Вікторія Богатиренко

Сторінки (1/18):  « 1»

Відчай

Буває  наступа  момент,
Здається  тоді  все  пропало,
Все  прогоріло,  щастя  утекло,
Та  все  ж  -  лише  життя  сегмент.

Буває  плачеш  день  за  днем,
Аж  поки  сил  не  стане,
Аж  поки  не  збереш  себе  в  одне
Й  не  зробиш  хід  конем.

Бува  в  житті  все,  що  завгодно,
Якщо  пропав  -  ти  руки  не  впускай.
Зберися  з  силами,  живи,  себе  тримай,
Аж  поки  не  відчуєш  щастя  знову  знайдено.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674624
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.06.2016


Момент

Один  момент  ловлю  сейчас  я,
Один  момент  на  долгие  часы...
Схожу  с  ума  от  опьянения
И  ум,  и  чувства,  как  весы.

Натянуты  все  ощущения,
Мурашки  бегают  везде.
Один  момент  -  вот  это  опьянение
И  я  как  будто  бы  нигде.

Смотрю  на  твои  спящие  ресницы,
Что  ото  всех  скрывают  сны.
И  громче  колыхает  сердце
В  том  месте,  где  есть  я  и  ты.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651144
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.03.2016


Краще неба

Щоби  дійти  нам  до  любові,
Чекають  нас  розчарування...
Холодні  стіни,  тонни  болі  -  
Все  на  шляху  до  справжнього  кохання.

Щоби  зустріти  рідне  серце,
Чомусь  ми  маємо  доволі  пережити...
Не  вберегти  души  зеркальце,
А  потім  довго  ще  тужити.

Розбити  душу  може  кожен...
Усі  кому  її  довіриш.
Зцілити  серце  може  оде́н
І  саме  він  в  тебе  повірить.

Тримати  руку  може  кожен
І  говорити  про  кохання.
Тебе  ж  цілком  любити  буде  оде́н,
Пройде  з  тобою  всі  твої  змагання.

Якщо  є  це  твоя  людина,
То  більш  ніхто  тобі  не  треба
Вона  одна  твоя  єдина,
Вона  і  буде  краще  неба...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634149
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2016


Те, що так потрібно

Потрібно  людям  зрозуміти,
Що  час  іде  і  плине  в  даль,
І  рідко  помічають,  як  прекрасні  квіти,
І  як  у  вечері  зігріє  тепла  шаль.

Потрібно  цінувати  гори  й  море,
Всю  землю,  доки  ще  жива.
Потрібно  шанувати  чисте  поле,
В  якому  саме  йдуть  жнива.

Вдихати  кожен  чистий  подих  вітру,
Поки  ще  є  ми,  ще  живі
І  виливати  в  світ  любові  літри,
І  залишати  те  добро  все  по  собі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623719
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2015


Друже

Прислухайся  до  мене,  друже:
Не  забувай  свою  сім’ю
І  як  би  там  не  хвилювали  дуже
Збери,  зціли  свою  рідню.

Прислухайся,  ось  що  скажу:
Не  забувай  своє  кохання,
Не  розбивай  його  і  не  кажи  "суджу",
А  будь  завжди  з  любов’ю  поряд,  як  в  останнє.

Прислухайся,  онде  мої  думки  -  
Не  покидай  ніколи  друга,
Якщо  він  справжній  -  разом  назавжди
І  відстань-час  для  вас  не  туга.

Прислухайся,  прислухайся  до  мене:
Ціни  себе  -  ти  є  один  такий,
Ти  більше,  ніж  ти  думаєш  про  себе,
Проте  не  стань  хвальковий  і  дурний.

Прислухайся  до  мене,  друже:
Хоча  багато  вже  робила  помилок...
Цінуй  ти  тих,  кого  так  любиш  дуже
Й  не  покидай  ради  чужих  зірок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616773
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2015


Противоядие

Держать  тебя  не  собираюсь.  
Захочешь  ты  уйти  -иди,
Захочешь  ты  остаться  -  радость!
Забыться  каждый  может  по  пути.

Люблю  моменты  с  тобой  рядом
И  не  могу  я  о  другом  писать,
Ты  был  моим  же  антиядом,
Который  долго  мне  пришлось  так  ждать.

Ты  далеко,  в  то  время  близко
И  чувства  свои  держишь  под  замком...
И  не  давай  мне  падать  низко,
Тогда  и  я  уж  поддержу  тайком.

И  если  вспоминаешь  меня  иногда,
То  посмотри  в  те  чуткие  моменты,
Где  счастье  с  нами,  как  всегда,
Где  мы  друг  друга  элементы.

Прошу,  не  нужно  уходить  в  рутину
Поверь,  порадуйся  -  вот  мир!
И  я  назову  тебя  любимым,
И  в  сердце  запоют  сто  лир.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615059
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.10.2015


Наши шаблоны…

 Мы  осуждали  любовь  и  чувства  ибо  были  потрёпаны  жизнью...Кто-то  сделал  с  нас  скептиков,  которые  не  могут  насладиться  невинными  чувствами.  А  может  чувства  не  совсем  невинные?Может  они  и  есть  убийцами  душ...  
 Я  сидела  на  мягком  стуле  и  опустила  ноги  на  холодную  плитку,  холод  пронзал  моё  тело,  но  ещё  не  добрался  до  души.  Я  задумалась  и  ушла  далеко  в  себя.  Что  убивает  человеческую  чувственность?  Любовь  или  безразличие?  Или  может  всё  в  месте  в  сильной  комбинации?  Я,  обычная  девушка,  задавала  себе  эти  вопросы  и  не  могла  на  на  них  однозначно  ответить.  Они  метались  по  моей  голове,  как  буря,  делая  хмурое  выражение  на  моем  лице.    Ты  спросил  меня  «о  чём  я  задумалась?!»,  и  мне  пришлось  сказать,  что  не  знаю,  просто  глупые  мысли.  Мне  всегда  было  тяжело  говорить  с  кем-то  о  таких  важных  вещах,  может  я  делаю  неправильно…
 А  что  мы,  осуждающие  стереотип  любви?  Через  пару  минут  мы  отдадимся  ей  и  не  обязательно  в  физическом  акте.  Человек  что-то  чувствует,  когда  хочет  прижиматься  к  тебе,  вдыхать  аромат  твоих  волос  или  просто  прикасаться.  
 Для  меня  ты  всегда  оставался  частично  тайной.  В  простых  людях  всегда  скрывается,  что-то  невидимое,  что-то  удивительное.  
 Иногда,  когда  не  спиться,  я  смотрю  на  тебя  спящего,  и  возникают  мысли  «что  же  удивительного  скрывается  в  тебе?  Надеюсь,  это  что-то  хорошее…»  
 Я  довольствуюсь  одной  улыбкой.  Это  не  простая  улыбка,  искреннее  я  не  видела  в  жизни.  Когда  она  проглядывается,  я  чувствую,  что  всё  так  и  я  на  своем  месте.
 Мы  пили  чай  и  говорили  своими  шаблонами,  а  шаблоны  часто  не  соответствуют  внутренним  чувствам.  Шаблоны…они  нас  спасают  от  очередной  боли.  Мы  допивали  чай  и  не  знали,  что  будет  дальше  с  нами  и  нашими  стереотипами,  отношениями  и  мечтами…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611303
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 04.10.2015


Сегодня

Луна  пронзала  белым  светом  шторы.
Всё  им  казалось  тогда  на  века…
Потом  уж  день  за  днём  напомнит,
Что  жизнь  -  с  камней  река

Сегодня  вместе  -  это  счастье,
Потом  нужно  терпеть  и  ждать
И  так  неделя  за  неделей,  как  напастье,
Что  бы  опять  друг  друга  повидать.

Сегодня  они  всё  запоминают:
Все  взгляды,  запахи,  прикосновенья,
А  завтра  будут  говорить  «скучаю»
И  вспоминать  всё  это  опьяненье.

Сегодня  они  без  ссор  и  размолвок.
День  счастья  и  это  уж  повод.
А  завтра  они  в  иной  жизни  из  загвоздок,
Ждать  вновь  и  вновь  того,  кто  дорог...

Они  дождутся  и  будут  вместе,
Хотя  им  многое  сулит  прожить.
Они  нашли  друг  друга  в  чужом  месте…
Никто  не  знал,  какие  чувства  им  придётся  поделить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604777
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.09.2015


Ну почему? скажите почему…?

Как  нам  назвать  всех  тех  людей,
Кто  сердце  забирает,  как  бы  на  века
И  в  день  один  бросает  его  у  тебя  
Но  только  с  множеством  загвоздок  и  щелей?

Их  сердце  потрепали  может  раньше…
Всё  так  же  сделав  из  того,  кто  чист
Такого  ж  грубого  и  одинокого,  как  тот  осенний  лист,
А  может  ждёт  их  это  позже.

Вот  почему  сложилось,  что  люди  так  жестоки
Однажды  кто-то  сердце  юное  разбил,
В  тот  день  жестокость  эту  породил
Оставив  по  всему  миру  осколки.

Ну  почему?  скажите  почему  же
Все  так  сложилось  грустно  с  нами?
Мы  ищем  чистого  душой  годами
Разбив  хорошие  сердца  и  не  увидев  их  перед  глазами...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604274
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.09.2015


Его глаза блестели жизнью…

Его  глаза  блестели  жизнью
И  тело  из  душою  было  в  такт.
Он  был  не  тем,  он  был  лишь  лишним,
Она  уж  не  забудет  его  это  факт!

Он  для  неё  всего  лишь  кукла,
Как  впрочем,  для  него  она...
Та  девушка  душой  потухла,
А  парень  мысленно  пропал.

Всего  одна  лишь  встреча,
Где  минимум  потери  для  души,
Но  всё  таки  когда-то,  в  дальний  вечер,
Припомниться  тот  день,  как  не  крути.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602749
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.08.2015


Материнська віра

У  малесенькій  кімнаті
Серед  бідності,  у  хаті,
Мати  сина  колихала  
І  пісні  йому  співала.

Ті  пісні  про  щастя  вічне,
Щоб  не  знав  він  горе  зайве...
Вся  сім’я  його  страждала,
В  бідності  ледь  не  вмирала,

Але  мати  відчувала,
Навіть  точно  вона  знала  -  
Син  родився  під  зорьою,
Щастя  він  приніс  з  собою.

Так  і  сталось  -  він  щасливець.
Ні,  не  обраний  сміливець,
Просто  метеринська  щира  віра,
То  найбільша  в  світі  сила!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2015


Тривож мене

Ці  дивнії  слова  
Навіюють  думки…
Чи  я  є  та  одна?
Чи  ти  усе  ж  один?

Душа  цвіте,
Живе  весна,
А  на  дворі  все  дождь  іде
І  осінь  все  руйнує…це  вона

Любов  пропаща
Чи  майбутня,
Чи  буде  краще,
Чи  забуду...

Я  бачу  очі
Вони  ясніють…
В  примарах  ночі
Посмішка  тривожити  посміє

Тривож  мене,  я  дозволяю…
Обійми  тихі
І  поцілунки  ті  палкі  -  чекаю,
І  я  люблю  так  очі  ті  твої  ясні…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2015


Ти

Ти  всі  мої  думки,  всі  таємниці,
Ти  вся  моя  душа  і  біль.
Без  тебе  почуваюся,  мов  в  темниці,
Мов  човен,  що  заплив  на  міль.
Мов  та  душа  приречена  без  тебе,
Хоча,  можливо,  так  і  є.
Я  відчувала  тепло  твого  неба,
А  ти  забрав  усе  моє...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2015


Роки

Нові  відчуття…Я  стиха  повертала  голову.  Цікаво,  що  там  за  безглуздим  людським  бар’єром,  за  тим,  що  нас  стримує?
 Ти.  Рука  в  руці…Минуле.  Не  одна.  Тепер  же  все  інакше.  Тихі  краплі  дощу  стікають  по  віконному  склі.  Вони,  мов  плачуть  разом  душею.  Де  ж  тепер  ти?!  Цього  не  повернути.  Надто  давно.  Надто  забуто.  
 Хто  я?  Чому  це  все  відбувається  зі  мною…Візьму  кухель  з  кавою…Безмежні  потоки  відчаю  зливаються  з  ароматною  піною,  на  моєму  мокко.  Коли  ще  я  прийду  в  це  кафе.  Могла  б  сидіти  тут  і  писати  кожного  дня.
 І  тут  силует.  Твій?  Можливо…  Ти  десь  є,  десь  живеш,  я  відчуваю  -  поруч.  Кухлик  перевертається,  всі  папери  з  трагічними  віршами  навіки  приречені  на  забуття.  Їх  не  повернеш,  як  і  тебе.  Схвильований  офіціант,  не  встигаючи  поправити  свого  чудного  метелика  підбігає  до  мене.  Поміч?  Напевно…
 Я  йду  додому,  вітер  обдуває  мої  щічки,  трохи  захлинаюся  в  потоці  осінніх  пісень.  Чи  хтось  помічає  цього?  Тихо,  майже  не  чутно  падають  пожовклі  листя  з  дерев.  Я  –  листок.
 Відчуваю  ти  десь  поряд.  Може  той  чоловік,  що  зацікавлено  читає  газету  і  є  ти.  Я  спіткаючись  дивлюся  по  сторонам.  Сподівалася  на  зустріч…
 Йшли  роки.  Одноманітність.  І  ось  він  -  ти.  Наші  погляди  –  один.  Впізнав?  О,  ні.  Хто  я?  Старе  питання.  Чи  впізнала  б  я  сама  себе  тепер.  Ми  нерозривно  дивимося  один  на  одного,  трохи  призупиняючись…
 «Зупинися»  -  хотіла  я  крикнути.  Ми  пройшли,  як  привиди  минулого.  
Йдуть  роки.  Роки,  роки,  роки…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600644
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2015


От чего накатывает грусть?

От  чего  накатывает  грусть?
От  того,  что  я  тебя  люблю?
Я  прокручиваю,  как  бы  наизусть,
Части  страха,  но  тобой  живу….

Ты  нежданно  так  ворвался  в  жизнь  мою
И  всё  это  радует,  пугает.
Каждый  миг  с  тобою  быть  хочу…
Скажу  честно,  а  вот  это  мне  мешает.

Так  болит  внутри,  уж  почему?
Всё,  наверно,  просто  объяснить…
Я  боюсь  того,  что  всё  таки  тобой  живу,
Я  боюсь  в  сердце  рану  получить.

Может,  я  боюсь  любви  всецело,
Может  страшно  тебя  потерять.
Я  пытаюсь  быть  умелой,
Но  я  даже  чувства  не  умею  объяснять…

Я  в  душе  признаю…я  ревную…
Я  не  знаю,  что  чувствуешь  ты,
Что  за  мысли  думаешь,  когда  целую
И  какие  у  тебя  мечты.

От  чего  накатывает  грусть?
От  того,  что  я  тебя  люблю?
Не  расскажешь  правду,  ну  и  пусть.
Просто  знай,  что  я  тебя  ценю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600643
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.08.2015


Містер таємничість

Містер  таємничість...
Ніби  він  відкритий,
Що  йому  так  личить,
А  в  душі  таргічний.

Ну  чому  не  бачить
Ніхто  суму  цього?
Що  пронза  калічить
Серце  й  душу  його.

Він  сміється  щиро...
Щирість,  то  спектакль,
Як  це  все  понуро
Ніхто  і  не  знає...

Ну  чому  ж  я  бачу
Його  серце  -  море.
В  душі  хлопець  плаче,
А  зовні  ніколи!

Містер  таємничість,
Хто  він  у  цім  світі?
Серце  він  залишить  
З  тою,  хто  скалічить...!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600507
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2015


Старый друг

Я  знала,  буду  за  тобою  густить,
Мне  снились  сны,  в  которых  мы  гуляем
И  без  тебя  немного  скучно  жить,
Увы  сейчас  и  я  уже  другая…

Дороги  развели  нас  далеко,
Хотя  достаточно  мы  были  близко,
Но  и  тогда  мне  было  не  легко,
Ведь  падала  я  уже  низко…

Мне  грустно  очень  без  тебя,
Ты  лучший  был  с  моих  из  друзей!
А  ты  любил  тогда  меня…
И  я  была  тогда  ничей…

Но  не  могу  быть  с  кем-то  нелюбя
Жестоко,  сухо,  бессердечно…
Мучать  тебя,  мучать  себя
В  попытках.  Это  всё  нечестно…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600262
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.08.2015


"Красные нити"

Мы  все  рисуем  красными  нитями,
Любовь  протянем  по  годам.
Засыплет  осень  нас  всех  листьями
И  где-то  потеряемся  мы  в  проводах.

Мы  можем  лгать  другим,  но  не  себе.
Когда  же  с  кем-то,  фальшь  нам  легче,
Но  быть  один  с  одним  наедине,
Как  будто  души  наши  стали  больше...

Как  можно  лгать:  "люблю",
Без  чувств  всё  это  говорить,
Сказать:  "тобою  я  живу"
Другим  в  то  время  жить...?

Мы  можем  лгать  другим,  но  не  себе
Мы  можем  скрыть  себя,
Но  чувствовать  в  душе,
Что  значит  говорить  всё  это  не  любя...

Мы  нарисуем  теми  нитями,
Любовь  протянем  по  годам,
А  кто  не  любит,  просто  уходите  вы,
Ведь  ваша  ложь  всё  не  разложит  по  местам!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600261
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.08.2015