| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
(Байка.)
«Берегитесь лжепророков,
которые приходят к вам
в овечьей одежде,
а внутри суть волки хищные.»
( От Матфея, гл.7, ст.15.)
Вовкам сутужно жилось в лісі.
Не те, що горобцям у стрісі...
Або – овечкам у кошарі,
Все наяву - а не в примарі:
Поїсти, пити і тепло
Завжди є, буде і було.
Не треба їм зайців ловити,
На місяць з "голодухи" вити.
Хрумти сінцем і думай думку,
Чому, овечко, ти - не "умка"?
І маючи велику владу
Вовки зібралися на Раду...
На місяць дуже довго вили,
Доки достатньо було сили.
І так, і сяк і всяк рядили,
І, на кінець, все ж порішили:
«Ми – хижаки, ми є - еліта,
То ж їсти маємо досита,
В теплі купатись, добре спати,
Лиш за обідом працювати!
Щоб все оце ми з вами мали
Тре, щоб овечки не признали,
Що ми їх люті вороги,
А думали, що ми боги
Прийшли од лиха рятувати,
Від всяких напастей спасати...
Щоб одурить дурних без міри
Одягнемо овечі шкіри».
Так порішили й так зробили.
Й в кошарі надто довго жили...
Пройшли і дні, і літочкú,
А від овечок – кісточки.
І за кошарою, й в кошарі...
І наяву, а не в примарі.
Отак завжди усім буває,
Хто «от Матфея» не читає,
Завжди про себе лише дбає
І про отару забуває.
Овечкам хочу раду дати
Аби до розуму призвати:
Хрумти сінцем і думай думку,
Чому, овечко, ти - не "умка"?
Умка* - розумний.
( Взято з інтернет)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597453
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 03.08.2015
Дума про правду.
( З приспівами.)
Частина I. Приспіви.
За бугром сплели нам накид
для нечуваних подій.
Поділили: Схід і Захід.
"Розділяй і володій".
"Тер-р-рористи!" - аферисти
заходилися горлати,
забуваючи навмисно,
хто послав кого вбивати.
Ти, Богданку, вбий Івана,
бо Іван – то є москаль.
Буде в нас маца різдвяна
і багато причандаль.
Ой, козаки, ви козаки,
встали б пращури вусаті.
Чому мало вас? За те
Розплодилися носаті.
Доки ви тут хизували,
що такі ви є козаки,
тії всеньке розікрали -
вам дістались голі с раки.
Частина II. Основна.
Чужаки, шахраї, брехуни
Україну деруть, розривають.
Чорні птахи, смертей віщуни,
пошматованим краєм літають.
Хто тут свій, хто чужий – не про нас…
Зомбувальники знають… І діють.
Свій свого б'є на смерть по всяк час,
а чужі розумняки радіють.
Сатаніють на горі людськім
козакú не козацького роду.
Рідна ненька у них - Ізраїль,
а Вкраїна - для жиру і шкоди.
Матері загубились в пасткАх
зомбувального рідного краю
І в згорьованих чорних платках
молять Бога: "Хай Бог покарає".
Та даремно вони в молитвах
все до Бога благають і мліють.
Доки влада в чужинських руках
в нас не буде ні на що надії.
Схаменися! Не будь як баран.
Стули вуха. Не слухай спокути.
Краще втретє пішли на Майдан.
Щоби волю, нарешті, здобути!
18.07.2014 року. Тарас Правдивець.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597450
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.08.2015