Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Дарма, що земля огортає в обіймах весну,
Ранкове сонце, й досі, ледь горить.
Можливо, хтось лиш прокидається від сну
Я ж досі сліз гірких не можу зупинить.
Вони проллються непомітно на підлогу,
Об чорно-сірі, стіни розіб'ються мрії.
Не проклинаю вже, лише молюся Богу,
Щоб дав хоч невелику крихту, ще надії.
Я не здалась, не підкорилась монотону,
Прямую вгору, до своїх зірок лечу.
І на вікні залишу лиш шматок картону
Де чорним маркером писала "Я таки живу"!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564790
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2015
Мій світ ніколи не буде монотонним,
Мої очі не визнаватимуть сну,
Небо буде блакитним , бездонним
Хмари заколисуватимуть нескориму весну.
Дощі змиватимуть фальшиві сльози,
Грози доноситимуть щирі слова,
І останні залишки медичної глюкози ,
Даватимуть шанс на земне життя.
Надто шалені вчинки і бездумні дії.
Політ із найвищої скелі в небуття,
Подарує останню краплю надії,
Залишить останній шанс на каяття.
Маса безвольна це не сприйматиме
Та я через байдужість навіть не збагну,
Лиш Бог безжальний до себе пригортатиме
Лиш його визнаватиму відкинувши сатану.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563851
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2015
Дивилася у вічність крізь брудне вікно ,
Там де мільйони зір ховали свої авангарди,
І захотіла взяти в руки білосніжне полотно
Й на ньому хаотично розлити кадмієво- жовті фарби.
І пальцями виводити фігури дивні,
Що згодом ви назвете кубофутуризмом,
Складатимете відгуки й ряди асоціативні,
Побачте у ній зв'язок із адвентизмом .
Та я не закладала там важку мораль,
Лиш захотіла поділитись тьмяним світлом,
Яке назовні проривається і сяє наче пектораль,
Життя розносячи у натовп східним вітром.
Та ви йдете на поклик масових опіній,
Закутавшись в обійми монотонну й зла,
І бачите лише дрібну неточність ліній
Там , де я частку всесвіту й душі дала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563844
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2015
Холод огортає самотню, втомлену душу,
Пустота отруйним димом проникає в легені,
Серце працює у непритаманному йому ритмі,
Годинник у конвульсіях прагне зупинити час,
Щоб ти хоч на хвилину довше пробув поруч.
Наша історія сьогодні закінчилась.
Без сліз, розбитого посуду та істерик.
Ми…ні ти поставив таку банальну чергову,
а може в цей раз, все таки, остаточну крапку.
Прошу лиш більше не повертайся,
Сказавши один раз ненавиджу
Цими самими вустами говорити кохаю
без фальші не під силу навіть досвідченому акторові .
Іди, я не буду тебе затримувати
Різати вени на тендітних руках і рвати волосся,
Не спалю вірші, які присвячувала тобі
І не знищу наших спільних фотографій.
Я надто сильна і горда, щоб про це думати.
Щастя більше не бдуде, нашого щастя.
Воно вичерпало себе і потребу в ньому.
Кохання пішло швидше ніж зявилась буденність
Залишивши в памяті тепло і світло.
Тепер рошу не повертайся, щоб зруйнувати це.
Лиш пляшка дешевого червоного вина
Програвач з подряпаною платівкою Орнетта Колмена,
Великий рижий кіт, самотність, спогади
І дивний присмак свободи змішаний із радістю.
От і все що в мене залишилось.
Та я не відчуваю жалю за минулим,
адже тепер знаю що таке щастя
і як важливо вчасно його зберегти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2015