Тріумф

ПЕТРИКОВА МОЛИТВА.

Ти  Господь!  І  іншого  нема!
Крім  Тебе  –  більше  нема  Бога!  
Без  Тебе  горе,  біль  і    тьма!
Без    Тебе  –  в  пекло  всім  дорога.

Дай  серце  мудре,  Боже,  нам
Всім:  мені  і  мамі  й  тату.
Щоб  нам  не  бути,  Боже,  там!
Хай  зло  минає  нашу  хату!

Нехай    любов  Твоя  і  мир    
В  серцях  назавжди  зацарює!
В  Ім’я  Ісуса    прошу  я!
Ісус  –  Господь!  Мене  Він  чує.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2018

Научись.

Научись  тишину  уважать.
Научись  тишину  избирать.
Не  кричать,  не  бомбить  и  не  врать,
Чтоб  позорно  потом  не  бежать.

Научись  ты  ценить  тишину.
И  людей  научись  уважать.  
Не  беги  же,  как  конь,  на  войну,
Чтобы  мёртвым  в  лесу  не  лежать;

Грузом  200  не  ехать  домой,
И  под  №  в  ящике  гнить
Уж  ненужным,  забытым  страной.
Мир,  глупцы,  научитесь  ценить.

Научитесь  любовь  избирать,
Не  насиловать,  не  убивать,
Не  своё  –  не  желать  и  не  лгать.
Научись  тишину  уважать.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2018

Ти –життя.

Ти  –  Життя,  і  все  Тобою
В  моєму  житті  іде.
Господь,  Своєю  рукою
Скрізь,  мене  всюди    веде.

Христи  мене  Своїм  Духом,
Господи,  Боже,  й  вогнем  –
Хай  буду  Твоїм  обухом
І  гострим  Твоїм  мечем

Супроти  зла  і  хвороби,
І  проти  ворожих  сил,
Тих,  піднебесної  злоби;
Щоб  несла  змученим  мир.

Хай  сила  Твоя  вогненна
Виходить  з  рук,  з  моїх  вуст.
Тобі  вклоняюсь  смиренно,
Боже,  Тобі  віддаюсь.

Слава  хай  буде  Ісусу,
Господу,  Богу  –  Царю!
До  Тебе,  Господь,  молюся,
За  Україну  мою.

Господи,  стань  нам  стіною
Скалою,  нашим,  щитом.
Мир  і  щастя  лиш  з  Тобою  –
Згине  путінський  фантом.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2018

Прошу.

Прошу,  пильнуйся,  люде  мій,
Не  загравай  із  злом,  з  гріхами.
І,  навіть,  поблизу  не  стій  –
Не  даймо  місця  поміж  нами!

Закриймо  серце  на  замок,
І  не  впускаймо  мудрість  світу,
Бо  лиш  один  її  ковток
Очорнить  славу  Заповіту.

Щоб  ти  не  став  рабом  сліпим,
Брудним,  дияволом  побитим,
В  кайданах,  з  поглядом  тупим
І  з  серцем  Господу  закритим.

Прозри,  і  клич:  «Ісус,  спаси!
Прости  мене,  Господь,  Спаситель!
Ти  мої  рани  понеси,
Й  мені  стань,  Боже,  Викупитель!»

І  поки  лине  Божий  клич,
І  ще  відчинені  ворота,
Мій  любий,  друже,  схаменись:
Втікай  до  Бога  із  болота!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2018

Поки ще кличе.

Зараз  в  світі  –  всі  з  вусами,
Їм  –  не  до  науки:
Не  про  Боже  помишляють,
Гріють  собі  руки,
 
І  кохаються  без  тями,
Лізуть  у  болото.
Замість  Бога  в  них  нірвани:
Порожнеча,  злото.

Не  тягніть  прокляття,  люди,
На  себе,  на  діток.
За  безбожжя  кара  буде
Для  усього  світу.
 
Відкрий  вуха  свої,  брате,  
Господа  послухай,
Ти  ще  можеш  вибирати.
Чуєш?  Кличе.  Рухайсь!

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2018

Гармонія.

Грабіжник

Транспорт,  на  диво,  сьогодні  працював,  дуже  чітко  і  злагоджено,  і  Дануся  трішки  раніше  повернулася  додому  з  роботи.  Здивувалась:  «Двері  не  замкнені?  Чи  це  я  вранці  квапилась,  і  так  залишила,  не  замкнула?»  –  запитала  сама  себе.  Раптом,  у  спальні,  щось  грюкнуло.  Вона  стрепенулась:  «Ой,  що  це?  Так,  ніби  щось  впало?  –  Її    охопив  страх.  –  Невже  грабіжник?  Що  робити?»  Спочатку  розгубилась,  не  знала,  що  вдіяти,  та  швидко  прийшла  до  тями.  Скочила  до  кухні,  вхопила  качалку,  і  заховалась  у  салоні,  за  шторою.  «Так  буде  все  видно  і  зможу  покарати  грабіжника»    –  подумала    вона.  –  Та  яким  великим  було  її  здивування!  Зі  спальні,  з  великим  чемоданом,  вийшов  Петро  Іванович,  так  вона  жартома  називала  свого  чоловіка,  як  його  на  роботі  кличуть.  Він  збирав  речі,  які  сам  порозкидав  вранці.  Дануся  голосно  розсміялась:
–  А  я  ось,  з  качалкою,  зайняла  позицію,  і  приготувалась  до  нападу.  Думала,  що  якийсь  зловмисник  чи  злодій.  –  Чоловік  знітився  і  нічого  не  відповів,  а  вона  сипала  запитаннями,  спантеличена  його  мовчанням:  –  Петрусю,  що  це  ти  робиш?  Їдеш  в  командировку?  Так  несподівано?  Чому  ж  ти  мені  не  подзвонив?  Я  була  б  все  гарно  попрасувала  і  спакувала  тобі,  як  завжди.  Навіщо  тобі  такий  величезний  чемодан?  Незручно  буде  в  дорозі.
   Він  знітився,  зам’явся,  став  недбало  втовкувати  сорочки,  засовуючи,  у  вщерть  набитий  чемодан,  ще  потрібні  речі,  що  були  у  ванній  кімнаті.  Нарешті,  відважився  і  промимрив:
––  Вибач,  Данусю,  я  маю  тобі  щось  сказати,  не  можу  більше  обманювати  тебе.  Я  кохаю  іншу  і  вже  дуже  давно.  Хочу  бути  з  нею.  Не  гнівайся,  вибач.  –  Опустивши  очі,  він  вибачався,  щось  говорив,  блудив  словами,  що  й  Данусю  кохає,  що  вона  хороша  дружина,  її  ніколи  не  забуде,  надіється,  що  вони  не  загубляться,  а  будуть  добрими  друзями.  –
Дружина  стояла,  мовчки  слідкувала  за  його  рухами,  так,  ніби,  хотіла  надивитись  на  нього  –  на    все  життя.  Він  зібрав  речі,  поцілував  її  в  щоку,  як  той  Юда,  і  посунув  до  виходу.  Коли  переступив  поріг,  і  зачинив  за  собою  двері  –  все    згасло.  Вона  хотіла  побігти,  наздогнати,  щоб  побажати  щастя,  і  хоч  ще  раз  глянути  на  нього,  її  сонце,  в  промінні  якого  вона  купалась,  і  була  дуже  щаслива,  але  не  змогла  ні  відкрити  вуст,  ні  рушити  з  місця.  Стояла,  наче  вкопана,  немов,  заціпеніла.  Тримаючи  качалку  обома  руками,  притискала  її  до  грудей  з  усією  силою,  не  відчуваючи  болю,  ніби,  хотіла  стримати  своє  тіло,  щоб  не  розкололось  надвоє.  Голова,  здавалось,  вмить  спорожніла  –  ні  думок,  ні  жалю,  ні  образи,  ні  сліз  –  нічого,  порожнеча.  Лише  серце,  ніби,  хтось  боляче  стискав,  а  воно  пручалось  і  хотіло  вирватись,  і  побігти  за  ним…  І  здалось,  що  воно,  нарешті,  вирвалось  із  грудей,  впало  на  долівку,  і  розбилось  на  дрібні  осколки.    Міріади  зірочок  щастя,  які  раніше  наповнювали  його,  розсипались  по  підлозі,  по  всій  хаті,  як  ті  малесенькі  вуглики,  що  викотились  із  багаття,  згасали,  прямо,  перед  очима.  Дануся  опам’яталась  і  гірко  заплакала,  бо,  нарешті,  зрозуміла,  що  саме  сталося,  чого  ніколи  не  сподівалася.  Вона  плакала  і  запитувала  себе:  «Чому?  Чому?  Адже  ніколи  не  сварились.  Я  ж  так  кохаю  його.  Старалась,  щоб  все  було  якнайкраще,  щоб  він  був  щасливий».  Ніби,  якийсь  голос  почула  у  своєму  розумі:
–    А  ти  з  ним  була  щаслива?
Вона  перестала  плакати,  і  на  якусь  хвильку  задумалась,  тоді  відповіла,  комусь  невідомому,  невидимому:
–  Так,  я  була  щаслива,  бо  він  був  поруч,  і  цього  мені  було  досить.  Я    пригорталась  до  нього,  цілувала,  говорила,  голубила  його  і  мені  здавалось,  що  нас  не  двоє,  а  ми  одне  тіло,  невимовно  солодке.  Він  часто  схоплював  мене  в  обійми,  і  так  ми  стояли,  насолоджуючись  один  одним,  прислухаючись  до  стукоту  наших  сердець.  Здавалось,  що  і  серце  у  нас  було  одне  на  двох.
Хтось  знову  запитав:
–  А  він  тебе  голубив?
Дануся  відповіла  одразу.
–  Він  людина  стримана,  серйозна,  ділова.  Йому  й  не  пасує  виявляти  свої  почуття  та  пестощі.  Ніколи  ні  в  чому  мені  не  відмовив,  і  не  сказав  поганого  слова.  Хіба  ж  він  не  знає,  як  я  його  кохаю?  –  Дануся  задумалась,  нарешті,  глибоко  зітхнула  і  додала:  –  мабуть,  не  так  кохала,  мабуть,  не  вміла  так  кохати,  як  він  хотів.  А  він  не  казав.  Звідки  мені  знати?
Вона  сиділа  на  дивані,  обхопивши  коліна  руками,  і  займалась  самопоїданням,  вишукуючи  відповідь  на  запитання:  «Чому  він  мене  залишив  і  пішов?  В  чому  причина?  Чим  я  не  догодила?  В  чому  моя  провина?»  –  Та      порожнеча,  що  запанувала  нею,  не  народжувала  ні  думок,  ні  відповідей.  Дануся  знову  заплакала.

Сестричка

Віра  щаслива,  усміхнена  поверталася  зі  школи,  і  щось  її,  наче,  потягнуло  відвідати  свою  найстаршу  любиму  сестричку.  Подумала:  «Хоч  на  хвильку  забіжу,  бо  на  сьогодні  маю  багато  справ.  Енергійно  відчинила  двері  і,  ніби  на  крилах,  влетіла  до  кімнати.  Радість  її  одразу  зникла.  Сестра,  любима  її  Дануся,  сиділа  на  дивані,  обхопивши  голову  руками,  і  плакала.  Душа  її  страждала  в  якомусь  горі.
–  Данусечко,  сестричко  моя  люба,  що  сталося?  Хто  так  образив  тебе?  –  схвильовано,  запитала  Віра,  пригортаючи  сестру,  цілувала  її,  щебетала,  і  не  знала,  як  розважити.  –
Великі    сині  очі    почервоніли,  набрякли,  і  з  них,  як  два  струмочки,  котились  сльози.  Вірина  любов,  насправді,  безмежна  і  щира.  Вона  готова  була  вже  іти,  і  вже  мстити,  карати  за  образу  сестрички.
–  Скажи  мені,  рибонько.  Розкажи,  що  з  тобою?  Я  допоможу  тобі.  От  побачиш.  –  Віра    гладила  і  втішала  сестру,  як  лиш  могла,  пригортала  її  до  серця,  і  страждала  разом  із  нею,  –  поділись  зі  мною  своїм  горем,  і  воно  стане  менше.
Дануся  розчулилась  в  обіймах,  і  ще  дужче  плакала,  як  мала  невтішна  дитина,  ридала,  пригорнувшись  до  грудей  Вірусі.  Нарешті,  біль  образи  почав  стихати,  і  сестра  заспокоїлась.  Вона  з  болем  розповідала  про  все,  що  сталось.
Дівчинка-підліток  була  ошелешена  почутим.  На  очах,  Синій  птах  її  мрій  почорнів,  перетворився  на  чорну  обскубану  ворону.  Світ,  наче,  перевернувся.  А  що  ж  далі?  Віра  дуже  любила  свою  найстаршу  сестру  і  її  чоловіка.  Їй  здавалось,  що  вони  найкращі,  наймиліші,  найдобріші,  найзакоханіші  поміж    усіма  закоханими  у  світі.  Коли  виходили  десь  на  свято  чи  на  прогулянку,  то  брали  Вірусю  з  собою.  Вона  приглядалась  до  кожного  парубка,  і  щоразу  приходила  до  висновку,  що  у  її  Данусі,  таки,  найкращий  чоловік.    Десь,  у  глибині  свого  серця,  мріяла,  що  і  її  чоловік  буде  такий  гарний,  добрий,  високий,  сильний  і  веселий,  як  Петрусь.  Ця  гірка  новина  приголомшила  її.  Всіх  вона  приміряла  до  Петруся,  і  мріяла:  як  вона  виросте,  а  їй  уже  14  років,  чоловік,  в  якого  закохається,  мав  би  бути  такий,  як  він.
Летючий  Корабель,  що  плив  по  хмарах  у  її  казку,  до  щастя,  на  вітрилах  мрії,  злий  чарівник  затягнув  у  свою  чорну  пащу,  і  пустив  на  неї  свої    чари  із  глибини  безодні.  Віра  вдихала  ту  отруту  і  кожна  кліточка  її  єства  заповнювалася  нею,  блискавично  множила  в  мозку  дівчинки  нові  думки  і  нові  мрії.  Її  вже  не  лякала  думка:  «А  що  ж  тепер?»  Нові  думки  стали  їй  подобатись.  Голова  гордо  піднялась  і  вона  себе  бачила  найкращою,  наймудрішою,  найхитрішою  і  успішною.  Хтось  повів  її  думки  іншими  дорогами,  ніж  ті,  якими  вона  ходила  з  дитинства:  «Бачиш,  він  закохався,  мабуть,  в  ще  кращу,  ніж  моя  Дануся.  Я  гарна,  так  кажуть  подруги,  чисто  така,  як  Дануся.  Ну,  а  коли  Петро  гарний  залишив  дуже  гарну  Данусю,  то  виходить,  що  і  я  буду  не  така  вже  й  гарна,  бо  чого  лишати  таку  красуню?  Хто  знає,  а  може  мені  не  вистачить  гарних?»  Дівчинка  сиділа  на  дивані,  поринувши  в  роздуми  і  в  якісь  переживання  нових  мрій.  До  неї  підійшла  сестра,  погладила  її  по  кучерявій  білявій  голівці,  і  тепер  уже  вона  розраджувала  молодшу  сестричку,  щоб  та  не  журилась.
Віра  не  могла  вже  стримати  свої  нові  емоції,  забула  про  сестрине  горе,  і  наче  вистрелила,  як  з  кулемета:  «І  я,  також,  буду  відбирати  собі,  у  жінок,  їхніх  гарних  чоловіків!»
Сестра  не  чекала  такого  повороту  подій.
–  Не  треба,  моя  люба,  таке  ні  говорити,  ні  чинити,  бо  то  гріх  (зло),  то  –  біль  і  горе.  На  чужому  горі  ніхто  щасливим  не  був  і  не  буде.  Але  ти  ще  маленька,  не  розумієш.  Що  б  не  сталось  у  твоєму  житті,  не  чини  нікому  зла,  навіть,  і  за  вчинене  тобі  зло  –  так,  Вірочко,  вчать  нас  наші  батьки,  і  так  вони  живуть,  бо  так  велить  Господь.
–  Я  не  маленька!  –  розгнівано  відповіла,  майже  викрикнула,  Віра,  –  якщо    в  тебе  вкрали  чоловіка,  то  чому  не  можу  вкрасти  і  я  собі?
–  Знаєш,  моя  люба,  є  дуже  багато  у  дорослому  житті  того,  що  діти  не  розуміють.
-  Я    вже  не  дитина  і  все  добре  розумію!  –  не  вгавала  дівчинка.  –  Вона    не  могла  ніяк  згодитись  з  тим,  що  їй  мають  залишатись  «залишки»,  «перебрані»  іншими,  не  найкращі.  У  життєрадісної,  милої,  добродушної  Вірусі  десь  взялася  гордість  і  бажання  величі.  Цей  момент  став  переломним  у  її  житті.  Вона  не  знала  і  не  розуміла,  що  посіяла  у  своє  життя,  з  пафосом  і  злістю.  Не  знала,  на  кого  чи  на  що  так  сердилась,  чи  то  на  Петра  Данусиного,  чи  то  на  майбутніх  суперниць,  чи  то  на  «перебраних»  женихів.  Те,  що  виросте  від  цього  посіву,  не  раз  примусить  її  заплакати.

Жнива

Три  роки  майнули,  мов  блискавка.  Вірочка  стала  справжньою  принцесою,  красунею  з  великими  синіми  очима,  довгими  віями,  чорними  бровами,    золотистим  хвилястим  волоссям,  струнка  і  висока  –  Білосніжка  з  рум’яним,  казково  красивим  обличчям.  Пробувала  вступити  до  Театрального  інституту  та  не  вистачило  балів.
Після  екзаменів  нові  друзі  запросили  на  Дискотеку.  Багато  зачарованих  чоловічих  поглядів  були  звернені  на  неї.  Дівчинка,  яка  вперше  залишилась  сама,  вільна  в  чужому  великому  місті,  сп’яніла  від  уваги  і  «успіху».  Високо  піднявши  голову,  вона  поглядом  шукала  самого  красивого,  того,  до  якого  будуть  приковані  погляди  всіх  конкуренток.  І,  дійсно,  він  прийшов.  Очевидно,  тут  знаний  і  шанований.  Красень.  Серце  її  затріпотіло.  Вона  демонструвала  всі  свої  чари,  знання  і  вміння,  щоб  сподобатись  йому.  Так  і  сталось,  він  помітив  її.  З  ледь  помітною  таємничою  посмішкою,  елегантно  уклонившись,  запросив  до  танцю.  Весь  час  прагнув  піймати  її  погляд,  а,  піймавши,  наче  маг,  чарував,  і  пив  її  очима.  Її  серце  тануло,  наче  морозиво  на  паличці:  то  раділо,  а  то  якось,  зіщулившись,  боялося  чогось  загадкового,  невідомого.
Вона  завжди  була  весела  і,  серед  друзів,  у  своєму  містечку,  нічого  не  боялась.  Було  легко  і  весело  серед  своїх.  Ніхто  її    не  цікавив,  бо  не  було  серед  них  того,  самого-самого,  омріяного  принца.  А  тут,  навкруг,  мало  знайомі  і  зовсім  незнайомі,  і  він  –  такий  особливий,  чи  лиш  їй  так  здалось,  із  дуже  витонченими  манерами  поведінки,  чи  їй  так  здавалось,  –  сама  не  розуміла.  А  може  то  вино  і  віскі  трішки  жартують  із  нею?  Вона  ж  не  звикла  до  спиртного.  В  танці,  їх  тіла,  притискались  одне  до  одного.  Віра  відчула,  що  її  так  тягне  до  нього,  що  хотілось,  наче  плющем,  обвитись  навколо  його  тіла.  Вона  руками  обвила  його  за  шию  і,  ніби,  приросла  всім  тілом,  погойдуючись  в  такт,  у  повільному  танці.  Потім  вино,  вечір  повний  розваг,  флірту,  а  потім  –  фантастичний  закордонний  автомобіль,  готель,  провал  у  пам’яті  і  сором,  який  огорнув  її,  коли  проснулась,  вранці,  в  чужому  ліжку.  Сама.  Невідомий  готель.  Широке  ліжко  застелене  дуже  гарними  дорогими  простирадлами.  На  столику  записка.  «Ти  чудова.  Я  кохаю  тебе.  Замовляй,  що  бажає  душа  твоя  –  все  оплачено.  Чекай  мене.  Після  роботи  повернусь.  Цілую  і  мрію  бути  знову  з  тобою.    Назавжди,  твій  Ангел».
Сором  швидко  пройшов,  бо  народилась  думка:
–  А  ти  хіба  не  про  це  мрієш?
–  Мрію,  але  хто  він?  Я  зовсім  не  знаю  його,  –  відповіла  вона  сама  собі.  –
Та    нова  думка  прилетіла  чимдуж:
–  Ну  й  що,  що  не  знаєш,  пізнаєш.  Ніхто  і  знати  не  буде.  Глянь,  як  красиво.  І  він  красивий.  Видно,  що  грошовитий.
П’ятнадцять  років  таємного  кохання,  розкошів,  дорогих  ресторанів  і  магазинів,  дорогих  подарунків,  подорожей  і  розваг.  Рідко  їздила  додому,  оправдуючись,  що  не  може  частіше.  На  роботі  не  відпускають,  а,  насправді,  соромно  було  признатись  сестрам  і  батькам  про  своє  життя  і  «роботу».  Море,  яхти,  машини,  але  і  це  вже  її  не  задовольняло,  наскучило.  Вона  розуміла:  стільки  років  і  в  готелі,  не  познайомив  з  родиною,  з  друзями,  а  Віра  хотіла  заміж,  свій  дім,  де  б  вона  була  господиня,  дитинку,  адже,  їй  вже  33.  Коли  стала  наполягати,  на  одруженні,  виявилось,  що  її  Ангел  –  одружений.  Одружитись  з  нею  не  може,  бо  половина  бізнесу  належить  дружині.  Якимось  чином  дізналась  і  дружина.  Може  і  сама  до  того  приклала  руку,  невідомо.  Про  таке  не  признаються  відверто.  Результат:  велика  трагедія  –  розчарування,  розрив,  переслідування  дружиною,  біль,  сльози,  без  хати,  без  роботи,  самотність  і  депресія.
Така  чи  подібні  історії  повторювались,  в  подальшому  її  житті,  кілька  разів.  Ніжна,  палка  любов  і    знову:  «Одружитись  не  можу,  бо  я  одружений».  Надія:  мати  сім’ю  не  залишала  її.  Вона  закохувалась,  і  знову  –  одружений!

Великі  відкриття

Ми  познайомилися,  коли  їй  було  вже  40.  Вона  втомилась  від  своєї  долі:  плакала,  розповідаючи  про  своє  життя.  Завжди  легко  розповідати  про  своє  горе  чужим,  незнайомим  людям.  Переповнена  гіркотою,  полонена  душа  шукає  звільнення,  не  знаючи,  де  його  може  знайти.  Задумавшись,  сумно  запитала:
–  Як  так  може  бути,  що  відбувається  одне  і  те  ж  саме?  Всі  мої  подруги  вийшли  заміж.  Декотрі  вже  й  онуками  тішаться.  А  мені,  наче,  хтось  навмисно  псує  життя  –  з  болем  розповідала  вона.
–    Відповідь,  Вірочко,  –  мовила  я  –  ти    можеш  знайти  у  найголовнішій  книзі  людства,  в  Біблії.  Хочеш,  разом  пошукаємо?  У  Всевишнього  Бога    –  на  все  є  відповідь.
–  Хочу  –  відповіла  вона,  витираючи  сльози.  –
Ми  домовилися,  коли  зможемо  зустрітись,  щоб  не  бути  обмеженими  в  часі.  Обоє  з  нетерпінням  чекали  цієї  зустрічі.  Вона  прийшла  зі  своєю  Біблією  і  з  зошитом.  Я  взяла  на  себе  роль  екскурсовода,  щоб  повести  її  на  екскурсію  в  світ  Божої  Істини  шляхами,  якими  вона  ще,  мабуть,  не  ходила:
–  Запам’ятай:  те  що  можеш  зробити  сьогодні,  не  залишай  на  завтра,  бо  завтра  –  може  не  бути.  Кожне  слово  Біблії,  то  Слово  Самого  Бога.  Коли  читаєш,  вір,  про  що  говорить  Господь,  бо  так  є,  і  буде,  і  ніхто  не  відмінить.  А  хто  буде  читати  байдуже,  без  жаги  пізнання,  без  поваги  до  Отця  Небесного,  без  бажання  пізнати  волю  Його,  щоб  чинити  її,  той  не  зрозуміє,  і  не  побачить  нічого,  а  скаже,  як  дехто  каже:  «Я  став  атеїстом  після  того,  як  прочитав  Біблію».  А  ми  разом  відкриємо  Послання  до  Євреїв  розділ  4,  вірш  12,  і  прочитаємо,  що  каже  Господь,  через  Апостола  Павла,  про  Своє  Слово.  Читай.  –
Віра  дуже  уважно  читала,  посуваючи  листочок  паперу,  щоб  не  схибити  і  не  загубити  рядочок:
–  «Слово  Боже  живе  та  діяльне,  гостріше  усякого  меча  обосічного  –  проходить  воно  аж  до  поділу  душі  і  духа,  суглобів  та  мозків,  і  спосібне  судити  думки  та  наміри  серця.  І  немає  створіння,  щоб  сховалось  перед  Ним,  але  все  наге  та  відкрите  перед  очима  Його  –  Йому  дамо  звіт!»
Віра  задумалась,  і,  дивлячись  десь  далеко,  в  безмежний  простір,  крізь  стіни  і  відстані,  напівпошепки  повторювала:  живе  та  діяльне,  гостріше  усякого  меча  обосічного  –  проходить  воно  аж  до  поділу  душі  і  духа,  суглобів  та  мозків,  і  спосібне  судити  думки  та  наміри  серця.  І  немає  створіння,  щоб  сховалось  перед  Ним,  але  все  наге  та  відкрите  перед  очима  Його  –  Йому  дамо  звіт…  –  Вона    сиділа  в  одній  позі,  не  ворушилась,  упершись  поглядом  в  якусь  точку,  чи  то  підіймала  з  глибин  свого  серця  сховані  там,  від  людського  ока,  таємниці,  чи  то  вражена,  цим  великим  для  неї,  як  і  для  багатьох,  відкриттям.  Щоб  повернути  її  до  реальності,  я  запросила    до  молитви.
–  Вірочко,  перше,  ніж  мандрувати  далі,  давай  помолимось,  тобто,  звернемося  за  допомогою  до  Автора,  щоб  Він  вчив  нас.  Молімось  разом:  «Отче  Небесний,  Ти  Всезнаючий,  Всепроникаючий,  знаєш  помисли  і  задуми  кожного  серця,  Сам  знаєш  всі  наші  проблеми.  Ти  –  Люблячий  і  Милуючий.  Боже  наш,  дай  нам  мудрості  пізнати  волю  Твою,  дай  нам  відкриття  і  розуміння    від  Тебе.  Учи  нас  і  веди,  Господи  Ісусе,  шляхами  Твоїми.  В  Ім’я  Ісуса  просимо  і  дякуємо  Тобі.  Амінь».
Повагавшись,  якусь  хвильку,  після  молитви  Віра  промовила:
–  А  мене  не  так  вчили  просити  –  якось  зніяковіло  мовила  вона.  –
–  Я  не  вчу,  і  не  буду  тебе  вчити.  Ми  просили  Господа,  щоб  Він  вчив  нас,  і  відкривав  нам  те,  що  закрите  нашому  розумінню.  Давай  подивимося,  як  велить  просити  Його,  Сам  Господь.  Читай,  будь  ласка:  Єв.  від  Івана  14:14,  а  потім  ще  Послання  до  Колосян  3:17.
Віра  читала  кожне  слово  поволі,  мало  що  не  по  складах,  щоб  зрозуміти  Слово  Господнє,  адже,  Сам  Отець  Небесний  говорив  до  її  серця:
–  «Коли  будете  в  Мене  просити  чого  в  Моє  Ймення,  те  вчиню»;  «І  все,  що  тільки  робите  словом  чи  ділом,  –  усе  робіть  у  Ім’я  Господа  Ісуса,  дякуючи  через  Нього  Богові  й  Отцеві».  Амінь!  –  з  подивом  читала  Віра,  і  говорила  сама  до  себе:  –  то      до  мене  говорить  Господь.  –
–  Висновок  роби  сама.  А  ще,  зверни  увагу:  коли  ідеш  в  якусь  установу,  то  заповнюєш  бланки  так,  як  велено  за  стандартом  тієї  установи.  Інакше  –  не  приймуть,  і  не  нададуть  послугу.  Божий  стандарт  –  у  Божому  Слові,  в  Біблії,  а  не  в  тлумаченнях,  яке  є  словом  людським.  А  тепер  читай  Єв.  від  Марка  4:14.
Віра  швиденько  відшукала  сторінку,  і  читала  з  цікавістю:
–    «Сіяч  сіє  слово».  –
–    Як  ти  зрозуміла?  Хто  це,  як  і  що  сіє?  –
Трішки  подумавши,  вона  відповіла:
–      Виходить,  що  коли  людина  говорить,  то  вона  –  сіяч,  а  слова,  що  вимовляє  –  сім’я,  насіння  і,  значить,  сіє  слово,  насіння.  Те,  що  сіється,  повинно  рости.
–  Вірно.  Обов'язково  росте.  А  тепер,  будь  уважна.  Читай  Послання  до  Галатів  6:7,8.
–  «Не  обманюйтеся,  –  читала  вона  –  Бог    осміяний  бути  не  може.  Бо  що  тільки  людина  посіє,  те  саме  й  пожне!»  –  А  як  це  розуміти?  –  запитала  Віра.  –
–  Ми,  люди,  часто  не  контролюємо  своїх  дій,  справ,  а  найчастіше,  –  слів,  не  думаючи  про  те,  що  все  пишеться  у  Всесвіті,  і  сіється  в  наше  життя:  що  ми  робили,  говорили,  допомогли  тому,  хто  потребує  допомоги,  порадили,  розважили  чи  образили,  чи  оббрехали,  чи  обікрали,  завдали  болю.  Воно  ніде  не  дівається,  а,  так  би  мовити,  складає  програму  нашого  життя,  сценарій  нашої  подальшої  поведінки,  постійно  доповнюючись,  збагачуючись  добрим  чи  злим  бо,  як  бумеранг,  повертається  до  сівача.  Все  це  осудить  нас  на  суді.  Та,  найперше,  людина  збере  свій  урожай  від  посіву  ще  у  земному  житті,  –  в  40  –  60  –  100  разів  більше.  Хто  не  вірить,  нехай  аналізує  своє  життя,  і  тоді  побачить  плід,  що  виріс,  який  людина  називає  словом  «Доля».  Всі  ремствують,  що  світ  стає  все  жорстокішим,  безпощадним,  кровожадним,  фальшивим  і  злим,  повним  ненависті.  Ми  всі  разом  гнівимо  Бога,  і  Він  забирає  Свою  руку  допомоги  і  захисту  світу,  держави  і  сім’ї  чи  самої  людини.  Зневажаючи  Істину  Творця,  Господа  Бога,  вишукуючи  духів  предків,  богів,  які  не  Бог,  будуємо  Пантеони,  і  тішимося  культурною  спадщиною,  тому  нема  гармонії  ні  в  сім’ї,  ні  в  державі,  ні  в  світі.  Тільки  милістю  Божою  держиться  світ.  А  тепер  читаймо  Об’явлення  20:13.  –
Віра  з  великою  цікавістю  читала:
–  І  дало́  море  мертвих,  що  в  ньому,  і  смерть  і  ад  дали  мертвих,  що  в  них,  —  і  су́джено  їх  згідно  з  їхніми  вчинками».  –  Ці  слова  дуже  здивували,  і  вразили  її,  вона  запитала:  –  а  як  же  чистилище?  А  може  це  ті,  за  яких  не  наймали  службу,  і  ніхто  не  молився?
–  Не  я,  а  Слово  Боже  нехай  тобі  скаже.  Читай  Об’явлення  14:13.
Віра  з  нетерпінням  шукала  і,  як  на  збитки,  не  могла  швидко  знайти.  Нарешті:
–  «І  почув  я  голос  із  неба,  що  до  мене  казав:  Напиши:  Блаженні  ті  мертві,  хто  з  цього  часу  вмирає  в  Господі!  Так,  каже  Дух,  вони  від  праць  своїх  заспокояться,  бо  їхні  діла  йдуть  за  ними  слідом».
–  Ти  зауважила,  що  «ті,  хто  з  цього  часу,  вмирає  в  Господі?»  –  запитала  я.  –
Віра  роздумувала,  а  потім  відповіла:
–  Виходить  так,  як  ти  говорила  мені  на  початку:  «Роби  те,  що  можеш  зробити  сьогодні,  бо  «завтра»  може  не  бути».  Якщо  вчинив  гріх,  не  чекай  ні  хвилини,  проси  у  Господа  прощення  вже,  кайся,  залишай  свої  злі  діла,  і  йди  до  Бога,  бо,  блаженні  ті,  що  в  Господі,  що  прийшли  до  Нього  на  землі.  Я  десь  читала:  «За  гріх  –  смерть»,  тобто,  людина,  що  не  з’єдналась  з  Ісусом  Христом  на  землі,  вмирає  для  вічності,  і  йде  в  озеро  вогняне?  –  здивовано  запитала  Віра.  –
–  Мудрі  роздуми.  Ніякі  посмертні  молитви  йому  не  допоможуть,  бо  ніхто  після  смерті  не  може  покаятись.  Господь  велить  молитись  за  всіх  живих  –  додала  я,  –  бо  вони  можуть  покаятись,  залишити  всі  безбожні  злі  діла  свої,  і  прийти  до  Господа,  а  з  Ним  –  у  Царство  Боже.  Написано,  що  в  Царство  Боже  людина  приходить  лиш  через  Ісуса  Христа.  Єв.  від  Івана  14:6,  читай  будь  ласка.
–  «Я  дорога,  і  правда,  і  життя.  –  читала  Віра.  –  До    Отця  не  приходить  ніхто,  якщо  не  через  Мене».  –  Віра  трішки  подумала,  а  тоді  запитала:  –  Ну,  то  як  це  виходить,  просити  святих,  щоб  просили  за  нас  Ісуса,  а  Він  аби    просив  Отця?  –
–  Ти  ж,  Вірочко,  тільки  що  прочитала.  У  Нього  все  так,  як  написано.  Ісусу,  Сину  Його,  дана  вся  влада  на  небі  і  на  землі,  щоб  чинити  діла  Отця,  і  більше  –  нікому.    Ти  чини,  як  Він  велить  у  Слові  Своєму,  і  не  придумуй  нічого  сама.  На  землі,  в  громадських  установах  існують  порядки,  свої  закони,  яких  потрібно  дотримуватись,  коли  хочеш  вирішити  якусь  справу.  Написано  чітко,  через  Кого  приходимо  до  Отця.  Непослушних  Господь  не  шанує.
–  Я  згідна  з  тобою,  щоб  все  було  добре,  потрібно  дотримуватись  правил  Господніх,  і  робити  так,  як  Він  каже.
–  Тільки  так,  бо  непослух,  то  –  гріх.  Читай  І  Івана1:7
–  «Коли  ж  ходимо  в  світлі,  як  Сам  Він  у  світлі,  то  маємо  спільність  один  із  о́дним,  і  кров  Ісуса  Христа,  Його  Сина,  очищує  нас  від  усякого  гріха.  Коли  ж  кажемо,  що  не  маєм  гріха́,  (а  ще  до  того  шукаємо  якихось  посередників,  щоб  просили  за  нас),  то  себе  обманюємо,  і  немає  в  нас  правди!  Коли  ми  свої  гріхи  визнаємо,  то  Він  вірний  та  праведний,  щоб  гріхи  нам  простити,  та  очистити  нас  від  неправди  всілякої.
А  як  кажемо,  що  ми  не  згрішили,  то  чинимо  з  Нього  неправдомовця,  і  сло́ва  Його  нема  в  нас!»  -  Віра  подумала  і  сказала:  –  я      так  зрозуміла,  що  коли  ми  живемо  по  Божій  правді  –  в  світлі,  то  ми  просто  не  можемо  не  любити  один  одного  і  зробити  йому  якесь  зло,  бо  розуміємо  і  те,  що  робимо  не  так,  і,  коли  звертаємося  до  Ісуса,  щоб  простив  нас,  то  Він  прощає,  змиває  наш  гріх  і  очищає  нас  від  усякої  неправди.  Людина  оправдується  праведністю  Ісуса.  –
–  Дуже  мудро  ти  розсудила.  А  ти  звернула  увагу  на  останні  два  рядочки?  Прочитай  ще  раз  уважно.
Віра  прочитала  і  задумалась,  а  тоді  й  сказала:  «Так,  справді,  багато  є  людей,  атеїстів  і,  навіть,  віруючих,  які,  у  своїй  гордості,  кажуть,  що  вони  не  грішать.  Таким  чином  заявляють,  що  Господь  говорить  неправду,  що  Він  –  неправдомовець.  Бідолахи.  Забувають  чи  не  знають,  що  Бог  гордим  противиться,  а  смиренним  дає  благодать.  Він  знає,  що  наше  життя  –  це  боротьба  із  спокусами  диявольськими.  Ворог,  часом,  закриває  розуміння,  і  людина,  сама  не  розуміючи  того,  грішить:  що  робить,  що  і  як  говорить,  як  себе  веде,  що  думає,  як  поводиться  з  іншими,  як  себе  поводить  перед  Господом  Богом.
Мені  дуже  приємно,  я  рада,  що  Господь  тримає  твоє  серце  і  очі  відкритими,  дає  розуміння.
Віра  продовжила  свої  роздуми:
Навіть,  наступна  хвилина  може  бути  не  наша:  скільки  багато  аварій,  інших  миттєвих  випадків  смерті,  вбивства,    –  і  ніхто  не  відмолить  наші  гріхи,  бо  вони  ідуть  за  нами,  а  ми  з  ними  –  на  суд.  Я  сьогодні  це  вперше  прочитала,  і  зрозуміла,  що  потрібно  покаятись  негайно,  тут,  на  землі,  і  прийняти  Господа  Ісуса  своїм  особистим  Спасителем.
–  Так,  Вірочко,  бо  Він  прийде  забрати  Своїх,  тих,  які  прийняли  Його  тут,  на  землі,  своїм  Господом  і  Спасителем,  прийняли  жертву  Його,  обмились  Кров’ю  Його  Святою,  і  віддали    гріхи  свої  Йому,  на  хрест  Голгофський.  Господь  Ісус  вже  заплатив  ворогу  за  них.  Тепер  ворог  не  має  над  ними  влади,  бо  вони  –  викуплені,  омиті,  очищені,  оправдані,  освячені  святістю  Ісуса  –  Божі.
–  Все  дуже  цікаво,  і  все  хочу  чути,    хочу  стати  послушною  Богу  і  щасливою,  але  де  саме  відповідь  Божа  на  запитання,  що  спопеляє  моє  серце?
–  Бог  дав  людині  знати  стільки,  скільки  вона  може  понести  –  так  написано,  –  щоб  жити,  любити,  бути  любимою  і  мати  все  потрібне  для  щастя  і  життя  в  достатку.  У  Біблії  Господь  дав  понад  600  заповідей,  але  угруповані  вони  в  десяток.  –    Читай,  Вірочко,  Десять    Заповідей  любові.  Повторення  Закону,  П’ятий  розділ  з  вірша  під  номером  6.  –  То    є  перша  Заповідь.
Уважно,  зосереджено,  з  явною  повагою  до  Автора,  Віра,  вперше,  читала  Десять  Божих  Заповідей  сама,  з  Господом.
І.  «Я    Господь,  Бог  твій,  що  вивів  тебе  з  єгипетського  краю,  з  дому  рабства  (гріха).  Хай  не  буде  тобі  інших  богів  при  Мені!

ІІ.  Не  роби  собі  різьби  й  усякої  подоби  з  того,  що  на  небі  вгорі,  і  що  на  землі  долі,  і  що  в  воді  під  землею.  Не  вклоняйся  їм,  і  не  служи  їм,  бо  Я  Господь,  Бог  твій,  Бог  заздрісний,  що  карає  провину  батьків  на  синах,  на  третіх  і  на  четвертих  поколіннях  тих,  що  ненавидять  Мене,  і  що  чинить  милість  тисячам  поколінь  тих,  хто  любить  Мене,  і  хто  виконує  Мої  заповіді.

ІІІ.  Не  присягай  Іменем  Господа,  Бога  твого,  надаремно,  бо  не  помилує  Господь  того,  хто  присягає  Його  Ім'ям  надаремно.

ІV.  Пильнуй  дня  суботнього,  щоб  святити  його,  як  наказав  тобі  Господь,  Бог  твій.
Шість  день  працюй,  і  роби  всю  працю  свою,  а  день  сьомий,  субота  для  Господа,  Бога  твого;  не  роби  жодної  праці  ти  й  син  твій  та  дочка  твоя,  і  раб  твій  та  невільниця  твоя,  і  віл  твій,  і  осел  твій,  і  всяка  худоба  твоя,  і  приходько  твій,  що  в  брамах  твоїх,  щоб  відпочив  раб  твій  і  невільниця  твоя,  як  і  ти.

V.  Шануй  свого  батька  та  матір  свою,  як  наказав  був  тобі  Господь,  Бог  твій,  щоб  довгі  були  твої  дні,  і  щоб  було  тобі  добре  на  землі,  яку  Господь,  Бог  твій,  дає  тобі.

VI.      Не  вбивай!
VII.    Не  чини  перелюбу!
VIII.  Не  кради!
IX.      Не  свідчи  неправдиво  проти  ближнього  свого!
X.    І  не  бажай  жони  ближнього  свого,  і  не  бажай  дому  ближнього  свого,  ані  поля  його,  ані  раба  його,  ані  невільниці  його,  ані  вола  його,  ані  осла  його,  ані  всього,  що  є  ближнього  твого!»
(Повторення  Закону  5:6-21)

–  А  тепер  уважно  читай  ще    32  і  33  вірші.
Віра  читала  всі  Слова  Божі  з  великим  трепетом:
–  «І  будете  пильнувати  виконувати  їх,  як  наказав  вам  Господь,  Бог  ваш  –  не  збочите  ні  праворуч,  ні  ліворуч.  Усією  тією  дорогою,  що  наказав  вам  Господь  Бог  ваш,  будете  ходити,  щоб  жили  ви  і  щоб  було  вам  добре,  і  щоб  довгі  були  ваші  дні…»  –  Ніяковіючи,  Віра  запитала:  «Чому  називають  Десять  Заповідей  Божих  Законом  любові?  Я  чомусь  не  бачу  про  любов  –  самі  лише  заборони.  –
–  Давай,  ми  з  тобою,  ще  раз  уважно,  про  себе,  прочитаємо  ці  два  вірші,  і  знайдемо  дуже  важливу  для  нас  умову,  яка  обумовлює  все  наше  життя.
Віра  уважно  перечитала  попередні  рядки,  задумалась  і,  згодом,  промовила:
–  «І  будете  пильнувати  виконувати  їх,  як  наказав  вам  Господь,  Бог  ваш  –  не  збочите  ні  праворуч,  ні  ліворуч.  Усією  тією  дорогою,  що  наказав  вам  Господь  Бог  ваш,  будете  ходити,  щоб  жили  ви  і  щоб  було  вам  добре,  і  щоб  довгі  були  ваші  дні»  –  Виходить,  що,  як  на  перший  погляд,  заповіді  здаються  обмеженням,  то  насправді,  це,  більше,  ніж  атмосфера  у  землі,  –  це  наш  захист  від  усякої  ворожої  напасті,  бо,  коли  кожен  буде  чинити  так,  як  велить  Господь,  то  ні  в  кого  не  буде  прикрощів  ні  горя,  всі  будуть  щасливі.  –
–  Так,  дівчинко  люба,  наше  відношення  до  Господа  визначає  наше  буття:  щастя,  здоров’я,  радість  і  любов,  успіх  і  падіння,  сльози  і  захист.  Все  добро  –  у  Господі.  А  коли  у  нас  з’явилась  якась  прикрість,  то  значить,  що  ми  заховались,  чи  відхилились  від  потоку  Божої  благодаті,  спокусившись  на  якісь  диявольські  фальшивки,  відступили  ліворуч  чи  праворуч  від  Божого  сховку.
А  всім,  хто  повірив  Христу,  і  зайшов  із  Ним  у  Заповіт,  Господь  дає  дар  Духа  Святого.  Людина  стає  храмом  Духа  Святого.  У  тілі  вірної  Господу  людини  живе  Бог  –  Дух  Святий.  Кров  Господа  Ісуса  змиває  всі  гріхи,  і  людина  змінюється  повністю,  народжується  від  Бога,  коли  робить  все  щиро,  з  вірою  Господу  Ісусу,  слідуючи  кожному  Його  Слову.  А  давай  но  ми  прочитаємо  Перший  розділ  Євангелії  від  Івана,  вірш  12і13.  Читай,  будь  ласка.
–  «А  всім,  що  Його  прийняли,  їм  владу  дало  дітьми  Божими  стати,  тим,  що  вірять  у  Ймення  Його,  що  не  з  крови,  ані  з  пожадливости  тіла,  ані  з  пожадливости  мужа,  але  народились  від  Бога».
Віра  аж  засяяла  від  такого  відкриття.  Дуже  багато  своїх  таємниць  відкрив  їй  Господь  сьогодні,  але  ця  –  вразила  її  у  саме  серце:  вона  –  вся  у  гріхах,  може  стати  дочкою  Божою.
Я,  також,  була  щаслива,  що  Господь  торкнувся  її  серця,  і,  здавалось,  що  вона,  наче  птах,  розправила  крила,  і  от-от    пурхне  ввись,  і  вирветься  з  гострих  сильних  пазурів    на  волю.  Господь  повів  нас  далі,  до  1  до  Коринтян  6:9-20,  щоб  показати  нам  ще  більше.  Я  запитала  Віру  чи  не  стомилась  вона,  і  чи  хоче  досліджувати  Слово  Боже  далі.
–  Ні.  Я  не  втомилась.  Я  така  щаслива,  ніколи  не  підозрювала,  що  можна  відчувати  таку  радість  від  читання  Біблії.
–  Вірочко,  ти  не  просто  читала  Біблію,  ти  спілкувалася  із  Самим  Господом  Ісусом,  Сином  Божим,  і  з  Самим  Богом.  То  Він  зливає  любов  і  радість  в  серця  наші.  Як  сказав  Господь?  «Світ  не  знає  Утішителя»  –  тому    й  страждає.  –
Віра  вже  не  сумувала.  Вона  раділа,  бо  зустріла  Бога,  свого  люблячого  Отця.  Байка,  що  не  бачила  Його  оком,  але  чула  Господа  своїм  серцем.  Господь  –  то  Дух.  Його  ніколи  ніхто  не  бачив,  але  Він  бачить  кожну  нашу  клітинку,  знає  наші  думки,  проблеми  і  помисли.  Людям  –  відкрився    у  Сині  Своєму,  в  Ісусі  і  приходить  у  серце  кожної  людини,  яка  вірить  Йому,  і  чинить  волю  Його,  бо  Він  –  Дух  (Єв.  Івана  4:  24)  Той,  хто  повірив  кожному  Його  Слову,  і  увійшов  у  Заповіт  через  хрищенням  в  Ім’я  Господнє,  стає  Його,  Божим  дитям.  Вона  повірила  кожному  Божому  Слову,  повірила,  що  Він  знає  все  про  всіх,  і  їй  хотілося  знайти  відповідь  на  запитання:  чому  у  неї,  в  житті,  повторюються  поразки,  обмани  і  розчарування,  самотність.  Віра  була  впевнена:  відповідь  є  і  вона  її  знайде.  Їй  здавалось,  що  вона  вже  так  багато  знає,  але  не  знала,  що  Господь  хоче  бачити  у  нас  віру  –  довіру  Йому,  Спасителю,  а  не  знання.  Знання  потрібні  і  вони  прийдуть,  коли  буде  віра  Богу,  кожному  Його  Слову,  бо  воно  живе  і  діяльне.

Прозріння

–  Вірочко,  фактично,  ми  вже  знайшли  відповідь  на  твої  запитання,  але  можемо  розглянути  більш  детально  твою  проблему,  якщо  бажаєш:  як  і  чому,  коли  вона  з’явилась  і  в  що  вилилась.  Ти  зможеш  побачити  і  зрозуміти  все,  якщо  сатана  не  спокусить  тебе,  щоб  ти  образилася?
–  Ні,  ні.  Я  не  ображусь.  Господь  говорить  правду,  і  я  хочу  її  пізнати,  зрозуміти,  і  скинути  з  себе  цю  гірку  ношу.
–  Все,  моя  люба,  почалося  з  того,  коли  ти,  непомітно  для  тебе,  вже  спокушена  у  роздумах,  бо  Господь  Ісус  каже:  «не  помишляйте»,  сама  посіяла  в  своє  життя,  що  будеш  відбирати  у  жінок  їхніх  гарних  чоловіків.  Насіння  виросло  і  принесло  плід.  Ти  вибрала  шлях  прилюбодійства,  і  голосно  проголосила  його  перед  Всесвітом  –  порушила  десяту  і  сьому,  а,  таким  чином,  і  першу,  заповіді.  Цим  самим,  ти  дала  перевагу  сатані,  не  розуміючи  того,  і  зробила  пробоїни  своєї  матриці,  відступивши  вліво  чи  направо.  І  так,  відкрила  двері  сатані  у  своє  життя.  Він  зайшов  і  став  твоїм  духовним  господарем,  як  у  Єви.  Ти  й  не  підозрювала,  що  Бога,  який  повелів  тобі:  «Хай  не  буде  у  тебе  інших  богів  переді  Мною»  відсунула  на  задній  план.  Ти  зверталась  до  Господа,  але  чинила  діла  іншого  –  диявола,  бо  у  тебе  з’явився  інший  господар.  Ти  стала  послушна  йому,  хоч  і  не  підозрівала  того.  Ти  була  зайнята  думками  далекими  від  Господа  Бога,  бо  диявол  розпікав  тебе  похотями  і  різними  фантазіями.
У  нагірній  проповіді  Господь  Ісус  говорить,  що,  якщо  ми  в  думках  носимо  злий  намір,  то  ми  вже  згрішили  в  думках  наших.  Коли  Господь  каже  «не  роби»,  а  ми  робимо,  то  відкриваємо  двері  дияволу,  бо  він  стукає  в  двері  нашого  серця.  Слово  «диявол»  на  грецькій  мові  звучить:  дьяболос  –  той,  що  довбе,  стукає  в  одну  точку.  Так  він  стукає,  не  втомлюючись,  поки  людина  звикне,  і  гріх  стає  нормою  життя,  робиш  комусь  боляче,  приносиш  сльози  і  горе,  і  не  думаєш  про  заборону  Бога  Всевишнього.  Ворог  людський  так  закручує  людину,  що  вона  втрачає  над  собою  контроль,  і  безконтрольно  виконує  всі  його  команди,  які  все  глибше  затягують  у  болото.
Віра  слухала  дуже  уважно,  не  заперечувала,  ні  запитувала,  але,  врешті,  промовила:
–  Правду  ти  кажеш.  Коли,  вперше,  збиралась  до  клубу,  то  ще  думала  як  і  що  одягнути,  аби  гідно  виглядати,  думала,  як  маю  себе  вести,  в  мало  знайомому  товаристві.  Та  лиш  побачила  Антона,  забула  все.  Мене,  наче,  хтось  підмінив.  Я  сама  себе  не  впізнавала:  вела  себе,  розуміла,  що  непристойно,  але  вже  не  могла  нічого  вдіяти  з  собою.  Все  моє  єство  горіло  в  похоті.  Я,  навіть,  не  знаю,  на  що  була  здатна,  аби  задовольнити  ту  жагу,  загасити  той  солодкий  вогонь,  як  здавалось,  ще  мить  і  спопелить  мене.
–  От,  бачиш,  він  навчив  тебе,  як  посіяти  зло  у  твоє  життя,  і  так  відштовхнув  від  Бога.  Коли  людина  відступає  від  Творця,  вона  порушує  гармонію  у  всіх  сферах  свого  життя  і  цілого  суспільства.  Всі  біди  приходять  через  порушення  законів  і  постанов    даних  Господом  Богом  –  Творцем  неба  і  землі,  бо  весь  всесвіт  і  його  найменші  часточки  створені  у  єдності  із  Богом,  в  повній  гармонії.  Ніщо  не  може  народитись,  рости  і  жити  відособлено.  Можливо  хто  не  знає,  що  хурма  солодка,  то  вона  від  того  не  перестане  бути  солодкою.  Так  от,  коли  людина  не  чула,  не  читала  Божого  Закону  любові,  з  неї  не  знімається  обов’язок,  щоб  виконувати  його:  Не  вбий,  не  кради,  не  прелюбодій,  не  лжесвідчи…
Віра  заговорила  щиро,  зважуючи  кожне  слово:
–  Тепер  лише,  читаючи  Слово  Боже,  я  бачу  все  по-новому,  чітко  і  ясно.  Соромно,  але  мушу  назвати  все  своїми  іменами,  щоб  скинув  мені  Господь  цей  тягар  із  душі  і  тіла.  Так,  я  крала  чоловіків,  і  лжесвідчила  своїй  родині  про  своє  життя.  Тепер  лиш  відчуваю  на  собі  весь  цей  липкий  бруд  і  сором.  Я  страждала  від  того,  що  мене  обманювали,  користувались  мною  і  йшли  геть.  Якась  велич  і  гордість  за  свою  красу,  підіймали  мене  з  колін,  і  я  знову  кидалась  у  вир  нових  пригод.  Я  не  могла  зупинитись.  Якась  невидима  сила  штовхала  мене  у  це  вогняне  пекло.  Хочу  сказати  про  четверту  заповідь,  що  не  знала,  як  каже  Господь,  і,  взагалі,  навчена  була,  що  то  –  неділя,  а  не  субота  являється  Господнім  днем.
–  Греки  бережуть  два  дні,  суботу  й  неділю  і  називають:  саватокір’яко  –  суботонеділя.  Для  Господа  цей  день  свідчить  про  те,  що  Він  Творець  і  Володар  усього.  Хто  ради  Господа  шанує  день  Його,  той  благословенний  навіки.
Віра  уважно  прочитала  ще  раз  третю  заповідь,  а  тоді  сказала:
–  Я  розумію,  що  до  Господа  потрібно  звертатись  з  пошаною,  з  подякою.  Говорити  ввічливо,  до  Нього  і  про  Нього,  бо  ми  маємо  все  добре  від  Господа,  Отця  нашого  Небесного.  Від  Нього  і  життя,  і  захист,  і  охорона,  і  воля,  і  достаток  –  все,  що  ми  маємо  доброго.  Коли  вживаємо  Його  Ім’я  при  пустослів’ї,  чи,  як  дехто  звик,  для  приказки,  то  те  є  великий  гріх,  зневага  до  Господа  Бога.  Я  тепер  зрозуміла,  що  багато  нагрішила,  але  коли  хтось  говорить,  що  Бога  нема,  і  що  він  атеїст,  то  мені  аж  боляче  стає  на  серці  і  за  Бога,  і  за  цю  жертву  полонену  дияволом.
–  Вірно  говориш,  Вірочко.  Дякувати  Богу,  люди  почали  шукати  Його.  Помалу,  вийдуть  на  Божу  дорогу  й  до  правди  Його.  А  тобі  хочу  сказати,  що  ти  любиш  Бога,  але,  як  зрадлива  дружина:  і  чоловіка  свого  хоче  мати,  при  собі,  і  ще  щось  інше,  бо  диявол  її  тягне,  як  коня  за  вуздечку.
Віра  аж  повеселішала,  ніби,  оживилась,  очі  її  засвітились,  і  вона  промовила:
–  Мені  здається,  що  ми  загубили  другу  заповідь.                    –      Ні,  ми  не  загубили,  –  промовила  я  –  ми    йшли  до  неї  і,  нарешті,  прийшли.  Нас  так  вів  Господь.  Тепер  ми  можемо  побачити,  чи  ми  слухняні  і  чи,  насправді,  любимо  Господа,  чи  ні.  Читай  дуже  уважно,  Вірочко,  спочатку,  як  записана  вона  в  Новому  Заповіті  Євангелія  від  Матвія  22:37-38.
–  «Люби  Господа,  Бога  твого,  всім  твоїм  серцем,  усією  твоєю  душею  і  всією  думкою  твоєю:    це  найбільша  й  найперша  заповідь»  -  читала  Віра.
–  Отож,  як  ми  любимо  Господа  всім  серцем  і  всією  душею,  і  навіть  думкою  всією,  та  там  не  знаходиться  місця  нікому  і  нічому,  і  ні  звичаям,  ні  обрядам…  Господь  повинен  бути  все  і  у  всьому.  А  тепер  порівняй  із  другою  Заповіддю  Божою  –  порадила  я.  –
–  «Не  роби  собі  –  читала  Віра  –  різьби    і  всякої  подоби  з  того,  що  на  небі  вгорі,  і  що  на  землі  долі,  і  що  в  воді  під  землею.  Не  вклоняйся  їм  і  не  служи  їм,  бо  Я  Господь,  Бог  твій,  Бог  заздрісний,  що  карає  за  провину  батьків  на  синах,  на  третіх  і  на  четвертих  поколіннях  тих,  хто  ненавидить  Мене,  і  що  чинить  милість  тисячам  поколінь  тих,  хто  любить  Мене,  і  хто  держиться  Моїх  заповідей».
–  То,  хто,  Вірочко,  любить  Бога?  –
–  Той,  хто  чинить  так,  як  велено  Богом:  не  робить  ні  різьби,  ні  зображення,  і  не  поклоняється  нікому,  окрім  Бога,  і  шукає  Його  в  Слові  Його,  в  Біблії,  любить  Господа  всім  серцем  своїм,  лиш  той  шанований  Ним,  благословенний  –  успішний  в  усіх  сферах  життя  до  тисячі  поколінь.  Коли  ми  шукаємо  Господа,  правди  Його,  чинимо  волю  Його,  то  ми  Його  любимо.  А  хто  поклоняється  зображенням,  як  би  він  їх  не  називав,  пророкам,    людям  –  він  не  виконує  настанов  Божих,  Слів  Божих  не  береже,  той  –  не  любить  Його.  Господь  заповідає,  щоб  не  додавати  і  не  віднімати  від  Слова  Божого.
«Хто  заповіді  мої  має  і  їх  зберігає,  той  любить  Мене»  –  продовжила  я.  –  Знайди    в  Єв.  від  Івана  14:21  і  прочитай.  Коли  людина  спокушена,  стає  непослушною  Господу,  то  вона  закривається  від  потоків  Божої  благодаті,  а  відкривається    спокуснику,  дияволу,  і  той  робить,  усе  те  зло,  що  приходить  у  її  життя  і  в  життя    її  нащадків  до  четвертого  роду,  бо  для  послуху  свого,  вона  вибрала  того,  «Хто  прийшов  украсти,  убити  і  погубити»  (Єв.  від  Івана  10:10-11);  сама  вимкнула  Божий  захист  від  нападів  диявола.  Ненавидіти  Бога  людині  допомагає  сатана,  якому  колись,  по  якісь  причині,  вона  відкрила  двері  свого  серця.  Коли  хворий  приходить  до  лікаря,  то  він,  найперше,  запитує,  чи  хворів  хтось,  у  вашому  роду,  цією  хворобою,  бо  спадкові  хвороби  не  лікуються,  бо  то  є  прокляття.  Прокляття  передаються  з  покоління  в  покоління  до  четвертого  роду.  Якщо  в  роду  і  далі  не  шанується  Господь,  прокляття  від  нього  поширюється  ще  на  4  роди.  І  так  з  роду  в  рід.  Господь  не  порушує  прав  людини,  не  обмежує  її  у  виборі,  не  лишає  її  Своєї  благодаті  навмисно.  Зневага  постає  між  людиною  і  Творцем,  як  острів,  що  серед  річки,  вода  обходить  по  периметру,  бо  береги  чинять  опір.  Так  потоки  благодаті  і  захисту,  як  і  вода,  обходять  цю  перепону,  що  постала  на  їх  шляху.  Люди  злословлять,  а  дехто  проклинає  Бога  за  те,  що  лікарні  заповнені  тяжко  хворими,  поширені  війни,  масові  вбивства  і  різні  біди.  Та  мало  хто  каже:  «Слізно,  щиро  покаюсь,  залишу  злі  діла  свої,  повернусь  до  Творця  –  Господа  Бога  Святого  Одного,  зайду  з  Ним  Вічний  Заповіт  і  будуть  жити  мої  покоління  не  в  хворобах,  а  в  Божій  любові,  обмиті,  викуплені  із  царства  тьми  Кров’ю  Сина  Божого,  Ісуса  Христа».
Віра  перечитувала  заповіді  і  сльози  заблищали  в  очах.  Здавалось  вона  зараз  заплаче.  Нарешті,  крізь  сльози,  вона  промовила:
–  Прости  мене,  Господи,  за  все,  бо  я,  навіть,  не  підозрювала,  що  відійшла  так  далеко  від  Тебе.  Хвала  Тобі,  що  залишився  один  місточок,  яким  я  зможу  повернутись  до  Тебе.
–  Дуже  мудре  рішення,  але  ти  пильнуй,  моя  хороша,  щоб  ворог  тебе  знову  не  обдурив  і  не  кинув  у  свою  брудну  в’язницю.  Він  майстер  до  тлумачення.  Перевіряй  усе  Словом  Божим,  Біблією.  Через  Пророка  Ісаю  Господь  застерігає,  що,  якщо  твоє  слово  не  говорить,  як  Писання,  то  нема  в  ньому  правди.    А  через  Апостола  Павла  попереджує:  Читай  1Коринтян  6:9.
Віра  уважно  читала,  аж  напружилась  вся.
–  «Хіба    ви  не  знаєте,  що  неправедні  не  вспадкують  Божого  Царства?  Не  обманюйте  себе:  ні  розпусники,  ні  ідоляни,  ні  перелюбники,  ні  блудодійники,  ні  мужоложники,  ні  злодії,  ні  користолюбці,  ні  п'яниці,  ні  злоріки,  ні  хижаки  Царства  Божого  не  вспадкують  вони!»  –  Віра  розслабилась,  обм’якла  і  продовжила:  –  нажаль,  сьогодні  у  світі  дуже  багато  є  такого  насіння,  що  вихваляється  своєю  «обізнаністю»,  і  слабодухих  зводить  з  Божої  дороги  своїми  хитрощами  та  намовляннями.  –  Віра  трішки  помовчала,  вона  щось  думала  і,  нарешті,  знову  промовила:  –  О,  ні!  Сьогоднішня  зустріч  з  Господом  все  перевернула  в  моєму  серці,  і,  вірю,  що  і  в  житті.  Дороги  назад  –  нема!  –  проголосила  рішуче.  –
Вона  стояла  спокійна,  рішуча  і  я  до  неї  промовила:
–  Моя  люба,  щоб  твоє  рішення  мало  чин,  то  потрібно,  щоб,  повернувшись  додому,  ти  поливала  свій  сьогоднішній  посів  водою  Слова  Божого,  а  Господь  буде  зрощувати.  Читай,  будь  ласка,  далі                І  Коринтян  6:11.
Із  великою  цікавістю  Віра  читала:
–  «І  такими  були  дехто  з  вас,  але    ви  обмились,  але  освятились,  але  виправдались  Іменем  Господа  Ісуса  Христа  й  Духом  нашого  Бога.  –
Бог  же  й  Господа  воскресив,  воскресить  Він  і  нас  Своєю  силою!  А  хто  з  Господом  злучується,  стає  одним  духом  із  Ним.
Хіба  ви  не  знаєте,  що  ваше  тіло  то  храм  Духа  Святого,  що  живе  Він  у  вас,  якого  від  Бога  ви  маєте,  і  ви  не  свої?
Бо  дорого  куплені  ви.  Отож,  прославляйте  Бога  в  тілі  своєму  та  в  дусі  своєму,  що  Божі  вони!»  –  Віра  з  надією  запитала:
-  Чи    можу  бути  я  омита  від  цього  всього  бруду,  що  прилип  до  мене,  освячена,  виправдана  Іменем  Господа  Ісуса  Христа  й  Духом  нашого  Бога?
Затаївши  подих,  вона  чекала  від  мене  відповіді.
–  А  ти  що,  не  віриш  Господу?  Так  чітко,  ясно  Він,  ось  тепер  тобі  Сам  говорив.  Господь  не  людина,  Він  не  змінюється,  і  даного  слова  не  змінює.  Як  Він  каже?  Буде  тобі  по  вірі  твоїй.  Віриш  тому,  що  каже  Бог,  те  й  маєш.  Не  віриш  чи  сумніваєшся  –  не  маєш  нічого.  Трішки,  або  наполовину  вірити  Богу  –  марно.  Коли  кажеш,  що  віриш  Богу,  значить  віриш  кожному  Його  слову,  не  залежно  від  конфесії,  бо  у  Нього  конфесій  нема.  Вірочко,  Він  через  проповідь  Євангелії  кличе  всіх,  але,  нажаль,  не  всі  віддають  своє  серце  Ісусу,  не  кличуть  Його  в  своє  серце,  бути  Господом  їхнього  життя,  не  входять  у  Заповіт  з  Господом  Ісусом,  як  велить  Господь,  а  чинять  так,  як  вчить  звичай  і  обряд  чи  доктрини.
Читай,  будь  ласка,  І  послання  до  Тимофія  2:4-6.  –
–  «Бо  це  добре  й  приємне  Спасителеві  нашому  Богові,  що  хоче,  щоб  усі  люди  спаслися,  і  прийшли  до  пізна́ння  пра́вди.  Один  бо  є  Бог,  і  один  Посере́дник  між  Богом  та  людьми́,  –  люди́на  Христос  Ісус,  що  дав  Само́го  Себе  на  ви́куп  за  всіх».
–  Бачиш?  Господь  Бог,  Бог  Один  і  Істинний  хоче  спасти  всіх.  Читай  (Якова  4:7-8)
–  «Тож  підкоріться  Богові  та  спротивляйтесь  дияволові,  то  й  утече  він  від  вас.  Наблизьтесь  до  Бога,  то  й  Бог  наблизиться  до  вас.  Очистьте    руки,  грішні,  та  серця  освятіть,  двоєдушні!»  Еклезіяст:  Бога  бійся,  й  чини́  Його  за́повіді,  бо  належить  це  кожній  люди́ні!  Бо  Бог  приведе  ́  кожну  справу  на  суд,  і  все  потаємне,  —  чи  добре  воно,  чи  лихе!»
Людина  живе  в  мирі,  радості  й  любові,  коли  вона  в  гармонії  з  Господом,  Богом,  Творцем  до  кінця  свого  земного  перебування  і  в  вічності.
Наближайся  до  Бога,  бо  лиш  Він  може  тебе  спасти,  але  пам’ятай:  «Бог  гордим  противиться,  а  смиренним  дає  благодать»  Прийди  до  Ісуса,  покайся,  тобто,  віддай  всі  свої  гріхи  Йому,  на  Голготу.  Покаятись  –  не  значить  лиш  признати  свою  вину,  а  залишити  її  назавжди,  і  більше  не  чинити  перелюбу,  не  думати  про  нього,  і  не  говорити.  Проси  Господа  Ісуса  зайти  в  твоє  серце  і  стати  Господарем  твого  серця  і  Господом  твого  життя  тут  на  землі  і  в  вічності.  Вір  і  йди.  Він  сказав,  що  приймає  всіх,  нікого  не  вижене,  хто  прийде  до  Нього.  Коли  згрішив,  не  чекай  неділі  і  сповіді,  а  роби  так,  як  каже  Господь:  «…увійди  до  своєї  комірчини,  зачини  свої  двері,  і  помолися  Отцеві  своєму,  що  в  таїні;  а  Отець  твій,  що  бачить  таємне,  віддасть  тобі  явно».  (Від  Матвія  6:6)
Ідіть  до  Господа  Ісуса,  пізнавайте  не  тлумачення,  а  Істину,  і  Істина  вас  вільними  зробить,  і  у  всьому  вас  буде  рівновага  і  гармонія,  коли  ви  будете  з  Господом.    «…як  написано:  Чого  око  не  бачило  й  вухо  не  чуло,  і  що  на  серце  людині  не  впало,  те  Бог  приготував  був  тим,  хто  любить  Його!                                                  (1  до  Коринтян  2:9)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2018

Лише з Ним!

Ісус  гряде!
Не  спи,  а  приготуйся,
Народе  мій!
І  з  Богом  не  торгуйся,
І  перед  бовваном  
Навколішки  не  стій!
Покайся,  поки  ще  не  пізно
Й  земля  з  її  гріхами  не  горить.
Прийди  з  повинною,  покайся,
Бо  вже  гряде  ця  страшна  мить.  
Бо  лише  з  Господом  
Розквітне  Україна,
Бо  лише  з  Ним
Щасливо  й  вічно  буде  жить.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2018

Кохайтеся, чорнобриві.

Я  читаю  «Катерину»
І  тихенько  плачу.
Свою  милу  Україну  
В  Катерині  бачу.

«Кохайтеся,  чорнобриві,
Та  не  з  москалями.
Москаль  любить  та  й  покине  –
Буде  горе  з  вами».

Не  слухала  чорнобрива,  
Москаля  любила,
І  на  горе  своє  й  лихо,
Байстрят  народила.

І  не  люблять  тебе,  ненько,
«Задовбана»    кличуть.
Свого  тата  –  волоцюгу
«Спаситель»  -  величать.

Град  залізний  возить  вправно
І  їх  пригощає:
Не  соромиться,  а  явно,
Байстрят  поливає.

Наче  в  «кайфі»  кокаїну,
Москаля  кохають.
Неньку  рідну,  –  Україну,
На  ножах  тримають.

Що  ви,  діти-байстрючата,
Плюєте  на  матір?
Та  «задовбана»  Вкраїна
Буде  вас  приймати.

Вона  –  мати  з  добрим  серцем.
Байстрюки  –  теж  діти.
Москаль  кинув,  насміявся.
Хто  ж  буде  глядіти?

І  хто  ж  буде  підіймати
Байстрюків  на  ноги?
То  вона  –  Вкраїна-мати,
Як  вийде  з  облоги.

Вийду,  стану,  подивлюся
На  Чернечу  гору,
Богу  Господу  молюся:
«Стань  нам  за  опору».

Будь  же  ти  благословенна,
Рідна,  Україно,
І  від  Господа  спасенна.
Ти  –  Його  дитина.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2018

Дай нам, Боже!

Дай  нам,  Боже!

Мені    дай,  Боже,  всіх  любити,
І  правду  нести  до  людей,  
І  правдою  Твоєю  жити
Далеко  від  людських  ідей.

Вороже  те.  І  убиває  –
Кусає  нишком,  крадькома
Усіх,  хто  істини  не  знає.
Дивись.  Його  уже  нема.

Людина  любить  те,  що  людське,
І  що  підходить  їй  на  час.
А  що  то  озеро  є  Чудське  –
Потонуть  разом.  Всі  за  раз,

Що  Правди  Божої  не  хочуть,
Воюють,  і  без  Бога  йдуть.
За  спиною  у  них  регочуть
Усі  –  безбожні,  що  ведуть.

Ще  й  в  руки  тикають  ікони,
Розпалюють  безбожний  жар,
Немилосердно  б’ють  у  дзвони,
Щоб  розгорівся  той  пожар.

І  що  ж  ви,  браття  українці,
Чужих  вам  треба  владарів?  
І  Патріархів,  що  чужинці,
Що  вам  копають  братський  рів?

Що  на  війну  благословляють
І,  як  бандити,  крівцю  п’ють.
Бог  сказав:  «Не  вбий!»  Не  знають?
Куди  ж  вас,  людоньки,  ведуть?

То  ж  спам’ятайтесь!  Йдіть  до    Бога!
Покайтесь!  Бога  не  гнівіть!
Бо  до  життя  одна  дорога!
То  є  Ісус!  До  Нього  йдіть!

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2018

Я сумую і кричу,

Не  суджу,  зазомбований  брате.  
Сумую,  в  серці  моїм,  кричу,
Щоб  проснувся,  і  міг  розпізнати,
Й  не  пустити  у  дім  саранчу.

Пожере  вона  все,  що  побачить,
Не  залишить  нічого  тобі.
Абсолютно,  для  неї  не  значить:
Будеш  в  радості  ти,  чи  в  журбі.

Подивись  на  Сірійські  пустелі,
Що  лягли  на  квітучих  містах.
І  закрий  свої  двері  в  оселі,  –
Кров  народів  у  них  на  руках.

Змій  висиджує  яйця  між  нами,
Що  продались  вражині  цілком.
Згодом  вилізуть,  стануть  гадами.
Пізнавайте  й  гоніть  батогом!  

Буде  суд.  Не  сховається  ворог,
Не  повірить  Господь  у  брехню.
І  пригорне    в  обійми  їх  Молох,
Всіх,  до  одного,  і  КаГеБню.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2018

БОГ ВАС ЛЮБИТЬ.

Два  царі  відомі  в  світі:
Пише  в  Новім  Заповіті.
Є  Владика  –  Цар  усього:
Всього,  всього,  всього,  всього!

Все,  що  добре,  то  від  Нього,
І  не  кривдить  Він  нікого.
І  є  цар,  що  зветься  злодій:
Скритний,  хитрий  цей  «добродій».

Все  краде,  ще  й  Божу  славу,
А  в  людей  він  вкрав  державу,
Землю  нашу  милу  рідну,
І  зробив  її  безплідну.

Стали  всі  його  рабами,
Що  пов’язані  словами
І  недобрими  ділами,
Ще  й  лукавими  думками.

Він  царює  у  їх  тілі,
Видно  добре  це  на  ділі:
Серце  їх  тверде,  крижина,
У  гріху  життя  стежина,

Бога  в  серце  не  приймають,
Горде  «Я»  лиш  піднімають,
Величаються  і  мріють.
Їхні  всі  діла  зотліють!

Джерело  життя  в  Ісусі,
Слава  й  сила  –  в  Божім  Дусі!
Друзі  любі,  пам'ятайте:
Ви  Царя  свого  пізнайте!

Хто  керує,  править  вами
І  ділами,  і  словами?
В  кого,  в  серці,  нема  Бога,
То  у  пекло  тим  дорога!

Поспішіть  Його  пізнати
І  просіть  зацарювати
Та  очистити  негоже,
Щоб  ввійти  у  Царство  Боже!

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2018

Україна встане з руїни!

Хай  ворог  сміється  поганий,
Тішиться  горем,  бідою.
Він,  мабуть,  безрідний  чи  п’яний?
Може,  лиш  вийшов  з  запою?

Гаддя,  що  сховалося  в  норах,  
Нишком  за  ноги  кусає.
Розлазиться  всюди,  й  по  горах,
Отруту  в  серця  заливає.

Несе  он  млинці  на  лопаті,
І  табори  вже  готові,
В  обслузі,  лишень,  біснуваті.
«Воронок»  –  напоготові!

Чи  вас  не  торкається  горе,  
Що  діти  в  полоні  у  змія?
Брехні  виливається  море.
До  смаку  чужинські  помиї?

Смакуйте,  бездумні,  та  знайте:
Вариво  теє  на  трупах.
Етикетку  ж  ви  прочитайте:
«Россия.  Но  только  для  глупых»

І  доки  ж  вас  будуть  дурити
В  телеках  ті  путіністи?
Назад  –  можуть  раки  ходити,
А  пси  –  блювотину  їсти.

На  зло  ворогам  і  безрідним
Встане  Вкраїна  з  руїни!
І  кроком  упевненим,  гідним,
Вижене  кодло  зміїне.

В  борні  нам  Господь  допоможе.
Він  –  наша    правда  і  сила.
Вставайте!  Всі  разом  ми  зможем!
Чекає  нас  рідна  і  мила.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2018

До Тебе, Господи, молюся!

Хвала  і  честь  Тобі  ,  мій  Боже,  
Хвала  на  небі  й  на  землі!
Завжди  Живий  і  все  Ти  можеш,
Належить  все  –  лише  Тобі.

Спасибі,  Господи  Ісусе,  
За  мир  Твій,  щедрість,  благодать,
Що  всіх  Ти  нас  прощати  можеш!
Чим  можу  я  Тобі  віддать?

 Любов  Ти!  Бог  Один  і  Вічний,
 Всесильний  Ти,  Людинолюб.  
 Прощаєш,  милуєш  всіх  грішних.  
 Прости  наш  український  люд!

Зціли  серця  усім,  Ісусе,
І  нашу  землю,  всіх  дітей!
До  Тебе,  Господи,  молюся!
За  всіх  осліплених  людей,

За  неньку  нашу  –  Україну,
Вклякнувши,    молюся  Тобі!
За  неї,  матінку  єдину,
Сивіють  голови  в  журбі.

Молю  за  воїнів,  наш  Боже,
Спасай,  дай  мудрості  і  сил.
Бо  Ти  всесильний.  Все  Ти  можеш.
На  крилах  Свій  народ  носив.

Господь,  врятуй  нам  Україну
Від  пут  жорстоких  сатани!
Розквітнуть  хай  її  руїни,
Воскреснуть  всі  її  сини!

Зціли  всі  рани  Батьківщини,
Цілитель  наш,  –  Господь  Ісус!
Тебе,  Спасителю  Єдиний,
Шукаю,  кличу  і  молюсь!

Помилуй,  Боже,  Україну,
Прости  її,  благослови!
Зігрій  в  обіймах,  як  дитину,
Обмий  від  ніг  до  голови.

Благослови  її  на  вході,
На  виході  –  благослови,
На  полі,  в  лузі,  на  заводі
Сьогодні,  завтра  –  назавжди!

Дай  мудрості  усім,  любові,
Братерства,  щастя  і  добра,
Дай  хліба,  радості  у  домі  –  
Нехай  радіє    дітвора!

Тебе  прошу.  О!  Мій  Спаситель,
Прости,  помилуй,  стережи.
У  Ймення  Боже,  Викупитель,
Нам  Україну  збережи.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2018

Молюся до Тебе.

Ти,  Господи  Боже,
Творець  і  Владика.
Посміє  чи  зможе,
Отой,  що  не  кликав,
З  Тобою  змагатись
Чи  в  чомусь  винити?
В  гріху  не  признатись,
А  потім  просити?

Всі  станьмо  в  проломі,  
Просімо  по  Слову:
І  все,  що  не  Боже,  
Неси,  як  полову,
Спали  Своїм  Духом  
Нечестя,  зрадливість,
Хай  сіється,  Боже,  
Добро  й  справедливість.

Хай  щезнуть,  пропадуть  
Всі  ідоли  кляті.
Будь,  Господи,  в  серці
І  в  кожного  в  хаті.
Нам  радість  хай  буде  
І  мир  всім  навіки,
Та  щастям,  любов'ю  
Хай  повняться  ріки.

Хай  зброя  ворожа  
Зіржавіє  в  піхвах,
А  війни,  навіки,  
Залишаться  в  міфах.
Розвій  їх  по  світі,  
Як  вітер  полову,
Щоб  кров  проливати  
Не  бралися  знову.

Ти  захист  нам,  Боже,
І  наша  надія,
А  вічність  з  Тобою  
То  –  кожного  мрія.
І  тут,  на  землі,  
Ти  –  нам  оборона.
Господь,  захисти  нас!  
Бо  Ти  –  охорона.

Ми  просимо,  Боже,
У  Ім’я  Ісуса.
Ти  нам  допоможеш,
До  Тебе  молюся,
Бо  Ти  –  усе  можеш,
І  низько  вклоняюсь.
На  Ймення  Господнє:
Ісус  –  сподіваюсь.

Галина  Яхневич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2018

Заживемо в щасті й мирі.

Батьківщину  любіть,  браття,
Не  деріть  її  на  шмаття.
Мед  чужинці  обіцяють…
Глянь,  своїх  он  обдирають.

Чи  ви,  думаєте,  ліпші?
І  любитимуть  вас  більше?
Ой,  не  будьте,  браття,  вівці  –
Не  погладять  по  голівці.

Здеруть  вовну  й  разом  шкіру
За  покірність  і  довіру.
А,  як  скаже  хтось:  «не  знали».
То  ж  вам,  любі,  показали.

Чи  потрібні  ще  ознаки?
Як  там  лізуть  в  сміттєбаки,
І  сміття  перебирають:
Може,  щось  хоч,  відшукають?

Добре  там,  де  нас  немає.
І  за  дармо  не  буває
Обіцянок  в  лицеміра:
Затріщить  на  тобі  шкіра.

Тож,  провітрюй  трішки  мізки:
Бач,  гребуть  до  свої  миски,
А  всі  решта  споглядають
Й  слину,  з  голоду,  ковтають.

Ту  коробку  вражу  з  хати  –
Вже  пора  давно  кидати,
І  за  добрий  розум  братись:
На  брехню  їх  не  здаватись.

Берегти  свій  дім,  країну  –
Незалежну  Україну.
А  всіх  підлих  лицемірів  –
Гнати  в  ліс,  як  диких  звірів!

Так,  прийде  нам  допомога,
Як  покличемо  ми  Бога,
І  в  молитвах  будем  щирі  –
Заживемо  в  щасті  й  мирі.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2018

З Ним – непоборна!

З  Ним  –  непоборна!

Згиньте,  чужинці  і  лицеміри,
Хитрі,  підступні,  злії  вампіри!
Досить,    за  гроші  нас  руйнувати,
Бо  Україна  буде  стояти!

Так,  Незалежна!!!  –  Ворог  сміється.
 Скільки  б  не  вилась,  нитка  –  порветься,
І  розсипляться  вражії  пута!
Україна  –  не  буде  закута!

Буде  жити  в  віках  Україна,
Благословенна  Богом,  Єдина.
Так!  Самостійна,  мирна  і  добра.
Їй  захист  –  Господь,  з  Ним  –  непоборна!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2018

Щит і допомога.

Станьмо,  браття,  ми  стіною,    
І  візьмім  любов  за    зброю.
Разом,  всі  за  Україну!
Нашу  рідну  і  Єдину!  

Бо  чужинці  й  лицеміри,
Ссуть  її,  немов,  вампіри.
Страху,  сорому  не  мають
І  на  Бога  не  зважають.

Бо  мамона  в  них  за  бога,
І  проклята  їх  дорога.
А  життя  –  злетить  стрілою
Й  не  візьмуть  добро  з  собою.  

Сатана  закрив  їм  очі,
Блудять,  наче  серед  ночі.
Красномовно  виступають,
Ніби,  їх  у  нас  не  знають.

Люди  добрі,  та  ж  просніться,
І  круг  себе  роздивіться.
Не  продайтесь  за  копійку,
І  не  слухайте  злодійку,

Ні  добра,  що  в  есесері,
Бо  повернетесь  в  печери,
В  Локчинлоги  і  Гулаги  –
Вам  такі  готують  блага.

Будьте  вірні  Батькііщині  –
Нашій  любій  Україні.
Повертайтеся  до  Бога.
Він  нам  щит  і  допомога.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2018

Без Тебе не може.

Те,  що  дано  тобі,  –  не  твоє,
То  Боже  зерно  для  посіву.
Бог,  Господь,  через  тебе  дає
Посіятись  новому  диву.

Ти  не  купуйся,  не  продавай  
За  гріш  своє  серце  нікому.
Правду  і  волю  Божу  пізнай,
І  вір  Йому  лише  Одному.

Батьківщину  свою  захищай
Даровану  Богом  з  любов’ю.
Дякуй  Богові  і  величай,
Щоб  знов  не  вмивалася  кров’ю.

Не  стараймося  перед  людьми
Здаватись  великими,  в  славі,
Зло,  брехню  захищати  грудьми,
Аби  не  горіти  нам  в  лаві.

Не  ставаймо  із  Богом  на  прю,
Ми,  як  крапля  з  відра,  як  пара,
Він  лиш  може  сказати:  «Творю!»
А  ми  –    нерозумна  отара.

Спішимо  до  чужих  пастухів  –
Ганьбиться  на  них  вишиванка,
Що  одіта  поверх  кожухів,
А  в  серці  –  отруйна  поганка.

В  миру,  горде  оте  «атеїст»,
В  перекладі  значить  «безбожник».
Духом  Божим  живе,  п’є  і  їсть.  
Ім’я  Боже  ганьбить  безсоромник.

Ліку  нема    безчинствам,  гріхам.
Прости  Україну  наш,  Боже.
Дай  розуміння,  Господи,  нам  –
Людина  без  Тебе  не  може.  

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2018

Україна - стане з руїни!

Хай  ворог  сміється  поганий,
Тішиться  горем,  бідою.
Він,  мабуть,  безрідний  чи  п’яний?
Може,  лиш  вийшов  з  запою?

Гаддя,  що  сховалося  в  норах,  
Нишком  за  ноги  кусає.
Розлазиться  всюди,  й  по  горах,
Отруту  в  серця  заливає.

Несе  он  млинця  на  лопаті,
І  табори  вже  готові,
В  обслузі,  лишень,  біснуваті.
«Воронок»  –  напоготові!

Чи  вас  не  торкається  горе,  
Що  діти  в  полоні  у  змія?
Брехні  виливається  море.
До  смаку  чужинські  помиї?

Смакуйте,  бездумні,  та  знайте:
Вариво  теє  на  трупах.
Етикетку  ви  ж  прочитайте:
«Россия.  Только  для  глупых»

І  доки  ж  вас  будуть  дурити
В  телеках  ті  путіністи?
Назад  –  можуть  раки  ходити,
А  пси  –  блюво́тину  їсти.

На  зло  ворогам  і  безрідним
Встане  Вкраїна  з  руїни!
І  кроком  упевненим,  гідним,
Розтопче  це  кодло  зміїне.

В  борні  нам  Господь  допоможе.
Він  –  наша    правда  і  сила.
Вставайте!  Всі  разом  ми  зможем!
Чекає  рідна  і  мила.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2018

Таємниця беззаконня.

Ісусе,  Господи  життя,
Чигає  світ  на  твою  славу,
Очорнює  Твоє  буття,
На  тебе  бреше  без  угаву.

Бо  шаленіє  їхній  князь,
І  тягне  всіх  він  за  собою:
«Сиди  в  звичаях!  Не  вилазь!
Ідіть  зі  мною  всі  гурбою!»

На  слово  Боже  він  плює.
Підсовує  сліпим  Німрода  –
Тамуза  Сином  видає
У  бога  Сонця,  твого  Рода.

Багато  хто,  розкривши  рот,
Клюють  диявольську,  приманку.
І  обезбожнів  весь  народ:
На  сонце  молиться  від  ранку.

І  ллє  на  Господа  хулу,
Всіх  бовванів  своїх  підносить,
І  віддає  їм  честь,  хвалу,
Безчестить  Господа,  поносить.

А  змія  –  носять.  Вражий  знак
І  на  браслетах,  і  у  вухах,
І  мають  вже  зміїний  смак.
Ісус  ще  кличе  –  тож  послухай!
 
І  поки  лине  Божий  клич  –
Нехай  безбожники  плюються.
А  ти  –  Ісуса  возвелич!
Впадуть  язичники  –  спіткнуться.

Не  допоможе  їм  сатан,
Що  їх  зв’язав  у  небилицях.
І  підсуває  їм  Шайтан
Брехню  свою  у  різних  лицях.

І,  як  оті  криві  мечі,
Що  правду  Божу  відсікають.
Вони,  диявольські    сичі,
Владику  Бога  відкидають.

І  величаються  самі,
Що,  ніби,  розумом  високі,
А  інші  –  темні  і  дурні,
Сліпі,  тупі  і  косоокі.

Не  однобока  ж  та  медаль.
А  що  там  є  на  іншім  боці?
А,  може,  на  очах  вуаль?
Хтось  щедро  сипле  скалки  в  очі?

І  згонить  люд,  як  тих  овець,
В  свої  диявольські  кошари  –
Спасіння  зводить  на  нівець,
І  виливає  вражі  чари.
 
Ісус  гряде!  Брехні  кінець!
І  «Таємниця  беззаконня»
Тобі  відкрита  вже,  «мудрець»,
Читай  її  –  та  не  з  просоння!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2018

Пробудись і вклонися.

Низько  вклонися,  моя  Україно,
Богу  Одному  Живому  Святому.
Свою  Він  почує  рідну  дитину
Й  не  дасть  на  поталу  ворогу  злому.

Всі,  хто  знесилів,  у  силі  здіймуться  
На  крила  орлині,  вітром  полинуть;
Всі  побіжать,  і  ніде  не  спіткнуться
На  горах  стрімких,  в  глибоких  долинах.

Дякую,  Господи!  Ти  –  завжди  з  нами,
Всюди,  у  всьому  надійний  Ти  щит  нам.
Вибач,  що  гнівимо,  словом,  ділами  –
Всі,  кому  Божая  правда  закрита.

Ти,  Боже  –  Правда,  Прибіжище,  Милість.
Всіх  зміїв  жени:  шиплять,  причаїлись.
В  морі  болота  їх  душі  втопились.
За  гріш  продались,  щоб  кров  людська  лилась.

Прошу:  буди  всіх  байдужих  і  сплячих,
Що  ремствують,  брешуть,  вбивців  вітають,
Хочуть  готових  млинців,  ще  й  гарячих  –
Сорому  й  страху  –  нічого  не  мають…

Господи,  Боже,  веди    Україну,
На  землях  своїх  нехай  запанує!  
Рани  зціли,  і  зігрій  сиротину  –
Кожен  хай  бачить,  і  мир  поцінує.  

Вся  слава  Ісусу!
Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2018

Насолода.

Кажуть  всі,  що  діти  Божі.
І  на  небо  всі  підуть,
Хоч  ведуть  себе  негоже:
Один  одного  клянуть.

Намальовані  –  жахливо,
А  спіднички  –  лише  п’ядь.
Ясно  все.  Воно  й  не  диво,
Що  до  неба  –  не  спішать…

Сатана  сміється  криво:
В  похіть  вводжу,  прямо  в  гріх.
Мене  слухають,  щасливі.
«Ощасливлюю»  я  –  всіх.

Каже  хтось  їм  про  Ісуса.
Не  допущу  я  до  вух:  
Щось  підсуну,  і  –  спокуса
Закриває  очі  й  слух,

Щоб  не  каялись,  грішили,
І  любили  язиком,
Всі  у  похоті  горіли,
Ставши,  висохлим  жуком.    

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2018

Ромашкова доля.

Все,  що  Богу  наймиліше,  
Любе,  миле,  найтепліше  –
Називається  :  людина,
В  цілім  Всесвіті  –  єдина.
Та,  нажаль,  і  так  буває,
Що  людина  –  пропадає,
Коли  ходить  манівцями,
Замість  серця,  з  камінцями.
Все,  що  Боже,  не  приймає  –
В  світі  мудрості  шукає.
Але  мудрість  лиш  у  Бога,
І  змістовна  –  з  Ним  дорога.
Бо  Творець  найкраще  знає,
Що  й  для  чого  Він  вчиняє.
Коли  суті  ми  не  знаєм,  
Манівцями  десь  блукаєм,
І  життя  у  нас  –  полова.
Доля  наша  –  ромашкова.  

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2018

Без Мене Ангол - не пускає.

Доброго  ранку,  кохана,  
Щодня  тебе,  люба,  вітаю,
Мила  і  ніжна,  Світланко,
До  серця  щораз  пригортаю,

Силу  даю  і  надію,
Наповнюю  серце  любов’ю;
Шлю  тобі,  в  подруги  мрію,
І  віру  –  надії  слугою.

Хочеш  зустрітись  зі  Мною,
І  разом  полинути  в  казку?
Буду  навіки  з  тобою  
Й  не  буде  ніколи  вже  важко.

На́встіж  відкрий  своє  серце,
Поклич  мене  там  царювати  –
Більше  не  зможеш  ти  вмерти,
Ні  плакати,  ні  сумувати.

Я  –  Любов,  у  твоїх  жилах.
Дарую  життя,  оживляю,
І  тих,  хто  вже  у  могилах.
Бо  всіх  Своїх  Я  –  підіймаю.

Глянь  на  небо,  там  Я,  в  зорях,
В  проміннях  сонця,  в  тихім  вітрі,
Я  –  в  грайливих  хвилях  моря,
І  в  різнобарвній  всій  палітрі,

В  барвах  квітів  і  світанків,
У  співі  пташки  серед  віття,
В  діамантах-росах  ранків.  
То  –  Я  завжди,  у  всіх  століттях.

Чуєш?    Кличу:  «Стань,  кохана,
Моєю  вірною  навіки.
Заглядаю  в  очі  зрана,
Що  ти  ховаєш  під  повіки.

Руку  дай,  не  відсахнися,
Від  щастя,  що  тебе  чекає,
Ввись  зі  Мною  підіймися.  
Без  Мене  –  Ангол    не  пускає».

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2018

Той дав Мені.

Коля  друзів  поскликав,
Іменини  святкував:
Роздавав  цукерки  всім
І  слова  хороші  їм.

Підійшов  малий  Хома.
-    Все  віддав.  Уже  нема!
-    І  я  хочу,  дай  мені.  –
Відказав  тоді  Хомі:

-    Не  проси  мене,  Хома,
Бо  нічого  вже  нема!
Я  не  кликав,  не  чекав,
І  тебе  не  рахував.

А  всім  кликаним  –  роздав!  –
Та  за  спиною  тримав.
-    Дай  хоч  трішки,  в  тебе  є.  –
Той  Хома  не  відстає.

Вийшов  Петрик,  теж  малий,
І  дав  «Ключик  золотий».
-    Їж,  Хома,  Ісус  те  дав.
Ну,  а  Колі  Він  сказав:

«Всіх  люби,  усім  давай,
І  нікого  не  минай.
Дав  в  любові,  без  гризні,
Значить,  дав  оте  Мені».  

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2018

Пізнай любов.

Пізнай  любов
До  неї  серцем  пригорнися.
І  знов,  і  знов
Іди,  люби  і  вір,  і  вчися.


Шановні  друзі,  поети  чи  гості.  виношу  на  ваш  суд  свою  шестирічну  працю,  яку  робила  для  кожного  із  вас  з  великою  любов'ю.

http://bukvardlya.blogspot.gr/2018/05/blog-post_1.html

Прошу  писати  свої  зауваження  і  поради.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2018

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

ХРИСТОС  ВОСКРЕС!

Христос  воскрес!  Христос  воскрес!
Летить  Благая  вість
Із  уст  в  уста,  аж  до  небес,
З  села  в  село,  до  міст!

Христос  воскрес!  Воскресну  й  я
І  ти,  мій  любий  друг,
Для  щастя  й  вічного  життя!  –
Радіє  все  навкруг.

Усе  дає  нам  наш  Ісус  
По  нашій  вірі  в  дар.
Тобі,  Спасителю,  несу
Я  мого  серця  жар.

Навчи  мене  любити  так,
Як  любиш  ти  мене.
Хай  Ангел  Твій  поставить  знак
Й  до  Тебе  приведе,

Щоб  не  зблудила  я  ніде.
Хай  кров  Твоя  свята
Вогнем  палаючим  тече,  –
Мені  дає  життя!

Спасибі,  дорогий  Ісус,
За  чудо  із  чудес!
Тобі,  мій  Боже,  віддаюсь  –
Для  мене  Ти  воскрес!

Христос  воскрес!  Христос  воскрес
Всім  ворогам  на  злість.
Христос  воскрес!  Христос  воскрес!  –
Летить  Благая  вість…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2018

Без Тебе не можу.

 
Мій  Бог,  Господь,  мені  відкрийся,
Бо  хочу  я  Тебе  пізнати;
Прости  мене,  не  образися,
Якщо  не  вмію  я  сказати.
 
Якщо  не  гарна,  груба  мова,
Навчи  мене  Ти  говорити.
Не  хочу  мовити  ні  слова
Аби  Тебе  не  умалити.
 
Без  Тебе,  Боже,  я  не  можу
Нічого  вдіяти  з  собою  –
Постав  мені  Ти  огорожу
Своєю  Божою  рукою.
 
Очисти,  вирви  до  живого,
Все  враже,  щоб  не  пам’ятати,
Щоб  не  залишилось  нічого,
Що  може  жити  й  проростати.
 
Зітри  із  пам’яті  все  марне,
Що  не  содіяне  з  Тобою  –
Усе,  до  чого  тіло  прагне
І  не  дає  нам  всім  спокою.
 
Очисти,  Боже,  Україну,
Всіх  бовванів  її  розкидай!
Помилуй,  Господи,  -  Єдину,
Прости  її,  саму  не  кидай.

В  Ім'я  Ісуса,  Боже,  прошу,
До  милосердя  прикликаю:
Візьми  на  Себе,  нашу  ношу
Всі  вороги  –  хай  позникають!  

Галина  Яхневич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2018

Не помиляйся.

Те,  що  дано  тобі,  –  не  твоє,
То  Боже  зерно  для  посіву.
Бог,  Господь,  через  тебе  дає
Посіятись  новому  диву.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2018

Всіх вас вітаю з Новим роком!

Вітаю  вас  я  з  Новим  роком!
Ідіть  життям  широким  кроком,
З  душею  повною  любові,
З  благословенням,  що  у  Слові.

І  хай    збуваються  всі  мрії,
Душа  співає  у  надії,
І  мир  у  серці  і  в  країні,
Батькам  хай  буде  і  дитині.

Хай  буде  завжди  всім  достаток,
Благословиться  справ  початок,
І  потече  любов  рікою
Прикрита  Божою  рукою.

Господь  хай  в  серці  зацарює,
Він  всі  бажання  ваші  чує.
Те,  що  на  добре,  допоможе,
І  приведе  вас  в  Царство  Боже.

І  всі,  хто  чує,  не  зівайте,
Ісуса  Господа  стрічайте,
Бо  з  Ним  усе  в  Новому  році
Щастить    завжди  на  кожнім  кроці.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2017

Пісенька: «Співаємо Спасителю!»

Гей,  діти,  всі  збираймося
За  руки  у  танок.
І  Богу  поклоняймося,
Співаймо  співанок!

У  краї  Віфлеємському
Родилося  Дитя.
І  Ним  ми  всі  спасаємось  –
Приніс  Він  нам  життя!

Хай  ворог  наш  не  тішиться,
Бо  з  ним  ми  не  підем!
А  будем  Бога  слухатись  –
Ввійдемо  всі  в  Едем!

Серця  усі  ми  Господу
Ісусу  віддаєм.
Лиш  Він  нехай  там  царствує  -
З  Ним  вічно  ми  живем!

Співаємо  Спасителю  –
І  лине    до  небес:
«  Прийди,  наш  Викупителю
Ти  Бог  життя  й  чудес!»

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2017

Скоромовки.

Господь    сіє  снігом,  а  виростає  хлібом.

Господь  Своїх  добре  знає.  Він  Свою  
пшеничку  в  засіки  збирає.

Хай  слово  твоє  буде,  як  молоко  чисте,  щоб  сяяло
 людям,  як  дороге  намисто.

Хай  язик  твій  не  гуляє,  а  лиш  добре  промовляє,  бо
те  сієш,  і  -  виростає.

Сієш  словом,  як  пшеницею.  Стережись,  бо  виростає
сторицею.

Не  люби  словами,  не  живи  байками,  щоб  вкінці  не
впасти  на  дно  вогняної  ями.

Гарно,  шумно  на  забаві,  тече  мед  по  бороді.
Коли  прийде  Легінь  Слави,  що  ми  скажемо  тоді?
 
Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2017

Світ.

Весь  світ  тлумачить  
І  повчає,
А  правди  Божої
Не  знає.
Не  вір  прохожому
Тлумачнику  буття.
На  Слові  Божому
Будуй  своє  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2017

З Ним – непоборна!

Станьмо  всі,  браття,  дружно  -  стіною  
І  візьмімо  любов  -  нашу  зброю.
Станьмо  вже  всі  ми  за  Україну!
За  Батьківщину  нашу    Єдину!  

Згиньте,  чужинці  і  лицеміри,
Хитрі,  підступні,  злії  вампіри.
Досить,    за  гроші  нас  руйнувати,
Бо  Україна  буде  стояти!

Так,  Незалежна!!!  –  Ворог  сміється.
 Скільки  б  нитка  не  вилась  –  порветься,
І  розсипляться  вражії  пута!
Україна  –  не  буде  закута!

Буде  жити  в  віках  Україна,
Благословенна  Богом,  Єдина.
Так!  Самостійна,  мирна  і  добра.
Їй  захист  –  Господь  !  З  Ним  –  непоборна!

Галина  Яхневич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2017

Ніщо мене не похитає.

 
Всюди  я  з  моїм  Ісусом  –
Ніщо  мене  не  похитає.
Смерті  більше  не  боюся,
Бо  влади  вже  вона  не  має.
 
Бог  іде  переді  мною.
Господь  в  мені  –  те  добре  знаю!
Йду  до  Божого  покою:
Як  каже  Він,  –  я  так  приймаю.
 
Ним  оправдана,  спасенна,
Свята,  у  Господі  Ісусі,
І  Отцем  благословенна;
Живу,  радію  в  Святім  Дусі.
 
Не  йду  за  правдою  мирською  –
У  Нього  правда!  Добре  знаю.
Господь  Ісус  завжди  зі  мною:
Чи  я  живу,  чи  умираю!

Галина  Яхневич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2017

Прийди…

Увінчаний  славою  й  честю
Господь  в  ризах  світла  постав.
І  зло,  щоб  із  світу  понести,-
Він  Сам  на  Голгофі  страждав.

Простяг  закривавлені  руки,
До  серця  притис  увесь  світ.
Прийди,    Він  візьме  на  поруки,
Бо  і  тебе  викупив  з  бід.

 Вінець  вже  готовий  на  небі,
То  байка,  що  ти  наркоман,
І  гнити  живому  не  треба:
Ісус  бо  тебе  покохав.

Повір  і  прийди  до  Ісуса
І  болі  свої  принеси.
Відкрий  своє  вухо,  послухай,
І  більше  тягар  не  неси.

Віддай  Йому  муку,  страждання,
У  темний  під’їзд  не  втікай.
Cвій  страх  залиши  без  вагання,
І  серце  мерщій  відкривай

Спасителю  нашому,  Богу
Й  не  ходи  у  житті  навмання.
Від  Нього  іде  допомога
Всім,  кожної  миті,  щодня.

Він  змучених  всіх  розуміє
І  кличе  щоденно:  «Прийди!»
Серця  лікувати  уміє
І  вирве  тебе  із  біди.

Мерщій  же  іди,  не  вагайся!
Безцільно  ти  більш  не  броди,
Любові  Його  не  цурайся,
Напийся  живої  води.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2017

Господи, благослови Україну!

Господи,  благослови  Україну!

Ти,  Боже,  Великий  Святий!
Господь,  Ти  Цар  і  Владика!
Ти  –  все  і  у  всьому  Такий,
І  милість  Твоя  велика!
 
Боже,  Святий,  Людинолюб,
Ти  -  милосердний  без  краю,
Без  міри,  без  меж,  навіки;
Хвалю  Тебе,  прославляю!

Господь,  прийми  жертву  мою  –
Жертву  хвали  і  подяки.
Прости  Україну  Твою,
І  гріх  нам  прости  усякий.

Господь,  візьми  серце  моє!
Що  можу  Тобі  я  дати?
Любов,  милосердя  Твоє
Я  можу  лише  прийняти.

В  покорі,  в  смиренні,  Господь,
Вклякаю  я  на  коліна:
Прости,  Боже,  весь  мій  народ:
Хай  зацвіте  Україна.

Галина  Яхневич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2017

Прости, Господь, український народ.

Прости  нас,  помилуй,  Господь,
Благослови  Україну!
Прости  український  народ,
Як  нерозумну  дитину.

Господь,  прости  ідолів  їй,
І  освяти  Своїм  Словом,  
А  зло  все  спали  і  розвій,
І  хай  не  виросте  знову.

Нас  кров’ю  Своєю  омий,
Очисти  від  всього  не  Твого,
Духом  Святим  нас  покрий,
Введи  нас  до  Краю  Святого.

Дай,  Господи,  мир  і  життя
Нам,  всім  людям  у  світі.
Благаємо  ми  з  каяттям
У  Ім’я  Ісуса,  як  діти.  

Галина  Яхневич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2017

Козацьку честь і славу не даймо потоптати!

Сатана  і  вишиванку  
Убрав    при  нагоді.
Краснорічить  скрізь    від  ранку
Масненько  в  народі.

Витяг  всіх  чортів    із  аду
І  ще  духів  мерзких;
І  до  них  Верховну  Раду  -
Шпигунів  імперських.

Сипле  вражий  син  байками.
Ще  й  лапшу  на  вуха
Начіпляє  з  гайдуками.
А  народ  мій  –  слуха

Гайдуків,  тих  іноземних,  
Що  правду  фальшують;
Море  діл  своїх  таємних
Ними  же  кришують.

Вміють  виродки  чужинські,
Як  народ  дурити  
Й  депутатів  властолюбців,
Як  корів  доїти.

Бо  їм  хочеться  до  влади,
І  хазяїн  тисне.
Що  засідання  їм,  ради!!!  –
Роблять  все  навмисне!

Не  встидаються  і  блудять
Словами  й  ділами.  –
Не  на  добре  народ  будять,
Їх  брехні,  словами.

Що  їм  рішення,  ООНи,
Вільна  Україна!
Там  у  сланцях  -  міліони!
Родина  зміїна!

Замість  того,  щоб  закони
Народу  приймати,
Залишили  зал  Сесійний,
Пішли  воювати.

За  спиною  самозванця
Виродки  сховались.
Бо  на  цього  запроданця
В  надії  поклались.

Соболенки  ті  зелені
І  бурі  Ведмеді,
І  рогатії  Олені,
Лисиці,    Семені,
   
І  всі  інші,  ціле  кодло,
Путінська  громада.
Стільки  років  бомки  била,  -
Зсередини    градом.

А  тепер  заворушилась,
Щоб  нас  скористати:
Розділити,  роз’єднати,
Ворогу  продати.

Не  ведіться,  українці,  
Щоб  їм  помагати:
Незалежну  нашу,  рідну
Ворогам  віддати,

Цим  чужинцям,  на  поталу,  –
Й  у  нас  царювати.
Ми  ж  козацьку  честь  і  славу
Не  даймо  топтати!

Галина  Яхневич.
 https://youtu.be/SpznMzxOrUs
https://youtu.be/1lJokesSV-k

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2017

Не йдіть на третій майдан! [i] (Україна оточена зі всіх сторін. Прозри народ!) [u][/u][/i]

Cпам’ятайтесь  і  не  йдіть,
Люди,  на  майдан,
Щоб  не  було  нових  бід,
Проблем  і  страждань.

Ці  ворожі  посланці
Тягнуть  всіх  в  біду.
Вас  тримають  в  кулаці  –
Горите  в  аду.

Золотих  не  буде  гір,
І  зарплат  також  –
Лицемірить  бузувір,
Буде  лише  ґрош.

Буде  хаос  і  –  кінець.
Вас  туди  ведуть!
Подивіться  на  Донецьк  –
Вам  готують  путь.

І  нічого  не  дадуть!
Брешуть,  як  раніш,
Україну  продають
На  глум  і  за  гріш!

Не  збудують  на  брехні!
Де  брехня  –  паде!
І  не  будьте  ви  смішні  –
Беззаконня  йде!

Ви  не  грайте  в  ігри  їх.
То  бандитська  гра.
Знищать,  люди,  нас  усіх!
Та  ж  прозрій,  пора!

Каламутять  хитро  світ,
І  руйнують  дім!
Вам  від  Путіна  привіт:
«Хаос,  смута  всім».

Галина  Яхневич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2017

На нас їм наплювати!

Чи  ти,  народе,  одурів,
Чи  блекоти  об’ївся?
На  голос  вовчий  відповів,
Мов  дурень  той,  повівся..

Невже  це  інші,  а  не  ті,
 Що  Україну  обкрадали?
А  українській  бідноті
За  «голос»  гривень  дарували?

І  знову  ви,  як  гурт  овець,  
За  ними  знову  йдете?
Та  ж  майте  розум,  на  кінець!
Ви  Батьківщину  продаєте  

Отим  –  чужинцям,    мудакам,
Що  прагнуть  влади  й  слави,
І,  ніби  й  нашим,  –  байстрюкам,
Продажникам  держави!

Не  можуть  мудрістю  й  добром,
Нарешті,  царювати.
Чужий  таран  –  і  напролом!!!
На  нас  їм  наплювати.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2017

На нас їм наплювати!

Чи  ти,  народе,  одурів,
Чи  блекоти  об’ївся?
На  голос  вовчий  відповів,
Мов  дурень  той,  повівся..

Невже  це  інші,  а  не  ті,
 Що  Україну  обкрадали?
А  українській  бідноті
За  «голос»  гривень  дарували?

І  знову  ви,  як  гурт  овець,  
За  ними  знову  йдете?
Та  ж  майте  розум,  на  кінець!
Ви  Батьківщину  продаєте  

Отим  –  чужинцям,    мудакам,
Що  прагнуть  влади,  слави,
І,  ніби  й  нашим,  –  байстрюкам,
Продажникам  держави!

Не  можуть  мудрістю  й  добром,
Нарешті,  царювати.
Чужий  таран  –  і  напролом!!!
На  нас  їм  наплювати.

Галина  Яхневич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2017

Вас ведуть на плаху.

Вас  ведуть  на  плаху.

Подивіться,  лобуряки,
Як  ворог  радіє!
Ви  гризетесь,  як  собаки,  –
Україна  тліє…

Нема  мудрості  ні  часу
Її    рятувати.
Продаєте  Неньку  нашу
За  крісло  і  шати!

Ворог  тішиться,  сміється,
Що  дебіли  б’ються.
Лихо,  –  свій  вам  не  вдається,
Бо  чужинці  в’ються,

Свої  морди  наставляють
Без  сорому  й  страху,
І  вас,  дурнів,  загрібають,
І  ведуть  на  плаху.  

Та  чому  ж  ви,  українці,
Їм  падете  в  ноги?
Чи  в  вас  дурості  по  вінця,
Й  не  видно  дороги?

Чи  ви,  може,  признаєте,
Що  ви  всі  бездарні?
І,  як  ті  телята,  йдете
У  чужі  січкарні?!

Галина  Яхневич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2017

Мила.

Коник  баско  скаче.
Молодий  козаче,
За  тобою  інде,
Десь  дівчина  плаче.

Відшукай,  потішся
Серцем  і  душею
Та  не  одурися  –
Будь  щасливим  з  нею.

Не  кажи  неправди
У  житті  нікому,
Бо  щоб  радість  завжди
Йшла  до  твого  дому.
   
А  коли  захочеш
Когось  оббрехати,
То  сам  приготуйся
Брехню  зустрічати.

Вона  з  виду  мила,
Лагідно  сміється,
Але  пазурами
В  твоє  серце  вп’ється.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2017

Пророки і совки. (Біль душі)

Глухі,  сліпі  поводирі,
Куди  ведете  мій  народ?
Дарма,  що  віком  ви  старі,
Та  в  серці  блуд  і  тупість,  смрод.

Ви  ті,  що  виросли  в  совку,
І  в  рот  дивились  сатані,
Що  душу  нівечить  людську,
Сховавшись,  в  вашій  же  брехні.

У  всьому  винні  вам  жиди.
Ви  відкидаєте  Христа!  
Куди  ж  ви  кличете?  Куди?
Яд  на  вустах  і  пустота…

А  знаєш  ти,  неправди  страж,
Ким  же  являється  Христос?
Безглуздий,  ниций  твій  мандраж.
Христос,  по-грецькому,  Теос!*

Людей  і  зір  –  усіх  Творець,
І  кожному  дає  Свій  Дух,
Та  бореться  із  Ним  глупець,
По-українському  –  лопух!

Плює  на  Сина  і  народ,
Що  Ти,  Господь,  благословив,
Бо  сам  в  числі,  що  зветься:  ‘зброд’.
Їх  сатана  в  кулак  зловив.

Прости,  Господь,  усіх  телят,
Що  сліпо  тішаться  биком,
Що  Ти    зганьблений,  Той,  що  Свят,
Отим  нікчемним  глупаком.

 (Гр.)  Теос*  –  Господь    Бог,  Вседержитель.

Галина  Яхневич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2017

Жити навіки.

Жити    навіки.

Бог  око  дав  –  дивися,
І  вухо  дав  –  почуй.
Ти  трішки  нахилися  –
Нап’єшся  досхочу.

Там,  онде,  під  вербою
Дзюркоче  джерельце,
Говорить,  мов,  з  тобою:
Обмий  своє  лице.
 
І  джміль  там,  над  квітками
Все  джу  та  джу,  та  джу.
Водицю  п’ю  руками,
Милуюся,  сиджу.

Малесенький  струмочок,
Побіг  із  джерельця
Болітцями  в  гайочок  –
І  так  аж  до  Дінця.

Єднаймось,  українці,
І  станьмо,  як  ріка
Та  змиймо  у  сторінці
Ментальність  кріпака,

Що  мріє  знов  про  пана,
Нагайку  і  Гулаг.
У  них  брехня  погана
Засіла  у  серцях.

Не  дайтесь  обдурити,
Єднайтесь,  як  струмки,  
Щоб  ворога  відбити  
І  жити  навіки.

Галина  Яхневич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2017

Научись.

Научись  тишину  уважать.
Научись  тишину  избирать.
Не  стрелять,  не  бомбить  и  не  врать,
Чтоб  позорно  потом  не  бежать.

Научись  ты  ценить  тишину.
И  людей  научись  уважать.  
Не  беги  же,  как  конь,  на  войну,
Чтобы  мёртвым  в  лесу  не  лежать;

Грузом  200  не  ехать  домой,
И  под  №  в  ящике  гнить
Уж  ненужным,  забытым  страной.
Мир,  глупцы,  научитесь  ценить.

Научитесь  любовь  избирать,
Не  насиловать,  не  убивать
Чужого  и  зла  –  уж  не  желать.
Научись  тишину  уважать.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2017

Щедрий іменинник.

Коля  друзів  поскликав,
Іменини  святкував.
Роздавав  цукерки  всім
Кому  вісім,  кому  сім.

Підійшов  малий  Хома.
-    Все  віддав.  Уже  нема!
-    І  я  хочу,  дай  мені.  –
Відказав  тоді  Хомі:

-    Не  проси  мене,  Хома,
Бо  нічого  вже  нема!
Я  не  кликав,  не  чекав,
І  тебе  не  рахував.

А  всім  кликаним  –  роздав!  –
Та  за  спиною  тримав.
-    Дай  хоч  трішки,  в  тебе  є.  –
Той  Хома  не  відстає.

Вийшов  Петрик,  теж  малий,
І  дав  «Ключик  золотий».
-    Їж,  Хома,  Ісус  те  дав.
Ну,  а  Колі  Він  сказав:

«Всіх  люби,  усім  давай,
І  нікого  не  минай.
Дав  в  любові,  без  гризні,
Значить,  дав  оте  Мені».  

Галина  Яхневич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2017

Гордость и любовь.

Принято  считать,  что  эгоцентристы  любят  только  себя,  и  все  их  мысли  и  действия  направлены  на  то,  чтобы  обратить  на  себя  внимание,  превознестись  над  другими,    любой  ценой  быть  выше  всех,  и  не  потерять  это  величие.  На  греческом  языке:    «эго»  означаят  «я».  Умнейший  –  Я,  лучший  всегда  и  во  всём  –  Я,  достойный  уважения  –  Я,  лучшее  и  больше  –  мне.  Я  –  центр  внимания.  Я  никому  нечего  не  обязан,  мне  не  стыдно  –  дабы  мне  было  хорошо!  Эгоцентристы  очень  любят  себя  с  телесной  точки  зрения,  но  не  любят  себя  с  духовной,  а  это  важнее,  ибо  не  слушают  повеления  Божия:  «Люби  ближнего  своего,  как  самого  себя»  и  «Бог  гордым  противится,  а  смиренным  даёт  благодать»,  «Кто  любит,  тот  исполнил  весь  Закон».  Гордый  противится  Богу,  ибо  гордость  великий  грех.  Он  не  может  покаяться,  отдать  этот  свой  грех  гордости  Иисусу,  и  оставить  его  навсегда.  
Гордый    не  может  войти    в  царство  Божие,  ибо  не  может  открыться    Духу  Святому,  чтобы  излилась  в  его  сердце  любовь  Божия,  и  развенчалось  любимое  «Я».  Без  Духа  Святого  в  сердце  человек    не  может  бескорыстно  полюбить  ближнего  своего.  Телесный  человек  любит  кого-то  за  что-то.  «Любовь  Божия  изливается  в  сердца  наши  Духом  Святым»  –  так  говорит  Господь,  и  тогда  он  может  любить  всех  и,  даже,  врагов  своих.  Гордый    не  любит  себя,  ибо  по  причине  гордости  и  себялюбия  он  теряет  вечность  и  мир  Божий  в  сердце  своём  на  земле,  а  поколения  свои,  до  четвёртого  рода,  обрекает  на  проклятие.  (  Вторая  заповедь).

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2017

Калинова Слобода.

Калинова  сопілочка
Грає  і  співає,
Свої  перли  калинові
Навкруг  розсипає.

І  здіймаються  до  неба
Дивні  цитаделі:
Гарні,  пишні,  наче  панни,
Привітні  оселі.

Ще  й  виблискують  на  сонці
Їх  широкі  вікна  –
Дар  від  Бога  сину  й  донці:
Батьківщина  рідна.

Слобідонько  калинова,
Будь  благословенна,
І  для  кожного,  хто  буде,
Рідна  і  блаженна.  

Щоб  ти  гучно  зашуміла
Щасливим  народом,
І  цвіла  завжди,  раділа
Українським  родом.

Галина  Яхневич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2017

Не надрывайтесь, петухи.

Петух  услышал  соловья
И  тут  же  взревновал.
«Ну,  соловей  и  что?  Вот  я!»
Сел.  Ноты  подбирал.

И  так,  и  сяк  –  и  всё  не  то!
Не  в  форме  Петя  был.
Пошёл,  одел  пальто,
И  думал:  Подсобил.

Но  как  не  мучился,  всё  ж  пел
Свои  ку-ку-  ре-ку!
И  наконец,  уже  храпел:
Хрьку  –  хрьку,  о-о-о,  хрьку…

Не  надрывайтесь,  петухи.
Не  лезьте  все  во  СМИ.
И  не  несите  чепухи,
А  станьте  вы  людьми.

Просите  Господа  простить
Вам  всё  враньё  и  ложь,  
Чтоб  поколеньям  не  носить
В  груди  проклятья  нож.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2017

Особый смысл.

Особый  смысл.

Всё  хвалился  Бурячок
О  своих  успехах.
Твой  успех  –  в  глазу  сучок,
Злость,  а  не  утеха.

Почему  ж  такой  ты  злой,
Бурячок  мой  красный?
Будет  вкус  в  борща  плохой
И  весь  труд  –  напрасный.

Вот,  газетку  для  нужды
Пьяный  приспособил.
Где-то  там  лежат  труды…
В  этом  смысл  особый.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2017

Я БУДУ ЖИТИ!

Плаче  Мати  і  сумує:
Діточки  хворіють.
Хто  ж  вас,  діти,  полікує?
Лікарі  не  вміють.

Завелися  вовкулаки
І  ночами  виють.
Йдуть  на  вас  вони  в  атаки,
Мені  яму  риють.

Й  хороводять  навкруг  ями,
Вже  мене  ховають.
І  ворожими  ділами
Нарід  розділяють.

Ви!  Не  тіштеся  завчасу,
Вражеє  створіння!
Продали  за  шклянку  квасу
І  своє  насіння!

Ви  бездомні,  вовкулаки!*
Скиньте  вишиванки!
Бо  на  лобі  у  вас  знаки:
«Отруйні  поганки»!

І  не  думайте,  не  мрійте
Щоб  мене  розбити!
І  плювати  теж  не  смійте!
БО  Я  БУДУ  ЖИТИ!

вовкулаки!*  -  словосполучення  з  двох  слів:  вовки  (хижаки)  +  влаки  (грецьке  –  дурні),  які  за  гроші  продають  Україну.  

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2017

Я – Земля, мати ваша.

Чи  ж  вам,  мої  діти,
Хліба  не  родила?
Духмянії  квіти
До  ніг  не  стелила?

Червоні  суниці
В  жмені  не  давала?
Водою  з  криниці  
Вас  не  напувала?

Тебе,  може,  сину,
Я  не  пригортала?
Зеленим  барвінком
Всіх  не  цілувала?

Невже  ж  моя,  доню,
Рідна,  не  любила,
Й  на  твою  голівку  
Віночків  не  вила?

Мене  хто  не  любить,
Тому  не  давайте.
Тим  більше,  чужому  
Дар  не  продавайте.

Я  -  вам  дар  від  Бога,
Мила,  Україно.
І  всім  осторога,  
Рідная  дитино…

Бо,  щоб  ви  не  стали
Вигнанці,  солома,
Щоб  вас  не  топтали,
І  ви  були  вдома.  

Чужі  землі  –  холод.
А,  якщо  не  знаєш,
Може  бути  й  голод.
Бережи,  що  маєш.

Щоб  вас  не  спіткала
Тяжкая  година,
Не  дайте  щоб  вкрала
Хитрая  людина.

Щоб  ви  не  ходили
В  світі  жебраками,
І  сльози  не  лили,
Без  рідної  мами.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2017

Прийдеться вертати.

Дарма,  що  ворог  злиться,
Все  бреше,  бреше,  бреше.
Йому  уже  не  спиться,
Бо  аж  зубами  креше,

Вигадує  сценарій
Нової  небилиці.
Мовчить  про  свій  зоарій.
І  лють  на  кожній  пиці.

Не  плачмо,  любі  браття,
Злим  ворогам  на  радість.
Нехай  горить  багаття
Любові  –  їм  на  заздрість.

І  завше  так  не  буде
Бандит  ігнорувати,
Бо  все  ж  таки  прийдеться
Украдене  вертати.

Галина  Яхневич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2017

Все знову почни.

Все  знову  почни.

Слово  твердіше,  ніж  криця.
Не  вб’є  його  ворога  меч,
Вража  не  вдержить  темниця.
Рубай  же  ним  впевнено,  з  плеч

З  вірою  й  правдою  разом  –
Від  Бога  дарунок  тобі
З  мудрим  і  чітким  наказом:
Не  дай  своє  серце  журбі;

Не  покорися  марноті;
І  свого  чола  не  схили,
Щоб  не  пропасти  в  болоті
Непослуху,  бруду,  хули.

Вчися  своє  шанувати,
За  добре  платити  добром,
В  Бога  поради  шукати,
Йому  поклонитись  чолом.

Страх  і  фантом  –  цю  заразу
Геть  викинь  в  безодню  вагань.
Все  знову  почни.  Одразу
Скажи  словоблудству:  Відстань!

Щоб  не  сіялась  мука,  страждання,
Острах  за  завтрашній  день  –
Богу  відкрий  всі  бажання  
І  стане  все  ясно,  як  вдень.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2017

Вклонися низько в Ім’я Ісуса!

 Низько  вклонися,  моя  Україно,
Богу  Одному  Живому  Святому.
Він  бо  почув,  Свою  рідну  дитину
Й  не  дасть  на  поталу  ворогу  злому.

Всі,  хто  знесилів,  у  силі  здіймуться  
На  крила  орлині,  вітром  полинуть;
Всі  побіжать,  і  ніде  не  спіткнуться
На  горах  стрімких,  в  глибоких  долинах.

Дякую,  Господи!  Вічно  Ти  з  нами,
Всюди,  у  всьому  надійна  защита.
Вибач,  що  гнівимо,  словом,  ділами  –
Всі,  кому  Божая  правда  закрита.

Господи,  Правда  Ти,  Щит  наш  і  Милість.
Всіх  зміїв  жени:  шиплять,  причаїлись,
Злісно  кусають  вони  терпеливість;
За  гріш  продались,  щоб  кров  людська  лилась.

Прошу:  буди  всіх  байдужих  і  сплячих,
Що  ремствують,  брешуть,  вбивців  вітають,
Хочуть  готових  млинців,  ще  й  гарячих  –
Сорому  й  страху  –  нічого  не  мають…

Господи,  Боже,  веди    Україну,
На  землях  своїх  нехай  запанує!  
Рани  зціли,  і  зігрій  сиротину  –
Кожен  хай  бачить,  і  мир  поцінує.  
Вся  слава  Ісусу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2017

Очисти, выбели мечту.

Когда-то  важный  господин
Икорку  ложкой  загребая,
Не  знал,  что  завтра  в  магазин
Придёт  заморская  пиранья.

А  перемены  тут  как  тут.
Икра  пираньи  заиграла:
Мальки  нутро  уже  грызут.
Ну  дай  хоть  чуть,  немножко  сала.

Так,  чтоб  помазать  хоть  мозги,
И  соль  хранить  на  всякий  случай.
Не  видит,  братец,  ну  ни  зги!
А  сердце  просит:  ну  помучай

Себя  своим  могучим  «Я»,
Соседа  хитростью,  обманом;
Царя,  что  прячется  –  свинья,
И  выдаёт  себя  друганом.

И  всё,  что  есть,  не  перечесть,
Ведь  в  голове,  как  в  Интернете.
Тебе  пусть  будет,  братец,  честь
Простых  людей  на  всей  планете.

Отдай  всю  грязь  свою  Христу,
А  жадность  выброси  в  пучину,  
Очисти,  выбели  мечту,
Убей  чудовища  личину.

И  с  лёгкой,  чистою  душой
Живи,  люби  и  наслаждайся,
И  будет  праздник  твой  большой.
Ты  только  лишь  не  зарывайся.    

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2017

Солодке видіння.

Дощик    падав  цілу  нічку,
І  текли  потоки  в  річку.
Зайчик  вранці  вийшов  з  хати:
Все  навкруг  не  міг  пізнати.

Білий  сніг  –  брудний    і  сірий,
Аж  очам  своїм  не  вірив:
Лише  де-не-де,  купками…
Що  це  діється,  ой,  мамо!  –

-  Чуєш,  тітко  скрекекуле!)))
Відізвися,  як  почула!  –
Став  він  кликати  сороку  –
В’яз  в  болоті:  ну  ні  кроку!  

Враз  подруга  прилетіла,
І  на  гілці,  поруч,  сіла.
Розпитала,  засміялась:
-    А  я  вже  була  злякалась,

Що  в  біду  попав  зайчисько.
То  ж  весна  і  літо  близько.
Лиш  тепер  остерігайся  –
Поучала  мудро  зайця  –
 
Поки  шубка  в  тебе  біла,
Ти  не  вештайся  без  діла.
Ворогів  ще  є  багато,
Не  впіймали  би  на  свято.  –

-    Мудра,  пташко,    дорогенька,
Будь  щасливою,  любенька.  –
Та  хвостом  своїм  крутнула
Й  швидко  в  ліс  собі  майнула.

Зайчик  ліг  на  купі  моху:  
В  мріях  бачив  лан  гороху,
Поле  з  морквою  велике
І  зайчатко  сонцелике.

Гарне,  з  бантиками  в  косах,
Лапки  м’ягкі,  трохи  в  росах,
Мило,  ніжно  посміхалась
І  до  нього  пригорталась.

Він  хотів  торкнути  лапку…
Бачить,  -  гладить  свою  шапку…
Де  живе  вона,  я  знаю.
Як  підсохне  –  розшукаю».

Галина  Яхневич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2017

Заячий сон.

Зайчик  спав  і  морква  снилась,
А  солодка  ж  бо  яка…
В  зайця  слина  аж  котилась,
І  смоктав  він  язика,

Ще  й  облизувався  смачно,
І  жував,  жував,  жував…
Озирався  часто  лячно,
Щоб  ніхто  не  відібрав.

Та  не  міг  він  насититись.
Ніби,  цілу  гору  з’їв.
Враз  проснувся…  «Треба  ж  снитись?
Я  ж  так  моркви  захотів...

А  тепер  що,  аж  до  літа
Будуть  снитися  ці  сни?
Краще  я  піду  край  світа  –
Прямо  в  літо,  без  весни!»

Заспокоїлось  малятко.  
Під  покривом  довгих  вух
Знов  заснуло  зайченятко,
Заховавши  носик  в  пух.

Галина  Яхневич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2017

Приємний сюрприз.

Вже  навчився  чеберяти,
На  снігу  круги  писати,
Слід  свій  добре  закрутити,
Щоб  лисичку  обдурити.

Якось,  він  проснувся  вранці:
Ой,  я  спав  у  вишиванці…
Так  учора  натрудився:
Не  роздягся  і  не  вмився!

Вийду  з  хатки  снігом  вмию
Очки,  лапки,  може,  й  шию,
На  зарядці  –  потягнуся
Й  до  сніданку  повернуся.

Раптом  вздрів  біля  барлігу,
Наче  око  серед  снігу!
Звідти  пнуться  дивні  квіти.
Мабуть  сонечкові  діти?  
 
Три  підсніжники  біленькі.
В  них  листочки  зелененькі.
Він  зрадів,  спитав  сороку:
-    Бачиш?  –
-    Перші  цього  року.

Мусиш,  зайчику,  ти  знати:
Пори  року  пізнавати;
Вже  зима  втрачає  силу,
Зустрічаймо  весну  милу!  –

-      Назавжди  вона  нам  буде?  
Гарно  й  тепло  буде  всюди?  –
-        Буде,  зайчику,  все  буде.
Потім  літо  нам  прибуде.  

Як  зажди,  вже  після  літа,
Прийде  осінь  знаменита  
З  ягідками  і  морквами,
Ще  й  з  тугими  капустами.  –
 
І  замріялось  зайчатко:
Хай  би  літо  йшло  спочатку,
Бо  я  літо  добре  знаю,
Вже  давно  його  чекаю.

Галина  Яхневич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2017

Розчарування.

 
Якось  друг  прийшов  у  гості,
І  розсівся  на  помості.
Все  так  гарно,  аж  чудово,
Та  й  почав  казати  слово:

«Яблуневий  сад  близенько.
Хочеш,  збігаєм  раненько?
Посмакуємо  корою
Ще  й  зимовою  порою».

На  світанку    друзі  встали
І  слідочки  вишивали,
Щоб  хитрюгу  ту  велику
Знову  збити  з  пантелику.

Ось,  добралися  до  саду,
Й  на  велику  їх  досаду,
Геть  усі  смачні  дерева
Обмотав  хтось  так,  як  треба.

Друзі  пробували  гризти  –
Не  змогли  авантюристи:
Толь  та  грубий  шар  соломи
Позбивали  їм    оскоми.

Поплелися,  як  побиті,
Наче  вмочені  в  кориті,
Більше  в  сад  вже  не  ходили
Й  людям  шкоди  не  робили.

А  ви,  любі  мої,    дітки,
Не  робіть  ніколи  збитки,
А  добро  робіть  усюди,
І  любитимуть  вас  люди.

Галина  Яхневич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2017

Заяче дитинство.

Народини.

У  зайців,  у  мами  й  тата
Народилися  малята.
Зовсім  голі  і  сліпенькі,
Дуже-дуже  всі  маленькі.

Мама  й  тато  в  ліжко  з  пуху,
Поскладали  їх  щодуху,
Діточок  своїх  маленьких:
Всі  вмістились  би  у  жменьку.

Час  летів,  росли  зайчата.
Вже  виходили  із  хати,
Пустували,  розбігались,
І  не  всі  назад  вертались.

Добра  тітонька  сорока
Роздивлялась  на  всі  боки,
Малюків  в  траві  шукала  –
Як  могла,  допомагала.

Непослушний  -  звався  Знайчик.
Хоч  маленький  був  ще  зайчик,
Все    хотів  пізнати  й  чути,
Навіть,  сам  у  ліс  майнути.

Друзі.  

Вовчик  лісом  мандрував,
Ягідочок  назбирав.
Раптом  стрів  мале  зайчатко  –
Загубилося  від  татка.
Слізки  ніжно  повтирав,
Ягідками  частував.
Малюка  він  заспокоїв:
Гладив  лапкою-рукою,
І  ще  казочку  казав
Й  в  лісі  татка  відшукав.
Відтепер,  вони  вже  друзі
Разом  граються  у  лузі.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2017

Зайчик і лисичка.

 
Раз,  зимою  на  світанку,
Лиска  виглянула  з  ганку.
Бачить:  заячі  сліди.
-  Гей,  вуханю,  йди  сюди!

Зачекай-  но,  не  мини,
На  гостину  поверни!
-  Будь  здорова,  лиско  люба,
Я  не  хочу  врізать  дуба!

Вісімки  пішов  писати  
І  слідочки  замітати.
Закрутив,  заплутав  слід,
Не  попався  на  обід!

Бог  дає  всім  людям  знати,
Як  то  лихо  обминати.
Слово  Господа  завжди  
Вас  відверне  від  біди!

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2017

В білки на гостині.

Зайчик  лапками  швиденько
Сніг  розгріб  навкруг  ялинки:
Поласую  я  смачненько
Чи  грибочків,  чи  малинки.

Впрів,  втомився  і  заплакав:
-    Що  таке?  Не  розумію…
І  не  має  навіть  знака.
Чи  шукати  я  не  вмію?  –

Білка  зверху  споглядала
Із  дупла  м’якого  свого
Й  зайченя  пошкодувала,
Пострибала  вниз  до  нього.

 -  О,  невже,  пускаєш  нюні?
Мудрим  сльози  не  пасують.
Глянь,  який  же  ти  гарнюній,
І  не  плач,  нехай  не  чують.  –

-  Зголоднів.  Грибами  пахне…
Я  від  ранку  їх  шукаю.  –
-  Це  твоє  старання  марне  –
У  коморі  їх  тримаю.  

Назбирала,  насушила,
Ще  й  горішків  і  малини,
Щоби  сито  спочивала
В  час  зимової  години.

Пообідав  зайчик  смачно.
Білка  щедро  пригощала.
Поклонився  білці  вдячно.
Та  ще  й  мудрості  навчала:

 -  Бачиш:  Вечір  наступає.
Там,  де  будеш  ночувати,
Хай  про  те  ніхто  не  знає.
Лиска  любить  вас  шукати.

-  А-а-а,  згадав  науку:
Треба  слід  свій  закрутити,
Щоб  не  впасти  лисці  в  руку,
В  її  череві  спочити.  –

І  став  зайчик-побігайчик
Вісімки  й  круги  писати  –
Вже  навчився  трохи  знайчик
Як  зимою  виживати.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2017

Кто сказал тебе?

Вот,  стало  модно  рассуждать,
Судить,  клеймить  и  побеждать.  
Всё  то,  что  есть  Единый  Бог,
В  миг  превратить  его  во  смог.

А  кто  сказал  тебе,  мой  друг,
Ведь,  может,  показалось  вдруг,
Что  знаешь  точно  Божьих    чад?
Враньё,    ведь,  грех  и  вечный  ад.

Кто  Божье  чадо  изнутри,
Того  о  нём  не  говори,
Что  руки  у  него  в  крови.
И  ты  то  Божьих  не  трави.

Уметь,  ведь,  надо  различать:
Кто  Бог,  а  кто  лишь  только  –  ять…
Его  и  он  пришли  мочить…
А  ты  не  можешь  различить.

Кто  веру  хочет  выбирать,
Тому  любви  и  не  понять,
И  мудрость  Божью  не  объять  –
Не  может  он  её  принять.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2017

Заячі пригоди.

Всюди  сніг  і  біле  все
В  лісі  і  на  полі.
Тиша.  Снігом  хтось  трясе
Із  ялини  долі.

І  ще  сиплеться  луска
Із  шишок  колючих,
Ніби  схована  рука  –
Зараз  в  нього  влучить.

Справді,  шишка  прямо  в  ніс
Зайчику  влучила.
Наче  вітер,  шуснув  в  ліс.
Звідки  взялась  сила!  

Заховався  і  сидить.
З  ляку  ледве  дише.
І  подумав  у  ту  ж  мить:
«Та  ж  то  шишка  лише!»

Ні,  ні,  я  не  боягуз,
Лиш  злякався  трішки!
Ну  от  ще:  в  снігу  загруз  –
Все,  ніби,  насмішки.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2017

Я хочу жити.

 
Загорілось,  запалало.

Я  пішов  від  тебе,  мила,    
Бо  дуже  стомився...  
Мене  пестила,  поїла  –  
Та  й  переситився...

І  здається,  що  я  випив
Тебе  до  останку.
Щось  шукав,  по  хаті  нипав,
Бурмотів  щоранку:

Хочу  свіже,  молоденьке
Тіло  пригортати.
Щось  лукаве,  солоденьке
На  вушко  шептати.

А  до  тебе,  дорогенька,
Серце  захололо,
Бо  зустрілась  молоденька:
В  душі  закололо,

Загорілось,  запалало,
Що  аж  дух  спирає.
Що  даєш,  для  мене  –  мало,
А  більше  –  немає.

Ти  хороша,  добра,  знаю.
Наче  очманілий,
Я  від  тебе  утікаю.
Ніби  вже  й  не  цілий…

Мого  серденька  частина
З  тобою  лишилась,
І  я,  наче,  та  дитина,
Що  десь  заблудилась.

*  *  *

З  болем  в  серці  ці  рядочки
Щоденно  читаю,
Випрасовую  сорочки,
І  знов  випираю

У  сльозах  своїх  гарячих,
А  в  обіймах  сушу.
Від  цих  ляпасів  добрячих
Посміхатись  мушу.
 
Чи  ж  то  можна  ,  мій  коханий,
Коханням  обпитись,
І  обіймами,  жаданий,
Колись  насититись?...

Мабуть,  серце  твоє,  милий,
Порохом  припало,
Аж  не  віриться:  зрадливий…
Ні,  я  не  чекала…

Ти  поезію  кохання
На  вогонь  міняєш.
Як  той  злодій,  без  прощання,
Від  мене  втікаєш…

Може,  ще  не  все  пропало
І  він  повернеться?
Плаче  серце,  воно  впало…
В  агонії  б’ється.

Досить,  знову  заспіваю
Вранці  на  світанку!
Будь,  що  буде,  зачекаю
Зрадника  на  ґанку.
Як  Господь  Ісус  прощає,
Мушу  й  я  простити.
Непрощення  –  убиває,  
А  я  –  хочу  жити.

Галина  Яхневич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2017

Джерело життя.

Джерело  життя.

Все,  що  є  –  Його,  існує,  
Ще  й    живе,  тече  пульсує.
Він  Творець,  Володар  всьому
І  Господар  цього  дому.

Сам  Господь  у  кожнім  ділі,
Бо  живе  в  твоєму  тілі.
Ти  Ним  дихаєш  і  скачеш,
І  радієш,  часом,  плачеш.

А  коли  нас  покидає,
Тоді  –  все!  Життя  немає!
Не  шукай  реінкарнацій.
Їх  нема  ні  в  яких  націй.

Він  є  сміх  наш,  також,  сльози,
Радість  наша,  сильні  грози.
Він  є  сила  нездоланна,
Пам’ять  чиста,  бездоганна;

Мудрість  світу  нескінченна,
Невичерпна,  незбагненна,
Милосердна  і  любовна,
Співчутлива,  миру  повна,

Щиросердна,  терпелива,
Завжди,  всюди  повна  дива.
Все  дає  вона  для  щастя.
Та  послушним  –  більше  дасться.

Бо  вона  належить  Тому,
Хто  є  все,  в  усіх,  у  всьому.
Хто  весь  світ  в  руці  тримає,
На  добро  лиш  направляє.

Кожну  кліточку  Він  бачить,
Там  працює  й  передбачить:
Що,  коли  і  як  зробити,
Де  зігріти,    де  полити.

Творить  все    Господь    усюди.  
Лише  зла  не  творить,  люди!
А  як  зло  людина  має:
То  плід  слів  і  діл  збирає.

Галина  Яхневич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2017

Не здавайся!

Не  здавайся!

Коли  ж  проснувся,  то  іди,  –
Не  зупиняйся.
Є  на  землі  твої  сліди.
Іти    старайся,
У  честі  й  правді,  й  так    завжди.
Не  оглядайся,
А  все  вперед,  вперед,  вперед.
Добру  навчайся.
Та  вже  не  бійся,  як  впадеш,
Вставай,  покайся.
Ті  бастіони  всі  візьмеш  –
Не  повертайся!
Бо    сили  дасть  Господь
І  мрії  крила.
Чекає  Він  тебе.    Приходь,
Розправ  вітрила.
Укріпить  їх,  наповнить  вщерть  –
Тож  не  вагайся!
В  житті  від  зради  краща  смерть:
Ти  –  не  здавайся!

Галина  Яхневич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2017

Відізвися…

Відізвися…

Скільки  б  років  промайнуло,  
Повернешся.
Моє  серце  не  забуло  –
Відізветься.
Руки  доні  пригортають  –
Твої  руки.
Сльози  в  серці  заливають
Біль  розлуки.
Скільки  б  років  проминуло  –
Я  чекаю.
За  що  серденько  боліло  –
Все  прощаю.
Скільки  б  років  пролетіло  –
Повернися.
І  на  поклик  мого  серця  
Відізвися.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2017

Ісус гряде!

Ісус  гряде!

Господь  наш  з  хмарами  гряде
У  сонмі  ангелів  святих.
Хвала  Йому!  Ісус  іде
Забрати  вже  усіх  Своїх!

Труба  Архангела  гуде,
І  голос  лине  по  землі:
«Вставайте!  Наш  Ісус  іде!
Хай  плачуть  і  бояться  злі!»

Побачать  ті,  що  розп’яли,
І  в  бік  загородили  спис,
Вінець  терновий  нап’яли
І  ті,  що  вбити  поклялись.

Тим,  що  повірили  в  Христа,  –  
Велика  радість,  щастя,  спів.
Для  них  досягнута  мета:
Ісус  прийшов,  як  заповів!

Хвала  Тобі,  наш  Цар,  Ісус,
Спаситель  наш,  Живий  Ти  Бог!
І  правда  вся  із  Твоїх  вуст:
Не  буде  сліз  а  ні  тривог.

Ті,  що  Ісуса  прийняли,
Він  став  навіки  в  них  Господь,
Корону  слави  одягли
І  білий  з  золотом  ефод.

Галина  Яхневич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2017

Щоб, нарешті, зустрітись з тобою.

Щоб,  нарешті,  зустрітись  з  тобою.

Із  Богом  Він  нас  примирив
Тілом  Своїм  і  кров’ю  святою.
Дар  спасіння  на  всіх  розділив  –
Замістив  на  Голгофі  Собою.

Хай  чує  і  знає  весь  світ,
Що  для  кожного  куплена  воля!
Ісус  уже  біля  воріт,
Щоб,  нарешті,  зустрітись  з  тобою,

Щоб  дати  навіки  життя
І,  здобуту  тобі,  Перемогу.
Тож,  викини  з  серця  сміття,  –
Шукай  до  Ісуса  дорогу!

Ісус    –  лише  в  Слові  Його,
Божа  правда  –  в  Святому  Ісусі.
Від  вигадок  геть  утікай,
Наближайся  до  Господа  в  Дусі*.

*в  Дусі  –  по  слову  Біблії
(Євангеліє  від  Івана  6:63)

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2017

Послання потомків Запоріжських козаків до Москви.

Послання  потомків  Запоріжських  козаків  до  Москви.

Страху  Божого  шукаю.
Дивлюся  –  нема.
Чи  то  демони?  Не  знаю.
Чи  може  чума?

Треба  ж  так  завдати  горя
Усім  на  землі?
Люті,  злоби  –  ціле  море!
Ще  більше  брехні!

Ран,  і  сліз,  і  крові  ріки.
Сиріт  і  калік,
І  скаліченим  навіки  –
Загублено  лік!

Як  ви  можете,  катюги,
Брехати  з  трибун,
І  творити  Гітлер’югенд  –
Баранів  табун;

Щоб  кинути  у  народи,
Людську  пити  кров?
А  за  вбивства  –  нагороди,
Вбивати  щоб,  знов!

Не  відмолиш,  не  відмиєш
Зла,  що  ти  зробив.
Тож,  покайся,  бо  зотлієш
За  ту  кров,  що  пив.

Хоч  ти  Бога  не  боїшся,  –
Та  на  суд  підеш.
Не  підплатиш  –  не  надійся!
Ніколи  не  вмреш.
 
Бо  навіки  та  «розвага»:
Вам  плата  за  зло.
Разом  всі,  уся  ватага.
Ну,  що  ж,  повезло…


Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2017

Молюся до Тебе наш, Боже!

Наша  сила,  браття,  в  Господі  й  любові,
Об'єднаймось  дружно  на  Божому  Слові.
Не  злословмо  власті,  чуже  не  любімо,
Своє  серце  чисте  Богу  принесімо.

Ставши  у  проломі,  просімо  по  Слову:
Все,  що  є  не  Боже,  неси,  як  полову,
Спали  Своїм  Духом  нечестя,  зрадливість,
Хай  сіється,  Боже,  добро  й  справедливість.

Хай  щезнуть,  пропадуть  всі  ідоли  кляті.
Будь,  Господи  в  серці.  І  в  кожного  в  хаті
Нам  радість  хай  буде  і  мир  всім  навіки,
І  щастям,  любов'ю  хай  повняться  ріки.

Хай  зброя  ворожа  зіржавіє  в  піхвах,
А  війни  навіки  залишаться  в  міфах.
Розвій  їх  по  світі,  як  вітер  полову,
Щоб  кров  проливати  не  бралися  знову.

Защита  Ти  наша  і  наша  надія,
А  вічність  з  Тобою  то  –  кожного  мрія.
І  тут,  на  землі,  Ти  нам  щит,  оборона.
Господь,  захисти  нас!  Ти  –  нам  охорона.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2017

6 Лист незнайомця.

6.  Чому  Бог  допустив,  щоб  людина  грішила?

Деколи  люди  звинувачують  Господа:  чому  Бог  допустив,  щоб  людина  грішила?  А  що  таке  гріх?  Гріх,  то  є  беззаконня,  а  беззаконня  –  є  непослушність,  непокора  волі  Божій,  Його  повелінню.  Повеління  Боже  –  це  закон  життя  для  кожного,  хто  живе  на  землі.  Невже  Господь  має  ходити  людям  по-п’ятах  і  хапати,  чимдуж,  за  вухо  кожного,  чи  бити  кулаком  в  голову,  щоб  боявся  не  послухати  Його???  І  таким  чином  не  допустити  гріх???
Цей  факт  гріхопадіння  повинен  бути  усім  людям  наукою,  а  не  приводом  до  нарікань  чи  кривих  посмішок.  Вихід  надзвичайно  простий:  Не  відступай  ні  вліво,  ні  вправо  від  повелінь  Господніх,  щоб  тобі  було  добре  –  так  радить  Господь  Бог.  Чому  Господь  посадив  це  дерево?  То  Господу  лише  відомо.  Одне  лиш  певно,  що  все,  що  Він  робить,  то  на  добро.  Написано,  що  Бог  нікого  не  спокушає  злом,  і  Сам  злом  не  спокушується.

У  Раю  Він  заборонив  Адаму  їсти  плід  із  дерева  пізнання  добра  і  зла,  щоб  їм  не  вмерти.  Якби  люди  були  послухали  голос  Отця,  а  не  диявола,  то  дерево  зла  усохло  б  назавжди,  і  не  сіяло  б  свого  насіння,  автор  зла  не  мав  би  над  людством  влади,  тому  й  не  було  б  йому  місця  на  землі  між  людьми.  Не  було  б  горя  і  сліз,  хворіб  і  воєн,  образи  і  розлучень,  не  було  б  усього  того,  від  чого  людина  страждає.  

Господь  Бог  дав  людині  волю  вибору,  щоб  кожен  вибрав  те  і  того,  кого  він  хоче  мати  в  своєму  житті:  з  ким  спілкуватися,  кого  любити,  чиїм  духом  наповнюватись  і  чиї  діла  чинити.  Через  свій  непослух,  первородний  гріх,  людина  стала  рабом  гріха.  Щоб  звільнити  її  з  цього  сатанинського  полону,  Господь  Сам,  у  Сині  Своєму,  пішов  на  хрест  і  викупив  усе  людство.  
Людина  створена  для  волі,  щастя  і    радості.  Хочеш  того  ти  чи  ні,  але  ти  не  вільний.  Є  справжній  Господар  –  Господь  Ісус  і  є  злодій  –  сатана,  бо  він  обманом  заволодів  людиною.  Так  написано,  то  так  і  є,  що  князь  цього  світу  –  сатана.  Та  не  назавжди.  До  часу,  який  йому  відпущено.
 За  гріхи  людей  заплачено  святою  Божою  кров'ю.  Викуплені  всі.  Зараз  може  вийти  із  полону  диявольського  кожен,  хто  прикликає  Ім’я  Ісуса  Христа,  вірить  Його  Євангелії,  підтверджує  свою  віру  хрещенням  в  Ім’я  Господа  Ісуса  Христа,  і  йде  Божою  дорогою  Євангелії.  Тепер  іде  остання  вість:  Вийди  і  відділись  від  байок  і  неправди,  від  усього,  що  не  Бог  і,  що  не  по  Євангелії.  Назад  до  Бога,  назад  до  Слова!  В  Заповіт  із  Господом  -  2  Коринтян  6:16-18  «17  Вийдіть  тому  з-поміж  них  та  й  відлучіться,  каже  Господь,  і  не  торкайтесь  нечистого,  і  Я  вас  прийму,  і  буду  Я  вам  за  Отця,  а  ви  за  синів  і  дочок  Мені  будете,  говорить  Господь  Вседержитель!»    
Якщо  ти  хочеш  повернутись  назад  до  Бога  і  жити  по  правді,  в  любові,  радості.  То  «Покайся  і  прийди  такий,  який  ти  є  і  Я  тебе  спасу!»  Господь  нічого  не  робить  під  примусом.  Вибирай  Господа  і  Вічність.  Якщо  не  покаєшся  і  не  прийдеш,  то    залишаєшся  з  сатаною  в  озері  вогняному.  Гріху  –  непослушності    приходить  кінець.  Господь  попередив  усіх:  «Земля  і  всі  діла,  що  на  ній  згорять!»  (2  Петра  3:9-10)  Господь  у  вічності,  а  людина  в  часі,  але  створена  вона  для  вічності.  У  вічність  гріх,  тобто  беззаконня,  нечистота,  непослушання  Господу  не  можуть  увійти.  Так  і  силою  нікого  Господь  не  спасає,  не  зцілює  і  не  примушує  іти  в  вічність.  «7  Він  умалив  Самого  Себе,  прийнявши  вигляд  раба,  ставши  подібним  до  людини;  і  подобою  ставши,  як  людина,
8.  Він  упокорив  Себе,  бувши  слухняний  аж  до  смерти,  і  то  смерти  хресної…
9.  Тому  й  Бог  повищив  Його,  та  дав  Йому  Ім'я,  що  вище  над  кожне  ім'я…"
(До  Филимон  2:7-9)
Вибери  сам,  щоб  тобі  було  добре  і  всім,  хто  буде  
поруч  з  тобою,  тобто,  по  добрій  волі  вибери  Закон  Любові.  
Господь  дав  Біблію  –  Слово  волі  Своєї.  Людина  пізнала  все  і  знає  вже,  що  таке  зло,  то  може  вибрати  тепер  свідомо  те,  що  їй  до  вподоби.  Вона  свідомо  може  вибрати  Господа  Бога  і  добро,  і  вічність,  і  любов  чи  залишитись  з  дияволом  у  злі,  беззаконні,  ненависті,  у  хворобах,  бідах,  непослуху  і  богозневазі,  щоб  згоріти  у  вогні.  Кому  вірить,  з  тим  і  буде.  Господь  попереджує,  що  згорять  разом  із  своїми  богами,  що  не  Бог.  Він  Милуючий,  люблячий  і  справедливий  і  дуже  терпеливий,  але  непримиренний  до  гріха.  У  Всесвіті  місця  гріху  і  грішникам  нема.  Сам  бачиш,  який  навкруг  світ.  Не  вийдеш  із  блуду  і  розпусти  світу,  значить  понад  усе  любиш  свій  гріх,  яким  грішиш.  Місце  гріху  і  грішнику  в  озері  вогняному.  Коли  Господь  таким  чином  вирішив  відбирати  Собі  Своє  твориво,  то  хто  Йому  може  заборонити?  Хто  мудріший  є  від  Господа  і  мудрості  може  навчити  Його?
 Всесвіт  створений  Господом  Богом  Творцем  в  гармонії  на  любові,  вірності,  справедливості,  послушності,  і  довірі  Творцю.  А  є  люди,  що  сміються  і  до  Господа  Бога  Всевишнього  ставлять  запитання  «що?»  Кожен  вибирає  сам,  з  ким  і  де  він  буде  проводити  вічність.  Отож,  не  зробіть  рокової  помилки,  а  зробіть  вірний  вибір.  Ісус  -  дорога,  Правда  і  Життя.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2017

5. Ллист незнайомця.

 5.  Чи  Бог  всесильний,  і  чи  може  він  робити  все,  що  захоче?

Господь  Всесильний,  Всемогутній  і  може  робити  все,  що  хоче.  Все,  що  робить  Господь,  на  добро  усім  у  всьому    світі,  хоч  не  завжди  це  зрозуміло  людині.  Ісаї  40:  6-31  
6.  Голос  кличе:  Звіщай!  Я  ж  спитав:  Про  що  буду  звіщати?  Всяке  тіло  трава,  всяка  ж  слава  як  цвіт  польовий:
7.  трава  засихає,  а  квітка  зів'яне,  як  подих  Господній  повіє  на  неї!…  Справді,  народ  то  трава:
8.  Трава  засихає,  а  квітка  зів'яне,  Слово  ж  нашого  Бога  повіки  стоятиме!

10.  Ось  прийде  Господь,  Бог,  як  сильний,  і  буде  рамено  Його  панувати  для  Нього!  Ось  із  Ним  нагорода  Його,  а  перед  обличчям  Його  відплата  Його.
11.  Він  отару  Свою  буде  пасти,  як  Пастир,  раменом  Своїм  позбирає  ягнята,  і  на  лоні  Своєму  носитиме  їх,  дійняків  же  провадити  буде!
12.  Хто  води  поміряв  своєю  долонею,  а  п'ядею  виміряв  небо,  і  третиною  міри  обняв  пил  землі,  і  гори  ті  зважив  вагою,  а  взгір'я  шальками?
13.  Хто  Господнього  Духа  збагнув,  і  де  та  людина,  що  ради  свої  подавала  Йому?
14.  З  ким  радився  Він,  і  той  напоумив  Його,  та  навчав  путі  права,  і  пізнання  навчив  був  Його,  і  Його  напоумив  дороги  розумної?
15.  Таж  народи  як  крапля  з  відра,  а  важать  як  порох  на  шальках!  Таж  Він  острови  підіймає,  немов  ту  пилинку!
17.  Насупроти  Нього  всі  люди  немов  би  ніщо,  пораховані  в  Нього  марнотою  та  порожнечею.(Зараз  на  землі  проживає  7  млрд.430  млн.  чоловік,  і  всі  вони  разом,  ніби  крапля  з  відра.  Кожен,  хто  зневажливо  ставиться  до  Господа,  нехай  проведе  такий  дослід:  розділить  одну  краплю  води  на  7млрд.  430  млн.  частин,  візьме  ту  одну  частинку  і  зрівняє  її  з  величчю  Господа,  і  подумає:  хто  він,  що  відкриває  рот  до  Творця?  Людське  око  не  побачить  такої  величини,  а  Господь  знає  всіх  поіменно  і  до  тих,  хто  шанує  Його,  говорить:  Око  Моє  над  тобою  і  мури  твої  на  долоні  Моїй.  )      
18.  І  до  кого  вподобите  Бога,  і  подобу  яку  ви  поставите  поруч  із  Ним?
21.  Хіба  ви  не  знаєте,  чи  ви  не  чули,  чи  вам  не  сповіщено  здавна  було,  чи  ви  не  зрозуміли  підвалин  землі?
22.  Він  Той,  Хто  сидить  понад  кругом  землі,  а  мешканці  її  немов  та  сарана.  Він  небо  простяг,  мов  тканину  тонку,  і  розтягнув  Він  його,  мов  намета  на  мешкання.
23.  Він  Той,  Хто  князів  обертає  в  ніщо,  робить  суддів  землі  за  марноту:
24.  вони  не  були  ще  посаджені,  і  не  були  ще  посіяні,  і  пень  їхній  в  землі  ще  не  закорінився,  та  як  тільки  на  них  Він  дмухнув,  вони  повсихали,  і  буря  понесла  їх,  мов  ту  солому!
25.  І  до  кого  Мене  прирівняєте,  і  йому  буду  рівний?  говорить  Святий.
26.  Підійміть  у  височину  ваші  очі  й  побачте,  хто  те  все  створив?  Той,  Хто  зорі  виводить  за  їхнім  числом  та  кличе  ім'ям  їх  усіх!  І  ніхто  не  загубиться  через  всесильність  та  всемогутність  Його.
28.  Хіба  ж  ти  не  знаєш,  або  ти  не  чув:  Бог  відвічний  Господь,  що  кінці  землі  Він  створив?  Він  не  змучується  та  не  втомлюється,  і  не  збагненний  розум  Його.
29.  Він  змученому  дає  силу,  а  безсилому  міць.  (Я  дуже  стомлена  поверталась  з  фізично  важкої  роботи.  Встала  з  сидіння  в  автобусі  і,  здавалось,  що  впаду,    ноги  не  витримають.  
Я  з  вірою  промовила  пошепки,  бо  автобусі  голці  ніде  було  впасти:  «Господи,  прошу  Тебе,  наповни  мене  силою  Твоєю,  укріпи  мене  в  Ім’я  святе  Ісуса  Христа  прошу  Тебе  і  дякую  Тобі».  Одразу  ноги  укріпились,  і  я  не  зійшла  з  автобуса,  а,  немов,  злетіла  на  крилах.  І  до  самого  вечора  не  чула  втоми,  свіжа,  здорова,  дужа.)
30.  І  помучаться  хлопці  й  потомляться,  і  юнаки  спотикнутись  спіткнуться,
31.  а  ті,  хто  надію  складає  на  Господа,  силу  відновлять,  крила  підіймуть,  немов  ті  орли,  будуть  бігати  і  не  потомляться,  будуть  ходити  і  не  помучаться!

6.  «Так  говорить  Господь  Саваот:  Я  перший,  і  Я  останній,  і  Бога  нема,  окрім  Мене!»
(Ісая  44:6)  
«24.  Так  говорить  Господь,  твій  Відкупитель,  та  Той,  що  тебе  вформував  від  утроби:  Я,  Господь,  Той,  Хто  чинить  усе:  Розтягнув  Я  Сам  небо  та  землю  втвердив,  хто  при  тім  був  зо  Мною?
25.  Хто  ознаки  ламає  брехливим,  і  робить  безглуздими  чарівників,  Хто  з  нічим  мудреців  відсилає,  і  їхні  знання  обертає  в  нерозум,
26.  Хто  сповнює  слово  Свого  раба,  і  виконує  раду  Своїх  посланців,  Хто  Єрусалимові  каже:  Ти  будеш  заселений!  а  юдейським  містам:  Забудовані  будете  ви,  а  руїни  його  відбудую!  (Ця  обітниця  Божа  здійснилась  у  всіх  народів  перед  очима.  Не  дивлячись  на  протести  навколишніх  народів,  у  1948  році  була  створена  республіку  Ізраїль.  Господь  привів  Свій  народ  Ізраїля  із  усіх  кінців  світу    додому,  на  обітовану  землю.  Всі  руїни  забудовані.  Їзраїль  процвітає.  Слово  Боже  вірне  завжди.)
27.  Хто  глибіні  проказує:  Висохни,  а  річки  твої  Я  повисушую,
«5.  Я  Господь,  і  нема  вже  нікого,  нема  іншого  Бога,  крім  Мене.  Я  тебе  підперізую,  хоч  ти  не  знаєш  Мене,
6.  щоб  дізналися  зо  сходу  сонця  й  з  заходу,  що  крім  Мене  немає  нічого;  Я  Господь,  і  нема  вже  нікого,
7.  Я,  що  світло  формую  та  темність  творю,  чиню  мир  і  недолю  творю,  Я  Господь,  Який  робить  це  все!
8.  Спустіть  росу  згори,  небеса,  а  із  хмар  хай  спливе  справедливість!  Хай  земля  відкривається,  і  хай  породить  спасіння  та  правду,  хай  разом  ростуть!  Я,  Господь,  це  вчинив!
9.  Горе  тому,  хто  з  Творцем  своїм  свариться,  черепок  із  земних  черепків!  Чи  глина  повість  ганчареві  своєму:  Що  робиш?  а  діло  його:  Ти  без  рук!
10.  Горе  тому,  хто  патякає  батькові:  Пощо  ти  плодиш?  а  жінці:  Пощо  ти  родиш?
11.  Так  говорить  Господь,  Святий  Ізраїлів,  і  Той,  Хто  його  вформував:  Питайте  Мене  про  майбутнє,  а  долю  синів  Моїх  й  чин  Моїх  рук  позоставте  Мені!  (Господь  говорить,  що  про  майбутнє  питати  лиш  у  Господа,  а  не  у  померлих,  не  у  ворожбитів,  не  у  волхвів  і  медіумів.  А  Божий  ізраїльський  народ,  Господь  велить  усім  залишили  у  спокої.  Він  Сам  розбереться    із  ним.  Твориво    Господнє,  що    приписують  люди  природі,  також  нехай  не  займає  ніхто  і  не  пробує  псувати  своїм  куцим  розумом  ).
12.  Я  землю  вчинив  і  створив  людину  на  ній,  небеса  Я  руками  Своїми  простяг  і  про  їхні  зорі  звелів.
15.  Справді  Ти  Бог  таємничий,  Бог  Ізраїлів,  Спаситель!
16.  Всі  вони  засоромляться  й  зніяковіють,  майстрі  ідолів  підуть  у  соромі  разом,
17.  Ізраїль  же  буде  спасений  від  Господа  вічним  спасінням:  не  будете  ви  засоромлені  ані  знеславлені  аж  на  вічні  віки!  (Весь  світ  ненавидить  євреїв,  нищить,  але  не  знищить,  бо  Господь  їх  береже,  і  що  обіцяє,  те  й  дає.)
18.  Бо  так  промовляє  Господь,  Творець  неба.  Він  той  Бог,  що  землю  вформував  та  її  вчинив,  і  міцно  поставив  її;  не  як  порожнечу  її  створив,  на  проживання  на  ній  Він  її  вформував.  Я  Господь,  і  нема  більше  іншого  Бога!
19.  Я  не  говорив  в  укритті,  на  темному  місці  землі.  Я  не  говорив  до  насіння  Якова:  Шукаєте  дармо  Мене!  Я  Господь,  говорю  справедливість,  звіщаю  правдиве!
20.  Зберіться  й  прийдіть,  наблизьтеся  разом,  урятовані  всі  із  поганів!  Не  знає  нічого,  хто  дерево  носить,  боввана  свого,  та  що  молиться  богові,  який  не  поможе.
21.  Розкажіть  та  наблизьте,  і  хай  разом  нарадяться:  Хто  розповів  це  віддавна,  із  давніх  часів  це  звістив?  Чи  ж  не  Я,  ваш  Господь?  Бож  немає  вже  Бога,  крім  Мене,  окрім  Мене  нема  Бога  праведного  та  Спасителя!
22.  Зверніться  до  Мене  й  спасетесь,  всі  кінці  землі,  бо  Я  Бог,  і  нема  більше  іншого  Бога!
23.  Я  Собою  Самим  присягав,  справедливість  із  уст  Моїх  вийшла,  те  слово,  яке  не  повернеться:  усяке  коліно  вклонятися  буде  Мені,  усякий  язик  присягне
24.  й  Мені  скаже:  Тільки  в  Господі  правда  та  ***  Прийдуть  до  Нього  та  засоромляться  всі,  що  на  Нього  запалюються.
 (Ісая  45:5-25)

«8.  Пам'ятайте  про  це  та  змужнійте,  візьміть  це  на  розум,  провинники!
9.  Пам'ятайте  про  давнє,  відвічне,  бо  Я  Бог,  і  немає  більш  Бога,  й  нікого,  як  Я,
10.  що  звіщаю  кінець  від  початку,  і  наперед  що  не  сталося  ще,  і  що  говорю:  Мій  замір  відбудеться,  і  всяке  жадання  Своє  Я  вчиню,
 Так,  Я  сказав  те  й  спроваджу,  що  Я  задумав  був  теє  зроблю!
12.  Почуйте  Мене,  твердосерді,  далекі  від  справедливости!
13.  Я  Свою  справедливість  наблизив,  вона  недалеко,  а  спасіння  Моє  не  припізниться,  і  дам  на  Сіоні  спасіння,  дам  Ізраїлеві  Свою  велич!»
(Ісая  46:8-13)
«15.  Бо  Я  Господь,  Бог  твій,  що  збурює  море,  й  ревуть  його  хвілі,  Господь  Саваот  Йому  Ймення!»
(Ісая  51:15,16)

«5.  …  Творець  твій,  Господь  Саваот  йому  Ймення,  а  твій  Викупитель  Святий  Ізраїлів,  Він  Богом  усієї  землі  буде  званий!
 (Ісая  54:5)
Він    зробив  усе,  про  що  було  пророковано  у  Старому  Заповіті  і  закінчує  виконання  того,  що  було  обіцяно  в  Новому  Заповіті.  Читай:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611706
Падение  Дамаска  не  конец,  а  начало.  

Прийдуть  до  Нього  та  засоромляться  всі,  що  на  Нього  запалюються.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2017

4. Лист незнайомця.

4.  Чому  Бог  створив  диявола?

Єзекіїля  28:14  «Ти  помазаний  Херувим  хоронитель,  і  Я  дав  тебе  на  святу  гору  Божу,  ти  ходив  посеред  огнистого  каміння.  Ти  був  бездоганний  у  своїх  дорогах  від  дня  твого  створення,  аж  поки  не  знайшлася  на  тобі  несправедливість».  Господь  браку  не  робить,  але  творіння  пускається  в  помисли,  завидує,  гордиться  своїми  дарами,  і  запаморочується  голова  від  самозвеличення,  що  саме  і  сталось  із  Херувимом  надихаючим,  тим,  що  давав  натхнення  від  Господа.  Потім,  коли  йому  захотілось  зрівнятись  з  Творцем,  він  почав  підбурювати  Анголів  проти  Господа,  як  і  тепер,  бо  Господь  не  відібрав  дар  мудрості.  Бог  Господь,  що  в  дар  дає,  назад  не  відбирає  –  так  написано.

Ісаї  14:13  «Ти  сказав  був  у  серці  своєму:  «Зійду  я  на  небо,  вище  від  зір  Божих  поставлю  престола  свого,  і  сяду  на  горі  збору  богів  (яких  сам  наробить,  подивіться  скільки  їх  тепер  на  землі,  і  люди,  натхненні  дияволом,  вишукують  міфологічних  богів,  богинь,  духів  предків…  ),  на  кінцях  північних,  підіймуся  понад  гори  хмар,  уподоблюся  Всевишньому!»  Багато  дано  знань  сатані,  але  не  все  він  знає.  Він  не  знав,  що  Господь  знає  помисли  кожного  серця  і  його  в  тому  числі.  Сатана  може  лиш  намовляти  (довбати  в  одну  точку,  поки  не  спокусить.  На  грецькій  мові  диявол  –  д’яболос,  той  що  довбе  в  одну  точку.)  на  зло,  але  думок  людини  не  знає.  Тому,  те,  про  що  думаєш,  не  говори,  бо  сатана  украде,  а  як  погане,  то  здійснить.  Люди  помітили  і  кажуть,  що  як  тільки  скажу,  що  чогось  боюсь,  то  обов’язково  стається.  Дух  страху  –  його  вірний  слуга.

2  Солунян  2:4  «…що  противиться  і  несеться  над  усе,  зване  Богом  чи  святощами,  так  що  в  Божому  храмі  сяде  він,  як  Бог,  і  за  Бога  себе  видаватиме»  (в  останні  часи).

Сатана  –  дух.  Він  входить  не  лише  в  людей,  а  й  у  тварин.  Вперше  він  увійшов  у  змія.

«1.  Але  змій  був  хитріший  над  усю  польову  звірину,  яку  Господь  Бог  учинив.  І  сказав  він  до  жінки:  Чи  Бог  наказав:  Не  їжте  з  усякого  дерева  раю?

2.  І  відповіла  жінка  змієві:  З  плодів  дерева  раю  ми  можемо  їсти,

3.  але  з  плодів  дерева,  що  в  середині  раю,  Бог  сказав:  Не  їжте  із  нього,  і  не  доторкайтесь  до  нього,  щоб  вам  не  померти.

4.  І  сказав  змій  до  жінки:  Умерти  не  вмрете!

5.  Бо  відає  Бог,  що  дня  того,  коли  будете  з  нього  ви  їсти,  ваші  очі  розкриються,  і  станете  ви,  немов  Боги,  знаючи  добро  й  зло.(Заховавшись  у  змія,  сатана  спокушував  людину,  що  робить  і  до  сьогоднішнього  дня,  перекручуючи,  тлумачачи  слово  Боже.  Він  не  втрачає  надію,  що  заволодіє  всіма  на  землі,  і  поставить  Господа  перед  фактом,  що  люди  вибрали  його,  і  він  законний  цар  землі.)

6.  І  побачила  жінка,  що  дерево  добре  на  їжу,  і  принадне  для  очей,  і  пожадане  дерево,  щоб  набути  знання.  І  взяла  з  його  плоду,  та  й  з'їла,  і  разом  дала  теж  чоловікові  своєму,  і  він  з'їв.  7.  І  розкрилися  очі  в  обох  них,  і  пізнали,  що  нагі  вони.

13.  Тоді  Господь  Бог  промовив  до  жінки:  Що  це  ти  наробила?  А  жінка  сказала:  Змій  спокусив  мене,  і  я  їла.

14.  І  до  змія  сказав  Господь  Бог:  За  те,  що  зробив  ти  оце,  то  ти  проклятіший  над  усю  худобу,  і  над  усю  звірину  польову!  На  своїм  череві  будеш  плазувати,  і  порох  ти  їстимеш  у  всі  дні  свойого  життя.  (Ця  тяжка  кара  змієві  за  те,  що  він  впустив  сатану  в  своє  серце  і,  як  маріонетка,  творив  справу  спокуси,  щоб  заграбастати,  украсти  Боже  твориво,  людину  і  стати  богом  хоч  би  на  землі.)

15.  І  Я  покладу  ворожнечу  між  тобою  й  між  жінкою,  між  насінням  твоїм  і  насінням  її.  Воно  зітре  тобі  голову,  а  ти  будеш  жалити  його  в  п'яту».  (Буття  3:1-15)

Через  людей  сатана  розіп’яв  на  хресті  Господа  Ісуса,  Сина  Божого,  про  якого  прорік  йому  Господь  в  Едені  і  показав  своє  справжнє  лице  перед  Всесвітом,  і  сам  собі  підписав  вирок:  Озер  огняне.  Івана  10:10  «А  злодій  на  те  й  закрадається,  щоб  красти,  вбивати  та  нищити».  Сатана  брехун  і  вбивця  ховається  в  людських  душах,  бо  він  дух  і  князь  світу  цього  поки-що.  Єв.  Івана  14:30  «Небагато  вже  Я  говоритиму  з  вами,  бо  надходить  князь  світу  цього(сатана),  а  в  Мені  він  нічого  не  має…».  Третина  ангелів,  що  була  ним  обдурена,  скинена  разом  з  сатаною  на  землю,  і  стала  його  жорстокими  воїнами,  які  воюють  за  людські  душі.  ЛУКА  10:18  «Він  (Ісус)  же  промовив  до  них:  Я  бачив  сатану,  що  з  неба  спадав,  немов  блискавка».  «Горе  землі  та  морю,  до  вас  бо  диявол  зійшов,  маючи  лютість  велику,  знаючи,  що  короткий  час  має!  (Об'явлення  12:12)



Гріх  непослуху  Господу  Богу,  Слову  Його,  диявол  зробив  тепер  модним.  Гороскопи  стали  головною  літературою  для  багатьох.  На  кожному  каналі  телевізора  медіуми,  слуги  диявола,  пророкують  все,  що  лише  хочеш,  виконують  всі  замовлення  на  всі  смаки  і  теми,  не  гребуючи  нічим.  І  являються,  нажаль,  особистими  консультантами  в  урядових  чиновників  багатьох  держав,  нехтуючи  Божою  осторогою.  Левит  20:6  «А  душа,  що  звертається  до  померлих  духів  (людей,  що  померли)  та  до  чарівників,  щоб  блудити  за  ними,  –  то  Я  зверну  Своє  лице  проти  тієї  душі,  –  і  винищу  того  з-посеред  народу  його!»  Тіло  померлої  людини  іде  в  землю,  а  Дух  Життя  повертається  до  Господа,  Який  і  дав  його.  Відповідають  не  померлі,  а  сатана.  Таким  чином  люди  спілкуються  з  сатаною,  попадаючи  під  смертний  гріх.  І  вірять  диявольським  вигадкам,  ніби  померлі  на  небі  бачать  нас  і  чують,  оберігають  нас,  і  допомагабють  нам.  Нам  би  хотілось,  щоб  так  було,  бо  кожен  із  нас  втратив  дорогу  людину,  тому  диявольська  брехня  подобається  і  заспокоює  душу.  Все,  що  говориться  всупереч  Слову  Божому,  то  диявольський  капкан  на  людську  душу.  Через  Пророка  Ісаю  8:19  Господь  сердито  запитує  «За  живих  питатися  мертвих?  До  закону  й  свідоцтва  звертайтеся!  Як  вони  не  так  кажуть,  то  нема  в  них  правди!»  Медіуми,  на  повному  сер’йозі,  ‘’передбачають’’і  стверджують,  що

ніби-то  зірки,  Боже  твориво,  розповідають  їм,  що  у  такого-то  буде  любовна  перипетія,  чи  на  цьому  тижні  добре  вкласти  гроші  в  якусь  справу,  а  на  слідуючий  тиждень  не  буде  успіху,  або  розпочати  війну  і  т.  п.  Люди  ставлять  слово  диявольських  слуг  вище  слова  Божого.  Збувається  закон  віри:  буде  тобі  по  вірі  твоїй.  Диявол  приносить  в  життя  людини  те,  в  що  вона  повірила  через  гороскопи  і  медіумів,  його  слуг.  Спочатку  людина  тішиться,  що  як  сказав  медіум,  так  і  збулось,  але  ця  радість  дуже  коротка  і  за  такі  послуги  сатани,  вони  платять  дуже  дорого:  здоров’ям,  життям,  своїми  дорогими,  близькими,  шлюбом,  щастям,  а  саме  найголовніше,  життям  вічним.  Людина  це  вибирає  сама.  Господь  проти  волі  людини  не  чинить  нічого,  щоб  обманом  притягувати  когось  до  Себе.  Вона  сама  відступає  від  Господа  і  приліплюється  до  диявола.  Там  її  вся  віра,  надії,  сподівання.  Вона  вірить  усім  диявольським  байкам  і  йде  за  ним,  тому  має  у  своєму  житті  все  те,  що  від  диявола,  але  у  всіх  цих  бідах  винує  Господа.  При  такому  виборі  людина  виходить  з-під  Божого  захисту.  Повернутись  може  назад  при  умові  щирого  покаяння  у  всіх  гріхах  своїх  –  беззаконні,  неправді. Все  зло,  що  твориться  в  світі,  то  справа  рук  диявола.

Отож,  Господь  диявола  не  творив,  а  мудрий  Божою  мудрістю Херувим  позаздрив  Творцю,  Його  славі,  і  став  творцем  зла.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2017

3. Лист незнайомця.

3.  З  чого  створив  Бог  світ  і  як  він  його  створив?

Господь  створив  світ  словом  Своїм.  А  запитуєш  з  чого?  А  з  того,  що  Він  Сам  творив,  не  амеба,  не  пришельці,  а  Сам  Господь  створив  землю  і  все,  що  на  землі  із  того,  що  Він  створив.  Людське  тіло,  гірська  порода,  вода,  повітря,  зорі,  планети  –  абсолютно  все  складається  з  елементарних  частинок,  які  об’єднуючись  у  електрони,  протони,  атоми  утворюють  ту  чи  іншу  речовину  чи  тіло  і  мають  величезний    енергетичний  потенціал.  Сьогоднішнім  фізикам  Господь  відкрив,  що  світ  не  матеріальний,  а  складається  із  енергетичних  пульсуючих  згустків  енергії  ,  що  перекреслює  всякий  матеріалізм  і  мудрість  людську.
   Сказав  і  –  стало.  Скрикнула  я  від  болю,  коли  поковзнулась,  і  впала,  вдарившись  об  гострий  край  бордюра,  розбила  коліно:  Господи,  забери  у  мене  біль  і  зціли  мене  в  Ім’я  Ісуса!»  Біль  відразу  зник,  кров  перестала  литись,  а  я  зняла  колготки  у  всіх  на  очах  і  пішла  далі  так,  ніби  нічого  й  не  сталось.  Через  кілька  годин,  коли  потрібно  повертатись  додому,  я  пригадала,  що  я  без  колготок,  глянула  на  коліно,  а  там  і  сліду  нема  про  те,  що  воно  було  розквашене.  Молода  рожева  шкіра  красувалась  на  коліні,  а  біль  зник  зразу  після  молитви.  Я  подякувала  Господу,  показала  друзям  своє  коліно,  знайшла  в  сумці  в  мішечку  діряві  і  закривавлені  колготки,  як  доказ,  бо  не  було  їх  де  викинути.  Я  за  них  і  за  коліно  забула.  Слово  –  це  гігантської  дії  ***  що  творить  нею  Той,  Хто  Говорить.  І  людині  наказує  Господь  говорити  добрі  слова,  щоб  сіялось  добре.  «Словом  своїм  оправдаєшся  і  словом  своїм  осудишся»,  «У  слові  твоїм  життя  і  смерть».  Говорити  щось  проти  Господа  Бога,  протирічити  Йому,  то  це  щось  неймовірно  страшне  –  непослух,  боротьба  з  Творцем,  Вседержителем.
 1.  Співайте  із  радістю,  праведні  в  Господі,  бо  щирим  лицює  хвала!
2.  Хваліть  Господа  гуслами,  співайте  Йому  з  десятиструнною  арфою,
3.  заспівайте  Йому  нову  пісню,  гарно  заграйте  Йому  з  гуком  сурем,
4.  бо  щире  Господнє  слово,  і  кожен  чин  Його  вірний!
5.  Правду  та  суд  Він  кохає,  і  Господньої  милости  повна  земля!
6.  Словом  Господнім  учинене  небо,  а  подихом  уст  Його  все  його  військо.
7.  Воду  морську  збирає  Він,  мов  би  до  міху,  безодні  складає  в  коморах.
8.  Буде  боятися  Господа  ціла  земля,  всі  мешканці  всесвіту  будуть  лякатись  Його,
9.  бо  сказав  Він  і  сталось,  наказав  і  з'явилось.
10.  Господь  раду  поганів  понищить,  понівечить  мислі  народів,
11.  а  задум  Господній  навіки  стоятиме,  думки  Його  серця  на  вічні  віки!
12.  Блаженний  той  люд,  що  Богом  у  нього  Господь,  блаженний  народ,  що  Він  вибрав  його  на  спадок  Собі!
13.  Господь  споглядає  з  небес,  і  бачить  усіх  синів  людських,
14.  приглядається  з  місця  оселі  Своєї  до  всіх,  хто  замешкує  землю:
15.  Хто  створив  серце  кожного  з  них,  наглядає  всі  їхні  діла!
18.  ось  око  Господнє  на  тих,  хто  боїться  Його,  хто  надію  на  милість  Його  покладає,
19.  щоб  рятувати  життя  їхнє  від  смерти,  і  щоб  за  час  голоду  їх  оживляти!  (І  жоден  волосок  не  впаде  з  голови,  без  відома  Господа  у  тих,  хто  любить  Його,  боїться  образити  Його  своїм  непослухом,  і  надію  на  Нього  покладає.)  
20.  Душа  наша  надію  складає  на  Господа,  Він  наша  поміч  і  щит  наш,
21.  бо  Ним  радується  наше  серце,  бо  на  Ймення  святеє  Його  ми  надію  кладемо!
22.  Нехай  Твоя  милість,  о  Господи,  буде  на  нас,  коли  покладаємо  надію  на  Тебе!
(Псалми  32:1-22)

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2017

2. Лист незнайомця.

 
2.[i]  Чи  існує  Бог,  як  довести,  що  Він  існує,  адже  ми  його  не  бачимо,  і  не  чуємо,  і  не  відчуваємо?  Ми  що,  його  видумали  для  себе,  для  заспокоєння  своєї  душі?
[b][/b][/i]
2.  Існує  Один  Бог,  Господь,  Істинний,  Той,  що  створив  тебе  і  все,  що  навкруг  тебе  існує:  видиме  і  невидиме.  Послання  Римлянам  1:18  «Бо  гнів  Божий  з’являється  з  неба  на  всяку  безбожність  і  неправду  людей,  що  правду  гамують  неправдою,  тому  що  те,  що  треба  знати  про  Бога,  явне  для  них,  бо  їм  Бог  об’явив,  бо  Його  невидиме  від  створення  світу,  Його  вічна  ***  і  Божество,  думанням  про  твори  стає  видимим.  Так  що  нема  їм  виправдання».  Його  твориво  є  доказом  існування  Всесильного,  Мудрого,  люблячого,  необмеженого  в  силі  і  мудрості,  точності,  незбагненній  людині  творчості  Вічного  Господа  Бога.
Господь  Бог  є  Дух,  і  людина  Його  не  бачить.    Єв.  від  Івана  4:24  «Бог  є  Дух»;  2  Коринтян  3:17  «Господь  же,  -  то  Дух»  Дух,  як  повітря  –  невидимий,  але  видимі  Його  діла,  твориво.
З  тими,  хто  вірить  Господу  Богу  Одному  і  Істинному,  і  вірні  Йому  одному,  Він  спілкується.  Ми  його  чуємо,  відчуваємо,  але  не  бачимо,  бо  Він  Дух.  Він  говорить  до  нас  різними  способами.  Банальний  приклад:  коли  мені  потрібно  конче  вставати,  а  я  солодко  сплю,  то  я  чую:  Галя,  а  частіше  один  короткий  телефонний  дзвінок,  а  одного  разу  подумала:  ще  чуть-чуть,  і  почула  вже  голос:  Чуєш  дзвінок?  Засоромлена  підхопилась  і  побігла  виконувати  свій  обов’язок,    але  це  побут.  Мені  не  потрібно  доводити,  що  Господь  існує,  бо  Він  у  мені  –  так  написано.  І  Коринтян  6:17  «А  хто  з  Господом  злучується,  стає  одним  духом  із  Ним»;  І  Коринтян  3:16  «Чи  не  знаєте  ви,  що  ви  –  Божий  храм,  і  Дух  Божий  у  вас  пробуває.  Як  хто  нівечить  Божого  храма,  того  знівечить  Бог,  бо  храм  Божий  святий,  а  храм  той,  то  ви!»;
 «14.  До  чужого  ярма  не  впрягайтесь  з  невірними;  бо  що  спільного  між  праведністю  та  беззаконням,  або  яка  спільність  у  світла  з  темрявою?
15.  Яка  згода  в  Христа  з  белійяаром?  Або  яка  частка  вірного  з  невірним?
16.  Або  яка  згода  поміж  Божим  храмом  та  ідолами?  Бо  ви  храм  Бога  Живого,  як  Бог  прорік:  Поселюсь  серед  них  і  ходитиму,  і  буду  їм  Богом,  а  вони  будуть  народом  Моїм!
17.  Вийдіть  тому  з-поміж  них  та  й  відлучіться,  каже  Господь,  і  не  торкайтесь  нечистого,  і  Я  вас  прийму,
18.  і  буду  Я  вам  за  Отця,  а  ви  за  синів  і  дочок  Мені  будете,  говорить  Господь  Вседержитель!
(2  до  Коринтян  6:14-18)
 Господь  у  тих,  хто  вірить  Йому,  слідує  Слову  Його,  чинить  волю  Його.  Господній  храм,  то  серце  вірної  Йому  людини,  а  не  хмари  чи  споруди  у  яких  люди  здійснюють  свої  власні    обряди,  звичаї  серед  своїх  ідолів.  Господь  оселяється  в  людському  серці,  коли  людина  почула  Євангелію  Ісуса  Христа,  не  тлумачення,  повірила  в  чисте  Слово  Боже,  покаялась  у  гріхах  своїх,  і  підтвердила  віру  свою  хрищенням  у  Ім’я  Ісуса  Христа  для  прощення  гріхів  і  лиш  тоді  одержує  дар  –  Духа  Святого  –  Дії  Апостолів  2:38-40.  21.;  ІІ  Коринтян  5:5  «А  Той,  Хто  на  це  саме  й  створив  нас,  то  Бог,  то  й  дав  нам  завдаток  Духа».    «Того  образ,  хрищення  не  тілесної  нечистости  позбуття,  але  обітниця  Богові  доброго  сумління,  спасає  тепер  і  нас  воскресенням  Ісуса  Христа,
22.  що,  зійшовши  на  небо,  пробуває  по  Божій  правиці,  а  Йому  підкорилися  Анголи,  влади  та  сили.
(1  Петра  3:21,22)
Така  людина  заходить  із  Господом  у  заповіт  і  Отець  наш  Небесний  переставляє  цю  людину  із  царства    тьми  у  царство  Сина  свого  Ісуса.
Він  відповідає  на  запитання,  на  молитви,  прохання,  дає  настанови  і  доручення  до  виконання,  допомагає  в  скрутних  ситуаціях,  коли  не  знаєш  про  що  просити,  то  веде  у  молитві  Духом  Святим,  бо  ми  не  знаємо,  яка  небезпека  чекає  і  що,  і  про  що  потрібно  просити  допомоги  і  захисту.  Прочитайте  хоча  б  ці  два  мої  свідчення:
 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634877
Невероятное,  но  очевидное.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633523
Сила  молитви.
Одного  разу  прийшла  перелякана  подруга  Ліда,  бліда,  як  стіна,  ми  її  обступили  і  запитували:  чому  вона  в  такому  стані?  Вона  відповіла,  що  коли  хотіла  зробити  крок,  вже  й  ногу  підняла,  але  якийсь  дуже  гучний  вимогливий  голос  покликав  її:  «Ліда!»  Коли  вона  зупинилась,  то  під  самим  носом  пролетіла  на  червоне  світло  величезна  вантажівка-  фура,  а  Ліда,  як  би  була  зробила  той  єдиний  крок,  то  була  б  нею  не  вбита,  а  розчавлена.            Частину  свідчень  я  записала,  а  тепер  бачу,  що  потрібно  писати,  щоб  не  забути  часом.
 Він  бажає  бути  у  кожній  людині,  але  не  всі  Його  хочуть.  Від  Господа  хочуть  усього,  а  Самого  Господа  не  хочуть,  бо  вони  вірять  байкам,  яких  навчились  від  не  Господніх  слуг.  А  живе  і  діяльне  лиш  Слово  Боже  –  чисте  Слово  Біблії,  бо  в  ньому  Господь.  Євреїв  4:12-13  «Боже  Слово  живе  і  діяльне,  гостріше  від  усякого  меча  обосічного,  –  проходить  воно  аж  до  поділу  душі  і  духа,  суглобів  і  мозків,  і  спосібне  судити  думки  та  наміри  серця.  І  немає  створіння,  щоб  сховалось  перед  Ним,  але  все  наге  та  відкрите  перед  очима  Його,  -  Йому  дамо  звіт!»  Воно  і  в  тобі,  бо  ти  десь  чув  хоч  одно  Слово  Боже,  а  Слово  –  то  Дух.  Єв.  від  Івана  6:63  «Слова,  що  їх  Я  говорив  вам,  то  Дух  і  Життя».  Воно  знає  всі  твої  думки,  Господній  дух  Життя  у  кожній  людині.  Коли  Дух  Життя  виходить,  тоді  Господь  залишає  людину,  і  тіло  падає  бездиханне.  Той  самий  Божий  Дух  Життя  і  в  Божих  дітях,  і  в  атеїстах  –  безбожниках,  і  в  ідолянах.    Еклізіяст  12:7  «І  вернеться  порох  (тіло  людини)  у  землю,  як  був,  а  дух  вернеться  знову  до  Бога,  що  дав  був  його!»
Світські  люди,  які  не  пізнали  Бога  Істинного,  не  знають,  що  то  значить  душа,  дух.  Левит  17:14  «І  сказав  Господь  Бог  Ізраїлевим  синам:  Крови  кожного  тіла  ви  не  будете  їсти,  бо    душа  кожного  тіла  –  кров  його  вона.  Усі,  що  їдять  її  будуть  понищені!»  Дух  Життя  у  крові  людини.  Коли  людина  вмерла,  кажуть  вірно:  Дух  віддав.  Тобто  Дух  Життя  вийшов  із  живої  істоти,  і  повернувся  назад  до  Бога.  Коли  патанатоми  роблять  розтини  трупів,  то  вони  не  знаходять  крові,  бо  у  крові  життя,  яке  є  Дух  Життя  від  Господа  Бога.  Поки  Він  у  людині,  доти  людина  жива  і  мудра,  і  ще  відкриває  свого  рота  проти  Даятеля  Життя.  Доти,  поки  пульсує  кров  –  Дух  Життя  наповнює  силою  і  життям  кожну  клітину  людини.  Вийшов  Божий  Дух  Життя  і  кінець,  ніхто  ні  добрий,  ні  мудрий,  ні  сильний,  ні  можновладний,  ні  найбагатший  не  може  Його  повернути,  ні  купити.    Отож,  якщо  хтось  не  знає  і  не  вірить  Богу,  то  це  не  значить,  що  його  нема.  Невже  така  мудра  була  амеба,  що  подбала  про  те,  щоб  у  природі  відбувався  кругообіг  речовин,  щоб  забезпечити  все  людство  і  все  живе  повітрям,  повноцінною  їжею  і  водою,  та  ще  й  зробити  для  неї  енергетичний  запас?
Тепер,  як  бачите,  душу  заспокоювати  не  треба  і  себе  також,  щоб  придумувати  бога.  Господь  Бог  був  вічно,  є  тепер  і  буде  вічно.  Не  було  тебе  і  твоїх  родичів,  а  Він  був  завжди.  Без  Нього  нема  життя  ніякого:  ні  вищих,  ні  нижчих  організмів.  Римлянам  11:36  «Бо  все  з  Нього,  через  Нього,  для  Нього!  Йому  слава  навіки!»  Нас  Він  створив  для  Себе,  щоб  радіти  нами,  дітьми  Своїми,  –  так  написано.  
Пр.  11:5  «Як  не  відаєш  ти  яка  путь  вітру,  як  кості  зростають  в  утробі  вагітної,  так  не  відаєш  ти  чину  Бога,  що  робить  усе».
Еклізіяст  7:29  «Праведною  вчинив  Бог  людину,  та  вигадок  усяких  шукають  вони!»...

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2017

Лист незнайомця.

Шановна  Галино!  Мені  подобаються  Ваші  вірші.  Оскільки  Ви  близькі  до  теми  Бога,  то  я  Вас  прошу,  дайте  мені  повні  логічні  обґрунтовані  відповіді  на  деякі  питання.  
Відповіді  давайте  ,  будь-ласка,  на  українській  мові  простими  зрозумілими  своїми  словами,  як  для  учнів.  Будь-ласка,  віднесіться  до  моєї  просьби  серйозно.  На  кожне  питання  давайте  окрему  відповідь,  не  посилаючись  на  вже  зроблені  відповіді.

Не  знаю  мети  цієї  людини.  Але,  як  хоч  комусь  одному  моя  відповідь  послужить  на  спасіння,  то  я  готова  принести  цю  жертву.  Я  дарую  вам  свій  дорогоцінний  час  з  надією,  щоб  ви  були  спасенні  і  ваша  родина.  Буду  говорити  до  вашого  серця  і  розуму  через  Слово  Боже,  Біблію,  бо  лиш  воно  живе  і  діяльне.  Слово  –  Дух.

 
Мою  відповідь  ви  не  можете  прийняти  за  абсолют,  бо  я    людина.  Я  вірю  Господу  Богу,  пізнаю  Його  через  Слово  Його,  Біблію,  через  спілкування  з  Ним.  Я  знаю  те,  що  відкрито  мені,  а  іншому  інше,  кому  менше,  кому  більше,  наскільки  хто  вірить  і  може  понести.  Господь  Бог  у  Слові  Своєму,  в  Біблії.    У  тлумаченнях  не  Бог,  а  людина,  що    тлумачить,  не  звертайтесь  до  тлумачень.  

1.  Що  таке  Бог?

 До  Бога  ми  не  можемо  поставити  питання  –  «що?».  Бог  живий.  Він  Сам  –  Життя,  і  ще  до  того  –  Вічне.  Він  Вічний,  і  життям  наповнює  кожну  живу  істоту,  і  тебе  також.  Все,  що  відбувається  в  живій  і  неживій  природі  –  це  творить  Він.  Падає  дощ  і  сніг,  град  і  іній,  тече  струмочок,  річка,  море,  океан,  сходять  і  ростуть,  і    цвітуть,  і  плодоносять  рослини,  червоніють  яблука  і  вишні,  гудуть  бджоли,  тягнуть  свою  ношу  мурахи,  покривають  льодовики  вершини  гір,  блискавка,  що  розтинає  небо  і  грім,  що  приводить  у  жах  малечу,  співає  соловейко,  мекає  козеня,  реве  віл,  народжується,  росте,  набирається  мудрості,  думає  і  розмовляє  людина  –  все  це  Він,  Творець,  Господь  Бог.    
Падає  насіння  в  землю,  яку  Він  же  створив,  і  коли  наступають  установлені,  створені  Творцем  умови,  воно    проростає,  росте,  цвіте,  комахи  запилюють  квітки  і  зав’язується  плід.  Хто  їх  навчив  це  робити?  Збирають  пилок  і  несуть  додому,  закладають  в  щільники,  і  виготовляють  для  тебе  мед.  Хто  навчив  їх  це  робити,  і  повертатись  до  свого  села,  до  свого  вулика?    Хто  заклав  біопрограму  у  зернину:  яка  рослина  має  вирости  з  неї,  і  який  принести  плід  і  якого  кольору,  смаку,  розміру,  аромату,  які  вітаміни  там  мають  сформуватись  і  яким  чином,  якого  росту  буде  ця  рослина  чи  людина;  який  ґрунтовий  розчин  потрібен  соняшнику,  а  який  осоці;  яка  температура  потрібна  для  росту  морошки  і  ягелю,  а  яка  для  мандаринів?
Так  і  ти  народився  людиною,  а  не  слоном  чи  собакою  у  своїх  батьків  і  схожий  на  них.  Невже  ти  сам,  у  череві  матері  із  двох  клітинок,  які  злились  в  одну,  створив  собі  мозок,  серце,  серцево-судинну  систему,  систему  травлення,  зору,  опорно-рухову,  та  все  інше?  Чи  може  твої  батьки  день  і  ніч  працювали  в  поті  лиця?  Псалом  138:13  «Ти  виткав  мене  в  утробі  матері  моєї  –  прославлю  Тебе,  що  я  дивно  утворений»  Віриш  чи  не  віриш,  тебе  і  все,  що  навкруг  тебе  і  у  Всесвіті,  створив  Творець,  Господь  Бог.  Як?    Словом  Його.  Нема  ніде  у  Всесвіті  чогось,  що  не  Творцем  створено.  Все  –  Він,  все  Ним  рухається,  стоїть,  живе,  росте,  відновлюється,  заживає  і  існує.    
Коли  ти  ставиш  запитання  до  всіх  живих  істот  «хто?»,  то  яке  запитання  ти  мав  би  поставити  до  Того,  Хто  створив  їх,  зрощує  їх,  годує  і  поїть?

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2017

Народний обранець.

Народний  обранець.

Був  Ведмідь  найстаршим  в  лісі.
Й  горобці  тремтіли  в  стрісі,
Як  Ведмідь  той  прокидався,
То  весь  люд  лісний  здригався.

На  прийом  –  всі,  по  одному,
Несли  щось  для  нього  з  дому.
В  році,  кожної  півчверті,
Несли  гроші  у  конверті.

А  як  би  хто  забарився  –
В  чистих  водах  би  не  вмився.
Йдуть  додому  вовки-браві
Й  шкіру  друть,  як  на  забаві:

Насміхаються,  здирають.
Ні,  жалю  вони  не  мають,
П’ють,  гуляють  і  царюють  –
Навіть  в  вус  собі  не  дують.

А  шакали  в  охороні:
Чи  то  в  спальні,  чи  в  салоні,
Разом  з  ним  і  в  туалеті  –
Знають  всі  його  секрети.

За  ним  слідом  їх  машини
Вдень,  вночі  і  щогодини.
Хоч  Ведмідь  і  сам  бурмило,
Серце  страхом  все  ж  щеміло.

Назбирав  багатства  стільки,
Що  не  знає  того:  скільки.
Там  і  сльози  є  вдовині,
І  яєчка  горобині,

І  останні  палянички,
Що  забрали  у  синички.
Там  усе,  що  можна  взяти  –
Не  вміщається  у  хаті.

Він  поклав  собі  комори
І  складав  там  людське  горе.
А  над  Богом  насміхався
І  безбожником  він  звався.

Ось,  в  руці,  тут  –  моя  сила!
А  голівка  моя  мила  –
Вона  розумом  напхана,
Моя  люба  і  кохана!

Сам  собі  я  є  владика!
Влада  й  міць  моя  велика!
Кого  схочу,  -  покараю.
Когось,  може,  і  прощаю.

А  Бог  дивиться  й  сміється:
Почекай  но  –  все  урветься!
Ось  залишиш  ти  хороми
І  машини  й  охорони  –

Не  візьмеш  собі  нічого,
Що  надер  із  люду  Мого.
Був  ти  голий,  що  несешся?
І  туди  ти  й  повернешся,

Де  ти  вибрав  собі  бути,
Що  любити,  кого  чути.
Раптом  дерево  упало
І  Ведмедя  розтоптало,

І  його  всю  охорону  -  
Його  величі  корону.
Хто  б  не  був  ти,  маєш  чути:
О,  ні!  Суду  не  минути!

Кожен  прийде  до  престолу
Без  убрання,  чисто  голий.
Всі  діла  його  -  з  ним  разом,
А  гріхи,  як  та  проказа,

Не  сховаєш,  не  прикриєш,
Хоч  все  знаєш  і  все  вмієш.
Десять  днів  читали  вирок
І  дібралися  до  нирок  –

Сокровенні  таємниці
Підняли,  як  з  дна  криниці.
-  Хоч  одне  щось  добре  маєш?
Жаль,  це  слово  ти  не  знаєш.

То  ж,  прийшли  пекельні  слуги,
Щоб  віддати  всі  заслуги.
По  -  під  пахи  підхопили  –  
Він  кричав  тоді  щосили:

О!  Прости,  Великий  Боже!
Я  був  певний,  що  все  можу,
Що  Тебе  ніде  немає,
Раз  мене  ти  не  караєш.

Бо  я  сам  судив  народи
Й  не  питав  у  тебе  згоди.
Я  не  хочу  в  пекло,  Боже!
Поможіть  мені,  хто  може!

Полетіло  гучне  ехо,
Бо  вже  смажилося  «ЕГО»,
Знемагало  без  водиці:
В  тих  місцях  нема  криниці.

Сморід,  спрага  до  нестями,
Скрізь  пече,  горить,  вогнями.
А  вогонь,  мов  вибухає,
Тіло  й  душу  наповняє.

Порятунок  де?  Немає!
Так  з  гріхом  душа  страждає;
І  не  день,  не  два  –  навіки,
Пам'ятайте,  чоловіки!

 Кликав  Бог  його  –  сміявся,
А  над  Божими  –  знущався.
 Зрозумів  безбожний  Сидір,
Що  недобрий  нього  вибір,

Та  не  може  повернутись.
Хто  в  гріху,  така  їх  участь.
Всі  гріхи  свої  віддайте,
В  пеклі  в  муках  не  страждайте!

Сам  Господь  платив  за  волю,
Щоб  ви  мали  добру  долю.
Поки  трішки  ще  є  часу,
Згадуй  часом  казку  нашу,

Не  гордись,  не  величайся,
А  до  Бога  наближайся.
В  серце  ти  поклич  Ісуса,
Відвернися  від  спокуси.

Їй  не  дай  у  серці  місця,
А  прийми  благії  вісті.  
Будеш  жити  в  мирі,  в  щасті,
І  в  достатку,  і  в  багатстві.

Галина  Яхневич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2017

Зайчик-знайчик

Зайчик-знайчик.
Чемний  зайчик-побігайчик
Завжди  весело  стрибає.
Каже  він  про  себе:  «Знайчик!»
Ніби,    в  світі,  все  він  знає.

Кожен  день  свою  морквину
Десь  знаходив    там,  у  полі,
А  засушену  ожину
У  травичці,  знизу,  долі.

У  колисочку  із  листя
Зайчик  наніч  забирався.
Як  у  всіх  тварин  годиться,
Куцим  хвостиком  вкривався.  

Раз  прокинувся  й  злякався:
Не  міг  вимовити  слова…
Сам  собі  чужим  він  здався:
Шубка  біла,  мов  пухова!

Запитався  у  сороки:
 -    Хто  це  в  лісі  бешкетує,
Завдає  мені  мороки,
І  ось  так  оце  кепкує?  –

-    Ти  маленький  ще,  незнайчик.
То  зима  прийшла  до  лісу:
Білим    став  сіренький  зайчик  ,
Все  сховала  за  завісу.  –

-    Як  я  моркву  відшукаю?
І  ожину  і  грибочки?
Де  ж  вони  тепер?  Не  знаю…
Не  зима,  а  заморочки!  –

-    Досить  вже,  не  плач,  вухатий!
І  ніколи  не  хвалися!
Марно  дрібні  сльози  лляти,
До  науки  ось  берися!  –

Рушив  зайчик  чеберяти,
Розглядати,  пізнавати,
Мудрість  в  серденько    складати,
Щоб,  насправді,  мудрим  стати.  

Галина  Яхневич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2017

Казка. Дванадцять місяців.

Мав  багач  чотири  дочки.
Кожна  з  них  –  по  три  синочки.
Наймолодша  –  усміхнена,
То  Весна  красна,  зелена.

Хоч  зима  іще  лютує,
Злості  веснонька  не  чує.
Всі  корінчики,  стеблинку
Пригріває,  мов  дитинку.

Пнуться  проліски  до  сонця,
Аж  з-під  снігу,  як  з  віконця.
У  весни  є  добра  звичка:
Покриває  все  травичка,

Всюди  квітами  квітчає
І  з  любов’ю  всіх  вітає.
Так  і  всі  її  синочки,
Молоді,  як  ті  дубочки.

З  них  один  –  беріз  вбирає
І  зі  сну  все  підіймає,
Очки  миє,  одягає.  
Мама  Березнем  вінчає.

Інший  –  Квітень.  Той  з  квітками.
Ходить  полем,  доріжками,
Вже  підсохлими  стежками,
Лугом,  лісом  і  садами.

Він  пробуджує  комашку,
І  годує  кожну  пташку,
Сам  своїми  все  руками,  
Та,  любов  його,  –  від  мами.

Третій  –  Травень,  мов  шовковий,
Він  духмяний  і  медовий.
Весь  в  роботі:  садить,  сіє,
Все  він  робить,  все  він  вміє!

Перший  мед  його  -  травневий
І  для  Колі,  і  для  Єви.
В  ньому  милість,  ласка  Божа,
Щоб  ти  цвів,  як  майська  рожа.

Всі  синочки  добрі,  милі,
Все  життя,  у  кожній  хвилі,
Працьовиті  і  ласкаві  –
Ходять  завше  в  Божій  славі.

Доня  Літо  –  енергійна,
Працьовита,  добродійна,  
Мила  сестронька  завзята,
Робить  добре  і  багато.

Що  Весна  було  садила,
Та  до  ладу  доводила.
Огірки  і  помідори,  
Чорнобривці  і  майори,  –

Між  капустою  в  городі,
Пташенята  в  загороді,
Індичата  на  подвір’ї  –  
Все  в  достатку,  і  в  довір’ї.

Всіх  годує,  пригріває,
Свіжим  медом  пригощає.
Ні,  не  спить  і  не  дрімає,  –
Все  вирощує,  кохає.

І  сини  її,  як  мама.
Не  закрита  у  них  брама  –
Вони  їздять,  поливають,
Щось  розпушують,  збирають,

Косять  сіно  і  пшеницю,
І  складають  у  скарбницю.
Від  роботи  син  червоний,
Аж  горить,  як  ті  піони.

Червень  –  мама  називає
І  суничок  накладає.
Липень  –  син  не  любить  спати.
Він  ожину  йде  зірвати

І  смородину,  малину.
Він  виводить  з  гнізд  пташину,
Всіх  годує,  напуває  –  
Цілий  день  не  спочиває.

Серпень  –  старший  брат,  умілий,
Не  сидить  і  він  без  діла.
Все  він  з  мамою  збирає,
Де-що  сушить,  закриває

Та  наповнює  комори.
Збіжжя  –  просто  ціле  море!
Буде  дітям  хліб  і  здоба  –  
Що  кому  там  до  вподоби.

Осінь  –  сестронька  багата.
Добре  все,  –  і  повна  хата.
Не  спішить  і  не  гарує,  
А  життям  собі  смакує.

І  сини  її  заможні  –  
Всі  покладисті,  побожні.
Знають:  Бог  їм  допомога,
Що  із  Богом  їм  дорога.

Бог  дає  їм  мудрість,  сили,  
Щоб  вони  все  покосили,  
Посушили  і  зібрали,  
Щоб  ніщо  не  змарнували.

Син,  що  Вереснем  він  зветься,
Не  дрімає,  а  береться
Всі  поля  впорядкувати
І  почати  вже  орати,

Пшеницями  засівати,
Так,  щоб  час  не  змарнувати.
Жовтень  син  –  працює  тихо:
Ремонтує  дах  і  стріху,

Щоб  ніде  не  протікало,
І  тепла  всім  вистачало.
Сіє  рясно  маслюками,
Накладає  під  пеньками

Красні  грибики-опеньки  –
І  маленькі,  і  більшенькі.  
Садовину  всю  зимову,
Він  ховає  всім  до  схову.

Має  клопіт  з  буряками:
Звуть  їх  другими  жнивами.
А  Листопад,  той  пильнує:
Як-то  хліб  перезимує.

Все  водою  напуває,
До  зими  приготовляє:
Землю  листячком  вкриває,  
Першим  снігом  застеляє.

А  Зима  –  сестричка  люта,
Злістю  серце  її  скуте.
Дітки  трішки  йдуть  погратись  –  
І  вже  треба  в  дім  ховатись.

Бо  ця  тітка  не  шкодує,
Всіх  щипає  і  мордує.
Прозіваєш  –  заморозить.
На  санках  лиш  трішки  возить.

Треба  добре  одягатись,
Щоби  тітки  не  боятись.
Все  морозить  і  лютує,
І  морозиво  готує  –  

Не  солодке,  без  любові.
Заморозити  готові
І  сини  її  любенькі,
Бо  вдались  на  рідну  неньку.

Грудень  вдарив  все  морозом.
Лід  на  річці,  –  їдь  хоч  возом.
Скрізь  земля  немов  з  бетону
Й  не  годує  вже  ворону.

Січень  все  січе  вітрами
Крижаними,  із  снігами.
Голе  віття  наче  палить,
Як  лиш  може,  так  він  жалить.

Лютий  –  ясно.  Він  лютує,  
Бо  весна  вже  скоро  –  чує.
Десь-колись  він  посміхнеться,  –  
Враз  морозом  обернеться.

Звуть  за  це  його  лукавий,  
А  ще  деколи  –  кульгавий.
А  той  пан  дочку  цю  знає.
Все  від  неї  він  ховає.

Пшениці  він  вкрив  снігами,
Лосю  їжа  під  ногами.
Ягідки  он,  для  пташини.
Є  –  для  кожної  тварини.
Для  зимової  години.

Пан  цей  добрий  зветься  роком.
Він  до  вічності  є  кроком.
Рік  пройшов  і  ми  вже  ближче,
Тож  дивімось  в  небо,  вище.

Там  же  наш  Отець  чекає,
Кожен  день  нас  виглядає.
Кличе  Колю,  Петю,  Гришу:
«Приходи!  Тебе  зличу!»

Відкриваймо  серце  Богу  –
Він  покаже  нам  дорогу.
І  не  будьмо  ми  з  морозом,
Маймо  добрий,  Божий  розум,

Тепле  серце  ще  й  з  любов’ю,
Бо  ми  викуплені  Кров’ю
Сина  Божого,  Ісуса.
Геть  від  нас  усі  спокуси!

Галина  Яхневич.
   
 

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2017

Любов – буде жити!

Я  стану  на  кручі,
І  вітра  спитаю.
 -  Скажи  мені,  вітре,
Бо  дуже  страждаю.
 
Де  зараз  мій  милий?
Я  всюди  шукаю.  –
Майнув  він  повз  мене,
Сказавши:
-  «Не  знаю»  -

Мовчав  також  місяць,
І  яснії  зорі.
Самотня  ридаю,
Втопившись  у  горі.

 -  Чому  ж  мене,  Боже,
Так  тяжко  караєш?
Я  більше  не  можу.
Хіба  ж  Ти  не  знаєш?-

 -  Я  знаю,  дитино.
Не  Я  вас  караю.
Я  лише,  невпинно,
Усіх  поучаю:

Любов  –  довготерпить,
І  завжди  прощає,
Ніколи  не  сердить,
І  зла  не  тримає.

Добром  не  гордує,
Не  свого  шукає,
А  іншого  чує:
Хай  той  не  страждає.

Любов  –  милосердна,
Нікому  не  заздрить.
Вона  –  чистосердна,
Ніколи  не  зрадить.

Себе  не  підносить,
І  не  величає.
Усе  переносить,
І  завжди  прощає.

Брехні  не  радіє,  
А  завжди  порадить,
Плекає  надію,
І  ніжно  погладить.

Все  в  світі  минеться:
І  слава,  і  квіти.
Пройде,  не  всміхнеться.
Любов  –  буде  жити!  -

 -  Прости  мене,  Боже,
Що  так  говорила.
Ти  дав  мені  мудрість,
І  виросли  крила.-

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2017

Болісне

Нас  потяг  гойдав  у  вагоні.
Ми  вперто  дивились  в  вікно.
Обличчя  нові  і  перони…
Вдавали,  що  нам  всеодно…

Та  погляди  раптом  зустрілись,
Пірнувши  в  бездонну  глибінь.
Здавалось:  серця  загорілись,
Кружляючи  в  вирі  видінь.

Твій  дотик,  немов  поцілунок,
В  долонях  вогонь  запалив,
Вогненний,  палючий,  мов  трунок,
Судинами  в  серце  поплив.

Сп’яніле  воно  танцювало
В  шаленому  танці  надій.
Буяло,  тремтіло,  співало,
Майнуло  на  крилах  у  мрій.

Ой!  Що  ж  це,  остання  зупинка?
 -  Дасиш  мені  свій  телефон?
Мовчанка.  Мов  вічність,  хвилинка.  –
Він  пакує  в  валізу  смартфон.

І  серце  від  страху  стиснулось,  
Злякалось,  немов  пташеня,
І  в  грудях  немов  би  рванулось,
Відірвалось…  тихо…нема…

Він  руку  подав  мені:  «Згадуй!»
І  вийшов  швиденько,  чимдуж.
Невже  обдурив  мене,  зрадив?…
Заліз  в  моє  серце,  як  вуж.

І  вперше  воно  заболіло,
Заплакало,  наче  дитя,
Любити  не  знало,  не  вміло…
Цю  рану  загоїть  життя?

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2017

Молімося разом і Господь почує!

[b]

Господи,  Боже,  Один-Єдиний  і  Істинний,  Ти  Владика  на  небі  і  на  землі,  Бог  над  богами,  Цар  над  царями.  Ти  один,  і  крім  Тебе  нема  іншого  Бога.  Ти  все  можеш,  Ти  створив  землю  для  життя,  і  небо  над  нею  напнув.  Ти  створив  людину  і  дав  кожному  народу  землю  для  проживання,  і  даєш  Духа  Твого  для  дихання  всім,  хто  ходить  по  ній.  Господи,  Боже  наш,  прости  нам  всі  провини  наші,  наш  непослух,  всіх  ідолів,  весь  блуд.  Прости  і  помилуй,  Боже  Вседержителю.  Змилуйся,  Господи.  Ти  Бог  Правдивий,  любиш  правду  і  ненавидиш  зло.  Поверни  лице  Твоє,  Господи,  Боже  до  нас,  прикрий  нас  Твоєю  рукою,  захисти  нас  від  напасників,  ворогів  наших.    Ти  ходив,  Господи,  воювати  за  правду  зі  Своїм  народом.  Боже  Святий,  Спасителю  наш,  ми  покладаємо  нашу  долю,  долю  нашого  потомства  і  долю  нашої  України  в  руку  Твою,  Господи.  Спаси  нас,  визволи  нас,  нашу  землю,  що  Ти  дав  нам  її;  укріпи  дух  і  тіло  наших  воїнів.  І  Ти,  Господи,  іди  з  нами,  як  ішов  із  Гедеоном  і  з  Ісусом  Навіним.  Боже,  зроби  нам  таку  милість,  щоб  вороги  наші  повтікали,  не  оглядаючись,  щоб  не  проливалась  більше  кров.  Боже  Святий,  Всемогутній,  будь  нашим  захистом,  Скалою  нашою,  нашим  прибіжищем,  щитом  нашим,  мечем  нашим.  До  Тебе  покликуємо;  на  Тебе  надіємось,  до  Тебе  приходимо,  Тобі  вклоняємося  низько,  бо  Ти  наш  Бог,  Господь,  Бог  усієї  землі  і  неба.  Тебе  за  все  просимо  в  Ім’я  Святе  Господа  Ісуса  Христа,  і  дякуємо  Тобі!  Слава  Ісусу  Христу  Господу  Богу,  Спасителю  нашому.  Амінь!      
[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2017

За безбожжя кара буде.

Зараз  в  світі  –  всі  з  вусами,
Їм  –  не  до  науки:
Не  про  Боже  помишляють,
Гріють  собі  руки,
 
І  кохаються  без  тями,
Лізуть  у  болото.
Замість  Бога  в  них  нірвани:
Порожнеча,  злото.

Замість  Господа,  до  Буди
Лине  їхнє  серце.
Бог  спасти  вас  хоче,  люди,
Ви  –  хочете  вмерти.

Знову  носитесь  з  божками
І  духами  мертвих.
Та  ж  прийдіть  уже  до  тями,
Не  кваптеся,  вперто.  
 
Розпитайте,  мудрі  люди:
Хто  Той,  що  спасає?
Бо  на  спині,  як  в  верблюда,
Вже  горб  виростає

Від  проклять,  що  назбирали,
За  оті  гидоти,
Що  в  болоті  розкопали,
Собі  на  скорботи.

Поклоняєтесь  в  нестямі,  
Байками  живете.
Як  опинитеся  в  ямі,  –
Назад  не  вернете.

Не  тягніть  прокляття,  люди,
На  себе,  на  діток.
За  безбожжя  кара  буде
Для  усього  світу.
 
Відкрий  вуха  свої,  брате,  
Господа  послухай,
Ти  ще  можеш  вибирати.
Чуєш?  Кличе.  Рухай!

[b]10  Заповідей.  1.  Я  Господь,  Бог  твій.  Хай  не  буде  тобі  інших  Богів  при  мені!
2.  Не  роби  собі  різьби  і  всякої  подоби  з  того,  що  на  небі  вгорі,  і  що  на  землі  долі,  і  що  в  воді  під  землею.  Не  вклоняйся  їм  і  не  служи  їм,  бо  Я  Господь,  Бог  твій,  Бог  заздрісний,  що  карає  за  провину  батьків  на  синах,  на  третіх  і  на  четвертих  поколіннях  тих,  хто  ненавидить  Мене,  і  що  чинить  милість  тисячам  поколінь  тих,  хто  любить  Мене,  і  хто  держиться  Моїх  заповідей.[/b]

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2017

Лиш тобі, коханий.

Тобі  мій,  коханий,
Я  пісню  співаю,
Мій,  любий,  жаданий,
Тебе  виглядаю.
 
Трояндовим  цвітом
Я  ліжечко  стелю,
Подушечку  –  з    літом,
Із  м'яти  і  хмелю.                                                        
 
Ох,  сонечко  ясне,
В  промінні  любові
Ти  ніжне,  прекрасне,  –
У  кожному  слові.
 
Я  п’ю,  й  не  нап’юся  -
Від  щастя  мов  п’яна,
Як  чую,  сміюся:
«Лебідко  кохана».
 
На  дні  мого  серця,
Це  щастя  ховаю.
Загляну  у  дверці:
і  знову  співаю.

Тебе,  моє  сонце,
Зігрію  в  любові,
У  люблячім  серці,
В  ласкавому  слові,
 
В  солодких  обіймах  
У  ніжних  цілунках,
Щоб  ти  не  зблудило,
Не  згасло  у  трунках.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2017

Ворота правди.

Ворота  правди.

Жирують  владні  і  лукаві,
Бо  світ  у  темряві  нічній.
Хто  світло  дасть  в  усій  цій  справі
І  скаже  «НІ!»  злу,  маячні,

Брехні  проклятіій  і  пихатій,
Без  страху  й  сорому,  низькій,
Що  дурить  всіх,  у  кожній  хаті,
Дає  дурманячий  напій?

І  люди,  ніби  то  й,  розумні
До  справи  мають  добрий  хист.
До  правди,  –  наче,  всі  безумні,
Усіх  приспав  авантюрист.

Покірно,  наче  на  мотузці,
Веде  до  вічного  вогню.
Ворота  правди,  люди,  вузькі  –
Гоніть  від  себе  чортівню!

Господь  вас  кличе,  чуйте,  Словом!
Дає  життя  вам  на  віки!
І  будьте  всі  напоготові,
Лишіть  оману  і  байки!

Бо  в  них  нема  спасіння  й  волі,
А  лиш  задура,  темна  ніч.
Не  буде  вічності  і  долі,
Коли  відкинеш  Божий  клич!

Господь  вас  кличе:  Відділися
І  вийди  геть  з  гріхів  її!
До  Бога  Вічного  вернися,
І  змиє  Він  гріхи  твої.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2017

Воля.

Із  Богом  Він  нас  примирив
Тілом  Своїм  і  кров’ю  святою.
Дар  спасіння  на  всіх  розділив  –
Замістив  на  Голгофі  Собою.

Хай  чує  і  знає  весь  світ,
Що  для  кожного  куплена  воля!
Ісус  уже  біля  воріт,
Щоб,  нарешті,  зустрітись  з  тобою,

Щоб  дати  навіки  життя
І,  здобуту  тобі,  Перемогу.
Тож,  викини  з  серця  сміття,  –
Шукай  до  Ісуса  дорогу!

Ісус    –  лише  в  Слові  Його,
Божа  правда  –  в  Святому  Ісусі.
Від  вигадок  геть  утікай,
Наближайся  до  Господа  в  Дусі*.

*в  Дусі  –  по  слову  Біблії.

Галина  Яхневич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2017

З Новим роком!

Вітаю  вас  я  з  Новим  роком!
Ідіть  життям  широким  кроком,
З  душею  повною  любові,
З  благословенням,  що  у  Слові.

І  хай    збуваються  всі  мрії,
Душа  співає  у  надії,
І  мир  у  серці  і  в  країні,
Батькам  хай  буде  і  дитині.

Хай  буде  завжди  всім  достаток,
Благословиться  справ  початок,
І  потече  любов  рікою
Прикрита  Божою  рукою.

Господь  хай  в  серці  зацарює,
Він  всі  бажання  ваші  чує.
Те,  що  на  добре,  допоможе,
І  приведе  вас  в  Царство  Боже.

І  всі,  хто  чує,  не  зівайте,
Ісуса  Господа  стрічайте,
Бо  з  Ним  усе  в  Новому  році
Щастить    завжди  на  кожнім  кроці.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2017

Ніхто, крім Тебе.

Не  знаю,  що  діяти,  Боже!  
Де  сховатись  від  бруду,  нечестя?
Ніхто,  окрім  Тебе,  не  може
Зупинити  вороже  нашестя,

Неправду  розвіяти  в  порох,
Засоромити,  викрити  зраду,
Завислий  розсіяти  морок,
І  на  добре  всім  дати  пораду.

Зійти,  може  вище,  на  гору?
Стану  трішечки  ближче  до  Бога?
І  страх  свій,  можливо,  поборю?
Щезне  клята  від  мене  тривога:

За  землю  мою  –  Батьківщину,
За  спасіння  і  мого  народу?
До  Тебе  я  серденьком  лину.
Дай  нам,  Боже,  Твою  нагороду:

Любов  Твою,  милість  Господню,
І  мудрість  від  Тебе  безмежну,
Щоб  раптом  не  впасти  в  безодню
Цього  світу,  страшну  і  бентежну.

Так  лукавий  сплів  її  хитро  -
Мало-хто  оте  бачить  чи  знає,
Мов  капкан,  диявола  витвір,  -
Кого  може  одразу  хапає.

Покличмо  ми  в  серце  Ісуса,
Щоб  навіки-віків  царювати!
То  й  згине  проклята  спокуса,
Як  не  пустимо  злого  до  хати!

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2016

Тебя я ожидаю.

Тебя  я  ожидаю.

Когда  придёшь,  Иисус,  не  знаю.
Пройдут  дожди,  сойдут  снега.
Тебя,  Господь  мой,  ожидаю,
И  буду  верной  навсегда.

Тебя  я  встречу  в  платье  белом
С  огнём  пылающим  в  груди.
Пойду  с  Тобой  я  в  вечность  смело.
Гряди,  мой  Господи,  гряди!

С  Тобой  я  буду  в  Царстве  Божьем!
С  Тобой,  Владыка,  навсегда!
Всё  зло  навеки  уничтожишь,  –
И  не  вернётся  никогда!

Твоя  любовь  пусть  торжествует
Навеки  вечные  –  всегда!
Поёт  душа  моя,  ликует.
Мы  не  простимся  никогда!

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2016

Вставай!

 
Верить,  жить,  гореть,  бороться,
Если  падаешь,  вставать  -
Радость  в  сердце  отзовётся,
А  печаль  –  гоните  вспять!

Годы  мчатся  –  не  догонишь.
Очень  важно  –  не  проспать.
Счастье,  радость,  как  уронишь,
Пробуй,  можешь  ли  собрать?

Очевидно,  это  трудно.
Даже,  если  очень  лень,
Убегай,  не  вой  занудно.
Быстро  выйди  за  плетень!

Отряхнись  от  паутины,
Гнили,  пыли  и  песка  –
Уходи  от  этой  тины!
Слёзы  вытри.    Вон,  тоска!

Пазли,  все  быстрей  на  место!
Акварели,  на  мольберт!  
Сразу,  может,  выйдет  неч-то,
А  потом  уж  и  портрет.

Если  ты  уснул,  проснись  же!
Твой  Спаситель  –  у  двери!
Нет  нужды  уж  падать  ниже!
Жизнь  даёт  тебе  –  бери!


Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2016

Все для щастя.

Все  для  щастя.

Все,  що  є  –  Його,  існує,  
Все  живе,  тече  пульсує.
Він  у  всіх  нас  і  у  всьому.
І  Господар  всьому  дому.

Він  і  в  думці,  і  у    ділі,
І  живе  в  твоєму  тілі.
Ти  Ним  дихаєш  і  скачеш,
І  радієш,  часом,  плачеш.

А  коли  нас  покидає,
Тоді  –  все!  Життя  немає!
І  нема  реінкарнацій
Ні  в  одній,  ні  в  яких  націй.

Він  є  сміх  наш,  також,  сльози,
Радість  наша,  сильні  грози.
Він  є  сила  нездоланна,
Пам’ять  чиста,  бездоганна;

Мудрість  світу  нескінченна,
Невичерпна,  незбагненна,
Милосердна  і  любовна,
Співчутлива,  миру  повна,

Миролюбна,  терпелива,
Завжди,  всюди  повна  дива.
Все  дає  вона  для  щастя,
Всім  послушним  –  більше  дасться.

Бо  вона  належить  Тому,
Хто  є  все,  в  усіх,  в  усьому.
Хто  весь  світ  в  руці  тримає,
Все  у  всьому  направляє.

Кожну  кліточку  Він  бачить,
Там  працює,  передбачить:
Що,  коли  і  як  зробити,
Де  зігріти,    де  полити.

Творить  все    Він  сам    усюди.  
Лише  зла  не  творить,  люди!
А  як  зло  людина  має,
То  сама  про  теє  дбає.

Вся  слава  Йому,  Господу  Богу  Одному  і  Істинному,  Вседержителю,  Творцю,  Отцю  нашому  Небесному!

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2016

Стиснуло серце.

[b]
[b][/b]Стиснуло  серце.

Не  спалось  дідові  Данилу.
Всю  ніч  стояв  біля  вікна.
Стиснуло  серце  і  занило.
«Це  що  мені  за  новина?»

Напроти  –  скверик,  в  центрі  міста.
Бульдозер  рив,  чи  щось  копав.
Хтось  там  стояв,  і  тракториста
Значками,  ніби,  підганяв.

Коли  вже  рів  той  був  готовий,
Під’їхав  критий  грузовик.
З  кабіни  вийшли  два  військові
Й  скидали  щось.  «Ой,  черевик…?

Людину  ж  тягне  той,  за  ногу!
Це  жінка,…  цей  вже  чоловік…»
Не  міг  здолати  страх,  тривогу:
Заслаб,  знеміг  –  похилий  вік.

Коли  розвиднілось,  побачив
Там  чорний  ґрунт,  три  деревця,
Навколо  бігав  гурт  собачок,
І  нюшкував    щось  без  кінця.

Котрісь  вже  й  порпати  почали
Та  їх  відгонив  наглядач.
Відтоді  дід  не  спав  ночами,  
Все  наслухав:  вчувався  плач…

Кому  казав,  –  «ну  що  ж  –  старенький…
Лишив,  напевне,  діда  глузд.
Потрохи  –  й  буде  сквер  новенький,
А  дід  –  у  вигадках  загруз…»

«Куди  піти?  Кому  сказати?
А  може  там  ще  хто  живий?
Старий  –  не  можу  розкопати».
Пішов  в  Міськраду.  –  «Ти  дурний!

Хто  в  центрі  може  закопати,
Тим  більше,  вбити  ще  й  людей?
Йди  звідси,  діду,  лягай  спати!
Не  сій  дурних  своїх  ідей!

Бо  за  такі  бунтарські  дії
До  каземату  загримиш!
А,  може,  шлють  тебе  злодії?
Ти  провокацію  залиш!»

І  дуже  швидко  дід  ізнидів,  
І  дух  свій  Господу  віддав.
Я  не  пишу,  щоб  ненавидів.
Пишу  для  того,  щоб  ти  знав:

В  чужого  –  серце  не  заплаче.
Ти  правди  в  нього  не  шукай.
Не  будь  запроданцем,  козаче,
І  краю  свого  не  продай!

Як  пробрехались  комуністи,
І  вже  відкрили  їх  архів,
Насправді,  там,  посеред  міста,
Знайшли  побитих  бідаків.

А  хто  ж  вони?  То  –  українці,
Дівчата  й  хлопці.  Уночі  
Їх  повбивали  бузувірці*
Без  суду  й  слідства  –  палачі!

Чому?  За  що?  Питати  марно.
Щоб  рабство  сіяти  і  жах,
Щоб  мудрі  згинули  замарно,
В  очах  живих  світився  страх.

Червоні  вбивці  і  нацисти
По  головах  народів  йдуть,
І  свої  помисли  нечисті
В  лукавих  посмішках  несуть.

Мабуть,  не  знають,  чи  забули,
Що  за  таке  –  всім  буде  суд:
За  всіх  обкрадених,  побитих;
За  всіх  заведених  у  блуд.

Звичайно,  мусимо  простити,
Як  наш  Господь  Ісус  простив  –
Та  лише  в  хату  не  пустити,
Щоб  Змій  Горинич  там  не  жив.

Галина  Яхневич.[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2016

Нема народу, як втратить мову той народ і свою гідність.

[b]Не  може  ворог,  так  ворог,  своєю  брехнею  забрехати  цілий  світ,  не  може  стерти  з  пам’яті  народу  свої  злочини,  бо  творить  нові.  Пам’ять  про  голодомор  живе  ще  в  серцях  наших  батьків  і  передається  нам.  Не  встромляймо  голову  в  пісок,  як  страус,  роблячи  вигляд,  що  все  добре  і  так  має  бути.  Ні,  так  не  має  бути  і  так  не  –  буде.  Господь  –  Праведний  Суддя,  тому  правда  воскресне,  зійде,  як  вранці  сонце.  

Нема  народу,  як  втратить  мову  той  народ
і  свою  гідність.

Бабуся    вишиванку  шила.
Уже  зметала  всі  куски.
Чогось  душа  її  тужила…
А  може  роки  вже  взнаки.

Так,  ніби,  хтось  постукав  в  двері.
Ой,  Боже,  що  це,  на  добро?
Пішла  кульгаючи.  Відкрила.
Поштар  протягує  перо.

Вам  лист.  Державний.  Розпишіться.
Шкребла.  Не  слухалась  рука.
 -  Спокійно,  тітко,  схаменіться,
Бо  ще  оказія  яка…  –  

А  серце,  ніби,  в  п’яти  впало,
Осіла  злякана,  бліда.
 -  Читай,  не  можу,  щось  напало.
Аби  хоч,  Боже,  не  біда.  –

 -  Ну,  що  ж  ви,  тітко  Катерино?  -
 -  Не  можу  я.  Бери,  читай…
Читай,  читай,  моя  дитино.
Листів  з  гербом  боюся  вкрай.  –

Поштар  швиденько  відкриває,
І,  мовчки,  сам  читає  лист,  
А  потім  –  тяженько  зітхає.
Зібравши,  весь  докупи  хист

До  Катерини  промовляє:
«Вас  просит  Родина  простить:
Отец  ваш  осуждён  несправедливо»
Їй  світ  погас,  в  очах,  в  ту  ж  мить.

І  заніміла  Катерина,
І  на  вустах,  немов,  печать…
 -  Ну,  що  ви,  тітко,  вже  година  –
Допоки  будете  мовчать?  –  

Ну,  хоч  заплачте,  вголос,  з  горя,  
Або  силенно  закричіть.  –
 -  Ніхто  не  вичерпає  моря
І  того  болю,  що  болить.  –

 -  Та  ми  живемо!  Будем  жити!
Ніхто  не  може  вбити  нас.
І  хоч  прийшлося  нам  служити  –
Та  прийде  воля  –  уже  час!  –

 -  Прийде,  синочку,    наша  воля
І,  не  хапатимуть  вночі
Нас  чорні  ворони  в  неволю,  
І,  не  сичатимуть  сичі.  –

Сорочка  вишита  лежала.
Закрався  вечір.  Уже  й  ніч.
І  мати  хлопця  вже  шукала,
А  він  –  все  слухав  тітки  річ.

-  Коли  була  я  ще  маленька  –
Ходила  лише  в  п’ятий  клас,
Ридала  з  горя  наша  ненька:
Вночі  забрали  тата  в  нас.

І  стали  ми  «враги  народа»  -
П’ять  сиріт,  діточок  малих.
Ніде  нам  не  давали  входу,
Наїлись  горя,  лиха  –  лих…

Найменші  –  з  голоду  померли.
Нас  трійко  вижили,  живі.
А  хліб  наш  «Родина»  пожерла.
Нас  Бог  спасав  на  кропиві,

На  лободі  і  на  щириці,
На  всім,  що  вилізло  з  землі.
Ми  пили  воду  із  криниці  –  
Хоч  це,  не  взяли  москалі.

Куди  підеш  –  ворожі  діти.
Нема  дороги,  лише  біль.
Як  повідрубувані  віти.
На  хлібнім  полі,  як  кукіль.

Так  все  життя.  Усіх,  як  воші,
Душила  «Родина»  чужа:
Натурою  податки,  гроші  –
Під  страхом  тюрем  і  «ружжа».

Так  ворогами  й  посивіли,
Батьки  зогнили  в  рудниках.
«Брати»  усе  в  усім  посіли,
А  нам  –  кайдани  на  ногах…

Роти  заклеїли,  зашили,
Посіяли  глибоко  страх.
Це  в  спадщину    нам  залишили:
Он  –  світить  в  кожного  в  очах!

І  всі  бояться  обізватись,
Щоб  не  образився  наш  «брат»,
І  щоб  не  ввічливим  не  здатись.
Такий  сьогодні  толерант.

Вітають  кожного  заброду
І  слухають,  відкривши  рот.
Та,  годі  вже!  Нема  народу,
Як  втратить  мову  той  народ!

Немає  в  роті  два  язики,
Двох  не  бува  державних  мов.
Смішні  не  будьмо  і  безликі,  
Щоб  не  топтали  знов  і  знов!

І  хай  зупинять  небилиці,
І  вже  не  топчуть  цілий  світ!
Брехливі,  підлі  і  безлиці
Принесли  людям  море  бід.

 -  Забрали  й  нашого,  Катрусю.
Спустіло  геть  тоді  село.
Діди  старі,  жінки,  бабусі,
А  чоловіків  не  було…

Сивіли  з  горя  молодиці:
Як  рятувати  діточок?
Нема  ні  жита  ні  пшениці  –
Шукали  й  поміж  подушок.

Забрали  все.  Мов    подуріли,
Бо  заглядали  навіть  в  піч.
Боялись,  пікнути  не  сміли.
Страшний,  голодний  був  той  рік.

І  їм,  рідненьким,  теж  не  з  медом,
Голодним,  босим  в  Сибірях,
Під  голим  і  колючим  небом
І  під  прикладом,  в  кандалах.  –

-  За  що?  За  що  така  наруга?
Ненависть  вовча  у  людей.
Чи  кров  у  них  вже  чорна,  друга?
Морити  голодом  дітей!

Навіщо  стільки  мілліонів
Згубив  отой  диявол  –  «брат»!
Посіяв,  де  не  повернися,
Свою  ненависть  і  розбрат.  –

-    Як  те  забути  й  поклонятись
Катам  всесвітнім,  глитаям?
Пора  нам,  люди,  спам’ятатись:
Ми  не  раби  –  собі  затям!

І  своїм  «каком»  закріпити
Кацапську  мову  назавжди,
Щоб  Україну  задушити,
Щоб  не  вилазила  з  нужди.  –

-  Щоб  нас  від  Бога  відділити,
В  розпусту  кинути  в  розбрат,
І  вчили  нас  брехати  й  пити
Й  щоб  ненавидів  брата  брат.

І  всіх  лякають  без  упину
І  сіють  град  свій  і  брехню.
Лишають  родичів  дитину
Й  життя  попалену  стерню.

Тож  просипаймось,  українці,
І  скиньмо  вже  оте  ярмо,
Бо  горя  випили  по  вінця,
В  очах,  неначе,  в  нас  більмо.

І  ми  не  бачимо,  не  чуєм.
Куди  нас  пхнуть,  туди  і  йдем,
І  один  одного  бичуєм,
І  один  одного  клянем.

Тож,  спам’ятаймось,  браття  милі!
До  Бога  вдаймося  усі!
Щоби  не  впасти  нам  в  могилі,
А  бути  в  Господа  в  руці.  –

-  Бо  Він  лиш  –  нам  за  оборону
Від  тих  ракет  і  літаків,
Як  уклякнемо  біля  трону
До  ніг  Отця  усіх  Світів.

Як  ми  залишимо  не  Боже,
Усі  байки  і  всіх  божків,
Тоді  спасти  усіх  нас  зможе  –
Отець  всіх  духів  і  Світів.

Галина  Яхневич.[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2016

Що діяти, Боже?

[b]
Що  діяти,  Боже?

Не  знаю,  що  діяти,  Боже!  
Де  сховатись  від  бруду,  нечестя?
Ніхто,  окрім  Тебе,  не  може
Зупинити  вороже  нашестя,

Неправду  розвіяти  в  порох,
Засоромити,  викрити  зраду,
Завислий  розсіяти  морок,
І  на  добре  всім  дати  пораду.

Піднімуся  я  вище,  на  гору.
Стану  трішечки  ближче  до  Бога?
Свій  страх,  може,  якось  поборю?
Щезне  клята  від  мене  тривога:

За  землю  мою  –  Батьківщину,
За  спасіння  і  мого  народу?
До  Тебе  я  серденьком  лину.
Дай  нам,  Боже,  Твою  нагороду.

Дивлюсь  я  на  велич  Господню,
Його  силу  і  мудрість  безмежну:
Не  впадемо  у  страшну  безодню
Цього  світу,  страшну  і  бентежну.

Покличемо  в  серце  Ісуса,
Щоб  навіки-віків  царювати!
І  з  Ним  ми  ніколи  не  будем  
Більше  боятися  і  сумувати.
[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2016

Спам’ятайтесь, Українці!

[b

Я  не  хочу  тебе,  брате,
Нічим  прогнівляти,
Бо  не  знаю,  чи  ще  можу,
Українцем  звати.

Коли  діти  рідну  неньку
Брехнею  мордують,
За  копійочок  тих,  жменьку        
Продають,  фальшують.

Спам’ятайтесь,  Українці!
Вийдіть  на  майдани!
Досить  горя  –  вже  по  вінця!
Скиньте  ви  кайдани,

Що  лукавий  накладає,  
Лихому  вас  учить,
Бо  хто  Господа  лишає,
Того  ворог  мучить.

Він  вам  рай  радянський  зичить,
Манну  обіцяє,
А,  як  бачите,  вас  нищить,
Заводи  зрізає,

Щоб  пустити  вас  з  торбами
По  білому  світі,
Розділити  таборами,
І  у  злиднях  жити.

Де  ти  бачив,  щоб  в  чужинців
Серце  заболіло,
Коли  горя  вам  по  вінця
Принесло  їх  діло?

Бо  їх  мрія  –  панувати
Завше  в  Україні.
Що  де  є,  все  загрібати,
Іздавна  й  до  нині.

Сплюндрували  Україну
Рашисти  прокляті,
Виливають  лють  зміїну,
Смерть  несуть  до  хати.

Зупиніться  крівцю  лити,
Немов  ту  водицю,
І  з  озлобленням  ходити                            
Й  сіяти  щирицю,

Що  росте  і  заплітає  
Геть  усі  городи,
Чорним  вороном  літає,
І  нищить  народи.

Сатані  в  долоні  плеще,
І  рублі  рахує,
А  чи  ж  тобі,  враже,  легше,
Що  народ  бідує?

Подивись,  народе,  пильно
І  візьми  до  серця.
Чи  ж  то  любить  дядя  сильно,
Чи  йому  до  перця?
[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2016