| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
Давайте будем чучуть добрішими,
і обійми стануть трошки теплішими
будемо кохати і будемо коханими
то й душею станемо світлішими.
© Володимир Мартиник
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2015
А пам'ятаєш як в перше ми зустрілися
чи випадково чи доля нам всміхнулася,
але щось в середині таки загорілося
тепер лікують душу лиш спогади серця.
З тобою день пролітав тільки так
і знову чекав коли наступить світанок.
Хвилина повзла мов година,
а година йшла рівноцінно дня
поглядом ловив стрілки годинника
здавалось не буде цьому кінця.
Скучаю за гарячими поцілунками
від яких можна було збожеволіти,
скучаю за ніжними обіймами
в яких з необережності можна розтанути,
скучаю за очима тими карими
в яких так хотілось потонути,
скучаю за короткими ночами
коли ми прогулювались під зірками
скучаю за довгими розмовами ні про що
це все,що мені було потрібно.
Сонце,що весь день бродило за нами
воно втомилось і пішло за горизонт дрімати
тут злетиться стая чорних птиць
і вже на небі проснеться місяць.
Сьогодні в їдальню знову не піду
тобі на подарунок гроші прибережу.
І так день за днем місяць за місяцем,
а на вулиці вже зима і шалений мороз,
а я іду до тебе на зустріч
із букетом червоних роз.
Жаль,не розумів я до кінця
коли почала в'янути твоя усмішка
коли все дужче день від дня
холонув твій погляд, твої вуста.
Ти хотіла чогось більшого
того,чого в мене не було.
А що таке любов?
по твоїм словам-це якась там хвороба
ооо,то вона пройшла як застуда,
а я ще очікував якогось чуда!.
То кажеш твою любов можна купити
брендовий одяг,дорогі авто
щоденні походи в ресторани і кіно
поглянь-це вже мабуть по тебе.
Хочеш іти-іди, обіцяю,
проклинати не буду,
а для тих хто на черзі
я вас прошу
більше не лізьте мені в душу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579736
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2015
Захопили в полон красиві ті очі,
що кольору неба й морської безодні
і не набридне мені ніколи
торкатись неба і тонути в океані любові.
© Володимир Мартиник
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2015
Я міцно пригорну тебе до серця
і вже ніколи не відпущу,
а ще тихенько шепну на вушко,
що понад усе тебе люблю...
© Володимир Мартиник
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2015
Ти усі мої бажання
ти ангел з моїх мрій
ти мов проміння сонця
ти кожен подих мій
ти кохання усього мого життя
мабуть не спроста звела нас доля
я до безтями люблю твоє волосся,
обійми і п’янкі вуста
чого лише варта твоя усмішка,
а твої слова мов мелодія
знайшли притулок у глибині серця,
ти вітрила мого корабля
які носять твоє ім’я.
© Володимир Мартиник
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572625
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2015
Очі твого серця
Віднесені вітром почуття
мов вітрила мого корабля
бо колись засів у мілководді
на берегах твого кохання.
Зачерствіли твої слова
бо розлука довгою була
та це не іграє жодної ролі
якщо у серці немає любові.
Стала пустою твоя душа,
що колись переповненою була
і дарувала кожного дня
безліч щастя,радості,добра.
Зів’яв той цвіт надії,
що будував для нас мрії,
долі наші розплелись
дороги в майбутнє розійшлись.
Хай не пестять мінливі багатства
очі твого серця
бо солоною сльозою обітруться
рани твого ж серця.
А у душі моєї обірвана струна
бо прогнила любов твоя
і тихенько потоне журба
у келиху червоного вина.
© Володимир Мартиник
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572240
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2015
Не рони сльозу
Ось настали не спокійні ночі
небо пахне вже свинцем
і щоб до світанку до тягнути
сьогодні ночуватимемо в окопі.
В грязі, голоді і холоді
на брата хоч пів-літра
в руках подружка АК-47
в кишені біблія біля серця.
На посту буду першим
і сну чекаю я з нетерпінням
бо ти приходиш до мене у снах
і це єдина радість в цей скрутний час.
Крізь сон тихо прошепочу,
пробач кохана!
я сьогодні до дому не прийду
не поцілую, не обійму.
Пробач за образи,
за те,що так рідко говорив теплі слова
пробач, я не зі зла
і по скроні побіжить сльоза.
Нас окружать по різним сторонам
накриють непреривним вогнем
і у кого в грудях серце ще б'ється
лиш позавидує тим, хто вже десь там.
Все життя пробіжить під дулом автомата,
а в руках зіжата фотографія твоя
в останнє загляну в очі сипаратиста
як взагалі носить таких земля?.
Якщо в кімнаті заворушиться фіранка
чи раптом відчинятся дверчата
ти будь ласка, не лякайся!
це до тебе прийшла,душа моя...
© Володимир Мартиник
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2015