| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Мені хочеться лиш з тобою
Зустрічати холодні світанки,
Обійматись з тобою під пледом
І варити тобі каву зранку.
Мабуть,ми були б краплю різні
Та притягувалися б сильніше.
Все було б ідеально і краще
Все було б не так,як раніше.
Було б? Умовність.А чи буде?
Світанки,плед - міраж чи ні?
Де наше щастя,так жадане
І літа нескінченні дні?
Я безсила тобі щось сказати
В очі.В ті очі,де я потонула.
Я залишусь на дні назавжди,
Напевно.Хіба ти мене витягнеш з мула.
Я далеко,на жаль,не перлина.Знаю.
Та для тебе я нею стану.
Обіймай лиш мене сильніше,
Заліковуй мою рану.
Я тобі віддаю останнє,
Ти,прошу,його не згуби.
Я віддам тобі навіть більше,лиш
Полюби мене.
Полюби мене.
Полюби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564518
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2015
Десь у глибинах душі
Загорілися тьмяні вогні
Загорілись раптово
А потім…
Підпалили відживше в мені.
Старі надії,почуття і мрії
Палали,як відьмарки на багатті.
Кричали. Сіпались.
І сипала прокльони
Обірванка у тліючому платті.
Вона хапалась за моє зап’ястя,
Регочучи,немов несамовита –
‘’Все блеф і тільки!
Ти не здатна,чуєш?
Finite la commedia – мене не одурити!’’
Її слова – розпечені жарини,
Пекли однак лише її саму.
Мені вже байдуже,
Мені вже не до того.
Нехай печуть. Я не вернусь в пітьму.
Я не вернусь. На крок не підступлюся
До сірих гратів і світань без сонця,
Тісних кімнат.
Де бачиш тільки осінь
В маленькому спотілому віконці.
Обірванка молилася востаннє:
‘’Не йди!’’ – замість сльози стікала кров
- ‘’Пробач,не можу.
Так судилося.’’ Горіло полум’я.
А з ним – моя Стара Любов.
Поволі дим у небі розчинився,
А жар багать змінився на тепло.
Новий світанок –
Як нове життя,в якому
Нічого не лишиться,як було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2015
На плиті закипав чайник.
За спиною горіли мости.
Особливе стало звичайним,
Посіріли наші світи.
Відцвіли на вустах усмі́́шки –
Їх змінила низка гримас.
Все,що далі від бильця ліжка,
Нецікаве. Пусте. Не для нас.
Не зігрітись гарячим чаєм,
Не почути гучного крику.
Десь далеко за небокраєм
Наше сонце погасло. Навіки?
Чи колись заіскриться знову,
Як тендітний вогонь запальнички,
І підпалить земну основу,
Бильце ліжка,гримаси,звички.
Ми сидітимем на попелищі,
А навкруг цвістимуть фіалки.
Я враз стану до тебе ближча,
З серця вийму усі скалки.
На плиті закипала турка,
Я збирала рюкзак у путь:
Сірники і надії ошурки
Колір в наші світи повернуть.
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563172
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2015