Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Нас виховали таких не зовсім зрячих чи й сліпих,
А учителів наших – ще хтось інший.
Тепер дітей виховуємо і часто гірший
Виходить результат.
Дитина, хоч і мала, але активна,
Вона постійно діяти повинна.
Та ми, дорослі, підсіли на цей ящик,
Користі і знань від нього – пшик.
Замість фізичної активності – сидіння
Замість спілкування – Том і Джеррі говоріння.
Замість корисного – постійне зубожіння
Духовно-інтелектуальне запустіння.
Маля спочатку в ігри грається
І бігає по хаті, не сидить.
Сама активність… Ні, не спить!
А дехто й творчістю займається.
Оте мазюкання олівцем по паперу,
Оті кривульки-люди, чимсь схожі на химеру…
Що їх намалювало дитинча,
Поки не пішов талант у забуття.
То прояви душевні, щирі.
Хоч і не красиві, але найкращі в мирі
Для авторів оцих малих.
Іде мультфільм, але дитина не у ньому
Її уся увага в малюночку отому,
Що замість літер всім промовисто говорить:
«Не дайте згинути таланту» - тараторить.
Проходить час: місяці, роки.
Дитина виростає, вчиться потихеньку –
Ходить у школу – у житті перші кроки.
А мамі ще й кричить: «Не зви мене маленькой!»
Та щось одне важливе забувається.
Чому вона не так активно грається,
Чому вона все більше в ящик заглядається
І вчиться жить по ньому, а краси цурається,
Краси природи, творчості й любові,
Великих гарних радісних подій,
Що їх описать ще не було слів в мові.
Коли була малим…
Причина – в нас, дорослих.
Бо полінувались волю проявить,
Щоби своїх дітей-онуків направить
В шлях мудрості, квітками знань порослий.
Тепер усі ми самостійно
Повинні віднайти оті квітки,
Котрі всередині бутонами постійно
Є, але від нас закрились, малюки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570620
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.03.2015
Таке в нас склалось дивне бачення,
Що автором проблем усіх є наша влада.
Та влада, що по телебаченню
Хизується і пробує настирливо дійти до ладу.
Ми праві і неправі одночасно
Весь владний люд прийшов з народу
І відділивсь від нього – це всім ясно
І самостійно пробує робить погоду.
Але чомусь погода кепська в Україні.
Вважати винними тих-інших – то марнотратство
Емоцій і думок, що по всій країні
Вирують дико, руйнуючи засади братства.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570618
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.03.2015
Сьогодні стан в Україні негодній,
Гроза насувається велика і мутна,
Котра поливає землю не водою,
А заливає душі наші кров’ю і сльозою.
Об’єднання усіх людей і каяття
То є найліпшим способом, щоб сонце засвітить,
Щоби із забуття і низу прийти у світло майбуття
І подолати грозу цю й силу волі розбудить.
А чому ж тоді ця воленька у мирі спить?
Чому же втратили частину ми себе,
Чому дозволили загарбнику верховодить
І грозою лихою усюди нищенням слідить.
Утрата віри, надії і любові – ось причина.
Цей процес темний і лихий давно вже йде.
Руйнації всіх цінностей людських й душевних
Призводять потихесеньку до дій непевних,
Хибних, ницих і для совісті бридких.
І всі вони розхитують основи хиткі
Нашої держави. Бо те, що знизу робиться,
Керує і верхами, бо поступово котиться
Хвиля руйнації від альфи до омеги.
Альфа, то – я – людина, ну, а керівники – омега.
І всі ми разом звемось алфавітом,
Тобто – єдиним цілим.
Немає сенсу винити в чомусь владний люд,
Немає сенсу політичні сили зневажати
І постійно когось завзято обирати.
Щоб перейти у процвітання, потрібно весь той бруд,
Що засидівсь всередині, очистити старанно.
Свідомо помінятися потрібно, а ні – стражданнями
Нас поміняють всіх. Душа – важливіша тіла.
І будуть негаразди і конфлікти, допоки є не ціла
Людина із душею, із істинним єством себе.
Мінятися потрібно і полюбити Бога, людей і трішечки – себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570170
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.03.2015