| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Юда якийсь продав бідолаху
I вечором темним їїузяли.
На дошку кухонну, наче на плаху,
Поклали i краяти почали.
А потім шкуру з неї злупили,
Жбурнули в пательню, підлi тирани,
Мов інквізитори грішника смажили
I сіллю свіжі посипали рани.
Підступно, безжально тіло пробили,
Неначе палею, гострою вилкою,
Не менш жорстоко пошматували
I далі попхали, заливши горілкою.
А там по тісних коридорах тюремних
В гидкий каземат її потягли,
Де coтнi невинних, бідних. стражденних
У муках тяжких свою долю кляли.
Усіх їх хотіла вона збунтувати
Щоб вирватись з того гидкого ярма:
- Вертаймось назад, - стала вcix закликати.
- Ми вийдем на волю, краще смерть, ніж тюрма.
Та не судилось розбити остроги
I залишити цей нужник брудний:
Одвічна причина - нестача спиртного,
Призвела до краху світлих ідей.
А далі ycix зла недоля чекала:
Розтління, гниття у концтаборі смерті
Усе, що найкраще, тюрма відібрала
Зламались, розклалися й самі уперті
Пройшовши тортури, зжовтівши від мук,
Звільнилась вона, але довго не жила,
В останню секунду ще видала звук,
У воду стрибнула i з горя втопилась.
1993р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742309
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.07.2017
Давно те діялось, давно
У стольнім Петрограді,
Ішов по Невському Ілліч,
Стояли всюди .леді.
Ілліч під мухою вже був
Та й нікуди спішити,
Бажання виникло нараз
Якусь з них «закадрити».
Любив Ілліч по вечорах
Дівчаток брати в діло,
Бо гірш гіркої редьки вже
Та Крупська надоїла.
А Клара Цеткін за бугром
Буржуїв розважала,
Забула про Володю вже,
Чомусь не приїжджала.
Ось запримітив він одну
Поважну молодичку,
Усмішка зразу розцвіла
На Іллічеві личку.
Такі там форми- просто клас,
Легенька одежина,
Забув про РСДРП,
Забув він про дружину.
Заграла в жилах в нього кров,
Козак в штанях піднявся,
До неї хвацько підійшов
І про ціну спитався.
Віддамся Вам безплатно я, -
Сказала та потвора, -
Лиш покатайте ви мене
На крейсері «Аврора».
Нема питань,- сказав Ілліч
І крейсер замовляє,
Команда вся гуляє, п’є,
З гармат усіх стріляє.
А дівка вправною була,
Таке там витворяла,
Усе робила вищий клас
і нігті обгризала.
Усі захцянки Ілліча
Вона задовольняла,
Бо «Кама-сутру» *** та
У Смольному вивчала.
На ранок Ленін ледве встав,
попив з відра розсолу,
труси у трюмі десь знайшов,
копнув дівицю голу.
У голові джмелі гули
і нила ще й печінка,
як відбрехатися тепер
і що там скаже жінка?…
Вийшов на палубу Ілліч,
Очиці протирає,
Бачить по вулицях народ
Кудись біжить, стріляє,
Червоні мають прапори,
Царський палац штурмують,
А всі його товариші
Процесом тим керують.
Тут він швиденько одягнувсь
На берег вибігає,
-А що там сталось, що за шум?-
У Троцького питає.
- з Аврори вчора хтось стріляв, -
промовив Лейба в’яло
і на царський палац якось
одне ядро упало.
Розбушувався наш народ
А цар так налякався,
Що все лишив, кудись утік,
Чорт зна де заховався.
- Прекрасно,- вимовив Ілліч, -
не випадок – а казка,
і перед Крупською тепер
у мене є «відмазка».
Піду прийму іще сто грам,
Прийду до влади п’яним,
Заводи дам робітникам,
А землю дам селянам.
Даремно мужа провіряти,
Пора це всім збагнути,
Чого не видумає він,
Щоб жінку обманути.
1995.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737758
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 14.06.2017
Чому я не син президента,
Навіщо я в світ цей забрів?
Родився не в апартаментах,
А в хаті простих селюхів.
У мене немає ні шляка,
Лише на руках – мозолі,
А мій охоронець – собака,
Що бігає десь по селі.
Шампанського пити не в змозі,
І в казино б не хотів,
А їжджу я кіньми на возі
Без правил, без прав й номерів.
Підводи я не орендую,
Зробив я її із сосни,
А коней я добре годую,
Тому що не винні вони.
Я був на майдані в столиці,
З людьми усіма заодно,
За те мені дали по пиці
Рахунками із казино.
Нас після майдану забули,
Забули солодкі слова,
Забули, що йшли всі до влади
По наших дурних головах.
Коли мені часом не спиться,
Питання собі задаю:
Яка же у дідька різниця
Між буквами К або Ю.
Ті крали, брехали й грішили,
І гнів розбудили в людей,
А “нові” їх перевершили-
Спаплюжили святість ідей.
Не вдавайтесь до облуди,
Вас народ і БОГ обрав,
Схаменіться, будьте люди,
Як Тарас колись казав!
10.08.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737247
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.06.2017
Втрачені ілюзії
(політична містерія)
Сперматозоїд на схилі віку
Дав молодому пораду таку:
Вийдеш на волю- часу не гай,
Яйцеклітину для себе шукай.
Злитися з нею потрібно , як слід,
Тоді ти продовжиш життя і наш рід,
Буде із тебе живий організм,
Такий от простенький життя механізм.
Яйцеклітина –на вигляд, як жаба:
Чорна, маленька, немов стара баба;
Та в ній є велика життя таємниця,
Бо виросте з неї прекрасна дівиця.
Коли запримітиш ти чорную цятку,
До неї спіши ти чимдуж, без оглядки,
ЇЇ ти обнімеш , мов рідне дитя,
І з’явиться в світі нове життя...
Аж ось він на волі, повен надій
Зустріти жаданий об’єкт своїх мрій.
Чорную цятку побачив, зрадів,
До неї на крилах кохання летів.
-Ти- яйцеклітина, тебе я кохаю,
Злитись в екстазі з тобою бажаю,-
Мовив і застогнав від бажання,
Час зупинивсь на порозі кохання...
Відповідь була, як в серце кинжал,
Вбила сердегу вона наповал:
- Шкода тебе, моя бідна дитино,
Карієс я, а не яйцеклітина.
16.06.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2017
Женячка
Переказ легенди
В селі біля школи, що гордо стояла,
Жив хлопець веселий, Миколою звали.
Минуло Миколі аж 25 літ,
Задумав женитись, продовжити рід.
Ходив він до клубу, дівчину зустрів,
Що жила від нього за десять дворів,
Вродлива і гожа Маруся була
І личком, як рожа, мов квітка цвіла.
Пішов він до батька, у ноги вклонитись,
Щоби той дозволив йому оженитись,
А батько, почувши, що син повідав,
Свою таємницю йому розказав-
- Було це давненько , у юні роки,
Коли керували ще більшовики.
Марусина мама до школи ходила
І разом зі мною у класі сиділа.
Я списував в неї домашні завдання,
І було між нами маленьке кохання...
Ах молодість, юність, прекрасна пора,-
Маруся для тебе, Миколо, сестра.
Задумався тяжко Микола тоді,
Але незадовго дав раду біді.
Зустрів він Ганусю десь біля озерця,
Душа запалала, забилося серце.
Пішов він до батька по благословення
І знову почув такі одкровення-
- Якось на весіллі мама Ганусі
Мене спокусила, Богом клянуся.
Років чимало відтоді сплило,
Але, що було, те, як кажуть, було.
Тобі наречену шукать іншу треба,
Бо є і Гануся сестрою для тебе.
Поїхав Микола на друге село,
Якесь там гуляння у той час було,
Оксану гарненьку собі вподобав
І знову до батька пошкандибав.
З сльозами в очах батько вислухав сина,
Почервоніла від сорому спина,
Потім промовив: “ Синочку прости,
Бо і тепер не одружишся ти.
Маму Оксани колись я любив,
Часом додому її проводив,
Ти не подумай, що батько – свиня,
Але й Оксана для тебе рідня.”
- Боже, за що ти караєш мене-
Плаче Микола, все в світі кляне -
- Через старого того кобеля
Парубком вічно залишуся я !
Побрів він до мами поради спитати,
Бо вже неохота виходити з хати.
Матуся синочка поцілувала
І з сміхом веселим таке промовляла-
- Тобі одружитись давно вже пора,
І не зважай на старого кнура,
Журитися справді немає чого,
Не слухай старого – ти син не його.
29.01.05
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2017
Я плюнув з балкона...
Слина…
зачепилась за край, стогнучи тяжко,
I розтягнувшись, мовби струна,
Упала додолу, як підстрелена пташка.
Було невимовно сумним прощання
Мое із нею...
I, горем обнятий,
Я загадав їй останнє бажання –
Щоб впала на лоб вона гордо піднятий.
Щоби оросила чоло невмите
Якоїсь кралі в польських лосінах,
Або елеєм на личко пропите
Вона пролилась, ніби дощик на сіно.
Бажання моє окрилило слину,
Та стати елеєм їй не судилось,
Вона промахнулась i з горя в ту ж мить,
Ударившись в брук, наче мрія, розбилась.
Та незабутня польоту мить,
Коли слина, ніби зірка, летить.
1992р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729075
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.04.2017
Коли я був ще маленьким
Казав мені тато:
- Не вступай в КПРС,
- Краще вступи в НАТО.
Тепер я вже не дитина,
Я сам тепер тато
І своєму сину кажу:
Вступай, хлопче, в НАТО!
НАТО всіх охороняє,
Всім дає підмогу
І слабого чоловіка
Поставить на ноги.
Вчора зранку моя жінка
Десь горілку діла,
Та якби я був у НАТО
Вона б не посміла.
Бо там в НАТО є закон,
Кожен має право,
А у нас хто має зліва,
Той і має справа.
Наш тутешній орендар
За оренду паю
Дає дулю з польським маком,
Бо свого не має.
Невигідна та оренда
Збагнув я відразу,
Краще землю я віддам
До НАТО під базу.
Може мене захистять
Від моєї жінки,
Щоб не їла день і ніч
Моєї печінки.
Та й сусіда присадять,
Щоб не орав межу
І не йшов до мої жінки,
Як я слабий лежу.
Не забудьте же, панове,
Ви за мою хату,
Все візьміть, лише прийміть
Мою сім’ю в НАТО.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2017
Про жінок
(I мертвим, i живим, i ненародженим чоловікам моє дружнеє посланіє)
Де б нас не кидала життя круговерть,
Та правда єдина повсюди:
Жінки - то потвори, страшніші за смерть,
Жінки - корінь зла i облуди.
Хоч зовні вони завжди милують зip
І лащитись, вміють як кішки,
Але у душі кожна жшка - це звір,
Не знає жалю анітрішки.
Підступна i хитра, слизька, як слимак,
Слабкою себе називає,
Та щоб супермена прибрати до рук
Сили у неї хватає.
Жінки - це чума, гонорея, це СН1Д,
Виразка шлунку, проказа,
Це жовтяниця, це менінгіт.
Жаба трудна i зараза.
Як їм не годи, що їм не давай,
Жінкам усього завжди мало,
О скільки великих і сильних людей
Через слабку стать постраждало
Цей матріархат скасувати пора
І знов Домострой відновити,
І стане на світі більше добра,
І зможем по людськи ми жити.
Зла не держіть і не хмурте брівок,
Простіть мені друзі, на разі,
Тому що присутніх тут зараз жінок я зовсім не мав на увазі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602037
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.08.2015