| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Холодний вітер так неприємно торкається шкіри,
осінні хмарини затьмарили сонячний день,
і так усе швидко, так навкруги беззупинно
проходить життя. Воно мов годинник іде.
У серці думки про якісь несподівані злети,
що рідко траплялись, тому пам"ятаю усі,
і кілька рядків давно вже забутих поетів
турбують мене в ці дорослі, та ще малолітні роки.
Ще тільки сімнадцять, ще так небагато живу,
та бачила безліч усяких витівок долі:
образи і зради, втрачала і тих, що люблю,
знаходила сили і вірила людям знову.
Я вірною стала від того, що в чесність втратила віру,
любити навчилась на відстані різних міст,
ціную відвертість і щирість, бо часто стріляли в спину,
живу лиш сьогоднішнім, минуле і так назавжди.
Холодний вітер так неприємно торкається шкіри,
осінні хмарини затьмарили сонячний день,
і так усе швидко, так навкруги беззупинно
проходить життя. Воно мов годинник іде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551568
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2015
Я не просила в Тебе ще нічого,
немає в цьому нашої вини,
я просто не хотіла говорити з Богом
про те, що виправляється людьми.
Я не просила ні життя розкішне,
ні нову сукню, ні казкової зими,
ніколи б не подумала, Всевишній,
що я благатиму, щоб не було війни.
Вона вже тисячі людей забрала
і зруйнувала затишок в родинах,
мільйонам долю ця війна зламала,
прошу одного: Принеси нам Миру.
Нехай ми житимем не в теплих хмарочосах,
не матимем новеньких телефонів,
Ти знаєш, непотрібне це стає водночас
зі звуками винищувачів біля дому.
Врятуй, будь-ласка, Боже, Україну
від вже близької і страшенної біди,
чоловіків, жінок і їх дитину
врятуй, будь-ласка, Боже, від війни!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550920
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.01.2015
Приємно слухать наодинці дощ,
коли ніхто не заважа літати,
коли для тебе цей звичайний дощ
такий чарівний і такий крилатий.
він по краплинці тихо так іде,
а ти повільно в згадки поринаєш,
ні, ти не хочеш думати про це,
та серце все без тебе обирає.
І тут минуле знову дає знак,
ти згадуєш про нього й безнадійно віриш
що завтра буде вже не так,
та змінювати щось не вистачає сили...
І ти самотньо дивишся в вікно,
прозорий дощ проблеми не змиває,
він просто змінює маленьке "все-одно"
на величезне й сильне"не зламають"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550707
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2015