| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
Останній листочок відірвало вітром
З Старої Берези в осіннім гаю,
Понесло далеко, десь аж на край світу,
Тай він там зостався в чужому краю.
Заблукала в гаю постаріла Мати,
В зморшках її руки, скроні в сивині,
Сіла під Березу, щоб хоч їй сказати,
Про свої печалі, про свої жалі...
Знала б ти, Березо, як то жити сумно,
Як стискає серце моє одиноке,
Як плутають розум все страшніші думи,
Як зарився смуток у душі глибоко...
Дивлюся на Тебе- нема ні листочка,
Опало все листя, бо скоро зима,
А я народила трьох синів і дочку,
Так їх коло мене круглий рік нема...
Розкидала доля дітей від порога,
Я тепер не знаю, чи є ще живі...
Чи просто забули до мами дорогу,
А я їх чекаю, коротаю дні...
Кожен день молюся та Бога благаю,
Щоб легко жилося їм на цій Землі,
Ночами старенькі альбоми гортаю,
Та згадую з болем, як були малі.
Ось зима минеться, сонечко загріє,
Побіжать струмочки, довші стануть дні,
І у Тебе крона знов зазеленіє,
З'являться на гілках листочки нові.
А я буду й далі в вікно виглядати,
Слухати примарні звуки в тишині,
Темними ночами сльози витирати,
Тай так в тяжкім смутку минуть мої дні...
Піднялася Мати мов окам'яніла,
Брела як незряча- де ноги несли...
Бачила одна лиш та Береза біла,
Як в жінки по зморшках сльози потекли...
Заснула береза у снігах глибоких,
Розбудили дзвони її на весні,
Вони проводжали Матір одиноку,
В останню дорогу у її житті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2016
Що тобі розказати дитино
Про оту людожерку війну?
Про ту кров, що пролилась невинно,
Про надмірну свободи ціну.
Те,що хочеш ти зараз почути,
Записати собі на папір,
Я волів би назавжди забути,
Стерти з пам'яті все- ти повір.
Та для мене це є неможливо,
Часто знову я бачу той жах
І спливає все так як наживо
В моїх спогадах і в моїх снах...
Неможливо забути картину,
Яким поглядом глянула мати,
Коли свого єдиного сина
Відправляла на фронт воювати.
За сусідом моїм ланцюжком,
Вибігали малі діти з хати,
І пискливим кричать голоском-
"Ти не йди, повернись до нас , тату..."
Та не вернеться більше вже тато,
Не почує синів своїх сміх,
Він життя своє мусів віддати,
За свободу нащадків своїх.
Як забудеш...як рвались гранати,
Як солдати на них підривались,
Як палали вогнем людські хати,
Як в сліди мої кров заливалась...
Ще й досі чую кулі свист,
А в пам'яті так чітко бачу ранок..
коли мій друг, як пожовтілий лист, на землю впав
й востаннє крикнув- МАМО,..
І мене ворожа куля не минула,
Я впав на спину, очима до неба..
В голові тоді думка майнула-
Навіщо все це, кому воно треба?
Дивився в небо я широкими очима,
Немов не бачив більшої краси,
Відчув як смерть стояла за плечима,
Почув солдатів павших голоси...
Обдуло холодом, важкими стали віки...
І думав я, що назавжди заснув...
А як проснувся... чую запах ліків...
А за два місяці ми виграли війну...
І роки вже поволі пролітають,
Багато з того часу пережито,
А я ще досі молюся і каюсь,
Бо не знаю кількох мною вбито..
Знов мене на паради запросять,
Побажають мені довголіття,
Та не знають вони, що за ноша,
В мене в серці вже більш пів століття....
Зараз дивлюсь на владу й дуже мрію,
Що мир на світі збережуть вони,
А поки що живу... живу ... радію...
Що буду помирати без війни....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637981
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.01.2016
Кому розкажеш, як здавлює душу?
Як серце стиснулось від болю,
Як хочеш сном міцним заснути-
Щоб не проснутися ніколи...
Кому розкажеш- як у скронях
ніби хтось молотком постукав,
А губи-сховані в долянях шепочуть:
"Може все-розлука"...
Можливо, що комусь цікаво,
Чужі печалі слухатимуть люди,
І посміхатимуться так ласкаво,
Та чи насправді це все щиро буде?...
Важкі думки у голові спливають,
Так хочеться не плакати ніколи,
Та в самоті знов очі сльози заливають,
Душа вмліває від їдкої болі...
Знов ланцюжок питань пливе перед очами,
Як поступити? Що мені робити?
Спливає час, минають дні за днями,
І хочеться не існувати- ЖИТИ...
Я знаю, вірю, що ХТОСЬ є над нами,
До НЬОГО тихо молюся щоночі,
Благаю я тремтячими губами,
Щоб він відкрив Тобі на правду очі...
Я знаю, що повірити так важко,
Можливо я сама у всьому винна,
Не знаю, що робити, мені страшно...
Питаю.... в чому все ж моя провина?
Тобі я все про себе розказала,
Моя душа у Тебе на долоні...
Та певно доля з нами так пожартувала,
І залишила нас в думок важких полоні...
Та буду вірити, не втрачу я надії,
Що закінчиться темна смуга болю,
Надіюся не пізно зрозумієш,
Що зрадити Тебе не зможу я ніколи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2016
Зігріла душу як весняний промінь,
Умила серце, як ранкова роса,
Кудись забрала весь тягар мов камінь,
Очам відкрилась вся її краса.
Прогнала геть з душі і біль і муки
І розтопила довгорічний лід,
Пообіцяла, що не буде вік розлуки,
Назавжди в серці залишила слід.
Запевнила у світлих днях майбутніх,
В минулому лишила довгі роки самоти,
І наказала всі свої страхи забути,
За нею серцем і душею йти.
Послухалася, серцю дала волю,
Не слухала порад від близьких, друзів,
Від їхніх слів лиш зазнавала болю,
Й душа ще більше піддавалась тузі.
Перетерпіла все, зуміла все переступити,
Вона мене своєю силою кріпила,
Хотіла тільки жити і любити,
Хотіла щоби і мене любили...
Та не сказала все вона одразу,
Що вжалить душу мою гіркота,
Що серце буде завмирати від образи,
Що буде добивати самота.
Чомусь промовчала, що буде так боліти,
Що сльози будуть виступати на очах,
Коли слова неправди буде говорити,
А ти не зможеш доказати, що не так.
Та все ж вона живе в мені і досі,
І душу звеселяє мені знов,
Коли я духом падаю, вона мене підносить,
Така вона, хоч пізна, але перша все ж любов..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585532
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2015
Вже перші бруньки, з усіх сторін пташки голосять,
І сповіщають, що прийшла весна,
Але чому в душі так холодно ще й досі,
Чому не має довгожданного тепла?
Біжать річки своїм невпинним бігом
І кинулися люди до робіт,
Але чому в душі ще закидає снігом,
Чому на серці не розтанув літ?
Прийшла весна першим весняним грозам,
Зраділа дощику весняному земля,
Але чому з душі мені не йдуть морози?
Чому весні не можу порадіти я?
Навколо все запахло, забуяло,
Зазеленіло- тільки сині небеса...
А що ж в душі моїй таке зів'яло,
Що так не тішить вся ота краса?
Життя вирує, а мені здається,
Що моє серце терен раз-у- раз зколов,
Й воно вже більше не живе, не б'ється...
Так отруїла душу нерозділена любов.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2015
Чия війна? Чиї солдати
Додому їдуть в домовинах?
Чия вина в тому, що мати
Хоронить -та не свого сина?
Яких то деспотів бажання,
Дружин вдовицями лишає,
Несе в оселі біль, страждання,
Землицю кров'ю поливає?
Який тиран, який то вирід,
Задумав щось страшне і дике?
І збільшив в світі кількість сиріт,
Примножив сотними каліків.
Чиє закам'яніле серце,
Не знає жалю, співчуття?
І посилає вогонь смерті
В той дім, де спить мале дитя.
Чия рука ущент руйнує,
Усе, що збудували міліони рук,
Невже не бачать очі ті і вуха ті не чують,
Тисяч знедолених і стогону від мук?
Хто б ти не був, яких не мав би статків,
Всі задуми твої марні, не щирі,
Ти не побачиш гибелі нащадків
Людей, що жили в мирі, в Божій вірі.
Не скориться тобі народ славетний,
не схилить голову, не стане на коліна,
І дасть тобі відчути подих смерті,
І трон свій ти побачиш у руїнах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2015
Тобі подякувати мушу
За те, що появився в моєму житті,
За те, що звеселив самотню душу,
Позбавив безнадії й самоти.
Тобі подякую я щиро,
Тобі в служіння дам життя своє,
За те, що дарував мені Ти віру,
Тобі подякую за те, що Ти у мене є.
Тобі я щиро-щиро вдячна,
В мені життя заснуло, Ти його збудив,
Хоча не раз душа болить, я часто плачу,
Та дякую за все, що Ти мені зробив.
Я дякую за кожен день прожитий,
За кожну разом прожиту хвилину,
За те, що можу я Тебе любити,
І щиро дякую Тобі за Сина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577645
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2015
Неможливо нізчим порівняти
Як настане чекана хвилина
Іу світ цей у будень чи в свято
З криком з'явиться нова Людина.
Ти побачиш маленьку дитину,
І цю мить не опишеш словами,
І відкриється в серці новина,
Ти не просто живеш, ти є мама.
А воно наче вік тебе знає,
Простягає свої рученята,
Ніби в очі тобі заглядає,
Ніби хоче тобі щось сказати.
Так притулиться ніжно маленьке,
І одразу поїсти шукає,
А ти чуєш як б'ється серденько,
Й твою душу теплом огортає.
Поселилася в серці надія,
На очах блищать радості сльзи,
А ще зовсім так зовсім недавно,
Ти не знала, що так бути може.
І так хочеться жити й любити,
І радіти у кожну хвилину,
І усе лиш для того робити,
Щоб щасливою була дитина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2015
Село моє, для мене Ти єдине,
Тут народилася і виросла тут я,
Тут все мені знайоме до краплини,
Адже тут рідна, батьківська земля.
Природа Твоя серце полонить
І зачаровує казковою красою,
Прекрасне Т́́и завжди, у кожну мить-
В зимі чи літом, осінню, весною.
В звичайні будні, чи в великі свята,
В вечірніх сутінках, чи в ранішній росі,
Чи коли ніч огорне все крилата,
Ти все одно купаєшся в красі.
Прекрасне Ти коли дощем полите,
І коли воду спрагла п'є земля,
Й тоді, коли туманом оповите,
Немов новонароджене маля.
Люблю Твої я гори і долини,
Люблю Твої ліси, Твої поля,
Село моє, для мене Ти єдине,
Адже тут рідна, батьківська земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2015