| Сторінки (1/20): | « | 1 | » |
Рубрика «Вільна думка»
Літературний клуб. Свобода філософування або шлях у глибину речей
(роздуми над статтею Мераба Мамардашвіллі «Введення у філософію»)
Іноді, під час випадкової зустрічі чи певної події, ми відчуваємо що трапилося щось істотне. Будучи обмеженими у своєму раціональному пізнанні ми не знаємо справжнього значення того що сталося. Мамардашвілі на прикладі головного героя роману Пруста «У пошуках втраченого часу» ілюструє, що життєві події даються нам як символи, знаки, певні коди, які потребують пояснення, інтерпретації, розкодування.
Пам’ятаю, коли я вчився в Українському Католицькому Університеті, любив сидіти біля вікна і дивитися на дерево. Це було звичайне дерево біля входу у філософсько-богословський факультет, але дивлячись на нього я відчував спокій, певне внутрішнє наповнення. Я уявляв, що це дерево є символом раю, а символ завжди оприсутнює те що позначає – у моїй уяві одразу виникали приємні спогади з дитинства, я відчував реальне душевне тепло. Це самотнє дерево упродовж всього навчання було для мене неначе привітанням з небес, символом того, що мої життєві події є під протекцією вищих сил, знаком правильного життєвого напрямку.
Інтерпретація дерева виникала у моїй уяві, точніше я сам створював символізм дерева у своїй уяві. Дерево як і будь-який інший предмет чекає на те щоб ми його розкодували, надали йому символічного значення, надали йому новий сенс. І тоді ми відчуємо, що живемо тими сенсами які самі спродукували.
Світ не створений раз і назавжди, він твориться постійно. Сенс людського життя так само не заданий раз і назавжди. Людина сама творить сенс свого життя. Мартін Гайдегер писав, що людина це мірило самої себе, єдина істота яка здатна до самопосідання. Людина безмежна у своїй уяві, обдарована свободою творити власний духовний світ, наповнювати його життєвими сенсами, щоразу забарвлювати новими смислами.
Займатися філософією це вбачати приховані символи, можливість бачити багатий світ у звичайних речах, це свобода занурюватися у глиб речі, свобода яку від нас ніхто не забере!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589465
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2015
Книга чудова! І я це кажу не тому що Женя мій хороший друг і постійний учасник нашого літературного клубу і не тому що вона подарувала нам на Вільний простір горнятка, і не тому що моя мама разом із тіткою у захваті просять у неї автограф. Євгенія Сенік це письменниця яка пише якісну літературу, це людина яка, як я люблю казати, не лінується змінити розкладку, щоб поставити апостроф у слові «обов’язково».
Навчи мене мовчати. Коли ми мовчимо то до нас починає промовляти світ, ціла безкінечна вселенна, таємниці якої ми здатні почути лише у тиші. Промовчи замість того щоб сказати і ти побуваєш у світі у якому ніколи раніше не був.
Зрештою промовляти можна не лише словами. Іноземець у якого закохується головна героїня не знає української, але він знає кращу мову для порозуміння – мову любові.
І можливо тепер вони більше ніколи не побачать один одного, але якщо вони одного разу по справжньому любили, печать любові назавжди залишається у їхньому серці.
Якщо ти віриш що весь світ складається з любові, то розумієш що навіть перебуваючи у різних куточках планети вони завжди будуть разом.
Навчи мене мовчати означає навчи мене кохати!
Дацик
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589463
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2015
Я маю свій цвинтар на який ніколи не приходжу молитися
Кладовище надгробних плит нереалізованих можливостей
Мертвих абортованих віршів та ідей
Невідкритих магазинів, непознайомлених дівчат, несказаних слів
Я маю свій цвинтар на який завжди приходжу молитися
Кладовище незроблених пауз, де похований затишок
Склеп потенційної відсутності слів, які б могли урятувати спокій
Тут похована тиша, яка ніколи не відбулась
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578813
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.05.2015
Доведеться чекати під цим дашком. Паскудна погода, калябухи, холодно, але я переживаю якість дивні відчуття, якийсь внутрішній дисонанс... здається починаю розуміти в чому тут містика – логіка каже мені що погода жахлива, але моїй душі оце те «жахливе» подобається. Такий собі парадокс.
Я стояв під протікаючим накриттям і втупився поглядом на бульбашки. Якби навіть хтось приставив мені в голову пістолет, мені все одно було б впадло відірвати погляд від калябухи.
Краплі танцювали і співали по старих металевих ринвах. Шо ти триндиш Андрій, інтєлігєнт-романтік блін. Якщо краплі танцювали і співали то це найсумніший танці й співи, які я бачив і чув за своє життя.
Коли він трясця закінчиться. Я вивожу нову теорію, що дощ ніколи не припиняється. Навіть коли припиняється це «ніколи» я уже не маю до того «ніколи» відношення. Можливо через годину я звикну до дощу і уже не захочу аби він припинявся, але цей дощ в якому я перебуваю тут і тепер, цей дощ який мене харить – не припиняється для мене ніколи.
Мені подобається що я вже нікуди не спішу (через дощ всюди запізнився). Злива, люди повтікали під свої бетонні нори, стало не так гамірно, слава Богу місто стишилося, впав темп. Хороша нагода заспокоїтися, задуматися, переосмислити, поскладати як то кажуть по поличках... якого «ху»! ідіть геть, тікайте звідси, йдіть кудись інакше. Студенти з політехнічного немов таракани повелізали, так якби спеціально тривожити мій спокій. Вони сміялися проти дощу, реготали проти пасмурного неба, влаштували веселощі всупір похмурій погоді. Цей їхній добрий настрій... тфу... поганий настрій... як то сказати… типу їхній добрий настрій для мене поганий.
Я хотів посумувати, розміркувати над дощем, а вони все зіпсували. Це те саме як реготати на похоронах, – люди прийшли, щоб замислитися над вищими ідеалами, зосередитися над цінністю життя, помітити скороминучість існування, а студенти політєху – и и га га га га. Доречі, давно не був на похороні, а що, похорон і справді отверезвляє, треба буде сходити, як показує практика, похорон не забариться, цікаво тільки до кого, хто, хто наступний, ... можливо наступний ти, шановний читач?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563917
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.03.2015
Краще б ми не зустрілися – дівчино зі свинею біля школи.
Ідилія зруйнована. Ти виводила нас за школу планувати втечу зі школи.
Ідилія зруйнувалася коли старша авторитетна вчителька сказала, що втікати зі школи погано, ми тоді їй повірили, а може дарма.
Ідилія відновилася коли ти така вільна стояла біля університету зі сигаретою.
Чорт забирай, ти дівчина зі свинею, таки мала рацію, ти мала рацію мала.
Хоч і досі не впевнений я, я не знаю - чи була ти насправді права.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559167
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2015
Ліс це немов місто простору
Де кисень, здоров’я, щастя, де всім просто
Бігають по зелені лісу, п’ють чисту воду олені
Визирають між дерев оленята.
Мешканці старожитніх дубів древніх,
Птаха скаче по гілках деревних.
І тут я ходжу з пилкою і тут я роблю повені!
В один момент нахрен все тут рознесу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558909
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.02.2015
Як казала моя бабця
Лавочка – це місце для зустрічі, територія обміну думками інтелігентів
А скамєйка – це місце де збираються ліньтюхи щоби нічого не робити
Але після одинадцятої, туди приходили і ті і інші
Тоді можна сказати скамейка перетворювалася в лавочку, а лавочка в скамейку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558595
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.02.2015
Ми цього ніколи не помічали, але він завжди брав тягар на себе.
Його не було в класі коли ми перекидали догори-дригом столи 7-Б,
тим не менше перед директоркою він взяв удар на себе
Всіляко відмовляв нас лізти тоді на мотозавод, І ніби швидко бігав. Але,
але провину нашу взяв на себе і не показав на нас пальцем
Коли ми втікали на Левандівці, він єдиний залишився битися,
і хоч пролежав тиждень в реанімації, не ображався на нас і не покинув нас
Ми косили від армії,
тоді як він поїхав у зону АТО добровольцем
Він взяв на себе гріхи наші,
і прийнявши смерть очистив беззаконня наші.
Так само як в школі, взявши провину на себе – ізбавив від кари увесь клас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558594
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 10.02.2015
Була така гра в дитинстві - «Хто за кого б помер?»
Посідали в під’їзді вихвалятися хто за кого б помер
«Я б помер за те, я б за ту…!»
А я думав тоді не про те
Я згадував оголені плечі і волосся, її міліровку.
Хоч бачив два рази її лише, на озері
Посідали в під’їзді вихвалятися хто за кого б помер
«Я б помер за те, я б за ту…!»
А я мовчав, але точно знав,
що помер би за ню!
А після смерті помер би ще раз,
Аби подивитися, недоторкнутися
щоб знову побачити ту,
що показує своє оголене ню!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558333
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2015
Гори, ніч, страх
і ні одної живої душі,
крім мого ровера
Мій друг був мертвий
І його собака
теж був сумний
Дощ у Львові.
Стара кнайпа –
Наплечників притулок.
Знаєш, що мені часто сниться?
Що не ми стрибали у воду,
А вода стрибала на нас
Ми з тобою майже ніколи не зустрічаємося
Хоч і живемо на одному подвір’ї
Моя сова
В заростях перероблених дерев
Сховавсь
Загублений студент
Тихе озеро вечірнього дощу
І лише деякі риби немов інакомислячі дисиденти
Вистрибували за межі свого звичного світу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558331
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 09.02.2015
15; 22
17; 15; 22
16; 9; 11
12; 14; 25
17 і 13.
17; 18; 22
13; 11; 5; 16
12; 8; 14; 25
і 20; 20; 20.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557889
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.02.2015
Я пам’ятаю там ті мішки з пшеницею
Вони лежали на краю просторого подвір’я
Разом із оранжевим від втоми сонцем
Я пам’ятаю на своїх губах
краплини солоного поту
Але я не пам’ятаю там нічого солодкого
(Нічого солодкого там не було
У цьому триклятому селі з ранку до ночі
потрібно було весь час пахати).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557888
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 07.02.2015
Люди йдуть на роботу, щоб повернутися з роботи
І повертаються з роботи щоб знову піти на роботу.
Все заради роботи або заради рибок,
а точніше заради того невеличкого ящика, який вони називають акваріум.
Міщани придумали слово яке неначе мантра
заставляє займатися їх оцим всім дірмом,
це слово «відповідальність».
Ним вони виправдовують свої безглузді вчинки.
Що ми бачимо далі
Собаки прогулюють своїх двоногих друзів.
- собаки хоча би в туалет ходять на вулицю,
а їхні двоногі цивілізаційні тварини
справляють нужду в приміщенні в якому живуть.
Тиснява, поспіх, штовханина
і усе це заради маршрутки
– жовтої коробки на колесах, розміром кімнати.
Ще бувають тролейбуси, але це вже окрема історія.
Незагорами вечір,
уже повключали свої людиноподібні очі чотирьох-дверні самоїзди.
Людиська повилазять із отих самоїздів і позбираються у нічних забігайлівках.
І будуть там говорити про свої проблеми, а хто немає проблем, той буде їх там вигадувати.
Нарешті розпочався опалювальний сезон
І центральна котельня курить свою довжелезну люльку
Вона нахабно задимлює очі вулицям
Неначе посилає нахуй мешканців цілого міста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557680
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 06.02.2015
Зоряні стікери на стелі
Наліпки планет на моїй стіні
Вони що так довго сіяють над головою у приватному небі
А потім сіяють всю ніч у моїй голові
Заворожило сіяння зірок на стелі,
ілюзорне перебігання планет
Не відриватиму очі допоки
не пролечу поміж асамблеї комет
Одного ранку я не проснувся
Посмертний діагноз геліотичний інтоксикоз -
отруєння із надміром космічного газу,
астрально-психічний невроз.
Міжзоряний світ, життєдайна метеороїдна пилюка
Жахаюча красою червоно-зелена небесна гадюка
У пошуках просторів, все дальше у проміле
Вселенна лякала, але обіймала мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557679
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 06.02.2015
Дитяча асиметричність будинків, незвичайне чуття кольору й форм
Штани оранжеві і різноКольорові, будинки у синіх й зелених куртках
Там ніхтО не вмирає, хіба у круїзах, на кораблях
Місто зимових садів, приємний дотик наших кімнат, а з екскрементів світло
На дровах, на деревах халабудки у парках і посмішка з того не сходить з лиця
Нам друг вітер, що дає нам світло, моЖливість зарядити свій персональний аЕроплан
Творці настрою – яскраві фарби та непрямі лінії, це ти
Право кожНого заквітчувати свої оМріяні бАлкони
Зовнішні стіни Є яскраво прикрашені – сріблясті моделі,
різноБарвні колони – купол фрУктових кущів, росТуть замість вікон, а на даху тюльпанИ
у під’їздах виставка, графітчик – професія, свідомість це ми
Це місто дітей, бо діти не роблять війни.
Впустити фанТазію, уяву в життя, художник – Вічно зелена трава
Ми рОбимо так щоб небу, не було соРомно падати дощу.
Малярство – напис душі, Чи колористика, барвИ – закодований текст
Ковточок дерев посеред іМовірних пустель
На спомин Фріденсрайху Гундертвассеру
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557386
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.02.2015
В робочий, вихідний для мене день
Застряг між поверхів, як тільки вийшов з ліфта
На дворі був ще сніг, але для мене ще тривало літо!
я не знав її ім’я, але вона сказала – «Ріта»
Невільний підійти, але
здається, її образ робить мене вільним
Ішла година двадцять п’ята останньої доби
як ми піднялися на поверх нижче!
А кожен новий день розпочинається зі сну,
Тому не знаю, чи було таке напевно!?
Стояв суцільний штиль, але водночас і потужний вітер.
Мабуть то просто був четвертий місяць літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557385
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.02.2015
Змиває розмовами
міськими стоками
хтось провтикує
ходити в депресії
і всі вірші твої
каналізація
мрії твої
обросли політикою
донбас у києві
а київ у львові
краще ми самі
краще вас з оптики,
ідіть геть
з дорожніми знаками
не треба добрити
нас окликами
залишимося
ми задаваками,
але без вас
нам соромно
хоч на наших кістках
ходитимуть в гори,
тому хочемо бути
як ви, мертвими
обмінятися
з вами дискетами
хоч не живі ми
але двоє нас
не за вас, а з вами,
це стало модою
поглянь,
нашу гору
називають свободою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557068
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.02.2015
І крем і грим і кончіні дури
Якщо швидше їдеш, то ймовірно далі Будда
Комп’ютерні ігри, побачив, переміг
Вперед вас жде, великий правий шлюх
Сволоту Свободану Мілошевичу
Поміж тернів є зірки
Два рази дає та, яка дає без грошей
А Red Bull надає в рило
Пролетарії всіх стран, соєдіняйтесь і сосіть
Із іскри розгориться плем’я
Свобода, рівність – раритерство!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557066
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.02.2015
Ти моя єдина поразка
Я здобув весь світ, крім тебе
Виходить ти більше всього світу
Наша близькість нас віддаляє
Твої поцілунки роблять мене самотнім
Я утікаю до себе в середину, можна сказати до нас
Я утікаю від тебе реальної
до тебе справжньої, яка живе у моїх думках
Наші тіла стають перепоною для нас
В думках ми можемо багато більше
І я переконаний, що реальне життя у нашій свідомості
Щоб бути зі мною, ти повинна стати самою
Якщо вірити, що кожен є в кожному і все є в тобі
То жаринку мене ти віднайдеш будь де
Кожна зустріч з тобою стирає
Стирає тебе з моєї пам’яті
Нестерпно звикати до тебе, зле коли ти перестаєш бути особливою
Моя свідомість перестає помічати тебе
Часті побачення зробили так, що я перестав тебе цінувати
Коли я з тобою, ти стаєш лише дотиком
Чим більше ти поруч, тим більше
я віддаляюся від тебе
Я більше ніколи не буду так далеко,
коли мене не існуватиме взагалі –
тоді я нарешті буду завжди з тобою
Лише тоді я зможу помістити тебе
у потаємні закутки свого серця
Коли ти поруч я втрачаю розум,
а без розуму я не можу існувати
лиш коли я на самоті, коли я зібраний з думками
- ти існуєш для мене
лише у смутку я можу по справжньому жити
Наші стосунки то драма
драма – стимулятор справжнього
людського насиченого життя.
Заради краси драми, заради більшої її концентрації
Ми змушені скоротити частоту наших зустрічань до нуля.
Туга – це зустріч з тобою.
І з кожною тугою
ми все більше знайомимося,
смуток повинен стати місцем нашої зустрічі
Тому я йду від тебе назавжди
Щоб хоч щось врятувати, щоб хоч щось зберегти
з цього неба, яке ми у своєму щасті
притягнули до землі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2015
Привиддя дивні полюбивши -
Тоді ніхто вже не засне.
Я той хто робить з ночі світло,
кромішню тьму за радість визнає.
Доброї ночі любі дітки, це я – голос з вашої подушки!
Про мене говорять лише пошепки.
Я той, хто вилазить з під вашого ліжечка коли ви самі.
Дочекавшись ночі, збираю пилюку з місяця
і обсипаю зоряним попелом ваші повіки
Будьте уважні малеча! Я вам дещо тут приніс:
- демонів, духів, злих ельфів і іншу казку
ту темряву, яку ви так любите, той страх, на який ви так чекаєте.
Мої шрами зі срібла та золота
З моїх уст іскряться жовті, зелені й оранжеві спалахи
Я викликаю вібрацію тремтячих пальців у ваших батьків
І їхні спроби забути мене марні
Сон реальність – у сні ніхто не спить.
Чому так рідко ви приходите у гості?!
Темрява – це світлий час дітей.
Допоки любитимеш ніч – я буду нестрашний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556883
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 03.02.2015