| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Завтра. Ти мене набереш, тихо скажеш: «Привіт, як справи?»
Я тихенько всміхнусь і скажу: «тобі правду, чи як?»
Скажеш: «правду, мабуть», буде голос безмежно ласкавий
І як завжди прекрасний – це дуже хороший знак…
Я спинюсь, закурю. Зрозумію – не варто мовчати.
Видихаючи дим, втамувавши серцебиття,
Я скажу «Все життя, що без тебе – суцільна палата.
Психіатри кругом. Руки зв’язані. Без вороття…»
Ти всміхнешся і скажеш «у тебе, як завжди жарти…
А насправді як справи? Хоч трохи мене пам’ятаєш?»
Ех, дурненька, повір – сумніватись не треба, не варто,
Я чекав, наче дива, коли ти про мене згадаєш…
Я люблю тебе, чуєш? Люблю тебе, миленька, рідна.
Я безмежно сумую, чекаю дзвінка, наче чуда.
Ти потрібна мені, мов повітря ковток ти потрібна,
Неймовірна моя. Тебе завжди любити я буду…
Ти мене набереш. Завтра буде прекрасним і світлим.
Голос твій, ніби диво ніяк не стомлюся чекати.
Я чекаю тебе, як чекають солодкого діти.
Я люблю тебе. Вірю що ти набереш мене завтра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2015
Ми сміємось, книжки читаємо,
П’ємо пиво й холодний квас…
Ми до ранку містами блукаємо,
А вони… Помирають за нас…
На кордоні хортів ціла зграя,
Всі чорти збунтувалися там.
І лиш диво, лиш Бог помагає
Козакам, українцям-братам.
Там війна, там лютують всі демони світу.
Знов нестримно і гірко кров’ю ридає земля.
Там немає добра, там ніхто нас не буде жаліти.
Не врятують слова – їх немає кому промовлять.
Зовсім близько, ось там, помирають герої щоранку,
Небо сипле дощами, сльозами вмивається мати…
А у нас тут все добре – такі ж неймовірні світанки;
Ми продовжуєм пить, веселитись, співати…
Зовсім поряд, за крок, ми героїв хоронимо тихо,
і ридає Вкраїна, ридає гіркими слізьми…
Хоч вони й залишили дітей, жінкам на утіху,
Але ж діти хотіли би бути щасливі, як й ми…
Помирають солдати в кривавій безжальній війні.
У закритій труні ми ховали героїв не раз.
Люди часто вмирають, але дуже прикро мені –
Бо солдати вмирають за мертвих морально нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588303
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.06.2015
І знов такі ж пишу слова,
В блокнот, що пахне кавою,
А ти ж найкращою була,
Тому так часто згадую…
А ти була для мене раєм,
Моїм спасінням в дні журби…
Хоч рими і нестерпні – знаю!
Але ж… Присвячені тобі…
Банальні рими, сенс банальний…
Давно вже закінчилась казка…
Її кінець, нажаль, фатальний.
Та все ж… Прошу, почуй! Будь ласка…
Почуй мій крик із темноти.
Мої молитви йдуть до тебе…
Мені потрібна тільки ти
І щастя більшого не треба…
Невже забулося, пройшло
Усе, що завжди нас єднало?
Усе, що поміж нас було,
Невже ти щастя відшукала?
Із іншим… що ж… Прощай, кохана…
Я йду кудись, на край землі…
У серці збільшується рана –
Ми розійшлись, як кораблі…
Ти відшукала іншу пристань,
А я в країні міражів…
Згадай мене за років триста
Й вірші, присвячені тобі…
Я буду там, в країні марень,
Де наша казка ще жива…
Прийди, побач: я мов примара
Сиджу, записую слова…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587856
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.06.2015
Прощай, моя сладкая, знаешь – не важно,
Кем ты будешь завтра, кем я был вчера…
Главное то, что спросонья однажды
Имя мое вспомнить ты не смогла.
Ты заигралась в игры для взрослых,
Рано тебе так, малышка, играть…
В погоне за счастьем, где страстные вздохи,
Стала ты вдруг имена забывать…
Знаешь, мне было ужасно с тобою.
Да, я не выдержал, должен был сдаться…
Мне не хотелось сражаться с тобою
И сотнями тех, кто входил в твое царство…
С сотнями тех, кто входил в твое тело,
А ты ведь одна вошла в мою душу…
Читать ты стихи мои не хотела,
Они ведь правдивы, они тебя душат…
Ладно, забудь, тебе скоро шестнадцать,
Ты не устанешь перчатки менять…
Но мне все равно, я уж стал улыбаться,
А ты… Меня скоро начнешь вспоминать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587855
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 16.06.2015