| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Життя прекрасне у всій своїй палітрі,
І навіть чорні смуги додадуть контраст,
Проблеми треба замальовувати вміти,
Бо у душі художник кожен з нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601240
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 21.08.2015
Летний день такой прекрасный,
Я вдохну на полную грудь,
Запах трав такой изящный,
В нём приятно потонуть.
Ветер шепчется с цветами,
Лето дарит мне любовь,
Засыпаю я с мечтами,
Жизнь прекрасна и без слов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601238
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 21.08.2015
Мамо, матусю, я вам це пишу,
Тільки не плачте, я дуже прошу.
Я без вагань вибір зробив,
Я ні про що не жалію, повір.
Так, скажу правду, страшно мені,
Смерть скрізь чатує, все у вогні.
Я тут в окопі, мамо, сиджу,
Може, до завтра й не доживу…
Рана у мене кров’ю стікає,
Ні, це душа болем палає.
Сумно, що гинуть наші сини,
За Україну, за волю лягли.
Мамо, матусю, без сліз це читай,
Ти ворогів…не проклинай,
Слуг диявола Бог покарає,
Ти помолись за тих, хто вбиває.
Мамо моя, це останні хвилини…
Скоро, матусю, до неба полину.
Обов’язок був – захищати свій край,
Смерть невблаганна…ну все, мам, прощай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600790
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 19.08.2015
Чому Ви плачите, о жінко,
Чому тремтливі сльози гіркоти
Із змучених очей печальних
Ви ллєте вдень, напевне, і вночі?
Не плачте совісним докором,
Ваш син герой, Вас захищав,
Він доблесний, хоробрий воїн…
Його до себе Бог забрав.
А мати плакала і далі,
Ридала бурею солоних сліз,
-Мій син живий!-одне лиш знала…
Труну із сином хтось привіз.
Припала мати до синочка
І доторкнулася чола.
-О сину мій, розплющ ти очка,
Чому мовчиш? А де ж твої слова?
Чому не чути серця стукіт?
Чому холодний, немов лід?
О, може, змерз, мій рідний синку?
Чому і досі ти мовчиш?
А хтось тихесенько промовив
І страшний вирок матері сказав:
-Ваш син у вічний спокій,
Він, як герой…нас залишав.
І впала мати на коліна,
Пекучий біль в душі гримів,
Стояла смутком сіра домовина –
Тепер для сина – рідний дім.
Кричала мати, захлиналась,
І ворогів всіх прокляла,
Як ниточка надія обірвалась,
Нема вже сина, більш нема!
Не тямила від горя матір,
Як сина несли в останню путь.
-Герої не вмирають! – лунало гаслом-
Герої в пам’яті вічно живуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2015