору з неоднодумців,
Будь ще одним з тонкошкірих безумців.
Ти лише крапка у безглуздому світі –
Дерево у суцільному полі із квітів.
Захлинайся своєю правотою -
Словами із їдучою гіркотою.
Один за мрією чи з людьми?
Який шлях обираєш ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609764
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.09.2015
Трагікомедія людської долі -
Суміш думки та почуття,
Душі, замкнені навік у неволі, –
Не здатні творити життя.
Лаштунки, костюм, грим, сцена -
Тепер ти герой нового роману,
Аудиторія нова та шалена
Не віриться в напускну ту оману.
Грай, акторе, змушуй вірити
У себе, свій світ: кричи!
Навчися вже лицемірити,
А гордість їхню – топчи!
Проливай кров, стань ідолом,
Сценаристом нового покоління
Будь ким завгодно - дияволом,
Чи Богом, вартим моління.
Народжений, щоби вбивати
Психіку, руйнувати їх мрії.
Давай – змусь їх страждати,
Випий всю кров із надії.
Бий скло своїх окулярів,
Рви одяг, гаси світло, стрибай!
На смерть - у руки вандалів,
Щоб потрапити зрештою в рай.
Відчуй їх крики шкірою,
Побач відчай й спробуй на смак…
Глумися над їхньою вірою.
Давай, відчайдушний юнак…
Останній сміх Божевілля…
Симфонію обірвано враз!
Твого тріумфу похмілля
У ранах завчених фраз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607664
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.09.2015
Нові відчуття свободи
Зводять з розуму, п’янять,
Роблять з життя насолоду
Вже й біль не треба спинять.
І більше не треба брехати,
Тікати до краю землі,
Де можна ще щастя шукати,
Де будуть нові мої дні.
Не треба вже навіть ховатись
Завісою чужого життя,
Залишилось лиш закохатись
Із зупинкою серцебиття.
Залишилося втримати себе
У рамках світу цього,
Що не лише – земля-люди-небо,
Ще повно у світі всього.
Залишилось знайти лише віру
У себе, людей та у світ,
«Влізти у власну шкіру»
Не зважати більше на гніт.
Залишилося бути собою
Усюди, та без прикрас
Світ, полюби мене знову
Ще вдосталь часу у нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607663
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.09.2015
Давай писати музику тиші,
Моментів, що зникли давно.
Про почуття найсильніші
Створимо нове полотно.
Захід сонця у тисячі фарб,
Не лише чорних та сірих,
Створений природою скарб
З любов*ю, без жодної міри.
Давай разом кричати про нас
Під акорди нової релігії.
Руйнувати тендітний час,
Руйнувати наші ілюзії.
Давай втечемо в інший світ
Власного хворого розуму,
Залишимо собі заповіт
Без пустих та нікчемних роздумів.
Тепер ми ніхто, коханці у вигнанні,
У кольорових рамках з нічого
Давай же признайся мені,
Що обидва давно ми вже хворі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2015
Дышим ночной чернотой
В пепле сверкающих звезд,
Стеснённые красотой
С привкусом несбывшихся грёз.
Силуэты сгорбленных тел,
Безысходность в походке прохожих,
Усталость от рутинности дел
Таких мучительно схожих.
Рука об руку, плече к плечу,
В узких проулках бедности
Мы ищем свою мечту
Среди боли, усталости, бренности.
Медленно шагая вперед
В сладком опьянении миром,
Сегодня ведь наш черед
Править сим дьявольским пиром.
Пришло время вечной любви
Современных Адамы и Евы,
Время бурлящей крови.
Но соженно духовности древо…
Пришло время рвать оковы
Скучных стереотипов людей,
Они к вечности не готовы,
Боятся новинки идей.
Время исполнения партий,
Состоящих из новых «па».
Время новых столетий,
Где любовь не так скупа.
Ведь она в тенях на асфальте,
В ярком свете луны,
В бархатном черном платье ,
В последнем вскрике струны.
Истина в бренности жизни,
Покрытой любовным сияньем ,
Униженной в наши дни
Не любовью, а подражанием
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604628
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.09.2015
Пристрасть пекельного танго
На сцені нових поколінь,
Яке ти танцюєш, мов янгол,
Піднімаючись, поволі, з колін.
Ніжна на дотик, мов лебідь,
Торкаючись ногами паркету,
Немов летиш все ще в небі,
Мов муза нового поета.
Шалений такт нового модерну
Б*ється із серцем твоїм в унісон.
Ця сцена для тебе – занадто мізерна,
Та інша для тебе - лиш сон.
Полонянка талану, підбита птиця,
Забута навік на побитих паркетах.
Шалена та пристрасна, мов чарівниця -
Зірка занадто коротких злетів.
Ти сидиш за вікном зі сталевих грат
У власному світі зі сцени.
Давно божевільна, забута стократ
І дивишся сумно на клени…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604627
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 06.09.2015