| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Колись помічали, як бореться хвиля
Мінлива морська
Із берегом, повним сухого бадилля?
А битва така,
Що хвиля ота усе пнеться залізти
На берег чимдуж:
"Гей, берег свавільний, куди ж бо заліз ти?
Ану, кроком руш!
Тікай-но хутчіше, тепер панувати
Я буду сама
На вольній землі, де тебе батько, мати
Ростили дарма".
А берег на те відповів без образи:
"Ото дивина,
Щоб берег безглуздії слухав накази!",
І хвилю прогнав.
Пройшло півдоби, і зібралася хвиля
Боротися знов
За клаптик землі: "Із добром чи з насиллям,
Без зайвих розмов
Піски я покрию морською водою
І знищу тебе!"
Не стала чекать, залила крижаною.
"Велике цабе!" -
Не згодився берег і висушив воду.
Пройшло півдоби,
І сильний приплив захопив берег сходу.
У цій боротьбі
Нема переможця, нема й боротьби.
Чи хтось поміча?
Насправді ж змагаються всі щодоби
В німого квача.
Спіймала Росія потужную хвилю,
Та сяде на міль.
От тільки би наше нікчемне бадилля
Сточила на... міль.
[b][i]Вікторія Матат[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553227
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.01.2015
[b]Сестрёнка, что видишь сейчас за окном?
Надеюсь, что солнце тебя согревает,
Сидишь со Спокойствием где-то вдвоём,
А все неурядицы прочь улетают.
Какую мелодию слышишь сейчас?
Надеюсь, не ту, что звучит без умолку
В ушах у меня, приближая тот час,
Когда я для мира навеки умолкну.
Скажи мне, мой Ангел, Надежда твоя
Крепка ли? Она тебе путь освещает?
Надеюсь, что да. У меня ж воронья
Полно за калиткой. И пусть. Приглашаю!
Ты только скажи, что живёшь без обид.
Ты только ответь, что Судьбе доверяешь,
Я буду спокойна. Тогда задымит
Последняя свечка моя. Всё, прощаюсь.
[i]Виктория Матат[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552940
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.01.2015
[b]Світ перший. Зелений[/b]
Твій погляд спокійний, у тебе на серці
Лише розуміння, прощення й любов.
Свідомість твоя у невпинному герці
Світи відкриває без ницих оков.
Ти вільний від згубних кліше виживання
У вічній війні за ґламурність одеж.
Літаєш між морем таємним без меж
І небом прозорим від ночі й до рання.
Ти вдячний за кожну прожиту годину,
Милуєшся сонцем, як вранці встаєш.
Працюєш весь день без нудьги й без спочину
І Всесвіту мудрість вночі пізнаєш.
* * *
[b]Світ другий. Сірий[/b]
Цінність вечері відома з дитинства,
Звиклий до спраги: джерельні знання
Бу́ли приховані вчительським свинством,
Йдеш коридорами ти навмання.
Голод на радість давно вже забутий,
Радість забута! — про що говори́ть?
Часом, зупинишся в полі на мить,
Глянеш на квітку червоної рути...
Ех, нема часу. Можливо, пізніше.
Потім забулася квітка ота.
В твому житті все темніше й темніше,
Тво́я свідомість — то є німота.
* * *
[b]Світ третій. Без кольору[/b]
Тобі невідомі турботи буденні:
Купити продукти, сплатити за газ.
І все ж не шукаєш вогню у натхненні,
Змиваєш свідомість свою в унітаз.
Можливості маючи вглиб зазирнути,
Марнуєш життя на концертах у Дорна.
Затуплені мрії, мета ілюзорна,
Твій розум у зверхні кайдани закутий.
В екстазі злітаєш до самого неба,
Затиснувши n-ний iPhone у руці.
Скінчились думки, та й яка в них потреба?
Важливі зелені лише папірці.
* * *
P.S. А в якому світі живеш ти?
І в якому жити хочеш?
[b][i]Вікторія Матат[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552666
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.01.2015
[b]Мы с Вами далеки как никогда.
Мы с Вами ещё даже не знакомы,
А я уже скучаю – вот беда! –
По Вашему вниманию хмельному,
По Вашим непрочитанным стихам,
Написанным в ночи под одеялом.
Ну что же Вы всё бродите не там,
Где я? Весь мир мне кажется усталым
И тусклым – в нём не видно Ваших глаз,
Горящих подчинением и властью!
Звала я Вас вполголоса не раз,
Но, видно, нужно громче кликать счастье.
Мне снятся Ваши руки и уста
Всегда по расписанью – трижды в месяц.
Так, завтра я услышу (неспроста!)
Ваш голос сладкозвучный ровно в десять.
Но то лишь сон, а Вас всё нет и нет.
Не слышно даже пол Ваших шуршанья.
Я что хочу-то – пламенный привет
Сейчас Вам передать и пожеланье,
Скитанья чтоб оставили свои –
Негоже так вот маяться без пары.
Но мне пора: поют уж соловьи,
Гудят вовсю столичные бульвары.
[i]Виктория Матат[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552457
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.01.2015
[b]Спасибо тебе, что не клялся в любви,
Что так и не стали друзьями.
За то, что мы, сидя с тобой визави́,
Совсем не встречались очами.
Спасибо, что глух был и нем к тем мольбам,
Что я, неразумна, роняла.
Теперь я, быть может, когда-то придам
Любви ощущенье начала.
Спасибо за голос твой томный, родной,
Спасибо за два разговора.
Теперь я из памяти выгнать долой
Смогу все слова те не скоро.
Спасибо тебе, что был кроток и тих,
За то, что руки не касался,
За счастьем и горем навеянный стих,
Который так трудно писался.
Спасибо за то, что теперь стал немил.
Что рядом лежит листов кипа.
Спасибо тебе, что меня не любил.
Спасибо! Спасибо. Спасибо...
Виктория Матат[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552150
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.01.2015
[b]Привет, мой друг. Какие планы?
Сегодня выдался денёк
Холодный, траурно-туманный.
Ты, как и раньше, одинок?
А я, как прежде, по бульварам,
По паркам я брожу одна.
За мной - сомнения отарой,
Во мне - струится белена.
Асфальт, высотки, рестораны,
И стаи птиц в выси видны.
Мой милый друг, какие планы?
Какие ночью видишь сны?
Мне снятся чёрные просторы
Вселенной, снятся без конца
Длинною в вечность коридоры.
И, по желанию Творца,
Я вижу тени в океане,
И я плыву на встречу им.
Мой друг, скажи, какие планы?
Когда увидим Мир другим?
***
Топор забот висит над нами,
Невидим он, но ощутим.
Когда же низости цунами
Мы безвозвратно победим?
Виктория Матат[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551875
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.01.2015