| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
Рисовало солнце облака
Чёрным, жёлтым, белым цветом,
Гения-художника рука,
Будто кистью, рисовала светом.
И не верил взгляд такой красе,
И летели чувства небесами
Таять в предзакатной полосе,
И в лучах, игравших облаками.
Стало грустно в сердце и светло;
И тепло картины отражалось
В глубине всей жизни, как былой,
Так и той, что снова возрождалась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2021
«Живи, рідне слово, і в серці і в пісні!»
Світи неосяжні ти нам відкривай!
Від моря земного в безодні безвісні
Веди по джерелах у зоряний край!
Твоє нескінченне бажання єдине
У прагненні викувать кулю Добра,
Якою б засяяла щастя країна
І думку б покинула в горі вмирать.
Живи у прозріннях, у споминах дужих,
Щоб переверталась в тім світі душа,
Де воля із кров’ю давалась для мужніх,
Де геній проникнув молитву вірша.
Живи, рідне слово, рятуючи душу
Одного і тисяч життя і життів,
Як сонечко тепле замріяну грушу
Зігрій лиш для квіту, для пісні джмелів.
Живи, рідне слово, у серці, у кожнім,
В якому з любов’ю матусиний дім
У вербах сумний і в калині тривожний,
Де батьківський хліб у вінку золотім.
«Живи, рідне слово, у серці і в пісні!»
Синів України, тож різних таких
Об’єднуй для миру і щастя навічно!
В любові всіх звуків твоїх золотих!
2007 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2021
Я й не помітив -- п’ятдесят
Уже стоять біля порогу,
І нібито осінній сад
Насипав листя на дорогу.
Дорога ще веде кудись,
Та не далеко, як у юність
І край її у небо звивсь,
Чи то під землю, в пекла буйність?
Хто знає? Лиш один Господь.
Йому я змалку завжди вірю.
А ще я вірю в свій народ,
Який дотерпить щастя міру.
Не ту, яку пообіцяли
Всі, що при владі побули,
А ту, яку б відвоювали,
Коли б лиш правдою жили.
Ще слів сказать багато мушу,
Ще старість там, за гребнем гір.
Віршам я прагну дати душу
З Добром, з Любов’ю, злу на спір.
А часу так не вистачає,
Його по крихітці не звик
Збирати. Час життя спливає,
Здоров’я зменшить, збільшить тиск.
А треба жити і співати,
Дарити вогник серця свій,
Вірші лиш світлом проливати,
Неначе з неба водолій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2021
Тепер все краще може і в минулім,
Тепер все добре в спокій відійшло
І літо щастя знову промайнуло,
І долі стежку смутком затягло.
Тепер здоров'я знову поміліло
І лінь прибрала стійкості вогонь…
І серце б’ється в грудях так несміло,
Неначе смерть торкається долонь…
Тепер нема повернення додому,
Неначе хтось дорогу відорав,
І наказав не вірити нікому
Про те що всіх бездумно він продав.
Тепер війна і мир переплелися
У тіснім крузі смерті і життя,
Тепер вогнем нещастя налилися
І вже назад не бачать вороття.
Тепер не жити й жити – ось дорога.
Тепер без віри вірна смерть прийде.
Як не спитати серцем всім у бога:
«Куди ж цей світ бездумно так іде?»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2021
Немає слів величніших у світі,
Як всі слова про матінку свою,
В яких тепло любові в білім цвіті,
В яких дитинства радість у раю.
Співає день, народжений у мирі,
Співає мамі ніжністю дитя!
Ніхто в щось інше в світі не повірить,
Інакшим хіба може буть життя?
І кожен жив, живе у слові: «Мати».
Життя початок, а війні кінець.
Коли ж зруйнуються ідеї всі вбивати,
Коли ж ненависті зведуться нанівець?..
Слова молитвою і гімном, і піснями
Прославили її на всі віки,
Бо Мати -- це земля, що вічно з нами,
З Любов’ю невичерпної ріки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2021
Не зважуєм серцем буває слова,
А просто їх кидаєм чорним насінням
У ниву життя, де квіток голосіння
З тонкими стеблинами землю вкрива.
Словами ж не знаєм про що ми говорим,
І розумом міряєм кроки думок.
Від заздрості, люті темніє струмок,
По краплі впадає в розгніване море.
І хвиля змітає дерева і гори,
Міста позолочених дахів і стін
Для того щоб тиша настала взамін
В краях де сварилися діти Пандори.
Послухайте тишу і птаховий спів,
Пізнайте слова від природної суті.
Джерелом, що сипле дари незабутні
Себе пропитайте від втоми і снів.
Просніться, скажіть, що так мріялось Вам
В житті досягнути у Мирі й Любові?
Слова, ніби квіти, збирайте медові,
Даруйте їх людям, як соти пудові,
І збудуться мрії по вашим словам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572888
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2015
Як добре знать, що мова козаків
Була вкраїнською і в пісні і в розмові:
Злітала дзвоном вийнятих шаблів
На голови ворожі нові й нові.
В історії ті дні дістали слави,
Оспівані піснями кобзарів.
Колиска волі – то була держава,
Тепер у небо – пагорб яворів.
За кожне слово волі у Сулиму
Впивались гострі кулі і ножі,
Для Наливайка кару нез'ясниму
Готовили шляхетськії мужі.
Та на скількох накинули кайдани,
Щоб у Дніпрі, як діток, потопить.
Та вража лють не стримала Богдана,
Щоб Україну вільну не зробить.
Знеслося слово в небо і відтіль
Сікло ворожі плани вліво, вправо,
Бо з сильних уст за муки і за біль
Воно здіймалось всюди величаво.
Пройшли часи. Історія не зна
Спокою, і слова якісь пророчить.
Чи то насторожилася війна?
Чи плани люті знову ворог точить?
Та з нами слово Правди і Добра,
Що Господом освячене у храмі,
Народжене в Січі, йому пора
Розквітнуть всюди нашими серцями!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572886
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.04.2015
У нашого народу рідне слово
Поєднує в собі душі скарби:
Воно в дитинстві – ніжно-колискове;
У юності – кохання у верби;
У зрілості -- підтвердження основи
За щастя дорогої боротьби;
На старості у мудрості розмови
На сивих скронях променем журби.
Проллється слово звуками мелодій
Знайомих серцю, дивних, чарівних,
І хтось, без імені, віддасть його свободі
Життя одвічного – ковток криниць святих.
І буде жити слово крізь віки,
І крізь нескорені мечем і кров’ю мури
Нестримним птахом синьої ріки
У струннім хорі дивної бандури.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571085
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.04.2015
Є місце? Де потрібно зупинитись,
Щоб далі ні на трохи не піти.
Є слово, від якого треба жити,
По правді і по честі хрест нести.
Здавалося, що буде мир і спокій,
Загояться рубці воєнних днів
І небо чисте, сонячне, високе
Зігріє назавжди серця батьків.
Сини не стануть гинути, а жити,
Цвістимуть у садах корисних справ
І сіятимуть жито, щоб любити,
Щоб вік щасливий в домі панував.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571083
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.04.2015