Валентин Терлецький

Леді ін блек

Татуювання  скорпіона  на  моєму  плечі
кусає  боляче  вночі
Отруєний  і  голий  іду  на  балкон
сміюсь  і  плачу  в  унісон
“Мартіні”  застигає  на  червоних  губах
і  моє  лоно  наче  птах
Ти  себе  голубиш  під  обкурений  джаз
в  руці  димить  “Голуаз”

Леді  ін  блек
леді  ін  блек
розбила  глек
сплатила  чек
леді  ін  блек
леді  ін  блек
Спала  зі  мною
жила  із  тобою
леді  ін  блек
леді  ін  блек
з  ним  мала  сина
з  тим  вела  бізнес
леді  ін  блек
леді  ін  блек

Ніч  зриває  одяг  з  розплавлених  тіл
мене  лишає  без  крил
Танцюєш  на  мені  божевільний  танок
я  твій  черговий  станок
Ти  п’єш  моє  бажання  довгим  ковтком
я  розливаюсь  молоком
Малюєш  на  сідниці  ієрогліф  дощу
я  вже  нікуди  не  пущу…

Леді  ін  блек…

збірка  "Небесний  оркестр"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2015

З тобою всі найкращі дні. .

З  тобою  всі  найкращі  дні..

З  тобою  всі  найкращі  дні
як  море  випивав
Ти  дарувала  їх  мені
І  душу  в  кілька  грам
Мине  життя  і  прийде  ніч
бездонна
мовчазна
Не  стане  музики  –  ще  більш
лякатиме  весна
Бо  в  цій  весні  зосталась  ти
бурхлива  і  стрімка
весела
пристрасна  як  всі
хто  вийшов  із  струмка
І  ти  була  зі  мною  вся
лише  ті  кілька  днів
Я  пив  росу  з  твого  лиця
та  світ  увесь  любив
І  пролетіли  кілька  днів
І  тріснуло  життя
Всміхнулось  жалібно  з-під  крил
кирпате  янголя
І  вмилася  нічним  дощем
твоя  сумна  душа
І  десь  пішла
Повзучий  щем  зарізав  без  ножа
Життя  нема?
Життя  –  це  сон
без  права  вороття
А  смерть?  –  як  віскі
наче  ром
Реальність?  –  це  сміття
Але  тебе  ніде  нема  -  
ні  в  смерті
ні  в  житті
Та  чи  й  була  ти?  Чи  була?
…всього  лиш  кілька  днів
Я  пам’ятаю
Я  живу  лише  заради  них
І  чую  пісню  про  весну
з  отих  найкращих  днів

збірка  "Небесний  оркестр"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2015

Остання пісня

Ми  всі  помремо
хто  –  у  сонячний  день
хто  –  в  тривожну  і  злу  хуртовину
І  сонце  кричатиме  в  темне  вікно
І  світло  порве  пуповину
Присмерк  запалить  рожеву  свічу
Церква  стогнатиме  дзвоном
Встигнути  хочу  пісню  свою
усім  проспівати  хором
Пісня  остання  
але  не  сумна
бо  скільки  музик  повсюди  -  
літо-цимбали
скрипка-весна
осінь  й  зима  як  труби
Я  –  диригент  
а  ви  –  глядачі
Янголи  –  оркестранти
Пісня  палатиме  довше  свічі
й  Бог  нас  чека  біля  рампи

збірка  "Небесний  оркестр"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616807
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.10.2015

Нічия течія

Контужені  міста
втрачають  пір’я  з  крил
Стрибає  кінь  з  моста  
у  каламуть  віків
Неонові  синці
засвітять  ліхтарі
І  кулі  із  свинцю
сильніші  за  полки

Жахливих  таємниць
не  відає  ніхто
І  з  глибини  криниць
кричать  серця  істот
Брюнетка-ніч  знайде
тебе  на  дні  дзеркал
На  грудях  у  шосе
себе  ти  розпинав

Нічия
течія
Ти  тепер  моя
Пліч-о-пліч
б’ється  ніч
і  горить  земля

збірка  "Небесний  оркестр"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616806
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.10.2015

Літо

повітря  застигло  білим
дихати  більше  нічим
спека  стікає  тілом
вода  тепла  як  вітчим
сонце  немилосердне
й  усевидюче  як  ігумен
досі  усих  нас  терпить
досі  ніяк  не  згубить
злизує  піт  і  кіпоть
міста  язик  пошерхлий
в’яне  розкішна  піхва
без  поцілунків  мерхне
всюди  кружляє  попіл
біла  обридла  вата
що  наче  шлюбна  постіль
вицвіла  і  зім’ята
скрізь  визріває  злоба
всюди  пече  ненависть
хтось  розіп’яв  свободу
і  я  її  плоттю  бавлюсь

збірка  «Небесний  оркестр»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616653
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.10.2015

Сльозою на морозі

Я  буду  пити  всю  ніч
Я  викину  ранок  в  сміття
Останнє  з  моїх  облич
тріснуло  як  життя

Сльозою  на  морозі
застигає  всесвіт  і  мовчить
Я  знаю  –  ти  в  дорозі
Дорога  довжиною  в  світ
Дорога  глибиною  в  мить
і  висотою  в  океан
Хто  дійде
хто  згорить
а  хто  вдихне  дурман

Я  буду  грати  весь  день
на  мокрих  струнах  дощу
Навчуся  любити  людей
і  плакати  їх  навчу

Збірка  "Небесний  оркестр"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2015

Замість

Дивлюся  в  обличчя  і  бачу  мішені
Стріляти  не  можу  –  руки  в  кишенях
замість  обріза
замість  ножа
замість  печалі
замість  туза
тримають  Віру

Годинник  пульсує  
відстукує  чверть
Я  буду  жити  довше  за  смерть
Замість  свободи
замість  добра
замість  нещастя
замість  тавра
маю  Надію

Всюди  кружляє  попіл  столиць
морок  провінцій  
порожніх  очниць
Замість  повітря
замість  води
замість  горілки
замість  біди
живу  любов’ю  

збірка  "Небесний  оркестр"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616446
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.10.2015

Самотність

Самотність  підступає  під  горло  увечері.
Коли  на  місто  навалюються  важкі  гумові  сутінки.
Коли  вітер  невидимою  мітлою  загрібає  колючий  сніг  у  темні  провулки.
Коли  твої  скроні  боляче  стискаються  в  лещатах  туги  і  смутку.  
Коли  похнюплені,  втомлені  від  роботи  і  самотності  люди,  кутаючись  у  шорсткі  пальта  й  довгі  плащі,  поспішають  по  домівках,  навіть  не  звертаючи  уваги  на  твій  біль,  розкиданий  їм  під  ноги  білими  холодними  плямами.
Коли  замерзлі  сизі  сутінки  прорізає  крижаний  неон  ліхтарів,  і  жовті  очі  забризканих  брудом  рейсових  автобусів  зморено  вдивляються  у  зимну  невідомість.
Коли  ти  залишаєшся  один  за  потьмянілою  і  пропаленою  цигарками  скатертиною  крайнього  столика  в  улюбленому  шалмані,  і  ледь  дивишся  затьмареним  поглядом  крізь  щільну  нікотинову  завісу  на  давно  зупинений  настінний  годинник.
Коли  найненависнішим  ворогом  стає  мовчазний  телефон,  що  колись  повертав  тебе  з  найстрашнішого  забуття  до  життя  тим  любим  голосом,  який  враз  ставав  найдорожчою  коштовністю  в  світі.
Коли  всі  довкола  перетворюються  з  живих  істот  на  безликих  привидів,  що  кличуть  тебе  у  свій  світ  непотрібної  метушні  й  зайвих  клопотів,  що  начебто  намагаються  привести  тебе  до  тями,  розбуркати,  оживити,  повернути  до  активного  існування,  а,  насправді,  просвічують  душу  радіоактивними  ліхтариками,  наче  рятувальники  у  заваленій  радоновій  шахті.
Коли  думки  про  смерть  стають  звичними,  і  вже  не  викликають  збудження,  а  думки  про  життя  призводять  лише  до  хворобливого  стану  обридження  і  байдужості.
Коли  від  відчаю  й  безвиході  ти  починаєш  задихатися,  наче  хтось  уві  сні  притиснув  тебе  подушкою  до  ліжка,  і  чекає,  доки  твої  руки  перестануть  смикатися.
Коли  планета  під  твоїми  ногами  призупиняє  своє  вертіння,  завмирають  урагани,  втихомирюються  цунамі,  вщухають  магнітні  бурі,  втамовуються  пристрасті,  влягаються  благородні  поривання  й  злодійські  наміри,  обриваються  чиїсь  життя  й  нежиття,  а  тобі  на  це  наплювати,  тобі  байдуже,  тобі  нема  до  цього  найменшого  діла.
Коли  тобі  холодно  так,  що  стає  жарко,  і  ти  розриваєш  комірець  свого  благенького  светрика,  падаєш  на  коліна  в  пухкий  іскристий  сніг,  який  щойно  вкрив  всі  доріжки  й  стежини  навколо,  і  волаєш,  просиш,  благаєш,  молиш  повернутися  ту,  що  пішла  назавжди,  а  у  відповідь  чуєш  лиш  вітер  і  шурхотіння  чорних  крон  над  твоєю  головою,  що  єдині  у  цілому  світі  співчувають  твоєму  горю,  і  говорять  до  тебе  пошепки.
Коли  сидиш  вдома  у  повній  темряві,  ватяній  і  непроникній,  і  дивишся  на  вікно,  за  яким  блимають  тіні  невідомих  присмеркових  істот,  і  здається,  що  ти  залишився  один  на  цьому  світі,  сам  на  сам  з  темрявою  і  мороком,  що  заповзають  в  душу  слизьким  гадюччям,  сичать,  наповнюють  густу  тишу  жахом.
Коли  місто  загрузає  у  зимовій  нічній  нерухомості,  обважніле  від  тривог  і  збайдужіле  до  світла,  а  пітьма  виколює  гострим  кігтем  очі  денній  радості.
Коли  тіло  струшують  миттєві  розряди  невідомої  важкої  енергії,  наче  пустили  жилами  струм,  і  сльози  бризкають  з  очей  раптовими  перлинами,  запліднюючи  темну  пустку  навколо  блискучим  смутком.
Коли  сон  –  єдиний  вихід  із  страшного  замкненого  кола  розпуки  і  самотності,  й  під  вії  поступово  прослизає  спомин  про  той  час,  коли  почувався  щасливим,  і  кольоровість  сприйняття  світу  раптово  повертається,  свідомість  охоплює  радісне  полум’я,  в  якому  згорають  печаль  і  смуток,  і  ти  знову  вмієш  любити  без  руйнування  і  болю,  і  у  відповідь  люблять  тебе,  і  душі  ваші  сплітаються...
Коли  настає  похмурий  сірий  ранок,  ти  прокидаєшся,  і  згасає  водночас  радісне  полум’я,  що  зігрівало  тебе  всю  ніч,  і  реальність  знову  обвалюється  на  тебе  непід’ємним  тягарем,  і  нічне  фантастичне  щастя  випаровується  з  тебе  за  якихось  кілька  секунд  після  пробудження.
І  знову  тебе  захоплює  в  полон  іржава  отруйна  самотність...

роман  "Ролк-н-ролл,  стакан,  кохання"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616445
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2015

Самотнім

…вийти  раптово  із  тіла
стати  праворуч  від  себе
скільки  потрібно  мила
щоби  відмити  небо?

бути  самим  собою
важко…
а  бути  іншим?
страшно  платити  любов’ю  –  
жити  в  порожнім  ліжку

тиснути  руки  самотнім
в  очі  до  них  зазирати
страшно…
і  має  твій  дім
присмак  цукрової  вати

ховатися  в  церкві  від  Бога
можна…
але  навіщо?
вийти  із  тіла  раптово
і  стати  до  неба  ближче

і  довго  світитися  щастям
і  тиснути  руки  самотнім
даруючи  їм  причастя
будуючи  новий  дім  твій…

збірка  "Небесний  оркестр"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616177
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.10.2015

Час підраховує нашу сумнівну вартість

Час  підраховує  нашу  сумнівну  вартість
У  вікнах  навпроти  запалює  світло  печаль
А  в  мене  сьогодні  знов  ночувала  радість  –  
гріла  долоні
п’ючи  несолодкий  чай
Зима  в  цьому  місті  катує
повільно
жорстоко
Витягує  жили
висмоктує  колір  з  очей
У  сутінках  повзає  мокре  бездомне  бароко
під  снігом  ховаючи  звичний  порядок  речей
Стомлена  ніч  причаїлася  на  підвіконні  
Снами  годує  просяклих  жагою  жінок
Їх  молитви  уриваються  десь  на  півслові
в  небо  вганяючи  гострий  як  жало  кілок
Їм  в  цьому  місті  нестерпно  і  хочеться  вити
Тут  або  старість  
або  чорно-біле  кіно
Спокій  згвалтовано
Щастя  дощами  розмите
Знову  набридла  рука
що  лягла  на  стегно
Зима  в  цьому  місті  завжди  безпритульна  і  хвора
криком  застигла  у  роті  німих  підворіть
Я  проводжаю  радість
піднявши  комір  
і  посміхаюсь  в  калюжах  розталих  століть
Жінки  як  туман  –
вологі
легкі
таємничі
А  радість  прозора  –  
її  не  застудить  зима
Зрослися  епохи
Роки  влаштували  віче
Та  нам  не  до  них  –  
ми  вкрали  дещицю  тепла

Збірка  "Небесний  оркестр"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616176
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.10.2015

Курю на балконі

курю  на  балконі  
моє  вікно  –  
самотній  метелик  в  бароковій  прірві  загуслих  форм  і  рухливих  змістів
утаємничене  як  вино
ллється  до  горла  південне  місто
курю  на  балконі
розбитим  склом  упинається  в  душу  пронизливий  погляд  її  очей  –  прозорих  і  чистих
ти  як  Мадонна  з  чудесним  веслом
бачиш  крізь  морок  освітлену  пристань
курю  на  балконі
розчахнуту  ніч  проколює  голкою  наче  пиріг  жовта  жаринка  з  моєї  цигарки
в  цей  отвір  я  чую  розпачливий  клич
і  поспішаю
бо  я  лише  сталкер  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615973
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.10.2015

Час

Гострими  підборами  по  асфальту  днів
під  моїми  вікнами  час  простукотів
Слухаю  уважніше
Думаю  про  нас
І  боюсь  –  не  вернеться  розімлілий  час
Загуляє  в  темряві
Втопиться  в  ріці
Пошматує  вени  десь  наприкінці
Розіб’є  годинник
Вимкне  телефон
Назавжди  порине  в  еротичний  сон
Скине  всі  одежі
Вистрибне  з  вікна
З  каменем  на  шиї  доторкнеться  дна
Або  десь  у  преріях  чи  на  островах
Розпочне  все  знову  з  кимось  на  паях
А  я  вже  не  знатиму  хто  насправді  я  –  
старець  і  рибалка
тесляр-немовля
І  навіщо  слухаю  тишу  під  вікном
І  хто  випив  келих  з  сонцем  і  теплом

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615971
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.10.2015

Три п'яниці

…пам’ятаю  
колись  у  дитинстві
я  грів  у  руках  молоко
а  на  вулиці  три  п’яниці
вистукували  доміно
я  мав  тоді  сірі  очі
і  списані  зошити  днів
і  скрипку
яку  поночі
залишити  я  не  хотів...

...осінь  мандрує  роками
даруючи  вихор  спідниць
я  знову  іду  дворами
де  бачив  я  трьох  п’яниць
вже  сіпає  ліве  око
вже  стомлено  п’є  душа
та  буду  на  світі  я  доки
не  виїсть  мене  іржа…

…я  бачив  руїни  і  море
ковтав  розпечений  сніг
і  друга  останній  подих
зловити  губами  встиг
і  всюди  де  я  прокидався
і  там  де  любив  колись
я  згадував  і  всміхався
мудрості  трьох  п’яниць…

…і  навіть  якщо  розчинюся
у  пеклі  підземних  столиць
шукай  мене  тут
я  молюся
за  плечима  у  трьох  п’яниць
я  маю  такі  ж  сірі  очі
і  зошити  чистих  надій
той  самий  усміхнений  хлопчик
бачиш  мене?
радій!

збірка  "  Небесний  оркестр"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615570
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.10.2015

Нехай світлою буде жалоба

Нехай  світлою  буде  жалоба
і  у  біле  одягнуті  всі
хто  мене  проводжає  до  Бога
чи  у  гості  а  чи  на  віки
Хай  сміються  веселі  друзі
обіймаючи  любих  жінок
І  у  косах  духмяної  Грузії
зацвіте  мій  весняний  вінок
Я  сидітиму  на  узвишші
споглядаючи  плинність  річок
Янголята  злетілись  на  вишні
запаливши  мільйони  свічок
Я  триматиму  вітер  за  руки  –
вже  не  страшно  іти  потойбіч
А  на  світі  лишаються  звуки
бо  лиш  музика  глибша  за  ніч

збірка  "Небесний  оркестр"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615569
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.10.2015

Стільки собак хоче

Стільки  собак  хоче
аби  взяв  їх  до  себе  додому
Та  я  вже  давно  не  знаю
що  робити  мені  з  собою
Чи  повісити  в  темну  шафу
переношений  френч  цього  тіла
Чи  потиснути  псу  його  лапу
й  замість  нього  піти  на  мило
А  чи  просто  вкинути  душу
в  капелюх  дивака-менестреля
Хай  проп’є  її  чи  задушить
чи  собак  нагодує  нею
Я  не  можу  для  всіх  бути  добрим
Я  не  зможу  усіх  обігріти
Я  стараюсь  щодня
але  втома
заважає  усіх  любити
Та  нічого  –  все  буде  добре
Так  кажу  я  щоранку  сонцю
І  підморгую  Божому  оку
на  останній  виходячи  станції

збірка"Небесний  оркестр"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615538
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.10.2015

Оранжев и пурпурен

Сегодня  оранжев  как  Бог
а  завтра  безумно  пурпурен
С  утра  посадили  в  острог
к  обеду  свободен  как  дурень
И  можно  бы  петь  да  гулять
и  в  ближнем  фиксировать  друга
всех  страждущих  –  мигом  в  кровать
лечить  от  сплошного  испуга
И  все  хорошо  –  да  зачем?
Вопрос  ядовитый  как  змеи
Никто  
никого  
и  ничем
уже  удивить  не  сумеет
И  только  один  вояжёр
забытый  Вселенной  скиталец
магнатов  отправил  в  игнор
и  злу  показал  средний  палец
И  все  ж  начеку  Вавилон  -  
в  горниле  всё  новые  туши
без  лиц  
без  трусов  
и  погон
поджаривал  жадно  на  ужин
И  когти  свои  протянув
вцепился  меж  ребер  скитальцу
Свободным  не  ставят  прогул  -  
подвешивают  их  за  яйца
Здесь  честным  нет  места  в  печах
за  ярких  не  вступится  серость
И  если  душа  вся  в  прыщах
то  значит  пришла  уже  зрелость
Не  спит  никогда  Вавилон
расставив  везде  свои  сети
Народы  идут  на  поклон
осанну  поют  даже  дети
А  тот  
кто  оранжев  как  Бог
и  все  же  немного  пурпурен
на  краешке  неба  прилег
как  бабочка  на  абажуре

"Это  наше  время"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615537
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 23.10.2015

Мы подсели на апрели

Весна
И  мы  остались  не  у  дел
Но  кто  сказал  
что  есть  предел
Тем  чудесам  
что  с  нами  происходят
Тебя  накрыло  болью  с  головой
Ты  сыт  по  горло  той  войной
И  ночью  вязкой  
что  разъела  город

Опять  мы  повернули  время  вспять
И  я  кричу  тебе:  «Не  спать!»
Не  оставляй  меня  без  крыльев  и  без  цели
Иди  
Ты  видишь  блеклые  огни
И  только  тени  впереди
Как  жаль  
что  мы  с  тобой  не  все  успели

Тлели  
Тлели  дни  недели
На  апрели  мы  подсели
Грели  
Грели  мы  постели
в  замороженных  отелях
Как  же  холодно  бывает
там  где  вера  не  спасает
Наши  души  как  тоннели  -  
их  засыпать  не  успели…
Так  хотели
но  не  сумели…

Один
Ты  вышел  на  ночной  перрон
И  только  грустный  саксофон
во  мгле  с  мечтой  мешает  акварели
Постой  
Смотри:  чтоб  не  был  холостой
кто  притаился  за  спиной
где  оборвутся  наши  параллели

збірка  "П`ята  пора  року"  цикл  "Это  наше  время"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615230
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.10.2015

Три души

Первая  душа    
                                             что  полюбила  меня
была  на  вкус  как  ветер  с  ароматом  миндаля
горчила  полынью  и  в  глазах  января
она  отражалась  как  в  небе  земля
А  я  был  слишком  юный  
                                                                                   пил  с  друзьями  вино
Писал  стихи  и  прозу  
                                                                         любил  французское  кино
И  всякий  кто  делил  сигареты  со  мной
был  настоящей  крутой  рок-звездой
И  я  
             не  зная  боли  неожиданных  разлук
взял  и  влюбился  
                                                         вступил  в  этот  круг

Вторая  душа  
                                             что  полюбила  меня  
была  на  вкус  как  море  с  ароматом  вина
пьянила  инжиром  и  в  глазах  октября
она  зажигалась  как  в  небе  заря
А  я  был  еще  юный  
                                                                 пил  со  всеми  вино
Писал  стихи  и  прозу  
                                                                         любил  испанское  кино
И  всякий  кто  делил  косячок  со  мной
был  настоящей  крутой  рок-звездой
И  я    
             изведав  боль  неожиданных  разлук
снова  влюбился  
                                                       опять  вошел  в  этот  круг

Третья  душа  
                                             что  полюбила  меня
была  на  вкус  как  утро  и  цвета  серебра
чиста  и  прозрачна  и  в  глазах  февраля
она  искала  день  
                                                       за  которым  весна
А  я  уже  не  юный  
                                                           редко  пил  вино
Писал  стихи  и  прозу  
                                                                       любил  хорошее  кино
И  всякий  кто  делил  андеграунд  со  мной
был  настоящей  крутой  рок-звездой
И  я  
             забыв  про  боль  неожиданных  разлук
ее  полюбил  
                                         не  выходя  за  этот  круг

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615228
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.10.2015

Чего хочу - не пойму

Ты  можешь  быть  разной  –  
капризной  
                                       прекрасной
как  ром  в  бокале
А  я  как  всегда  –  
нестерильный  
                                                   опасный
словом  
                         безбашенный  малый

Чего  хочу  –  не  пойму
Пойду  
                       возьму  
                                                   закурю

Ты  можешь  быть  ближе  
ты  можешь  быть  дальше
но  все  равно  не  со  мной
Я  такой  же  как  был  
потерянный  мальчик  –  
то  бухой    
                               то  немой

Чего  хочу  –  не  пойму
Пойду  
                       возьму  
                                                   закурю

Ты  можешь  быть  сказкой
ты  можешь  быть  былью  –  
лишь  бы  не  били
Мы  не  были  близкими  
не  были  рядом
только  любили

Чего  хочу  –  не  пойму
Пойду  
                       возьму  
                                                   закурю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614895
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.10.2015

Не дай мне спрыгнуть с моста

Я  не  бухаю  три  недели  и  грустно  мне
Ое,  о-о-о-е!
Но  покурил  травы,  и  стало  весело  мне
Ое,  о-о-о-е…
А  ты  любишь  махито,  маргариту  и  чай
Прощай,  прощай,  прощай
Девочка  с  глазами  как  из  хентай
ты  меня  выручай

Ты  не  хотела  оставаться  одна
Я  не  хотел  быть  сам
В  хрупком  бокале  наша  слюна  
смешалась  теперь  пополам
Видишь  не  насквозь
смотришь  не  вглубь
Просто  возьми,  приголубь
Хоть  полминуты,  хоть  полчаса
но  не  дай  мне  спрыгнуть  с  моста

Я  попустился  и  теперь  бухаю  всегда
Шалай-лалай-ла-ла!
И  присели  на  стакан  даже  непьющие  друзья
Шалай-лалай-ла-ла…

А  ты  плаваешь  на  яхте,  купаясь  в  вине
и  в  кокаиновом  сне
Девочка  с  глазами  как  в  анимэ
снова  понадобилась  мне

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614894
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.10.2015

А в мае на рассвете

А  в  мае  на  рассвете  коптили  небо  трубы
И  на  работу  едут  полуживые  трупы
Сидят  они  в  трамваях,  маршрутках  и  в  метро
А  я  несу  на  репу  гитару  и  бухло

Меня  не  видят  люди  –  собой  увлечены
Весенний  ветер  треплет  моднявые  штаны
И  вдруг  в  кабриолете  слащавенький  мажор
Привез  на  пляж  телищу  –  расширить  кругозор

Я  не  люблю  мажоров,  гопников,  дрыщей
Тем  более  что  девочка  красива,  без  прыщей
Я  предложил  ей  водки  и  песен  под  гитару
И  на  кабриолете  ....  нацарапал  стеклотарой

А  в  мае  на  рассвете  коптили  небо  трубы
И  на  моей  рубахе  остались  ее  губы
И  в  сельских  диско-клубах,  в  гламуре  городов
Все  девки  выбирают  настоящих  мужиков

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614685
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.10.2015

Незнакомец в шляпе

Чужой  постелью  пахнет  север
Чужим  испугом  пахнет  юг
Чужая  женщина  постелет
И  незнакомец  в  шляпе  вдруг  предложит  бухануть
Чужой  любовью  пахнут  руки
Разъели  потолки  глаза
Чужие  топоры  не  рубят
И  незнакомец  в  шляпе  маслом  пишет  образа

А  жить  же  надо  каждый  день
У  незнакомцев  есть  портвейн
Пока  не  поздно  встань  с  колен  –  затем
Ты  как  последний  день  живи
Смотри  на  тормоз  не  нажми
И  дядьку  в  шляпе  подожди  –  и  жги

Чужой  восток  тебя  раздел
Чужие  мысли  не  сгодились
В  чужие  запады  хотел
А  незнакомцу  в  шляпе  твои  песни  тихо  снились
И  кто  из  нас  искал  предел
Но  так  и  не  сыграл  с  начала
И  кто  прополз  и  кто  взлетел
А  незнакомцу  в  шляпе  все  же  вечно  было  мало

збірка  "П`ята  пора  року"  цикл  "Это  наше  время"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614683
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.10.2015

Поверь

От  меня  воняет  как  от  неба  –  святостью
В  горле  ком  как  колокол  –  
все  звонит
звонит
И  в  душе  все  больше  то  говна  
то  радости
Только  эта  радость  мне  словно  динамит

Поверь  
Поверь
Я  открою  эту  дверь
Когда  зима  
не  оставит  нам  следа
За  что  всех  нас
присадили  на  отказ
И  кто-то  на  плите  оставил  газ

Вижу  в  чьих-то  окнах  -  юность  раздевается
Это  все  отыграно  
все  старо  как  мир
Только  почему-то  сердцу  не  икается
и  душа  не  ерзает  ни  в  длину  
ни  в  ширь

Загляну  в  пивбарчик  
где  друзья-знакомые
домино-картишки  
лящ  да  пиленгас
Мне  они  как  родные  -  года  мои  олдовые
Только  этот  кто-то  вечно  не  смыкает  глаз

збірка  "П`ята  пора  року"  цикл  "Это  наше  время"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614430
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 19.10.2015

Незачет

Кто-то  с  детства  моет  машины
Кто-то  вколол  и  ему  так  паршиво
Кто-то  пытает  себя  институтом
А  кто-то  забил  и  пошел  к  проституткам
Кто-то  крадет  у  отца  сигареты
Кто-то  рисует  небо  фальцетом
Кто-то  идет  за  бухлом  в  магазины
Кто-то  пылает  облитый  бензином

Это  твоя  лебединая  песня
Ты  ведь  могла  быть  прекрасной  невестой
Но  не  срастается  дерево  с  камнем
Все
Надоело
Незачет
Амба

Кто-то  видит  себя  Президентом
Кто-то  бабло  дерибанит  с  процентом
Кто-то  меняет  юность  на  опыт
А  кто-то  находит  приключенья  на  жопу
Кто-то  проверяет  себя  рок-н-роллом
Кто-то  из  панков  подался  в  мажоры
Но  все  непременно  встретятся  вместе
Там  где  из  пепла  рождаются  песни  

збірка  "П`ята  пора  року"  цикл  "Это  наше  время"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614429
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.10.2015

Так больше нельзя

Он  до  сих  пор  скучал  по  девяностым  годам
ведь  самое  смешное  происходило  с  ним  там
Холодный  трамвай  из  центра  на  район
Сигареты  поштучно  
                                                                       метель  за  окном
И  вся  та  жизнь  вместилась  на  съемном  диске  «G»
Он  утром  ни  к  чему
                                                                     а  к  ночи  –  ностальжи
И  он  готов  свой  бизнес  сменить  на  рок-н-ролл
но  дом  
                         кредит  
                                                   машина  
                                                                                 в  новом  офисе  ремонт

И  вдруг  один  его  друг  сказал  всем:  «Гудбай!
Мне  все  здесь  надоело»  
                                                                                   и  сел  в  холодный  трамвай
За  ним  закрыли  дверь  метель  и  пурга
Он  снова  вернулся  в  те  времена
И  этот  захотел  поступить  точно  так
Нашел  свою  гитару  и  старый  рюкзак
Пришел  на  остановку  
                                                                           но  трамвая  там  нет
«Послушай
                                         чудак  
                                                                 он  не  ездит  много  лет»

И  тогда  он  порвал  свои  тормоза
Он  выкрикнул  в  небо:  «Так  больше  нельзя!
Зачем  мне  корабль    
                                                                 если  нет  парусов
Зачем  быть  внутри  
                                                                 когда  снаружи  засов»
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613406
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 15.10.2015

Ты научился не спешить

Зачем  тебе  этот  гребаный  мир
забей  на  него  
                                               спусти  в  сортир
Ты  для  бомжей  теперь  кумир
Алкаш  
                         дурак  и  дебошир
Пусть  смотрят  из  своих  авто
сгоняют  в  саунах  кило
но  золотое  их  дерьмо
штыняет  так  же  как  твое

Ты  научился  не  спешить
без  умысла  и  смысла  жить
Ты  научился  не  дрожать
не  отступать  
                                             не  уступать
Пускай  для  них  ты  никакой
но  ты  другой  ведь  ты  иной
Ты  можешь  встать  и  убежать
но  ты  не  можешь  больше  врать

И  смысла  нет  идти  вперед
Их  мир  тебя  живьем  сожрет
И  кто  кого  переживет
тот  отмотает  больший  срок
Зафачил  всех  –  зафачь  себя
ведь  ты  такая  же  свинья
Не  хватит  Молоху  сырья
Нет  больше  правды  без  вранья

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613405
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 15.10.2015

Среди нас

Среди  нас  нет  пижонов
у  нас  мудрые  жены
и  похожие  взгляды  на  жизнь
И  когда  я  груженый
сильно  водкой  груженый
говорю:  «все  заебись»
Среди  нас  нет  уродов  
что  сменили  свободу
на  возможности  и  понты
Иногда  чьи-то  морды
чьи-то  наглые  морды
стираются  о  кулаки

И  когда  я  в  печали  
я  хочу  чтоб  молчали
политики  и  дураки
И  когда  я  в  веселье
я  хочу  чтобы  пели  
счастливые  мужики…
Так  все  просто  до  слез

Среди  нас  есть  поэты
мы  как  взрослые  дети
радуемся  весне
Кто-то  пишет  сонеты
сочиняет  куплеты
назло  всей  этой  возне
Даже  дело  не  в  водке
и  конечно  не  в  тетке
что  придет  все  равно  в  конце
Уплываем  на  лодке
странной  призрачной  лодке
без  весел  и  налегке

збірка  "П`ята  пора  року"  цикл  "Это  наше  время"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613160
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 14.10.2015

Что лучше

Что  лучше  –  быть  многоголосым  для  всех
или  немым  для  одной?
Дробить  ручьями  гранитную  твердь
или  скитаться  рекой?
А  может  лучше  впитаться  в  песок
или  скрипеть  на  зубах?
Не  знать  
для  чего  есть  друзья  на  земле
но  помнить  
зачем  нужен  враг?

Ты  один
ты  ничей
но  журчит  ручей
Ты  одна
ты  ничья  -  
так  выпей  из  ручья
Лучше  там  -
знаешь  сам  –
где  все  напополам
Полети  от  земли  
в  далекие  огни  -  
они  как  мы
совсем  одни

Что  лучше  –  быть  одиноким  как  все
или  не  быть  вообще?
На  все  вопросы  узнать  ответ
или  спросить:  зачем?
А  может  лучше  судьбу  приручить  
или  остаться  сырьем?
Но  если  все  будут  играть  чужое
то  кто  же  напишет  свое?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613159
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 14.10.2015

Водка и пельмени

С  утра  мы  сидели  и  пили  водку  с  пельменями
и  были  как  всегда  немного  не  в  теме  мы
что  мир  вокруг  нас  дико  меняется
кто-то  находит
а  кто-то  теряется
Она  любит  фреш  
он  слушает  треш
и  в  общем  дня  нее  не  будет  он  «special»
Но  мир  вокруг  нас  постоянно  меняется
кто-то  уходит  
а  кто-то  рождается

Под  вечер  лежали  и  в  небо  глядели  мы
словно  бы  вышли  навеки  из  тела  мы
И  мир  вокруг  нас  дико  вращается
кто-то  возносится  
а  кто-то  спускается
Она  любит  силу  
его  чувства  остыли
и  в  общем  для  них  все  кончилось  миром
Но  мир  вокруг  нас  постоянно  сужается
кто-то  растет  
а  кто-то  сдувается

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613060
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 13.10.2015

Это наше время

Когда  он  вышел  из  буфета  совершенно  раздетый
и  некуда  засунуть  даже  сигареты
А  курит  он  только  «Житан»  без  фильтра
и  может  засандалить  сразу  несколько  литров

Это  наше  время  
                                                       это  наши  дела
Под  солнцем  замерзли  наши  тела
В  снегу  согрелись  души  –  значит  это  рай
и  где-то  за  углом  звучит  забытый  рэгтайм

А  теперь  он  стоит  совершенно  раздетый  -  
на  водку  сменил  пиджак  и  штиблеты
Он  хочет  покурить  свой  без  фильтра  «Житан»
а  на  часах  вторые  сутки  время  цыган

Он  все  понял  и  зашел  обратно  в  буфет
Здесь  поезда  не  ездят  уже  несколько  лет
Он  взял  двойной  бурбон  и  «Житан»  закурил  
На  дне  стакана  плавали  останки  светил

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613059
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 13.10.2015

Напівбожевільний Журден

під  музику  Куперена  поріжу  вени  в  темнім  підворітті
під  небом  Києва  мляво  смеркну  
як  розірвані  кігтями  хмарочосів-чудовиськ  
тутешні  бурштинові  сутінки
тепер  більше  ніхто  мене  не  стривожить  
не  зіпсує  прогресом  
не  нав’яже  свою  думку  щодо  екзистенціальної  філософії  
чи  материнської  плати
чи  дірявих  шкарпеток  «від  кутюр»
тепер  я  вільний  
що  означає  –  я  гість  
а  не  хазяїн
і  хай  палає  під  ногами  столичний  брук
хай  лягають  під  мене  
найгарніші  печерські  лярви  з  пружними  сідницями
хай  пригощають  абсентом  бомжі  
із  ангельськими  очима  незайманих  письменників  і  бандитів
хай  плавиться  й  стікає  жіночою  запашною  змазкою  
під  моїми  кедами  Ярославів  Вал
мені  однаково  –  чи  пан  я  
чи  пропав
тепер  однаково  мені  
чи  буду  тут  
а  чи  на  чужині  
вгризатимусь  в  котлети  «по-київські»  
у  нападі  ностальгійної  істерики  
а  чи  мене  смоктатимуть  дебелі  негритянки  
як  смачну  цукерку
та  не  однаково  мені  
кого  чи  що  залишу  після  себе
під  музику  Куперена  поріжу  вени
от  лише  питання  –  кому?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612797
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.10.2015

Кілограм трави

Ти  привезла  з  Амстердама  кілограм  трави
Я  живу  з  Едгаром  По
дивлюсь  “Шосе  в  нікуди”
Я  влаштував  тобі  драйвовий  порно  хеппі-енд
Пі  Джей  Харві  кричала  -  наче  я  її  бой-френд
Мої  сусіди  за  стіною  винайшли  блюз
Їх  щоночі  ковбасить
у  них  повний  джус
Ізі  Райдер  кілька  років  працює  в  таксі
а  “Барфлі”  кинув  пити  –  він  тепер  на  мазі

Вічний  рок-н-рол
ти  мене  знайшов  
на  самому  дні
на  самоті
у  дрімоті
Сивий  рок-н-рол
ти  нас  відродив
від  печалі  й  злив
до  вчинків  і  подій

Ти  записала  мій  оргазм  на  новий  ДіВіДі
“Декаданс”  –  це  не  група  
це  сорт  коноплі
що  відриває  башку  і  збільшує  пульс
Я  не  люблю  рок-н-рол
я  ним  просто  молюсь
Кожна  ніч  зі  мною  буде  як  останній  екстрім
Я  позичив  свої  сни  у  “Арізони  Дрім”
Намалював  твій  портрет  поверх  картини  Далі
Продав  сто  тисяч  дисків  у  Сомалі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612795
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.10.2015

Убивчий торнадо у кремовій сукні

Небеса  від  Армані
Повітря  від  Гуччі
Ти  закохана  в  money
як  японка  у  суші
Ти  збираєш  оргазми
наче  твори  мистецтва
Ми  могли  бути  разом
тільки  в  вигляді  нецкі
Як  убивчий  торнадо
у  кремовій  сукні
ховаєш  принади
в  нічній  каламуті
що  шматує  життя
на  секунди  й  епохи
як  розпусна  змія
розриває  панчохи
Я  залежу  від  тебе
як  хворий  від  шприца
А  ти  плюнула  в  небо  -  
розлючена  жриця
Я  вдихнув  це  повітря  
і  одраз  отруївся
Світ  конає  на  вістрі
Захлинулася  пісня

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2015

Ти вмієш молитися поглядом

ти  вмієш  молитися  поглядом
самим  лише  подихом
свічкою
я  бачив  тебе  на  іконах
веселкою  бачив  над  річкою
ти  вмієш  любити  за  ненависть
і  вірити  в  щастя  без  намірів
напевно  таким  був  і  Бог  колись
а  потім  раптово  наш  світ  змалів
і  струни  на  лютні  порвалися
і  яблуко  світу  зчервивило
в  келихи  нам  розливалося
чорне  сонце  вечірнім  вином
ти  одна  за  весь  світ  помолилася
самим  лише  подихом
свічкою
і  заплакала  -
в  травах  зійшла  роса
хто  живий  –  вмийте  личка

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2015

СТРІЛА

Вітер  зриває  шкіру  з  лиця
Очі  змиває  вода
Бачиш
я  дійшов  до  кінця
Я  –  стріла
Ти  перетворюєш  біль  на  пісок
Мова  твоя  –  женьшень
Дай  мені  віри  твоєї  ковток
Ти  –  мішень

Свічка  погрожує  світлу  вогнем
Ніч  допоможе  святим  
Небо  розплющить  по  хвилях  мене
Я  –  сивий  дим
Коли  повертаються  з  неба  святі
співати  вінчальний  гімн
їм  не  потрібні  стріли  й  щити
Ти  –  наш  дім

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2015

Причаїлася

Ти  причаїлася  в  моїй  долоні
маленька  птаха
жінка-всесвіт
Я  віднайшов  життя  в  твоєму  лоні
втомившись  від  порожніх  бесід

Ти  причаїлася  в  моєму  серці
фарбуючи  цю  ніч  у  колір
На  смак  неначе  кава  з  перцем
Неначе  оксамит  на  доторк

Ти  причаїлася  в  моїй  душі
як  сонечка  остання  ласка
як  мерехтіння  тіл  вночі
що  повертає  нас  в  ту  казку

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2015

Молитва

З  твоїх  очей  стікає  бірюза  -
ловлю  її  губами
Вмиває  дощ  
невтішний  як  сльоза
тих  янголів  що  з  нами

Кладеш  долоні  на  чоло
Годинник  б’є  десяту
Розхлюпав  день  в  калюжах  молоко
а  вечір  миє  п’яти

Бажаєш  світу  теплих  снів  
любові  всім  стражденним
О  Боже  
дай  мені  ще  кілька  днів
за  щастя  бути  смертним  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2015

Кожну мить збережу

Я  шукав  тебе  скрізь
де  лише  міг
але  сніги  наді  мною
Тільки  очі  від  сліз
не  замерзали
вдивлялись  до  болю
в  потойбіччя  ночей
у  сутінки
в  позасвіття  свічей
Без  сумнівів
за  тобою  піду
кожну  мить  збережу
і  біду  відведу  руками

Я  тебе  знайду
Я  тебе  врятую
Я  тебе  зроблю
доброю  святою

Я  тебе  віднайшов
у  білих  одежах
на  небеснім  вокзалі
Ти  була  як  свята
тільки  очі  від  сліз
не  замерзали
В  потойбіччі  ночей
у  сутінках
в  позасвітті  свічей
і  сумнівах
я  тебе  загубив
серед  тих  голосів
що  співають  прощання
осанною

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2015

Любов

 Свої  слабкості  люди  називають  почуттями.  Любов  -  найстрашніша  з  них.  Це  невиліковна  інфекція,  яка  з  часом  нікуди  не  щезає,  а  тільки  спричиняє  ускладнення.  Любов  -  це  вампір,  що  п’є  твоє  життя  по  краплині,  доки  не  викине  на  смітник  суху  і  непотрібну  оболонку  -  тіло.  Бог  нагородив  людей  любов’ю,  але  забрав  навзаєм  інше  -  життя.  Бо  вони  несумісні.  Насправді,  живуть  лише  ті,  хто  ніколи  не  любив  по-справжньому.  Ті,  хто  любив,  знають,  що  таке  смерть.  Любов  змушує  дивитися  на  світ  очима,  що  не  відають  прижмуру,  тому  й  сонце  світить  надто  яскраво,  тому  й  вітер  зарізкий,  тому  й  весна  пахне  божевіллям.  Любов  змітає  все  на  своєму  шляху,  трощить,  лютує,  як  потужний  вихор,  розкидаючи  на  всі  боки  клапті  самотньої  душі,  перетворюючи  її  то  на  квітучий  сад,  то  на  пустелю.  
Любов  поступово  затоплює  всі  тріщинки  і  шпаринки  твоєї  душі.  Враз  на  очах  з’являється  дивна  полуда,  вони  втрачають  здатність  тверезо  бачити,  вони  тепер  задивлені  вглиб,  вони  світяться  таємничими  променями,  від  яких  запалюється  навколишній  світ.  Десь  зі  споду  визріває,  ворушиться,  накочує  нечуване  раніше  тепло,  яке  огортає  все  твоє  єство,  заколисує,  присипляє  розум,  наснажує  тіло,  тривожить  душу.  Це  тепло  ллється  назовні,  зігріває  близьких  і  дальніх  твоїх,  виблискує  в  дощ  і  яскравіє  на  сонці.  Почуваєшся  велетенським  вогнищем,  що  палає  на  вістрі  найвищої  гори.  Подих  вчащається,  ноги  постійно  зриваються  на  біг.  Ти  ладен  кричати  у  вуха  перехожим  ім’я  коханої,  наповнюючи  тишу  найсвятішим  буквосплетінням,  в  якому  закодоване  твоє  щастя.  Ти  поспішаєш  чимшвидше  перебути  ніч,  аби  вбігти  у  новий  день  свого  кохання.  Ти  бажаєш  поділитися  радістю  з  усім  світом,  тому  в  цей  благословенний  час  щедруєш,  почуваючись  господарем  простору.  Лише  зараз  вповні  відчуваєш,  що  живий!  Душу  пронизують  мільйони  дзвінких  і  прозорих  джерельц,  котрі  змивають  з  тебе  бруд  минулих  невдач.  Ти  готовий  до  двобою  з  часом,  бо  в  коханні  він  непотрібний.  
Любов  -  це  наркотик,  сильніший  за  життя.  Бо  життя  іноді  набридає,  а  любов  -  ніколи.  Ти  чуєш  прекрасну  пісню,  яку  сам  склав,  але  насправді  вона  існує  від  початку  цього  світу.  Це  примха  Великого  Композитора,  а  ти  -  лише  звичайний  музика  у  цьому  талановитому  оркестрі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612018
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2015

ВЧОРА – СЬОГОДНІ – ЗАВТРА

ВЧОРА  –  СЬОГОДНІ  –  ЗАВТРА

Ще  вчора  не  мав  ні  дітей  
ні  опори
І  світ  закривався  шторами
за  якими  ні  неба  
ні  дна
Ще  вчора  співав  і  соло  
і  хором
Не  знав  я  мажору  й  мінору
і  ніч  починалась  
як  гра

Сьогодні  є  вороги  і  є  друзі
Вночі  забавляють  музи
Вижити  зранку  –  мета
Сьогодні  співають  інших  мелодій
та  начебто  я  ще  в  моді
І  є  незнайомі  міста

Вже  завтра  життя  наше  стане  іншим
Щось  створить  воно  
а  щось  знищить
І  я  завтра  буду  не  я
Вже  завтра  світ  поміняє  барви
Хтось  начебто  
хтось  насправді
винайде  сенси  буття

Вони  –  діти  миру  й  війни
Діти  світла  й  тьми  -  
вони
А  ми  дамо  їм  трохи  весни
Віри  й  надії  у  сни
А  далі  –  хай  самі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611963
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.10.2015

Як нам далі бути?

Кудись  летять  вівторки
спливають  четверги
Йде  літо  за  зимою
і  осінь  -  навесні
Я  вже  не  розумію
куди  життя  тече
І  вся  ця  веремія
зсередини  пече:
чому  летять  вівторки
спливають  четверги?
Чому  старі  посьолки
розтанули  в  пітьмі?
І  як  нам  далі  бути  
у  цю  сумну  добу?
Чи  випити  отрути
чи  вбити  цю  пітьму?

збірка"П`ята  пора  року"  цикл  "П`ята  пора  року"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611777
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.10.2015

У паралельних тонких світах

У  паралельних  тонких  світах  
усі  долоні  прибиті  на  цвях
І  повно  амфор  
в  яких  не  вино  
а  кров
Захочеш  пити  –  бий  без  зайвих  промов
Не  відкидають  силуети  тіней
В  книжках  немає  змісту  –  безліч  ідей
Із  присмеркових  зон  ніхто  не  втече  живим
Це  як  дивитися  на  сонце  крізь  дим
Тут  пахне  м’ятою  ранковий  туман
Останні  люди  звуться  Єва  й  Адам
І  наречені  визирають  з  криниць  вночі
самотніх  пілігримів  шукаючи
Путівники  в  руках  тримають  мерці  -  
по  них  у  сутінках  знаходять  кінці
А  зниклі  без  вісти  складають  карти  доріг  
й  дарують  всім  
хто  ступив  за  поріг
Всім  подорожнім  не  треба  Валгалл  
На  путь  в  нікуди  їх  ніхто  не  штовхав
І  ти  одного  разу  потрапиш  сюди
втопивши  у  бетоні  сірі  сліди

збірка  "П`ята  пора  року"  цикл  "П`ята  пора  року"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611776
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.10.2015

Той

Той
хто  живе  
тримаючись  лиш  за  контрабас
сумно  у  зморшках  ховаючи  час
пальцями  струни  перебирає  
неначе  роки  -  
дим  від  сигари  як  завжди  терпкий
Той  
хто  живе  
тримаючись  лиш  за  гаманець
місця  в  раю  не  прикупить  і  честь
Тільки  на  цвинтарі  може  придбати  собі  квадрат  -  
ліпше  Мамона  не  вигадав  жарт
Той  
хто  живе  
тримаючись  лиш  за  небеса
бачить  як  зблискує  Божа  коса
Душі-кочівники  йдуть  в  небезпечно-привабливу  путь  -  
тиша  і  спокій…
…сірка  і  ртуть…

збірка  "П`ята  пора  року"  цикл  "П`ята  пора  року"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611519
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.10.2015

Соната для жінки з оркестром

У  кожної  жінки  всередині  арфа  -  
світ  прикрашає  в  мелодії  й  барви

В  кожної  жінки  є  свій  варган  -  
звук  розквітає  тільки  в  губах

В  кожної  жінки  є  своя  ліра  -  
змушує  плакати  Бога  і  звіра

Оком  торкнися  –  бринітимуть  ніжно
струни-волосся  
погляди  свіжі

Кожна  пульсує  як  кастаньєти  -  
вмить  оживають  погруддя  й  портрети

В  кожної  жінки  є  композитор  -  
пише  для  неї  партії  світла

Кожна  -  як  „Місячна”  тиха  соната
Кожна  -  як  фуга  після  токати

Жінка  народжує  музику  з  себе
Жінка  –  оркестр  для  любові  та  неба

збірка  "П`ята  пора  року"  цикл  "П`ята  пора  року"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2015

Реквієм місту

Перше  враження:

трупи  на  вулицях  надто  розпущені  та  знахабнілі
ковзають  поглядом  наче  рентгеном  по  наших  думках
рукостискання  холодні  та  їхні  колючі  обійми
як  замовляння  рятують  у  темних  червивих  містах

Загальна  панорама:

ніч  бенкетує  на  черепі  цього  гранітного  трупа
барж  кістяки  по  жалобній  ріці  пропливають  мовчазно
люто  волає  зґвалтоване  місто  в  солом’яний  рупор
парить  криваві  оцупки  в  розпеченій  доменній  лазні
на  пасовиськах  бетонних  пасуться  скляні  мінотаври
дихає  в  спину  багатоголовий  чавунний  дракон
хлюпає  сеча  кислотна  в  засипаних  сажею  зябрах
вабить  із  темряви  ситий  від  трухлої  плоті  Харон

Місто  ставить  перші  запитання:

хто  розіп’яв  чорне  місто  і  змусив  печально  бриніти?

хто  зупинив  кровообіг  в  прокушених  зміями  жилах?

хто  понадламував  крила  і  витягнув  з  серця  всі  квіти?

хто  показав  всьому  світу  настромлене  сонце  на  вилах?

хто  розв’язав  пуповину  усім  безголосим  питанням?

хто  продавав  свої  душі  в  обмін  на  віру  у  Бога?

хто  запалив  серед  ночі  негаснучий  вогник  вгасання?

хто  розмальовує  стіни  в  графіті-перестороги?

Замість  відповідей:
місто  вгризається  в  ступні  своїм  загостреним  жалом
зчісують  душі  пророки  на  сірому  глянці  асфальту
тісно  від  сутінок
кисню  в  легенях  майже  не  стало
очі  прикрасили  небо  немов  тихі  фрески  і  смальта

збірка  "П`ята  пора  року"  цикл  "П`ята  пора  року"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611438
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.10.2015

Печальная осень

Когда  дождем  порвется  наше  лето
Когда  с  деревьев  полетят  слова
Моя  любовь  замурзалась  конфетой
а  вены  напряглись  как  провода

Печальная  осень  плывет  над  нами
Печальная  осень  поет  для  нас
Печальная  осень  под  моими  ногами
Я  узнал  ее  профиль,  ее  анфас

Когда  в  твоих  глазах  искрится  радость
и  счастье  отражается  дождем
Ты  этот  мир  пригубишь  словно  сладость
и  вновь  простишься  с  бедным  скрипачом

Печальная  осень  плывет  над  нами
Печальная  осень  поет  для  нас
Печальная  осень  под  моими  ногами
ищет  отражение  моих  любимых  глаз

Когда  меня  в  врасплох  застанет  осень
Когда  я  упаду  ничком  в  траву
Моя  любовь  таинственно  попросит  
чтоб  я  не  умирал  –  я  не  умру

Печальная  осень  плывет  над  нами
Печальная  осень  поет  для  нас
Печальная  осень  под  моими  ногами
Я  очень  люблю  цвет  ее  желтых  глаз  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611435
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.10.2015

Осень

Когда  в  туман  уснули  наши  души
И  кайф  нам  улыбается  в  усы
тогда  с  деревьев  опадают  уши
и  увядают  желтые  носы.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611118
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.10.2015

У барі

Повітря  набрякло  від  SMS-сів
заплуталося  в  Інтернеті
Колишні  коханки  Настя  і  Леся
нікому  не  роблять  мінетів
Мої  музиканти  удрінчились  вайном
і  сплять  на  колінах  у  Бога
Сумно  всміхається  втомлений  бармен
і  підливає  потроху
кайфу  у  життя
якого  вже  нема

У  завитках  наркотичного  диму
ти  посміхаєшся  млосно
Я  пригадаю  ту  нашу  зиму
хоч  на  годинниках  осінь
Ти  не  дивися  
бо  я  уже  плачу
зламаний  і  нетверезий
Краще  налийте  на  всю  мою  здачу
і  поховайте  всі  леза
від  кайфу  і  життя
якого  вже  нема

Ранок  знайшов  моє  тіло  у  дабблі
я  провалився  у  дірку
Гарячого  чаю  мені  наливає
колишня  сумна  порно-зірка
Мої  музиканти  прокинулись  вчасно
і  вже  похмеляються  пивом
Все  було  добре  
все  було  класно
Ми  співали  з  надривом
І  з  кайфом  і  життям
І  з  кайфом  і  життям

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2015

Ранок у місті

І  знову  ранок
У  моє  вікно
огидне  місто  зазира  недобрим  оком
Я  б  задушив
я  б  розірвав  його
аби  не  бути  тут  всевидючим  пророком
Аби  не  бути  тут
Аби  не  тут
щоранку  з  острахом  чекати  п’яний  вечір
Щокою  зі  столів  стирати  бруд
в  шалманах  тьмяних  
де  життя  вже  недоречне
І  знову  ранок
Знову  у  вікно
отруйні  запахи  пускає  кляте  місто  -  
борщі
заводи
випари
лайно
думки  пожмакані  і  вже  давно  не  чисті
Прокинулись  машини  і  птахи
Погрітися  в  вікно  вповзає  прохолода
І  втому  сонце  злизує  з  дахів
І  замість  сліз  вичавлює  свячену  воду
Втирає  слину  вітер  приміський
з  оскалених  ротів  пихатих  землячків  
Стікає  в  небо  їхній  піт  слизький
а  очі  ваблять  лише  мертвих  світлячків
Я  тут  не  жив
Я  тут  не  був
Я  не...
Це  місто  застрягає  в  горлі  наче  кістка
І  ранок  синім  вечором  блює
І  ніч-шалава  бавить  нами  свою  кицьку  

збірка  "П`ята  пора  року"  цикл  "П`ята  пора  року"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610933
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.10.2015

Осенний депресняк

Осенний  депресняк
Душа  клубится  белой  пылью
в  застенках  дня
и  время  пилигрим  
полощет  черной  лентой
Богам  в  застегнутых  шинелях
давно  не  до  меня

Мне  утонуть  в  реке
набраться  вязкой  тины
и  капать  кровью  в  темноте
за  саваном  гардины

Вот  весь  мой  мир
и  здесь  моя  обитель
Мой  склеп
мой  скит
и  смятая  душа

Осенний  депресняк
Скитальца  не  обидят
В  последний  путь  идет  
со  свечкою  душа
И  нищий  мой  собрат
присядет  у  могилок
найдет  глаза  мои
и  спрячет  не  спеша


"Ключи  от  сумерек"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610932
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.10.2015

Про когось

Дехто  згодом  напише  у  пресі:
„Він  був  тонким  ліриком”
Хтось  відмахнеться  з  посмішкою:
„Багато  пив”
Хтось  закопилить  слиняві  губи:
„Він  терпіти  не  міг  критику!”
Деякі  з  гордістю  скажуть:
„Мені  колись  око  підбив”
Кілька  мадам  
закуривши
згадають:
„Шикарний  він  мав  язик!”
У  інших  заплачуть  троянди  межи  струнких  ніг
Тисячі  безіменних  разом  прошепочуть:
„Він  не  любив  злих”
Без  вісти  зниклі  зрадіють:
„Він  знав  таємниці  доріг”
Якісь  невідомі  з  гітарами  скажуть:
„Він  приручав  рок-н-рол”
Хтось  надиматиме  щоки:
„Даремно  витратив  час!”
Інші  під  старість  напишуть  у  спогадах:
„Не  до  кінця  зіграв  роль”
Дехто  кричатиме  всюди:
„А  слухав  він  тільки  нас!”
Багато  хто  потім  зізнається:
„Хотів  бути  схожим  на  нього”
Лиш  деякі  тільки  зламаються:
„Зашкодив  навмисно”
Хтось  поскаржиться  Богу  на  себе:
„Заздрив  йому  у  всьому”
Чесний  гнутиме  далі:
„Мені  з  ним  було  дуже  тісно”
З’явиться  й  той  що  усіх  заткне:
„Ви  його  досі  не  варті!”
В  спину  почує  слово  міцне:
„Досить  пафосу!”
Будуть  і  хворі  нести  прапори:
„Духовності  він  на  варті!”
Хтось  пробуркоче  на  кухні:
„Гнилого  суспільства  лакмус”
Всі  ми  любили  його  без  меж
Ненавиділи  потроху  
Та  світ  не  застрелився  й  час  не  зомлів
коли  він  пішов
Тіні  від  сонця  повзуть  по  землі  –  
шукають  для  інших  дороги
Плачуть  ікони  і  наші  серця
у  тиші  церков

збірка  "  П`ята  пора  року"  цикл  "  П`ята  пора  року"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610733
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.10.2015

Октябрьский триптих

*  *  *

Октябрь
Седьмое
Хочется  курить  
Со  мною  вместе  постарел  мой  город
И  он  давно  хотел  поговорить
но  осень  подняла  свой  медный  молот

Октябрь
Церковь
Праздник  Покрова
Ко  мне  приходят  дети  и  собаки
Они  звонят  в  мои  колокола
и  никогда  не  затевают  драки

Октябрь
Конец
Я  в  рукопашный  бой
вступаю  с  рукоделием  метели
Мои  плоты  не  приплывут  зимой
в  твоих  снегах  тебя  они  согрели

*  *  *

Когда  я  вышел  купить  сигарет
в  октябрьский  полусон
деревья  смотрели  мертвый  балет  
и  ветер  играл  шансон

Жил  бы  у  моря  и  щупал  бриз  
ладонями  рыбака
Однажды  небу  ты  улыбнись
и  поцелуй  облака
Чайки  –  это  грустные  души
погибших  здесь  моряков
Они  иногда  приходят  на  сушу
но  люди  не  слышат  их  зов

Когда  я  вышел  купить  сигарет
то  понял  –  уже  не  вернусь
Холодное  море  две  тысячи  лет  
выучивал  я  наизусть

*  *  *  

В  ватерлинии  мягкого  неба
солнце  пробило  дыру
Пообедав  октябрьским  хлебом
я  уже  никогда  не  умру

В  сиротских  приютах  провинций
время  уйти  в  портвейн
Мне  кажется  -  я  разбился
как  Моррисон  и  Кобейн

Страх  ничего  не  оставит
ни  радости  
ни  дерьма
На  залатанном  небе  поставят
осенние  паруса

"Ключи  от  сумерек"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610732
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.10.2015

Невидимі пороги

Настромлюючи  ніч  на  шампури  автомобільних  фар
підсмажує  життя  нас  
                                                                         як  попкорн  в  фаст-фуді
Вже  замість  сонця  Всесвіт  місяць  вивісив  на  аватар
а  світ  все  молиться  за  те  
                                                                                   щоб  жити  в  блуді
І  хто  сказав  
                                         що  лиш  святі  не  здатні  на  офіру  тьмі?
У  кожного  свій  шлях  й  провалля  на  дорогах
Не  тільки  грішники  програють  в  цій  безжально-хтивій  грі
Усі  спіткнуться  на  невидимих  порогах

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610670
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.10.2015

Жовтень

Найпрекраснішим  жовтням  2000  і  2007  років  присвячується

М’якою  тихою  ходою
підкрався  жовтень-пілігрим
Поклав  на  плечі  теплі  лапи
Злизав  з  душі  похмурий  грим
А  поруч  вітер  пустотливий
вичісує  думки  з  дерев
І  листя  на  узбіччі  міста
танцює  жовтий  менует
Повітря  замшеве  і  чисте
і  має  присмак  коньяку
Цигарка  тліє  в  попільничці
Втрачає  день  свою  вагу
Жінки  розхристані
пахучі
легкі  мов  краплі  дощові
Дзюрчать  по  вулицях  і  душах
Складаються  в  слова  й  пісні
На  небі  човен  зупинився
і  в  безмір  кинув  якірець
У  місто  входить  юнга  Осінь
Вдягає  з  посмішок  вінець

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2015

Не дай Боже дожити до старості

Не  дай  Боже  дожити  до  старості  –  
наодинці  пити  з  дощем
І  гітари  без  струн  торкатися
наче  вітру  безлистим  кущем
Не  дай  Боже  у  тиші  змеркнути
І  без  посмішки  
                                                   як  без  губ
цілувати  порожнє  дзеркало
де  розтанув  останній  друг
Не  дай  Боже  піти  засмученим
чи  когось  засмутити  навік
Я  не  кат
Не  ангел
Не  мученик
Не  юнак  іще
Вже  не  старик
Не  дай  Боже  безслідно  згинути
промайнувши  без  нот  і  без  слів
І  на  світ  
                             від  печалі  зігнутий
не  пролити  ні  краплі  злив
Не  дай  Боже  себе  увічнити
у  стосунках  і  вчинках  злих
І  з  бідою  бути  повінчаним
І  страждати  одному  за  всіх
Не  дай  Боже  зі  злом  змиритися
і  повільно  втрачати  рух
Не  зламавши  жодної  вилиці
не  пізнати  ціну  наруг

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610316
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.09.2015

Стомлена вода

Лежимо  на  дні  –  над  нами  товща  світла
Океан  в  вогні  а  риби  наче  срібло
Промінь  сонця  ледь  торкається  волосся
Хто  не  вірить  в  смерть  той  всюди  знайде  сонце
Ти  моя  назавжди
Тільки  ти

Кілометри  снів  укрили  нас  від  світу
Я  тебе  любив  як  пілігрим  молитву
Світ  жорстокий  там  де  нас  уже  немає
Серед  чорних  плям  кохання  не  вгасає
Ти  моя  назавжди
Тільки  ти

В  гору  не  дивись  –  там  плаває  мовчання
Що  було  колись    -  написано  в  посланні
Ноти  і  слова  -  їх  винесе  на  берег
Стомлена  вода  –  каміння  теплий  шерех
Ти  моя  назавжди
Тільки  ти

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2015

Жінки

Жінки  мають  одну  суттєву  слабкість  -  вони  жорстокі.  Але  найгірше  для  них  самих  те,  що  вони  не  відчувають  цієї  жорстокості,  бо  вона  настільки  природна,  як  і  їх  краса.  Вони  можуть  нею  милуватися,  наче  відображенням  у  дзеркалі,  вони  пестять  її,  викохують  і  хизуються  нею,  часом  гублячись  у  нескінченних  лабіринтах  її  відтінків.  Але  завжди  жорстокість  перемагає  самих  жінок,  огортаючи  їх  м’якими  хутрами  самозакоханої  самотності.  Ось  чому  жінки  схожі  на  хижаків,  котрі  завжди  і  скрізь  полюють,  навіть  не  уявляючи,  що  головними  жертвами  є  вони  самі.  Їхні  лови  драматичні,  але  водночас  варті  жалості.  Доля  хижака  -  смерть,  але  звернена  вглиб,  на  самого  себе.  Ця  жорстокість  руйнує  надто  тонкі  душі,  змушує  грубіти  і  закриватись.  І  як  би  жінка  не  намагалася  вирватися  з  цієї  пастки,  з  кожним  порухом  вона  заплутується  ще  більше.  Поступово  ця  трясовина  затягує  настільки  міцно,  що  жодне  почуття  не  спроможеться  виборсатися  з-під  кілометрових  пластів  намулу.  Жінка  вмирає,  повільно  і  боляче,  сіючи  довкола  себе  порожнечу.  Одні  виявляють  цю  здатність  з  народження,  інші  отримують  з  віком,  та  жодна  не  омине  цієї  бездонної  й  страшної  чаші.  Жорстокість  зробила  жінку  жінкою,  і  саме  за  це  її  кохають  чоловіки,  знаходячи  у  тому  неабияку  втіху  і  свій  кінець.  Але  вона  потрібна  чоловікам  як  повітря,  без  якого  не  можна  жити,  і  яким  не  можна  дихати.  
Жінка  лякає  своєю  загадковістю.  Та  насправді  під  нею  криється  порожнеча.  Генетична  пам’ять  доводить  жінку  до  досконалості,  нівелюючи  при  цьому  її  винятковість  й  духовну  красу.  Вони  стають  до  відрази  однаковими,  порожніми,  нецікавими.  І  це  змушує  чоловіка  знову  і  знову  кружляти  у  пошуках  чогось  нового,  незайманого  потворством  і  здрібнілістю,  і  знову  відчувати  поразку,  коли  це  нове  перетворюється  з  часом  на  звичайну  купу  красивого  тіла,  жорстокого  і  не  здатного  прощати.  Жінки  схожі  на  безжальні  електронні  машини,  запрограмовані  лише  на  сімейне  благополуччя,  готові  заради  цього  навіть  на  зраду.  Вони  не  бажають  лету,  вони  не  вміють  мріяти,  вони  надто  заземлені.  Тому  і  гинуть  на  самоті,  немічні  й  вічно  озлоблені  на  світ  і  людей.  Жінка  створена  для  кохання,  але  з  нею  не  можна  втрачати  пильність,  інакше  станеш  черговою  жертвою  ніжного  хижака.  На  жаль,  так  відбувається  майже  завжди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610041
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2015

Світлі самогубці

Світлі  самогубці  –  сонячні  зайці
падають  під  ноги
тонуть  в  молоці
Я  ловлю  їх  в  жмені
випускаю  в  світ
Хай  цих  навіжених  не  скінчиться  рід
Світлі  самогубці  –  сонячні  зайці
зазирають  в  очі
гріються  в  руці
Кручені  
кумедні  
тихі  і  верткі
Круглі
здоровенні  
довгі  і  малі
Я  ловлю  їх  в  жмені
випускаю  в  світ
Хай  летять  привітом  із  дитячих  літ

Збірка  «П`ята  пора  року»  цикл  «Літні  вірші»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610040
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.09.2015

Поцілувало мої ноги перекотиполе

Поцілувало  мої  ноги  перекотиполе
і  тихо  жде  попутника  на  перехресті  днів  

Пташиний  спів  плескається  як  кольорове  море
Таємний  світ  торкнувся  нас  і  крилами  зігрів

Самотності  колеса  степові  жбурляє  вітер
у  пащі  чорних  вершників  що  вкрали  ніч  у  нас

І  бавиться  у  ковилі  рожевощоке  літо
любити  навіть  тріщинки  віддаючи  наказ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2015

Нікотин

Никотинові  пасма  замість  волосся  
облизують  мої  пальці
Лукавий  погляд  ніби  з  просоння
шукає  собі  обранця
Зайві  розмови
вчорашня  кава
ти  нахилилася  з  ліжка
Cиплеш  на  килим  німі  питання
а  очі  порожні  як  в  кішки
Гостриш  об  мене  сумні  леза
очей
та  немає  крові
А  в  мене  на  думці  медичні  тези
я  не  люблю  тебе
соррі
Очі
як  птахи  –  закрили  сонце
і  п’ють  мої  ріки  й  озера
Я  вже  десь  бачив  на  кіноплівці
оливковий  погляд  тореро
Гримає  пам’ять  залізним  льохом  -  
хоче  втекти  з  полону
Я  не  тримав  тебе  –  
іди  з  Богом
Потяг  рушає  о  сьомій
Ти  відбулася  дощем  у  світі  –  
втопила  мою  душу
А  кажеш  –  бажала  всіх  напоїти
тобі  повірити  мушу
Зняла  пальто
кинула  сумку
впала  обличчям  у  осінь
Години  благають  про  порятунок  –  
їх  час  у  кишені  носить
Зцілить  всі  рани  зимовий  ангел  
снігом  насипле  тишу
Ми  змарнували  шикарне  танго
на  ціле  життя  раніше

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2015

КОЛИ ТИ ПІДЕШ

*
Відтепер  ти  будеш  знати
що  жінка  зростає  жінкою
всотуючи  повітря  кінчиками  грудей
*
Твоє  тіло  пахне  старим  линялим  халатиком
під  яким  воно  тільки-но  ховалося  від  мого  погляду
*
Не  поспішай  відсторонитися  від  мого  тіла
Твоя  спрага  висушує  найглибші  озера  кохань
*
А  під  довгими  віями  тихо  ворушиться  осінь
Ти  малювала  її  візерунки  на  моєму  стегні
*
Залишила  губи  печаткою  на  темному  склі
Думала
що  розіб’ється
а  воно  вижило
*
Так  і  живемо  утрьох  –  жінка-трофей
чоловік
що  вміє  мовчати
і  сонце-метелик
*
Щойно  хтось  доторкнувся  до  твого  лиця
Ти  це  відчула
бо  я  цілував  твоє  люстерко
*
А  завтра  ти  позіхнеш
Накидаєш  до  валізи  невипрані  мрії
Та  підеш  від  мене
*
Час  уже  йти  і  мені
Та  не  можу  поворухнути  планетою
бо  колись  не  напився  з  богами
*
А  ти  пішла  
Ти  взагалі  вмієш  бути  чесною
коли  заховаєш  правду  під  ліжко
*
Ти  всього  лише  жінка
тому  не  чуєш
як  боляче  стукає  серце
коли  хтось  залишається  сам…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2015

Постерна любов

Розбещена  лялька  в  короткій  спідниці
не  може  збагнути  як  їй  далі  бути  -
чи  може  напитись  
чи  може  ковтнути
дивні  пігулки  
щоби  забути  
його
Він  спочиває  на  лаврах  рок-зірки
Фанати  
автографи  
гастролі  
мобілки
І  в  кожному  місті  він  має  кохання
Сотні  дівчат  щодня  пишуть  зізнання
йому
Тому  що  він  для  них  як  Бог
глянцевий  герой
От  тільки  постерна  любов  
не  може  бути  втрьох

Розбещена  лялька  в  короткій  спідниці
іде  на  балкон  дивитись  на  зорі
Це  його  очі  –  їх  не  можна  забути
Він  десь  далеко  
проте  можна  стрибнути  
за  ним
Він  пригощає  усіх  наодинці
Хто  має  бажання  –  опиниться  в  ліжку
П’яний  продюсер  відвезе  на  машині
Віскі  і  джеф  –  все  що  потрібно  рабиням  
його
Тому  що  він  для  них  як  Бог
глянцевий  герой
От  тільки  постерна  любов  
не  може  бути  втрьох

Далекі  гастролі  
концерти  
тусовки
Свіжих  ляльок  -  для  кліпу  в  масовку
Їхні  обличчя  рвуться  як  струни
Ноти  і  слова  –  таємничі  руни
його
Втомлена  лялька  у  довгій  спідниці
в  небо  злетіла  як  сестри-черниці
Довго  кружляла  над  стадіоном
а  шоу  тривало...  та  небо  стало  домом  
її
Тому  що  він  для  них  як  Бог
глянцевий  герой
От  тільки  постерна  любов  
не  може  бути  втрьох

збірка  "П`ята  пора  року"  цикл  "Літні  вірші"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2015

Иероглиф дождя

Я  хочу  умереть  даже  когда  смеюсь
Мы  вошли  в  эту  осень  по  разные  стороны  листьев
И  теперь  остается  лишь  выучить  наизусть
канцоны  и  канты  глаз  и  волос  твоих  письма

Обреченно  шагаешь  по  той  же  земле  что  и  я
выдыхая  тревогу  в  раскрашенный  желтым  воздух
Никто  не  сойдет  с  затонувшего  здесь  корабля
а  искать  запасную  надежду  уже  слишком  поздно

Иероглиф  дождя  на  папирусе  нашей  войны
начертил  повелитель  смертей  –  осторожный  и  мудрый
Как  бы  мы  не  хотели  
все  равно  нам  придется  идти
пробиваясь  сквозь  листьев  опавшие  блеклые  груды  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609346
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.09.2015

Моєму папузі на ймення Бука

Порожня  клітка  на  підвіконні
грає  з  дощем  в  самотність
Вдень  безнадія
Вночі  безсоння
рве  павутиння  сліз
Кілька  грам  пухнастого  щастя
маленьку  співочу  радість
Бог  для  чогось  вирішив  вкрасти  -
у  щастя  велика  вартість
Навіщо  Тобі  ця  весела  пташка
у  Тебе  ж  їх  повні  руки?
А  в  мене  пісні  захлинулись  від  кашлю
й  скімлить  душа  від  розпуки

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609344
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.09.2015

Забуте тобою

Серед  ночі  зірвуться  птахи
голосніше  мовчатиме  тиша
І  лише  гостроокі  серпи
підкрадаються  ближче  і  ближче
Пахне  жінкою  млосна  пітьма
розімліла  від  шепоту  лона
І  полискує  сяйво  стегна
як  вино  у  бокалі  прозоре
Дивні  вигони
дивна  спіраль
на  якій  уривається  простір
І  пекучий  пронизливий  жаль
огортає  дерева  під  осінь
Пальці  жадібно  пестять  траву
спокушаючи  жінку  росою
А  на  ранок  у  ліжку  знайдуть
лиш  дихання  
забуте  тобою

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2015

Красива біла чайка

красива  біла  чайка  прилетіла  
напевно  
з  літа  
і  присіла  трохи  вище  сідниць  на  твоє  тіло
кольору  оливкових  сутінків

світ  думає  
що  то  лиш  слід  від  купальника
але  я  знаю  
де  насправді  живуть  ці  непосидючі  морські  птахи

і  тому  щоразу  
цілуючи  твоє  пружне  і  засмагле  тіло
я  намагаюся  вхопити  губами  за  крила  цю  прекрасну  чайку
і  відпустити  її  у  вирій

але  
передумавши  
залишаю  тобі
хай  іще  поживе  з  нами  до  наступного  літа

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2015

Жінкам

Ці  спокусливі  шльондри  і  бляді
все  життя  моє  розфарбували  –  
хто  в  помаду  губну
хто  у  кров
хто  в  червоне  вино  і  ром
Ні  над  ким  не  сміюся
не  плачу
Віддадуться  мені  до  фіга  ще
І  візьму  я  від  кожної  все
щоб  писати  свої  “Трільсе”
Я  жінок  не  люблю  за  красу
Я  терпіти  не  можу  попсу
Я  жінок  взагалі  не  люблю
Я  обожнюю  їх  і  терплю
А  фарбують  вони  не  всіх
Лиш  того
хто  безбашений  псих
І  за  це  кожній  з  них  подарую
те  без  чого  і  Бог  не  малює  –  
ЩАСТЯ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2015

Душа

Крізь  цю  тонку  душу  навіть  проходять  вітри
не  помітивши  і  не  відчувши
Її  розрізняють  –  лиш  іноді  –  маяки
як  в  пісках  загублену  мушлю
Вона  не  відчутна  на  доторк
нечутна  на  слух
навіть  в  око  не  кожному  ляже
Детектори  не  спіймають  її  чіткий  рух
не  підпалить  сонце  на  пляжі
Вона  десь  між  нами  ховається  і  дрижить
не  завжди  розуміючи  Бога  -  
навіщо  відправив  її  на  одну  лише  мить
повертати  
                                   дійшовши  порога

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608906
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.09.2015

ENTER

Мої  сни  як  внутрішній  Інтернет
де  ти  загубила  пам’ять
Дощ  налаштовує  свій  кларнет  –  
хоче  птахів  побавить
Осінь  на  доторк  наче  м’яка
і  пахне  твоїм  тілом
Пестить  волосся  чиясь  рука
День  пригасає  сріблом

Чомусь  набридло  слухати  пульс
Я  бачив  край  а  осліпнув  у  центрі
І  все  одно  я  зранку  чомусь
натисну  клавішу  „ENTER”

Я  запакую  тебе  в  конверт
і  відішлю  до  неба
Дощ  подарує  мені  кларнет
бо  йому  вже  нічого  не  треба
Сонна  і  лагідна  ти  стоїш
вдивляючись  в  мокрий  простір
А  за  вікном  підкрадається  ніч
невідворотна  як  постріл

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2015

Осінь

Осінь  вривається  в  місто  раптово,  зранку.  Повітря  починає  пахнути  розставанням.  Щем  у  серці  не  відступає,  постійно  поколюючи  гострою  скіпкою  душу.  Сонце  дивиться  якось  печально  і  втомлено,  і  в  кожному  подуві  вітру  снують  шепоти  згасаючого  літа.  Ці  кілька  перших  днів  осені  –  найтаємничіша  пора,  передчуття  перемін,  час  невимовної  тривоги  і  внутрішнього  тремтіння,  наче  перед  далекою  дорогою.  Наче  дерева  зібралися  в  похід,  але  щось  їх  тримає  на  місці,  щось  не  відпускає...  Ці  перші  дні,  незрівнянні  перші  дні  осені...  
І  навіть  обличчя  друзів  якось  загострюються,  і  очі  дивляться  трохи  сторожко.  І  навіть  сигаретний  дим  по-осінньому  терпкий.  І  хочеться  підсвідомо  рухатись,  кудись  йти,  і  бути  на  самоті  із  собою.  В  ці  дні  навіть  дихається  легше  і  швидше,  і  щастя  стає  майже  усвідомленим,  матеріальним,  набирає  чітких  рис,  яскравіє,  і  не  полишає  відчуття,  що  воно  завжди  поруч,  торкається  плеча  і  куйовдить  волосся,  але  може  в  будь-яку  мить  розтанути  там,  де  завертає  за  ріг  будинку  старенький  осінній  трамвай.  В  твого  тіла  постійно  підвищена  температура.
Але  чомусь  в  ці  дні  особливо  хочеться  напитись.  Не  зовсім,  а  так,  щоб  трохи  пригамувати  якийсь  незрозумілий  страх,  що  виповз  з  розщілини  в  бруківці.  Кожний  ковток  коньяку  химерно  впливає  на  тебе:  реальність  і  перший  осінній  холод  поступово  відступають,  натомість  з’являються  стишені  звуки  музики,  думки  кружляють  уповільнено,  і  запахи  кави  і  осені  народжують  дивні  слова.  Печальна  чарівна  брюнетка  за  дальнім  столиком  посміхається  якось  в  себе,  випускаючи  тонкі  кільця  диму,  і  з  кожним  ковтком  твоє  щастя  наближається  майже  впритул.  Щастя  з  присмаком  смутку,  нерозпізнана  радість  зажури,  солодка  втома.  Обриси  осіннього  міста  пливуть,  наче  повільно  рушає  потяг,  і  так  грайливо  зблискує  вогник  запальнички  в  руках  брюнетки.  Почуття  змішалися,  тіло  налилося  приємною  важкістю.  Хочеться  сидіти  тут  вічно,  втягувати  запахи  осені,  дихати  надією.  Суєта  і  шум  відходять  в  найдальший  кут,  залишаються  спокій  і  рівновага.  Хоча  десь  там,  всередині,  ще  кружляє  думка  про  скороминущість  вічності,  про  те,  що  потяг  зупинився  на  цій  станції  ненадовго.  Перший  день  осені  бовтається  жовтком  у  величезній  склянці  духмяного  коньяку,  він  тягнеться  повільно,  ніби  спеціально  для  того,  щоби  ти  запам’ятав  його  якнайдовше.  Він  всотується  в  тебе  разом  з  п’янким  напоєм,  живе  в  тобі,  звучить  нескінченним  журливим  блюзом.  Щастя  поруч,  поруч...  Воно  ніколи  не  полишало  тебе,  лише  засинало  іноді,  аби  прокинутись  в  перший  день  осені.
Навіть  ноги  відмовляються  іти  рівно.  Осінь  кружляє  довкола  на  жовтих  конях,  кличе  тебе  дзвінкими  дитячими  голосами,  і  птахи  розмовляють  стривожено,  якось  прощально  і  водночас  радісно.  Вітер  жвавий  і  молодий,  здається,  він  навіть  щось  вишіптує  тобі  біля  скронь,  торкається  довірливо,  і  співає,  співає...  Люди  якісь  сумно-величаві,  жінки  розхристані,  чоловіки  говорять  голосніше,  ніж  завжди.  Звуки  стають  глибшими  і  тоншими.  І  наче  попіл  довкола  кружляє.  Ти  ідеш,  ідеш  вулицями  осені,  вулицями  дощу  і  срібла,  ідеш  містом  втрачених  надій  і  розгублених  почуттів.  Найчарівніша  пора,  найостанніша.  І  так  хочеться  напитися,  напитися  з  радості,  бо  її  вже  ніколи  не  буде...  такої.  
Попереду  буде  ще  містичний  листопад,  похмурий  у  цих  краях  грудень,  оманливий  і  плаксивий  січень,  суворий  лютий,  злісний  березень  –  довгі  сірі  місяці  безнадії  та  химерного  життя.  Що  буде  потім  –  невідомо,  може,  весна,  може,  щастя,  може,  смерть.  Ти  настільки  призвичаївся  любити  це  життя,  що  вже  нічого  не  очікуєш,  лише  тихого  поклику  душі:  “ось”.  І  кожного  разу,  як  заплющуєш  очі,  з’являється  тремтливий  образ,  який  асоціюється  виключно  зі  щастям.  І  найтрагічніше  те,  що  це  вже  тільки  образ,  а  відкривши  очі,  бачиш  вітер,  який  шкребеться  по  сірому  асфальту.  Від  цього  кидає  в  піт,  нудить,  а  під  горло  підступно  накочують  сльози.  Все  навкруги  пливе  і  розповзається,  і  наче  земля  дрижить.  
І  головне,  що  має  відбутися  щось,  ти  відчуваєш  зміни  кожною  клітиною  свого  єства,  і  це  “щось”  обов’язково  повинно  принести  тобі  довгоочікуване  щастя.  Але  ти  знаєш  вже  з  досвіду  -  те,  що  може  здаватися  щастям  на  перший  погляд,  згодом  здебільшого  виявляється  бідою.  Такий  парадокс  життя,  але  і  в  цьому  є  своя  незбагненна  чарівність,  бо  якраз  в  такі  моменти  ти  розумієш  непевність  всього  сущого,  оманливість  реальності  і  ефемерність  буття  земного.  Цей  досвід  допомагає  тобі  зрозуміти  справжність  іншого  буття,  того,  яке  знаходиться  поза  твоїм  усвідомленням,  яке  керується  не  твоїми  інстинктами  і  бажаннями,  а  вищою  силою,  провидінням,  яке  примушує  живе  бути  живим,  а  мертве  –  мертвим.  І  відчуття  щастя  –  не  твій  особистий  душевний  екстаз,  а  дар  цієї  вищої  сили,  нагорода,  щедрість.  І  тобі  зовсім  не  дано  знати,  коли  воно  нахлине,  бо  саме  таким  чином  і  трапляється  щастя  –  зненацька

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608762
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2015

УПИРИЦЯ

Пружні  ноги,  хижі  нігті,  наче  у  тигриці
Густі  брови,  довгі  вії  -  ти  живеш  в  столиці
Тонка  шкіра,  сірі  очі  -  я  тебе  вже  хочу
Прийдеш  гола  опівночі,  і  мені  наврочиш
Про  любов  і  про  кохання  ти  напишеш  книгу
І  про  якісне  злягання  скинеш  на  мобілу
І  блискуча  підеш  в  ванну  полежати  в  піні
Часом  схожа  на  гітару,  інколи  –  на  відьму

Текілу  пити
Чогось  хотіти
Когось  любити
Але  не  знайти
Тарілки  бити
На  місяць  вити
Обличчя  вмити
Бачити  сліди

Їздиш  на  нічні  тусовки  в  чорних  іномарках
Береш  молодість  і  силу  в  чоловічих  плавках
Дні  проводиш  по  бутіках,  вечори  –  в  салонах
Ти  шукаєш  різні  втіхи,  скрізь  ти  VIP-персона
Граєш  в  небезпечні  ігри,  всюди  маєш  джокер
Любиш  бавитись  екстрімом,  і  чилійську  коку
Маєш  тисячі  коханців  по  усьому  світі
Твого  тіла  новобранці  потрапляють  в  сіті

На  гачок  мене  впіймала  як  велику  рибу
Цілувала,  обіймала,  поки  не  набриднув
Потім  ти  пішла  від  мене,  кинувши  самого
Почорніло  моє  небо  від  страшного  горя
Зараз  тебе  пестить  інший  і  стриба  від  щастя
Він  не  знає,  бідолашний,  що  ти  можеш  вкрасти
Його  душу,  його  волю,  і  піти  в  чорниці
Спрагу  вгамувавши  кров’ю,  як  всі  упириці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2015

Нічна замальовка: літо, алкоголь, жінка

Трішки  алкоголю  не  завадить  нам
Я  –  поет  за  народу  
                                                                 ти  –  нічна  мадам
Вийшла  прогулятись  містом  і  життям
Місто  –  це  не  місце  римам  і  сльозам
Я-то  не  боюся  римувати  світ  -
хоч  таким  ось  чином  передам  привіт
З  темних  підворіть  у  космос  тихий  стук  -
це  у  попільничці  б’ється  твій  мундштук
Скажеш  –  не  згадаю  я  твоє  ім’я
зараз  п’яне  літо  
                                                       в  кожного  сім’я
Та  мені  й  не  треба  імена  твої  -
будь  ти  хоч  Тетяна  
                                                                   Гретхен  чи  Марі
Відсьорбни  шампусик  прямо  із  горла
Що  більш  безпорадне  -  рима  чи  сльоза?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2015

Начебто і насправді

Ти  втомився  від  попси  та  безколірних  душ
які  малюють  веселку  фарбами  з  лайна
які  співають  про  любов  
а  їх  обличчя  байдужі
Начебто  і  люди  
а  насправді  стіна
Ти  виколупуєш  з-під  нігтів  чорний  гламур
Ти  встромляв  їх  учора  в  декольте  модних  дам
а  сьогодні  блюєш  і  хрипиш  „мон  амур”
Начебто  і  мир  
а  насправді  війна

Тебе  нудить  від  ТВ  і  політичних  промов
серіалів
ток-шоу
дурнуватих  „зірок”
Якби  був  кулемет  –  йому  б  роботу  знайшов
Начебто  побіг  
а  зробив  лише  крок
Серед  виродків
повій
і  бізнесових  акул
ти  мандруєш  як  останній  божевільний  шаман
Вони  мали  у  дупі  сотні  тисяч  культур
Начебто  і  мертвий  
та  живий  від  ран

Це  як  ховатися  від  Бога  в  монастирських  садах
Як  лишати  сліди  на  цнотливих  снігах
Як  нести  на  базар  останні  слова
Начебто  і  віриш  
а  скривились  вуста
І  щоночі  до  тебе  приходить  вона
Дарує  тобі  щастя  і  п’є  твою  кров
А  на  ранок  вікно
ніж
і  вода
Начебто  і  цілий  
а  насправді  як  шов

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608268
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.09.2015

Див не буває

Я  знаю  -  
в  житті  не  буває  див
не  воскресають  мертві
не  повертається  той  що  зник
в  блідому  скаженому  серпні
зламана  квітка  не  зацвіте
кров  не  повернеться  в  жили
тьмяний  неон  у  нічному  кафе
сонця  ніяк  не  замінить
Той  хто  плює  у  чиюсь  весну
часткою  неба  не  стане
тиша  ніяк  не  народить  луну
страх  не  загоїть  рани
Той  хто  любив  -  не  захоче  життя
в  сірому  кольорі  буднів
Той  хто  страждав  і  молився  щодня
душу  ніколи  не  згубить
Див  не  буває  –  лиш  ти  і  я
найголовніше  диво
Ти  -  прохолодна  ранкова  роса
Очі  тобою  вмию

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608267
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.09.2015

Набридло

Набридло  ховатися  і  мовчати
Годі
Бажаю  почути  як  зашкварчать
під  ударами  їхні  морди
Зморшками  вкрилася  наша  душа
Бидло
вимагає  не  усмішок  
                                                                     а  ножа  -  
щоб  бризнуло  й  струменіло
Та  люди  вважають  
                                                                 що  їм  «ха-ра-шо»
                                                                                                                               «а-ху-єнно!»
На  привітання  питають:  
                                                                                   «А  шо?!»  -  
даються  взнаки  гени
Підсунеш  пахучу  купку  лайна  –  
«конхвета»
А  потім  з  розбігу  по  яйцях  –  «на!»  -  
і  хай  винуватять  поетів
І  може  було  б  тут  майбутнє  
                                                                                               але
                                                                                                             пізно
Воно  все  хирляве  
                                                             убоге
                                                                                   мале
й  однакове
                                       хоч  і  різне

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607989
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.09.2015

Апокаліптична дівчинка

Апокаліптична  дівчинка
з  пляшкою  в  руці
йде  за  первітіном
топитися  в  ріці
За  нею  –  блідий  хлопчик
несе  тупий  оскал
Це  він  з  дівчам  хорошим
сьогодні  переспав
А  ще  відомий  хакер
чи  може  програміст
цю  дівчинку  відхаркнув
і  назавжди  завис
Насправді  вона  –  вірус
хвороба  в  мережі
з  проблемами  на  виріст
без  гальм  на  віражі
І  щось  вона  хотіла
когось  іще  ждала...
Вкололася  і  сіла...
Зраділа  і  лягла...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2015

Люди з гітарами

О,  хто  ж  ви  насправді  –  люди  з  гітарами?
Гітаристи  з  басистами  завжди  ходять  парами
І  з  ними  усюди  іще  якесь  тіло
що  в  мікрофон  горлає  сміливо
Звичайно  поруч  піаніст-самородок
і  барабанщик  –  бабій  та  нарколог
Вони  закриваються  в  темних  підвалах
і  розчиняються  в  таємних  порталах

І  все  це  називається  РОК!
Вони  всіх  попереду  на  цілий  крок
І  все  це  не  закінчиться  в  строк
Тому  що  називається  РОК!

О,  хто  ж  ви  насправді  –  люди  з  гітарами?
Пекельні  створіння  чи  янголи  під  хмарами?
Чому  без  вас  важко  а  з  вами  ще  гірше?
Чому  вам  поети  присвячують  вірші?

І  все  це  називається  РОК!
Вони  всіх  попереду  на  цілий  крок
І  все  це  не  закінчиться  в  строк
Тому  що  називається  РОК!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607744
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.09.2015

Втеча

Кургани  задивлені  в  небо
як  пружні  груди  землі
Поля  –  чорно-білі  зебри
копитами  б’ють  по  стерні
Між  ними  розбризкав  сонце
колись  напівп’яний  Ван  Гог
У  соняшникове  віконце
кудлатий  дивиться  Бог

Я  втік  із  липкого  полону
обіймів  кабацьких  чіпких
від  втоми
повій  
рок-н-ролу
від  вулиць  вампірських  нічних

У  вени  упорскує  сонце  
свій  золотий  укол
Мої  кам’яні  охоронці
притисли  до  скроні  ствол
Не  знаю  –  чи  скіфські  баби
чи  просто  уламки  епох
час  обережно  гладять
злизують  з  нього  мох

А  в  розписній  церковці
врослій  у  небокрай
раптом  зчинився  подзвін
запрошуючи  у  рай
Грає  мелодії  дивні
чиясь  незрима  рука...  
...Горобець  стрибає  по  линві  -  
крилатий  дзвінкий  паламар
Визирає  з-під  ніг  джерельце
дражниться  і  дзюрчить
І  радість  навколо  стелиться
чомусь  невловима  як  мить

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607743
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.09.2015

Курити

Вже  люто  хочеться  курити
а  секс  іще  триває
Задавалось  
                                       можна  вже  здуріти  -  
вона  все  вибухає
Курить…
Курить!
Курить!!
Курить!!!
З  балкону  тягне  димом  -  
якась  падлюка  десь  димить  
(вже  вибачте  за  рими)
Нарешті  зойк  та  кігті  в  бік  -  
судомно  б’ється  тіло…
Полежав  трохи  і  побіг  
і  закурив  –  це  диво!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607554
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.09.2015

Свіча на вікні

Юлії  Куценко

Свіча  на  вікні  посилає  сигнали  у  ніч  
бездомним  зіщуленим  душам
Ти  каву  з  корицею  приготувала  мені  
та  всім  океанам  і  сушам
Ми  –  два  музиканти  в  безкраїм  мовчанні  часів  
вдихаємо  звуки  повсюди
І  дощ  за  вікном  тихо  крилами  прошелестів  
складаючи  мокрі  етюди
Забуті  
загублені  
зраджені  
втомлені  
биті  -  
для  вас  цей  маяк  на  вікні
Залиште  в  повітрі  від  подихів  ваших  відбитки
і  в  душах  тремтливі  сліди
Всю  ніч  шепотітимуть  світлі  незвідані  духи
у  приспівах  наших  пісень
А  ранком  застигнуть  на  стінах  сколошкані  рухи
новий  сповіщаючи  день  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607552
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.09.2015

Коли відро обірветься

Коли  відро  обірветься  і  полетить  в  колодязь
смоктати  дні  
                                             загублені  в  піску  -  
це  потайки  твоя  душа  втекла  і  сіла  в  поїзд
що  мчить  крізь  ніч  і  темряву  в’язку
І  замість  паспорту  -  лиш  мушля  
                                                                                                             де  сховалось  море
а  замість  одягу  –  руді  вітри
В  руках  вона  тримає  флейту  
                                                                                                 що  рятує  хворих
коли  ті  йдуть  в  невидимі  світи
Вичавлює  із  часу  сни  і  загортає  в  пам’ять
аби  в  дорозі  не  було  нудьги
І  доторком  лікує  тих  
                                                                       хто  впав  
                                                                                                       як  мертвий  камінь
Очищує  їх  душі  від  лузги
Дощі  із  днів  
                                           струмки  століть  зливаються  в  потоки
подрібнюють  на  пил  життя  граніт
І  лиш  вона  не  знає  втоми  
                                                                                       не  рахує  строки
На  кожен  поклик  радісно  біжить

...Коли  загублене  відро  знайдуть  на  дні  криниці
і  повне  днів  дістануть  з  глибини  -  
це  потайки  твоя  душа  до  тебе  притулилась
принісши  із  собою  дивні  сни

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607271
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.09.2015

Рано сутеніє

Рано  сутеніє...
Ліхтарі  пекучі
заглядають  в  вікна
зазирають  в  душі
Пожовтіле  листя
сиплеться  лускою
Вулиці  як  риби  –  
в  осінь  з  головою
попірнали
                                     Тихо
враз  довкола  стало
Світ  шукає  вихід
з  осені  в  астрали
Дме  з  околиць  міста
срібною  журбою
погорілим  листям
скорою  зимою
Миється  в  калюжах  
полохливий  місяць
Хтось  пройде  байдужо
дехто  –  як  ревнивець
Галасливе  небо  
відлітає  в  безвість
Крізь  сумні  дерева  
проступа  непевність
І  бліда  тривога  
зійде  на  обличчя
І  чиясь  дорога  
зверне  на  узбіччя
Осінь  саксофоном  
розтинає  тишу
І  одна  долоня  
гріється  об  іншу

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607270
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.09.2015

ЗВІДКИ?

Переповнені  убогими  столиці
Завантажені  порнухою  полиці
Очі  червоніють  наркотою
На  бігбордах  знову  параноя
Сни  скалічені  передчуттями
Дні  одноманітні  до  нестями
На  обличчях  заіржавіла  тривога
Переховується  андеграунд  в  блогах

Нібито  все  «чьотко»  
                                                                       все  у  нормі
Тіні  відкидають  люди  в  формі
Вулиці  закутані  у  спокій
У  політиків  рожеві  щоки
Начебто  все  добре…
                                                                         Але  звідки
на  тендітних  душах  страшні  клітки
Звідки  наповзла  оця  байдужість
і  втопила  ріки  у  калюжах?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607019
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.09.2015

За вікном засинають каштани…

За  вікном  засинають  каштани
поринаючи  в  жовті  сни
Наближається  осінь  з  вітрами
і  дощі  поспішають  рясні
Підставляю  обличчя  вітру
і  примружую  очі  –  жду
Хризантеми  –  осінні  квіти
все  нагадують  мені  ту
що  сміялась  під  осінь  дзвінко
і  стискала  долоні  мої
Я  не  зав  –  відміряло  скільки
цього  щастя  років  чи  днів
Наді  мною  товчуться  хмари
все  збиваючись  в  кремовий  торт
А  на  ньому  лишає  шрами  
сонця  промінь  як  сноуборд
Ця  легка  замріяна  осінь
заколисує  світ  і  думки
і  щоранку  мені  підносить
то  надії  
                           то  вірші  сумні
Я  не  хочу  цю  осінь  лишати
у  заручниках  літ  і  зим
Досить  з  них  моїх  днів  кошлатих
Вже  попереду  осінь  змін

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607017
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.09.2015

З ЛАНІВ І НЕБА

Втікає  час  як  молодість  з  очей
Бажання  мерхнуть  наче  зорі  на  світанку
І  рок-н-рольне  братство  вже  чуже
В  торгівлю  подались  усі  колишні  панки

Народ  ліниво  споживає  будні
Усі  усім  вовки  і  кожен  сам  за  себе
Країна  жде  коли  поверне  блудний
її  нащадок  
зітканий  з  ланів  і  неба

Їх  душі  виїла  страшна  зневіра
Спустошила  серця  байдужість  золота
Ховаючись  за  посмішкою  звіра
вони  плюються  жовчю  в  Божі  небеса

На  смітниках  поети  і  пророки
Ідеям  ще  в  утробі  жах  ламає  ребра
Пришвидшують  у  вічність  свої  кроки  
усі  нащадки  
зіткані  з  ланів  і  неба

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2015

Привіт з Белграда

Вона  нарізала  сала
Я  налив  у  стаканчики  віскі
Раніше  я  бачив  замало
таких  крейзі-бейбі  зблизька
Я  казав  їй  про  гори  і  море
Вона  цитувала  Бодлера
Віскі  вливається  в  горло
З  колонок  підспівує  Брега

«Немате  дела?  Где  да  баци  своје  тело?  Онда  иде  са  мном  да  се  пије,  пију,  пију,  пију…»*

Іду  по  вулиці  щасливий  і  п’яний
Залікував  всі  духовні  рани
В  кишенях  повна  бухла  і  бабла  
І  вчора  знов  молодуха  дала
А  навколо  у  золоті  осінь
Заборонене  щось  в  папіросці
І  зранку  ти  ще  тверезий  як  скло
Це  несерйозно  –  два  по  сто!

І  сидів  би  я  ще  на  роботі
як  у  тому  гнилому  болоті
Та  приїхав  привіт  із  Белграда  -  
ящик  ракії  і  самосаду

«Зар  не  брига?  Све  се  тако  тихо.  Онда  иде  са  мном  да  пијем,  пију,  пију,  пију…»**

*  У  тебе  немає  роботи?  Не  знаєш,  де  кинути  своє  тіло?  Тоді  ідемо  зі  мною  пити,  пити,  пити,  пити  ...
**  У  тебе  немає  справ?  Все  довкруги  так  тихо.  Тоді  ідемо  зі  мною  пити,  пити,  пити,  пити

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2015

Дві половинки

Якщо  дві  протилежні  стулки  одного  великого  дзеркала  
спрямувати  одну  проти  одної  
то  можна  побачити  вхід

А  якщо  нас  з  тобою  стулити  як  дві  половинки  яблука  –  
наші  душі  одразу  змішаються  
й  бризне  солодкий  сік

Увійти  у  середину  дзеркала  можна  
                                                                                                                       тримаючи  яблуко                                                                                                              
але  вийти  звідти  непросто  
бо  на  ступнях  лишився  наш  слід

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2015

Переслідуєш мене усюди

В  шепоті  підземних  переходів
чую  голос  твій  
                                                   забутий  восени
Він  провулками  таємно  бродить
Зазирає  тихо  в  мої  сни
В  провінційних  гетто  і  в  столицях
В  барах  
                           де  життя  міняють  на  сто  грам
У  метро
                             в  трамваях  
                                                                     на  полицях
бачу  погляд  твій  і  тут  і  там
Переслідуєш  мене  усюди
Де  б  не  був  –  завжди  я  чую  тихий  сміх
Йдуть  події  
                                         плинуть  роки  
                                                                                           й  люди
Лиш  тебе  забути  я  не  встиг

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2015

Вічність – наліво, направо – життя

Вічність  –  наліво
Направо  –  життя
Посередині  –  втомлений  я
Всі  слова  не  такі
І  всі  ноти  не  ті
Не  дрижить  під  ногами  земля
Я  кажу  собі:  «Стоп!
Зупинись  
відпочинь
вимкни  свій  телефон
Не  спіши  повертатись  туди  де  неон
і  пірнати  в  його  глибочінь!»
Та  не  слухає  мозок  
не  вірить  душа
і  ноги  знову  несуть
у  похмуре  «навіщось»
непевне  «мабуть»
де  чорніє  остання  межа
Де  немає  ні  слави
ані  забуття
де  не  гріє  ні  пекло  
ні  рай
Там  втрачається  сенс
Там  стирається  край
Там  немає  нічого  
Лиш  я  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606258
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.09.2015

Останній трамвай у дитинство

Протиснувся  між  крапель  дощових
Ходив  по  запахах
з  дитинства  призабутих
Старенький  дворик  сутінково  стих
І  в  тиші  заводський  гудок  зітхає  глухо

Скрегоче  в  ніч  останній  наш  трамвай
З  пітьми  висмоктує  спізнілі  всюди  душі
Когось  ці  рейки  виведуть  на  край
а  чи  в  дитинство  
що  з  кишень  виймає  груші

Колись  життя  відправить  і  мене
у  вільне  плавання  підземною  водою
Забудеться  мій  запах  
Промайне
непевний  спогад  
наче  тінь  попід  стіною

Один  лиш  крок  планетою  ступив
а  виявляється  –  життя  тривало  більше
Я  жив  як  міг  
Поки  ставало  сил
Поки  було  кому  присвячувати  вірші  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606257
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.09.2015

Вони

Їх  більше  двадцяти  -  
отих  
                 хто  й  зараз  через  мене  плаче
Я  не  скажу  
що  я  усіх  любив
Бувало  всяке  наче
І  що  таке  –  любив?
Чи  знає  справжню  хтось  ціну  любові?
І  як  кривавить  болісний  розрив
як  накохався  вволю?

Було  це  ніби  вдень
а  може  ніч  на  дворі  тихо  в’яла
І  як  під  кулями  слабка  мішень
її  душа  конала
Вона  сказала  –  «Йди…
Забрав  у  мене  все  і  навіть  більше…»
Куди  ж  іти  
                                       коли  її  сліди
Коханіші  за  інших?

А  друга  поруч  спить
Всміхається  вві  сні  –  мені  напевно
Була  б  дорогоцінною  ця  мить
але  тепер  –  даремна
Ось  інша  вже  прийшла  –  
сюрпризи  
                                   втіхи  
                                                       пестощі  
                                                                                     дарунки
Від  насолоди  втомлені  тіла
Пече  від  поцілунків
З  тією  ми  п’ємо  -  
вино  
                   шампанське  
                                                               віскі  
                                                                                 ром  і  пиво
Буває  
                     напиваємось  в  гівно
Та  ще  живі  на  диво
А  інша  дістає  -  
листи  кілометрові  мені  пише
Я  їй  казав  вже  сто  разів  
                                                                                   як  є:
для  мене  ти  –  лиш  інша
А  до  цієї  я
навідуюсь
                                     коли  усі  набридли
У  неї  теж  колись  була  сім’я
І  теж  згоріли  крила

Навіщо  все  це  нам?
Даруючи  ілюзію  тепла
бодай  на  мить  загоюю  цей  шрам
від  кігтів  горя-зла
Їм  зрозуміло  все
Хоча  в  очах  застигла  дика  туга  –  
«Залиш  хоч  доторк  
                                                                   хоч  одне  слівце  
Хоча  б  зостанься  другом…»
Я  б  залишив  –  усім
Та  ранком  все  ж  буває  так  самотньо
І  я  би  теж  у  них  цього  просив
але  що  буде  потім?
А  потім  буде  так:
«Забрав  у  мене  все  і  навіть  більше…»
Куди  ж  тепер  іти  –  хіба  в  кабак?
Чи  може  знов  до  інших?


Одна  як  тінь  зрина
то  в  середу  під  ніч  
                                                                 а  то  в  неділю
А  друга  каже  –  це  моя  вина
що  більше  їй  не  вірю
З  цією  ми  давно
хоч  іноді  зникає  на  півроку
З  тією  –  як  в  дорослому  кіно
хоча  і  це  морока
А  є  ж  іще  руда  -  
легка  і  ніжна
                                             як  травнева  днина
Вона  кохає
В  неї  на  руках
сидить  моя  дитина

Коли  настане  тьма
в  моєму  серці  та  по  всьому  світі
я  закурю
наллю  бокал  вина
та  випаду  з  орбіти
Всі  скажуть  –  відлетів
Ніхто  не  знатиме  всієї  правди
А  правда  в  тім  –  
якби  усіх  любив
тоді  не  відлітав  би
А  так  –  навіщо  це?
«Забрав  у  мене  все  і  навіть  більше…»
Ідеш  по  колу
Замкнене  кільце
Всередині  лиш  тиша
А  світ  такий  тонкий
І  від  плювків  у  душі  швидше  рветься
А  хто  з  нас  не  плював?  
                                                                               Й  кому  жінки
не  розтрощили  серця?
Страшить  не  сам  фінал
а  те  
             що  станеться  ще  до  фіналу
Не  важить  те  
                                             скількох  ти  вполював  -  
для  Бога  це  замало
Важливим  є  лиш  те
наскільки  визнав  власну  сіру  малість
Без  покаяння  ти  –  відро  пусте
куди  зливають  старість
Я  вірю  що  війна  
душі  з  гріхом  веде  до  перемоги…
Насправді  ж  я  –  потворний  шмат  лайна  -  
лежу  серед  дороги
Ненавиджу  себе
«Забрав  у  мене  все  і  навіть  більше…»
Хто  любить  –  найстрашніше  прокляне
Що  може  бути  гірше?

Їх  більше  двадцяти  -  
отих  
                   хто  й  зараз  через  мене  плаче
Можливо  я  нікого  не  любив
Чому  ж  тепер…  я…  плачу?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2015

Осінні хвилі

Прочинений  балкон
Осінні  хвилі
всю  ніч  мене  гойдали  уві  сні
Прокинувся  і  ранок  перестиглий
розфарбував  мої  прозорі  сни
Кого  в  оранжевий
кого  у  синій
кого  в  зелений
а  кого  і  в  мідь
Всі  хто  вночі  приходив  –  зараз  сіли
і  слухають  як  мій  вогонь  горить
Я  встану  з  ліжка
Вийду  в  понеділок
Зверну  на  розі  жовтня  і  зими
Зайду  в  кафе  і  прослизну  крізь  ринок  -  
чиїсь  тут  мрії  полягли  кістьми
Присяду  в  парку  і  зі  мною  поряд  -  
усі  кого  люблю  і  жду  у  снах
хто  увійшов  у  тихе  тепле  море
поплив  і  розчинився  в  небесах

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2015

Більш за все ненавиджу вечір

Більше  за  все  ненавиджу  вечір  –  
пахне  самотністю  темрява  та  коньяк
Був  би  в  Америці  –  трахнув  якусь  там  Рейчел
Спльовував  би  у  повітря:  «фак!»
Хтось  і  на  тому  краю  океану
мріє  що  виграє  цю  не  безпрограшну  гру
Зараз  би  дунути  і  врубити  «Нірвану»
щоб  хоч  помітили  як  я  помру
Псам  зрозуміла  оця  самотність  -  
інколи  їжі  цінніше  доторк  руки
Між  небуттям  і  вічністю  певна  схожість
як  у  коханих  очей  і  ріки

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2015

Давно на пальці не сідав метелик

Давно  на  пальці  не  сідав  метелик

Давно  на  пальці  не  сідав  метелик
Життя  загусло  чорним  киселем
Іду  в  найближчий  до  зірок  генделик
шукати  свій  улюблений  гарем
Ніхто  не  скаже  доброго  півслова
Ніхто  не  смикне  рятівну  струну
Втоплю  в  бокалі  свій  пригаслий  сором
Чиюсь  спідницю  палко  розірву...

За  барну  стійку  всілося  натхнення
кирпате
довгоноге
і  руде
Шмагає  погляд  як  безжальний  ремінь
моє  кохання  –  хворе  та  бліде
Навиворіт  самотність  одягнула  
мене  як  старий  вицвілий  піджак
До  мене  вічність  лапи  простягнула…
Схопив  метелика  і  стиснувся  кулак

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2015

Про осінь

Про  осінь

Каштанопад  і  листєплав  зеленого  у  жовте
Я  трохи  осінь  не  проспав
бо  літо  ходить  в  шортах
Оріхоград  і  вітроліт  з  лазурного  у  хмарне
І  лиш  рудий  
як  осінь  
кіт
схопити  промінь  прагне
Деревоспів  і  травосон  про  те  
що  буде  далі
Гілля  скрипить  
як  патефон
а  листя  
як  медалі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605746
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.09.2015

НАДВЕЧІР’Я

Попірнали  стрижі  галасливі
у  дзвінке  надвечір’я  моє
Відсоромились  вишні  та  сливи  -  
поскидали  квітчасті  кольє
І  бринить  від  стрижів  помежів’я
як  пітьма  від  трасуючих  куль
Ми  втрачаємо  спогади  пір’ям
Наша  совість  вночі  
як  патруль
І  відстежує  цими  слідами
чорна  дійсність  тендітну  весну
То  крадеться  за  нею  садами
то  чекає  
що  квіти  поснуть…
Не  вчуває  весна  небезпеки
Вона  квапиться  пісню  створить
де  шпаки  
солов’ї  та  лелеки
залітають  із  вічності  в  мить
І  як  білий  вогонь  на  каштанах
спалахнула  і  в  мене  душа
захлинувшись  у  тихих  обманах…
Їй  із  пастки  пора  вирушать
до  Сполучених  Штатів  Свободи
до  бузкових  держав  запашних
до  республік  жасминово-гордих
трохи  радісних  
трохи  сумних
А  стрижі  галасливі  пірнали
у  п’янке  надвечір’я  моє
Як  зірки  в  океанів  піали
сіє  Всесвіт  
а  Боженька  п’є…
Надвечір’я  по  саме  руків’я
устромило  у  мене  весну  
Чи  я  жив  дотепер  
чи  не  жив  я?
Чи  прокинусь  
чи  знову  засну

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2015

Бульвар як ранкова ерекція

Бульвар  як  ранкова  ерекція
уп’явся  в  білизну  днів
Іду  навхрест  оперезаний
посмішками  повій
що  кольоровими  бризками
сиплються  з  вікон  авто
і  погляди  хижі  пирскають  
фішками  з  казино

Порожні  буржуйські  очі
світять  з  гламурних  кафе
Від  них  зігрітися  хоче
бомж  у  брудних  галіфе

На  лавках  замішує  молодь
рідкий  понос  з  R&B
Їх  душі  прозорі  як  холод
і  темні  як  спека  думки

Грають  на  роздягання
осінь  і  місто  моє
Хто  переможе  -  я  знаю  -  
той  хто  завжди  програє

Теплий  асфальт  лоскоче
кедів  моїх  сліди
Скрипка
вірші  
і  ночі  –  
все  що  лишилось  мені
з  тієї  мінливо-хисткої
і  золотої  пори
де  заблукала  доля
і  причаїлися  сни

Лиш  вітер  мене  згадає
таким  як  колись  бував
Сиву  щетину  погладить  -  
йому  усього  тридцять  два

Бульвар  як  ранкова  ерекція
вихлюпнувся  в  ріку
Співає  зі  мною  в  терцію
осінь  молитву  дзвінку

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605418
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.09.2015

Осіння Нірвана. Листопад

Стомлена  осінь  шкварчить  в  папіросці
Ще  одна  тяга...
З  колонок  „Nirvana”:
„I'm  so  happy  because  today  
I've  found  my  friends  
They're  in  my  head...”*

...шльондр  із  провінцій  ковтають  столиці...
...в  жовтих  газетах  рецепти  мінетів...
„...I'm  so  ugly,  but  that's  okay,  cause  so  are  you  
We've  broken  our  mirrors...”  

...в  телеефірах  пірнають  бандити...
...бідну  країну  вони  довели  нах...
„...Sunday  morning  is  everyday  for  all  I  care  
And  I'm  not  scared...”

...друзі  дитинства  померли  
спилися
сіли
скололися
просто  здалися...
„...Light  my  candles  in  a  daze  
Cause  I've  found  god  
Hey,  hey,  hey...”  

...молодь  на  вулицях  швидко  обвуглиться...
...стане  безлюдним  місто  опудал...
„...I'm  so  lonely  but  that's  okay  I  shaved  my  head  
And  I'm  not  sad...”

...скрізь  бродять  очі  вічно  порожні...
...”зерна  культури  визріли  всюди”...
„...And  just  maybe  I'm  to  blame  for  all  I've  heard  
But  I'm  not  sure...”  

...клята  робота  нудна  до  блювоти...
...грошей  замало  на  марихуану...
„...I'm  so  excited,  I  can't  wait  to  meet  you  there  
But  I  don't  care...”  

Я  пишу  пісню  
ковтаючи  віскі
Граю  на  скрипці  усі  свої  мислі
„...I'm  so  horny  but  that's  okay  
My  will  is  good  
Hey,  hey,  hey...”  

Стомлена  осінь...
Димить  папіроска...
Ще  одна  тяга...
В  колонках  „Nirvana”:
„...I  like  it,  I'm  not  gonna  crack  
I  miss  you,  I'm  not  gonna  crack  
I  love  you,  I'm  not  gonna  crack  
I  kill  you,  I'm  not  gonna  crack...”

Так...
Я  щасливий...
Друзі  і  пиво
Осінь
Олена
Швидкість  шалена

Ще  одна  тяга...  
                                                     Старий  дворняга  
сумно  зітхає
На  вулиці  мряка

Ти  в  листопаді  як  в  довгому  сарі
тиха
красива
пахуча
журлива

Ніжно  у  руки  беру  твої  груди
Спрагло  цілую  твої  поцілунки

Дощ  крапле  в  чашку...
Осінь  в  затяжку...
День  такий  гарний...
Знову  „Nirvana”:
„I'm  so  happy  because  today  
I've  found  my  friends  
They're  in  my  head...”

*  Використаний  текст  пісні  „Lithium”  з  репертуару  групи  „Nirvana”  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605212
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.09.2015

Срібний вечір

Срібний  вечір  тебе  загортає
у  яскраву  фольгу  почуттів
Ні  для  кого  прощення  немає
хто  на  цю  дорогу  ступив
І  крізь  розуму  скло  каламутне
прозирають  змарнілі  часи
Поховали  всі  дупи  у  хутра
і  приречено  ждуть  ковбаси
А  ти  чуєш  мої  смолоскипи
що  пропалюють  діри  в  серцях
Крізь  шоломи  
                                                 картузи  і  кіпи
забиваю  у  мозок  я  цвях
Наші  дні-самураї  від  болю
харакірі  пороблять  собі
І  пожертвую  я  головою
на  потреби  усіх  медицин
А  любов  наче  сходи  до  сили
і  в  безсилля  відпущений  ліфт
Смачно  плямкають  нами  бацили
від  душі  не  лишаючи  крихт
Перетворюю  пульс  я  на  стукіт
секундної  стрілки  в  пітьмі
Хтось  з  рояля  вихлюпує  звуки
як  напої  у  горло  хмільні
І  в  панчохи  одягнуті  вбивці
що  розшукують  нас  по  світах
Та  обійми  у  нас  наче  криця  -
не  розірве  їх  навіть  Аллах
Хай  шукають  і  хай  нас  знаходять  
Привітавши  усіх    
                                                           я  скажу:
срібний  вечір  хоча  вже  і  в  моді
та  порвали  яскраву  фольгу

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605211
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.09.2015

ДВА СОНЦЯ

Кожному  з  нас  світить  два  сонця  –  
те  
що  всередині  
й  те  
що  навколо
Те  
що  навколо  –  це  охоронець
Те  
що  всередині  –  ворог  прихований
І  поки  зовнішнє  сонце  палає
світ  наш  розгладжує  і  причащає
внутрішнє  сонце  бажає  назовні
вирватись  з  нас  
ніби  з  дна  і  безодні
Та  не  виходить
Тому  воно  чорне  –  
внутрішнє  сонце  
А  те  
що  навколо
хоче  ввійти  в  нас  
зробити  соборним
кожного  з  нас  
І  замкнути  це  коло

збірка  "  П`ята  пора  року"  цикл  "  П`ята  пора  року"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604918
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.09.2015