| Сторінки (2/183): | « | 1 2 | » |
той
хто майструє човен в пустелі
найбільше з усіх
вірить у воду
подумки зміцнює дно смолою
з розплавлених спекою зіниць
вичерпує з човна долонями
пісок і патьоки світла
сняться йому
заломлене сонце
що править на глибині
електричними скатами
перетворені шрамами
на мензурки зі шкалами болю
китові серця
сниться йому майбутній син
що всміхаючись плаває
на швартовій пуповині
в утробних водах
а коли чоловік прокидається
сльоза солона як мертве море
омиває береги погляду
виштовхує на свою поверхню
вдячність
легшу за воду
і тоді розуміє він
з чого усе почнеться
і якою буде
остання крапля
09.11.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2024
загадуй бажання — вітер розмахує
чарівними паличками бабок
і хилитаються тіні від каштанів
ніби заколисуючи в собі найтемніше
й я входжу по черзі у кожну
а їм від того ні темно ні ясно
веслую в повітрі руками
але маю лиш по недолистку
на кожному з передпліч
прагну достукатися
до глухонімої кори
дятлом серця —
та лиш короїди тікають першими
й вітер над головою розмахує
сотнями каштанових булав
жодна з яких не має
справжньої влади над
власним падінням
і коли стрімголов
мимо проносяться спарені бабки —
блакитна із жовтою —
на задній стінці горлянки
збирається вже на вірш
25.06.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2024
миттєвосте —
за яку вислизає тепло
з-під знятої шапочки жолудя —
розщепися заячою губою
сядем на краєчку твоєї розколини
звісим ноги пошарпаєм потічок
який годі назвати
не набравши в рота води
не затримавши якнайдовше дихання —
як тоді коли намагалися
задмухати нетлю
на яку позліталися ліхтарі —
і як врешті вимовим його ось так —
проти течії мови —
куди потому метнеться луна
не керована більше фізикою?
котрий розхитає камінь?
з яким милосердям
розхлюпає тут усе?
08.11.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2024
деревоконі
зелено-брунатні масті завмерлих кленів
з протезами бабчиних крил у гривах,
з підкірковими спогадами — на вагу роси,
з мріями листя про визволення побратима з
полону канадського прапору
коли восени рвонуть якнайдалі
й може комусь із них пощастить
залетіти замість канави в поштову скриньку
і хто б з місцевих не розчахнув її —
буде певен що лист
надійшов саме їй/саме йому
лиш від того/ лиш від тієї
а механічна цикада в будильнику
реготатиме над кожним точно за розкладом,
а в кожну клітинку тіла підшкірний холодок
нерозбірливо вписуватиме найважливіше,
а в Міненергетики закликатимуть і надалі
тримати зарядженими повербанки
поближче до серця
29-30.07.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2024
нічого з цього не буде:
ні мисливців на осінь не-
розділеного мовчання
коли воно стає золотим
ні мисливців на вітер
які з пустими сачками легень
підкрадаються до рози вітрів
але та паморочить їм альвеоли
й навертає до себе у віру
аж п’яніють від надміру кисню
косяки червоних еритроцитів
ні мисливців на дощ
які з пустельними очницями
вичікують коли той
зависає над калюжами
спантеличений ніби привид вандала
що випускає молот з руки
перед надгробком із власним ім’ям
нічого з цього не буде —
а тільки осінь і дощ і вітер —
як любовний трикутник
з порожньою серцевиною
а тільки пущений бумеранг
найближчого до серця ребра
що в довгім польоті
забуває куди вертатись
04.06.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2024
ось так це станеться:
злива ввімкнеться великим напором
щоб жодним жучком не змогли підслухати
як відбувається бартерний обмін тінями
між лисицею й сосною
і коли ми оговтаємося одне від одного
ти перша помітиш як по землі
шмигає то тут то там деревна тінь
роздряпуючи глицею глевкі
надкореневі пласти мовчання
щоб здійнялося одночасно
все посивіле поле
в кульбабовий вирій
пухкими кокаїновими доріжками
перед роздутими ніздрями вітру
що нюшить нашу з тобою поєднану тінь
мов торопка вагітна лисиця
готова вже розродитися
трьома осінніми
13-14.07.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2024
ну і нe чуй собі
ну і нe чуй —
поки вона —
з високою нотою в імені —
ставить назад за кожного
чорні свічечки насінин
в спорожнілий підсоняшник
який шукає куди подівся
один летючий голландець
що наобіцяв йому
портрет з відрізаним кошиком
а лишив лиш рухомий
жовтий ескіз у денному небі
де закатований світлом кажан —
різьбяр алмазного звуку —
взявши високу ноту пищить
мов несправний слуховий апарат
у єдиному вусі
one Бога
05.07.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2024
вітри — на ринви покарані —
стугонять з металевим прононсом
ніби йоги коли ворочаються
на голках у своєму серці
в ніч що всиновлює гострі тіні
над півзарослою пуповиною стежки
зі щілинною смужкою світла на ній
(мов розстібнулась подихати темрява)
і з пульсом на сонних стеблеріях трав
що кочує у безвість
де томляться дотики
які ми заборгували
й не можем сплатити —
мов теляча ніжність тополиного пуху
недоречна і неприкаяна
в часи бавовни і глиці
23.09.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2024
робінгуд вітру
зриває перстені шипшини
і роздає направо й наліво
верба вербує вербу
стежити за водою
де соми-сумоїсти
вовтузяться у намулі
за місце під тінню
а дівчина всі свої корені
ще тримає в собі
чекає слушного просвіту
для вкорінення
і колує печаль
по орбіті навколо неї
щонеділі проходить
в максимальнім наближенні
до серця
скоро дівчина
лишить одній із верб
печальну орбіту
припинить спроби влізтися
попелюшковою ніжкою
в інфузорію-туфельку
взує кросівки
влізе в сліди від вітру
піде за ним
02.07.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2024
опале листя сохне по дереву
скручується совиною шиєю в
напрямку невизначеності,
одинока луна прагне відбитися
від долоні,
мох зі своєю
передчасною густотою
як завжди спізнюється на
пів каменя,
врешті шурхотіння —
це зів’ялий лісовий спів на
штучному диханні вітрів,
спорхує перелітний — і кожен змах
наче ляпас крилом по небу
за потребу тікати,
а камінь ще досі
на крихкому тепер осонні
пізнає́ ціну світла:
три перші дотики безкоштовні,
тоді — пече
30.06.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2024
лусочками кришиться вутла кора,
плющі набувають штучних хребтів
обвиваючи придорожні стовпи і знаки,
тіні відкидають людей,
вітер шукає поле в собі
(тінь од вітру також невидима)
змащує туманом скрипучі повіки,
кристалами солі де-де присипані
ковзанки світла на ранішнім листі,
відклеївся і звисає гострий краєчок
серпневої незворушності,
і в якусь непідробну для обох мить
до набряклого від вологи молюска
прилипає човник кори
27.07.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2024
от нам тепер недитячі ігри:
мова хвилюється раз —
і з кожним мовленим словом
котиться вгору-вниз
по схилу горлянки
сізіфів борлак
мова хвилюється два —
і ходиш з зав’язаними очима
бо так легше почути
як крізь рурку хребта
заземляється блискавкою
крик престарілого птаха
якому відмовлено
на вході у вирій
мова хвилюється три —
віршем — завмри
02.07.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2024
кажан
кульгавий на одне крило
тавроване сонячним опіком
свій серед чужих
прочанин печерних світловин
вловлює ультразвукову
пісню камінців при
каліграфічному просочуванні
крізь них підземних струмків
які попри складну логістику
переносять затишне
зеленаве світло зсередини
водонапірних веж бадилин
розчервонілих троянд
вже готових до кровопускання
з таким піднесеним смутком
ніби вірять що каміння —
серед вапнованих пуп’янків
серед зів’ялих пелюсток ка-
жанячих крил
серед сталагмітів твоїх і
моїх легень —
перш ніж змовкнути
виспівається досхочу
тонко
пронизливо
на всю темряву
тавровану нами
14.05.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2024
навіть алмаз
з найтвердіших родовищ
не вийшов би на двобій
до перших подряпин
з уламком рамкового скельця
прилеглого до родинного фото
де чийсь чорно-білий прадід
всміхається від з’яви за кадром
райдуги в калюжі бензину
під час веслування в ній
китовими ребрами
морозивних паличок
затиснутих в дитячих руках
з перебивними тату черепів
від прикладання до шкіри
півсонних бражників
сп’янілих від запаху протомеду
в бджолиному черевці
з харакірі тонкого жала у нім —
мов одною пекучою смертю
одразу для двох —
як буває коли двоголова тінь
розходиться на він і вона
від гільйотини скісного світла
06.05.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2024
з висоти роздимлення
попелястому дятлу видно
свою тінь кольору попечених п’ят
майже кожного з ахіллесів прагнень
пробіглих по головешках ожинних зіниць
і безвісти зниклих між коренів
чагарників обмащених глиною
застиглою в формі звіриного крику
від якого схвильовано склиться
вітринна поверхня мовчання
аж ріже об неї губи
хтось наче дятел що всеньке життя
стукає в зачинені двері кори
боячись що одного разу
ті відчиняться в порожнечу
23.09.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2024
де не клюють будяки на рукав
де сивина кульбаби не діткнута —
там вітер можна переходити вбрід
запаху облавного лиса
по стежині не здатній
виструнчитися у флейту
перед отруйними зубчиками
кропиви — що марить
найтоншою шкірою
звіра з двома будяками на шерсті
й нервовими озираннями
через плече в минуле
на той коротенький —
на все про все —
сірниковий спалах
рудого хвоста
з усім його
беззаконням
ніжності
27.05.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2024
***
1
морщава мудрість кори
підмайстер’я долоні
спека бетону
завмерлий перед стрибком протяг
передбачення
переддотик
флейта оббита зміїною шкірою
отруйні для слів мелодії
антигравітація
якір повітряного змія
відгодовуй шовкопрядів
щоб не забракло нитки
виміряти бездонність
2
сухозлітна смуга
асфальт взявся сиротами
розстібнулися надкрила бедриків
порозлітались чорні ґудзики цяток
кров-утікачка
дефіцит подорожників
мариться мухоморам
хочуть як бедрики
непричетність до тиші
тиша до непричетності
у серця алібі
60 разів на хвилину
3
заколисані колеса
затерпла евтерпа
слово в посудній крамниці
осягання крихкості
висхле дерево
штучні легені омели
тополиним пухом обведено
місце злочину проти намірів
приголосна ангіна
кора до кори долониться
фібри дефібрильовані
післябачення
післядотик
08.07.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2024
подих перечепився за гілку і не летить
павучок нерозкритим парашутом самого себе
пускає нитку щоб не загубитись у власній тіні,
до сердитого виразу води кола на ній
міряються запамороченнями,
вже без колишньої пристрасті
грім і блискавка намагаються одночасно,
і тільки камінь не маючи вуст
шепотітиме безтурботно —
до першого ж порівняння
його із серцем
23.06.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2024
задирки на промінні,
перекошене обличчя трави,
родовід ламаних ліній
від долонної до берегової,
звуковий планктон проціджується
китовими вусами високовольтних,
вода потопає на дні вибоїн
з передчасним сплеском —
ще до того як її поверхню
торкне рука —
з тим же острахом
з тою ж пересторогою —
майже розуміємо
одне одного з півкраплини,
й листя шурхотить як совині сни,
й не спиниться на золотій середині осінь,
з переломами вітрів на гіпсах кори,
з переломами дотиків на долонях
Т.Я. 07.09.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2024
кульмінація кольору,
рудоборода іржа
стовбурових годинників,
букові кігті
вчепилися в щось
проти чого долоня плеса —
сама вичерпуваність,
а я хочу твердо дивитися
лісовому часу у вічі
проте він виміняв їх
на прозорість в роси
й морда його невловима
невизначена
але я все одно
хочу дивитися йому в очі
й тому шукаю
камінь і камінь
21.09.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2024
і де той вершник
в моховому сідлі на камені,
чому не скаче,
коли ламкий черешок
креше собою об запах сірки
(без жодного натяку на спалах),
а в щільникових склепах
медом забальзамовані
бджолині спогади — липові й ні —
про ще не зарослі тім’ячка
покритонасінних,
й не знати на скільки шарів
має розшаруватися
шмат сухої кори
щоб стати метафорою для вітру
який ішов на ви
а перейшов на ти
погладжуючи напханий часом стовбур
проти годинникової (як той любить),
й вушка передсердь нашорошені
потріскуванням на серцевих частотах
(а ось і натяк),
й моху мох намагається не наснитись
тому що мох
14.09.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2024
ветування корою,
поперекові простріли дерев,
крило по периметру
обмежується проваллям,
холодна зброя крику
горлом стартує а не закінчує,
добрязкалась кропива
до шумовиння на хвилях звуку,
увесь м’якуш був лише
подушкою безпеки при
падінні абрикосових кісточок
(нехай їхні тіні
ростуть великими і гінкими),
розходяться вже поволі
тазові кістки простору
народжуючи рудовологе передчуття
сло́ва яке починається зі здивування,
спогади озираються на своїх власників
стенають плечима подробиць,
у сирій коробці з-під сірників
за крок від себе
ризикує відвогнути
майбутній вог...
...а десь ще трава що не знала тіла
ні живого ні мертвого ні твого
24.07.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2024
мурашник сопить в усі дірочки,
на комірці заношеної кори
зібралися стовбурові клітини вітру,
долоня пастухом випасає пальці
на зелених стебельцях тендітності,
вівчар входить у свій учорашній слід
плечима і спокоєм —
і трава сколихнувшись на мить
повторює контури неповторності,
й подих — настільки тонкий — щоб
пройти крізь сивий каркас кульбабки
не розваливши і не роздмухавши —
кладу тобі на сонну щоку,
і скляну музику грає гірський потічок,
роздаючи на пам’ять
по уламку усім хто чує
17.08.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2024
крило без птаха
чи лише уявлення про крило
летить над лісом на синій шепіт
і трава заштриховує дно повітря
щоб м’якше було приземлення —
м’якше й бездонніше —
і гнізда ущільнюються внизу
і прямовисно зирить шафран
крізь росину в кілька діоптрій
і погляди скубуть по перу
для прихованих в зурнах стріл
котрі наважились тріснути
щоб по днк серцевин дізнатись
про отчі дерева з яких тесались —
а там де просіками вирвані
заключні сторінки лісу
буває немов проступає й
дочитується кінець —
по губах чебрецю
колихких на осонні —
бентежний та світлий
19.01.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2024
я клякнення, я корок, я кора —
я дятлом гравірований Коран,
я зроговілий подих вітровіїв,
я все, що стовбур зміг відколи мріяв,—
введе мені ще дозоньку оса, —
і те, що сконденсовано-пекуче
на все дупло (чи якось ще) озвучу
або нехай озвучить все роса,—
три покоління за одним листком
зібрались, розпрозоривши геном,
неначебто перевертні некривдні,
бо в пару обертаються опівдні,
коли вже шості чи то сьомі півні,
коли вже я не те щоб і кора,—
а біль, що прикидається корою,—
теши хоча б на дрова, неоНою;
як бризне в очі світелко із ран —
насуне дятел шапочку понижче —
і так не буде чути навіть тиші
08.06.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2024
вуста з корицею
розкришеної цеглини
знають все про розмурування
абрикосових кісточок
просипаних за комір вітру
повз красу закінчення
джмелиного лету
на моторній ноті
в студіях жалопису й
кленової хіромантії —
з виведенням рівняння рівності
коли на поверхні плеса
тіло риби і тіло каменя
озвучується однаковим сплеском —
з виведенням рівняння
відданості й ностальгії
коли розмокла зелена барва
долає межу листка
проте лишається ним назавжди —
з тихим введенням
світла у рівновагу
коли все перелічене
тоне в нім — а воно у них —
без розділового знаку обрію
в пунктуації нероздільності
і свободи
25.05.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2024
ось і надія —
тоншає шкаралупа
під поглядом ізсередини себе
що вже гортає хмару за хмарою
з топографічним вростанням променів
в піднебінні вигини листя
замаханого махати услід усім
чорнявим лебідкам сяєв що
зго́дились перейняти дрес-код зіниць
на розбитій дорозі котра вже сама
заблукала у тих хто її долає —
поки хлорофіл судомно майнить
біткойни кисню
і мов хробачок всередині хробачка
ворушиться тихий яблучний біль
і чиїсь прикипілі вуста
своїм соковитим обволіканням
прощають і відпускають
яблуку червоточини —
вперше але й востаннє —
ніби надія
й ніби водночас ні
18.05.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2024
на чотири сторони світла
так легко було піти
чотири тіні тепер за спиною
всі — твої
мов темні пройми що кліпають
незамкненими в собі дверима
мов джини
накликані з попільничок пнів
повних недопалків світлячків
мов чорні спогади
випарених кульбаб — розчинних у
власній пам’яті про падіння вгору —
поки не стане навіть її —
а буде тільки пам’ять про пам’ять —
прозора наче роза вітрів
покладена на могилку кольору
в якусь чергову річницю
розшарування райдуги
на чотири сторони світла
так біло було піти
чотири тіні тепер за спиною
всі — твої
але ж — правдива жадоба —
з якою злизує сіль з граніту
довгий прісний язик ріки
але ж —
між корою та спіднім стовбуром
тоненький прошарок повітря
рятує їх від звикання до
гостроти обопільних дотиків
але ж — ти
і чотири колосистих
промінчика у кишенях —
істинно: теж — твої
21.04.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2024
ще кілька дощів —
витріщаються вікна —
фотопастки пташиних
зіниць вихоплюють
злети й падіння роси —
тремтливої — наче дізналася
про існування скла —
тримайте тепер її семеро
кольорів —
ще кілька дощів —
і совине пір’я стає корою з
підвітряного боку терпіння
і промоченим горлом
земелька вискрипує
на зубчиках корінців
і дзеркальність калюж
не транслює наживо
перехід обрію на червоне —
ще кілька дощів —
язиками мурахоїдів —
цілуватимуть приспаних
мурашиних королев
і трава зачинить стежку назад
і мов цирульник цвіркун
гострим надкрильцем бритиме
густину дотику
вологих стебел до стебел —
ще кілька дощів —
упродовж яких
переосмислення свободи
розбиває цівку на краплі —
ще кілька дощів —
й переповниться
пусткою
порожнеча
06.05.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2024
равлик
здається звалив на себе
більше ніж може винести
відстань йому
вимірюється подорожниками
від ранку до ранки
його мушля фонить
випадковому пуп’янку
з абсолютним слухом
його ріжки —
мов грамофонні голки
заїжджують платівку світла
завше один удома
завше непроханий гість
вогкенько сунеться тільце
наче оплакує власний дотик
як це — чути як хвиля
виховує берег
знаючи що не доповзеш?
як це — коли твій слід
зникає услід
за твоїм зниканням?
як це — бути свистком
для когось такого
невидимого як вітер?
не питай мене равлику
не питай
27.04.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2024
тонко ж
дупла зашиті хрестовиками
з ризикованим хистом павутин
обіймати навиліт вітер
навіть поривчастий і такий
що йому не відчинять жодної скроні
швейцари механічних зозуль
поки до пульсацій шибок та жилок
гадаєм якими намірами устелений
шлях стебелини всередині каменя
з глибини нерозуміння
посліпленістю в сто кротів
заради зеленого сплеску вдосвіта
коли рулонне листя розходиться
на межі пригадування світла —
як пригадування слівця
перша літера котрого
вже злапана пам’яттю —
а потім
краса влучає
в очне яблучко погляду,
павутинка силується
порвати з минулим,
бджола вишукує
розум квітки
щоб врешті-решт
з нього
зійти
20.04.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2024
розгледь його
вимовляй
йому теж дубіє язик від
танінів кори
його рот це також майже поріз
майже лінійний просвіт у
чорному просі
він знає
як проймає до хвостових
нефільтрований від
комашиних домішок вітер
як ночі стеляться в гніздах
копіювальним папером
для зняття дублікатів птахів
до запертого вирію
як світло на задніх лапках
безшумно ступає по
дощових хробаках —
й ті звиваються
від невимовності
як навіть стиснувши в дзьобі
не схилити так небосхил
хоча б над однією
кульбабою перед стартом
щоб їй вдалося
його крило — це про змах і промах
про пе́ра навиліт
про торкання порожнього
розгледь його
вимовляй
дятел таїться
за зливою свого стукоту
13.04.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2024
вітре-не-вітре
дай відчути твою полегкість
з якою сиплеш на солончак свої рани
витрушуєш з килимків моху
поцуплені ними луни
дай пізнати безвинність дубової
діжечки невідкоркованого при падінні
жолудя
дай порадіти туману —
непрозорому умислу
запотілому дзеркальцю —
над зубатим вискалом вжаленої кропиви
(бо дихає!)
дай порахувати сироти які
проступили на нічній шкірі
вгадати в них сузір’я тривоги
стерти його теплим дотиком
дай летіти на феромони бузку і безуму
дай знімати пінку над киснем і воднем
дай летючої риби (без пірсингу в серці)
дай наснитися цим глухим і
незрячим яблукам —
майже ввімкненим у саду
ніби пані вольфрамівна
протяглася крізь червоточини
під солодким склепінням
дай вкладати камінну бруньку —
новонароджену —
на перші її ваги —
важити плач —
дай
06.04.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2024
до світла на плесі
прив’язується
важкий кулак
рахує — розгинаючи
терплі пальці:
ось мізинець
точений мов цівка дощу
яка накрапаючи чинить
візерунковий одрук
по склу та бруку
ось вказівний —
може вкаже на камінь
всередині якого вже те́пло
ось великий
завалюється набік
як завалюється алкотест
бузковим подихом вітру
ось середній —
довгий і випростаний
наче хобот ринви
без слона в голові
ось підмізинний —
золоте кільце з геометрії
за вписання серця у серце
світло на плесі тримається
не тоне
замість важкого кулака —
легка долоня
01.04.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2024
тремтить віконне скло
в спробах набути течію
лункість нічних вулиць
готова прочинити
семилисник звуку
готова розділити з нами
його тягар
мильні бульбашки сміху
видуваються з губних
дірочок від гачків —
дута свобода
покотиполе на ланцюгу
поневірянь
теорія великого вибуху
не вкладена в кульбабовій
голові
роздимається
п’ятилисник шурхоту —
вільні падіння простертих рук,
бродяжа нитка ліхтарного голосу
просилена крізь совине вушко,
розходження швів накладених
голками секундних стрілок,
течія віконних уламків,
друге оскління ріки
самотня риба на дні
переходить себе убрід
тоне в районі серця
б’ються неонові вивіски
в ім’я звільнення кольору
ми пливемо — наввиринки —
чергуючи вдих і вибух
30.03.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2024
гамселить кулак по повітрю
то тут то там —
може колись
і почує стукіт
у двері оббиті синьою ржею
де прищемлені птахи поривань
давно вже просяться впасти
але не можуть
натомість падає дощ
лишаючи гальмівні сліди —
доріжки насиченіших
відтінків на листі
й когось вигулює час
на довшому ніж зазвичай
повідці
скидаючи
цвіркунів і цикад
до заводських настройок
плетучи
павутину із брів
лягаючи
на перші шпальти кори —
одразу глибокі
одразу споріднені
там протяг дверний
страхує від безруху
за кілька птахів на рік
там той хто не спить
намагається
розбудити будильник
23.03.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2024
я флейта
я наслідую вітер у голові
вмію вибивати кобрам передні
в моїй аорті вчиться плавати кров
я флейта
я раптовість затерта до дірочок
я оббита річними кільцями нот
часом тяжко соплю
немовби їжак
наколений на торішні яблука
я флейта
маю з одягу лиш подих на спині
теплий і змінний
своя серед своїх в очереті
слухаю як течія дзвонарем
смикає за рибину
я флейта
я знаю все про порушників тиші
про монетизацію сутінків у зірки
про існування пальців які ще
вагаються між долонею й кулаком
я флейта
я спусковий звучок
я...
16.03.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024
коли
розстелившись у повний зріст
помирає призахідне світло —
вітер криміналістом шукає
в нього під нігтями
тіні камінних метеликів —
так завше було —
чим тонша в прожилках синь
тим прозоріше плеск
тим чутливіше калібрується
рівновага простертих
від себе й до себе дотиків —
поясом долонних уламків
без сили тяжіння назад до рук —
звільнених чи відлучених —
ніхто достоту й не скаже
поки сам не зачепиться за живе
світло що мружиться від
світанкових вікон
де дерева більше не держуть
себе в гілках
де яблуко обирає собі вуста
де колоссям рудим
колосіє іржа
на тупих
покинутих
лезах
09.03.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024
а камінь — здавалося —
не повів і бровою моху
коли шиби злетіли у вирій
змахнувши скляними крилами
не знаючи на скільки уламків
їм ще належить розбитись
для входження в нього —
поки стебла просили у моху
їм простити провини росту
не вглиб а вгору
й не дати задихнутися від краси
тромбами нерозквітлих
утробних пуп’янків
щоб у якесь — ще засклене —
віконечко часу —
між дотиками медових вітрів
і облітанням загуслих дотиків —
розкласти своє життя на своє і ні
як розкладені по поличках
бджолиного черевця
світельця і тіні
03.03.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2024
коли заблукає в повітрі дим
птах позичить свій голос воді
й та під тишею битого міста
доведе до нявчання плямистий мармур
з розгортанням всередині каменю
краси наввипередки із крихкістю
скляних склепінь босих ніг
об які вдарятимуться позірні
метелики на ланцюгах бадилин
поки вода не верне собі переплеск
на тоненькій синій межі
між розхлюпаністю
і плином
25.02.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2024
заростає
шовковий шлях хробачка
й під кесарів розтин яблук
зернятка скидають із себе
окислені панцири м’якушу
коли запотіває від подиху
скляне уявлення про безпеку
і до його розпрозорення
чи встигнемо ми відчути як
брязкає в кишені вітру бджола
відмичкою замкненої шипшини
гострішою навіть за передчуття
заваленої набакир перелітності
де кожний помах крила
ламає блакитні кісточки простору
і все що сиплеться й випадає нам
проходить крізь нас отак
як проходить сонячний зайчик
крізь долоню свого ловця —
не набуваючи її контурів
доки не повірити
в протилежне
24.02.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2024
де очниці гнізд
обмінюються скалками
де торф і бурштин бережуть
спадщину невиправданих і
виправданих передчуттів —
там на денцях вертких потічків
нечутно рояться білі камінчики —
мов шліфовані рояльні клавіші —
по яких навшпиньки біжить течія
не озираючись навіть на квітку
що скрутивши коріння колесом
рушає собі на пошук краси
а хтось ще підписує
вустами по вітру
холодну угоду нерозголошення
про дтп між джмелем та краплиною
важкою і впертою
за якою підуть усі дощем
спроможним зіграти наново
на придонних клавішах потічків
воду радості
17.02.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2024
гостро тече ріка —
цей заломистий корінь
горішнього синього —
вже не навчаючи нас
взаємної ввічливості —
щоб ані рибини з вуст
не пало дарма на берег
де стигле каміння —
мохом навиворіт —
до світу мудрішає
де скаляться рекламно білі
ікла ромашок до
відкритих кордонів печалі
де перистальтика деревної кори
робить непрямий масаж серцевини
під розмикання вод відбитком стопи
розмокання крику до плеску
розмитнення жменьок інакших вітрів
поки наша ріка —
як на зло вже давно —
тече без права на плесо
03.02.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024
червоніють на подорожниках
кнопки виклику милосердя —
дихай поруч і не гадай
скільки мають вдихнути легені
щоб стати згодом
дитячими споминами для вітру
який розхитує прогоничі конюшини
наповнює макітри кульбаб —
наче порожні газові кулі —
й може тому здійметься колись
літай-килимом моріжок
з подорожниками для
промокання заграв
і перш ніж впаде зобачимо
в поперечному зрізі простору
милосердя глибше за спрагу —
коли раз на кипіння рос
брунька води —
синя й неврівноважена —
позначає на камені
місце майбутніх вуст
27.01.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024
лещата стискаються —
й від самої думки про це
тріщить каріозна вежа
зі слонової кістки
лещата стискаються
й чагарі задля втечі
виривають з себе дорогу
що зневірилась в кроки
лещата стискають
обрії обриси ос
хвору на камінь косу
лапу сумного звіра
зі звіром в зіницях
лещата стискають
бростки на підмізин-
них корінчиках лип
змійок раптово видов-
жених рукавів
очі долонь
заплющені наглухо
лещата стискають
коропа кригу дзеркало
випалі полиски та імлу
дзеркальні уламки —
щойно народжені
при стисканні
лещата стискають
своє віддзеркалення
в кожнім з них —
і так потрапляють
в його лещата
21.01.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2024
колір річкової радості
розширює світогляд зору
намивних камінців
що впускають у себе хвилі
стаючи мушлями
чекаючи на прикладене вухо
яке прогуде для них
оскаржуючи тишу
спіральною вишуканістю
рози вітрів і рози вирів
призначених для різьби
по повітрю та плесу
прозорих знаків зникомості
під які мімікрує на мить
незникоме тривання —
аж ніяковіє водне дзеркало
перед квіткою
а всі хто пробує
прозирати назовні з нього
очима ріки
бачить щемку
незворотну
течію берега
16.01.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2024
осягати
зимову розгубленість
можна лише повільно —
ніби цмулячи крізь
відламану кактусову колючку
вогкість зі снігозубого вітру
який змушує зустрічні берези —
з порожніми шахівницями кори —
переминатися з гілки на гілку
а нас — з ноги на ногу —
немовби в пустих намаганнях
вкоротити собі тінь
поки зимова розгубленість
сама повільно нас осягає
й ні шестиструнне коріння
ні сплеск п’ятиструнних долонь
вже не спроможні
на детонацію пізньої горобини —
утробних червоних дракончиків
які висолопивши полум’я
протягнулись би при падінні
трохи далі за пам’ять снігу
трохи ближче за сміх води
13.01.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
вода — родом з синього лігва —
тримає долонями два береги —
стулки несправного ліфта —
порослі вербою чия кора
давно не припудрювалась
пилком одноденних метеликів
маскуючи тріщинки наче спроби
пролупити із себе хоча б якесь
найпримітивніше очко
здатне лишень відрізняти
світло від тіні та рух
позірного заклинача кольорів
під час викликання зеленого
над лігвами бросток
поки над лігвом чорного
й далі без перемін —
молитимуться як входитимеш
боятимуться якщо вийдеш —
і дорослішає темрява в кулаках —
скоро стане запізно їх розтискати —
над несправними берегами
де вітром просвистуються
мушлі висохлих равликів що завжди
лишають по собі двері відчиненими
а те що збирається потому на свист —
то тільки пам’ять
тінь від туману
подих води
вода
07.01.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2024
знаєш про що натякає
шумування молочної кислоти
в гортанних м’язах зозулі?
налийте і нам молока —
з порожніми жбаниками
простуємо крізь прибережний ліс
позначений штрих-кодами хвої
які не відаєм як зчитати —
налийте і нам молока
ласкавим наповненням порожнечі
успішнішим за зусилля
росин милосердя
пришвидшити осідання
у затонулий на березі човен
задивлений в блискітки на воді —
сліди того як важко і рвано
щодня віддирається
світло від плеса —
а ми все ступаємо через ліс
позначені штрих-кодами вій
які вже мало кому зчитати —
і хтось вже лляє нам молока
кличе молочними іменами
і тонко мовить що все буде добре
і грубо мовчить що все було до
17.12.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024
хтось першим
назвав осінь рудою
й відтоді вона руда
збагачена ранами мов ураном
збагачена киснем —
до кисневого головування
до іржі на корі вірності
берез-чирлідерок
з помпонами омели
кисневий протяг
проникає в трюми під’їздів
і зябри поштових скриньок
викашлюють з себе
рекламні буклетики
про відпочинок в Анталії
кисневий бриз
поволі розхитує човен міста
сподіваючись що його серце
мов серце старого моряка
все ще стоїть на трьох китах
а ти мовчиш і цілуєшся
ніби киснеобмінники легень
працюють на повну лише для тих
чиї тіла як магнітики
притягуються своїм світлом
відштовхуються тінями
а ти мовчиш
бо за тебе тепер говорить
кут падіння сухого листка
до поверхні настрою —
незмінно гострий
09.07.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2024
Дубне різдвяний індик в формаліні,
місяць жетоном стає на дванадцять,
Санта нагайками електроліній
всіх рогачів мотивує до праці.
Важко пером докресатись до світла,
птах перевірить рефлекс піднебінний, —
сніг сипоне, а подумають: «квіти»
з яблунь, які не старіли корінням.
Може, тривога навпір іронічна,
гострий кінець заховала у вовну,
нині чи плаче, чи скалиться свічка, —
не розрізнити — однаковий вогник.
Лазить, тріскоче від хати до хати,
дехто ні іскри йому вже не радий,
дехто ж навчається колядувати
так, щоб мороз засвітився як радій.
Сіпає крильцем повіковим око,
ріже сапером у яслах проміння, —
не переплутай — зарадоньки Бога —
першим яке з них —
жовтеньке чи синє.
23.12.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024
тільки затуливши вуха
можна почути
як шкрябає голос по темряві
мов ніготь по захисному шару
лотерейного білета
як стукає серце в невидимі двері
таке червоне — мов степовий ґрунт
під перебитою лапою звіра
таке вологе — як мох що проріс
на бетонній щоці
оберненій на далеку дорогу
таке незагоєне — бо не гоїться
так скоро й безболісно
як раптові тріщинки на воді
тільки заплющивши очі
можна побачити
як часом у відповідь
розвидниться на мить —
ніби хтось пихне із самокрутки світла
найтоншим променем
здатним пройти по венах каміння
озолотити бджолині жала
закільцюватись в трахеях шибеників
тільки заплющивши очі
можна побачити
як часом у відповідь
розвидниться на мить
і знов потемнішає —
ніби хтось відслонив дверне вічко
підглянув у нього
й не відчинив
01.04.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2023
пам’ятаю як дітьми
ми гасали поміж дерев
крізь тінисте гілля яких
все ж просочувалось проміння
тонкими закарлюками
лягаючи на чорнозем —
мов писалася світлова поезія
яку бракувало і зросту і хисту
відчитати — лише торкатися
заступати долонями ті ієрогліфи
в мимовільних спробах
допасуватись до таємниці
викреслитись із темряви
я і тепер ще роблю отак —
своїм обличчям напроти твого
15.04.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2023
хрипко розстібається блискавка
на воронячій горлянці
вивалюючи ще один голос
на зачовгану ожеледь тиші
де метафори мирного часу тепер
наче корови на льоду
вдруге за життя ламається голос
вмерзає в білий спокій зими
мов фарфорової коронки
денервованого зуба
мов сурогатної матері
що виношує не для себе
цей біль
сіль тепло й льодоруби
врешті виїдять до чорнозему їй очниці
й зелені змійки виповзатимуть з них
аж навіть витесана торік милиця
шокує раптовою брунькою
в шпитальній підсобці
й ми проситимемо і собі
хоч якогось підшкірного проростання
прочинення найглибших альвеол
для видихання невимовленого
й це буде час цинкування спогадів
час ніяковіння перед світлом
час синхронних перекладів
з мови тіла на мову тіла
тільки ніколи нам не протануть
не витечуть синевирами з очей
оті — особливі сніги —
з верхі́в'їв сердець
ми відчуваємо це
ми це приймаємо
ми вже непомильно впізнаємо́
кожного з колег по гортанному ремеслу —
за переломом голосу в типовому місці
08.04.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2023
1
в передчутті тиші
нічні голоси линули з темряви
ніби велетенської чорної скриньки
розбитого світу
ти силувалась окликнути їх
та вони пролітали повз
наче не існувало нікого з нас
а не навпаки
десь так само як ми стояли
пусті шкаралупини їхніх тіл
з вилущеною серцевиною голосів
і зі спин — достоту як в нас —
стирчали хребти з лопатками
мов напіврозкопані археологами хрести
щоб кожному було
як помолитися
й де повисіти
до того як вітер
мертвим птахом
впаде з плеча
2
аномально довгий лютий
проростає волохата картоплина серця
потребує пересадки
в тепліші груди
розсувають сніг квіти
з чорним порохом в маточці
мов перехресно запилені
фронтовим протягом
скручується в кулак
коріння дерев
тесаних на хрести й бліндажі
скручуються в кулак
пальці мов корені
від передчасного розсерцевлення
мертві не дихають до живих
мертві не дихають —
несе Галя воду
повні легені
передсмертний крик вітру
забивається в мушлю вуха
носити його відтепер у ній
ніколи не слухати
3
тут вітер
щодня розкручує
рулони світла
знімає й несе
відбитки наших облич
розтягує шкіру тиші —
до просвічування крізь неї
ребер голосів
витрушує
з роздутих рукавів фокусників
круків війни
має напрям і рух
невизначеність й вагання
свобода тут
помре миттєво —
від зупинки вітру
й осядуть на маки
непроявлені зліпки
наших облич
15.01.23; 05.02.23; 26.02.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2023
що як
оглухнути
осліпнути
затерпнути
для усього крім
птаха що засинає в польоті
несучи у дзьобі макове зернятко
гучномовця вітру
з якого вже лине
прискорене пташине серцебиття
подорожників
які прикладаються до слідів
тих хто пішов від нас і не вернувся
чи сполохаємо так мовчання
зазираючи в порожні торби
внутрішньо переміщених листонош
чи розпоремо обрій
вглядаючись в нього
як у внутрішній шов конверту
з якого випав і загубився
фронтовий лист
чи перепливанням лиця по лицю
викрешемо сльозу на поверхні котрої
як на поверхні ялинкової кулі
світ відіб’ється оновленим і незвичним
пам’ятаєш старі кімнати для прояву фотоплівок
з притлумленим червоним світлом
можливо отак підсвічуються зсередини
й камери наших грудей
теплим м’яким червоним сяйвом сердець
ці приховані в грудях світанки
ці вагітності світлом
так легко не помітити вчасно якщо
не оглухнути не осліпнути не затерпнути
для усього крім них
11.12.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2023
надувний матрац неба
висвистує фальстарти
для перелітних сторінок
великого тлумачного осені
який не читали але засуджуєм
і ти немов перед довгою темрявою
підфарбовуєш губи червоним
цілуючи розмоклу троянду
а троянда тримає схрещеними
мов пальці свої пелюстки
щоб все вдалося
бо крутяться голови рулетками
круг власних сумнівів
бо спогади плутаються
в часі та свідченнях
бо час відшаровується
кірочкою із ран
і лиш метелики-одноденки
утеклі із животів коханців
лигають до забуття
нектар в генделиках клумб
і вже вітри виводять їх попід руки
попід крила
одного за одним
у безмір ночі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2023
шшшарудіння в траві
шшшерехи листя
шшшурхіт пташиних крил
перемикаються мов частоти
несправного радіо
а я від учора шукаю
рожевий зародок мови кохання
передчасно зірваної
вітром із губ
для цього тепер мені слід:
відгорнути кілька шарів кори
прирівняної до тиші
якими повторно обросла
усім на злість
сопілка покинута у дровітні
змусити захлинутися
власним сміхом яблуко
надряпавши йому
соковиту усмішку
видресирувати
ведмежатко джмеля
щоб не штовхаючись висіло
у черзі до квітки
й тоді вже
вернуся знову
до губ твоїх
не з пустими губами
06.05.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2023
хтось жартома переназвав
птахів іменами риб
і ніби навмисно
зимове небо просипалось
сніжним планктоном
над міськими провулками
по чорній цераті ночі
ковзає місяць зі слідами побоїв —
чи впаде він розбившись
дзвінкою тарілкою на друзки
знайомим для наших грудей звучанням?
тримаємо кулаки
за повне розмінування
пташиних стежок у тутешньому небі
бережемо рештки
втертого в щоки проміння
чекаємо
поки червивий м’якуш перестиглого снігу
врешті не буде виведений
на чисту воду
а тоді —
хтось покличе риб іменами співочих
і ритмічним хлюпітом озветься йому ріка
і буде вкотре нас переназвано
на інший лад
іншою мовою
інших нас
12.02.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2023
спросоння
марно шукав уявну кнопку
щоб вимкнути гавкіт дворового пса
ранішньому снігу під кроками
теж заїло платівку —
зрештою все що не вимикається
робитиме нас сильнішими
як час
як біль
як рівне глибинне дихання
у флейту розщепленого
під серцем ребра
зимові дерева —
мов кістяки торішніх віршів
кожне мовчання прагне бути почутим
в кожному слові ніжність
застряг на початку ніж
нема коли розтинати ним шви
накладені хрестиками
на рани церков
нема коли прикладати його
до губ на морозі
ніби посвячуючи в лицарі
примерзлі до них слова
що встояли проти вітру
нема коли сумувати:
вже підтікають хмарні сховища снігу
мов холодильники
від’єднані від зоряних розеток
вже цей неритмічний капіж
не дратує годинникарів та педантів
вже внутрішній голос
присягнувся на правій легені
говорити правду лиш правду
й нічого крім правди
02.01.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2023
проміння в зимі охолоджується ще на льоту
ламає на кризі собі ключиці
сльозогінний вітер поколює очі —
сльоза замерзає також ще на льоту
ми вдвох ідемо тримаючись
під’єднані пальцями одне до одного
ми говоримо тихо й уривчасто
наче обходимо чорним ходом білу німотність
ми ще несемо за старою звичкою
нашу тривожну валізку пам’яті
ось з неї рине ота невитравна ніч
схожа на фільтраційний ворожий блокпост
де з підозрою вивертають кишені пам’яті
перевіряють світлини спогадів
просвічують груди інфрачервоним ліхтариком
на наявність серця
ось місяць з тієї ночі
навколо себе димить розсіяним світлом
ніби в нього влучили теж
ось — буклетиком у нагрудній —
медичний порадник при обмороженнях:
кірочку крижану із серця не слід здирати —
нехай сама
25.03.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2023
калюжі проступають на розбитих асфальтах
ніби мутна підземна ріка
шпигує за грудневим простором
сотнею своїх очей
я вглядаюся в обличчя хлопчаків
які гасають навколо калюж
мов шукаю своє дитяче лице
щоб попередити про стеження
щоб відвернути лихе
а вони не зважають на мене
лиш викрикнув хтось один
«стрибай із нами діду»
і мені так самотньо від того «діду»
а їм так весело
і ось вже і я перестрибую ці калюжі
разом із ними
швидше швидше швидше
наче це якийсь безладний танок
під гупання жилок
в ритуальні тамтами скронь
далеко не зразу але помічаю
які вже дорослі обличчя в тих хлопчаків
їхні залисини їхню сивину
я силуюся згадати і не можу
чому я тут для чого стрибаю
через калюжки талого снігу
поверхню яких заливає сонячне сяйво
а отже — єдина думка яку вдається вловити —
завтра після морозної ночі на цьому місці
під ногами хрустітимуть
кірочки світла
23.01.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2023
повінь відступає
лишаючи по собі у траві
розбите на краплі серце води
вербу посивілу впродовж однієї ночі
присоромлені водяні лілії
що почувають себе манкуртами
серед польових квітів
на притихлому березі
мокре листя сохне на вітрі
вертаючи собі дар шелестіння
риби скидають луску на металобрухт
передсвітанкова мла стоїть на порозі у світла
прощається з ним і перепрошує
перепрошує і прощається
ні
це не скло води заломлює
перше промінне світло —
це світло ламається
ділячись собою немов хлібиною
але печуть в животах
обвуглені корінці сонячних сплетень
але ниють лопатки застряглими лезами
але ріка це поріз краї якого
ніяк не зростаються —
спливає по течії баговиння
вертається проти течії каяття
10-11.03.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2023
вітер зализує язиками протягів
своє намозолене тіло
в повітрі застрягає розгубленість
мов чобіт в березневому чорноземі
метляються
обірвані лінії електропередач
ніби намагаючись запустити
величезне невидиме серце
а ти вболіваєш щоб їм вдалося
поки твій вчорашній погляд вертається
із задзеркалля віконного скла
і не впізнає
тебе сьогоднішню
сонце потрапляє в кімнату
крізь візерункову фіранку
висвітлює частину площі шпалер
половину твого лиця
якоюсь рваною геометрією
трапецій прямокутників ламаних ліній —
все змішалося не роз’єднати
в світлі і тіні одночасно танцюй
поки чиясь долоня не зважиться зупинити
поки хтось не вимовить вголос
що сонце на поверхні сльози
бліде мов китайська підробка
жодних оцінок жодних передбачень
щодо подальшого ходу весняних дій
лиш сарафанне радіо повідомляє:
на окремих гілках вже проклюнулись
маленькі драконята бруньок
18.03.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2023
от би —
ввімкнути запале сонце на біс
над рікою що зрошує поле зору
знов споглядати
як світло врізається у ландшафт
мов сенс у завуальовану мову
шпигунів і пророків
як пожовклий лист пливе
мов судно під чужим прапором
як з присілою на очеретину бабкою
ціпеніє час
от би
слухати теревені старого рибалки
про те що любити —
це бути рибою в мить коли вона
вискакує на метр
над золотистим світінням поверхні води
перш ніж знову піти
де темно і глибоко
от би
уявляти що серце
отак вискакує із грудей
і червоним дроном блукає над берегом
поки лезо обрію не відміряє сім разів
поки за кадром не стануть видимі знов
черепи порожніх будинків
всі як один — пробиті
12.03.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023
ось так виглядає осіння невизначеність:
жовтий листок над головами
мов підбитий палаючий безпілотник
в який вдивляємося щосили
й не можемо розрізнити
на чиєму він боці
ось так проявляється сумнів:
саперськими роздумами
про пливучі павутинки —
яку з них здмухнути першою яку другою
яку облишити в спокої
ось так проявляється омана:
бутафорським актом самоспалення осик
несправжнім вогнем
несправжнім гасінням
притули до очей сухоребрий листок
що аж просвічується на сонці
поглянь крізь нього
наче крізь прилад осіннього бачення:
ось щось давнє і перелітне
збирається в повітрі як дим
над всіма запасними стежками
ось наші силуети супроти
мов недбало наліплені
на шкільній аплікації —
завеликі щоб оминуло
й замалі щоб змогли
збагнути
14.03.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023
крізь серпанок хмар
сонце видається коротко стриженим
можна дивитись не мружачись
можна розтиснути кулаки й підіграти
цьому вдаваному палатному спокою
де навіть підземне потойбіччя
крізь локатори жоржин
підслуховує шлюбні гони вітрів
а ті міряються плинними павутинками
які поблискують срібно й піднесено
ніби до реінкарнацій були просилені
в натільні хрестики
й тепер пригадали
а те що пригадуєш ти
краще не жебоніти на вухо жоржині
жодній жоржині у жодному світі
просто сиди і дивись
як світло танцює босоніж на шершавій корі
як проливається за комір і в рукави
і підморгує всім підморгує
крізь дірочки — не від цвяхів —
в кленових долонях
29.01.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2023
в галактиці лісу все обертається коло сосен
кружеляють над верхівками чорні птахи
мов клапті піратських прапорів
снують павуки що родяться вже старими
бо не пускають іншої нитки крім сивої
блукаю між сосен як на денці всохлого моря
як на цвинтарі замулених кораблів
де безладно розкидані спогади
наче речі з пробитих трюмів
де в смиренні завмерли соснові серця
обмотані річними кільцями
мов поясами шахідів
чи пробудяться
чи визнають мене своїм серед своїх
якщо груди мої зсередини вже давно
вкриті колькою глицею?
ось вони — майже вивернуті тепер
схожі на місце де трапилась серцетроща
де на стінках дряпались дати та імена
всіх з ким був і є однієї хвої
13.04.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2023
якщо придивитися здалеку
на темно-зелений камуфляж бору
то просвіти в нім нагадуватимуть
прорізі від ножових
але варто ввійти всередину
то можна побачити як світло
в просторі поміж соснами
то яскравішає то бліднішає
ніби дихає ніби живе
ось воно змістилося на пів стовбура
з’їхало з гілки на гілку
ось падає на глицю
й її строгі зелені відтінки м’якшають
ось оприявнює павутину
розтягнуту між сусідніми вітами
наче рештки розпущеного на нитки
сивого серця
крізь цей павутинний трафарет
можна окреслювати поглядом кола на сонці
великі й малі
рівні й не надто
та блукати ними блукати блукати
вириваючи себе за коріння
з підземної тьми
18.01.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2023
мати прагнула розділяти біль
мати прагнула розділяти яблука
та молодший з хлопців
ховаючи своє за пазухою
тікав на горище
де крізь віконце спостерігав
як сонце повагом котилося
над сосновим лісом напроти
ніби приглядало собі пару милиць
чи просто боялося послизнутися
саме тут
він споглядав
так довго так пильно
аж кольорове яблучко
влягалося за пазухою
червоним боком до серця
зеленим до лісу
аж мертвий птах
зі світлим огруддям
злітав з амбразури глиці
і зависав над нею —
ще до падіння
аж на мить
розсувалися сосни
й виходив тато
і руки його були
по лікоть у світлі
12.01.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2023
побачити
ультрафіолетовий спектр бузку
вислухати
пульсацію на сонячних артеріях
відчути на шкірі
проміння розгніване й проміння розніжене
запустити під повіки
зграйку кольорових плям
задивившись на сонце
запустити у передпокій пам’яті
зграйку кольорових снів
задивившись на тебе
уявити медову бурульку
що тане на сонячній бороді
любити як дихати
розстібнувши
верхній ґудзик на серці
27.03.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2023
час перестає вимірюватися
хвилинами й годинами
робочими днями
навіть положенням сонця
час тепер міряємо ось так:
за триста слів — сутенітиме
чи п’ять дотиків після
чи два твоїх погляди тому
час тепер мов волан в бадмінтоні
рухається не лише повз нас
а і від мене до тебе і навпаки
або як пісок що тікає крізь мої пальці
але — у твою долоню й навзаєм
ось тобі моя долонна пустелька
ось мені твоя
під двома світилами під одним небом
завмирають у позачассі
оманливім
як пакт підписаний подихом на склі
бо ж чую чую
розбинтовуючи білу ковдру
з архітектури твоїх ключиць
як в саду за зачиненими грудьми
відкрита рана персика сочиться світлом
відкрита рана смородини витікає темрявою
бо ж чую чую приклавши вухо
до південного сходу твоїх грудей
як пульсує секундна стрілка
на циферблаті серця
29.03.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2023
від учора у передмісті
півнів перевели на зимовий час
а ми тримаємось за поручні спогадів
обличчями до напрямку руху
й житіє нині мов орхідея
що випнула коріння над горщиком
й так зависла
вітру не вдався бліцкриг по зриванню листя —
на парк тепер чекає довша облога
двоє на лавці прогнозують напрям поривів
слинячи одне одному
цілунками губи
світ божеволіє
божевілля світає
клен роздає дармовисами прапорці
шрами прикрашають дубову кору
а березова відшаровується
шкурою далматина
слова з пересохлого горла шурхотять
лягаючи на лобове скло мовчання
переходжу осінь на жовтий колір
пришвидшую кроки
наздоганяючи серцебиття
17.03.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2023
ми засинали поряд
не зашторивши вікна в спальні
й мерехтіли зірочки ніби від стусана
в небесному оці уявного папараці
що навів на вікна цілісінькій місяць
мов об’єктив з безперервним спалахом
і я сказав тобі що якби
уявити місячний голос
він звучав би як крик крикуна в пустелі
як посвист затупленого серпа
над пустельним безтрав’ям
а ти додала що він міг би звучати
і як колискова для іконного малюка
якби звабився лункістю церковних бань
мов догори дном перевернутих
велетенських посудин
ми засинали поряд
не зашторивши вікна в спальні
й на наших вустах мовчало
місячне світло
21.03.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2023
на чиє зачекалась повернення
та що танцює вночі на березі
аж ключиці висвистують у повітрі
й підвісними містками над часом
колихаються передпліччя
аж ріжеться наскрізь голос
і розходяться шви терпіння
заґратованих ними ран
проливаючи на розведене місячне світло
серцево-серцевий колір
з врожаю найбільш гіркого року
щоб стало маснішим за дотики
ринкових патрачів риби
щоб змогло запліднити знов
передчасно вигорілих світляків
розсіяних в грудях найближчого лісу
де консервативно настроєні сосни
морщать кору проводячи обшуки в пам’яті
але не пригадують ночі тривалішої за цю
де тільки та хто й сама танцює щоб не погаснути
зможе перетанцювати місячне світло
яке тремтить на поверхні води
15.08.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2023
жінки вичерпують час із ріки
чекання припнуте на ланцюгу кіс
поламані кістки поглядів не зростаються
давно відквітли плечі над плесом
жінки вичерпують воду з води
птахи-потопельники лишають крила на березі
цикади ворушать колючі дроти в горлянках
звурджується місячне світло пліснявіє від вогкості
жінки вичерпують крик із води
вода ціпеніє від їхніх долонь
вода кричить в товщі своїй
і крик стає течією
розходиться колами де-не-де
розлітається бризками над поверхнею
холодними і безгучними
вужем вивертається пам’ять ріки
шліфує серцеві поверхні берегового каміння
жінки вичерпують лиця свої з води
невичерпні як біль
03-04.08.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2023
чи забуду колись
як вогонь пійманий на гарячому
винувато лижеться
як сполохана вода розмиває своє ж лице
як прозріння собі вистукує костуром шлях
чи забуду колись
як формується сузір’я звіра
з іклом молодого місяця
як замітає вітер сліди відлітання
як в дитинний словник вростають
тіні завчених фраз
чи забуду колись всі неточні слова свої
мов ріка забуває шепіт дощів по плесу
мов нехтує вогонь іскри вигаслі у падінні
чи забуду їх — до чистоти болю
бо той — дослівний
31.07.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023
вже світло наче дайвер в тьму пірнає
і все що так страшило і вело
відмичкою шкребе замок до раю
біліє аж від заздрощів вино
із ягід темних із тієї ночі
в якій горить горить уже печаль
мов нафта димом чорним — не зурочить
як перетне дорогу невбачай
стеблиння трав несе зелений шрам
від перших перемелених асфальтів
і клен стоїть на вахті чи на варті
аж лопає від гордості кора
вже зорі тут пролуплені — ку-ку
серйозні і великі наче діти
що кліпають очиськами до світу
і крутять світ мов іграшку ламку
а ти як та трава стоїш торочиш
про те чого немає і що є
серцебиття ламає груди ночі
а ти не віриш досі що твоє
24.04.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023
проливається дощ
не в змозі зібрати докупи
свою роздроблену сутність
вкорінитися на поверхні очей
занурити мокрі руки в мурашники
виліплені на спині
з відсирілого пороху й тривоги
це безладне жонглювання колами на воді
ніби сліпе тицяння
безкостими цівками
в пошуках прихованої кнопки плеса
яка зупинить течію
або поверне її навспак
або ввімкне м’яке придонне світло
майже лебедине
майже невловне
майже незаймане
опісля
буде ніякова пауза
буде туман бродити привидом випалого дощу
буде роса його розвіяним прахом
будуть жіночі пальці п’ятьма розвідниками
шукати навпомацки чиєсь лице
холодне розмите заціпеніле
й тихо підшкірно радітимуть
коли не знайдуть
08.10.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2023
дичавіє сад
густина місячного світла вимірюється тепер
в нетлях на метр кубічний
племена бур’янів загрузли у міжусобицях
шкіра яблук дедалі морхне
вже не конкуруючи за вуста
дичавіє покинутий сад
заростають сопілкові отвори бадилин
роса на колючкових віях реп’яхів
тримається до полудня
в льосі тече прогнила діжка з вином
вже звичним для ґрунту кольором
і щучі духи кишать в підземних струмках
і звикле коріння вже не сахається
навіть розніжене і примхливе
як в останніх троянд
з червоної книги саду
дичавіє простір
на лозі яка кріпить
зламану обстрілом ключицю веранди
виноградини зріють
темні від гніву
22.01.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2023
в темному небі
серед однакових зірок
зростає гидке каченя місяця
жовтою кров’ю кульбабок
вимащена левада
вітерець родом із гір
продався долині
за тридцять метеликів
веслує тепер ліниво гребе
розсуваючи траву
ніби хтось має вийти
з її зелених вод і ніяк не виходить
бо розбите на друзки скло роси
застережно розсипане зусібіч
як знати де лиця в яблук де спини
чим повернуті одне до одного
ота кругленька пара коханців яка звисає
з найближчої гілки
зрушую рівновагу простору —
зумисно зриваю одне із яблук
розкручую дзиґою і кручу
поки від тривалого споглядання
не починає рябіти й паморочитися
поки не заходиться обертом світ навколо
ніби знову зростає у грудях серце
червоним лебедем
28.04.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2023
надоєний місяць стоншився до серпика —
комашня стає у чергу за молоком
бродячий пес
нюшить сліди промінців у повітрі —
знеживлено до світанку
сонячну батарею кульбабок
чорно-біле кіно ночі
увиразнює найвагоміше —
якщо глибина мовчання
вимірюється кількістю несказаних слів
то яким проваллям мовчу я до світу
досі не розповівши
про скаменілі рештки викопних риб
застряглі в моїх пустельних грудях:
риби-меча
риби-молота
риби-серця
21.03.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2023
Тиша така, що на хриплий скрадається голос,
кряче на гілці шериф про вологу і пізню
ніжність, що наче хлібина, навпі́л розкололась,
наче остання, що ділить на до і на після.
Тиша сьогодні спізнилась на декілька ноток,—
різаних, колотих, мов викрадалась троянда.
Вирок для листя опалого: жовтому – жовте,
як і вітрам, що під ранок хитаються, пряні.
Тиша нарешті зламає годинник настінний.
Все, що пульсує, — здригнеться собі ненароком.
Тиша – це вітер, який колихатиме тіні —
контури нас, переписані темним капслоком.
Що їм, проявленим, дуті вітри у законі?
що їм, поземним, ця тяглість, довічно лютнева?
Заграва кров’ю вливається, наче спросоння
Бог розтирає кавалок затерплого неба.
15.08.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2023
Колють вії повітря — до дір, до снігів причинних.
Пісня нам забезпечить алібі в тиші вулиць.
Щось засіло у тьмі — вже не наше, але нічийне, —
артефактом зим, як підписана кров'ю куля.
Проникає в доми сніг непроханий на волоссі —
вже не випустиш крізь кватирку, немов комаху.
Нас обабіч витурює пам'ять, поглянь-но — ось ми,
дві живі сльози, що змахнулись єдиним махом.
Де розбитий ліхтар — нам пітьма перетне дорогу,
наче кішка чорна, з пантерною мастю серця.
На щоці твоїй сніг позбувається остороги,
і така коляда тонка — аж по слову рветься.
07.01.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2023
задрімай в бомбосховищі сестро
хай насняться тобі:
лебеді з рушників
в номерах готельних
інші птахи вгорі що не діляться
на ворожих і наших
море яке накочується
хвилями не ударними
у нічному небі над укриттям
з лего зірок нині годі скласти
фігури сузір’їв
не вивихнувши їм суглоби
не зламавши ненароком Лебедю
праве крило
не схиливши Терези на свій бік
не залучивши Водолія гасити
полум’я над нафтобазою
засинай в бомбосховищі
його камінне небо витримає усе
крізь опущені темні повіки
ми все одно
просвічуємось одне одному
це вже сон чи ще ні — не втямлю:
хтось такий схожий на тебе
розмотавши нам кулаки
сплітає з усіх бинтів
біло-червоних лебедів
08.03.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023
чи будуть висміяні спроби очерету
засклити власні прогалини
рідким склом дощів
відправити запах надламаних стебел
на протилежний берег поштовим вітром
не зірвати тривожним шелестінням
з висиджуваного яйця
чеку водоплавної птахи
бачиш
зрослися животами мов сіамські близнята
тихий лебідь зі своїм віддзеркаленням у ставку
нерозлучні до першої криги
в солодкій ілюзії несамотності
ось так він вигинає довгасту шию
вмощує позручніше затерплі крила
нахиляється над водою
ось так ти сама говориш до вітру
і чуєш у відповідь
мій голос в своїх легенях
який вже не вимовити — тільки викашляти —
та й те із кров’ю
ось так схиляєшся над колискою пам’яті
і збиваєш на її дні лебединий пух
щоб м’якіше і тихше спалося
поки риба яка спливає то тут то там
хлюпітливо сьорбає світло з поверхні води
поки світло на поверхні води
тримається піаністичними пальцями променів
і не тоне
поки в грудях твоїх і далі я мовлю
ненавмисно перебиваючи серцебиття
22.10.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023
***
осінь цьогоріч проявлялась раніше звичного:
ще коли попіл збирався в перелітні зграї
над вигорілими пшеничними полями
ще коли кавуни наливалися кров’ю
в південних баштанах
ще коли жовта міна в чернетці ранку
вибухала чимраз пізніше
а ми і далі пручаємося перетворенням
попри магнітики спогадів
на холодильниках пам’яті
з назвами усіх поруйнованих міст
де не були й ніби були водночас
а ми і далі — попри різкість рухів і почуттів —
із впертістю старого наглядача маяка
опираємося згасанню світла всередині мови
її механічному перекладу на осінню
вже кора з корою
звіряються передчасними зморшками
вже дерева готуються до приниження
вже відкривається друге дихання у вітрів
на нічних марафонах
а ми подовгу вдивляємося у сонце
аж поки перед очима не починають
пливти та блимати ясні кола
мов оприсутнені лики усіх
померлих за світло
13.07.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023
1
ось метелик розгорнув шифровані крила — читай
ось очерет готовий шуміти — дихай
ось вода тремтить в передчутті долоні — торкайся
сполошилась колонія сонячних зайчиків
дзеркала на воді тріснули
жодних чудес жодного задзеркалля —
ворог вдирається у пейзаж
прагне зчитати метелика — той блякне
видихає в очерет — той не рухається
занурює пальці у воду — холодна
ворог мружиться
очі його до світла не звиклі
ворог гукає —
небо мовчить
земля мовчить
над мокрим висолопленим язиком ріки
повільно перекочується сонце
мов капсула з ціанідом
2
скільки не ловитиме ворог світло
що на долоні сідає немов метелик —
у стиснутих кулаках буде темно завжди
там зростають чорні птахи пітьми
що прагнуть вимовити слово «кара»
але весь час затинаються після «кар»
з профілем як у винищувача
з очима осклілими
з хрипкістю туберкульозника
ворон ворогу ока не виклює
але не погребує звити гніздечко
з уламків сердець антрацитових
і сам впаде з підбитим крилом
на жовтих полях під прорваним синім дашком
де соняхи з повним боєкомплектом насіння
зіницями гнівними небо пильнують
зінично-ракетним військом
3
місячне світло грубими скибками
лягає на зачерствілу землю
хрум хрум стираються зуби
ворожих гумових підошов
місцевій траві сниться
жовта і героїчна смерть
від серпа місячного в косовицю
трава прокидається
в холодному поті роси
кущі рвуть коріння на голові
витягають себе за нього з ґрунтів
мінують землю згірклими ягодами
для чужих круків
на декілька півнів
спізнюється світанок
після ночі довшої за усі
обрій народить двійню
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023
дихаймо разом у вітер
який захрипне
пролетівши розбитими вулицями
де літери з магазинних вивісок
лежать на землі абеткою для гайвороння
де діти мужнітимуть швидше
ніж обростатиме іржею
металеве осердя їхніх іграшок
де хвора на мох шкіра каміння вкаже на північ
а обвалена стіна місцевої школи — на схід
де могли би мати найвищі бали
з геометрії вирв на асфальті
усі хто лишиться
дихаймо разом у вітер
один на всіх
він збирає видихи мов пожертви
для порятунку шкільного паперового змія
що прямує на чорний дим в промисловій зоні
може винесе його якнайдалі а може ні
може це просто наша наївна примха
наче справді є ще якась різниця
в місті де голос ув’язнений у гортані
де порожнеча не відчиняє на стук відлуння
де головний колір цього сезону —
червоно-роздряпаний
всіх відтінків
12.06.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023
під лисячим кольором листя
каміння тверде й холодне
не розм’якає від ніжності
навіть якщо класти на нього свою долоню так
як кладеш на живіт вагітної жінки
на дев’ятому місяці року
в пісковому годиннику простору
де сиплеться листя замість піску
і навіть якщо вслуха́тися так
як вслухаються риби у пульс води
навряд чи вийде дочути шарудіння
викорчуваного осіннього язика
нероздільного в сутності але роздвоєного
мов крик і відлуння від крику
мов грім і блискавка
мов серце і тінь від серця
важка
неторкана
кам’яна
17.09.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023
розворушується мурашник сонця
зрання розповзається довкола
світломаскувальний режим грудей
щось і далі ховає всередині від усіх
біля сточеного олівця пня
дубового кольору
лежить відстріляна гільза жолудя
сумно обом
язики променів зализують рани кори
незализане лишиться найтемнішим
провертається встромлений в рану промінь
із болем та ніжністю
хрипкий пернатий
з річними кільцями рубців на голосових зв’язках
заливає в горлянку вітер поміцніше
бродить здичавілим псом життя
відкладене на після війни
поволі стирається ім’я
на вицвілому нашийнику
07.04.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2023
***
вже відчуваємо
як час витікає без кровоспинних
як від ударної хвилі крику крихкішає простір
як оскомляться розтоптані туристичні маршрути мови
вже відчуваємо
як дихання збивається в зграї
як почуттям припиняє личити стриманість
як вічнозелені байдужі до листопадів
як кремом проти зморшок розмазана живиця на їхній корі
як ще бережуть рожеві спогади всередині всохлих пуп’янків
старі незірвані діви троянд
як тополі знаками оклику лиш підкреслюють невимовність алей
як ніяковіють освистані вітром вуличні музиканти
як переступають могилки дощів перехожі з чорними квітами парасольок
як перший сніг вогнегасною піною скоро закриє сезон пожеж
як слова на захист свободи наїжачують голки наголосів
як марно просяться розпелюститись кулаки
як день сьомий завершується прикладанням рани до рани
як темрява ставить підніжку погляду
як хочеться світла в кінці світла
як чухаємо сторопілого звіра мови
за вушком ножиком:
нехай не лишається осторонь
нехай кровить
27.07.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2023
хроніки зими холодні та довгі
паляться дрова споминів
відганяючи страхи
наче виголоднілих вовків
на яких місячний вітер вночі виє першим
діючи на випередження
колують містом чутки
ніби термос з глінтвейном біля вогнища
про хмари чорні мов жарти гробарів на перекурі
скупчені в повітрі над міською площею
на черговий несанкціонований мітинг снігу
про посередницьку місію стурбовану
негуманним поводженням у полоні
яка закликає затичку у роті страждальців
зліпити з трояндових пелюсток
про смуток який прилипає до днища пам’яті
мов непотопельний корабельний молюск
і подорожує з нею крізь час
нелегальним мігрантом
хроніки зими холодні та довгі
мов затерплі пальці вуличного піаніста
які ніяк не можуть зсунути убік
тишу що притисла запалі клавіші
13.02.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023
тануть сніги
ріка гладшає в талії
ламай зачерствілу хлібину голосу
ділися з ближнім
злизуй з потрісканих на морозі губ
присохлі рештки черешневої мови
на залитій сонцем гладі
занур лице під студену воду
проступи для риб на мить
іконним божеством
може принагідно вдасться
розгледіти серед мулу
на котромусь з гострих камінців
нерозчинену сльозу
що перезимувала в спокої й тепер
проситься назад до ока
тремтіти й мінитися
мінитися і тремтіти
може вдасться розгледіти
прогниле днище затонулого човна
обплетене баговинням —
холодним
липким
цупким
на дотик
ось він який — тепер ти знаєш —
дотик мовчання
2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023
місто забудовується так щільно
ніби чинить облаву на вітри
втілює план перехоплення
найменшого протягу
наближається коляда
торкається міського простору обережно
наче боса нога поверхні гірського озера
наче метелик своєї першої квітки
небо рихтує до заслання
щораз нові миротворчі контингенти
білих чоловічків снігу
місто поволі прокидається
залоскотане різдвяними співами
обабіч міських алей
похилили голову ліхтарі
наче жебраки на промислі
а в кутиках очей перехожих
навіть під час сміху
стоять на сторожі вартові зморшок
архітектура міста затерта
ніби посуд у студентській їдальні
не відбілюється жодним снігом
ба навпаки
сніг у проталинах зяє чорними дірами
на місцях де перед тим притулялася
п’ятипала зірка
чиєїсь долоні
27.12.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2023
поки вдих і видих зберігають нейтралітет
голос починає свій шлях самурая
з піднебіння у піднебесся
шереги обрізаних зимових дерев —
письмо ієрогліфами східного бога —
нітяться через свою голизну
як нітилася би нічка
позбавлена темряви
вітер розгойдує гілки
мов палички диригентів
перед глухим оркестром
вітер дме і сніг з гілок
осипається в конічні замети
наче ідеальні мурашники
для мурах-альбіносів
а деякі зі сніжинок
мов катапультовані камікадзе
летять на теплу поверхню щік
вертаючись блудні додому
згадавши як були слізьми на очах
до того як втекли й проминули
повним колом води
голос стелиться по склепінню неба
відлунює обережно
ніби боячись спровокувати
черговий снігопад
14.07.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2023
ноги любові
кроками на снігу риплять
ніби виводять поводирем
підземний вітер
на найближчий колодязь
руки любові
розламують навпіл черству хлібину —
отак тріщать усміхаючись
сухі й шерехаті вуста печалі
серце любові
розсунувши ґратки ребер
викочується на сніг
гігантською горобиною
віддаючи червоний м’якуш птахам
відпускаючи їм
гріхи неперелітності
голова любові
навмисно відтята
щоб виросли замість неї
дві
06.11.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2023
зима м’якшає
і сонце дедалі більше
вганяє у страх пополотнілі сніги
й з грюкотом падають долів
заточки бурульок
мов складається зброя
приреченим військом
зима м’якшає
денні вітри тепер стримані
ніби прилюдні розмови
але нічні ще туляться носами
до міжвіконних щілин
ніби мерзлі мандрівники
у пошуках притулку
в ніч
у яку вивільняються наші страхи
і спиться чуткіше
за сон перелітного птаха
що дрімає в польоті
в ніч
у яку пливе підсвічуючись місяць
що немов глибоководна риба
народжується і вмирає у темряві
в ніч
яка болить але приносить полегшення
ніби вирішальна куля
що влучила лиш у плече
зима м’якшає і сонце
саморозпалюється дедалі сильніше
мов шаман під час ритуальних танців
і вже скулена у снігу вода прочуває
своє передчасне звільнення
19.01.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2023
антиосінні заворушення
почалися
з примірянням нагорі
піхотою дощових крапель
білої панцирної броні
з альфа-вітрами
які заметляли безладно
наче бички на родео
намагаючись скинути зі спин
легкі вітрильники залишкового листя
на голови старих ліхтарів —
родинних склепів кількох
поколінь лускокрилих
з ломкою голосів
у дрібних протягів
набуванням ними
хрипких грудневих ноток
з тишею яка шикується
на межах окликів продавців метафор
які тиняються з набитими
горлянками незужитих слів
наче пелікани з тижневим
запасом риби
з ночами які
видовжуються до найдовшої
мов присвяченої власній річниці
на яку можна викопати
з білячого сховку торішній жолудь
мов капсулу з посланням для нащадків
і розкрутивши важко зітхнути —
аж з гирла губ
втече ще один травмований подих
щоб впасти у вітер
і не вернутись
2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2023
він тут чужий —
жовклий листок на днищі чобіт
занесений в гавань дому
на причал килимка біля входу
що буде йому шорсткіше
ніж гостра суха трава
на звичній смузі приземлення
він тут чужий
як не вкладай його в книги
з такими ж пожовклими сторінками
як не латай ним тріщинки на стіні
мов на корі деревній
мов на місяці
мов на вірі
загорни в нього жолудь
з якого зірвана шапка немов чека
все одно у таку вологість
будь-який порох всередині вже відсирів
будь-який із вогнів холодний на дотик
загорни в нього шишку соснову
з такою різьбою — аж можна вкрутити
в найглибший з плафонів
в найстарший розлом у грудях
отой що зліва
коливається гола гілка на вітрі
мов палець в погрозі
націлений в місячну прорізь
перед сном
прочиниш навстіж вікно
випустиш жовтий листок
видуєш осінь застряглу поміж шпалер
знімеш хрестик натільний й накинеш
на серпик місяця
щоб сяяв до ранку
31.10.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2023