| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Я пригадую наші, уже зниклі із землі, сліди,
Бувши пташкою в клітці, пильнувала сади,
Що вже вицвіли, вигасли без ознаки смерті.
Любов моя була сильнішою Бога, сліпа й уперта.
як пташка видзьобувала біль з наших розмов,
Просилась в теплі краї твоїх слів, як пташка, любов,
Однак жила ця любов у серці на пташиних правах.
Билось в істериці небо і море, осувався Карадаг.
Любов моя забувала, як говорити без тебе і дихати,
Їй був, прости Господи, болем, радістю і лихом ти.
Любов стала рибою, не просила нічого взамін,
Мовчазною і сильною, терпіла сіль слів, як морів.
Молила Нептуна, щоб ти таки її, золоту, спіймав.
У мить воскресли русалки,старшний грім пролунав, Лють усіх страшних сил, відьом, мольфарів збудив,
А любов жила, допоки ти не вийняв її - рибу - з води.
04.01.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2015
Бачиш сяйво? То блищать ножі - людина людині ніж,
Обіймаєш, тим самим, кажучи: « я люблю тебе - ріж»
Людина людині –удар Адама в його власні ребра.
Життя –це чорна пантера і зовсім, власне, не зебра.
Людина людині- смерть, яка спонтанно натискає курок.
Людина людині -звір, імовірно, Людина – це сірий вовк.
Вовк покинув зграю - це бомж, кочівник і химерна тінь,
Життя, -кажуть вовки, – битва. Не буде злетів, як нема падінь.
Людина людині – дерево, що в грудях колись цвіло.
«Ні,- кричать птахи,- ми один одному – віра політ, крило!
Ми – то моря колиска, прихована казка й ніжне тепло.»
Вогні кажуть, що ми – пЕкло і все, що комусь пеклО.
Янголи кажуть: «байдуже скільки болю, смутку і вад.
Всупереч ідолам і Іудам, людина людині – сад.
Та святість єдина – терпка, що живе поміж ребер.
через смерть, через пекло - людина людині – небо.»
09.11.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2015
«Зателефонуйте пізніше» - холодно каже якась навіжена,
а ти вистукуєш вже, певно, всоте ті кляті цифри скажено.
Тривога тисне тобі серце, мов шорстка котяча лапа,
«абонент не відповідає»- кинуто, мов гордий ляпас.
Абонент вибув зі гри – охолола. Ти перестав голитися.
Серце б*ється саме з собою за право хоча б битися.
І йдучи краєм життя, безпорадно шукаєш поручні,
Та у світі втопленому в брехні нікого поруч. Ні.
Абонент безпідставно, як ти гадав, змінив сім-карту
Тримати на прив*язі власною підлістю – кепська варта.
Абонент ( як раніше) не зглянеться й не візьме телефону.
Змирися –для тебе абонент ніколи не повернеться в зону.
27.10.15
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2015
Ти давишся брудом чиєїсь дешевої плоті,
Запиваєш огиду вчорашнім чаєм, а потім
Мій сміх вибухає в грудях, неначе постріл,
І ти (від сорому) не тямиш себе від злості.
Слова мої ховаєш у пам*яті, мов крадіжки,
Задихаєшся від запаху хвойд у своєму ліжку.
Пам’ятаєш мої родимки на шиї і підборідді,
І волосся аромату трав із відтінком міді.
Ти крадькома стежиш за мною в кав\'ярнях
І бачиш поруч вірних мені, чужих і гарних,
не спускаєш очей зі спини в червоному светрі,
бо давно вже у кожнісінькому сантиметрі
твоїх ідеальних краваток, сорочок, костюмів
в*ївся запах моїх французьких парфумів.
і ти молишся почути моє заповітне «кохаю»,
проклинаєш своїх колишніх, ідеш до причастя,
а я серце твоє (як і ти колись) розбиваю,
ти все ще віддано, свято віриш, що це на щастя.
04.09.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2015
Неспокій зранку плете торочки на килимах,
соковитим сонцем весна наповнює душу,
Кошеня бавиться з коциком і муркоче у ногах,
я почуваюся, мов риба, яку кинули на сушу.
Подушки ще парують невагомими снами,
Пекучим смутком пророста в судинах біль.
Я по горло уже сита соковитими словами,
на моїм серці у квітні зрадлива заметіль.
Душа ниє і болить мов суцільний синець,
І сонце під серцем не гріє, а кволо пече.
Той зрадницький смуток звести нанівець
Стане сил лише в благородності твоїх очей.
08.04.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2015
Він ліпив з мого серця букет магнолій,
Був мені медом у кухлі свіжого молока,
Неосяжним щастям і подарунком Долі.
Рум'яніла від його теплих слів моя щока.
Він чемно грів мої руки у своїх кишенях,
стирав смуток, як крихітний мис на мапі,
Він розцвітав білими квітами у легенях,
А я його серце, мов цитрус, ділила навпіл.
13.05.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2015
Щастя сьогодні не личить поету.
Як пташка безкрила, поет без журби,.
Посмертно ми в'язні терпкого сюжету,
Де всіх убиває убоге "якби".
Поети сьогодні не в'януть без світла,
Бо їх не почують й не скажуть "Люблю".
В гріховності світу вже рима осліпла,
І кожен поет рівнозначний нулю.
20.09.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2015
́Пташко, вірші –це ніби сріблясті обручки
У кільканадцять каратів терпкого болю.
Пташко, вірші – це діамантові каблучки,
Вірші похапцем відпускають тебе на волю.
Пташко, вірші –святий амулет й талісман,
Що у грудях цвіте сніжно-білими лілеями,
Вальсує з печаллю в натхненний туман,
Вальсує сонячними, весняними алеями.
Пташко, вірші –мов невидимий хрестик,
що на серці горить, пече без твоєї вини.
Тобі, моя пташко, складно його не́сти?
То оберіг безцінний «Спаси і сохрани»
присвята: мені небом подарованій.
07.04.15. ́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601860
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.08.2015