| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Десь далеко, в Україні рідній,
Паростки щоденно нищить град.
І лунають плачем дзвони мідні,
Кличуть захистити дивний сад.
В тім саду роками щастя квітло,
Водограй веселих мрій співав.
Дарувало сонце тепле світло,
Доки ворон лихо не призвав.́
Клята птиця горе закливкає,
Огортають хмари білий світ.
И здається диво-сад вмирає,
І полином заростає слід.
Тільки ти, сестричко, не журися!
Кришталеві сльози витирай.
Донечку свою визьми, умийся,
В сад іди і зерна назбирай.
Клич усіх: сусідів, рідних, друзів,
По зернятку кожному роздай.
Посадіть усе у чистім лузі,
Диво-сад чарівний пригадай.
Хай всі ваши спогади щасливі
Допоможуть відродити край.
Ти ж на чатах стій, співай грайливо,
До садочку лихо не пускай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2015