Alishka

Сторінки (1/3):  « 1»

Останній трамвай

Поглинає  місяць  вечірню  темряву.  Ліхтарі  світлом  райдужним  мерехтять  повздовж  вулиці.  Стихає  денний  шум.  Вони  йдуть  тримаючись  рука  за  руку.  Долоні  теплі,  сповненні  бажання.  Він  шепоче  їй:  «Кохана…  Невже  так  швидко  час  спливає.  І  знов  розлука».  Вона  йому  відповідає:  «Але  ж  не  назавжди.  Це  час  лише  чекання.  На  деякий  період.  Не  востаннє.»
Зайшли  в  кав’ярню.  Пахне  кава  з  молоком.  Вони  сидять  за  столиком  біля  колони.  Лунає  музика  Вівальді.  Закохані  сидять  удвох.  
Він  подививсь  на  неї  з  смутком  у  очах.  Вона  сміється  і  в  ніщо  не  вірить.  
У  неї  завтра  все  піде  ключом.  У  вирій,  за  кордон  поїде.
Сьогодні  ж  насолоджуються  вдвох.  
Він  дарував  для  неї  квіти  -  оті  весняні  первоцвіти.  І  аромат  бутоньчиків  біленьких,  розносився  мов  шлейф  шанель.  
А  ще  вона  згдала  про  театр:  куди  вони  на  оперу  ходили.  І  на  концерти,  в  цирк  і  вернісаж.  Багато  спогадів  приємних…
«Поглянь  в  вікно»,  –  схвильовано  озвася  він.  Невже  це  він  –  трамвай  останній:  подавсь  по  коліях  гуськом.  Звучала  музика  Вівальді...  Закохані  сиділи  в  парі.  До  ранку.  До  світання.  Вдвох.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614466
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2015


Вишита сорочка.

Вона  для  нього  вишила  сорочку
На  білому  лляному  полотні.
Переплелися  віхами  стібочки
Печалі  й  радості  в  житті.

Калини  кетяги  червоні
На  гесточці  ложились  рівно.
Як  символ  віри  і  любові
Йшло  потихенько  діло.

І  хрестики  маленькії  листочків
На  пишних  рукавах  дубочки
Неначе  в  юності  дзвіночки
Стояли  в  мами  на  вікні.

Вшановуєм  традиції  народу,
Бо  в  прадідів  як  оберіг,
Служили  вишиті  сорочки
На  полі  битви,  й  на  війні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2015


Він дарував їй…

Він  дарував  їй  бархатні  тюльпани,
З  любов’ю  в  серці,  від  душі.
І  цінувала  з  жадністю  романи,
Які  проходили  щодня  у  сні.

Коли  дивилась  в  його  очі  наяву
Не  вірила,  що  більше  не  кохає.
Останню  квітку  я  зірву  йому,
Бо  серденько  чогось  чекає.

Він  посміхнувся…  І  в  ту  мить
Заграли  знову  почуття.
І  як  без  нього  мені  жить,
Коли  думки  рояться  з  каяття.

Але  я  вірю,  що  усе  минає
І  відійдуть  бажання  назавжди
Від  того…  що  чогось  шукає
У  плутанині  навіки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2015