| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
Ми живемо в часи, коли кохання
Втрачає свій зміст, інтим і романтичність.
Вже більшість дарує обійми й цілунки в онлайні
Та забуває про зорі та вічність.
Все більше поетів пишуть про прагму,
Все більше уваги позам для сексу.
Всі глибше і глибше залізти вам прагнуть,
Правда не в душу… й не завжди з "Durex"ом.
Мало вже хто співає романси,
Пише вірші, лізе балконом…
Тепер більш реально оцінюють шанси:
Лайкнули, смайлик, відосик – готово.
Чомусь вже так мало пар на алеях,
І в парку закоханні вже не ночують…
Візьму я смартфон, подивлюсь на «eBay»і,
Може коханням і там вже торгують.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2016
[i]Повір мені, інколи, навіть демону необхідне про́щення.
А той, хто від світу сховався, просто у пошуках розуміння.
Зло і добро у душах людей – не більше ніж розчини
Моральних здобутків й зневаг цього покоління.
Бувають хвилини, коли й атеїсти моляться Богу,
Коли найсильніші розчарування все таки несуть надію.
Кожен у цьому житті будує сам собі дорогу
І сам обирає, коли й через що зрадити мріям.
Час-від-часу, навіть мертві стікають сльозами,
І німі розривають власним криком простір та матерії.
Дуже часто не лише мости горять за нами,
А й падають в прірву цілі імперії.
Подеколи, й непорочні гріхами забруднюють душі,
Шукаючи за́вжди й у всьому небесні знамення.
Інколи, навіть боги до болю людського байдужі,
А деяким демонам так необхідне проще́ння. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673146
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.06.2016
[i]Пропасть. Раствориться.
Уйти. Не вернуться.
В осколки разбиться.
Никогда не проснуться.
Затихнуть. Умолкнуть.
Не видеть. Не знать.
И раненым волком
В лесу умирать.
Лежать без движений,
Без стонов и вдохов.
Искать отраженье
Себя в столь жестоких,
Холодных, далеких,
Чужих, леденящих
Глазах лжепророка,
Наполненных фальшью.
Сжимать руку туже,
Пугаясь до дрожи.
Убей меня… Ну же…
Я знаю, ты можешь…
Тебе я не нужен…
Я больше неважен.
Сожми горло туже,
Мне больше не страшно.
Мне больше не больно…
Мне просто никак…
С улыбкой довольной
Уйду я под такт
Выстрелов в мысли
Фраз безразличья,
Я стал третьим лишним
В вальсе двуличья.
Но я не в печали…
Я просто устал…
О, как я скучаю
По той, что познал
Давно и случайно…
Какою была ты тогда…
Изначально…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663716
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.05.2016
[i]А стрілка уперто по колу біжить –
Секунда, хвилина, година…
Для Всесвіту наше життя – непомічена мить…
Та й я не збагнув, що давно не дитина…
Як швидко все пли́не, паде́ в небуття,
І завтра майбутнє минулим вже стане.
Та більшість із нас «вчорашнє сміття»
Старанно кидає із планів у плани.
Хтось носить колишніх і марні надії,
Щоночі у по́душку сльози вливає.
Когось хибний крок в якійсь там події,
Ще років зо 20 тому, догризає.
Хтось сильно жалкує, щось хоче змінити,
Ночами у Бога вимолює шанси…
Коли ж навчимося ми миті цінити?
Навіщо ми створюєм ці дисонанси?
Ніхто нам не скаже, не знають, так звикли…
І цього ж навчають власних дітей.
Усе це не більше, ніж програних виклик,
Кинутий часу безглуздям людей.
А стрілка і далі не стримує ходу,
Та ми ще далеко, десь там… між роками…
До щастя у нас одна перешкода –
Минуле, охоплене міцно руками.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663708
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.05.2016
Пустая бутылка, полная ванная…
Цена взросления очень высокая.
Жизнь уж давно не столь многогранная,
Странная,
Порою, даже жестокая…
Одинокая…
Давно ли ты стала сама по себе?
Кому в последний раз доверяла?
Всё так же, наивно, веришь судьбе,
Или в борьбе
Вершины обещанных благ достигала?
Устала…
Тебе бы сбежать, на денечек всего лишь.
Спрятаться где-то от собственных мыслей.
Но роскоши эти ты себе не позволишь,
Укроешь
Всю суть себя, сознания искры
В глубинах давно забытого смысла.
Лишь вышло б...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573316
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 10.04.2015
Усі сховалися за монітори –
Сидять у соцмережах та на сайтах.
І наших віртуальних душ просто́ри
Вимірюються лиш у кілобайтах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572960
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.04.2015
Хтось молиться Богу, заради спасіння.
Хтось ходить до церкви, бо так, ніби, треба.
Та, більшість із нас, Символ Месії
На шию чіпляє лиш при потребі.
Ми вмієм хреститись, завчили молитви –
Раз в рік знадобиться, коли святим паску.
Байдуже, хто виграє в душі нашій битву,
Сьогодні на нас янгольські маски.
Ми будемо щиро із вами вітатись,
Скандуючи про воскресіння Христа.
А завтра вже можна на спини плювати
І думати, як вгнати у неї ножа.
Сьогодні ми праведні, ми релігійні.
А що буде завтра, Господь не побачить.
Хто молиться Богу? Хто істинно Вірить,
Не тільки тоді, коли душа плаче?
Сьогодні я з вами не піду на службу,
Та не тому, що я в Нього не вірю.
Я впевнений, почує Він тужбу
Мою, не лише у «Священній Будівлі».
Хоча, всі ці це́ркви – давно не святі,
Їх вже продали та осквернили.
Таке відчуття, що на їхній землі
Пора будувати спокутні храми́ни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572805
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2015
Хтось зберігає дитячі малюнки?
У вас для них виділена якась певна тека?
Чи, також, вважаєте, що ці візерунки
Не зрозуміє жоден аптекар?
А ваші малюнки хтось зберігав?
Хтось дорожив чи цінує їх досі?
Ви здатні згадати відтінки тих фарб
В глибинах свідомості, в її відголосі?
А що малювали самі? Може квіти?
Машини, тварин, пейзажі, людей?
А бачили, що нині малюють нам діти? –
Руїни, страждання і сльози з очей.
І в тому усьому лиш наша провина,
Хоч як не хотіли б ми це визнавати.
Ви зберігаєте малюнки дитини?
Готові за зміст їх відповідати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572686
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.04.2015
Ночь,
Возьми меня в объятья
Ледяным своим захватом.
Прочь
Сойдите все напасти
С уст моих блаженным матом.
Облака,
Обрушьтесь громко
С рук стального небосвода,
И пока
Ваши осколки
Свет души моей восхода
Не убьют,
Не поднимайтесь
В власть покровов мира тьмы.
Все уйдут,
А вы останьтесь,
Поглотив дурные сны,
Что о ней,
О нас, отчасти,
Мне Морфей ночами шлет.
Лед теней,
В его лишь власти,
Пусть мне сердце закует
В гроб
Прозрачного кристалла
С гордой выдержкой замков
Скопов
Тысячи ударов
Самых сильных молотков.
Забирайте
Мои мысли,
Всё, что помню или знаю.
Убивайте
Во мне смысл -
Всё чем был и чем являюсь.
Упаси
Меня от вздоров,
Лжи, измены и обиды.
Унеси
Меня, мой ворон,
В царство древнего Аида.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572673
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 07.04.2015