| Сторінки (3/300): | « | 1 2 3 | » |
Ворвался в квартиру мою – вот нахал!
Он мне перед носом букетом махал.
Сказал, а давай отвезу в Тадж–Махал?
Охапку угроз мне потом написал.
Он мне обещал в аквапарке лето,
И без причины дарил планшет.
Лето мое и не ох и не ах:
Не отдых – пожизненный страх.
Сначала квартира, и яхта, и дом,
Потом он зарежет ножом.
Потом пистолетом и круть, и верть,
Тебя поджидает смерть!
Плачешь, кричишь «без тебя мне плохо,
Несправедливо решили судьбы!
Такого как я у тебя не будет!»
Знаешь…
И Слава Богу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822645
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.01.2019
Ты говоришь, что хотел бы жену как я.
При этом сама до сих пор остаюсь не твоя.
Ты говоришь, оставайся со мною жить.
На завтра ответ «я подумал… давай не спешить».
Ты говоришь мне «давай встречаться,
Будешь готовить к обеду плов»…
Хотелось бы мне начинать улыбаться,
На следующий день говоришь – «не готов».
Ты говоришь, я и есть идеал всех женщин.
Да только с тобою идет деревенщина.
Ты говоришь мне, что мы похожи.
При встрече молчишь – ты незнакомый прохожий.
Парень чужой мне – букеты лилий,
Ты на меня за 7 дней ни минуты.
Своих «что на час» имена попутал,
Меня называешь своей фамилией.
Ты говоришь всем, что я твоя бывшая,
Но я от тебя о любви не слышала,
Даже не знаю ни грамма твоей любви,
Зато тавтология слов у меня в крови.
Ты говоришь, говоришь, говоришь.
Годы идут – засыхает любой камыш.
Платье для свадьбы сожрали и моль, и мышь.
Я рада, что ты там спокойно и сладко спишь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822644
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.01.2019
зимове блакитне небо...
порізно - значить, так треба.
з тобою усе таки гірше.
тонем, як завжди, в віршах.
тонем, як завжди, в морі.
плавати, правда, вмієм -
тримаєш мене за руку
тримаєш, звичайно, міцно
але мені тисне щось
чорт
мені тисне обручка
закінчився кисень.
закінчився кисень
геть звідси!
на поверхню
пливу, захлинаючись
у
океані
сліз...
місяць повільно із неба на землю зліз.
це друге пришестя
чи третє
ми збились з рахунку
а можна, стихія моя тебе втопить?
ти - це не рай.
ти той,
хто уже
не дзвонить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2019
О тебе он ни капли не парится.
Женский образ ему твой не нравится.
Не помогут ни сотни шмоток,
Самых фирменных и дорогих.
Даже если в карманах сотки,
Не похожи на гос. валюту,
Даже если так много их.
Даже если готовишь блюдо
Очень вкусно, но он не ест.
«Он, наверно, не хочет есть,
И отказ от еды – любя».
(Но не хочет вообще тебя).
Даже если он очень дорог,
Можешь весить кг под 40,
Можешь дом иметь и квартиру,
Ипотеку, машину, кредит.
Можешь классный иметь айфон
И хороший иметь планшет.
Все равно тебе скажет…
«Да!» – ты кричишь, а ответ не тот.
Ты накрашена так красиво,
Замечательная прическа.
Только он для тебя не создан,
Но стараешься, что есть силы.
Ну а есть ли какой–то смысл?
Если ты – не его часть жизни,
Если образ ему твой не нравится,
Разве стоит над этим парится?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822521
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.01.2019
И вот наступает невидимый нам сентябрь,
Но многим всецело он все таки ощутимый.
С утра зимний воздух похож очень на декабрь,
А ты все идешь, но лишаешься летней силы.
В тебе с каждым днем ее меньше и меньше,
Поэзия ритмы сбивает, нельзя тебе.
Работа учителя –
только
для сильных
женщин.
А стих – это то, что живет у тебя
в душе.
01.09.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822504
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.01.2019
В кошмарной сотне умерших идей
Я петь хочу. Родить еще детей.
Заполнить теплом кровать.
Только жизнь мне порою не хочется им давать,
Ты ведь знаешь, мы в мире, что сотканный
из смертей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822503
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.01.2019
Чтобы мне быть с тобою,
Надо поменьше гонора,
Больше святой боязливости,
Меньше, возможно, ее?..
Большего мне не надо:
Алого цвета помада,
Нежного запах парфюм,
Двое саше «Терафлю».
Румяна не надо зато.
Политики меньше, АТО,
Больше девчачьей брезгливости,
Больше двуличной милости,
Ногти наращены в блестках.
Нет, это вовсе не я,
Я – современный мужик
Время от времени в слезках.
Веришь? Не стоит тужить.
Чтобы мне быть с тобою,
Луну прикрывать рукою,
Лови на халяву донора!
Я – это стих.
И гонор.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822304
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.01.2019
Скоро наступит осень,
Желтые листья дам уж.
Скоро все выйдут замуж,
Видимо, я останусь.
Что–то внутри все же дернуло,
Платье на свадьбу – черное,
Нашего брака не будет,
Что–то решили судьбы.
Брак – потому что «брак»,
Надо мне все же качество.
Что–то не просто так,
Правда, считай, чудачество –
Светлый, но подлый мрак –
Мне утонуть в нем бы.
Да.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822303
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.01.2019
Де здається «усе» – то, можливо, лише початок,
Якщо випадок тягне на зустріч собі вас знову.
Вочевидь, хтось це вирішив. Той, хто дав людям мову,
І в усьому є сумнів, нема лиш в одному, хоча
Світ земний має різні частини людських сердець,
Кожен в пошуку рідного рано чи пізно знайде,
Та від долі ніяк не втечеш, оце точно знайте,
Навіть часом якщо ти упевнений – вже кінець…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2019
Все, что осталось мне – жить и опять смеяться,
Верить в судьбу и мечтать, чтобы было лето
Солнцем заполнено и золотым рассветом,
Я ведь готова к хорошему впредь меняться.
Все, что осталось. Рассматривать наши фото,
Знать, что теперь это может не повториться.
Как бы хотелось, чтоб сны могли все же сбыться,
И закричать, побежать, не стесняясь – вот он…
Все, что осталось – свои же читать стихи,
Всех заучить их на память, сродни молитве.
Голос твой так и не смог наконец погибнуть,
Сердце все помнит: хорошее и грехи…
Все, что осталось. Смотреть мне на пыль на розах,
Ссохлись они, ведь когда–то тобой дарились.
Их лепестки поцелуем твоим сушились.
Запах оставшийся дарит и давит слезы.
Все, что осталось. Сознать, что я не услышу
Звука и тембра, что стал уже как родным.
Знаешь, что будешь скучать лишь за ним одним
Год или два. Или всю, что осталась, жизнь.
Все, что осталось – жить дальше красиво, смело,
И ни к кому больше нет никаких претензий.
Прятать тебя среди строчек моих поэзий –
Все, что теперь мне с тобою осталось делать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822012
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.01.2019
Как бы не было сложно и грустно тебе теперь,
Будет солнце всегда следом за дождевой порою.
Но ведь жизнь продолжается после больших потерь,
Только снова для радости сердце свое открой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821884
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.01.2019
Куда–то меня постоянно несет.
Видимо, разум серьезно старается.
Да. У меня получается все.
Жить только не получается.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821883
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.01.2019
Щось (сіла) навмисне писати зібралась,
Та з мозку полинули геть всі думки,
Що вдіяти? Лишенько! Я ж намагалась
Всю тему розкрити і не відійти…
Та добре. І досить. Почну може якось,
Зберусь із думками, дам волю свою.
Скажу, що так дивно не так давно сталось,
Чи доля, чи що душу нищить мою?
Не те, щоби нищить… Не зовсім погано,
Більш точно сказати – покращало знов.
А скільки роботи! Забути: нездано
Своєї пів праці. Нездана любов.
Так хочу сказати: мабуть, він у серці,
І очі його, мила посмішка, стан…
Хоч іноді щось у душі моїй рветься…
Чи, може, це просто лиш самообман?..
Не знаю. Не хочу. Та як зрозуміти
Себе, таку дивну, і нерви свої.
Все кинуть. До нього побігти – ой лихо!
А в думці лише одні очі твої.
Щось (сіла) навмисне писати зібралась,
Та з мозку полинули геть всі думки,
Що вдіяти? Лишенько! Я ж намагалась
Всю тему розкрити і не відійти…
приблизно 2012-2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2019
Ти її називав ім'ям бившої,
А мене називав своїм прізвищем.
Я тебе заховала у віршах,
У весні з ароматами вишень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2019
Пішла – і чудово. Пішла – і яка різниця?
Нарешті нема її, дихати стало вільно.
Не треба розшукувать більше повітря спільне,
І думать, чого я така не на жарт блідолиця.
Пішла – і прекрасно. Не буде вже заважати,
Ні жодної хвилі про неї не буде в думці,
Лиш віршик її у записці у тебе в сумці,
Про нього ж не знаєш і точно не будеш знати.
30.06.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2018
А знаете, что женской нету дружбы,
Мужская есть, и то, не очень часто.
Но чтоб дружилось людям не на час,
То лучше заводить ее на службе.
Твоя подруга как–то тебе скажет,
Какой ужасный парень повстречался,
И как ей с ним не хочется встречаться,
Но бывшая уже ревнует даже.
Ну, в общем то, он ей весьма противен,
И чувств уж точно нету никаких.
…Как вдруг ее след дружбы поутих,
Что даже в другом городе не слышен.
Тот парень ей, сама сказала, враг.
А время то идет, то прям летит.
И вот – ее нигде уж не найти,
Чтоб даже поболтать за просто так.
Но день настал грядущий за окном.
И надо же такому вот случиться!
Тут скептик даже очень удивиться:
Идет за ручку со своим врагом…
Вот с тем, кто так ужасно ей противен,
И неприятно так его обличье.
Казалось бы, что женское двуличие –
Черта одна из самый примитивных.
Но что сказать? Такая вот наруга,
Неясно лишь, насколько справедлива,
И непонятны женские мотивы:
Ей враг – недавно лучшая подруга…
Такая вот бывает акварель.
Для двух людей всегда должна быть цель:
Была, хотите, чтобы крепкой дружба,
Искать ее вам стоит лишь [u]на службе[/u].
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799703
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.07.2018
Він мене згадує. Бачиш, красуне, бачиш?
Невчасно з’явилася ти на його шляху.
Можливо, і ні, а може, для нього значиш,
Принаймні, хоч щось, але я на його гріху.
Він мене згадує. Це безпричинна певність:
Я не байдужа, я рідна його душі.
Ти як завжди демонструєш пекучу ревність.
Нема цього слова? Його тоді полиши.
Він мене згадує, часто і недоречно,
Я в його думці, неначебто аксіома.
Проте не звертай уваги, із ним будь ґречна,
Інакше назавжди залишишся в себе вдома.
Він мене згадує. Жодна з його традицій
Не може важли́віше стати, про це затям.
Змиритися чи утекти, хоча б до столиці,
Та він мене протиставляє своїм гріхам.
Він мене згадує. Це його непокора,
Він не для тебе, хоч як цього не бажай.
Скільки терпіти? Повір мені – дуже скоро
Він сам обере для себе свій єдиний рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2018
Ось приказок різних у світі багато існує.
Але, як на мене, повчальною лиш одна є:
У оці чужому помітно тобі волосину,
У власному оці, звичайно, нічого немає
(Хоча може бути насправді там ціла дровина).
Тому, якщо бачиш в людині якійсь гнилизну,
І зовсім не можеш побачити в ній білизну́, –
Усе в цьому світі можливо, як кажуть, «to be».
Шукай гнилизну в першу чергу в самому собі.
P.S. Згадай в своїй пам’яті, де завинив, перед ким.
Відчуй невимовну збентеженість від фрустрації.
Звичайно, зі смертних ніхто не назветься святим.
Нехай необхідна спливатиме ситуація.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2018
Тікати з цього світу. Позаочі
Мене врятує дика пустота.
Побачиш: я уже давно не та,
Хоч зберігаю в згадці ясні очі.
І вітер. Прохолода. Самота.
…Крізь тебе простувати бозна–де,
Шукати ліки від слідів розлуки,
Хоча твої так часто сняться руки,
І взагалі мені лиш ти увесь.
Але від тебе сліду і не чути…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2018
Твое «слиплес» мне не слиплось.
Не склеилось, как видишь, не сложилось.
Осадок есть. На вкус не сладость, горечь.
Да и вообще тогда, о чем речь?
Когда зима обледенила душу,
Возможно, видел, только вот не слушал.
Калории придали лишний вес,
Нужна диета. Это, верно, стресс.
Ведь каждый точно выберет свой путь,
Хотя, наверное, и не в этом суть.
Ищу все время в этом мире радость.
Бывает горечь. Благо, есть и сладость.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798882
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.07.2018
Полное счастье, кажись, нереально,
Оно из осколков пристрастий развалин.
Ты говоришь мне, что я идеальна.
Нет, это ты идеален.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798832
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.07.2018
Ця пам’ять моя береже всі концерти опер,
яскравою тільки із них лиш одна є
(і хоч ми НЕ горим):
у нього усе таки є мій мобільний номер;
він мріє, щоб я віддзвонилась,
але забуває,
що я вже давно заблокована
ним самим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2018
Я люблю тебе!
Я люблю тебе!
Я люблю тебе!
Кричати фразу цю, мабуть, дарма,
Хоча я наче й зовсім не сама.
Кричати і хмеліти від печалю,
Бо ми з тобою – якомога далі,
Ненависть тебе сповнює ущент.
Я й досі пам’ятаю той момент…
Повільно виливати з капюшону
Росу дощу, назбирану вночі.
У мене досі є твої ключі,
А ти мене і поруч не знайшов.
Ми просто йшли.
А ти
Без мене
Йшов.
Отак і розійшлися,
Ідучи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2018
Навколо – дощ. Повітря червня злого,
Обернемось – і серпня слід старого
Закутав нас у ковдру з покривал,
А ти мене одну тримати мав…
Тримай мене міцніше за магніт.
Без тебе час – нудьга, гнітючий гніт.
А що я, власне, тут роблю тепер?
Липневий дощ про тебе спогад стер.
Молюсь тепер Всевишньому – він мудрий,
А ти зі мною, відчуваю, грубий,
Що час доречно став нам на заваді.
Служити не комусь, а тільки правді.
Нестерпний біль пекучої отрути.
Навіщо взагалі було нам бути?
Жнемо плоди гнітючої розлуки.
… Тебе тепер усе таки шукати.
Я зовсім поруч. Тут твоя є хата –
Оце все за гріхи тяжка розплата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2018
Найкраще повернення – це до себе самого.
Неначе побув у гостях і прийшов додому.
Писати рядки, зупиняючись несвідомо,
І слухати душу, не чуючи вже нікого.
Пізнавати себе, малювати і чути голос,
Уві сні мандрувати, злітаючи в дикий космос,
Прокидатися вранці, лежати собі у ліжку
І нікуди не йти. І писати наступну книжку.
Підбирати неточну риму, збивати ритм.
Розуміти – тобі уже більше нікуди не треба.
Лиш кохати його – це єдина моя потреба,
Відчувати і знати, що поруч є тільки ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2018
Для мене дуже важко писати красиву прозу.
Сині хмари пливуть, обвиваючи вулиці міста.
Ми з тобою, як бачиш, не зовсім з одного тіста,
Бо у нас не тепла, а усе таки більше морозу.
Ти не просто звичайний, пересічний перехожий.
Рідні вулиці вкрило повітря із ковдри озону.
Та сьогодні смартфон на режимі без звуку, без дзвону,
Говорити не хочу, пробач за мій настрій негожий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2018
Эта музыка дарит букет из красивых нот,
Эти краски способны создать для меня настроенье.
Для тебя – всегда «yes», для меня от тебя лишь «not».
И кому эти, собственно, сотни стихотворений?..
В этом мире неистовых, сотканных мной глубин,
Очень сложно прожить, вообще никого не любя.
И каким не казалось бы сердце мое из льдин,
Но мне больше всего не хотелось терять тебя.
Свое солнце надежней запрячь, его свет – обманчив,
Закрывай его так, чтоб не виден был горизонт.
В атмосфере играют лучи, его блеск – заманчив,
Но сиянье уходит, когда покидает сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795341
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.06.2018
Ты приходишь на кухню суровый.
Я стою не в одном халате –
Это ты меня поднял с кровати.
А какой сейчас месяц? Новый.
За окном вроде снег и ветер,
Открываешь мои мне веки
И бросаешь в меня кастрюлю –
Пролетела красиво в стену.
У любимого вновь припадок:
Я любовника где–то прячу,
У него же подарки клянчу,
На душе все же есть осадок.
И запрятались в норку мыши,
И напуганы тараканы,
В моих картах Таро – арканы,
А меня ты совсем не слышишь.
Твои мысли – пиковой дамы,
Ею кроешь вагон иллюзий
И любви закрываешь шлюзы.
Хорошо, что не знает мама.
Ставишь к стенке меня, краснеешь,
Еле дышишь… В квартире – пусто.
Я припарок твой как капусту
Нашинкую, весной посею.
Я припадки твои все знаю,
Я люблю их и вызываю.
Ты любовник мой и любимый,
Ты в одном лице, знаешь, милый.
…За окном затихает буря,
И красивое солнце светит.
В тебе много ума и дури,
Я надеюсь, ты сам заметил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793709
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.05.2018
Это творческий кризис, не знаю, о чем писать.
На часах пол второго. Сижу до глубокой ночи.
Вспоминаю вообще о тебе. Это так не очень,
Это как заблудится, но снова начать искать.
И не надо вопросов – не ясны свои же мысли,
Так надеюсь, что там тебе все же теперь хорошо.
Это здорово: тот, кто не нужен, уже ушел,
Это радость, как здорово, круто! Теперь не кисни.
Надо музу искать – она все же ушла с тобой,
Подкупить бы ее, но все деньги – в карманы высшим…
Как в жару задыхаться – так мы все уже не дышим,
Как в тепло – это классно. Но я остаюсь одной.
Потому что о верности плохо шутить, однако,
И всегда о ней пишут. Не важно, какой тут век.
Я желаю сказать: ты читаешь? Так ты – человек!
Только преданность свойственна больше простым собакам.
Многим выгодно (даже спокойней!), чтоб я молчала,
Чтоб ни фразой, ни словом вообще никого не задела.
Но Господь дал мне СЛОВО. А слово – мое ведь дело!..
Это будет мое торжествующее… начало…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790487
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.05.2018
Мне советуют просто хоть что–то начать писать,
И до самого слова последнего вылить мысль.
Но когда нет ни музы, ни даже простой еды,
Сочинять тогда что–то желания нет, ни сил.
Все, казалось бы, просто, что я для тебя – никто,
Только что–то внутри говорит мне, что я – твой стимул.
Правда образ мой в сердце твоем беспощадно гибнул,
Может, много сердец у тебя? У меня – одно.
Но еще интересней, когда ты придешь опять.
Это как карусель: надоело – ушел, остыл.
Захотелось – вернулся. Обрадуюсь – не забыл.
Одевайся теплее. На завтра нам –5.
Но любая качеля ведь занята может быть,
И зимой не особо прокатишься по морозам.
Ты привет передай не подаренным красным розам,
Я цветы сохраняю. Подвесив, люблю сушить.
Напоследок – пока. Моя муза ушла с тобой,
Может где–то случайно увидимся на неделе.
Дни летят очень быстро в любимом моем апреле,
Хорошо, когда с кем–то. Но проще мне быть одной.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789744
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.04.2018
Я не хочу вмирати рано,
Хоч би ще 60 прожити,
І радіти життю, не тужити,
Щоб його не здалося мало.
Я не хочу померти у грудні,
Коли сніг випадає перший,
І мене ніхто не перевершить –
Ці поезії, певно, путні.
Я не хочу померти у січні,
Місяць після нового року.
Я фанатка важкого року,
Поважаю всіх пересічних.
Я не хочу у лютому вмерти,
Я на вікнах люблю лисиці,
І зиму, снігурів, ковзаниці,
Це є шанс, щоб печалі стерти.
Я не хочу у березні вмерти!
Бо підсніжник – найкраща квітка.
Зеленітиме перша вітка,
Прокидатимешся тепер ти.
Я не хочу померти у квітні,
Це улюблений змалку місяць!
З ароматами в небі Місяць,
На деревах квітують квіти.
Я не хочу померти у травні,
Бо дев’ятого – День Перемоги.
Історичні події, облоги –
Наші воїни дійсно вправні.
Я не хочу померти у червні,
Бо дев’ятого також – свято…
Не таке вже величне… Тато,
Мама знають, кого вітати.
Я не хочу померти у липні –
Відпочинок тоді найкращий!
Працездатним стає ледащо,
І до плавання всі є спритні.
Я не хочу померти в серпні,
Це іще один місяць літа.
Позолотою вся оповита,
Це від сонця така засмага.
Я не хочу у вересні вмерти!
Хочу бабине бачить літо.
Все ще поки теплом залито,
Школярі ще веселі діти.
Я не хочу померти у жовтні,
Коли листя в ногах шуршить.
Будеш завжди його любить,
Подивися – і Місяць вповні.
Листопад тільки місяць суму,
Всі птахи вже повідлітали,
Листя жовте поопадало,
Забере мене вічна сутінь.
Тільки ще мені дуже рано!
Поки ще не забрало небо,
Є радіти життю потреба,
Щоб його не здалося мало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2018
Пусть у него будет все хорошо.
Видимо, я не совсем подходила,
Правильно, вроде, в конце поступила,
Только сейчас не вернусь ни за что.
Пусть у него будет все хорошо.
Все, как предписано свыше, наверно,
Искренне было все, не лицемерно,
Но, к сожаленью, с моей стороны.
Если ты спишь, видишь вещие сны,
Даже куда бы и с кем бы ни шел.
Пусть у тебя будет все хорошо.
Я, как всегда, тебе сниться не буду,
Прячь от себя с тобой нашу посуду,
Брэдбери, сборник мой, Данте, Ошо, -
Пусть у тебя будет все хорошо,
Даже куда бы и с кем бы ни шел.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787849
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.04.2018
Може, зараз ми і справді
Більше не спілкуємся.
Хай що стане на заваді!
Все одно одружимся.
Щоби там не заважало,
Скільки різних перепон,
Для себе ж – отрута, жало,
Нам – музичний камертон.
І нехай до мене лізуть
І чіпляються до тебе.
Сил не буде. Зразу злізуть –
Витримки до неба треба.
Перемога не моя,
Та не став моїм фіаско.
В мене лиш душа твоя,
Доля, серце, воля, ласка.
В Місяця є різні фази,
Хто і як приглянеться.
Все одно ми будем разом!
Хай усі подавляться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2018
Не такая я, видимо, классная.
Не такая, наверно, хорошая.
Будь потише и просто живи.
Но меня вспоминать он действительно будет
ВСЮ ЖИЗНЬ.
С этим надо смириться,
Если так хочешь быть
с ним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783957
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.03.2018
Прости меня, пожалуйста, прости.
Не зная, что сказать, я заблуждаюсь,
Не рифмовать глаголы все пытаюсь,
Возможно, я на правильном пути.
Но ты меня, пожалуйста, прости.
Так холодно здесь, знаешь, пустота.
Весна не дарит теплые мотивы
Цветов и настроенья, запах ивы…
Но видишь, я давно уже не та,
Хоть много говорила некрасиво.
Прости меня, пожалуйста, прости!
Мне так немного. Сильно ошибаюсь,
Твоя печаль и вовсе мне не в радость,
И этот снег, прошу, ну не мети…
Мне хочется немножечко тепла.
И хоть не одинока, но одна.
Я в этой жизни вряд ли что решу,
Пройдя три круга низменного ада.
Мне не хватает одного лишь взгляда,
Ну разве я так многого прошу?..
И ничего ведь больше и не надо.
Но это за жестокость я плачу,
Хоть и не плачу. Изнутри все слёзы.
Красивые, но ссохшиеся розы,
Их лепестки – и все, что мне осталось
На память от тебя. Родной мой,
Мой хороший.
03.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782475
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.03.2018
В моей комнате +17,
И 110 конспектов тетрадей.
Наша встреча не станет проклятьем,
Мне свобода нужнее, чем надо.
Мне свобода нужнее, чем свадьба,
Мне свобода нужнее семьи.
Убегай от меня,
БЕГИ.
Мне себя не хотелось бы рядом
С тобой. Я всегда впереди,
Позади будет тот, кто со мной.
Убегай от меня,
НЕ СТОЙ.
А меня даже не береги.
Ты не просто меня вспоминаешь,
Я навечно в твоем сознании,
За границею всех пониманий.
Не такая хорошая… ладно.
В моей комнате, видишь, прохладно,
И как в сердце, не нужно копаться.
Тут не больше, чем +17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780698
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.03.2018
К черту кольцо с безымянного пальца!
Знаю я, с кем ты любил целоваться;
Знаю, кого целовать тебе хочется.
Видишь, какая я злая пророчица.
Видишь, какое хреновое прошлое,
Я тут расстроена в платье пошлом.
К черту друзей, что давно не с тобою,
К черту их! К черту их! К черту их! К черту!..
Видимо, я теперь недруг, я враг
Без объяснимых на это причин.
В чем, рассказали бы, я виновата?
Или… идущий со мною… мужчина?..
Хочешь, обуй мои красные тапочки –
Знаю, зеленый тебе по вкусу.
Вся идеальность – в эффекте бабочки.
И захвати по дороге мусор.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770672
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.01.2018
Найважче писати – коли не приходить муза,
Коли є бажання сказати, а слів нема.
Як ски́дає сніг із себе запашна весна,
Так хочеться скинути тонну важкого грузу.
Найважче писати, коли вже нема тебе.
Тебе вже немає, але стало легше жити.
Нічого не сходить на думку дурного вжити,
Бажання лише зберегти у собі себе.
Найважче творити, коли – ти єдиний стимул,
А так про природу писала б, і про людей,
Міняла би ритм. Амфібрахій – і на хорей.
Кохання минає, звичайно, за часом плину.
Найважче заснути, не думаючи про нас,
В період безсоння кроїти серця із фетру.
Відкласти усе і вдягти потепліше светра,
Кімната моя холодніє – зима якраз.
Найважче без тебе прокинутись у тривозі,
Ходити по лезу заточеного ножа.
Я тільки збагнула, що я вже давно чужа,
Давно вже не ти на під’їзду моїм порозі.
Найважче без тебе провести добу в думках;
Награлась з вогнем, і щемлять мої кволі руки.
До біса мені із тобою дурна розлука,
Бо ти засинаєш лише у моїх руках.
Найважче – писати повтори, мовляв, рефрен.
В усіх тавтологіях все ж себе зберігати,
Хоч ти вже не поруч. Не біля моєї хати,
У пам’яті я залишаюсь твоя Ірен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2017
Заставь свое тело бежать от земных смертей.
Пускай все решения будут по доброй воле.
Желаю я вам не влюбляться не в тех людей,
Хранить свое сердце от еле терпимой боли.
Желаю я вам от ненужных себя беречь,
Ведь холод в душе – это хуже, чем за окном.
Теплом наполнять для любимых свою же речь,
Конечно же, не забывать о себе самом.
Желаю я вам избавляться от лишних связей,
Всегда уходить, если вы – не особо надо.
Зачем себя связывать снова с ненужной грязью,
Чтоб жизнь не казалась вам раем, а вечным адом?..
Пускай все решения будут по доброй воле.
Заставь свое тело бежать от земных смертей,
Хранить свое сердце от еле терпимой боли.
Желаю я вам не влюбляться не в тех людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768104
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.12.2017
Методика мови повна́ компетенцій.
Але головне – вміти мислить критично,
Бо серед всіх презентацій, проекцій
Це – компетентності математичні.
Звісно, що треба для мови вкраїнської
Вчити усе. І нехай усе марно:
Сковороду, з ним і твори Стравінського
Визначить нам технологія хмарна.
Завжди поможе нам пошук і гугл –
Наше навчання стає дистанційним.
Лідер – платформа безмежності Moodle,
А викладач уже якось оцінить.
Навіть коли усе зовсім не те,
Вже не хорей, і не ямб – анапест,
На допомогу прийде ІКТ,
Зреалізовані з прозі My test.
Заполоню факультети всі віршами.
Тренінг слідкує на вибраний таймінг.
Наше навчання стає тепер змішане,
Десять програм технології скрайбінг.
А головне – щоби вийшло на браво
Moovly, і Go-Animate, і Powtoon,
Щоби ніхто не сказав «не цікаво»,
Щоби цікаво і їй, і йому.
Кейси з методик заповнені мозком,
Типи морфем поділили свідомість.
Тільки раніше свічки були з воску,
Зараз у нас є комп’ютер натомість.
Звісно, на краще! Піду відпочину,
Очі розслаблю, бо знов – привітання.
Знаю безмежного болю причину –
Педагогічне просте вигорання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2017
Шла к нему я как-то в гости.
Он сказал, что там ремонт,
Но прибрал от рыбы кости,
И сказал, все хорошо.
И сказал, что в целом чисто,
Там теперь сплошной уют;
Вызывал он трубочиста.
В общем, меня точно ждут.
Как шагнула за порог,
Вижу – непроглядный смог!
Плинтус весь посыпан мелом,
Точно так же, как и пол.
Дверцу приоткрыв несмело,
Так убрать все и не смог.
Вроде скромная квартира:
Тут, и там, и сям – картина,
Слева сразу будет кухня,
Есть обои и окно;
Но ковер куда-то мимо.
Пылесос, небось, в кладовой.
Взгляд от женщины суровой…
С бело-желтой простыней
Тут неприбранный диван.
Друг мой милый, мой …
– Постой! –
Он кричит мне. – Что так резко?
(Стала вдруг я убегать).
Друг мой! Застели кровать.
Твой бардак, наверно, веский
Аргумент, чтоб тут не спать.
И не жить, ведь как-то тесно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765271
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.12.2017
Кажуть, закоханість місяці два триває.
А далі – або забудеш, або кохання.
Відповідь дайте тоді ось на запитання:
«Чому я тремчу, як два роки тому?» Не знаю…
Чому я і досі червона, як помідор?!
Дрижу, наче птаха в руках або холодець.
Неначе підсудний, а поруч – то прокурор,
Все падає з рук, розбивається… Молодець!
Я така молодець, що як бачу – то запинаюсь,
І ховаючи погляд, пітніють мої долоні.
Намагаюся їсти, зап’ю – то я захлинаюсь.
То раптово сміюся, а згодом зливаю сльози.
Ну і що тоді скажете? Зовсім це не любов,
А закоханість значить. Два місяці, як два роки.
З жахливих емоцій чекаю бодай обнов,
Не вкладаюся я в наукові обмежень строки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2017
Сиджу на підлозі. Тут краще, анід деінде,
Але так болить, що і сліз на цей біль нема.
Чи помста потрібна? Чи просто байдужість вийде
За краще із рішень, яких у свідомості тьма.
Пишу що завгодно і знаю – це не шедевр,
Бо просто уроки свої не вкладаються в мозок.
Це тому, що для мене сьогодні ти вже помер.
На мені не відчутний твій злий і байдужий доторк.
Мені все заховати: і вірші, і гроші треба,
І всі речі свої, а найбільше з усього – серце,
Бо часами так хочеться (вірите, ні?) у небо,
І бажається все ж відчинити закриту дверцю.
Хтось питає мене: звідки муза? Мабуть, зі щастя,
Із прекрасних годин твори пишуться, як пісні…
Це не так. Мені тільки із болем складати вдасться,
Все писати щасливі поезії навесні.
Намагаюсь пробачити. Ти був мені, як рідний,
Але ворог тепер, що розбив мене на шматки.
Я бажаю найкращого! Що, та невже не видно?
Хоч і болем заповнені в віршах мої рядки.
Тавтологія слів – не так страшно вже, як кохання,
Страшно бути не з тим, і з ним разом іти в безодню.
Я прорвуся, ти чуєш? Забуду усі страждання!
Не почну з понеділка. Почну я уже сьогодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2017
Не ушло, и не разболелось.
Все молчишь, но я мысли слышу.
Ты единственный,
С кем хотелось.
И единственный, с кем
Не вышло…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760719
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.11.2017
Усе таки музу шукаю, можливо, даремно,
Сьогодні вона не прийшла. Удає з себе мертву.
Я стимул утратила в вересні ще, напевно;
А вчора, здалося, таке самовпевнене стерво.
Краще ритм змінити, якщо буде легше – іншим,
І так само в житті, я – до кращого, до нового.
Навіть ти коли далі від мене побути вирішив,
Не засмучена, ні. Мені добре хоч трохи самою.
Треба стисло писати, щоб думка була ясніша,
І яскрава, як в полі весною травнева ружа.
А без тебе життя – не така уже й легка ніша.
Все ж як добре, що я тобі трохи, та не байдужа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2017
Отак і живеш. Здається, що все минуло,
Тепер у полоні нових і яскравих фраз.
Та перше кохання – назавжди. Його не забудеш,
Бо можна здуріти, зустрівшись один лиш раз.
А знаєш, я часто в двобої сама з собою:
Усі почуття намагаюся знищити вщент.
Для когось – серйозно, для когось було все грою.
Здалося – забула. Та жаль, що лиш на момент…
А знаєш, твоя група крові для мене смертельна.
Вже вкотре без успіху ця боротьба триває.
Вже вкотре мій день без тебе і холодна стеля.
Я, звісно, живу, та без тебе життя немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2017
Спасибо тебе за прекрасное лето:
За солнце, за море, шумящее где-то,
За воду, за ос и за теплый песок.
Никто красоту показать мне не смог!
За дождь, и за град, удивительный дар,
За ночи бессонные, там, где комар
Жужжал надо мной, над тарелкой малины.
Спасибо большое за счастья грамину!
Спасибо за вечность, притихшую в кронах,
Её там, представь, нагромождены тонны!
Да просто спасибо. Я стих завершу,
Пускай вот так редко теперь я пишу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750705
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.09.2017
Найгірша із доньок, з дівчат і з усіх сестер.
Найгірша з дружин, я той ангел, що впав із небес.
Той, що вічно живий, для усіх несподівано вмер.
Почорніли за спиною крила – миттєвий процес.
Є спасіння моє, він для мене – один-єдиний,
Та в очах у його я лиш бачу свою загибель.
Він є доля моя, але я загубилась у часі.
Я його бережу, та не зараз, не з ним. Не разом.
І нехай листопад свою осінь несе подалі,
Берегтиму його у суворіші з лютих морозів.
Я одна із найбільших прибічників злої моралі,
Він один із найбільших в моєму житті загроз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2017
Цей вересень став не на щастя (на диво!) жорстоким,
І ранки холодні мою переслідують душу,
Хапають її, додають незліченні мороки.
Я знати тебе вже не хочу, на жаль, таки мушу.
Затягнуте небо кричало про хмари сумління,
Ще б пак. Моя совість зап’ятнана схованим горем.
Переходячи гомони міста, шукаю спасіння –
Потопаюче серце дістати із мертвого моря.
Не на жарт блідолиця, позбавлена лімфи і крові,
Але чую, як крок і за кроком огортує смерть.
І у кожному подиху, погляді, рухові, слові,
У очах його бачу загибель свою й свого серця.
Я збиваю цей ритм, і ходжу вже не тими шляхами,
Мене сила веде, та не знаю, чи зла, чи добра.
Ну і що тобі треба? Будь ласка, іди собі далі!
Я у себе сама. Моя доля – в моїх руках.
Сподіваюсь на осінь, святе її благословення,
Все, звичайно, на краще, а ти більше не приходь.
Я завжди й повсякчас буду знати, де брати натхнення,
Бо усе ж не одна. У душі моїй є Господь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2017
Список гарний напишу,
Давши раду всім дівчатам.
Їх усіх тут залишу,
Щоб була нарешті правда.
Перша звалася Агата.
Агата! Агата!
Тільки страх яка жахлива,
Хоча і багата.
Друга теж на «А» була,
Певно, звали Алла.
Врода в неї дуже гарна,
Розуму лиш мало.
Третю, певно, звали Аня,
Вкраїнською Ганна,
Та поводилась як няня –
Хлопцеві погано.
Хто під номером чотири?
Вікторія, Віка!
Та дітей своїх вже мала,
Немає всім ліку.
П’ята, знаю, звалась Катря,
Катя, Катерина!
Дуже прикро, що з’явилась
На шляху Ірина.
Шоста вже була Єлена
Як у древніх греків.
Тільки в ліжку ще зелена,
Недозріла, певно.
Сьома дівка звалась Ліза,
Так, Єлизавета.
Правда, часом не почуєш
Від неї й «прівєта».
Восьму точно звали Інна.
Господи прости!
Зеленіша за Єлену,
Бо душа нетлінна.
Номер дев’ять тая Христя,
Христина, Христина!
Ти незчувсь – вона далеко,
Вже у Палестині.
А десята, ювілейна,
Ксенія, Оксана!
Тільки з іншими їй добре,
З тобою – погано!
Одинадцята, звичайно,
То була Марина!
Дуже прикро, замість неї
Знов прийшла Ірина!
А дванадцята у нас
Звалася Марія!
Вже не діва. Не святая.
Вже вона не мрія.
А тринадцята Наталя,
Певно же, щаслива.
Ой, як жаль, наїлася
Зеленої сливи!
Чотирнадцята то Ольга,
Оля, Оля, Оля!
В одязі така нічо,
Страшно, коли гола!..
А п’ятнадцята за списком
То уже Світлана,
Тільки за характером
Хрінова й погана!
Ось шістнадцята у нас,
То вже, певно, Юля.
Як ведеш її до ліжка,
Показує дулю!
А сімнадцята, напевно,
То Анастасія,
Тільки замість радощів
Ревнощі лиш сіє.
Вісімнадцята була
На ім’я Дарина,
Тільки замість неї втретє
Знов прийшла Ірина!
І сказала, що у неї
Серце є й душа,
А якщо її покинеш,
То складе вірша!
Раду дасть усім дівчатам,
Їх лишить у творі,
А з тобою не захоче
Разом буть ніколи.
Тільки знай, що зараз часу
Дуже-дуже мало:
Іру схочеш повернути –
Зможеш тільки Аллу.
26.08.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2017
В кошмарной сотне умерших идей
Тону, их груз уже наполнен сажей.
Но знай: я – море. Я люблю людей,
Да только тяжело теперь мне с каждым.
Как много здесь бессмысленных затей…
Сажусь писать очередной свой стих:
То ручки нет, то нет теперь чернил,
И музы нет, и нету больше сил,
Талант наверняка давно остыл,
И точно так же ты давно затих.
Банальность рифм, отвыкшее перо,
Бумага с незапамятных времен.
Вдохнуть бы музы самого Пьеро,
И самых ярких по свету имен,
Один процент стремительно к zero…
Вуаль-накидку медленно надень
На плечи мне. Твой шепот полусладок,
Но после встреч – неистовый осадок
До глубины души, наш белый день
Чернеет завтра с тысячей загадок…
Меня прочувствуй, не касаясь кожи,
В кошмарной сотне умерших идей.
Спасай меня! Я утопаю тоже,
Но не в воде. В воде ТОПЛЮ людей,
Сама в любви захлебываюсь ложе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747568
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.08.2017
Я їду з Чернігова, їду я в іншу країну,
І там назавжди залишуся – так склалася доля…
У серці навічно живе лиш моя Україна.
Так треба, на жаль, не моя на це випала воля.
Я їду з Чернігова. Зникну із соцмереж.
На випадок всякий, лишу тільки пошту gmail-а.
Світогляд людьми, необхідними серцю, обмежу.
Лишати тебе, не лишати – і досі не впевнена…
Живи щасливо!
Здоров’я зливу!
Я буду тебе берегти.
Люби красиво!
Удачі – силу!
Як схочеш мене знайти
Відчуєш ранком
Цей шлях до раю
За світлом різнобарвних вітражів.
Прощай, коханий!
Прощай, коханий!
І більше не читай моїх віршів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2017
Весна. Тепло. Красивый светлый май
И свежий воздух. Синий цвет небес.
Держи меня. Я рядом. Принимай.
Шумит позеленевший хвойный лес…
Хотя к себе так близко не пускай.
Большое счастье – просто быть с тобой,
И запах ощущать твоего тела.
Какой же ты красивый, мой родной!
Не спать всю ночь. Со страхом ждать рассвета,
И гнать о расставании мысли прочь.
Хотя вообще, кому какое дело
Где я и ты? И в звездах эта ночь…
Не слышал ли, как сердце мое пело?
Быть может, я смогу тебе помочь.
Не отпускай меня. Оставь с собой.
В спокойном небе – белая луна,
И ветер морозцем стучит по коже.
Я счастлива, что больше не сама,
И ты (я верю!) очень счастлив тоже.
Так холодно, поверь мне, быть одной.
И просто так тепло с тобою рядом!
Как будто наконец пришла домой.
А ты меня своим встречаешь взглядом
Под тою же спокойною луной,
Закутываясь ароматным садом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742471
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.07.2017
Ти не будеш мене переховувать в променях сонця,
Поміж шуму дерев і одвічної зелені трав.
Я почую, як вітер звучить у твоєму віконці,
Зрозумію, що день бути разом сьогодні настав.
Пароплави пливуть, підіймаючи хвилі води,
Що пісок розмивають. В них слід твій – простий перехожий.
Він не просто іде, він, здається, підходить сюди,
Більше ніж незвичайний, здалось, ні на кого не схожий.
А дерева шумлять, відчуваючи: ось він, вже близько,
І під дзвінкість пташок зустрічаєш весни кораблі.
Може, передчуття небезпеки не високо, низько,
Та нам разом з тобою ніколи не зникнуть з землі.
Недовершеність буде зникати у променях часу,
В лабіринтах тривог берегти буде шум магістраль.
І весь Всесвіт почує, не чуючи жодного разу,
Що любов буде легшим повітрям. Міцнішим за сталь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2017
Мабуть, дуже скоро я просто себе загублю,
У віршах рядків тепер стану тобі невблаганна.
(Таке ось пророчу).
Мій милий, коханий! Я дуже тебе люблю.
Але бути разом з тобою я більше не хочу.
Не хочу, не хочу, не хочу я бути з тобою!
Хоч сильно й безмежно кохаю – це вперше в житті.
Та тільки тебе уже знати я більш не бажаю,
Бажаю я відгородитись міцною стіною.
Рідненький, що став мені рідним! Я маю іти.
Мені треба той, хто буде мене поважати.
Я хочу того, хто захоче мене… цінувати.
Хто завжди радіє, як бачить мої листи.
Єдиний у світі, що став мені милий для серця!
Я душу твою берегтиму на зламі віків.
Не знаю, як маю тобі пояснити тепер це.
Шукаю того, хто кохати так сильно б зумів.
Я хочу такого, щоб був мені відданий щиро
Без награних і без удаваних цих почуттів.
Щодня щоб цікавився мною. Питав мене: «Іро,
А як ти сьогодні? Твій голос почути хотів».
Такий мені треба! Його я іду шукати,
І переступаю крізь себе, і серце трощу.
Так хочу, так хочу почати тебе забувати,
І все сподіваюсь, що скоро тебе відпущу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2017
Один раз погодившись певно,
Не буде уже вороття.
Ці дні не втрачаю даремно:
На мене чекає стаття.
Пишу її на конференцію,
І сотня жахливих вимог
Чатує, мов кореспонденція.
А я ще живий і не здох!
Роблю, не складаючи рук,
Бажаю ж отримати титул,
І чутно лиш клавіш звук:
Горить у статті колонтитул.
Ні, титул мені не потрібен!
Шукаю очима горілку.
Сплатить маю двісті гривень!
За сотні в роботі помилок.
Це не СУЛМ. Морфологія,
Хоч маю терпимості дар,
В останню свою монологію
Залишу палкий коментар.
Вимоги придумав садист,
Бо він не людина, а трактор.
Здуріли? Я не програміст!
Ну і то що, що редактор…
Літаю у вихорі мрій,
Думки всі про гарний курорт.
Реальність жорстока. О ні!
Текстовий редактор Word.
Дзвінок серед ночі раптовий:
«Сьогодні у нас дедлайн!»
Бо інтервал міжрядковий
Не дасть мені з’їсти Лайн.
Змагання шалене на швидкість –
Роблю все в останню хвилину,
Рахуючи знаків кількість,
Мабуть, уже шосту годину.
Нарешті усе вже позаду,
Ці дні не втрачаю даремно.
Жива втекла з пекла, із аду!
Там більше, ніж просто темно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2017
Кому вірші про СУЛМ писати?
Контакт накрився. З ним і Інтернет.
Фейсбук повинен популярним стати.
Терпи тепер, мій університет.
Про тебе я ще напишу роман.
Ім’я викладачів зміню (етично),
І трохи заведу у вир оман,
Лиш факультет лишу філологічний.
Ви можете знеструмити квартири,
Країну, світ! Я напишу вручну!
Рукопис понесу я вам для миру
У деканат; на кафедрі лишу.
У Київ повезу. Хай розповсюдять,
Щоб кожен інститут ставав логічним.
Ніхто ЧНПУ мій не забуде!
І рідний факультет філологічний…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2017
Лежу. Смотрю. Не сплю. Средина ночи,
И лунный свет в окне такой спокойный,
И ни о чем не думается, в прочем;
Но тут звонит мне номер незнакомый.
И вызов нажимаю вдруг «принять».
Я голос этот слышала когда-то…
Но жаль, не сразу я смогла понять,
Что прошлое… приходит. Безвозвратно.
«Ты кто такая? Кто ты ему, кто?!
Родная что ли, близкая подруга?
Зовут тебя никак, ведь ты – никто!..»
И телефон в руках держу с испугом.
«…Тебе что нужно? Почему кричишь?
И что произошло, вот так, некстати?»
«Он навсегда ушел… Чего молчишь?
К тебе ушел, конечно! Как не знать!
Но ты вон там не радуйся с излишком.
Меня сейчас поймет совсем не каждый.
В один момент ты тоже станешь лишней!
Однажды предал, то предаст и дважды!..»
…Короткие гудки и вызов сброшен.
Где ставить запятую или точку?
И много, о чем думается, впрочем.
Лежу. Смотрю. Не сплю. Средина ночи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733311
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.05.2017
Возвращаются к тем, кто когда-то был необходим,
По осколкам любви шел навстречу, и чувствовал – лучше…
Кто однажды так сильно взаимно тобой был любим,
И по первому зову так быстро с тобою был тут же.
Возвращаются к тем, кто когда-то тебя понимал,
И выслушивал долго, никак перебить не посмев,
Не перечил без смыла, но глупости все пресекал,
И всегда за тебя и везде, ну как только сумеет.
Возвращаются к тем, кто был в первую очередь другом.
Ну а что это значит? Такое обычное слово.
Что не только влечение тел ощутимо безумно,
Привлекает душа. Человек. Это вовсе не ново.
Возвращаются к тем, кто ни разу тебя не подвел,
Или может однажды, и то, по случайной ошибке.
Кто тебя, словно ценность, когда-то давно приобрел,
Вспоминая которую сразу мелькает улыбка.
Возвращаются к тем, когда чувствуют: надо вернутся.
Этот тот человек, о котором поют небеса.
Не уйдут от того, кто душою сумел прикоснутся.
Возвращаются к тем, кто возвысил твои паруса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730349
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.04.2017
Как тяжело бывает позабыть!
Порою в жизни всякое случается.
Я так тебя хотела бы любить,
Но только ненавидеть получается…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727007
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.04.2017
В понеділок вранці-рано
Поле криється туманом,
По дорозі Іра йде,
В школі практику знайде.
Там ласкаві вчителі:
Всі у крейді, у імлі,
На уроки не пускають,
Відійдуть, не привітають.
То вони чергові в школі,
То хворіють, як ніколи,
То контрольна надскладна,
То переказ, то диктант.
В шоці класний керівник:
«Хто ви? Я до вас не звик.
Практика ось тут у вас?
Що вам треба? Класний час?»
Радісний 9-А –
Вчителька уже не та!
Можна не робить нічого,
Не ходить на укр. мову.
Нащо та література?
Праця? Універ? Халтура?
Нащо мова нам англійська?
Школа з нашим домом близько!
«Відпускайте! Ми втомились,
Над уроком помолились,
Щоби залік був у вас,
Виховний і класний час.
Незліченні всі розробки
Щоб були у вас уроків,
І оцінка щоб відмінна,
Ви ж працюєте сумлінно».
Так! Працюю як проректор.
Вчитель кидає коректор
В око учням. Уявіть!
Учень терпить і мовчить.
Інший вчитель сів за парту.
Це не школа! Справжня Спарта!
Сісти страшно на уроці
І відчуть коректор в оці.
Годі, все! Нарешті квітень,
Правда, хочеться вже липень.
Практику здала насилу.
Я іду! Іду красиво!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2017
Вчить нас життя цінувать не коханих.
Каже, що любить, і всі так вважають.
Хочуть, щоб разом були. Невблаганна
Стану для всіх, наче справжнє прокляття.
Не відчуваю від тебе любові,
Тільки помилки у себе я чую.
Я не така, непотрібної крові.
Щось не влаштовує? Ти невідчутний!
Не відчуваю від тебе підтримки,
Тільки мільйони якихсь зауважень,
Наче я зайва на небі хмаринка.
Так роздратовую? Годі цих скаржень!
Щось обіцяєш, а потім забув,
Плани змінив, наче так усе й треба.
Те, що сказала тобі я – до неба.
Знаєш, для мене ти вщент потонув.
Я твоє серце лишень загублю.
Ти мене просто дратуєш до ночі.
Знаєш, насправді тебе не люблю,
Мати дітей я від тебе не хочу.
Вибач, що я прив’язала до себе.
Це не кохання, а звичка здебільш.
Хай вона зникне, злетівши до неба,
З щастя тепер тільки пишеться вірш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2017
Натхнення немає вже навіть на вірш.
Фонеми, морфеми, лексеми, семеми…
Це синтаксис, крихітко. Краще, не гірш.
А речення зовсім не частка грамеми.
У словосполученні різні зв’язки,
Та в мене з тобою, мабуть, керування,
Хоча популярне тепер прилягання,
Узгодження нині створило пастки.
Але відокремить бажаю себе
І залишити, скажімо, в розлуці.
Той, хто підрядний, тебе віднайде
В уяві твоїх синтаксичних конструкцій.
А я все сиджу і пишу оці вправи,
Підкреслити слово кожнісіньке треба.
Двочленне, складне, другорядне до неба.
Завдання останнє завершую. Браво!
Ти присудок мій односкладного речення,
Безособовий в думках моїх мрій.
Одним і єдиним побути зумій,
Бо я синтаксично, як бачиш, приречена.
А незабаром він стане сурядним.
Життя проживаю складне дієслівне.
Та що би не сталось, як бачиш, нарядна.
Ця сесія стала вже горем весіннім.
Аналітична не дуже складна,
Складена. Хай вона буде такою,
Частиною судження дуже простою,
Бо СУЛМ у крові лиш одна.
Жде мене тридцять ще вправ від руки.
Очки закрились і спатоньки хочу!
Сни градаційні, котлети з муки…
Вибачте, я вже навчатись не хочу.
Це не пояснювальний компонент,
Розчленувати який неможливо.
Присубстантивне життя є тужливим.
Подалі купіть мені абонемент!
Добре, хоч залік у нас, а не іспит,
Який я залишу назавжди в розлуці,
І віднайду вже нарешті той віскі
В уяві моїх синтаксичних конструкцій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2017
Ныне много сладостей соленых,
Не стабильна ни одна тут карта.
Лучше б отменили день влюбленных,
Чем прекрасный день 8 марта!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719925
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.02.2017
Мне бы побыть в одиночестве белом,
Чтобы и шепот не слышать ушами,
Спать под дождем и стихи писать смело.
След на стекле запотевший губами.
Улица, сессия, сотня машин…
Мне бы спокойствия, стало бы, ложно.
Только любить ты пока не спеши,
Даже когда это кажется можно!
Я телефон беру в руки. Помехи:
Голос до боли такой незнакомый.
Сзади меня подзывают студенты –
Невыносимый концерт, невозможный.
Ты представляешь, я стану женой!
Жаль только в окнах есть наша береза.
Правда однажды холодной зимой
Стану скрывать безудержные слезы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714927
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.01.2017
Хотіла додому, і сильно-пресильно замерзла.
Стою на зупинці, маршруток немає ніде,
Та є один номер. Можливо, ось так і повЕзло:
«Алло, ти там чуєш? В машині? А ви зараз де?»
Хвилин я десь 20 чекала з людьми на морозі,
Вже носик пурпурний, з якого звисає сосулька.
Аж тут зупиняється щось і сигналить на розі,
Нарешті, приїхав. І я така, наче бурулька.
Хоч трохи зігрілась. А він, як завжди, по газам!
До себе притиснула все, й старостатський сувій.
Це я про журнал, той якого нікому не дам,
Аж поруч з сидінням Максима узявся Андрій.
Все їдуть кудись, прибавляючи газу і швидкість,
Аби тільки він мене раптом кудись не завіз.
Якщо я раптово їм двом упаду у немилість:
«Ми ж мали звернути! Куди ми прямуєм? – У ліс!»
Питають тепер мене всі, а чому сторонюсь їх?
Бо я як згадаю щасливі 120 км…
Нехай вони краще підвозять якусь там Люсі.
Чого не поїдеш? Пробачте, я вже точно нє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2017
Ось тут залишається жити десь півтора роки.
Протриматись якось, чекати, коли пройде січень.
Я хочу весни, і полишити всі ці мороки,
Душа лиш безсмертна, а тіло, на щастя, не вічне.
Хотіла співати, щоб мрія ставала в реальність,
Та доля моя перекреслила все навпаки.
Одна засинаю – така врешті-решт моя сталість:
Не зрадила й досі. Напевно, це вже навіки.
Все хочу щасливою стати, збираючи перли
Із нот і секунд, із октав, і із виміру терцій.
Твоя революція дійсності вчора померла.
Я так сподіваюсь, що спиш ти без болю у серці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2017
Жаль, что не все в один раз насовсем получается.
Сама для себя я не очень такая пророчица.
Как у вас быстро вот так разлюбить получается?
Прошу, научите. И мне так уметь очень хочется.
Зачем я вернулась? Давно позабытые стены,
Холодный паркет, и не менее холоден ты.
Твоя кровь по сосудам моим и артериям, венам,
И твои ежегодно весной расцветают цветы.
Эта полочка. Помню, всегда у окна была слева,
У стены был компьютер, а справа стояла софа.
Ты ведь это хотел! Почему до сих пор не уехал?
Почему ты остался, как стих наполняет строфа?..
Уходи и не сыпь эту соль на открытую рану –
Ни на миллимикрон ну никак не смогла затянутся.
Так хочу умереть. Только жаль, что еще слишком рано,
А сейчас надо жить. И пытаться опять улыбнутся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712429
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.01.2017
А в памяти очередной провал.
Мы часто свое прошлое тревожим.
- Знаешь, я ведь за тобой скучал.
- Не поверишь. Я скучала тоже…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712150
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.01.2017
Цей вечір подарує свої чари,
Мабуть, мені підсипало Різдво.
Не знаю, де шукати свою пару,
І ти в думках – з небес було дано?..
Бажання промовляючи до неба,
Я сподіваюсь без надії знов.
Одна із тих, яка тобі не треба,
Бо маю одновекторну любов.
Пробач мені, бо я сказала зайве.
Вже котрий раз не сплю посеред ночі,
А страхи посплітали своє сяйво:
В твої боюся подивитись очі…
Така не треба зазвичай нікому –
Найгірша з доньок, із усіх дівчат!
А я тебе шукатиму в усьому:
В сузір’ях світлотисячних карат.
У пам’яті моїй новий провал.
Лиш погляд хочу бачити глибокий,
Але мене чекатиме вокзал.
Я обіцяю в подарунок спокій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2017
Ми на іспит прийшли написати ці клятії тести,
І десь сорок хвилин прочекали у дикім страху.
В авдиторії десь +17, не дуже то й весело.
Я не знаю, як всі, але впевнена, що не засну.
Це ж екзамен? Та ні. Ми приїхали на ЗНО.
І то добре, що в дверях не був цей металошукач.
Телефони відклали, й кишені в замок, ого-го…
Ось така у нас лексика. Happy, що прям very much.
Ми щасливі. Звичайно! Питань у нас аж 26.
Так цікаво. Чи може, нас бонус раптово врятує?
Вам дано пів години. Це мало? Та ну, не смішіть.
Викладач в коридорі. Та все одно нас усіх чує.
Розсадив, щоби відстань була поміж нами два метри.
Ми ж хотіли поближче, аби лиш зігрітись хоч як!
Десять шуб і штанів. І підштанники. Мамині гетри.
Готувались, авжеж. Батарея не гріє ніяк.
А у нас був ліміт. Три питання задать може кожен,
Ну а далі – вже все. Ось така незвичайна когніція.
Так тут скрізь іноземна! І навіть словник вже не можна.
Саме з цього моменту стартує в нас шоу інтуїція.
Але все таки балів достатньо, і це врятувало,
Взагалі таку пару не так уж і легко провести.
Дуже добре, що ми таки вчили, і щось таки знали,
Бо на іспит прийшли й написали ті клятії тести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2017
Не шукайте мене. Це не варте того.
Не приховуюсь, ні. Просто дуже втомилась.
Я закрила кімнату від серця свого.
Не карайте, що так я із вами вчинила.
Я тепер закохалась в холодну самотність,
Де ніхто не тривожить – так гарно одною,
І прозора криштальна твереза свідомість,
Бо мені так прекрасно з самою собою.
Не шукайте мене! Я закохана в тишу,
Де ніхто не повинен нічого нікому.
Я колись цю самотність раптово полишу,
Але зараз так легко і гарно самому…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2017
Рік новий! Неси народу щастя!
День новий! Даруй в житті натхнення.
Радість є! Хай буде, хай все вдасться,
Світло хай осяє сьогодення.
Січень, милий, вилікуй людей!
Лютий! Всім здоров’я подаруй же.
Березень! Зціли нам геть усе.
Квітень – щоб всі бачили і чули.
Травень! Полишай тугу й печаль.
Червень! Подаруй нам вічну радість.
Липень! Запали жагу і даль.
Серпень! Змолоди й забудь про старість.
Вересень! Неси свої плоди.
Жовтень! Подаруй кохання справжнє.
Падолисте! – чистої води.
Грудню! Замети усі ненасті.
Хай так буде завжди з року в рік,
Щоб нічого більше не просити,
Бо людина створена навік,
Щастя щоб відчути й не тужити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2017
Яскраві хуртовини вкрили хати,
І наче геть усе не так болить.
Бо щастя – це коли на кухні мати
Здорова і щаслива в довгу мить.
Мені тепер, здається, добре знову –
Ось новий рік вже близько, і свята…
Але, буває, відбирає мову
Його така суцільна доброта.
А десь, мабуть, душа моя кричить:
Палке бажання говорить з тобою…
…Страждає той, хто зазвичай мовчить…
Весною, влітку, восени, зимою.
Демонстрування справжніх почуттів
Насправді (як не дивно) неможливе!
Коли любов вже є в твоїм житті,
То не на язику. Вона – у жилах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2017
Надо же. Было когда-то. Ушло.
Сколько дорог было пройдено даром!..
Все хорошо. Вот и солнце зашло.
Эта зима изо рта льется паром.
Этот декабрь заставил дышать.
Как бы от жизни хотелось лишится,
И от глаголов, от рифм. И опять
Я упаду – голова закружится.
Этот январь будет новым сюрпризом,
Новых эмоций, мгновений и чувств.
Все хорошо. Я не вру, не шучу.
«Все хорошо» моим станет девизом.
Этот февраль может все возвратить.
Надо ли? Нет уж, пожалуй, не нужно.
Падает снег. И снежинки так дружно,
Так и хотят меня всю сохранить.
Только вот мне бы хотелось сбежать,
Не оглянутся ни разу, не дважды;
Если живу, то надеюсь, однажды.
Лишь по тебе перестать бы скучать…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708938
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.12.2016
На п'ятий курс пішла на іноземну.
Із ПУПМа починаю кожен день.
Англійську я вивчаю не даремно –
Щоб знати сенс улюблених пісень.
Щоб цей перекладач не відкривати,
І все, що кажуть, розуміти з ходу.
Я хочу, правда, трохи більше знати,
У мовленні бажаю мать свободу.
Але, здається, все не дуже просто:
На парах ми говорим щось не те…
Не завжди air – це повітря (воздух),
І явно означає не одне.
Зате я знаю текстик про рибалку,
І мільйонер у кожуху із ним був.
Англійську мову ще ж вивчала змалку,
Мабуть, це був звичайний Present Simple.
Наступна пара: ти підеш, чи ні?
Психоаналіз вивчим. Фрейд і Кант.
Напевно, в нас сьогодні час Indefinite,
So, I’m afraid, it’s Future-in-the-Past.
Бо в нас заняття дуже компетентні.
Перекладаю текстики крізь сльози.
Прийшла. О, ні! Це все було даремно.
Progressive – це те саме, що і Perfect.
Я знаю, що у нас народ співучий.
«Іринко? Хоч кудись гуляти вийдеш?»
Сиджу й читаю десять різних Future…
Не вийду, ні. Я вчу цей клятий English.
Мої видіння – на м’якенькій хмарі…
Куди усі чуття подіти ці?
Because I’m present прям на кожній парі,
Та absent в особистому житті.
Думки про це із голови ти викинь!
Як завжди, з ПУПМа починаю день…
Бо в мене writing, listening and speaking,
Щоб знати сенс улюблених пісень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2016
Рішення стало найбільшим паскудним.
Жодна із душ зрозуміє навряд,
Та, тим не менш, і нехай це не чутно.
Чудно. Можливо, ставатимуть в ряд.
Як так, чому? Не чекайте на зміну,
Це остаточно. Це буде на краще.
Краще залишить однакову ціну,
Аніж змінити і чути «а нащо»?
В місті, в країні, чи поза селом,
Хочеш, шукай мене в вимірі терцій.
Ліпше я буду forever alone,
Аніж не з тим, кого вибрало серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2016
Довго писать не хотілось нічого,
Муза пішла прогулятись. Забавно.
Сумно це, тоскно. Нічого смачного.
Вмер як поет, та воскрес нещодавно.
Тебе вже немає, то де взять натхнення?
І більш не з’являється жодна ідея,
У когось я маю просити прощення…
А в мене розквітла твоя орхідея.
Грудень ставатиме місяцем змін,
Або вже не стане. На нього надія.
Вірю, нехай. Ця політика цін
Не розповсюдиться на мої мрії.
Забути його попри все не змогла.
Я намагаюсь писати не складно.
Незрозуміло? Свого досягла.
Вмер як поет, та воскрес нещодавно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2016
Як твої справи? Скажи мені, як твої справи?
Як настрій, веселий, поганий? Скажи, не мовчи!
Чи може, п’єш каву? Шукаєш забаву?
Замовлюєш другі ключі?
Як твої справи? Скажи мені, як ти живеш,
Які в тебе успіхи у навчанні і в роботі?
Когось загубив? То може іще віднайдеш.
Чи спиш ти ночами, чи день весь проводиш в дрімоті.
Чим снідаєш? Любиш попити жасминовий чай,
Або віддаєш перевагу міцному спиртному?
У вільні часи ти що робиш, скажи, не приховуй.
Ось я пишу вірш, не слідкую за римою й формою.
Як твої рідні? Як твій гарненький папуга?
Задзвінчує радісно світлу і теплу кімнату…
Напевно. Мабуть. Сподіваюсь, що ти мене слухав,
І не забув мою щиру музичну сонату.
Тому не мовчи, не приховуй, усе розкажи!
Мерщій же бери телефона хутчіше до рук.
Я не віддзвонюсь. Ти раптово себе покажи,
Бо я зачекалась знайомий мобільного звук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2016
Іронія долі зі мною як орієнтир…
Вона вже не прийде. І я розумію, чому.
А ти не такий, як усі, і тому мій кумир.
Живу, шаленію: чекаю, коли вже засну.
Кажеш – одружений. Ну і невже? Слава Богу!
Тільки я й досі ні з ким. Наодинці. Сама.
Бачить не хочу! І думать не можу усього!
Немає спокою – в уяві є наша весна…
На стежку лихого я стала напрочуд раптово –
Усе віддала. І ти знаєш, що в мене був першим.
Надія дурна, бо існує, живе, наче мова,
Хоча не підживлюєш зовсім і поруч не держиш.
Вона проростає, неначе трава із асфальту,
Немов із паперу вже наклад стократний тираж.
Раптове сопрано зі старого звичного альту,
І ти… Всього-на-всього гарний реальний міраж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2016
Як гарно закохатись! Я серйозно.
Прекрасне, світле, дивне почуття.
Кохання невзаємне – одіозне.
Закоханість – це стимул до життя!
Як гарно розкохати – ще недавно
Писала я історію у вірші.
Тепер пишу інакше, щоб на славу
Ставало краще, і ніколи гірше.
Як гарно закохатися раптово!
І не тому, що вас звели чомусь.
Кому й навіщо треба – невідомо.
Усе, що я зроблю – лиш посміхнусь.
Як гарно закохатись ненароком,
Не спланувавши певний збіг обставин,
І несподівано поглянуть оком –
Ось шах і мат тобі Амур поставив.
Як гарно закохатись мимоволі,
І не важливий соціальний стан:
Банкір, банкрот. Чи може, у неволі?
Нема різниці, що в нього за хлам.
Як гарно закохатись. Неважлива
Різниця в віці. Може, є сім’я?
Тоді таке чуття стає тужливе,
Але – міцне, як згадуєш… ім’я…
Як гарно закохатись! Це чудово,
Це щедрий, невимовний Божий дар.
І в сірому ти бачиш кольорове,
Цей творчий злет – веселка серед хмар.
Як гарно закохатись! Я серйозно.
Прекрасне, світле, дивне почуття.
Кохання невзаємне – одіозне.
Закоханість – це стимул до життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2016
Слава козака велика,
Їхній символ – шаровари,
Їхня доля – не безлика:
Поле, шабля, кінь, литаври.
Хортиця – їх цитадель.
Сяє ось сережка в вусі.
Зображає акварель
Козака у літнім лузі.
Кожен хлопець – він козак.
Хай сіяє їхня слава!
Запоріжжя і Кодак.
Бо свобода – їх забава.
Бо свобода – їх життя.
Оселедець, гарні вуса…
Може, буде вороття,
Як приходить раптом муза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2016
Життя минає швидше, аніж час.
Роки ідуть, і губляться хвилини,
А скоро сніг застане раптом нас.
Минають дні, секунди і години.
Загубимось. Поглинуть нас міста,
Метро запам’ятає літній вітер,
І поруч із надземного моста
Тебе зустріну, як завжди, привітна.
Пройде, приблизно, років довгих десять.
Я втратила тебе, і знов знайшла
У сонячних проваллях сяйних весен.
Побачила… І жить розпочала.
Звели шляхи у роздоріжжі площ.
Вже так багато часу проминуло!..
А він такий… закоханий… у дощ…
Його чомусь я досі не забула.
Роки минули, а кохання – ні.
Маленькі зморшки і сиве волосся
Ці почуття змінити не змогли.
Мабуть, що так у світі повелося.
Зійдемо вниз. Нас поведуть шляхи,
Він поруч. Що іще для щастя треба?
Якщо застануть раптом нас сніги –
Нехай. Бо я на сьомому вже небі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2016
Цей смуток пекельний дарує занедбана осінь,
Узимку – свята, розквітає усе навесні,
А літо веселе. Стривайте. Нарешті, ось він!
Лиш той, про кого ці думки я кладу на письмі.
Про плідну співпрацю з дияволом раптом домовлюсь,
Щоб більше (з тобою лишень!) не знаходитись поруч.
Та нині не той. І я не спіймаюсь, не зловлюсь.
Іди, не вертайся. Обручка – поломаний обруч.
До інших звикай, відвикай від вогняної «я».
Тобі це, я впевнена, дасться вже більше ніж легко.
Нарешті, прошу, одружися. Хай буде сім’я.
Нехай за тебе вийде заміж та самая «дехто».
Про мене не думай, бо я загубилась у часі.
З чужою людиною важко, тому я сама.
Я буду щаслива. Пусте, що дощить все наразі.
Я осені смуток пекельний дарую назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2016
Я говорить з тобою не бажаю,
Мені є з ким. І, певно, ти не сам.
Покарана ж. І я тебе караю.
Ці почуття – старий, старезний хлам.
Бо просто вже набридло це кохання,
Від нього тільки біль, немає сенсу.
Залишить світло. Загубить страждання.
Бажаю взнати щастя декаденсу.
Клянусь: сьогодні плакала востаннє!
За тебе більше не пущу й сльозини.
Так прикро, що не світить сонце раннє
У весняних, безхмарних світлих днинах.
Страждання ти в мене одне-єдине,
Ця осінь позбавлятиме від зла…
Я без твого кохання не загину,
І жити буду краще, ніж жила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2016
Життя без тебе проминає все наперекіс,
І люди не треба, і пляшка міцної отрути…
І ти у думках, у просторах повітря – ти скрізь!
Ну як же, скажи, ну як можна тебе забути?
Мені не вдається тебе у собі закреслить.
Напевно, цей стан божевільний ввійшов у норму.
А осінь блакитним інеєм все застелить.
Схопила слова, кидаю в віршову форму.
Це заборона, я знаю; згубити важко,
Точніше сказати не можна уже ніяк…
Пора найпрекрасніша. Жаль, що так мало важу.
До осені звикла. Про неї пишу абияк.
Хай доля мені підкидає раптово людей
Не тих. Але я не цураюсь свого стану.
Про осінь писати багато ми можем речей.
І навіть без тебе кохати я не перестану.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2016
Повільно й потроху охоплює смуток:
Вернулася осінь, роздмухала листя.
Раптовий безмежний печалі прибуток.
Я знову сама. Порожнеча. Обійстя.
І вкотре приб’ю до минулого цвях.
Це місто широке дощами розмите.
Тримаю себе, щоб не збити цей шлях,
Шарфом помаранчевим знов оповита.
Ці книги пожовклі чомусь не рятують,
Nirvana, Rammstein або Paradise Lost…
А ти (я кричу!), ну а ти мене чуєш?
Мабуть, не врятує уже і блок пост.
Ось ніч дощова і остання хвилина.
Я прошу, згадай мене хоч би на мить!
Аби неосяжна ця смутку година
Ураз роз’яснилась і стала блакить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2016
Как бы отмазаться мне ненароком
И ускользнуть бы от этого мира.
Неважно куда, хоть в просторы Каира,
Не объявляться на сердце пороком.
Только и слышу, и все в один голос,
Кажется, слился весь хор воедино.
Оставьте в покое. Мертва я. Я льдина.
В чистых полях остроточенный колос.
Надо вот так теперь делать вот это,
Снова неправильно, воздух не тот.
Не объявляться и закрывать рот
Всем добродушным отнюдь не поэтам.
Дайте покоя. Побыть в тишине,
Ваша навязчивость снова мне в тягость,
Только свобода – воистину радость,
Вновь воскресает все время во мне.
Только вперед! А устала – плевать,
Чувств не бывает, лишь брак по расчету.
Хватит, отстаньте. И сбилась со счету,
Крылья подрезаны, чтоб не летать.
Отстаньте, пожалуйста. Я в тишину
Спрячусь, и станет она моим миром,
Свобода – единым и главным кумиром,
Только лишь с ней, в самом деле, ЖИВУ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689750
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.09.2016
Дзвоник гуде!
Забирай атестат.
День цей насичений буде безмежний.
Боже, а де?
Мені на старостат,
Староста жодних не має обмежень.
Дайте поїсти!
Шукаю їдальню,
Хоч хліба шматочок би перекусити…
Мені би присісти
В своїй рідній спальні,
Випить за справу нову й закусити.
Невдовзі перерва
Уже проминула,
На пару чимдужче я знов поспішаю.
Я, знаєте, стерва,
І ключик забула,
Юрба у дверей – в котрий раз відчуваю.
Беруся за скроні,
У вухах гуде.
Квиток цей куди я поділа студентський?
Довкола всі сонні:
«А ми зараз де?»
Чотириста шостий вже більше ніж кепський.
«Іро, а дай нам
Поглянуть журнал,
Енку, будь ласка, скажи, хай не ставлять.»
І як усім файно!
Цей ваш капітал
Мені рахувати й усе, що поставлять.
Додому нести
Заліковок «кг»,
Приблизно їх два назбирається швидко.
Заяви й листи…
Як багато! Еге.
Устигни додому, поки іще видно.
Бо пара остання
У сім без п’яти –
Якщо пощастить, то десь так завершиться.
А завтра я встану
Десь без десяти
Десять, дванадцять… Коли все скінчиться?
Певно, ніколи.
Це літо минуло,
Не залишивши ні жодного паростка.
Тільки раптово
Мене сколихнула
Звістка про те, що в магістрів я староста…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2016
Милий, пробач. Я кохала тебе занадто.
Коханий, прости. Хоч не знаю, у чому винна.
Знаєш, сьогодні напевно якесь свято,
А я у сльозах, я немов іще зовсім дитина.
Я маю просити пробачення за випадковість,
За щире кохання, яке тобі вже не потрібне,
За те, що проник цілковито в мою свідомість,
І в серці живеш, такий оповитий сріблом.
Коханий! Ти вибач мене, я така раптова,
З’являюсь невчасно і недоречно зникаю.
Пробач. Не сказала тобі я останнє слово,
Можливо, на краще. Це сумніви. Навіть не знаю.
Я маю просити пробачення за присутність,
Таку непотрібну, наче улітку сніг.
Прости мене, милий. Прикрашу твою відсутність
Наявністю іншого, різними справами, сміхом.
Щовечора сльози. Немов іще зовсім дитина.
Знаєш, сьогодні напевно якесь свято…
Коханий, прости. Хоч не знаю, у чому винна,
Милий, пробач. Я любила тебе. Занадто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2016
Буває, що чекає нас хвороба.
Яскравий злет, і ось тепер падіння.
І руку прикладаючи до лоба,
Сідаєш у лікарні на сидіння.
Та що ж таке? Мабуть, гарячка в тебе,
Чи ларингіт, отит, якась ангіна?
А може, це вже серце йде до ребер
Сказати, що ми схожі на дитину?
Чи зуб болить, або найгірше – кір…
Здогадуватись, певно, що не мушу.
Аби найкращий встановити зір,
Спочатку лікувати треба душу.
Бо всі хвороби – наслідок страждань;
Можливо, за гріхи тяжка розплата.
Скажи «пробач», позбався сподівань –
Здоров’я буде заробітна плата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2016
А можна, напишу тобі сьогодні?
Моя печаль мов цілковита тиша
У темряві холодної безодні,
Всі справи й піклування враз полиши.
А може, напишу тобі сьогодні,
І ти читатимеш мого листа.
Я інша. Так, я вільна, мов свобода.
І зрозумієш – я уже не та.
Мені прийшлось багато пережити,
На безліч я натрапила пригод:
Кривава рана мала вже зажити,
Та й досі на руці і бинт, і йод.
Не знаю навіть, що насправді гірше:
Чи біль фізичний, чи душі страждання.
Синець зійде. Та муки маю інші –
До тебе. Нерозділене. Кохання.
Чужих людей тут більше ніж багато,
А вулиця, де я, така пуста!..
Якесь, можливо, в тебе зараз свято,
А я сиджу й пишу тобі листа…
Над небом сонце здійнялось увись,
Осяявши холодную безодню.
Я вірю, ще побачимось. Колись.
А може, напишу тобі… сьогодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2016
Можливо, без мене тобі уже добре,
І, певно, цей дощ за вікном не на двох.
Я досі слабка, я не стала хоробра,
Все згадую нас, дуже гарних, обох.
А ти не надивишся в небо блакиті,
Шукаєш мене з-поміж хмар і небес.
Я згадую досі усі наші миті,
Де разом щасливі, де наш цілий всесвіт.
То що ж. Збережи собі згадку про мене,
Ніхто і ніяк тебе не перевершить.
Хоч пам'ять, можливо, колись промине,
Як добре, що ти був коханням першим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2016
Ти бачиш? Юпітер. Велика планета.
Твоя, забирай, бо я щедра сьогодні.
Дарую Венеру, раптову комету,
Сатурн із кільцем, його дивну безодню.
А Марс не віддам, і Земля не твоя,
Меркурій чужий, а Уран не глибокий.
Уява створила цей дивний вояж,
Бо світ із фантазій доволі широкий.
Можливо, буваю занадто скупа,
І рима у вірші вже інша, не та.
А хочеш, тобі геть усе подарую,
Лиш дай я вуста вже твої поцілую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2016
Красива і зшита майстерно, прекрасна,
Камінням оздоблена, відтінком синя,
На очі раптово потрапила вчасно
Легка сніжно-біла ця сукня весільна.
У неї вздовж плаття сія візерунок,
Сріблястим, сяйливим став образ троянди.
Вуста щоб манили себе в поцілунок,
Чекаючи тільки гіркої команди.
У ній би ходити у РАГСі по сцені,
І шлейф за фатою хай тягнеться довгий…
А зараз висить собі на манекені.
Нехай же не буде це свято коротке!
І «еска», напевно. Це точно мій розмір!
Вдягати зарано – прикмета погана.
Коханого ж тільки немає і досі…
Ех, мрії безмежнії! Лихо лиш з вами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2016
Отче наш! До тебе я молюся,
Отче, що є ти на небесах.
Ім’я твоє, якому я вклонюся,
Звучить в усіх усюдах на вустах.
І царство хай твоє завжди існує,
Навік віків безмежна твоя воля,
На небі й на землі тебе ми чуєм,
А хліб насущний дай у кожну долю.
Прости провини наші нам так само,
Як прощаєм винуватцям нашим,
В спокусу тільки не заводь зарано,
У цьому світі ми так мало важим…
Та попри все – лукавого позбав!
Амінь скажу. За весь народ молюся.
Ти нам життя благословенне дав –
За нього я змагаюся й борюся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2016
Як гарно розкохати не того,
І всі страждання вже не відчувати,
Не згадувать його вже і не знати,
Не надривати серденька свого.
Як гарно розкохати не того,
Його вже не очікувати більше,
І почуватись краще, а не гірше,
Звикать лише до гарного мого…
Привчатися до настрою такого,
Веселого і радісного часу.
Від ревнощів позбавитися сказу,
Від недовіри, від всього лихого…
Як гарно розкохати не того.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2016
А я тепер зникла, як бачиш. І справді
Немає мене. Розчинилась у пустку.
Дай волю нарешті вже втомленій правді –
Сумуєш за мною, стискаючи хустку…
Ти також постійний в думках моїх гість,
А там прохолода. Ховайся, застудишся.
Добро зберігаю, забула про злість,
Натомість ти скоро одружишся.
Чи вже пов’язав ти із кимсь свою долю?
Вона, певно, сотні вже раз поцілована…
Чи прикро втрачати свободу і волю,
Коли все життя окільцьоване?
Але сподіваюсь на скорий прихід,
Бажаю я тільки хорошії вісті.
Раніше я важила 53,
Наразі змінилася – 46, 200.
Втрачаючи сон, я втрачаю тебе.
Давай, зупини врешті решт цей процес!
На мене великий тепер розмір М,
В пору тепер XS.
Мабуть, розчиняюсь в своєму коханні.
Хапай, бо тікатиму я в порожнечу,
І зникну раптово у сонця світанні –
Така несподівана станеться втеча.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2016
Что я тут делаю? Вот что я тут делаю?
Бежала куда-то, не зная куда.
И платье носила… Неистово белое!
А он не пытался меня поискать.
А он не искал, и не думал, возможно.
Чужие слова, переулки и люди…
Вот что я тут делаю? Будет ли тоже
Такой же, как ты, чтоб любил по секундам?
Я не засыпаю, и в каждом есть ты,
Преследует память мое вдохновенье.
Вдыхаю я запах. Так пахнут цветы…
Ловлю и цепляюсь за это мгновенье.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685057
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.08.2016
Ти знаєш. Спекотно.
Не втерплю. Піду.
Цей простір заповнений знову тобою.
А поруч – безодня,
Можливо, ввійду
Легкою, простою як вітер, ходою.
Повітря раптове
І натовп людей.
Поїздка не стала єдиним бажанням.
А сонце ранкове
В безмежжі ночей
Позбавить надій всі мої сподівання.
Та все ж повернуся,
Побачу тебе,
Свідомість постійно мені натякає…
За всіх помолюся.
Мене віднайде
Кохання твоє, що постійно зникає.
А ти не шукай,
Не знаходь попри все,
Хай доля вершить геть усе самостійно.
Вечірній розмай…
І минуле мине,
Тебе щоб не згадувать знову постійно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2016