| Сторінки (1/31): | « | 1 | » |
Ой запахло. зацвіло
І зазеленіло
Навесні моє село.
І заметушилось.
В полі гуркіт чутно скрізь-
Трактори гудуть.
А в селі лунає гомін-
На "суботник" люди йдуть.
Кожен знає свою роботу
І природа, й люди,
Прокидається село від
Зимового етюду.
Завжди навесні легко
Й любляче буає
Тішать солов"їв пісні,
Сонце душу зогріває.
Так милують моє око
Цвіт вишневий біля хат,
Навесні село нівроку,
А от, як дощик ще пройде,
Розливається повсюди
Ніжно-свіжий аромат.
Ой запахло, зацвіло
І зазеленіло
Навесні моє село
Й радість пробудило.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2018
У північному краю,та в
Густому лісі,
Панувала вовча зграя
Ненаситно-хижа.
Від природи всі вовки -
Звірі благородні,
Та чомусь ця вовча зграя
З ватажком у складі,
Поведінку дику мала,
Ще й були зухвалі.
Полюбляли страх наводить,
Забігали в села,
Нищили худобу,звірів,
Ще й собак дражнили.
Пробиралися по хащам
Мов ті диверсанти,
Щоб сліди заплутать
І в тій шкоді, що завдали,
Інших звинуватить.
-" Це усе собача хунта,
Радикальна змова, проти нас
І цього лісу,-так лунала
До вовків, ватажка промова,-
Ми всю здобич заберем,
Та собак підставим, люди
Знищать їх усіх, от ми з вами заживем.
А я ще й царем стану!"
Поки сірі сперечались
Про зловісні плани,
У цей час навколо лісу
Звірі всі збирались, всі собаки,
Всі сусіди, на бій з ворогами.
Влаштували вовкам пастку,
Здійнялася бійня.
Розлітались - шерсть по всюди
Й вовче скавучання.
Проти нападу і зла
Вовків-диверсантів, мужня
Дружба перемогла й
Братерство завзяте.
Якщо ближнього в біді
Не лишать ніколи,
Всі у злагоді й добрі
Житимуть довкола.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781852
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 12.03.2018
Надворі березень нудьгує.
Чорно-оголені дерева сплять.
Ось вже щезає сніг минулий,
А небо сіре, як туман.
Природа вся така змарніла,
бо в неї настрою нема.
Не має настрою в природи,
Безбарвна вся стоїть вона.
Та й на душі в неї негода,
Ще й вітер сумом завива.
Плаксиве небо людей дратує
І талий сніг й мокра земля.
Нудьгує березень, нудьгує
Та потерпімо іще трохи,
Недовго буде це тривать.
Лише цей сум й нудьгу скрашають
Пташок, весняний переспів,
Вони так дзвінко сповіщають,
Що йде весна, весна надій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781841
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2018
Казковою порою
Вважаю зиму я,
А що, хіба не казкою.
Хіба не дивом є вона?!
Та тільки придивитись
І раптом бачиш ти,
Які мороз шедеври
Малює на вікні.
І як у ритмі танцю
Кружляє білий сніг,
І як повсюди чутно,
Гучний, дитячий сміх.
Усе, що бачу я надворі
Неначе в кришталі,
Яскравим сяйвом срібла
Виблискує мені.
І звук якийсь лунає
У тебе із під ніг,
Та це ж рипить музично
Пухнастий, білий сніг.
Ось пісню загадкову
Наш вітерець співа...
Хіба це не казково.
Хіба це не дива?
Так, зимно на подвір"ї
Й морозно бува,
Але зима- це справжнє диво
І найчарівніша пора!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773425
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.01.2018
Розквітла у полі
Квітка дивна оку,
Вогняно-червона
Одна-одинока.
Посміхалась квітка
Ниві та лісочку,
Бо вони її любили,
Як рідную дочку.
А була ця квітка,
Мов перлина в полі,
Слів бракує її описать.
Шепотіли біля ниви
Подруги тополі,
Що відходили від квітки-
Радість,спокій, благодать.
Росла просто неба.
Розквітла у полі,
Мало хто про неї знав-
Це квітка ЛЮБОВІ.
Чули люди,чули
Про цю дивну квітку,
Та й шукали її всюди
Восени і влітку.
Рідко кому вже вдавалось
Квітку розшукати.
Так хотілося багатьом
Нею скористатись.
А з"являлась квітка людям-
З чистою душею
І ділилась з ними
Радістю своєю.
В кого нема щастя,
Бракує любові,
З вірою мандруйте
До квітки,що в полі.
Відкривалась квітка
Тим,хто в неї вірив
І мав добре серце,
А щей душу щиру.
...Розквітла у полі
Квітка дивна оку,
Вогняно-червона
Квіточка любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757870
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2017
Вже осінь за вікном
Дає про себе знати,
Останнім в небі,
Журавлиним та сумним ключем.
Завжди про себе, осінь,
Так полюбляє нагадати
Сирим,холодним вітром
І нудним дощем...
...А за вікном давно панує
Осінь-леді, та незабаром
У ці казкові дні, вона охоче
Передасть всю владу,королеві,
Своїй суворій подрузі-зимі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2017
Кожен автор пише про своє,
Пише так, як для нього-воно є.
Про сумне і про те,що йому болить.
І про радість, і щасливу для нього мить.
Так і я ділюся з вами,
Щиро, від душі.
І своїми помилками,
Що були в житті.
Так можливо якісь твори -
Просто недолугість, або маячня:
Ну то, що ж ти тут поробиш-
Це у кого яке бачення.
В творах з іншими порадію,
А з кимось поплачу,
Щодо себе, то жорстоку критику
Краще я пробачу.
В цьому клубі авторів,
Чемно поважаю.
Мудрості й натхнення-
Вам я побажаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751898
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.09.2017
Ох,якби була я пташкою,
То я полетіла б,
Із пташиного польоту
На землю гляділа.
Розмахнула б свої крила
У різнії боки,
Та й полишила б той біль,
Що гнітив усі ці роки.
У польоті пташка вільна,
Бо так Богом треба,
Та на жаль у мене доля-
Лиш дивитись в небо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2017
Ми прагнемо на Україні жити краще,
По-європейському та й усе.
Але мене чомусь це так бентежить,
бо зараз у державі напрочуд йде все шкереберть.
Немає а ні миру у цій країні, а ні стабільності.
Та й люди стали такі всі злі,
бо треба нам в країні виживати,
Тяжко працюючи,за ті мізерні копійки.
А президент наш незбагнененний
Із купкою міністрів на чолі.
Гучні нам заявляв заяви-про європейські цінності
І що з Європою чудово будем жить.
Ніхто у цій державі про
Люд простий не думає.
Кожен з чиновників
Для себе створює релакс.
Не знаю я чи зацікавлені вони
В верховній раді,як пересічний
Українець, на цей "коштовний" мінімум
Ще й досі прожива.
І за останні роки багато тисяч
Українців, у пошуках найкращого життя
Потоками саме у цю Європу,пливуть
Потоки,для існування свого і буття.
Та і не тільки до Європи, ці українці
Долею розкидані по всьому світу і по всій землі.
А можновладцям байдуже, їхні
Гучні обіцянки завжди були пусті.
І крок за кроком ми йдем усі в провалля,
Не те,що йдем, а стрімко летимо.
Як ту худобу,всю Україну, ведуть на бійню,
А ми сліпі,за хибним пастухом йдемо.
Та й жебраками ми завжди були
І будем так і далі жити,
Допоки у чужих людей,
Не перестанемо просить....
Щоб змінювати Україну, перше
За все треба себе змінити.
І своїм розумом,
І думкою своєю жить.
Не полюбляю я писати заумні речі,
Хоч знаю їх не менше від чиновників о тих.
І саме в наший час прості слова доречні,
Що відрізняє нас від добрих і лихих.
Тому й хотілося так щиро говорити
І кожному до серця донести:
Щоб ця країна краще стала жити,
Не будь байдужим і не мовчи!
Вже стільки років Україна незалежна,
Натомість залишається усе без змін.
Покращення життя-це мрія не досяжна,
Бо ми терплячі невільники її.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747487
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.08.2017
Вийду влітку в чисте поле
Гляну в небо голубе
І такий глибокий подих
Затамовує мене.
Та замислююся миттю,
Як се добре, я живу.
І вдихаючи повітря
Придивляюсь в далину.
Там, у далині побачу
Річку синю край села,
І стежину, що від хати
У це поле привела.
Босоніж біжу по полю,
В ноги колиться стерня.
Плачу зовсім не від болю,
Що минають вже літа.
Підіймаю руки в гору
Де, сонце світить, золоте
І кричу, біжа по полю:
- Я люблю життя своє!
Сум мій, радість переймає,
Як оглянусь навкруги.
Гарно влітку тут буває,
Прийде час, я повернусь сюди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744619
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2017
Тиша, о я її полюбляю,
Єдиний скарб мого натхнення.
Свободу тільки з нею маю,
А саме – усамітнення.
У самоті знаходжусь я.
І тиша глуха всюди
Та в оцій тиші чую звук:
Стук – стук, стук – стук –
Це серця мого відгук.
- «Дивакувата», - скаже хтось.
А я так не вважаю,
Бо тиша, політ у почуття
Туди, де думоньки свої гадаю.
І знову я у самоті,
Глибока тиша всюди
І щось бринить в цім почутті, ось звук:
Стук – стук, стук – стук –
Це серця мого відгук.
Так і серцю моїм
Тиша мила.
Так хоч не має вона барв,
Краса у неї невидима.
І в тишу думами пірнаю.
Так тихо – тихо, а в душі щимить,
Ледь чутно звук і …
І якусь мить: стук – стук,
Стук – стук і я радію –
Це мого серця відгук!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2017
Задзюрчали всюди
Струмочки рясні,
Заплискались жваво
Рибки у воді
Прокидається земля
Від зимових снів,
Все радіє й ожива
Дівчині - весні.
Закурликали у небі
Ключі журавлів.
Поверталися з далеку
До рідних країв.
Землю всі птахи вітали
Співом весняним,
А весна - красна, дівчина
Сонечком ясним.
Розквітає все довкілля
Від її тепла.
Дарувала на дозвіллі
Щастя всім Весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651295
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.03.2016
Ти знаєш любий, друже мій:
Чи є в нас щастя на землі?
Чи ще радіють діти наші?
Чи ще добро людське не згасло?
Чи буде це життя спокійне?
Чи в дружбі всі залишаться країни?
Чи вмієм святість берегти,
Любов в серцях, Бога в душі?
Чи довго буде сонце сяять?
І взагалі, чи житимем
Ми з вами далі?
Звичайно друже, той
Відповідь не знає, хто
Бога у собі не має,
Хто самовпевнено крокує у житті,
Порушуючи заповіді Божі і святі,
Хто думає, що радість
І любов в грошах.
То це - навіки є пропащою душа.
А сонце буде доти всім світити,
До поки люди будуть з Богом жити.
І щастя матимуть ті діти,
Які уміють Богові радіти.
Бо сам Господь і є наше спасіння
І шлях до нового життя.
Та , хто цього не зрозуміє,
Просто помре і піде в забуття.
Спасайте душі свої, люди,
Ще не пізно!
Моліться Богу і кайтеся, бо
Ми всі грішні.
Застане в розпачі все людство
Страшний суд,
Тоді так тяжко прийдеться нам тут!
І всі побачать Господа
Живі і мертві люди.
Та праведних залишить Він,
Негожим гірко буде.
Послухайся мене, мій друже,
Що я тобі говорю.
Господь всіх любить дуже,
Піклується про нашу долю.
На серці боляче мені,
Так мало вірять в Бога,
Та шкода тих людей -
Без покаяння, погана в них дорога.
Послухай, любий друже, мій -
Живуть всі люди на землі,
Та той хто про земне лиш мріє,
Не маючи, на Господа ніякої надії –
Усі вони безглуздо і загинуть.
... А сонечко завжди буде світити,
Та тільки тим, хто з Богом забажає жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2016
В Африці далекій, де
Пекельне сонце й спека,
Бавились малята, малі левенята.
Жирували та боролись,
Пилу наробили…
Не помітивши зненацька,
Постать чорно – біла раптом там з’явилась.
То маленьке зубреня
Піднялось із пилу.
А одне із левенят підповзло до нього
Й запитало тихо:
– Ти хто будеш ? Що за звір ?
Відповідь була за втіху:
– Зебреня – я. Такий кінь. Для тебе – Смугаста.
Так здійснилося знайомство,
Повелася дружба – хижий звір
І дика зебра, просто дивовижно.
Насміхалися в саванні звірі з того дива,
Між собою говорили:
– Старожилам невідоме таке
Геть свавілля !
З часом друзі підросли,
Стали вже дорослі.
Лев главою прайду став, поряд
З ним була й Смугаста.
І так сталося, що криза
Трапилась у правді –
А ні їжі в них не стало і
Води ні краплі.
От одного разу скоїлось нещастя,
Зголоднілий лев напав
На зебру смугасту.
Голод розум засліпив, бо
Той лев і зебра, друзями були колись,
Тож так було й треба.
Звісно, після інциденту того
Дружба в них розпалась.
Лев із прайдом геть пішли,
А від зебри одні кісточки зостались.
Той випадок, що був в них
Прикладом є мудрим –
Неводи ніколи дружби,
З хижаком ти лютим.
Так заведено в житті і
У цій природі, в хижака
Немає жалю, коли він голодний !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646892
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 25.02.2016
Ти така дивна й
Водночас - цікава.
Ти така творча й
Неординарна.
То ти кумедна, але
Й така мила,
А коли плачеш ?
Ти просто - людина.
Сміливий вчинок -
Буває поразка.
Болюче падіння,
То в небо політ.
Скорботне життя,
То вдавай, що то казка.
Ти просто людина й
Продовжуй свій рід.
Ти так зваблива й
Водночас сумна ти.
Близькому здобуток,
Бо вмієш кохати.
Душа твоя світла,
Та в тебе єдина -
Це свідчить про те,
Що ти просто людина !
Ти маєш розум,
А хтось має мудрість.
Ти маєш спокій,
А хтось має дурість.
І почуття в собі маєш
Множинні.
Тож пам'ятай
Про статус - людини !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641225
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2016
Матінко моя,
Матінко старенька!
Не сумуй, не плач
Ти, моя рідненька.
Завжди поруч я
Буду із тобою,
З радістю твоєю,
А також з журбою.
Та хоч як далеко
Не була б від тебе,
Ти живеш постійно
У моїх думках.
А коли лелеки
Закурличуть в небі,
То мої вітання
Несуть в рідний край.
Де живе матуся,
Моя дорогенька,
Де біла хатина
Стоїть на горі.
Де, як у дитинстві,
Досі пам'ятаю,
Руки твої ніжні
На моїм чолі.
Не сумуй матусю,
Не сумуй, не треба.
Гідно доживай
Ти свої роки.
Не солодка доля
Випала у тебе,
Не легкі були
Життєві шляхи.
Але не даремно
Ти живеш на світі.
Бо зі мною поряд
Твоя доброта.
Всі твої навчання
І приємні миті,
В серці збережу я
На многії літа.
Мамо моя мила
Дай - но подивлюся
На старенькі
Рученьки твої.
Хочу, як в дитинстві,
Знову їх відчути –
Ніжні твої руки
На своїм чолі.
Мамо моя мила,
Матінко рідненька!
Не сумуй не плач,
Краще посміхнись.
Пригорни мене
Лагідно до себе,
Будь така щаслива,
Як була колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2016
Хвиля прилине
Любові й добра
На Україну колись.
Голос із неба:
«Вірити треба й
Тільки хороше творить,
Горя не знати –
Більше кохати, теплі
Слова говорить.
Матір та батька
Вік поважати...»
Заповідь ця на життя,
Не на мить,
Знаю, що зможем
І переможем всі
Негаразди здолать!
Ми українці й
Козацького роду
Нам це потрібно
Завжди пам'ятать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640717
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 02.02.2016
В кожного століття
Є своя історія.
Є так свого роду лідер
І його теорія.
В наший час, в наше століття,
Теж своя історія,
Тільки лідерів багато,
Та одна теорія.
Ця теорія цікава,
Що там і казати -
Головне побільше грошей
З народу зідрати.
З року в рік кожне століття
Несе цю теорію.
Не міняють і мужі
Свою траєкторію.
А мужі на Україні
Ватажки завзяті,
Відгодовані й пихаті
Пани - депутати.
Та за цю теорію
У Верховній Раді, вони
Б'ються, як в дит - садку
За іграшку малята.
Потім людям в очі брешуть,
Нагло промовляють:
«Любі друзі, ми ж про ваші
Інтереси так натхненно дбаєм!»
Ох, ці лідери мужі,
Клоуни та й годі,
От у цирку виступати
Там їм і робота.
Або краще вже було б
Просто в бокс податись,
А тоді, як той Кличко,
Шитись в депутати.
В XXI столітті в нас на
Україні, ми всі з вами
Були свідки історії нині.
Пам'ятаймо - на майдані
Лідери стояли і теорію свою
Чітко видвигали.
«Вішали лапшу» на вуха
З різними байками,
Люди вірили охоче, з
Терпінням чекали, що
Нарешті прийшов час й
Про народ подбати.
Та казав колись Кобзар:
«Що нема на світі правди...»
І яка б на Україні
Не була історія,
Може й буде народ лідер
І нова теорія.
Треба жити, не тужити,
Думати про краще.
Не давайте, люди, спуску,
Лідерам ледачим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640716
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.02.2016
Розпустила коси
Верба над водою.
Умивають її роси
Від журби та болю.
Віддзеркалює вода
Верби сумний погляд,
Їй жалілася верба,
Що нема кохання поряд.
І відсутня радість
В милої вербиці,
І до сонця й до життя,
І до подруги водиці.
Похилила свої віти,
Плаче над водою.
Ніби дівка молода
Журиться на долю.
Та зненацька ніжно
Вітерець повіяв.
Заспівав їй пісню втішну,
Пестив її гілля.
Підняла вербиця
Коси над водою
Ожила, розквітла
Любов'ю й красою.
Та вона вже не самотня
У своєму світі
Бо природа повінчала
Плакучу вербу й вітер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2015
Стоять берізки,
Стоять красиві,
Але чомусь такі сумні.
Весняне гілля похилили
І ніби плакали вони.
Та й справді
Сльози кришталеві
Рікою лилися із них,
Боліли рани в них душевні,
Кровили їхні стовбури.
Стоять берізки,
Стоять красиві,
І плачуть, плачуть так вони.
Комусь схотілося напитись
З берізок чистої сльози.
Загнав ножа
У їхнє тіло,
Зробили раночку таку.
Невже те серце не боліло?
Авжеж, сльоза берізки до смаку.
Стоять берізки,
Стоять красиві,
Але чомусь такі сумні.
Бо їхнє тіло занапастили,
Всі соки висмоктали з них.
Кроваві рани не злічили
І на страждання полишили їх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2015
Високо в небі
Зіроньки сяють,
Місяць сріблястий
Світить в вікно.
Тихо на землю
Нічка ступає
І сном солодким
Бере нас в полон.
Сяйво небесне
Відблиском пада
На шовковисту траву,
Десь соловейко у темнім гаї
Пісню щебече свою.
Всіх зачаровує
Казкою, нічка.
Навіть плакучу вербу.
І тільки вітер
Самотньо гуляє,
Мабуть не спиться Йому.
Та заколихує старанно
Магія ночі усе,
Радість бадьору нам завтра
Ранок новий принесе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2015
На поляні серед лісу
Розмістився хуторок.
Його мешканці - тварини різні,
Від лисиць до мурашок.
Кожен знав з них свою справу,
В дружбі й злагоді жили.
В незвичайній цій державі
Мов щасливими були.
Та був виняток один -
До повного щастя,
Заважала їм завжди
Гусінь полосата.
В цьому хуторі із неї
Усі глузували, насміхалися жорстоко,
Спокій не давали.
Гусінь доброю була,
Ворогів прощала, так їй
Вроди бракувало, а от
Душу добру мала.
Їй хотілось як і всім у своїй
Державі - жити, розважатися,
Трудитись на славу.
Якось вранці приповзла
Гусінь до контори...
- «Хто впустив до кабінету
Цю страшну потвору!
Побудую для контори
Величезний мур,
Щоб не бачить цю потвору…», -
Єрепенив їх директор,
Старий, сірий щур.
Бідна гусінь так злякалась
Й поповзла додому.
Більш її ніхто не бачив
Від випадку того.
День за днем ішло життя
У їхній державі.
І що гусінь зникла,
Вже помітно стало.
Перешіптуються звірі
Все по між собою:
- «Може наша полосата
Зустрілась з бідою?»
Через певний час життя
Знову якось вранці,
Коли сонце встало,
В незвичайну цю державу
Гостя завітала.
Та вона була красуня,
Ніби із картини:
Очі сяяли у неї,
Як ті дві перлини,
Оксамитово - рожеві
Мала вона крила,
Загалом ця королева
Всіх заворожила.
Як зазвичай між собою
Звірі шепотіли:
- «Хто ж така ця наша гостя
Звідки прилетіла?»
Коли звірі всі зібрались
Біля їх контори,
Гостя голосно сказала:
- «Рада бачить вас усіх,
Я ваша потвора.»
Сірий щур неподалік,
На пеньку стояв,
Як впізнав він її голос,
Так з пенька і впав.
І привітно всі вітали
Гусінь полосату,
Не очікував ніхто,
Такого результату.
Та й вона зла не тримала,
Їх пробачити змогла,
Завдяки душі терплячій
Вона успіху досягла.
І нехай найкращу в світі
Вроду мусиш мати,
Про красу душі своєї
Варто всім подбати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609070
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 24.09.2015
Скажи мені, проста людино,
Ти поважаєш свій народ?
Ти любиш неньку Україну?
І взагалі ти - Патріот?
Скажи мені, проста людино,
Ти знаєш хто такий козак?
Ти пам'ятаєш мову рідну,
Пісні дзвінкі, танок - гопак?
Скажи мені, проста людино,
Чому живеш ти саме тут?
У нас народ могутній, сильний,
А ти саме така мабуть?
Отож, скажу тобі людино,
Люби, пишайся і радій,
Що ти живеш на Україні,
Шануй її, будь вірна їй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609069
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.09.2015
Я рідний край вміщаю
В своє серце.
Ціню життя, бо
Дав його Господь мені.
А от душа моя - то ніби
Те озерце, що містить
Істину свою на глибині.
Пірнайте всі, бажаючі у нього,
Пізнайте світ
Глибинних почуттів.
У ньому є і радість, і тривога,
І є любов, і плач, і сміх, і біль.
Життєвий шлях, звичайно,
Не проста дорога,
Та жити треба всім
У злагоді й добрі!
Любити ближнього свого,
Це заповідь від Бога,
А я люблю вас всіх
Мої ви дорогі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608084
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2015
Хто знає, якою є вона
Насправді – українська жінка?
Це – сильна жінка, яка витримує
Пекельний біль життя, бува нестерпну
І найсильнішу тугу.
Ця жінка оберігає завжди мир,
Як ніби те дитя,
А до страждалих ближніх, її
Жіноче серце не байдуже.
Це – жінка щира, лагідна
Несе таку палку любов,
Що здатна нею розтопити,
Весь світ жорстокий, який бува
Оточує її.
Повсюди засіва лише добром
І по при складнощі в житті
Своєю посмішкою, немов те сонечко
Приємно світить.
Це – сильна жінка, яка на людях
Ніколи не покаже сліз,
Але її чутливе серце
Перед Богом плаче.
Який би доленосний хрест
З нас не поніс,
Вона його знесе, хоч сили й всі потрате.
Такою є простою насправді
Українська жінка.
Вона взірець нам всім –
Любові і добра.
А труднощі життя для неї –
Найвища є оцінка.
І доля жінки в Україні, повірте
Легкою не бува
2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608081
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.09.2015
Вечоріє...
Тихо - тихо на ставищі у селі.
Спів з болота долинає -
Жаби кумкають сумні.
Ніжно стелиться туман -
Сірий над водою.
Вітер сирістю повіяв,
Запахло травою.
Там сусідський пес залає -
Чарівний порушить спокій,
Та невдовзі все стихає.
Поринає в сон глибокий,
А туман густішає -
Сивий над водою,
Вітер лагідно повіє,
Але вже журбою,
Все понурилось у тишу
Літню загадкову.
Лиш цвірчать жучки
Пісню колискову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2015
Жив пес собі і був шикарний,
Та й славної породи.
Мав він ошийник золотий,
Ще з золота хороми.
І їжі в нього було вдосталь,
Усе, що побажає.
Робив також, що лиш захоче:
Схотів - поспав, схотів - залаяв.
Та все було в цього друзяки,
Багате й безтурботливе життя.
І кожна заздрила йому собака,
Що в нього доля отака!
Так, песик жив собі в достатку,
Та мав одну проблему -
От він бував на волі мало,
І пса тривожила ця тема.
До нього часто забігав
Рудий товариш - пес бродяга,
Завзято все розповідав, які
Дива в житті бувають.
- «Привіт шановний!
Як поживаєш, бачу сумуєш ти,
А за парканом гарно, знаєш?» -
Запитує рудий.
- «Та ось сиджу собі скучаю,
Давно на тебе вже чекаю,
А що на волі, всього не знаю.
Заходь, мені й розповіси...»
В гостях, поласувавши їжі,
Рудий хвостом виляє.
І за проханням господаря
Про дивну волю розповідає.
Охоче пес - господар слухав,
Та сум на очі насував,
Лапою вуха свої чухав
І вити мусила душа.
А пес руденький біля нього
Вильнув хвостом собі й побіг,
Рудий по - своєму жив добре.
Та й жив собі, як тільки міг.
І хоч душа в нього проста,
І не легка собача доля,
Та при усе багатство мав -
Його життя й чудова воля.
... Зпливав так час,
Та йшло життя і пес
Породистий втікає.
Ніяка «клітка золота»
Нікому щастя ще не дала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570632
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 30.03.2015
Злиденний той народ, який
Цурається своєї Батьківщини,
Цурається і мови рідної її.
Злиденний той народ, який
Соромиться життя на Україні,
Принижуючи гідність
Матінки - землі.
Злиденний той народ, бо
Він стоїть і досі на колінах.
Живе, але втрачає воленьку свою,
Ту волю, рідну і єдину, яка
Так тяжко діставалась козаку.
Злиденний той народ, який
Не вміє жити по Божому закону
У злагоді й добрі,
Бо так вже звик, тільки себе любити
І думати про інтереси
Лиш свої.
Злиденний той народ, який
Забув своє коріння, культуру,
Пісню народну - голосну.
Злиденний той народ, що
Розриває навпіл Україну.
Не відчуває її біль, не баче
Гіркого плачу.
Злиденний той народ, бо
Він не божого творіння
І вади в нього подібні палачу,
Але хтось мусить любити Батьківщину
І я її люблю, і я за це плачу.
До віку буде той народ злиденним,
Який не хоче розуміти одного.
Багатство - це не золото
І не хороми для людини.
Багатство людства - це Воля,
Честь, Повага і Любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568815
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 23.03.2015
Сину милий! Синоньку - синочку,
Богові я вдячна, що ти в мене є.
І дарую тобі вишиту сорочку,
Щоб завжди барвистим життя було твоє!
Сину милий! Синоньку - синочку
Зичу тобі щастя і здоров'я теж.
І кохання зичу я тобі охоче,
І щоб вдача й успіх водилися без меж!
Сину милий! Синоньку - синочку.
Впевнено крокуй в бурхливе життя.
Я тобі бажаю лиш долю хорошу,
Бережи наш Боже ти моє дитя!
Сину милий! Синоньку - синочку,
Десь тебе чекає матінка твоя.
Пташкою з гніздечка, вилетів мій хлопчик
Пам'ятай дорогу в ріднії края!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568814
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2015
Мамо, поверни мене назад,
Поверни мене в минуле.
Поверни мене під серце,
Де спокійно й добре було!
Я не знав, що світ жорстокий,
Я не знав, що тут війна,
Я не знав, що ад глибокий,
Поміж нами прожива.
Я ж хотів лиш народитись…
А прийшов я у цей світ.
Для випробування міці
Та спокутання гріхів.
Мамо, мамо, люба мамо!
Ти лілеяла мене міцно завжди,
Обіймала, так любила, берегла,
Та нажаль нам всім в минуле,
Вороття уже нема.
Я скоряюся смиренно,
Перед долею життя.
Просто, мамо, я полонений.
Не осуджуй своє дитя.
Я в полоні злого року -
Хто сильніший, той правий.
Ти не плач, моя матусю,
Я такий тут не один.
Світ жорстокий, світ безглуздий,
Та прошу я про одне –
Ти молися, мамо, Богу,
Вірю, лишень Він мене спасе.
Ти пробач мені, матусю,
Ти пробач, що тут війна.
Я не знав, що ад глибокий
Між «братами» прожива.
(Війна. Вересень, 2014 рік.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568582
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2015
Моя ти рідна Україно,
Я відчуваю твій сильний біль.
Твій стогін безпорадний лине,
Цей стогін чую звідусіль.
Там закривавлена й побита,
Безпомічна й така слаба,
Тут зраджена й сльозами вся омита,
Ганебно, від браття свого погиба.
А ці брати нечистому продали свою душу,
За срібняки, як той Іуда, за срібняки.
І по-живому ранять її душу,
Кришуючи, тендітне тіло на шматки.
Відрізали частину тіла з півдня,
Тепер зі сходу кроваві ріки цебенять.
Така нещасна, але й не безнадійна,
Ще можна нам її урятувать.
А ми її сини і дочки,
Та й відданих не так і мало,
На вистражданій цій землі.
Стоятимемо з нею поряд-
І пліч-о-пліч триматимемося
Мужньо ми усі.
І волелюбна наша Україна,
Колись загоїть вона свій біль.
Нескорена, незламана і на коліна,
Ніхто не змусить поставити її.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568581
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2015