| Сторінки (1/43): | « | 1 | » |
Що ти насправді тримаєш в руках?
Навколо небо і в ньому лише журавлі,
котрі помирають, торкнувшись землі.
Котрі, доторкнувшись рук, стають синицями.
Ти захопився дрібницями.
І з тілами синиць в руках
зводиш знову погляд у вись.
А синиці? Твої синиці?!
І вони журавлями були колись...
А тепер їх більше не треба.
Бо рука визначає синицю.
Журавля визначає небо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622056
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.11.2015
Шукати себе
в пустці нічних автобусів,
в холоді їхніх сидінь,
в час, коли місто пірнає в тінь,
і водій, везучи тебе зайцем,
ділить асфальт на полоси.
На лунких від пустки трамвайних зупинках,
в переходів пащах і вулиць венах,
перебравши сотні міських маршрутів,
не мружитись навіть від світла фар,
що мчать назустріч тобі шалено.
І поки в цю ніч ти, до нитки змокши,
обтяжений спогадами та обіцянками,
міряєш місто кварталами, а життя ранками,
і в бажанні з усіх виділятись
так схожий з юрбою,
напевно найбільше і є собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589421
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.06.2015
Збирай свої речі, дівчинко, чуєш?!
Тікай звідси, дівчинко, чуєш?! Швидше!
Вже чорний смуток кістлявим пальцем
твої страждання по шкірі пише.
Ховай волосся, вдягайся тепліше.
Подорож довга, сама знаєш.
Потім якось собі зізнаєшся,
від кого насправді звідсіль тікаєш.
Потім якось сюди писатимеш
довгі листи на жовтім папері
і листоноша колись їх складатиме
в маленьку щілинку під його двері.
Потім якось будеш жаліти,
і божеволіти, звісно, будеш,
і обіцятимеш кожного ранку,
що дуже скоро про все забудеш.
І будуть зими тебе студити.
І будуть ночі текти мов ріки.
Залишивши все, себе врятувала,
колись серед бурі пішовши навіки.
А зараз пакуйся і просто зникни,
пусти деінде своє коріння.
Не рви чуже щастя, а вирости власне
із горстки підсушеного насіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2015
Шкода, що нас розділили кордони.
Кожен вариться у своєму болоті
щоденних справ і нудотної втоми.
А при тому, я думаю: «Як ти?».
Я мала би навіть тобі писати,
але нас розділяють географічні координати.
І починати щось надто пізно,
бо складно надто себе точити під інші очі.
І треба хотіти вставати зранку
по найтемнішій, задушній ночі.
А я не хочу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581261
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2015
Літо втікає в тебе тягучим медом,
топить зими́ крижані печаті.
І ти страждаєш на некомплетність,
бо стільки історій в тобі початі.
Бо стільки від тебе тягнеться ни́ток,
і кожна на́пнута мов струна,
і кожна шарпа, і розривають,
а в такт вібрує лише одна.
Лише одна поведе до щастя,
і нею в тебе вливається літо,
гарячим тремом стіка по тілу,
і ти вже можеш когось зігріти.
Колись ти вміла когось чекати.
Нитки натягуются і рвуться.
Але тобі того зовсім не жаль,
бо найміцніші таки зостаються.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2015
Всі її весни течуть бурхливо, мов води гірських рік,
і за кожною з них є великий біль і один чоловік.
А поки вона від березнів аж до травнів вишукує свою зрілість,
мокра весняна земля їй дарує своє тепло і озиму прілість.
Перша зелена трава під пальцями пробуджує в ній чутливість.
Попри всю її систематичну апатію і сонливість,
коли замірявся лиш танути сніг, шаленіла вона,
розбавляючи радість кров'ю, доливаючи в кров вина.
І її кидало із крайнощів в крайнощі,так немилосердно її носило,
аж на скронях збиралися краплями поту жалюгідні залишки сили.
Це тоді вона плакала і читала, прикладалася ніби до подорожника до землі,
рятувалась від світу міцним чаєм у густій аж липкій світанковій імлі.
Вдаючи, що весна її без кінця, і що море в котре вона ввійде не має дна,
задихалась мов впіймана риба, коли раптом лишалась одна.
Врешті решт, відшумівши схили, із гірської стає рівнинною та ріка.
Не важливо якою вона могла би бути, бо вона вже така,
котру веснами повну від талих вод неможливо спинити,
котрій веснами бракне вселенського болю, щоб все пережити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579427
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2015
Лиця навпроти змінюються зі швидкістю світла.
Руки , зімкнувшись на талії, спускаються нижче.
І кожен, шукаючи в тобі прихистку
випалює болем своїм до тла.
Своєю пустелею оазу твою нищить.
Губи в твоїх губах більше не мають смаку.
Просто не залишилось чого втрачати.
І пахнеш ти стількома, що майже не маєш власного запаху.
Тебе вже ніхто не тримає.
І тобі власне нікого більше тримати.
Твоя шкіра втомлена від поцілунків.
Вона більше не може під ними горіти.
Як зрозуміти коли зупинитись?
Як не зневіритись
і щось важливе не пропустити?
Стільки рук вибирали з волосся квіти.
Стільки в очах втонуло, що й не згадати обличчя рис.
Поки вчергове хтось з них клянеться не залишити
і закладає пасмо волосся за вушко,
ти закриваєш очі і просто зриваєшся вниз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578957
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2015
І завантаживши літа
на борт хиткий човна Харона,
кивнув старому, мовби може
мене на берег той везти.
Життя прожив. Усяке оминало.
А цю ріку усім переплисти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2015
Напевно не печаль. Напевно втома...
Важкі повіки вік не підвести.
Пилюки спогадів зібралося чимало,
Що не підняти і не понести.
А горизонт злощасний не наблизиш!
Курна дорога під ногами незнайома.
До небокраю відстань у віки.
Була печаль. Залишилась лиш втома...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578632
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2015
Поїзди наковтались чужих розлук,
І вагони нудить людьми на станціях.
Без права вибору, по єдиній колії.
Сенс життя поїздів полягає в дистанціях.
І щораз, розтинаючи тіло вокзалу,
По перонах гублять когось розбитого.
Сісти б в поїзд отак й загубитись у часі!
Без права вибору. Дорогою битою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578227
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2015
Вектори втратили орієнтованість.
Сума доданків рівна їх добутку.
Нас віднято один від одного.
Війну програно. Ми - недобитки.
Кордони делімітовано.
Кількісно-якісні розрахунки
втрачають своє значення.
Мир укладено, та все одно
уран ненависті відправлено на збагачення.
Ми на місці посткатастрофи,
Постзагибелі справді великого.
Із розряду "фото у гаманці"
Раптом станем взаємно безликими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578106
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2015
Свою самотність світу не пробачу,
Таку, на інші тисячі несхожу.
Таку обшарпану й худезну до плачу
Посеред осені покинути не можу.
Не можу загубити.
Загубитись
Не дасть суцільна втоми пелена.
Вона здавалася єдиною оманою,
А виявилось, справжня лиш вона...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2015
Поміж Сциллою і Харибдою,
бредучи над самою Летою,
ми жили настільки ідейними,
що по смерті не стали мертвими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577902
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.04.2015
Золотом думки вишиє ручка папір.
Дотиком ніжним талант у душі одізветься.
В кожному слові поезія хоче сягнути до зір,
Римою кожною прагне торкатися серця.
Втомленим почерком ляжуть на аркуш тривоги:
Ще один вогник натхнення своє відгорів.
В кожних трьох крапках замовчані перестороги,
І між рядками сузір'я ще не дозрілих слів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577725
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2015
Вічне те лиш, чого не було́.
Темним мулом на серце влягається.
І на руки впаде чоло:
Те, чого не було́ - не стирається.
Не забудеться, не згадається,
Просто буде і цим душитиме.
Десь заховане від сторонніх,
А для себе до болю видиме.
Пам'ять сліпо карбує бажане,
Пам'ять мучить думками і снами.
Наша пам'ять до болю різниться
І стіною стоїть між нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577662
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.04.2015
Ти викликаєш в мені боротьбу.
Думки підіймаєш на громадянські війни!
Фортеці падають одна за одною…
Від тебе суцільний хаос, невизначеність постійна.
Від тебе суцільний неспокій і безперервні вагання.
Колір твоїх очей – беззаперечна ідеологія,
Мов терористи, про тебе спогади
підривають точки моєї опори.
Під три чорти полетіла моя стратегія!
Ти закрадаєшся у підсвідомість
і ведеш партизанські війни.
Готуєш замахи на мої найменші сумніви.
Прориваючи всі облоги, незважаючи на кордони
йдеш вперед, не рахуючи жертви.
Вбито все, що було проти тебе.
Твої прапори на усіх блокпостах.
Із насолодою капітулювати
З твоїм ім’ям на устах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2015
Ти для мене завжди починався красиво,
І завжди виливався в велику трагедію.
Та кожного разу, про все це знаючи,
Ховала знання у закутки совісті. Ну що вдію?
Як дивно для мене відбув ти востаннє.
Ніби пройшло щось незмірно болюче і невиліковне.
Я готова прощатися просто, без жодного запитання.
Все на світі минає. Я знала, що й це мине.
Ти для мене закінчився якось раптово,
Неспівмірно із розмахом твого приходу.
Прогримівши вагонами геть з вокзалу,
Стародавнім містом пішов під воду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577451
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.04.2015
Ти, вмивана потоками інформаційного бруду.
Ти, що зростаєш під небом війни.
Яке вони мають право тебе любити?
Яке вони мають право називатись твоїми дітьми?
Та, котру обдуривши просять вірити.
Котру в рабство продавши, вмовляють ще не здаватися.
Кажуть, що допоможуть і копають тобі могилу,
Не припинивши на смерть сподіватися.
Ти, окраденою в огні збуджена.
Ти, що скоро станеш німою.
Опустивши очі в інших просити навчена,
Навчена тримати в руках зброю.
Зацькована, зранена, змучена,
Гнана єдиним бажанням - жити!
Та, що про неї мріяв Шевченко...
Та, що її Сосюра казав любити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576952
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.04.2015
Поки навколо приймалися рішення,
Падала економіка, мінялася влада,
Вона ховалася в своїй нерішучості
Серед теплих барханів її простирадла.
Поки неквапно проходили пори року,
Час стелився на коси попелом, земля крутилася,
В неї від болю розривалася голова.
Хтось їй снився. Комусь вона снилася.
В час культурних переворотів
І революцій людських цінностей,
В неї завжди був свій мікрокосм,
У власному колообізі і постійності.
Ніхто не забере в неї сни і відчуття безпеки,
Як і назавжди з нею її внутрішні стіни.
В час, коли вужчають горизонти,
В час коли в світі тривають війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2015
Проходь повз відкриті двері.
Втрачай можливості.
Бійся неправильних рішень.
Чекай, поки стане сміливості.
Поки знайдуться сили,
поки додасться рішучості.
Називай безпорадність долею
або фатальною неминучістю.
Відверто ховайся від шансів.
Задовольняючи мінімальні потреби,
через шпарину власного світу
дивись, як життя проходить повз тебе.
Як повз тебе проходять люди.
Як минає твоя весна, а за нею осінь.
Свою самотність носи усюди,
і сій усюди свою самотність.
Ти майже є, навіть міг би бути.
Ти міг би мати, ти міг би вчити!
За сьомим замком глибин свідомості
ніхто не шукатиме з ким би поговорити.
Поки ти тонеш в калюжах своїх вагань,
глибини міряєш, кидаючи в них каміння,
тебе прошиває хвилинами час,
вбиває сонячне опромінення.
І поки ти тільки себе плануєш,
поки жалієш і думаєш як могло б бути,
мільйони живуть сьогоднішнім днем,
здійснюють мрії, не повертаються у забуте.
Все навколо пульсує в постійному русі,
піддається впливу і трансформації.
Поки в тобі лиш скресає лід,
і відмирають дистанції.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2015
Залишились недоказаними тижні…
Їх упущено. А що тепер?
Тепер,
як і завше, достигають вишні
під медовим сонцем атмосфер.
І нема.
У вирії, у сплячці.
Якби й було, то не як колись.
Була ніжність – розлилась сльозами.
І словами клятви розлились.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2015
Після чергового шторму знову лежиш на березі.
Хвиль морських сіль буде тебе лікувати.
Начисто порвані всі надії вітрила,
Намертво сплутані всі рятівні канати.
Але без моря пізно, без моря уже не треба!
Забути, що існували вітрила, до біса канати!
Ти його риба, впіймана чи покарана.
Зібрати всі сили й одразу пірнати, пірнати!
Знову в море, що вічно калічить.
Вмреш на березі... Точно вмреш!
Між його благодаттю і люттю єдина мить,
І лише миттю тією живеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576196
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2015
Все, що тебе тримає, мов кулю земну кити,
Все, що не хочеш, а мусиш пройти,
Вся біографія числами і людьми,
Кожне сміливе "я" і непевне "ми" -
Викресли, викини, перегорни.
Чим менше у тебе опор, тим міцніше ти будеш стояти.
Чим менше часу, тим сильніше бажання жити.
І набільшою помилкою стала мета
Не сказати, а лиш говорити.
Всі твої рани колись відкриються.
Смуток всесвітній осяде на них сіллю.
Ціле життя ти наосліп тікав від болю
Аби вкінці захлинутися власною біллю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576195
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2015
Люди бувають незграбно склеєні,
Або припасовані міцними узами.
Комусть випало стати коханцями,
Комусь сталося бути друзями.
І буває так, що щось розладнається,
За міцністю ниток не видно волі.
Давай, рви! Аж до живого!
Ти єдиний творець власної долі!
І б'ються серця татуйовані шрамами,
Брехнею скалічені, зрадами биті...
Чи пам'ятав ти коли ішов,
Наскільки міцно ми вже пришиті?
Мої рани глибокі, розміром з Всесвіт.
Такі глибокі, що не зростаються.
Казала забуду, усе забуду,
Та якось воно не забувається.
Часами ниє, коли ти снишся.
Нам вже не стати такими самими.
Скалічене серце любити боїться,
Хіба що інше з такими ж шрамами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2015
Ти мені і я тобі - неволя.
Чи ж нам в світі інших і нема?
Одне одному і доля, і недоля.
Одне одному і поле, і тюрма.
Ти мені весняний і осінній,
Я тобі цілюща і розбита.
Переживши нашу випадковість,
Як нам нашу різність пережити?
Ти мені... а може й не мені?
Світ старіє і сонця сідають.
Скільки "ти" і "я" на самоті,
Скільки "ти" і "я" одні вмирають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576156
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.04.2015
Важливо настроювати себе, мов скрипку,
До краю натягувати внутрішні струни.
Важливо бути провідником
Живих ідей, емоційного струму.
Важливо точити внутрішні ножі
Для безжального вбивства своїх страхів.
Важливо, стоячи на межі,
Не відпускати те, що завжди хотів.
Важливо бути непідробно-справжнім,
Важливо відлунювати у інших.
У боротьбі із самим собою
Ставати кращим, ставати сильнішим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575670
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.04.2015
Сам собі маленька пустеля,
в якій щодня шукаєш підземні джерела.
Над твоїми пісками побілена стеля,
а ще - темно. Сонячна кулька здулась,
захворіла на ніч і за горизонтом померла.
Твоя пустеля за полярним колом свідомості,
І снують каравани безладних думок.
Кожен крок – спроба втечі від себе,
але кожного разу назустріч собі.
Боляче бути не може. Всередині тільки пісок.
Сам собі надійне сховище.
Не покидай свою пустку, хто вона без тебе?
Найближчий піщаний пагорб
нездійснених мрій кладовище.
В кожного час від часу є у власній пустелі потреба.
Ніщо на піску не залишить слідів.
І шторми не зруйнують, лиш змінять ландшафти.
Скільки разів із приємних спогадів
руками порепаними від вітрів
ти намагався на стелі зірки малювати?
Перерахуй усі до одного піщані дні:
пустеля, як і самотність, має здатність розширюватися і поглинати.
В кожного для її наповнення досить в житті трагічних подій.
В кожного знайдеться жменя хороших спогадів аби на стелі зірки малювати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575669
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.04.2015
Перецвіли блакитнозорі незабудки,
За сінокоси взялася коса,
А в твої очі карого світанку,
Немов на трави, випала роса.
І що казати? Все давно оспівано.
Червоними вогнями мак цвіте.
А що роса? Воно усе сподівано.
В душі від неї щось та проросте.
Відстоїть верес, грушпан і шипшина.
На неба дні видніються ключі.
Товсте рядно молочного туману
Висить на голих вітах уночі.
А у тобі світає каро сонце!
Таке весняне, зовсім золоте,
Тонкими ни́тками привʼязане до пальців.
Твоя душа воістину цвіте!
І ти не смій ніколи нарікати
На часті роси у очах своїх!
Бо чи без заходу було б чому світати?
І чи розквітло б щось всередині без них?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575438
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2015
Не обпікати і не обпікатись,
Але горіти теплим полум'ям надії.
Тим полум'ям, в якому хочеться купатись,
Випалюючи з пам'яті людей або події.
Не мати ні початку, ні кінця.
Мов чистий аркуш, знову біла-біла.
Якщо ти згоріла дощенту, уся,
Це значить - ти щиро горіла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2015
В волоссi вiтер.
Часом так боляче,
що не хочеться дихати,
що не хочеться далi йти.
"Вiдпусти!", - крикну.
Я ж так скоро i зовсiм зникну
з твоїх горизонтiв!
Чи не цього ти так хотiв?
Годi. Не можу плакати.
Я всерединi висохла i зiв'яла.
Мов атомнi бомби, твої слова
залишили пустку безкраю.
I я бiльше не знаю
куди податися,
за що хапатися...
Аби зараз вижити i не здатися.
Не зламатися!
А далi вже якось буде.
Переживу, чуєш, але не забуду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575247
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.04.2015
І ніщо вже за тобою не покличе
Ані в сни, ані на край землі.
І розправивши багряні крила
Пристані покинуть кораблі.
І зникатимуть на обрії вітрила,
Що так мріяли про сині далі.
Я ж спокійна і така безсила
Буду проводжати на причалі.
Гнані вітром, точені водою,
Надивившись на чужі світи,
Завітають не в одну ще гавань,
Та своєї їм не віднайти.
Бо хоч знову сходитиме сонце,
Припиняючи на морі шквал,
Потьмяніють вогняні вітрила.
Пустуватиме причал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2015
Такі листи читають і не дихають
Від страху пропустити хоч рядок,
А потім, хоч пожовклий і потертий,
Довіку бережуть отой листок.
Такі листи не кожному і пишуть.
А якщо пишуть, то лиш раз в житті.
В нерівних буквах радості й печалі,
І все життя в єдиному листі.
І пишуться листи без адресатів,
А хтось втомився вже свого чекати.
Не соромно писати від душі,
Аби лишень було кому писати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2015
Чекання вбиває мене,
Заварює мов чайне листя кип"яток.
А ти робиш ковток.
І кривишся, бо гірко,
І смієшся, бо вчора тільки
Казав: "Моя солодка дівчинко",
І ті слова лунали так дзвінко,
Неначе правда.
Та ми обоє знаєм -
Я завжди була не більше ніж
гірким чаєм,
що наркотично впливає
на серцебиття.
Я стигну в чашці
на підвіконні твого життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574985
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2015
Давай,
Пиши мені ві́рші!
А що толку?
Я вже інша.
І ти інший.
І наші життєві ніші
зайняті іншими.
Ми - це поняття збірне.
Ти тут не змішуй!
Бо ще щось скажеш
і стане гріше!
Мені нормально.
Не треба більше,
не треба краще.
Я й так знаю:
ти - пропащий.
Я не піду нізащо
до крайнощів у хащі.
Не переконуй. Нащо?
У пастці, на гачку, у пащі
ніхто не скиглить.
Вставай, ледащо!
Сьогодні без сніданку.
Ковтай слину наще.
Ну що, ти ще зі мною?
Далі важче.
Далі жертовніше.
Ти ж розумієш,
я проситиму іще.
А далі глибше.
В посудині бажань розбили днище.
А далі доля -
вище, вище...
Ще далі - я вогонь!
На попелищі танцюй,
цілуй все нижче, нижче...
І досить.
Йди де вітер свище!
І забери собі той щем.
А ще,
Ховай подряпини на шиї за плащем.
Терпіння чаша повна вщерть.
Ще далі крок - і смерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574843
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.04.2015
Снити тобою і снитись тобі.
Деколи бачитись, хоч і в юрбі.
Дихати глибоко, дихати стримано.
Помилки зроблено. Урок отримано.
Все обговорено в сотнях розмов,
Та мимоволі і досі здається:
Витрусиш душу, мов торбу стару,
І крихта кохання іще знайдеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574841
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.04.2015
Бувай, колись коханий друже...
Пиши частіше. Або не пиши.
Чи я сумую? Ні. Напевно. Дуже...
Ти ніжні спогади на пам"ять залишив.
Бувай, знайомий, чи то незнайомцю.
Дороги наші вічні паралелі
На відстані, що не здолати й серцю.
Між нами лід арктичної пустелі.
Всього найкращого, найближчий і далекий!
Люби когось, як я тебе люблю.
Мені ж моя любов, як дощ у спеку,
Як в чистім небі воля журавлю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574463
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.04.2015
Перестигле кохання репається, мов груша.
Чуєш, довго не можна чекати!
Я прийду і навмисно твій спокій порушу.
Твої груші достиглі буду зривати.
А для тебе цілунків вишні -
Хіба не розкіш?
Ти упився вишневим вином,
Я від меду грушевого мліла.
Я ж уранці босоніж для тебе збирала росу!
Я ж для тебе була! Я нічого собі не хотіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574462
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.04.2015
Рукописи цінніші, бо живі.
Пишімо один одному листи!
І власний почерк виробити треба,
Й до знаків оклику потрібно дорости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574103
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.04.2015
якщо ти той, хто запалив мою свічку -
дихай тихіше.
хіба не бачиш, і так тріпається,
мов пташка, що потрапила в сильце.
от-от сиза цівка диму розріже темряву.
а поки ховай в долонях свічку живу.
полум"я відіб"ється в твоїх очах,
затанцює з твоїми зіницями,
запалить тебе і спопелить
в єдину мить.
кінець кінцем талий віск попече голі руки.
поціловані сонцем не м"якотілі.
ти тепер хранитель полум"я
і опіки мов медалі на тілі.
свічка констатує - горить середина.
твій стержень, твій ґніт -
ось, що має значення!
в наших руках доля тих,
кого ми спалюємо задля жертви
у власному храмі.
тим, хто гасить свічі, немає пробачення!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574101
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.04.2015
Розкажи мені, чуєш, як пахне весна,
Як цвіте вона яблуні квітом,
Як ховається в проблисках сонця вона,
Як бринить у джерелах привітом.
Розкажи, як між сосен уперше танцює,
Розплітаючи коси в нестримному танці.
Як під хмари злітає і вітром цілує,
Обіймаючи все не тримає дистанцій.
Наспівай ті веснянки, що губить по світу,
Нашепчи що їй снилось зимою…
Крізь тумани ранкові у далеч розмиту
Нащо лине шукати спокóю?
Хай тріпоче мов ластівка – будить серця!
Нехай грає на струнах надії!
Щоби юності духу не було кінця,
Щоби кожним плекалися мрії.
Розкажи мені, чуєш, як плаче весна
Веселковими тими дощами.
І як дихає ніжно й тривожно вона
Яблуневого цвіту снігами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573850
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.04.2015
Сонце заходу - сонце сходу.
Думи сплутані - на негоду.
Щось то пишеться, то стирається,
То підноситься, то спускається...
Все розжалобити старається
Дарма.
Зерна мудрості сходять несіяні,
По умах, що знаннями не орані,
Тих, чий дух іще не впокорений,
І чий світ ще ніким не привласнений,
На дрібні почуття не розтрачений -
Черствий.
Вічні зорі у вічнім космосі.
Інь і янь в безперервнім осмосі.
Всі застрягли в життєвім пошуці,
Дозріваючи у личинці,
Із надією стати вкінці
Метеликом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573847
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.04.2015
Пиши, поете, речнику народу!
Шкреби папір! Чорнилами плямуй!
Народжуй правду! Куй її, гартуй!
Спиши талант, та не змарнуй свободу...
Живи, поете, літописцю доль!
Аскете рими, вдосконалюй слово!
Натхненню, що приходить так раптово
Між пальців просковзнути не дозволь!
Стогни, поете, уселенським болем!
В обіймах музи умирай за кожен твір!
Кохай лиш раз, до сивини на скронях!
В свої ідеї непохитно вір!
Кричи, поете, груди рви до крові!
Дзвони у дзвони совісті людей!
Умри, щоб вічно жити в слові!
Бо ти поет, а значить - Прометей!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573696
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2015
Розстебну душу на всі ґудзики.
Яка, до чорта, біографія?
Ось, дивися на голу душу!
Така собі психологічна порнографія.
А ти ж естет!
Нага душа для тебе насолода.
Недохудожник та перепоет!
Тобі для роздягання душ і не потрібна згода.
А я свою ось так даю!
Що? Шокувала?
А може я давно момент шукала,
з тобою щоб забутись?
Ну а твоя душа не хоче роздягнутись?
Ні, я не скину плаття і білизну.
І, загалом, мені пора - лиш без образ.
Бач, тілу не звикати роздягатись...
З душі ж усе зривають тільки раз!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2015