| Сторінки (1/15): | « | 1 | » |
провокую тебе на червоне вигортаю на зовні три крапки ніби грати клітини у котрій - чи метелик дотліває у полум'ї чи на дні філіжанки розгортається лист оолонгу
(занадто сп'яніла від диму та голоду)
коли ступаєш весняним тонким і тендітним льодом
є ймовірність самій стати рибою..
не терпіння твоє - а мовчання похмуре на позір безпечне як вечірній туман ніби лагідне тепле парне молоко із медом
але поза туманом - твій шепіт шумить ніби гордо піднятий стяг:
наближатися краще не треба..
провокую тебе на червоне. скільки ще гудзиків слід розстібнути? згори чи знизу?
мовчки стискаєш кулак - а я бачу, стискає судомою серце
бо хочеться мене міцно зв'язаною та в обіймах розіп'ятою
обличчям в подушку. щоб губи кусала. стогнала
ковтаючи сперму.
але ж ти правильний. (хоч і подумки - затискаєш пальцями шию аби тільки змовчала і заштовхуєш глибоко в горло члена)
насправді і мені б хотілося бути для тебе слухняною
слухняною дівчинкою
і щоб ти був єдиним кому треба
коритися..
провокую тебе на червоне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2015
присвячується.
стонадцятий сон як обіцянка пам'ятати про
пашіє слідом від долоні на засмаглому обличчі ночі
за п'ять років довгих широких вишитих сумом і жалем як рукави кімоно
я так і не навчилась як звертатися без по батькових як не звертатись на Ви
хіба що про себе хіба що пошепки..
посміхалась із мене - і що ще потрібно для..?
проковтнула цю посмішку як приймають причастя - розтуливши слухняно губи
і відтоді вона губиться губиться у судинах немовби тромб
повільно мандрує у напрямку грудей
до серця..
дедалі частіше і глибше мовчу як рибина назбиравши у зябра солі
і це означає що в мене все добре все добре бо щасливі ж не пишуть вірші
от тільки попід ребрами інколи нестерпно до запаморочення лоскоче -
я ненавиджу коли ти настільки мені потрібна..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2015
дозволяєш собі не уникати повторень ніби мантр тибетських монахів поцілунків глибоких задушливо-ніжних
як тільки ми забуваєм слова починається осінь круговертю сотен тисяч мовчань ув обіймах вибухає зливами
і я не знаю яка є на те причина
що я знову і знову закохуюсь у твоє позолочене сонцем волосся
а воно від того чорнішає..
щоранкова обіцянка повертатись таким як учора як позавчора як до
під вечір тьмяніє і кришиться голос ніби крейда в долоні навпіл розламана
а я сміюся якомога відвертіше голосніше
я наламую з себе йобнуту
дівчинку що біжить за м'ячем і не бачить як на неї летить автівка..
в'януть квіти в передчутті невгамовної спраги млосно виснажливо мружачись
затамовують подих - і спалахують ніби остання цигарка - жадібно
цілюсь димом у тебе - губи пом'якшуючи заокруглюючи
"я_тебе_кохаю"
в той момент як водій тисне на гальма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587924
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2015
я часто пригадую поосінню львівську однокімнатну квартиру де ми жили утрьох -
я вона і моя самотність
я б не сказала що зараз я менше хворію самотністю
просто є люди до котрих я себе так завзято так наполегливо прив'язую
ніби мотузку до люстри.
але ж люди найбільш непевна у цьому світі структура
знайомишся. закохуєшся у помах вій чи у посмішку.
а вони щезають.
і ти не в змозі навіть пригадати їх обличчя.
сльози заважають.
коротше про що я власне?
про те що я розучилась писати вірші.
вони забуваються так само легко
як і люди що їх принесли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581503
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2015
Д.
справа у тому що споглядати красу набагато складніше аніж примиритись із тим чого ми не хочемо бачити
але змушені бачити
треба мати неабияку силу духу аби склеювати дзеркала
складати пелюстки докупи
і нехай це не має жодного значення
я знову і знову б'юся лобом у скло
як комаха
що вперто хоче його зламати..
я так довго не знаходила слів і вони самі знайшли мене
те що муляло попід сердцем розквітло сакурою
і якщо хтось навіть ти намагатиметься її зрубати
я буду до останнього видоху її захищати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581502
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2015
батькові.
після чергового кораблетрощення капітан не припиняє любити море
він набирає у пригоршні та п'є її солону кров
намагаючись розчинити у ній разом з потопельниками
свою тугу вищу за штормові хвилі
що котяться до прірви
і коли його обличчя промайне серед розкиданих репродукцій Айвазовського
із синіми очима сповненими глибинню таємних протоків
чорнило переллється
і кит шубовсне скам'янілим хвостом о дзеркальну гладінь неба
розбиваючи айсберги
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580420
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2015
гул поездов стрелами мчащих вдаль
солнце что катится прямо тебе в рукав
я отозвала всех своих бывших солдат
они опускают ружья
эхо следов врезающихся в тишь
падает каплями света вниз
только бы слышать как ты молчишь
большего и не нужно
пусть для тебя я живу во вчера
легкой измятостью ласточкиного крыла
я отражаю любой удар
от зеркала сердца
Львов растворяет в себе туман
ржавчиной исцелован благородный металл
чувствую
ты дико смертельно устал
приходи чтобы согреться
я заварю тебе крепкий чай
пусть тебе снится о чем мечтал
как тают снега и проростает трава
из пепла
пальцами уберу прядь с твоего лба
нам больше не нужно прятаться и убегать
тсссс ...
и укутаю пледом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576676
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.04.2015
одиночество - храм цветочных ветров среди искрящих пустынь не песков и не снега, -
гальки молочной со дна магаданских озер, выкипевших однажды,
если ты слышишь их шепот, друг мой надежный, верный,
значит, ты с вестью пропал, а не без вести..
окаменевший плывешь, но - пылаешь тающим жаром средневековых костров, крепко сжимая губы,
так что изгибы обточенных солнцем жестоким и древним ланит все больше похожи на мрамор,
эхом гудит и пульсирует пустошь внутри, шшшипит, как неисправный динамик,
пальцы щекочет - от желания нежностью кожу твою утюжить,
так, чтоб она мягкостью мха под рукой прогибалась,
как от удара.
росчерком крыльев ворвусь в твой сонный, ослепленный луной Ана́дырь,
ласточек диких стаей имен - тех, что и алла, и майя, и лола,
мальчик мой, в этой жизни мир наш настолько тесен,
но нам его хватит,
чтобы наслаждаться взаимным отсутствием,
пока мы не встретимся..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576392
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.04.2015
ми так легко зрікаємось слів сказаних ніби в похміллі
може справа у тому що вірші як сни - усього лиш варіанти можливих приреченостей?
якщо після чергової з твоїх внутрішніх воїн я вцілію
то тільки тому що була не єврейкою..
видряпуєш нігтями літери за які можна бодай учепитися
струною знаку питання до хрипу здавити горло
а між тим твоє серце все більше схоже на окраєць житнього хліба
зсередини поростає цвіллю..
і не мені виправдовувати відсутність тепла кліматичними змінами інфляцією чи дефолтом
сором'язливо ховаючи пальці голі як віти дерев щонайглибше в кишені
як тільки тінь птаха лопоче у шибку крилами стукає дзьобом
замість того аби відчинити їй
я опускаю жалюзі..
але що ми можемо протиставити відстані довшій за коридори між люстерок?
я відбиваюсь в твоїх очах відбиваюсь в твоїх очах відбиваюсь
і стаю дедалі ліричнішою майже святою
від цього болю..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573075
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2015
зима возвращается к нам непризнанным гением слишком крепкими сигаретами и глинтвейном от которого вяжет губы
скоротечной архитектурой все так же претендующей на вечность
я все больше пишу многоточий и оттого ты думаешь
что чем чаще остановки тем ближе конечная..
и о том как скользят мужские ладони по оголенным плечам нервно срывая бусы
и прыгает прыгает жемчуг как гильзы довоенного браунинга
мне иногда кажется что и наше серце - слепая свинцовая пуля
стреляет единожды в жизни
а после звучит вхолостую..
жили мечтой об апреле и душистых карпатских ландышах
но сквозит настежь грустью грудная клетка как окно в небеса распахнутое
я дышу твоим отсутствием
я с ним борюсь
за обещание твоего присутствия..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572804
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.04.2015
снишься мне наполненный музыкой дикой неиссякаемой грусти
среди ночи открою глаза на границе колючих и синих песков и туманов
так что едва различить послевкусие - соленый? мятный?
как ты целуешь..
ночь унесет в рукавах звездами вышитых все свои зыбкие мягкие тени
оттого и болит мне что не продлить ни минутой больше
пока догорает пожар алмазно-искряще тлеет
я как бабочка все туже все крепче заворачиваюсь в простынь..
на рассвете вынесет наши тела волной на холодный берег постели
хватило б мне мужества не вспоминать или сделать вид что не помню
как смеются вдыхая огонь алые хризантемы
и как плачут они от огня увядая..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572803
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.04.2015
тримаємо страх поза коміром як кошеня що вчепилося нігтями в серце -
страх бажання торкнутися страх взяти інше тіло собі за звичку
я стаю дедалі тихшою і як пір'їнка легшою
кожного разу коли набираю текст
видаляю чернетку..
не писати більше ані рядочка - найміцніше табу яке ми завжди порушуєм
та занурюємось у вірші ніби риби в річковий мул
тільки те що ти не розумієш ані слова з усього мною написаного
мене і рятує..
де починається злочин коли від тіла до тіла половина земної кулі?
збиваються літаки понад кордоном наших держав сходять із рейок потяги
як тільки я торкаюсь подушки волоссям чорним як дим прокуреним
ти розплющуєш очі..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2015
я замечала не раз - молчание исчезает как только перестаешь его называть вслух
нет адресата - нет писем обжигающих кончики пальцев
если у сердца остался только тихий как цоканье стрелок стук
как ему достучаться?..
есть что-то мужское в моих до упрямости нежных словах
хотелось бы как Станиславский кричать: "Не верю!" - но вместо до крови кусаю губы
снова и снова боясь оборвать
натянувшиеся нитями шелка струны..
врет расстояние - до духоты тесно в твоих магаданских снегах
эхом уснувших пожаров шепчутся под ногами камни в прошлом - осколки неба
если б могла я снежинкой прикоснувшись раствориться в тебе и понять
кто ты на самом деле..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572456
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.04.2015
знаешь ли ты как увязают ноги в песке за пару шагов до основания зиккурата по щиколотки
эхом рвущихся струн цветет солнце внутри и осыпается вздохами
если б я бы могла бы собрать в букет каждую из твоих улыбок
он был бы самым богатым на тайны..
мне достались лишь окончания слов и ласкательно-уменьшительные суффиксы
нанизать их на нитку - получится кружево
из отточенных остро ракушек
блестящих как снег жемчужинок..
как заходишь в мой дом - так пахнет глиной весенней сыростью
если верить прогнозам синоптиков - тепло это временное
но касаюсь кожи запястья онемевшими от волнения пальцами -
пульсирует..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562443
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.02.2015
чи наша провина у тому що серця несподівано змінюють траєкторію
а лютий вимагає сплатити кредити тепла із відсотками?
коли я повернусь до твого порогу очужілою та голодною
знай я прошу пробачення..
за те що мовчанням тебе ніби лезо вигострювала
допоки кінчик останньої волосинки не посивів набіло
для поета мовчати - означає бути покараним
це найжорстокіша помста від бога..
мабуть ліпше було б іти далі не озираючись
але нитка не зрізана вчасно лише тугіше натягується -
чим далі від тебе
тим більше почуваюся рибкою
що поцілувала гачок твоїх пальців..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562442
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2015