| Сторінки (1/17): | « | 1 | » |
Да, правду говорят,
любят ни за что-то,
А просто - за тебя такого.
Потом в стихе каком-то новом
В сотый раз напишут:
«Любят ни за что-то,
любят вопреки»
Канонам. Иконам.
Стандартам, социальным нормам.
Вот просто! Что – такой!
С колючим, дерзким взглядом,
грубым поведеньем.
Или же самый нежный,
или упрямый и ревнивый.
Для вас он как и прежде –
самый любимый!
Мне нравятся его манеры,
Но иногда бестактность, наглость,
Но я и их люблю.
Однажды ты обидел, я думала,
Что все, - уйду.
Но ты же как и прежде,
Хорошо собой владея:
С объятиями,
поцелуем самым нежным,
добрым словом,
ноткой хрипотцы – как я люблю,
не дал захлопнуть дверь
и удержав, сказал «Прости»…
Да… Правда, любят ни за что-то.
А за что-то свое…
Родное…
Близкое…
И непонятно что - знакомое до боли.
Нет, нет – мы любим настоящих.
Какая разница:
худых, изящных, высоких или нет,
На 5 или на 20 с лишним старше лет.
Да это все не важно!
Не в этом жизни суть!
Живите настоящим
и тем кем вы сейчас любимы!
***
В тебе нашла я все караты.
Ты для меня всех интересней.
Минуты, что не с тобой –
подобны солнцезакату.
Я узнаю тебя в прохожих.
Я слышу голос твой в других.
Я чувствую твое дыханье темной ночью.
Но ты ни на кого не схожий.
Один такой…
Такого больше нет, да и не будет.
Я и не ищу похожих –
ты для меня их всех дороже.
А знаешь, просто мой ты.
Поэтому любимый,
Поэтому люблю…
С тобою как и прежде
запутались в ответе на вопрос:
«За что тебя люблю?»
За то, что ты такой, со всем:
Характером.
Поведеньем.
Взглядом.
Внешностью.
Походкой.
Мышлением.
И вот со всем этим – ты – мое.
***
Любовь не к тем, кто совершенен.
Любовь – это не здравый смысл.
Декабрь 2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862411
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.01.2020
Я так благала, щоб небо не згущалось.
Й проміння сонця не ховалось серед хмар.
Я так молила Бога, все що завгодно, тільки не обман.
Ті темні хмари, не землю – душу затягли.
А злива, то не дощ, то мої сльози градом.
Не вірилось, ну не могли твої рідні, ласкаві очі
Так вишукано, мило мені брехати.
Я ж вірила в усе, щоб ти не сказав. Я вірила!
Наскільки вже могла, тебе з Богами я рівняла.
В моїх очах ти Аполлон щойно зійшовши з п’єдесталу.
Знаєш, ліпше покінчить з собою, а ніж поглинуть пустоту,
Ту прірву, що після тебе у душі настала.
Оце така любов? Навіяна великими словами,
Одами вознесена, звеличена піснями.
Любов – одна з найславетніших розрядів ілюзії обману.
Ніколи не вгадати кого до себе підпустив.
Вогняний дощ безсилля, розпачу і зради
Спалить вщент все, і хороше і погане.
І ти не зможеш більше так любить.
Бо тепер шукатимеш в усьому лиш оману.
10.12.19. Анна Лєвєнцова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862408
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2020
Змінитись би й втекти десь на край світу.
І зрадить принципам зажованим, старим.
Хай все летить до чорта. Вже набридло.
Нам усім просто хочеться - пожить!
Той вік, що Бог нам кожному свій одміряв.
Не як диктують, чи як би написали.
Свою історію писать, свою сторінку мать
І не під кого не косити.
Не зрадь же, Світе, ти свою дитину.
Дай тебе любити, дай тебе пізнать.
І нас прийми, таких як є,
Кожного у своїм цвіті.
Ми різні. У кожного свій шлях, свій вибір.
Не намагайся чимось докорить:
"Той краще, ти невдаха!
Не вірний шлях обрав ти. Пора б і зупинитись."
Ти,Світе, знай. Нам просто хочеться - пожити.
Свою історію писать, свою сторінку мать
І не під кого не косити.
Menestrelia, 06.07.19.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841073
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.07.2019
Кто друг? Кто недруг?
Поймем при случаи.
Порою те, что друзья –
Становятся врагами.
А враг, что редко – это друг.
Как знать? Как догадаться,
Чтобы себя уберегти?
Случай всех расставит на места.
Нам просто нужно понимать,
И к мысли свыкнуть,
Что в жизни так бывает.
Нас предают, а мы теряем.
Наверное, это нас и разделяет:
Кто настоящий от начало и до конца,
А кто туда, где ветер дмет.
Порой сами не замечая
Теряемся не зная –
Как нам поступить?!
Так пусть же в хаосе бредовых мыслей
Выбор человека одержит верх.
22.01.19.
Анна Левенцова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822580
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.01.2019
Уходит тот, кто самый нужный.
Кому нам есть, что рассказать.
Уходят те, к кому хотелось возвращаться
И было бы еще о чем мечтать.
Уходит тот, кто самый близкий.
Кто как никто другой поймет.
Тот единственный кто в этом мире
Смог перейти на «ты» с твоей душой.
Уходят, но конечно остаются.
В своих делах, у нас в сердцах ну и на фото,
Как что-то светлое, нетронутое
И с каждым отдаляющимся годом для нас святое.
Вернуть бы их, хоть на одну беседу.
Душевную, вечернюю, когда все спят.
Поговорить бы по душам о самом сокровенном
И в тишине ночной значительно понятно помолчать.
Они нас слышат, они нас видят,
И куда ни было с нами идут.
Вы думали то ангелы иль случаи
Это они своей рукой нас берегут.
22.01.19.
Похорон Л.Синдели
[i]Памяти Л.Синдели
и Л.Шевченко…
Тем женщинам, которые оставили
теплый след в моей душе.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822578
рубрика: Поезія, Поэтическая миниатюра
дата поступления 24.01.2019
Мы каждый с вами – эксперимент.
В атаку брошены и на распятье
В охапок жизни, на расстрел.
На произвол судьбы без разрешенья.
Кто нас спросил: «Хотим мы?»
Мы тот организм, что в анатомии расписан.
Да, судьбы разные и мы не схожи.
Живем, не зная, как правильно, а говорим – грешим.
Зачем сюда пришли? Как нас выбирали?
Жизнь – это проба, один из вариантов и эксперимент.
А стоит ли, коль на столе экспериментальном
Делать самим его же неудачным?..
02.01.19.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820669
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 09.01.2019
Мы гонимы не кем-то,
А сами собою.
Бежим от чего?
И сами не знаем куда.
Куда кривая выведет?
Явно не в то русло,
Не туда куда надо.
-А надо куда?
-А черт его знает.
Куда нас повлекут,
Куда потянут…
А сами думать
Мы, пока что, не решаемся.
Именно потому – мы будем там,
Где выгодно нас видеть.
И нам похоже что,
До этого пока что дела нет.
Хоть хуже, не комфортнее,
Чаще в убыток даже.
Пусть, нам ведь не привыкать…
10 ноября 2018 г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813436
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 11.11.2018
Ти знаєш, братцю милий,
Тиша наша, що нас з тобой обійняла,
То є та мудрість, що життєва.
Як тільки тиша настає
То все бринить навколо.
Яка глибока! І яка задумна...
В ній мрії, спогади, усе життя…
Коли ти плачеш – вона
У вічі дивиться сумна,
немов та справедливість світу.
Та справедливість, що ніколи,
як не жди – не стає.
А як піднімеш очі, то побачиш:
вона всерозуміюча, спокійна.
І дивно лиш тоді стає мені:
чому раніш її не помічала?!
І лише зараз розумію – ось вона.
Вона, та вічність, що століттями триває.
Вона все бачить, все зберіга:
події, випадки, моменти нашого життя,
і щастя бачить, і не щастя,
і пам'ятає голос кожного, хто жив.
Вона одна все знає...
Нікому не вдавалось їй збрехать.
Тиша все бачить, все чує, відчува.
Магічна сила, що вкутала весь світ.
В ній сховані всі наші таємниці .
Тиша бачить сльози, іноді втіша.
Ми для неї - кожен рідний, навіть - свій.
І де б ти не бував, скрізь вона є.
А як шукати, то ніде нема.
В тиші можна втонути,
задихнутися, розтать.
В тиші можна збожеволіть,
оглохнути й покритись пилом.
08.09.18.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2018
Не разбивайте женщинам сердца.
Им не так легко вершины поддаются.
Пускай они почувствуют себя
Виновницами мира, жизни, торжества.
Не так и много нужно им.
Слегка поправив им мешок тяжелый,
Чтобы им полегче шлось по жизненной дороге.
И чтобы им казалось,
Что в мире такой бы больше не нашлось!
О, мужчины!
Поверьте, женщина на многое готова,
Когда вы верите в нее.
В руках их нежных, хрупких – мощь и время!
Что хочет женщина – она к тому придет!
Они действительно храбры, отважны.
Вы лишь тогда их поддержите,
Словом, сильным плечём, советом, нежным поцелуем,
И теплым взглядом полным страсти до краев.
И подарив им ласку и вниманье,
Вы будете за каменной стенной,
В уюте и любовном изобилье.
Поверьте уж, им хватит на работу,
вас, детей - и сил, и время.
Вы только поддержите их чуток.
А главное не разбивайте женщинам сердца.
Их слезы горьче горькои отравы,
А их глаза – хладнее льда,
Тогда они твердей метала,
И растопить тогда уже не чем не надо…
Не разбивайте женщинам сердца…
6 ноября 2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813357
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.11.2018
То вітер пролетів по між хатами.
Здійняв опале листя, що давно зів'яло.
І сонце вже на небосхилі...
Вся метушня навколо - то нудьга.
Хто у крамниці, хто у справах,
а ось мені сидіть на самоті...
Чекати нікого вже не треба.
Я лиш змахну знов наступившую сльозу,
і сяду я на сходи: кам'яні, холодні.
Вітри! Схватіть мене і унесіть!
За високії гори,
за густі, темні ліси, на озеро спокійне і глибоке.
Я хочу танути в природі, а не в бетоні.
Пташки співатимуть мені,
а я ловитиму метеликів в траві.
А ранком, вранці вмиватимусь у
криштально-чистого струмка.
Гармонія в природі, то гармонія в мені.
Було б так, чи я б в цей світ бетона повернулась?
Напевно, ні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783134
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.03.2018
Смерть ходе
у тебе
за спиною.
Вона ходитиме
завжди із тобою.
Та як настане
час вона
заполонить тебе
собою.
Тож ти не бійся!
Ти живи!
Як час настане
от тоді і все.
А поки ходиш:
мрій,здійсняй, чуди!
2016 рік 1 лютого
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670639
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.06.2016
Кто мы без той любви,
Которую так любим проклинать?
И кто мы есть,
Если не любимы?
Да мир давно бы был бы пуст,
Если бы не это чувство!
Любовь приходит словно чудо...
Уходит с болью на душе.
Так хочеться из сердца вырвать чувства.
Да только мы же верим в чудо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618698
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.11.2015
Блідий цей світ,
хоч із кольорами.
Пташки співають,
хоч і доля не легка.
І сонце світить,
хоч і світ похмурий.
І наша доля з вами
так тяжка,
бо наші руки досі
у кайданах.
Я посміхаюсь,
хоч й душа сумна,
бо так болить
за Україну.
І серце рветься,
рветься,аж кричить:
"За що такая
доля України?!"
Але чекайте!
Ви, пани, буржуї!
Настане скоро
час розплати з вами.
За нещасні померші дитя,
за долі полеглих людей!
За історію нещасної
Вкраїни!
Розплата буде
за кожного.
За всіх!
Тремтіть!
НАСТАНЕ ЦЕЙ
ДОВГОЧЕКАНИЙ ЧАС!
І буде щастя.
Буде!
Буде в нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591539
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 03.07.2015
Щасливий ти,
коли тебе чекають вдома.
Коли є кому кохать.
Щасливий ти,
коли тебе цілують.
Щасливий, коли
є ко́му обіймать,
є з ким сміятись
і радіти.
Щасливий,коли є
з ким печалі і
тривоги розділять.
Щасливий ти,
коли тебе цінують.
Коли люблять
й бережуть.
Коли тебе чекають,
ждуть.
Щасливий коли
приймають який є.
Летять роки,
а ти щасливий.
Радій такому ти життю.
Радій, бо ти
Щасливий.
А ти ,нещасний,
озирнись.
Можливо ти
давно щасливий,
але те що маєш,
ти просто навсього не цінував?
Життя цікаве
й ти в цім світі не мікроба.
Цінуй, що маєш.
А те, що хочеш,
про що мрієш
так придбай.
Не скаржсь на долю
і на невдалий день.
Ну просто -
не шукай причини.
Зміни, що не подобається,
хто дорогий тобі
скажи.
Летять роки
і їх не зупинити.
Погодьтеся,люди,
як прекрасно жити.
Саме жить - не існувать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590865
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.06.2015
Не плач. Ніхто не чує.
Не бийся марно.
Все пройде.
Пройдуть печалі
і тривоги.
І пройде
час - усе забудеш.
Живи своїм життям.
Живи!
Цвіти і смійся!
Смійся.
Смійся так,
щоб усі чули!
Кричи від радості.
Танцюй!
Життя таке коротке.
Тож усе устигни.
Час швидкий,
мов куля.
Закінчиться в
любу хвилину.
Та помиратимеш
жалкуя : що ти чогось
не встиг зробить.
Та тоді все...
Тоді вже пізно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590864
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.06.2015
Коли уся країна спокійно
Сни спогляда - Україна кричить,
Про поміч блага.
Коли ми по справах своїх спішимо -
Вона з кожним днем помира.
Коли ми радієм з друзями, сім`єю -
Україна плаче зовсім одна,
Покинута світом.
Українці,хіба нам так можна?
Це ж наша країна!Це ж наша земля!
Моя мило державо,
Моя ти рідненько Вкраїно!
Ти лиш підкажи,що зробити!
Усе я віддам!Усе я зроблю!
Вночі спати не можу,боюся -
Вночі ти і зовсім сама.
Тобі страшно одній, я знаю.
Скрізь зрадників вуха і очі.
Витри сльзи, прошу!
Не журися,рідненька!
Я щастя здобуду для тебе.
Може й сама від того помру -
Та для тебе я щастя знайду.
Повір, ти цього варта.
Ніякі красиві,чудові
слова тебе не опишуть.
Ти неповторна, одна лиш така -
твоя краса несказанна.
Щастя можливе, лиш
На рідній землі.
Україно, ти єдина така.
Сама нещасна, але моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584592
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2015
Любила сильно так,
та кинули і розтоптали.
Боліло серце і душа,
та ніхто це є не знав.
Ховала сльози в усмішці.
Душа потріскалась,
усмішки не стало.
Я більше не сміюсь,
нікому я не посміхаюсь.
Любила всіх,
та я нікому не потрібной стала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580314
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.05.2015