| Сторінки (1/45): | « | 1 | » |
аж так,щоб поїзд зовсім не спинявся,
мов сам прибивсь під хвіртку споришем
(В. Затуливітер «Додому їдь»)
Прибитий поїзд споришем під хвіртку…
Ще вчора сніг—вже й розповзлись жнива,
і пам’ять зачепилась на одвірку
де в образі розтанули слова.
Він мчав туди…І різав груди вітер,
солодкий спомин,щем далеких літ,
де ще малим хлоп’ям Затуливітер
одержав крила в долі,на політ.
Глибокий погляд із прицілом в душу
талант і книги—весь нажитий крам.
В тій глибині знайти притулок мушу
без статусу приреченим словам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590646
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.06.2015
Бокали шипучого квасу…
Гуля товариство захмелене!
Нестримними жорнами часу
торішнє вже січнем змелене.
Чекаю в е-мейлі хоч слова,
не буду собі перечити.
А в жорнах трухлява полова
танцює з Різдв’яним вечором.
Від тебе ні звісточки й досі,
хоч сайти вітаннями встелені.
І,навіть під ці«Happy Birthday…»
Думки мої десь на белебні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590645
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2015
Не скажу тобі про це, що знов і знов
в серці мліє моя крадена любов.
Грає скрипка їй мелодію вночі,
хоч прошу: «О замовчи ж ти, замовчи!»
Я не знаю, продалась чому душа,
й дане слово, вже не варте ні гроша.
На перетині самотності доріг
я отримала покару за свій гріх.
Зупинитись.Я ж хотіла—не змогла,
чашу трунку вщерть наповнену спила.
Млосний присмак прохолоди на вустах
пахне звабою і літом.Сніг розтав.
Серед грудня дощ патьожтиь,змоклий день
чи то плаче,чи співа мені пісень
І не страшно, що між нами ці роки
тільки б дотик, дотик рідної руки.
Тільки очі—ця бездонна глибина,
я за крадену любов плачу сповна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2015
Ну і що?
Ти лишивсь задоволеним,кате?
Як же нагло,мов варвар, вломився у рідний мій дім!
Думав підлий,що кинеш надію за грати,
думав віру зламаєш у серці безстрашнім оцім?
Не зламаєш...!
Крізь біль, тобі в очі дивилась,
і за волю вкраїни молилась до Бога-отця.
Наче фенікс із попелу віра її відродилась
у мільйонах людей,в українських відважних серцях.
Відчуваєш!
Мов звір,що у пастку загнали,
в передсмертній агонії ти ще накоїш біди.
Світ повстав проти орків на ймення вандали,
героїзм українки із мороку люд розбудив.
І в країнах чужих синьо-жовті знамена,
дзвони б`ють у церквах і несуть в небеса молитви.
Українко!Ти доня.сестра й наречена
Toi demeure!
Du lebe!
tu you live!
Ти,Надіє,живи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588924
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 21.06.2015
Різдвяна зірка, вечір у родині,
на покуті вже славиться кутя.
І ясна свічка Віфлеємська нині
зустріне перша Боже це дитя.
Її вогонь – святе сім’ї єднання,
святвечір для усіх земних створінь.
До неба посилаємо прохання
за душі вже минущих поколінь.
І пахнуть риба, голубці, грибочки,
вже на столі дванадцять страв сія.
Узвар з кутею, огірки із бочки,
із пряністю ванільною струфля*.
Таке звичайне все… Таке правічне…
Ця тиха ніч, цей зоряний наряд…
І дітлахи колядками велично
вже зичать нам діждатись нових свят.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2015
Дух Прикарпаття кличе мене знову –
він про дитинство розпочне розмову.
Про цю стежину, що вела до мами,
що я топтала босими ногами.
Маленькою, коли життю раділа,
по ягоди із кошиком ходила.
О! Як же пахли трави під ногами!
Віталась чемно вранці з пастухами
і бігла у ожинові я хащі,
що з лісу висували свої пащі.
І звідусіль, скажені до безтями,
чіплялися своїми колючками.
Але яка смачна була ожинка:
січна, солодка – покотилась слинка,
тягнулися маленькі рученята –
ось в кошику і ягід вже багато.
(А вдома тісто пихкотіло в діжці)
І, втомлена, я бігла по доріжці
й, забувши про колючки й синяки,
я з мамою ліпила пиріжки.
Чому – не знаю, та мандрую снами
по тих стежках, які ведуть до мами.
Тому, мабуть, що осінь наступає
І мами вже давним-давно немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2015
У ніч весняну розцвіла зоря.
Та де ж ота, єдина, де ж моя?..
Невже шукати й досі я не вмію?
Дивлюсь у вись – від думки шаленію,
що скоро день прокинеться в покосах
і стрічки верболіз пов’яже в косах,
росою врешті вмиється земля…
Куди ж дорога стелиться моя?..
Знайду стежки, побілені роками,
не гратимусь з химерними рядками,
з своїх думок я розпочну жнива –
нехай у пісні Муза дозріва.
Довірившись премудрому Пегасу,
на балачки не гаятиму часу,
зловлю краси веселий переспів,
віддам себе в полон до щирих слів.
Нехай квітує молода зоря,
і не чиясь, а рідна, а моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577688
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2015
Миттєвосте!
Манлива насолодо!
Ти вихром пронесись над білим світом.
Моїх бажань найвища нагородо,
спішу крізь тризну часу в юне літо…
Біжу давно забутими стежками
із тягарем своїх душевних мук,
Зросли дороги густо споришами,
від хвилювання чутно серця стук.
Ось, на коні, де грива з сонцем грає,
святий Георгій в шелесті гаїв
із травнем двері в літо прочиняє,
куйовдить стрій заквітчаних бузків.
А я лечу, спішу його зустріти,
п’янке відлуння звуків весняних.
Цілуючись із сонцем, спіє жито,
купається у променях ясних.
Солодка мить.
І досі не повірю,
що в ірій відлетіли диво-сни.
Й мереживниця-осінь на подвір’ї
тче гобелен мережниці-весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577687
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2015
Вони кудись ішли, кудись гайнули…
Чи знову повернули в листопад?
Тонким крилом над стріхою змахнули
і заплелися зорі в водопад.
Куди помчали? Я й сама не знаю,
зловить Пегаса їм схотілось знов,
чи викупатись в чистім водограї
і благодатну випити любов?
Вони впивались в груди, кров смоктали
від болю мліла ніч пекельна та
і, як Христа Іуда, продавали,
від срібляків дзвеніла пустота.
І все росли, болючі рвали рани ,
кружляли зграї чорних воронят.
І лиш папір їм надівав кайдани,
та лиш Пегас їх пас, немов ягнят.
Він проганяв нещасних білим полем
й заколосилась нива золота.
А ніч на них дивилася із болем
очима розіп’ятого Христа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577522
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2015
Спочити осінь сіла під калину,
прибрала коси під пухову шаль,
стягла тумани з неба на долину
і землю зодягає у печаль .
Сопе рілля.
Спрокволу тужить вітер,
і сонний дощ за вікнами бреде.
То сонечко зажурено засвітить,
то блискавиця небо розведе.
І в тиші цій, у сірій акварелі,
маленьку іскру вимолю в надій.
В осінній залишитися пастелі,
не хочеться в зимовий сніговій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577521
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2015
Лиш розприснуться пуп’янки ночі
в павутинні провісних вогнів,
заховаю натомлені очі
у мереживі витканих днів.
І від вибриків долі охоче
я сховаюсь, пригорнена сном,
хай зі смутку мого не регоче
глупа ніч за холодним вікном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575766
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2015
Дарував мені Бог в цьому світі три сонечка ясні,
і, зігріта любов’ю, тепліє стежина важка.
Три надії, три віри і три захисниці прекрасні,
тільки людям судити, чи добра росте в них дочка.
Одна мати моя – там, де сонце вечірнє заходить,
що з останнім промінчиком витре сльозу каяття,
друга – Мати Небесна, що нас береже від негоди,
третя – ти, Рябино, пригорнула заблудле дитя.
Одна в Бога вимолює долю для мрійниці доні,
друга під омофором від лиха її вберегла…
Ну а ти, Рябино, простягни свої ніжні долоні,
приготуй для прийомної доні хоч крихту тепла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575763
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2015
Я додому з далеких доріг прийшла –
й радіє хата,
б’є самотньо годинник в кутку на стіні –
де ви, тату?
Тут же вашим трудом так пропахло усе
й вашим потом,
ви ніколи роботу свою не лишали
на потім.
Квітнуть в білій світлиці нові рушники
все так само…
Ох! Як важко без лагідних ваших очей,
люба мамо!
Поринаю в дитинства загублений світ –
не збагнути,
лиш годинник шкребеться, і знову мені
не заснути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2015
Цвітуть черешні в маминім саду,
із ірію вернулися лелеки.
Збентежена, стежиною іду,
і все таке близьке й таке далеке.
Впиваюсь ароматами бузків;
жасмин розлігся просто біля хати.
Пташок веселий чутно переспів,
й полонить серце свіжий запах м’яти.
Все, як колись.
Ось череда іде,
і соловей витьохкує ізрання…
Хтось на сопілці знову заведе
мелодію зів’ялого кохання.
Висмикую торішню дерезу,
забувши, що втомилася в дорозі,
цілую щиру мамину сльозу
і обнімаю, рідну, на порозі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574268
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2015
Наче вчора: перші кроки, перше слово –
я співала своїй доні колискову.
Перші ягоди з’явилися на вишні –
і вже доня цього ж літа заміж вийшла.
Білий янгол, плаття біле,
роки швидко пролетіли
і розсипались, мов зорі за вікном.
І до білої до хати
вже тупочуть онучата
і чекають на гостинці за столом .
Мчать літа, мов буйні коні сивочолі,
залишають відпечатки в нашій долі.
І до неба я підношу свої руки,
щоб жили щасливо діти та онуки.
Білий янгол, плаття біле …
Де ж, роки, ви полетіли?
Наче вчора, в платті білому сама.
У осіннім падолисті,
у весільному намисті
я кружляла , така юна й чарівна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573896
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2015
Рожеві мальви за вікном розквітли рясно.
Та цілий тиждень ллється дощ – о як невчасно!
Тендітні мокнуть пелюстки – куди ж подітись!..
Мені припали до щоки, аби зігрітись.
Холодні мальви… Як же жаль – красиві шати,
моїм теплом вас не зігріти, не сховати.
Вам треба сонця, щоб світило ясно-ясно,
вам треба бджілку, щоб нектар спивала вчасно.
А дощ хлюпоче, вітер дме, немов навмисне,
і небо чорне та сумне над нами висне.
Квітують мальви за вікном – рожеві дами.
Розносить вітер пелюстки, мов телеграми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2015
Вже згубила сліди ця змарнована осінь далека,
та ім’я твоє й досі у серце летить, мов лелека.
І п’яніє від пахощів чистого, спраглого раю,
до світанку його в пелюстки матіол пеленаю.
Поки вранішнє сонце не вдарить у струни Землиці
й не розтягне мелодію дня, мов скрипаль, що в світлиці
жив самотньо й, діставши в оркестрі життя першу скрипку,
загордився, неначе спіймав золоту собі рибку.
І згорну тоді в жменю свою шість наморених літер
та у пазуху зсиплю, хай там заколише їх вітер.
Бо як зродиться день, я ім’я це боюсь називати,
аби ніжним лелекам ніхто не завадив літати.
Щоб не викрали цю таємницю страшні хуртовини,
не гайнули по світу й лицем не жбурнули в тернину.
Бо як з ран оцих кров потече, обламаються крила
у моїх лелечат.
Я під серцем гніздечко змостила,
щоб леліяти їх.
Але тут щось змінить я безсила,
як у спеку земля, що хмарина дощем не зросила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2015
Я знову заблукала в давнім дні,
де, матінко, всміхаєшся мені.
Твої цілую посивілі скроні
й торкаюся загрублої долоні.
Та студить ранок зіроньку нічну,
я розумію, що кінець і сну,
метаюся, що вдіяти не знаю.
– Не йди, матусю, я тебе благаю.
– Я не пішла, я лиш злетіла ввись,
мої шовкові коси розплелись.
Я з вами, тут, я в промені тепла,
я колосом посеред нив зросла.
Спивати буду вранішню росу
і вітром розчешу тобі косу.
У спеку літню краплею дощу
твої солоні очі сполощу.
Я не пішла, я – тут, ти подивись:
ось журавлі над обрієм знялись…
Я всюди з вами, доню моя мила,
лише спочину, бо втомились крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573479
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2015
Була весна.
І вже її нема…
Лиш березневий вітер тихо свище.
Була любов.
Минулося.
Дарма…
Згоріло все. Лишилось попелище.
Дощів солона капає сльоза,
вона, авжеж, давно побита горем.
Ось одинока хилиться лоза,
і гонить вітер перекотиполем.
У нім я бачу дні твого буття,
пробач, про це не можу я змовчати,
ти хлюпався в човні свого життя
й ніяк не міг до берега пристати.
Лиш пам’ятай, чи ти давно забув
літа, прожиті в пустоті…
І з болем
колись спитає совість: «Ким ти був?»
Що ж скажеш їй ти – перекотиполем?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2015
Ти – кат душі та мрій моїх грабіжник.
Закравшись тихо в лігвище думок,
із серця мого зняв ти запобіжник,
зосталося натиснуть на курок.
Що ж, починай, щоб не вертатись знов,
поки зоря в вечірньому полоні!..
Бо прийде ця розстріляна любов
і скапає дощем тобі в долоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2015
Ранять серце порожні слова –
в них ні болю, ні ласки, ні втіхи.
Як пусті, перегнилі горіхи, –
тільки звуки…
Душа нежива.
Скам’янілі й холодні вони –
не розкажуть про радість, про втому,
не освідчаться навіть нікому,
мов не спіли у цвіті весни…
Чого варті промови оці!
Без душі чого варте це тіло!..
Чи кохало воно, чи боліло,
чи котилась сльоза по щоці?
Чом же сієш порожні слова,
омертвілі, як квіти осінні,
безпорадні, як діти невинні?
Знай, важкі колись будуть жнива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570826
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2015
На перехресті сходжених доріг
з намиста розгубилися корали...
Як довго ми з тобою їх збирали,
поки не впав лапатий білий сніг!..
На перехресті сходжених доріг
вітри гуляють на веснянім полі.
Комусь зозулі накували долі,
а нам розлуку сіють на поріг.
На перехресті сходжених доріг
зросли травою згублені корали.
З тобою ми давно чужими стали
на перехресті сходжених доріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570825
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2015
Я так жадав побачити ці очі,
бо у розлуці є й моя вина.
І пестити з тобою тихі ночі,
поки ще недоторкана струна.
Я так боявсь, що музика незвична,
тебе злякає в скронях сивина.
А ти така свята і непорочна,
мов келих непочатого вина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2015
Народе, я віддам вогонь душі своєї,
відтворюючи правду і красу.
І на Голгофу совісті твоєї
несу свій хрест важкий.
Чи донесу?
Несу, і спотикаюсь об каміння,
і падаю, знеможена вже йти.
Стерплю всі муки – вистачить терпіння,
лиш, Боже, сили дай, щоб донести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570312
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.03.2015
Незалежності день і в умовах воєнного часу
Все вітають нас градом зі святом кремлівські «брати».
Як же хочеться знову звернутись мені до Донбасу
як же хочеться відповідь справжню на все це знайти.
Вам чому не жилося,скажіть?Вам чого бракувало?
Чи не стало вугілля, чи може зміліли річки?
Чи гірким став наш хліб,чи приїлось вкраїнське вам сало?
Що так легко в’язали собі «колорадські стрічки»?
У скорботі земля! Ну і що тепер?Що тепер,Боже?
Скільки горя,смертей,скільки болю злилось на поріг?
Хто вернути синів матерям,що у чорному, зможе?
Доки ждатимуть діти батьків із далеких доріг?
Я за тебе молюся герою,вкраїнський солдате!
Промайданене серце не відало,що таке страх.
Ти поліг, захистивши собою донецького брата,
від запроданця,що загубивсь в « колорадських» стрічках.
Я молюсь і за тебе,мій мужній і мудрий народе,
не зламайся,борись,наша совість стоїть на кону!
В генофонді твоєму нестримна жага до свободи
ми здолаємо цю братовбивчу гібридну війну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569683
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.03.2015
Чи насправді це сталось,
чи наснилось мені?
Їде з Каїном Авель
на гнідому коні.
Серед тихої ночі
лиш зірки миготять,
тільки в Каїна очі
вже червоним горять.
Жадно слину ковтає:
-та хіба ж я ханжа?
І у спину встромляє
братовбивця ножа
Ледь крізь зуби просіяв
ці продажні слова,
вже й гадюкою шию
трикольор обвива.
У крові вишиванка,
стогне небо:ти ж брат!
А у Каїна зранку
вже в руках автомат.
Ні жалю,ні одчаю,
ні прозріння й на мить,
будить дзвоном Почаїв
жовто-синю блакить.
Закривавлене сонце
шле тривогу у світ
чобіт Каїна топче
ранніх пролісків цвіт.
Вся ординська родина
суне разом із ним,
і від тіла Вкраїни
відшматовують Крим.
Дні умилися кров’ю,
з жаху місяць погас
Стогне в «братській» любові
спопелілий Донбас.
Перейшов до нащадка
підлий Каїна дух
Все затіяв спочатку
мов осліп чи оглух.
Та порве кінь стремена
люд збагне в чому суть
і ворожі знамена
на онучі підуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569682
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.03.2015
Я шукаю тебе, я вимолюю долю у неба,
по стежках-манівцях я нескорено, вперто іду.
Бо шукаю тебе і нічого мені більш не треба,
знати лиш, що колись я кохання для серця знайду.
Я шукатиму скрізь: де тумани ховають печалі,
де сріблясті сніжинки заснуть на холодній щоці.
Я шукатиму й там, де ще мною незвідані далі,
поки прагне душа йти з тобою рука у руці.
Знаю я, що знайду, ти не міг просто так загубитись,
це був долі злий жарт, може, й хрест на самотніх плечах.
Бачу часто у снах на коні тебе, ніжний мій витязь,
та з промінчиком раннім ти помчиш на Чумацький Шлях.
Може, це тільки сни, а реалій я не помічаю?
Біль пронизує душу від довгих, пекучих ночей.
Бо не стріла людей, що кохають аж так,до одчаю,
без брехні, без обману й нещирих, фальшивих речей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2015
День, як мить, відшумить
І спочине у сутінках ночі.
В. Хом’як
Відшумів білий день, що нам жмуток весни напророчив.
Ледь торкнувся повік, спалахнув і згубився, як мить.
Хай продовжиться він у обіймах жагучої ночі,
й те, що день цей не встиг, хай нам зоряна ніч дошумить.
Хай дошепче вона, доспіває, доплаче, домліє,
водоcпадом гірським хай злетить із щасливих очей.
На небесних шляхах загоряється нова надія,
й викарбовує Всесвіт цю мить у шаленствах ночей.
Хай уп’ється вона медоносним жасминовим цвітом,
бо тріпоче душа, ніби й болю у ній не було.
Може, в серце моє знову тепле закралося літо?
І на воду спустило човна.
Тільки де ще весло?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569506
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2015
Я – твоя Мавка.
Тільки так, без діла,
мені б ти не співав пустих пісень
на цій сопілці, що колись бриніла
так мило.
Лиш прокинувсь теплий день
ти пишними торкав її вустами,
щоб передати чистий подих свій
і серця жар, як ніченька настане…
Чи це примарилось в полоні мрій?
А може, це лише нічне ридання
кудись несло мелодію весни?
Я вірила в палке твоє кохання,
та не збулось.
З дощами восени
вітрами все розвіялось, сховалось
В зомлілих болотах розкислих нив,
розбите серце в бур’янах зосталось
й до танцю Перелесник ухопив.
Кривий танок.
Та я іще вслухалась
в ранкову, горду музику вітрів,
що забринить сопілка, все чекала,
так чисто, під мелодію борів.
Але дарма.
В гущавині ялинок
ти вирвав ніжність із своїх грудей
і, провагавшись декілька хвилинок,
ти пісню вбив й вернувся до людей.
Чому?
Боявся ти, що не земна я,
що вільна я, як птах?
У вечір наш
облиш сопілку, бо й вона страждає.
Я – Мавка, тільки ти – не мій Лукаш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2015
Подаруй мені казку, коханий,
синь небес в меланхолії хмар…
Озивається вечір жаданий.
Я і ти. І ні болю, ні чвар.
Я і ти. Та ще вітер і квіти,
заблукала сніжинка одна…
І верба, що до ніг хилить віти,
пахне березнем. Скоро весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2015
Сідають зорі снами на фіранку,
померкли в небі китиці вогнів,
о, неповторний мій, маестро ранку,
не загуби моїх шалених днів.
Не прагни розділити неділиме,
що глибоко так сховане було.
одне єдине і неопалиме
на вістрі часу згублене крило.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568342
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2015
Ти, рідна мово – золота криниця,
мов незабутня батьківська світлиця.
Така ж красива, чиста, молодильна,
з твоїх глибин водиця б’є живильна.
П’янкі наповнять серце аромати:
Медовий присмак, запах рути-м’яти.
Я мріяла у сонячну погоду
знайти джерел твоїх цілющу воду.
Щоби у ній утамувати спрагу,
набратися душевної наснаги
і зерна правди сіяти між люди…
Можливо, зла між ними менше буде.
Тоді я стану Господа просити,
щоб допоміг тебе нам відродити
і пісню, що співала мені мати,
і рушничок, що вчила вишивати.
А у житті затямити просила:
– У нашій мові є велика сила.
Ти – українка з роду і до роду,
плекай же мову рідного народу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568339
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.03.2015
Підковами по вквітчаній землі
б’ють навіжені здичавілі коні.
Болить душа.
І тягнуться долоні
сховати бодай грудочку ріллі.
І врятувати хоч малий шматок
з тенет мари, з безжального содому.
Від божевілля, може, чи від грому,
летять слова, розлігшись у рядок.
І я із ними злину, й навмання,
через ліси зелені,через ріки,
поки ще не стулилися повіки,
помчу, аби стриножити коня.
Ні, я не птах, а навкруги мара…
І він – уже обвуглений, зчорнілий,
лежить в шаленстві болю скам’янілий
і смерть свою очима пожира.
Немає сил…
Якби Господь дав крила,
я б вихром пронеслась крізь біль і страх,
й, поки сльоза не висохла в очах,
собою б смерті саркофаг накрила.
Хай сад би цвів.
Та що ж це, милий Боже?
І світ не знав сих дев’ять грізних літер,
бо тут, бо тут, де виє мертвий вітер,
лиш попіл – вже ніхто не допоможе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566944
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.03.2015
І коли перейду межу,
в останню свідому мить
відпливу в глибину світів,
де сутінкові широти.
Буде швидко пан-Бог
знов подібну людину творить,
щоб думками її заповняти
природні пустоти.
Щоби весь свій талант і себе
присвятити Землі
й тихо згаснути.
Скапати тихим дощем.
Від віконця,
хай у Всесвіт відходять слова ці,
немов кораблі,
а назад відсилають
шалену енергію сонця.
А тоді хай повернуться знову вони
до вінця,
вогняними дощами запалять
ще юну людину.
Бо отій круговерті
не буде ніколи кінця:
ні на рік, ні на день,
навіть ні на єдину хвилину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566943
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.03.2015
Ще тепле літо, але вітер, вітер
голодне тільце все збиває з ніг.
Хлопчина рукавом сльозинку витер
і далі йшов, та довго йти не зміг.
Упав на полі, де росло колосся,
не дотяглась до рота вже рука.
І пестив вітер золоте волосся,
і хлібом пахло з того колоска.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566360
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.03.2015
Як ти поет – значить, родився хворим,
Болить тобі чужим і власним болем.
І. Франко
Голосить ніч.
Півоній кілька пар
стулили вуст змарнілих пелюстки.
Крізь сонні вікна мчать в безодню хмар
з дрібних молекул складені думки.
І гублять слід по втомленій ріллі,
і небеса жують, немов комети.
Хворію я хворобами Землі
і мучуся хворобами планети.
Вже серце мліє з вистиглих страждань,
у фресках днів їх розігнати мушу.
А ніч жене мільйони запитань,
що так марудять грішну мою душу.
І в Бога сил молю, щоб зволив жити,
щоб з гідністю життям своїм пройти,
бо страшно поміж злом себе згубити
і страшно поміж зла себе знайти.
То де ж себе знайти, в яких краях?
Чи поміж чорних, а чи там, де білі?
Вже в’януть зорі в синіх берегах
і косить ранок трави переспілі.
І знову день, з думками без кінця,
єство моє він візьме на поруки:
чи Бог зашле нам милості вінця,
чи ми уже приречені на муки?
І б’є тривога в кожній думці, в слові,
терзає серце зболений клубок.
Напіймо ж душі винами любові,
щоб не втопитись в бідності думок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566356
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.03.2015
Між висоток німих, де згубилися скошені тіні,
де в шаленстві років виють дні, мов голодні вовки,
бродять душі невинні, сховавшись у хмари осінні.
Чи ви чуєте стогін оцей?
То гудуть Соловки…
Чи ви чуєте біль їх сердець, їхні дихання гнівні?
Ще від кременю й попелу кров’ю сочиться земля.
Ви прокляті народом моїм, безпощадні катівні,
не скорилась Вкраїна страшним казематам Кремля.
Аж ніяк не скорилась, не впала вона на коліна,
підставляла героям-борцям своє мужнє плече,
Від «чуми більшовизму» дісталась їй тільки руїна,
і принизливий титул «хохли» й досі рани пече.
Тож навіщо ці чвари між нами, брати-українці,
щоб «хохлами» й померти у наших багатих краях?
Щоб у нашому домі нові поселились чужинці,
а Шевченкову пісню співав соловей у гаях?
Щоб перевертні знову зродились від чистої крові?
Щоб ГУЛАГи нові будували для наших дітей?
Лиш у вільній країні нащадки зростають здорові,
ще не пізно зректися лихих і абсурдних ідей.
Бо не згоїлись досі глибокі та зболені рани,
ще в лету не зотліли червоного смерчу роки.
Ще гартують нові вороги для Вкраїни кайдани,
і ще дихають смертю прокляті людьми Соловки.
Тож з’єднаймось в борні та подаймо брат братові руки,
не продаймо Вітчизну за тридцять лихих срібняків
і, щоб не зазіхали на неї чужинські ці круки,
встаньмо лавою ми проти хижих її ворогів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565852
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.03.2015
Вийду сонцю назустріч прохолодним світанком,
де, туманом сповита, ще дрімає земля.
Знявши срібну вуздечку, серце навстіж розкрию,
тихо випущу думку, хай летить у поля.
Ти лети, моя думко, понад степом широким,
понад сині вершини, по глибоких морях,
досхочу напивайся рос на травах шовкових,
ароматів медових в наших рідних краях.
Понад садом квітучим України моєї
ти лети, не вертайся, стигла думко, лети,
та заглянь в цю хатину, де мене, ще дитину,
мати з батьком учили, як у люди іти.
А як втомиться серце і тебе випускати
вже на волю не схоче й не скориться тобі,
не згасай, моя думко, розірви його сміло,
краще вільною вмерти, аніж скніти в журбі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565851
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.03.2015
Україно моя! Знаю, плачеш сьогодні, я знаю,
зрада рідних дітей вимагає дорогу нову.
Продали свою совість вони за ілюзію раю
з колорадських стрічок змайстрували собі тятиву.
Чи то влади, чи слави, чи почестей їм захотілось?
Затуманився розум з появи легкого гроша.
Павутина омани обплутала жадібне тіло,
срібняками дзвеніла спустіла, безбожна душа.
Призабули вони, що усі від єдиного Бога
голос предків від хрещення й досі бринить крізь роки.
Їм сумління іще докоряє, що хибна дорога,
а в серцях «руський мір» вже московські плетуть павуки.
Та хоч скільки плести, наші вої готові до бою,
прозріває й народ, одурманений змієм брехні.
Світлу пам’ять в серцях збережемо про наших героїв,
що за волю Вкраїни поклали життя у борні!
пр
Україно моя, ти піснями й хлібами багата
ми засіємо лан, відбудуємо рідний Донбас.
І одягне Донецьк вишиванку красиву на свята,
і до себе він щиро запросить гостей із Черкас.
Слобожан, волинян, одеситів із Чорного моря,
галичан, що зі Львова, і лемків, і кримських татар.
Хай не гинуть сини, не потрібно нам болю і горя,
об’єднаймо країну – й не буде вже більше в ній чвар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565411
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2015
Від осені твій поїзд вирушає
й прямує аж до станції Зима
Говориш, що освідчитися маєш,
отій одній, якої ще нема.
І все зовеш. Та голос ріже вітер,
дзвенить у сонну шибку пустота.
Ти ж сам її портрет з мольберта витер —
напише осінь навздогін листа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565409
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2015
Не треба слів.
Прислухайся до ночі,
нехай у серце смуту не несуть.
Про все сьогодні наші скажуть очі…
Мелодія весни.
Відвічна суть
блаженств земних п’янкого водограю.
Любов нову запалює свічу.
Чи загориться?
Чи торкнеться раю?
Мелодії у серці.
Я – лечу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2015
Народе мій! Болить тобі, я знаю,
бо я у муках совісті сама.
Небесна Сотня відліта до раю
криваві дні.
Сплюндрована зима.
І бродить смерть задимленим майданом
по головешках обгорілих днів,
іде війна із двоголовим кланом
шизофренічно-зрощених панів.
Людей беззбройних,в кіптяві і поту
вбивали ті, хто мав би захищать,
під свист оскаженілого брандспойту
душа тремтіла в мінус тридцять п’ять.
Там ріки крові,смерть і засторога,
й надійне друга вірного плече.
І до одчаю зведена дорога,
де біль людський лавиною тече.
І день, мов ніч, і спопелілий вітер…
Небесна сотня стала в стрій новий.
В скорботі чорній і свічки, і квіти,
й моя душа викапує з-під вій .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564890
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.03.2015
***
Мені б десь заховатись до березня,
але січень мене вже не слухає.
Завірюха розгулює берегом
й знахабніло у двері вистукує.
Мені тільки б діждати й діждатися,
щоб зігрітись в очей твоїх повені.
А мороз все ще хоче побратися
і на вікнах троянди мальовані.
Зась!Не вийде,хай буду нікчемою!
Та ловитимеш облизня берегом.
Я не стану тобі нареченою
і чекатиму березня. Березня !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2015
Літо чистих надій промайнуло над світом,
літо з мрій-пелюсток, моє зніжене літо.
Літо вистиглих зір, сніжно-білих печалей,
повернись на поріг з неокрилених далей.
Чепури мої дні в росяному серпанку,
аж до згуби голуб свіжим дотиком ранку,
Хай сп’яніють уста від жагучого трунку
і в обіймах твоїх я жадаю рятунку.
Літо сонячних днів і жасминного цвіту
відцвіло, відгуло, тільки пам’ять про літо
вічна, мовби весна, хоча й осінь у гаю,
в золотих пелюстках все ще літо шукаю.
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2015
Збираю тобою посіяні зорі…
В них блискітки дивних очей чарівних,
мов промені теплі яскраво-прозорі,
жадаю навіки втопитися в них.
Згоріти дотла, розщепитись, мов атом,
хай тільки душа не мовчить,не стиха.
В очах,що безмовно так скажуть багато
я прагну шукати святого гріха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2015