| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Живи́, Україно…
Алé без нарýги!
Щоб дíти назóвсім прозрíли твої.
Хай бýдуть міцни́ми і кóні, й попрýги.
Зелéними бýдуть хай вíчні гаї.
І бíйся найбíльше фальши́вої слáви.
Вже дóста вітри́сько по ній погуля́в…
Дай, Бóже, щоб врéшті ти стáла Держáвою
На тéплій планéті, що звéться Земля́.
Живи́, Україно!
Щоб сíялось жи́то!
Щоб нéбо не впáло на грíшні поля́!
Вже стíльки невóлі прийшлóсь зборозни́ти…
Нехáй ужé вíльно парýє рілля́.
Не трéба іти́ ні до кóго у при́йми.
Свої в тéбе жóрна. Своя́ і журá.
Щоб слáбшими стáли «братéрські» обíйми.
Не вíяла пóпіл ув óчі «сестрá»…
Аби́ не стогнáлось щонóчі. Від стрáху!
Аби́ усміхáлося щéдро. Щодня́!
Щоб з лíтепла – гнíзда!
Люди́ні і птáху.
Щоб в Хрáми вернýлась вся нáша рідня́.
Живи́, Україно, слов’я́нська коли́ско!
Подáлі від хти́вих. Подáлі від зли́х.
Нехáй тобí Дóля, хоч раз, нехáй збли́сне.
Живи́, Україно!
Живá.
Для живи́х.
© Антоніна Листопад
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601872
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2015