| Сторінки (1/34): | « | 1 | » |
Не сміти назвати вголос смерть на ім'я,
Не вміти казати про Тебе в минулому часі.
Що значить "немає Тебе", коли все ще є я?!
Реальності, наче капризне дитя опиратись,
Ховатись від болісних власних думок і вагань,
Чіплятись за знаки, як край рятувального кола,
Плекати насіння приречених сподівань,
Звикати до чорної сукні і слова "ніколи"...
Прийнявши життя, ми смерть прийняли by default.
Стрибнули у вир, сподіваючись щиро на чудо,
Без жодних інструкцій і довгих нудних передмов -
Так просто, навгад, "Бо ми не титани - ми - люди".
Ведемо свою боротьбу за життя - за життя
І, часом, собі відчайдушний чинимо спротив.
І знов усередині гнівається дитя:
Бо нащо це все? Для чого? Чому? А що потім?
Іти, поки йдеш: підноситись, падати, йти
І дихати, дихати жадібно, на цілі груди!
Тут кожен прийшов, щоб певного часу піти,
І жодних "але", Бо ми ж не титани - ми люди
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755656
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.10.2017
Місто насправді було реальним, місто було живим.
Із пилу і бруку, із плоті і крові, із спогадів і світлин.
А люди… Спочатку були тілами, відтак зодяглись в слова,
Щоменше – зважені, сповнені світла, щобільше - суцільна імла
Комусь вистачало повітря і літер, простору і хвилин,
А хтось будував химерні палаци з акустики порожнин
Люди живились із радіоточок, множили інфошуми,
Щодень системно потребували дози гучних новин
Сильних, безжальних, їдких і отруйних, виключно руйнівних
Їх споживали зранку й надвечір і потопали в них
В обмін своє віддавали сонце за разовий медіа-кайф,
За байти емоцій глибокопроникних, що швидко проте відпускають
А місто все ще було реальним, досі було живим,
Привиди духу мешкали в ньому - Інфозалежні ми
Дай мені руку, тримай і тримайся, спротив – єдиний шанс
Те, що сьогодні нас не здолає, завтра укріпить нас
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705454
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.12.2016
Ні, я не здатна на зраду, яку вчинила Даліла,
Усе набагато гірше
Твій гіпнотичний погляд, сповнене жаги тіло –
Провокують мене на вірші
Незграбні, часом недолугі з розтрощеним ритмом
Стенографія хоті
Заговорами або старожитніми рунами тобі вдалось розговорити
Голос моєї плоті
Розігнати його як маестро гами: знизу догори
До ледь чутного хрипу
Не дивись на мене, не торкайся, не говори -
Магія зникне
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2016
Я шукав мудреця у кожних стрічних очах,
Істини – у бетоннім мовчанні вулиць, скрипінні трамваїв,
У безтурботності підвіконних котів, у примарливих поторочах,
У сході сонця, що надвечір неодмінно сідає.
Я сподівався, що відповіді мають знати боги,
І блукав подумки провулками Мекки, дарував хліб Блакитному Нілу,
Ступав босоніж у незаймані тибетські сніги, входив у Йордан нагим
І врешті втратив надію зцілити свої душу і тіло
Позатим, що більше вабило шукати сенсів «десь там»,
Зрікатись себе, в обмін на шанс пізнати першопричини,
Приймати чернечий постриг, присягати на вірність філософам, поетам,
То більше символів натякало на найважливішу подорож – у te ipsum глибини.
Таємниці ретельно захованих пам’яттю днів,
заказані спогади, чагарі нездійснених прагнень, дитинних інтенцій
Магічні обряди пращурів, бабині молитви, мамині сповивальні пісні,
Танці кочівників, нічні жахіття вимушених переселенців –
Все це завжди було мною, зі мною, в мені
До народження світу
І в нескінченності екзистенції.
Графіка Iren Moroz
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2016
Танцюй володареві,Саломеє,
Здіймай хвилі шовкових пол
Попід молочні склепіння палацу.
Танцюй зречено, дочко царя,
Падай ниць і здіймайся, наче янгол,
Чає свого призначення срібна таця.
Танцюй, дивовижна діво з дів,
Веди Ірода дзенькотом браслетів
У солодку оману.
Танцюй під містичний бранок спів,
Палай так, аби він сказав:
"Проси усе,що хочеш, окрім голови Іоана"..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2016
Залізні Птахи, відлітаючи, заволокли небесну браму
хмарами, дощами, пронизливими вітрами.
Люди вставали досвіта і клякали читати псалми
зітханнями, мовчанкою, напівживими голосами
і питали один одного: "Хто, як не ми?!"
Вартові Дому Залізних Птахів ховали братів у дольмени,
продовжуючи вірити у Бога, Правду, Свободу і Дива.
І день заступила ніч, і тривала темрява 242
відтинки нескінченності, кроки землею, що вкривалась вирвами,
борюкалась, борсалась і ревла,
аби не змогли "інші" звести у ньому капище
німовного відчаю, скорботи і зла.
У краї, де колись був Дім Залізних Птахів,
не втрачають надії на повернення Крилатих
і далі встають досвіта читати псалми за життя Вартових,
і поміж молитвами і боями продовжують один одному передавати,
мов код:
"Хто, як не ми?!"....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2016
Танцювала босоніж танго Астора Піацоли,
Загорнувшись у спогади і забуту тобою сорочку....
І кожен рух був сповнений пристрасті, відчаю і болю,
Які вирували тілом: розпусним і непорочним.
І у тому нестримному наступі, тому шалі
Розкривалась пражінка: Єва, грекиня, іспанка -
Істота із крові, плоті, любові і печалі -
Служниця, царівна, рабиня, куртизанка.
Танцювала босоніж, корилась ритму, як владному чоловіку,
Дозволяла платівці диктувати свої умови,
І задивлений Всесвіт стремів до її вікон,
Споглядати танець - таїнство свтобудови...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2016
Тепер, коли з таємниць позривано ґрати,
Твої запізнілі правди - цвинтарні квіти:
Можливо, усе, що зосталось, на них потратив,
Та той, кому їх підносиш, не годен радіти....
Тепер, коли ти стоїш сповитий у біле
І чаїш полону, наче різдва дитина,
Образи давно віджевріли, спопеліли,
І знято за строком давності всі провини.
Тепер, коли ти жадаєш собі покути -
Закінчились індульгенції в твого бога,
Крути досхочу клепсидру - не повернути
минулого, не зростити на нім нового...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2016
Тихіше, Колядко,
Нехай мій Син поспить,
В нерівнім бою здолала його втома,
Лежить горілиць, рядниною снігу вкритий,
Нехай одпочне – чекають його вдома
Тихіше, Колядко,
Здригається день від куль,
Багряних струмків збираються долом ріки,
Колишуться ноші….Ой, люлі, Синку, люлі….
Так міцно примружив бездонних озер повіки
Тихіше, Колядко,
Небесний гукає дзвін,
Шикуються чоти, рихтують у бій колісниці,
Веде побратимів під хоругвою Син,
Щоб ночі різдвяної Божим Дитям народитись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2016
Дім, із якого ти пішов - димне румовище,
Вона тяла твої сорочки і товкла вініли
І молилась під "Dire Straits", аби ти "приповз іще",
І підлогою катулялась - так боліло....
Дім, у якому ти не є - потускнів і вижагтів,
Вона витравила твій дух невзатяжку "Вогом"
І до полудня, в основному, намагалась вижити,
А по сутінках вимагала зустрічі з богом...
Дім, у якому лиш вона - стугонить образами,
Він живе у її голові замшілий, миршавий,
І ховає у мерехті вікон напіврозказане,
І вона переконана, що не можна було по-іншому....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2015
«Ось я – пошли мене, Господи!»,
Каже кожен із них і йде,
У кишеню ховаючи проскуру
І небо, безжалісно голубе,
Розтушоване пучками
Зосереджених ангелят між шкільними темами…..
А тим часом наступні
Досхід сонця шикуються в ряд
Самозречено чола вінчають тернами –
Новочасні мученики….
І жінки навколішках жебонять :
«Вбережи від скверни…»
І в жалобу поринув край,
Як Сіону пагорби,
І таким нескінченно довгим здається сон
На межі із явою…..
Знов торкаєшся молитов губами спраглими:
«Отче наш,
Визволи нас від лукавого»….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2015
Там, у сповнених дивного,
Вечорах мого дитинства
Зостався не зібраним липовий цвіт,
Вздовж довгого,
Як тунель клінічної смерті,
Гостинця...
Жилавими руками Баби виплеканий світ
Дорослих історій, на дитячій канві вишитих
Кольорами сумнівів і тривог.
І поїхати - не означає залишити:
За тобою слідують і твій Демон, і Бог....
Відректись одного, присягти іншому,
Шепотіти у відчаї: "Не покинь!"
А там зриває суцвіття липові дівчина
На відстані витягнутої руки....
І я, насправді, не маю гадки,
Якою покутою
Виблагати її прощення
За те, що ми так і не заварили чай?!......
Бабиного затишку порцелянові горнятка
Поросли трощею....
Вибачай, рідна моя, вибачай....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2015
Чомусь не відважився Ти
Написати того листа мені рукою -
Сипонути на аркуш
Свою погребальну жменю.
Ти набрав його, ніби оффлайн-грою
Було Твоє текстове "Одкровення".
Півтора інтервали - Тобою заданий ритм,
Дозволена частота мого серцебиття й дихання.
Абзац - право на глибший вдих,
Аби артерій не рвала кров розколихана.
І най-найприкріше те, що брехав й собі -
Безбожно? Набожно? Зараз не має суті.
Але тоді to be або not to be
Шрифтами Wordу значилось на розпутті.
По-хірургічному розчекрижений мрець
Минулих-на-майбутнє спільних проекцій.
Лист-епілог, або банально - Кінець.
Шкода, "Delete" не натиснути у серці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585264
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2015
Часом, мені не дає спокою
Думка про те, що, якби того дня
Ти не виронив непримітного папірця,
За вікном і далі жило б собі озеро Біле,
А не львівський сплін….
Величати себе вільною, а не одинокою,
Відмовлятись нарешті визнати,
Що в самому початку були ознаки кінця
І безглуздо шукати життєдайної сили
В геометрії чотирьох стін….
І щоразу одне й теж нав’язливо муляє –
«А, якби?»
Виплоджуючи безліч контраверсійних площин,
Малює
Обнадійливі алгоритми,
Ніби єдиною із усіх можливих причин було
Не дати мені говорити!
Не чіпати гробниці твоїх привидів,
Аби визвучене Слово не сталося Тілом,
Не читати, аби, не дай Бог,
Не сполохати їх, не розвидіти,
Тільки ж недавно все відболіло….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585092
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2015
Брук мого міста
Пам'ятає не лише скрип фіакрів чотириколісних
І цокотіння панських підборів
Під джазові ритми на Ринку.
Брук мого міста,
Яким поважні городяни дефілювали стрічати Ліста,
Лоскотав босі ноги злиденних,
Що хвацько гецали під катеринку.
Брук мого міста
Не раз здригався від ляскоту кроків зловісних
І вимуштруваного напору на праву
При кожній сильній долі.
Брук мого міста
Пережив і праведного, і єретика, і атеїста
І врешті махрового комуніста
Та купу іншої юдолі.
Брук мого міста –
Сполучнотканинна оболонка вулиць – живе окістя
Дихає, відчуває, зберігає в пам'яті і мою історію
Як Декалог Мойсеєві скрижалі.
Брук мого міста,
Де б не судилось мені осісти,
Голосом спогадів кличе, і я вертаюсь
Через усі шляхи, колії, магістралі….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575852
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2015
Коли б за цілунок півсвіту віддати,
Ось так, без вагань, по смузі екватора,
Без страху знекровити інші півсвіту,
Поперерізавши несамовито
Проведені крізь океани й пустелі
Меридіани і паралелі.
Зірвати півкулю із осі, як з прив'язі
За кілька секунд лабіальної приязні...
Віддатись суду, наплювати на осуди,
Присяжні з поміжгалактичного простору
Нехай оголошують зведений вирок -
Мені все одно: що хотіла - зробила.
Апокаліптично. Ошаленіло. Щиро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2015
Кажучи по правді,
Не так вже і просто
Почати заново, коли помер,
Коли соціум одноголосно
Проголосував за розстріл
Твоїх ангелів і химер.
Ірреальність дійсності,
Спотвореної надіями,
Отруює не слабше за чадний газ.
І, можливо, екзил цей потрібен був
Щонайменше, бодай, виграти час.
Час,
Необхідний, аби корозія
Виїла Чесноти,
Як врожаї Мемфісу сарана.
І аби на поверхню
Випливла відповідь на питання
"Хто Ти?",
Ти, просто, був вимушений
Сягнути дна.
Не можливо воскреснути,
Без констатації факту,
Що у якомусь сенсі ти таки помер.
Через нігредо народжується філософський камінь.
І, раз, ти вже усе знаєш - дій.
Тут і тепер!
Новий світ твориться твоїми руками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569106
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2015
Звісно, день міг бути і кращим,
Грець вже із тим дощем,
Сонце - розкіш в цім краї....
К бісу правила, знову цигарка натще,
І тютюн вгамовує щем,
Заговорює, присипляє....
Дим, як медіум між світом цим і тамтим,
Сиві хмарки чату з Великим Духом.
Куріння трубки в ацтеків було святим -
Той час, коли Чоловік говорив, а Бог слухав.
А потім тіло видихало в небо свій біль,
Проганяючи чорних думок спазми.
І правильні відповіді приходили мимовіль,
Несподівано очевидні, хоч і не сказані....
За сьогодні вже втретє дощ вщух -
Весни короткотривалі приступи істерики.
Видихаю біль - можливо і мене зцілить Великий Дух -
Недаремно ж вірили індіанці Північної Америки....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566452
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2015
Думаєш, все могло би піти інакше,
Якби не вона - не жінка Лота?
Його нащадки не мали б кари
На "n" колін?
Фатальна плата за людський сумнів
(А, що - за спротив?)....
Та й Лот побожний
Не кинувся їй навздогін...
Палали, як стожари, Содом і Гомора,
В печері Си׳гора
Праведник сховок знайшов
В обіймах дочок....
А десь
Самотньо у горах
Стовпом
Навік заклякла його Любов...
Солодкий присмак зради,
Солений - зневіри,
Проклав між ними траєкторію біль.
Хитка відносність еталонної міри
Життя раптово може стерти на сіль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566126
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2015
\"Оставь надежду, всяк сюда входящий!\"
(Данте, \"Божественна комедія\")
Двічі не ступиш у води тієї ж ріки,
Якщо ти врешті опинився
на березі Стікса.
Єдиний тариф Харона - зазирає під язики,
І йому абсолютно байдуже,
Чого ти себе зрікся.
Ти і раніше не надто вникав
\"А, що - там?\"
Чи було то царство земне,
Чи гостина Аїда.
Сісти у човен, підкорившись паруючим болотам
Аби зникнути в мороці,
не залишивши сліду....
Я на березі тому теж уже якось була
І стверджую: добровільно
Пускатись у мандри Стіксом
НЕМА ПРИЧИНИ!
Світ, насправді - Сонце, а не Імла
Досить жити із зав\'язаними очима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2015
Іскристе вино заграє із пам'яттю,
Скроплює спогади,
Як засохле по літі зілля,
І вони оживають....
Скільки Тобою схронів у мозку зайнято!!!
Звична справа чи божевілля?
Не знаю.....
В іскристім вині загубити болісне -
Простий рецепт- Per ora,
І дія внутрішньо-серцева.
Магніти на холодильнику - ключі від скриньки Пандори....
Платформа двірцева,
З якої не повертають....
Чавити себе непоспіхом,
З'єднатись із вино-гронами в єдину масу
("Від цукру вільне")
Іскристе вино відчаю
Щасливим заборонено
Вживати дочасно -
Можливе похмілля....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2015
На мені чудернацька сукня -
Готичний фасон, цупка тканина,
Закрите наглухо все: шия, руки,
Проте - лише наполовину.
Власне, ззаду плаття немає,
Нагота вкриває тендітну спину,
Тому, коли ніхто мене не обіймає -
Я гину.
В дитинстві це робили мама й тато,
Закривали від вітру і лап чугайстра,
Та, коли в негоду вони йшли спати по різних кімнатах,
Страх шепотів: "Ховайся!"
Вдень я вдаю, ніби плаття суцільне
(Неуважне око homo метушливої йме віри),
Увечері ж, як героїня нуар-фільму,
Загортаюсь у сутінки, розкидані по квартирі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560649
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2015
Йди геть, зухвалий весняний ранок,
В цій оселі ти - persona non-grata.
Там, за полотном фіранок,
Мінус одне дихання
Не перешкодить тобі зіграти
Симфонію дня прийдешнього,
Досконалу, наче Lacrimosa....
Шукай собі Бога, а знайдеш його -
Констатуй: не вдалася метаморфоза -
Перевтілення Відчайдуха у Покірного
(Їм обіцяно осягнути землю)....
Іди, ранок, Тут чекають Вечірньої....
Не турбуй надаремно спокою темряви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560389
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2015
Цілувати тебе повільно,...дуже довго,....палець за пальцем....
Цілувати тебе божевільно.....в ритмі танго,...в ритмі сальси....
Цілувати тебе щоночі, щогодини, щосвітанку,
Цілувати тебе до безсилля,...до знемоги,...п'янко-п'янко....
Цілувати твої долоні, теплі-теплі, оксамитові,
Цілувати чоло і скроні, про відпущене не розпитувати....
Цілувати мужні плечі, ввечір стомлені, вниз похилі....
Цілувати самозречено,....чи розпусно....Хочеш, Милий?....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559677
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2015
Дні нанизані, як зерна вервиці,
Проживаєш молитви і псалми.
Він повернеться! Він повернеться!
Пішов зворотній відлік зими.
Прокидаєшся, засинатимеш,
Все "Ну, як він там?! Як він там?!"
Нерви напнутими канатами,
Кров пульсує, як струм по дротах.
Сонце вгамує люту хурделицю,
Симфонію миру перекладуть на клавір.
Він повернеться! Він повернеться!
Молись. Чекай і Вір!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2015
І молились: "Хай Чаша сія нас мине,
Якщо воля Твоя, Господи ".
І ніч була. А потім був день.
Так творили ми наш світ.
І все від Лукавого, все руйнівне
Відступало нараз удосвіта,
І множились руки, лупаючі брук,
Найновіший писати Завіт.
А в лютому кров'ю зійшов сніг...
І "ка́ча" пливло колами
На тризну. Щодень. Проводжати
"Небесних " їх...
Морозне повітря пронизував дзвін,
А люди вустами кволими
І далі молились, не встаючи з колін.
Кришиться час. І Писання збулось.
Срібняки вже давно розтрачено.
Чекає осика карликувату тінь....
Та ніяк не скінчиться Via Dolorosa,
І ми молимося і плачемо:
"Прости нам гріхи наші і не остави нас. Амінь "
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559413
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2015
"Доброго ранку, порожні пляшки
і до побачення, випічка й кава,
Порозбивав глечики -горшки,
Ай молодчинка, ай красава,
Коли наодинці, коли один " (Бумбокс )
Замість вранішньої молитви -цигарка,
Кільце диму -моє "SOS! ".
Розпущене волосся, труси, маринарка -
Я сама собі і Пилат, і Христос.
Одновимірний світ в чотирьох стінах,
Вікно -портал у реал.
Мій бог став перед твоїм на коліна,
Твій бог -блефував.
Залогінитись ще раз у твоїх мізках,
Безкінечні "Чому? " - unlock.
Замість вранішньої кави -віскі
На цвинтарі метеликів і пляшок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558931
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2015
Ні,
Він не лазив крізь вікна на енний поверх,
В зубах затиснувши букет,
Але,
Коли Ти засинала від втоми -
Він приносив плед....
Ні,
Він не клявся кохати до скону,
Не складав поем,
Але,
Коли трабли вривались до дому,
Казав: "Переживем!"
Ні,
Він не був сміливішим за лева,
Не мережив ажурні слова,
Але,
Коли січень сріблястив дерева,
Питав: "Рукавиці взяла?"
І, найгірше -
Навзаєм не вимагав дива!
Просив: "Просто, будь".
І була б....І, напевно, була б щаслива,
Якби Ти....Якби Він...
Забудь!....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558910
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2015
Знаєш, я все ще чекаю -
Блимне віконце чату -
"Нове повідомлення".
Так важко почати...
Знаєш, я ще надіюсь
Бути з тобою крізь тексти,
Тільки слова зависли,
Як ожелести....
Знаєш, я вже писала,
Потім стирала й знову
Набирала по пам'яті
Нерозпочату розмову....
Знаєш, я ж не відважусь...
Бісові "рубікони"!....
На монітор молитимусь,
Як на ікону....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2015
Цієї ночі двічі падало небо
Поки ти спав....
Земна й Небесна Варти тримали бій
Безродні люди псевдо-богу складали требу
І зазіхали на спокій в країні твоїй.....
Ревли громи, і блискавки сновигали
Періщив землю несамовитий град
Зійшла зоря. Замкнулись двері Вальгали
Земна цьогораз вистояла без втрат.....
Ти думав сон.....
Думки тонули у каві
Тривожно відчиняв вікно мережі
А в білокам'яній реінкарнований Каїн
Гострив на "брата"
Зуби, леза, ножі....
Прокинься, Брате!
Годі дива чекати
Ми ж "Разом - Сила!"
Лиш плечем до плеча
За Борисфеном кровлять міста, як стигмати
Тремтять в агонії руки сухі Збирача....
Не від меча - роби, на що стане хисту
Незрима сотня за спинами воїнів йде
Не можна спати!
Ще зовсім трішки. Вже близько.
Буди, буди, буди, мій Брате, Людей!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2015
А, якщо час і справді
Тече не лінійно?!
Якщо послідовність вчора-сьогодні-завтра -
Не аксіома?!
Якщо опале листя ледь зеленіє
У іншому вимірі, де ми ще не знайомі?!...
Якщо світ насправді
Не площина двох осей,
І десь ми живемо,руйнуючи схеми?
І квіти твої ще пахнуть у моїм волоссі,
І жодного шансу бути доведеними
Не мають старі теореми.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558414
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2015
Люди падали, як зрізані деревá,
І паруючий сніг захлинався від крові й плоті.
Тих, кому пощастило менше - більше з нами нема,
Кому більше - боронять землю на Сході.
Хтось навмисне часу роздмухав млин,
І Земля стрітрейсила по орбіті,
Ніби півжиття запаковано ZIP-ом у файл один -
Рік переродження у неофітів.
Зірка зі Сходу не менше нашого чекає Різдва,
А у Неньки вже почалися пологи!....
Більше ніхто не рубатиме тут деревá,
Більше ніколи не буде розіп\'ято Бога!....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558409
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2015
А потім залишиться світ,
Де Ти нікого не знаєш,
Знайомі обличчя
Зникнуть в одну мить.
Апокаліптичність взаємин.
Саме слово "навзаєм "
Цунамі "neo " зітре,
Знесе, спопелить.
І ранок нового дня,
Як народження світу.
Ти вийдеш з помешкання
Міста, якого нема.
І все водночас:
Листопад, сніги, квіти.
Ти сам вибираєш
І сам даєш імена.
Ти був тут колись,
Пульсує пам'ять клітинна.
Ліфт еволюції
Виніс на цей плац.
Реальність - хибна.
Істина - множинна.
Твоя рука починає
Новий Абзац.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558005
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2015
Ти ніколи не знатимеш,
Як я жила тоді,
Коли Ти відважився
На цей безнаркозний розтин,
І усіх скелетів
Чекала раптова амністія.
Все, що було цінного -
Колами по воді
Розпливлось умить
В осінньому часопросторі,
І лиш гострий біль,
Як кат з іржавими вістрями.....
Ти ніколи не знатимеш,
Як я тоді жила,
Коли "Ми" померло -
Його поховали без почестей,
І клінічну смерть
Як гіпотезу заперечено,
А на спільних спогадах
Вже застигла смола,
І грядущі плани
Повитирано дочиста,
І загаслі вікна
Дивляться в ніч приречено....
Ти ніколи не знатимеш,
Що довжелезний рік,
Я себе збирала
Знов, як дитина пазли,
І сліди від вістрів
Вже перейшли у загоєння,
І, як шлях Сізіфа
Щодень долав Чоловік,
З яким ми, як первісні,
Дивам даємо назви
І живемо нагі,
Ще на вході здавши озброєння...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557948
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2015