Анна-Анастасія Вернер

Сторінки (1/6):  « 1»

~ МИСТЕЦТВО ЗАРАДИ ВСЬОГО ~

Мистецтво  не  жадає  конкуренції  ,  
спраглої  сухістю  Венеції.  
Мистецтво  не  жадає  болі,  
але  дарує  так  багато  крихкої  любові  .  

Мистецтво  не  обмане  і  не  задушить  ,  
А  лиш  самоаналіз  на  тебе  обрушить  .  
Скривджених  думок,  келих  зірок  .  
Змарнілі  інколи  тривоги.  

А  деколи  щасливих,  теплих  дощів  мрійливих  .  
Не  питай  ,не  шукай  відповідь  у  моїх  словах  ,  
бо  лиш  збагнеш  не  те  ,що  хочеш  ти  почути  !  
А  лайливі  подихи  та  скрегіт  душ  .  

Мистецтво  живе  у  мені  ,  
І  з  ним  ти  розмовляєш  і  бесіди  ведеш.  
Тому  ,не  квапся  мене  собі  приписувати  ,  
не  квапся  обіймати  ,доки  я  можу  все  контролювати  .  

І  без  люті  абсурд  кричить  ,  
У  голові  моїй  щось  так  сильно  інколи  болить.  
Зблідлі  емоційні  побої  у  зброї  власної  підсвідомості  !  
Чи  вистачить  нам  свідомості  ?!  

Не  зруйнувати  б  цю  ідилію.  
Я  волію  припинити  божевілля,  та  я  не  в  стані  
зупинити  катани  ,  котрі  стискають  ніг  лілею,  
поліфонію  та  мою  душевну  терапію.  

Чи  зумію  я  про  тебе  подбати  ,  
Гармонію  душі  передати  ?  
Можливо  з  тобою  я  окріпну  
І  не  відкидатиму  твого  почуття.  

Хімію  та  літургію,  серця  мрію  ,  
я  змальовую  твої  цілі  і  надії  ,ілюзії  ,претензії  
щодо  нових  рецензій  
Моїх  натхненно  колючих  поезій.  

Претензія  до  світу  ,моя  ревізія,  
Мені  є  що  тобі  сказати,  
Але  чи  забажаєш  ти  по  губам  читати  ?!  
Так  вільно  ,боязко  спостерігати  .  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2016


~ Я ПРИМУШУ ТЕБЕ МОВЧАТИ ~

Я  примушу  тебе  мовчати  і  у  ночі  кричати.  
Я  примушу  тишу  в  голові  зберігати.  
Я  примушу  тебе  слова  ковтати  
І  у  ночі  годинами  не  спати  .  
Через  мене  ти  будеш  зітхати  ,  
я  буду  спокій  і  надалі  зберігати,  
і  тобою  бавитися,  голову  твою  коливати  .  
А  що,  як  я  не  можу  спокій  зберігати  ?!  
У  стабільність  грати  я  маю  право  відчувати  
Емоцій  зміни  декорацій.  
Я  примушу  тебе,  примружившись  від  сонця,  
мене  всередині  ось  там  оберігати.  
Я  примушу  тебе,  стоячи  мене  слухати  та  мовчати.  
Я  буду  перебільшувати,  кричати  мовчки,  
а  ти  сліпий  в  любові  будеш  руки  мої  зігрівати  і  поїти,  
доки  я  у  тиші  неемоційно  тебе  ґвалтуватиму.  
Ти  полюбиш  аж  надто  сильно  та  пильно.  
Та  не  біжи  далеко  ,бо  від  себе  не  втечеш  !  
Я  примушу  тебе  зволікати  ,час  тримати,  
Та  піддано  його  долі  чекати,  птахів  не  розганяти…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704318
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.12.2016


Я БУДУ ПИСАТИ

Я  буду  писати  і  слова  свої  від  рук  злиденних  оберігати  !
Я  навчуся  жити  і  по  асфальті  скрізь  туман  ходити.
Інколи  мені  так  важко  мовчати  і  правду  у  собі  тримати  ,
Та  знаю  ,що  знайду  сміливих,  котрі  не  зірвуть  прем’єру.
Та  напишуть  про  хороші  розкоші  ,
Котрі  ,сприйматимуть  мої  слова  не    як  жарт  та    сміх,
А  в  всерйоз  життєвих  курйоз  .
Я  знаю,  що  зовсім  скоро  я  прочитаю  лист  
Від  щирих  і  не  примхливих  творців  !
Прозорі  зорі  на  слова  ,коли  глибина  не  дійде  до  кінця  ,
Де  суть  в  системі  ,  котра  ще  справна  до  сьогодні  !
Я  знаю,  що  зміни  і  переміни  швидкоплинні  .
Ці  міни,  що  ви  розмістили  ,власний  шлях  припинили  .
Гієни  цілять  по  кісткам,  пусті  фортуни  ,ще  ті  мовчуни  .
Коли  емоції  розфарбую  до  мене  прийде  грація  ,
З  космосу  моя  агітація,  підтримка  від  дезінформації,
Та  руйнації  нашої  з  вами  нації  .
Дивні  комбінації,  у  голові  знову  інтонації    та  провокації  .
З  боротьбою  до  негативної  позиції  ,
Тогочасної  акредитації  .
У  Флоренції  зростають  конструкції  інтелігенції.
Водостанції  у  моїй  присутності  вибухають  ,
Та  розміщаються  по  арміях  ,радіють  документаціям  .
Таки  урвали  зі  світом  зв'язок  ,вони  давно  утратили  імітації  .  
Створили  ілюзію  життя  для  тогочасного  глядача  .
Я  повинна  про  це  розповідати  ,
Оберігати  правду  від  контрабанди  традицій  ,
За  слова  чужих  федерацій  ,корупції  .
Я  повинна  про  це,  хоча  б  абзац  написати  ,
І  влучно  про  це  сказати  і  відкинути  ті  страждання  у  урну
Дегустацій  зблідлих  вакансій  .
Я  повинна  змінити  стереотипи  ,
І  щось  надзвичайно  нове  для  вас  відкрити  .
Припинити  зухвалі  динамічні  побої  цього  століття  ,
Нашої  з  вами  держави  не  за  горами  могуття  честі  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2016


Промоклі засохлі сни

Промоклі  засохлі  сни  без  спокою  волі  та  долі.
У  дзвіниці  спів  тремтіння      не  нашої  ,чужої  долі  .
Ми  сильні  ,ми  не  кволі  .
Не  буття,  а  щастя  наше  з  вами  -  це  каяття  .
По  кроках  шпигуємо,    ми  до  себе  з  вами  лютуємо.
Коли  б  приспати  сумління  ,
Та  поринути  у  різнобарвні  стіни  без  мімів  ?!  
Мені  так  багато  потрібно  написати  !
Без  слів  всі  сни  закінчити  ,не  зволікати.
Власні  грані  перебільшення  .
А  як  далеко  я  зможу  зайти    до  глибини  сльози  ,
Каплі  чистої  моєї  кристалічної  води  ?!
Я  йду  поволі  сохнуть  болі,  паралелі  мої  акварелі  .
Я  розфарбую  печалі  сталлю  духу  сили  волі  ,
Та  моєї  до  мистецтва  і  світу  любові  .
Квіти  не  сохнуть,  а  покидають  дім  вітражних  змін  !
Великий  вам  уклін  ,що  зміни  є  живі  та  будуть,
Без  атрибутів  зла  про  всіх  забудуть.  
Скажу  вам  друзі  мої  любі,  крокуйте  з  любов’ю
Щиро  до  людей,  мило  та  правдиво  .    
Я  не  навчаю  ,але  зумію  та  переконаю  ,
Що  не  зав’яли  души  на  землі  ,
Справжніх  лісових  фей,  музики  ідей  .
Класика  мене  подвигає  ,
Сумління  та  докори  примруживши  ,
Як  вічі  сліпих  та  вуха  німих  !
Не  забуду  правду  я  ніколи  ,промоклі  сни  ,
Засохлі  слова  ,бо  таке  воно  моє  каяття  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698009
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.11.2016


Искренность искусства

Мы  созданы  для  искусства!
А  что  такое  искусство?
Это  бесконечные  порывы  души  и  эмоции,  внутренние  переживания,  мысли,которые  ложатся  отдыхать  навеки  на  бумаге  и  лишь  единицы,  которые  поймут!  
Суть  искусства-это  искренние  эмоции  без  лицемерия,  это  порыв  выжить  и  создать  что-то  новое,  что  будет  нести  большую  суть  и  добрые  намерения.  Искусство  не  продается,  ведь  оно  слишком  дорогое  для  того,  чтобы  его  менять  на  эти  зеленые  бумажки,  за  которые  люди  готовы  сожрать  друг  друга!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653587
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2016


Момент

-Однажды  На  улице  мне  сказали,  что  я  ненормальная.
-Я  Улыбнулась  и  ответила:  я  просто  живу  так,  как  мне  хочется  и  не  ставлю  перед  собой  рамок,  как  это  делают  другие  люди.  Мне  нравится  изучать  реакции  окружающих  на  меня,  они  даже  не  представляют,  что  это  моя  игра,  в  которой  я  рисую  историю,  ходить  на  гране  это  большое  удовольствие  для  меня!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653585
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2016