| Сторінки (1/16): | « | 1 | » |
На добраніч!
І замість сотень слоненят,
Рахуй мої пестливі поцілунки.
Що звідусіль тобі летять,
Від них не буде порятунку.
Втечеш в казковий сон,
Насниться небо у рожевих хмарах.
Вони візьмуть тебе в полон,
А я стоятиму у кулуарах.
До залу снів ти вже летиш,
Незвіданий, прекрасний зал.
Там ніби вперше, аж тремтиш,
Від тисячі крутих дзеркал.
Одне твоє, сьогодні й назавжди,
Візьмеш з собою ще одну пригоду.
Та обирати слід квапливо, пережди
Лиш те тремтіння, не втрачай нагоди.
Поринути у світ, де будеш лиш на мить,
І світлом пролетіти повз дахи.
Хоч час нестримно і чимдуж летить,
Ми в снах забудемо усі страхи.
На ранок ту частинку сна,
Що так затрималась в душі.
Ти обережно поклади до дна,
Назавжди в пам'яті собі лиши.
На радість серцю хай збувається усе,
Про що ти мрієш, засинаючи сьогодні.
Казковий вітер в подорож несе,
І зігріває від ночей холодних.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743188
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2017
Життя, моє життя...
Ах!Як дивно мені стало,
Що кожному на світі мало.
Та ви вже ж маєте життя!
Напали звірі, як же далі бути?
Не хочеш вгору, йди униз!
Життя, як небо - воно скрізь.
Знайти не важко, от забути...
Що воно є! То це у мить.
Можливо більше не спитають,
Та як комахи ті літають,
Й не люди зовсім, аж болить.
Терпи, штовхають, ти терпи.
А як, навіщо? Просто знай,
Життя - це ти! Запам'ятай!
Прокинувсь, досить, більш не спи.
Бо задрімаєш і заснеш,
І сон лихий тебе нахлине,
Зло, мов вогонь, в тобі спочине
І назавжди в себе візьмеш
Прокляття.
Як та смола,біль і життя -
Не віддереш! Вона тверда від сонця,
Біль у душі - промінчик на віконці,
Закрий вікно! Нема буття.
Нема і все! Бо злі усі думки,
Не для добра земля...
Не ваша й не моя!
На ній для нас лише вінки.
Ви сором! Не називайтеся людьми,
Не гідні і не достойні!
І ваші справи не пристойні!
Ви людям тільки вороги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737233
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.06.2017
І битись серце перестало,
В душі самотньо ,пусто стало.
Думкам не треба більше жити,
Бо хочуть в небо полетіти.
І спину тій воді немає,
Вода тече, вона не знає.
Що витікає із очей,
Торкає вуст , і вже плечей.
І я, посеред поля сам,
І чути грім, за полем там.
Куди піти, тут сім доріг,
Де моя хата, мій поріг?
Обрати важко, мокну і стою,
Вода по-різному створить течію.
У тебе сльози на очах,
А в мене дощ так само на плечах.
Чи то від сліз твоїх я намокаю,
І більше не звучить кохаю.
Чи може я обрати вже боюсь,
Мабуть я просто залишусь,
Тут сам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2015
Життям я задоволений сповна,
І завжди маю чому радіти.
Хоч доля кожному прибрегла,
Від чого можна посивіти.
Та попри все ми в боротьбі,
І будь-що, спотикаючись , пройдемо.
Буває часом, у журбі.
Перебуваємо, а інколи, живемо.
Життям я задоволений і знаю,
Що є все те, що треба для буття.
Та іноді для себе побажаю,
Хоч трошки, але кращого життя.
Без пафосу і головне у міру,
Щоб мати птаха завжди у руках.
І відпочинок - ліки мого тіла,
Не тільки в непомітних снах.
От я живу і начебто радію,
І хочу долі не закидану сміттям.
Чи буде краще те буття без віри,
І чи назветься потім то життям.
Я вже щасливий хоч і мало маю,
Я тут і в мене усе є.
І буде більше, точно це вже знаю,
І сонце після гроз усмішку принесе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623871
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2015
В житті мене нахлинуло на думку-
Від радості до горя один крок.
І де знайти для серця порятунку?
Ніхто не знає, мабуть, лише Пророк.
Від посмішки, яка так щиро майорила,
До повної зневіри у очах.
Від ніжності,яка стрімко скорила,
До безнадії, що осяде на плечах.
І не важливо вже, нічого не важливо,
Бо як тепер, коли душі нема.
Яка поплаче ще раз так тужливо,
За тим, кого на крилах підніма.
А ми ще тут, не знавши навіть близько,
Та все Ти знаєш, бо один такий.
І погляд падає крикливо й низько,
І плач не вщухне сильний і гіркий...
13.10.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613119
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.10.2015
Півроку я страждаю мовчки і пишу,
Та не словами серце тобі краю.
А тим, що вмить візьму - лишу,
І не скажу, що більш за все кохаю.
Півроку мучаюсь бо ти така тендітна,
І почуття не можу довести.
Мій страх, як квітка в травні, квітне.
Мій біль чекає, щоб з розуму звести.
Півроку я чекав на твою зрілість,
Щоб вірність чути й очі милувати.
І ти кричи, спитай мене на милість,
Чи ще готовий я чекати.
Скажу, чекатиму хоч вічність,
Півроку я чекав, і ще буду триматись.
А ти побачиш лиш егоїстичність,
А біль у серці не захоче розпрощатись.
Хотів як краще, бідкаюсь тепер,
Півроку найгарніші у житті.
Півроку як самотність - я помер,
Пливу у чарах чи у забутті.
Найкращі миті і твоє кохання,
Я пам’ятатиму ще довго в своїх снах.
І прокидатимусь я в ранці від чекання,
Що повернусь у казку, що в твоїх очах.
Я бачив, Боже! Цілих тих півроку,
Я милувавсь тобою, де ж вони тепер.
Ті оченята, що так щиро плачуть,
Сльозами, які ніхто не стер.
А я! Лиш перцю в очі досипаю,
Я біль твою примножую у раз.
І що сказати, що кохаю?
Не витримає твоє серце моїх фраз.
Півроку болі, туги за тобою,
І водночас, це кращі мої дні.
Закидані радійстю й журбою,
Залишені на спогади мені…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2015
Не знаю як, та полонив ти душу,
О, рідний дім! – жаданий в моїх снах.
Та сумувати за тобою мушу,
Бо зараз не у милих я Пісках.
А десь далеко, де твоя краса,
Лиш в серці і думках моїх.
Яка як ніжна, ранішня роса,
Така приємна, та утримати не зміг.
Мов човен, що від берега відлинув,
Шукає стиху, та ніде нема.
Так я, Піски свої покинув,
Та повернусь…завжди туди душа плила…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598091
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.08.2015
На дворі дощ іде,
І сльози він тихенько заховає.
Ніхто не бачить, що в душі гроза,
Та він пройде,
А чи мине журба, не знаю.
І чи зупиниться гірка моя сльоза.
Хіба ми так багато забажали,
Чому руйнується міцна наша стіна,
Яку лиш почали ми будувати.
Надіялись , на гірше не зважали,
Хоч був один і ти була одна.
Та залишалось нам лише страждати.
Цей дощ мине
І з’явиться веселка в небі,
Тебе я знов усміхнену згадаю.
А час пливе
Як по озерцю лебідь.
Повір , як міцно я тебе кохаю.
Не вірю, що лише узявши в руки,
Я відпущу тебе, мов пташку ту.
Що відлетить , залишить гірку муку,
Біль у душі і в серці пустоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2015
Втомлені очі хочуть відпочити,
Зірваний голос, що твердо кричав.
Безкрила душа, літати і жити
Почне разом з словом, та він все мовчав…
Стомлене серце бажало покою,
Стукіт мов молот дзвеніти почав.
Тіло не хоче бути зі мною,
Рветься до тебе, та він все мовчав…
Щось притупляло усі почуття,
Час може пройде, і він вже помчав.
Руки забули обійм відчуття,
Хочуть тепла, та він все мовчав.
Досить розмов і не в слові тім щастя,
Так я мовчу та у серці болить.
Скільки прожити мені ще так вдасться,
Тіло заснуло, а біль ні . Не спить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595722
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.07.2015
О люба моя! Ти мене пробач,
Що я актор німої сцени.
Коли піду, то ти не плач,
І так вже не вбивайсь з-за мене.
На світі безліч різних див,
Та лиш одне, що я побачив.
Так обійняв та полюбив,
Сердечко ніжне і гаряче.
Твоє кохання душу зігріває,
Краса твоя то є чарівний цвіт.
І знову серце б’ється, калатає,
І знов душа зривається в політ.
Я йду, без тебе життя - мука,
Згадай мене, як спалахне зоря.
Така нестерпна і гірка розлука,
Вона глибока, як мої моря.
Що переповнюють невидимі страждання,
В сльозах, що б’ють , як сильні джерела.
Хіба такого ми чекали від кохання,
Любов на відстані без радості й тепла…
Та знаю, що сильніше за кохання,
На цьому світі нічого не знайду.
Втамуй же поглядом на зорі ти чекання,
Чекай і вір, що знову я прийду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2015
Все живе …
І з новим днем приходить відчуття
Того, що неможливо описати
Про що замало слів сказати
Як мало слів, і як безмежне те життя
Від ночі все вже пробудилось
Ти лиш подивишся, а там бурлить ріка
Лиш озирнешся , погляд все тіка
Кудись удалечінь, яка вночі наснилась
Безмежно довго манить прохолодний вітер
А степ не відпускає погляд ні на мить
Яскраве сонце… далеко десь кипить
Й живе…
А я милуюсь… роздивляюсь як тече вода
Що манить… далі й далі каже йти
Я вільний , немов птах злітаю до мети
Побачити, почути де живе така краса
Вона повсюди, куди не вдивишся живе
Цвіте, шепоче, пахне і п’янить
Від чар втрачаєш голову і в мить
По степу вічність у красі пливе
Яскраво, гарно, тепло та приємно
Душа радіє, з нею й я сміюсь
Та все ж одного я боюсь
Що прийде ніч і все тоді даремно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594121
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.07.2015
На мить залиште в спокої прошу,
Мої думки. Та дайте ж відпочити!
І вільно думати залиште…напишу
Про все , що змушує боліти.
І там у нескінченності страждань,
Я біль душі залишу на папері.
Немає більше вже ніяких побажань,
І закриваються передімною двері.
Вони вели у щось таке прекрасне,
Куди піти, мабуть, не заслужив.
А свічка на столі поволі гасне,
Втрачаєш все , що серцем дорожив.
А в памяті такі веселі будні,
І посмішки яскраві на вустах.
Та все це десь далеко, як у грудні,
Тепла не буде, все , що є – у снах .
Я марю і примружуючись вірю,
Що все це пройде, стихне хвиля та.
Вона страшніша за будь-якого звіра,
Та з часом , знаю, все це проліта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592514
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.07.2015
Я - патріот своєї України!
І кожен день це буду говорить.
Тяжкі часи пройшла,страшні руїни,
Держава наша, аж болить
Як починаєш згадувати муки,
Що впали на Дніпрові береги.
Я гордий, що не опустились руки,
У тих, хто Незалежність взять змогли.
Боями залишили слід твердий,
В історії могутньої країни.
Хай буде вічним час наш золотий,
Хай українська пісня завжди лине.
20.07.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591390
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.07.2015
Де я ? Цей світ для мене?
Повинен жити чи все проживати?
І все дивлюсь в далеке небо,
А відповідей так і не пізнати.
Я йду, борюсь , біжу і зупиняюсь,
Бо стукіт серця каже відпочить.
Без вибору! Розумію і тримаюсь,
Крім часу все можна спинить.
В душі незламній вже немає боротьби,
У серці добрім знайдеш лиш печаль.
В дитинство сон, прошу я , відведи,
Як добрі спогади, і сон пройде нажаль.
Там радість, що змушує всміхнутись,
Там діти, що не думають й не знають.
Як хочеться хоч на хвилину повернутись,
І подивитись як вони там грають.
А з ними спогади мої, що вічно у сльозах,
І з кожним днем старіють від годин.
Усі страждання на невидимих листах,
Все там, де пройде лише з часом тим…
Й зі мною…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591202
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.07.2015
На самоті, та ще не вбитий,
Розтоптаний але живий.
Надії повної ту чашу спиту,
Пройду цей шлях такий важкий.
Де не земля, а скло й каміння,
Де замість неба чорне полотно.
Не рівні шляхи, лиш їх переплетіння,
Пройшов, забув куди все це вело.
Втомившись вірити , думкам немає спину,
І вже не суть, чи дихаєш чи ні.
Бо жити й дихати не можна ні хвилини,
Коли один, коли на самоті.
Летиш за птахом, подумками з ним
У чорнім небі разом полетіли.
Шукати щастя, бути поряд з тим,
Де назавжди б ми з птахом сіли.
Припасти біля того диво-місця,
Де вже не схочеться летіти в вись.
Шляхи, западані пожовклим листям,
Як хочеш ти ,взяли, та й поплелись.
Землі тієї навіть птах не знає,
І скільки б він летів і все шукав.
Його життя не вічне і спливає,
Як добре, що цього той птах не знав…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591080
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.07.2015
Я відчуваю час і чую його стукіт,
Страшний годинник не шкодує сил.
І погляд вдаль, що опускає руки,
Де всі ті люди, від них лиш пил.
Він б’є, безжалісно і швидко,
Летить чимдуж, збиває, валить з ніг.
Міцний канат то є найтонша нитка,
Нестримний і тривожний часу біг.
Над ним усе – земля та небо,
І люди, що не вміють рахувати.
Вони не хочуть, їм не треба,
Бо гірше, коли можеш все пізнати.
Як час вбиває те, що так потрібно,
Надію й мрії - все чим я живу.
Він невблаганний і йому все рівно,
Губити в сні мене чи наяву…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591079
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.07.2015