| Сторінки (1/20): | « | 1 | » |
А знаешь, ты - первый, с кем хочется жить
Всю жизнь чтоб душа в душу.
И сына, и дочку с тобой растить
И счастье свое не рушить
А знаешь, ты просто один такой,
Который всегда поможет.
Кто слезы утрет, когда вновь рекой,
Всегда рассмешить сможет.
А знаешь, ты веришь в меня тогда,
Когда опускаю руки...
"Ты сильная ! Сможешь!" - твердишь всегда
Даже в часы разлуки.
А знаешь, ты самый-самый родной,
В ночи ты - мой света лучик.
Ты самый любимый и только МОЙ
Поэтому - самый лучший
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610261
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.09.2015
Матусю, рідна, світ моїх очей.
Спасибі за усе, що ти робила.
За тисячі недоспаних очей,
За подаровані МЕНІ тобою крила...
Матусю, знай. я так тебе люблю.
За тебе Бога дякую щоднини.
Для тебе, мамо, я усе зроблю.
Тебе, рідненька, я ніколи не покину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595331
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2015
Я тебя люблю, люблю, ты слышишь ?
Пусть и злюсь порою на тебя...
Я надеюсь, что всё ещё дышишь,
Дышишь и живешь, меня любя..
Мне так важно знать где ты и с кем ты,
Я всё время помню о тебе.
Вроде, на одной живем планете,
Только ты - там где-то, а я здесь...
Вроде, на двоих один лишь воздух,
Но не ровно дышим только им...
Вроде бы у нас с тобой всё просто-
Ты безумно мне необходим.
Но настолько спутались две нити,
Нам с тобой даренные судьбой,
Что так сложно их теперь распутать
И найти друг друга нам с тобой...
Но однажды верь - найдем дорогу,
Чтоб распутать эти нити вновь,
А пока лишь будем понемногу
Веру в лучшее хранить, хранить любовь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595329
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.07.2015
Так хочется к тебе прижаться
И позабыть о всех делах.
Чтоб ни на миг не расставаться
И утопать в твоих глазах...
Так рядом хочется проснуться
И поцелуем разбудить,
В твои объятья окунуться
И просто рядышком побыть...
Так хочется забыть проблемы,
Уткнувшись носиком в плечо,
Всю ночь читать тебе поэмы,
Вздыхая тихо, горячо...
Я по тебе скучаю, слышишь???
Так хочется тебя обнять
И вновь почувствовать как дышишь.
Безумно так люблю тебя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594552
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.07.2015
Что тебе нужно для счастья?
Чашка горячего чаю?
Отсутствие может ненастья ?
Или же чье-то "скучаю"?
Дом тебе нужен уютный?
Дети, кольцо на пальце?
Чтоб ОН любил обоюдно?
Иль фото твое в "глянце"?
Что же для счастья нужно?
Встречать с ним рассветы, закаты?
Отражение звёзд в лужах?
Вечером запах мяты?
В радости с ним и в горе,
Сквозь невзгоды и все ненастья,
Тихий, уютный домик..
Может быть это СЧАСТЬЕ ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594551
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.07.2015
Я так сильно бажаю миру,
Миру на всій землі!
Доки в емоцій вирі
Ми, немов діти малі.
Хочу щоб війни, страждання
Всі відступили вмить,
Доки палке кохання
В душах людських не спить.
Я так сильно бажаю миру,
Миру, понад усе!
Нехай це бажання щире
Вітер по світу несе.
Люди, прошу, схаменіться
І припиніть війну.
Ви пробачати навчіться
Ворогу його вину.
Благаю, оговтайтесь, люди.
Допоки вогонь не згас,
Давайте ми не забудемо,
Що МИР починається з НАС.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594476
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.07.2015
Настала ніч. Лише на хвилину
Зімкнула очі я та заснула,
Мені наснилася Україна.
Та, про яку зовсім ми не чули.
Та Україна, в якій все добре,
Нема війни і нема страждання.
Де син із мамою поруч - вдома,
Де соловей співа на світанні.
Та Україна, де кущ калини
Не ронить кетяги знов додолу.
Не плач де чутно, а сміх дитини
І спів пташиний в пшеничнім полі.
Мені наснилася Україна,
В якої добрі й чудові сусіди,
Які у скрутну й тяжку хвилину
Всі відженуть від країни біди.
Моя країна, де чесна влада
Завжди працює без відпочинку.
І для народу зробити ладна
Усе, аби жив у достатку і мирі.
Мені наснилася Україна,
Де мир і спокій, війни немає.
Де соловейко у світлу днину
Із добрим ранком усіх вітає.
Але, на жаль, це лише наснилась
Країна щедрості й допомоги.
Я після сну цього засмутилась
І стала щиро благати Бога:
"Так хочу, Боже, аби вже завтра
Усі прокинулись на світанні,
Із теплим сонечком привітались
Й почули вічне - "війни немає!"."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594474
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.07.2015
Як часто ми дарма втрачаєм час
На тих, хто не потрібен був ніколи.
На тих, хто зовсім не цінує нас,
На тих, хто нас не помічав довкола.
Як часто ми дарма втрачаєм час
На те, чого ми геть не потребуєм.
На те, що завжди лиш вбиває нас.
На тих, кого без ліку ми рятуєм.
Як часто ми дарма втрачаєм час...
Але не завжди правду розумієм:
Він більше не повернеться до нас.
І наздогнать його вже не зумієм...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2015
Ти - мій біль і моє кохання,
Все, що є у моєму житті...
Ти - надія, ти - сподівання.
Сонця промінь у пустоті.
Моя радість, моя тривога,
Ти - мій найтаємничіший сон.
Ти - найбільша моя перемога.
Найсолодший мій ти полон.
Ти - мій друг і водночас - ворог,
Ти - найглибший мій океан.
Ти - мій смуток і моє горе,
Над рікою густий туман.
Ти - мій біль, ти - гріхів спокута,
Ти - мій пульс і серцебиття.
Ти - найгірша моя отрута.
Але ти - ВСЕ МОЄ ЖИТТЯ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2015
Скажи: що ти робиш, «брате» ?
І відповідь дай – навіщо ?!
Навіщо твої солдати
Порушують НАШУ тишу…?
Навіщо чужим стоголоссям
Нам знову серця розривають ?
Навіщо пшеничне колосся
З корінням з землі виривають ?
Навіщо тобі це треба ?
Ці постріли, кров і сльози,
Що знову злітають в небо
Невже ти спинить не в змозі ?
Та що ж ти накоїв, брате ?
Невже ж то тобі так краще ?
Коли твої власні солдати
Так легко вбивають наших…
А ми ж донедавна, брате,
З тобою так міцно дружили.
Ми ж разом учились кохати
І радість, і сум ділили…
Та що ж ти накоїв, брате ?
Обі́́́́́́цянки всі порушив…
Тепер твої власні солдати
Розбили всю нашу ДРУЖБУ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593164
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.07.2015
Я підійму до неба свої очі,
І птаха білого побачу серед хмар.
Немов матуся, всі безсонні ночі
Цей птах країну рідну зберігав.
Усе було з цим птахом, і колись
Він зходив в небо і підбитим падав..
та, встрепенувши крила, знову в вись
Він підіймався, знову в хмари канув !
Всього цей птах зазнав - і бід, і горя,
Зазнав поразок вдосталь і печалей
Та потім знов отримав перемогу,
Бо завжди нашу землю захищав він.
Цей білий птах все на собі відчув:
Як вороги топтали землю України..
Гарматні постріли і крики чув,
Чув материнський плач, і плач дитини..
Птах білий крильми завжди огортав
Усіх дорослих й кожную дитину.
Можливо, ти не здогадався і не знав,
Що білий птах - це наша Україна !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593161
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.07.2015
Свою країну ви любіть найбільше в світі.
Як сонця промені уранці навесні.
Як пелюстки троянди в оксамиті.
Вона така єдина на землі !
Любіть її безкраї тихі ниви
І золоті пшеничнії поля.
І краєвиди рідні, особливі,
Бо це все ваша милая земля !
Ви солов’я любіть тихенькі співи
І вітерець, що грає із волоссям,
І сонце, що пірна в зелену ниву,
Промінням пестить золоте колосся.
Свою країну ви любіть найбільше в світі
За волошкові очі мовчазні,
Поля безкраї і колосся жита.
Вона така єдина на землі !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592751
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.07.2015
Холодний дощ вистукує по вікнах,
Гаряча кава вже не гріє душу…
А ти сидиш і думаєш про вічне.
Безмежне «хочу» вже змінило «мушу».
Так часто кажуть – час усе лікує.
Але, напевно, це не зовсім правда.
Нам, зазвичай, його лише бракує.
Бо час для нас, немов німа розрада.
А ти сидиш і п’єш гарячу каву.
І крає серце той болючий спогад.
В душі змішались мрії із думками.
Тобі ЙОГО таки бракує поряд…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2015
Скажи, матусю – що тебе тривожить ?
Чом знову ти поринула у сум ?
Не плач, благаю, мамо, витри сльози.
Все розкажи мені, я ж поруч – тут.
Пробач, рідненька, за недоспанії ночі,
І за обра́зи у потоці слів.
Пробач за повні сліз, матусю, очі.
Вже інколи немає навіть сил…
А знаєш, мамо, хочеться сказати
«СПАСИБІ» за усю твою любов.
За всі твої мені в житті поради
(Я згадую завжди їх знов і знов).
Матусю, ти не плач, я так благаю.
Сльозу з обличчя ти лишень змахни
І завжди знай – я так тебе кохаю!
Ти, мамо, найрідніша на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592592
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2015
Ти просто іди... Іди і не край мені серце.
Не плюй мені в душу - вже краще мене покинь.
Як тільки забуду - ти в пам'яті знов озвешся..
Я прошу - іди... Не руйнуй моїх світлих мрій.
Ти просто іди... Я благаю - не залишайся !
Не руйнуй мій маленький, охоплений сумом, світ.
Я благаю – іди, іди і не повертайся !
Тебе я забуду за декілька довгих літ...
Ти просто іди... Не вимолюй мого прощення.
Порвалася нитка, що доля зв'язала нас...
І через роки пролийся на скроні дощем ти
І знов я згадаю з тобою старий той час...
Ти просто іди... Іди, я тебе благаю!
Залиш від брехні мій утомлений, тихий світ...
Тебе я забуду, хоч досі іще кохаю.
Та потім згадаю крізь декілька довгих літ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2015
Україно, рідна Україно,
Сонце,небо і пшеничнії поля.
Лиш до тебе завжди серцем лину,
Моя рідна матінко - земля.
Лиш твої поля й степи безкраї
Я завжди люблю і бережу,
Квіточку я кожную плекаю,
По травичці бережно ходжу.
Зранку встану, вийду із хатини,
Квіти уплету я до віночка,
Україно, ти прийми поклін дитини,
Подивись на її вдячні очі.
Вийду в поле, вмиюся росою,
Підійму до неба рученята,
Буду милуватися красою,
І гордитися тобою свято.
Адже ти у нас така єдина,
Нас ростиш і пестиш з року в рік.
Рідна земле, мила Україно,
Не забуду я тебе по вік !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592470
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.07.2015
Ніхто не знав, що все оце почнеться,
Що завітає на поріг війна…
Що пострілами знову відгукнеться,
Що стільки забере життів вона…
Ніхто не знав, наскільки буде матір
Ночами плакати і сина ждать…
Ніхто не знав, що тисячі солдатів
Повинні будуть там життя віддать.
Ніхто не знав, що два народи братські
Війна зуміє роз’єднати вмить.
Народи, в чиїх жилах кров слов’янська
Ще з давнини завжди тече й кипить.
Ніхто не знав, що буде Україна
Від рук ворожих кожен день страждать.
Ніхто не знав, що кожная дитина
За батьком буде плакати й чекать…
Ніхто не знав, що він не повернеться…
Чи син додому не приїде знов.
Що татові дитина не всміхнеться.
Вже їх немає…є лише любов…
Ніхто не знав…а так воно і сталось..
Сталося те, чого боялись я і ти,
І два народи, що раніш “братами” звались,
Через війну вже зовсім не “брати”…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591723
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 05.07.2015
Ты ушел от неё однажды..
Просто вышел и дверь закрыл.
Думал: " Все повторится дважды !"
Только ты её погубил...
Погубил, сам того не зная,
Ведь не думал и не хотел...
Но она уже стала другая.
Ты понять даже не успел.
Не хотел уходить навечно,
Ты решил лишь тайм-аут взять.
Не учел - время быстротечно,
Уж не хочет она тебя знать.
Ты ушел - она изменилась:
Стала может чуток стервозней,
А ведь раньше тебя любила.
Только глупо ты поступил с ней...
Ты ушел, не сказав ни слова.
Думал: " Все я верну потом.
Просто нужен мне отдых снова"
Только ты не учел одно:
Пройдут месяцы, может годы...
Вновь захочешь её вернуть.
Вновь захочешь даже в невзгоды
С ней продлить ваш по жизни путь.
Вновь прийдешь ты уже под вечер
В старый, всеми забытый, парк -
Ваше первое место встречи.
И увидишь, чего не ждал.
Ты увидишь как с нею рядом
Идет вовсе уже другой.
Ну а ты их лишь только взглядом
Проводишь уж знакомой тропой...
И однажды, рассвет встречая
С тем другим, что "любимым" зовет,
Встанет раньше, заварит чаю,
Только тишь твой звонок прервет.
На дисплее узнает номер,
Хоть и стерт он давным-давно.
Цифры эти ей впились болью
В кровь как терпкое то вино.
Не ответит...она сумеет !!!
Она выше всех этих дам !
Только сердце его немеет..
От гудков разлетается в хлам...
Он поверить не мог и вовсе,
Что забыть она все смогла.
- Почему ?! Я тебя ведь не бросил !
- Я сама от тебя ушла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591722
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.07.2015
В твоїх словах, напевно, ціла вічність...
В них нескінченність, сила, вічний спокій.
А у моїх - думок лиш хаотичність.
Думок, в яких лиш звуки твоїх кроків.
Твої слова для мене, мов повітря,
Яким щоразу хочу задихатись.
Твої слова мене здіймають вітром
І змушують у небеса злітати...
Твої слова - щось неповторне, щире,
Немов би трав зелених теплий подих.
А знаєш: в кожне з них чомусь я вірю.
Я не забуду їх в житті ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2015
«Привіт, як ти, мій любий сину ?
Я тебе над усе чекаю…
Ти – єдина моя дитина.
Тож без тебе життя немає…
Я благаю тебе, повертайся…
Все пройди, повертайся живим,
До кінця дійди, не здавайся!
По життю, як на хвилях пливи.
Обіцяю, я буду чекати,
Чуєш ? Буду чекати тебе…
Ти згадай лише слово «мати»,
Коли смуток тебе огорне.
Пам’ятай лиш про мене, сину,
Не залиш ти мене саму.
Ти - надія моя єдина !
Я твій біль весь собі візьму !
Ти лише повертайся, прошу.
Повертайся живим з війни…
Мій синочку найкращий, хороший,
Повернись і мене обійми.
Обійми і скажи : бачиш, мамо,
Я вернувся до тебе, дивись.
Моя рідна, моя кохана,
Я ж казав - повернуся живим !
Знов минають безсонні ночі,
Знову літо рахує дні.
Тільки мати закриє очі –
Сина згадує на війні.
Раптом лист прийшов від солдата:
«Вже немає в живих його…»
Посивіла з новинами мати !
Та не може і бути цього !
Лист умить полетів додолу,
По щоці покотилась сльозина:
Не повернеться вже додому
Мій синочок, моя дитина !!!
Дні минають, минають ночі.
Рік пройшов , як нема його.
Знову мати закриє очі
Й сина знову згадає свого…
Знов згадає слова синочка:
«Ти чекай, повернусь, обіцяю».
Знов сльозами наповняться очі:
Я і досі тебе чекаю... »
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591618
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.07.2015