| Сторінки (1/26): | « | 1 | » |
Мені так гарно в снах: я можу бути там з тобою,
І не зважати на людей, а просто жити кожну мить.
Торкатись твоїх рук, волосся гладити рукою,
Вдихати аромат твоїх парфумів, що, мов хміль, п’янить.
Мені так гарно в снах – не хочу прокидатись вранці,
Бо в снах є ти і я, а все навколо – міражі.
Тікаємо у рай таємні зоряні коханці,
Ховаємось від всіх очей, закривши міцно вітражі.
Спішу назустріч знов, малюю образ кожен вечір
У себе в голові пером з найтонших спогадів життя.
Закрию очі. Вмить, ти обіймаєш знов за плечі,
Береш за руку і ведеш в таємне наше укриття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2017
Можливо, ти мене побачиш в сні
В одну з ночей. Із білої безодні
Я вийду в світ, і ліхтарів вогні
На мене кинуть погляди холодні.
Протягнеш руку – я ступну вперед,
Зустрінуть погляд очі волошкові,
І буде ніч, мов той травневий мед,
Й ти подаруєш океан любові.
Я потону у ніжності до дна,
Ти будеш цілувати безупинно
І зрозумієш: в світі я одна,
І очі опускатимеш провинно.
Ти зрозумієш: долею дана,
І ніч не ніч, коли мене немає,
Твій мозок усвідомить: «Лиш вона»,
І серце промовлятиме: «Кохаю!»
Це тільки сон! Можливо, я наснюсь...
Можливо, завтра, чи колись з роками!
Я, наче білий лебідь, в сні з’явлюсь
І розірву цю відстань між серцями
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2017
Я все придумала: кохання до нестями,
Слова любові, квіти на вікні,
Твої цілунки, наше ложе з пелюстками,
Шалені ночі і блаженні дні.
Я все чекала час, коли пройдуть морози,
Як лід розтане, як зійдуть сніги –
Вже за вікном моїм гримлять травневі грози,
Та все ж далеко наші береги.
Я так благала день, щоб вислав він дорогу
До мого саду, до моїх дверей.
Гукала темну ніч я днині у підмогу –
Та, мабуть, марно, не було вістей.
Я все придумала, я так тебе чекала,
Я кожен день свій мрії віддала.
Вона мені тоді багато обіцяла,
Своє забрала – долі не дала.
Я все придумала! Хай буде так, хай буде!
Бо моя доля мала два крила!
Кохання раз-у-раз словами било в груди,
А потім душу рвало, мов струна.
Я буду поруч, знай, як тільки забажаєш:
Відлунням ночі, подихом снігів...
Для тебе я – весь світ, ти поки ще не знаєш,
Та прийде час й для наших берегів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2017
Була людина – й ось її немає,
А що лишила – скаже тільки час!
Можливо, через роки, й не згадаєм,
Що, все ж, була й ходила поміж нас.
Можливо, заросте її могила
Травою і духмяним полином,
І заспіває вітер, щоб спочила
Душа самотня. Знову за вікном,
Враз, розіллються весняні потоки,
І світ вдягнеться в зелень. Час іде,
Летить, біжить, лишає тільки кроки –
І тільки сад... Щороку сад цвіте!
Було життя. А що тепер – хто знає?
Живеш, кохаєш, мрієш, потім – все!
І хто з нас знає шлях до того раю? –
Та молимось... А чи воно спасе?!
Була людина. Плакала, сміялась...
А потім мить – і все, і вічна тьма.
Було життя – та раптом обірвалось!
Була людина. Все! Тепер нема!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2017
А моє кохання білою зорею
Лине понад садом, вабить людський зір.
А моє натхнення світить над землею –
Потім спочиває у підніжжя гір.
А моя тривога журавлем крилатим
Швидкість набирає і злітає в вись,
А моя надія полотном строкатим
Небо покриває, мов дуга. Дивись!
А моя зневіра чайкою над морем,
А солодка мрія – солов’їв пісні,
З ними ми щоночі про оте говорим,
Що пізніше бачу у солодкім сні.
А мої печалі – ґави серед поля,
А веселі днини – промені з гори.
Два крила шовкові – це, напевно, доля,
Спогади ж про тебе – темні вечори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2017
Летить над морем журавлиний ключ,
Затих весь світ. Лиш клекіт журавлиний
Пронизує блакить, зриває з круч
Столітній спокій в лічені хвилини.
Прощаються з землею. До весни
Прощаються із морем. Клекіт лине
Неначе сповідь – їх нема вини,
Що змушені покинуть Україну.
І довго так кружляють, не хтять
Летіти вдаль. Та осінь не чекає!
І тільки хвилі срібні мерехтять –
То Чорне море пісню їм співає.
І тонуть в небесах, немов в воді,
Лишивши у очах гірку тривогу.
Неначе роки юні, молоді
Я проводжаю у тяжку дорогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2017
Ти сидиш за столиком самотня,
В білий локон вплетена весна.
У очах пробігло згадок сотня,
Мов машин, що по той бік вікна.
І краса усього цього світу
Вмить злетілась у величний зал:
Твої губи, мов багряні квіти,
Твої очі чисті, мов опал.
Ти сидиш за столиком навпроти,
П’єш вино і дивишся у даль.
Линуть тихо скрипки срібні ноти...
У очах сховалася печаль,
У очах потоплені бажання,
У очах вщент спалені мости,
Всесвіт весь, і все твоє кохання,
Всі слова, і всі його листи.
Ти – весна! Прекрасна, ніжна, вічна,
Наче сон! Закохана, сумна...
Може трішки десь чомусь незвична!
Ти, мов скрипки, зоряна струна,
Ти, мов рай. Не знаю того раю,
Знаю те, що кращої нема!
Від твоєї ніжності згораю...
Ти сидиш самотня і сумна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2017
Говори зі мною, говори!
До зорі! А краще – до світанку!
Ми удвох. І сонні явори
Знову нам співають колисанку.
Бачиш ніч... Така безмежна ніч –
Цілий Всесвіт, наче на долоні!
Ми з тобою знову віч-на-віч
У нічному літньому полоні.
Зорепад, шалений зорепад...
Загадай скоріш своє бажання!
Пам’ятаєш сад, той білий сад
І моє незаймане кохання?!
Я люблю. Давно тебе люблю!
Та мовчу, бо різні, певно, долі!
Та молю, Всевишнього молю,
Щоб шляхи з’єднав на життєполі.
Ми удвох...Край неба, ми удвох:
Шепіт листя, невгамовні зорі
І відлуння тисячі епох,
Що пливуть по небу, як по морю.
Зупини... Хвилини зупини!
Говори, ні хвильки не спиняйся!
А спинився – в очі зазирни,
Поцілуй і знову закохайся.
Говори зі мною, говори
Про життя, про вічність, про світання...
Не мовчи! Бо знають явори
Про твоє закохане мовчання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2017
Матусю, в дитинство мене поверни:
В квітуче, веселе, яскраве.
Знов ніжно до себе мене пригорни
І казку повідай цікаву
Про добрих джмелів, про квітучі поля,
Про зорі вгорі наді мною.
Я тихо засну, як мале янголя, –
Ти ковдру поправиш рукою
І будеш дивитися як я сопу,
І локони гладити ніжно.
Десь вітер гуляє в широкім степу –
А серцю так хороше, втішно.
Матуся, дай міцно тебе обійму,
Отак, як в дитинстві, малою.
Я мрії, як крила, до неба здійму!
Ми будемо довго з тобою
Дивитися в небо на білі хмарки,
Шукати до чогось подібні,
Так, ніби назад повернулись роки
У дні наші зоряно-срібні.
Ти пісню співатимеш – я підхоплю,
І спів наш полине степами,
І ляже спочити в тоненьку ріллю,
І виросте садом з роками.
Матусю, в дитинство мене поверни,
Де люди ще добрі, сміливі,
Де ллються струмочки дзвінкі щовесни,
Де очі бездонно-щасливі .
Де сніжна зима заціловує в ніс,
Де літо за плечі хапає,
Де осінь сміється й лоскоче до сліз,
І листя в саду осипає.
Я буду мовчати – і ти промовчиш,
Сховає від всіх ковдра ночі.
Нам ноги з тобою покриє спориш,
Задивляться в даль ясні очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2017
Пробач мене, матусе, за гріхи,
За очі у сльозах, твої тривоги.
У світі найдорожче всього – ти!
До тебе повертають всі дороги,
До тебе линуть серце і думки,
За тебе я молюся тихо Богу!
Мого дитинства світлі сторінки
У труднощах стають на допомогу.
Я в небі вже давно самотній птах,
Та тільки обіймають твої руки –
Знов пташеня. А ніжність у очах
За мить прощає довгії розлуки.
Ти не гнівись. За все мене прости.
Так, я така, куди себе подіти!
Та лиш до тебе всі ведуть мости,
І тільки ти умієш так любити,
І тільки ти чекаєш до зорі.
Твої слова уміють лікувати.
Твої слова – то Божі ліхтарі,
Що за роки навчилась цінувати.
Ти - моє все. Я дякую, що є,
Що я живу, що мрію, що сміюся.
Пробач мене, матусе. Все моє
Я покладу до ніг твоїх. Схилюся
І поцілую сивину твою.
Я вдячна Богу за усе на світі!
Матусе рідна, я тебе люблю!
Візьми від мене ці весняні квіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2017
Говори зі мною, говори!
До зорі! А краще – до світанку!
Ми вдвох. І сонні явори
Знову нам співають колисанку.
Бачиш ніч... Така безмежна ніч –
Цілий Всесвіт, наче на долоні!
Ми з тобою знову віч-на-віч
У нічному літньому полоні.
Зорепад, шалений зорепад...
Загадай скоріш своє бажання!
Пам’ятаєш сад, той білий сад
І моє незаймане кохання?!
Я люблю. Давно тебе люблю!
Та мовчу, бо різні, певно, долі!
Та молю, Всевишнього молю,
Щоб шляхи з’єднав на життєполі.
Ми удвох...Край неба, ми удвох:
Шепіт листя, невгамовні зорі
І відлуння тисячі епох,
Що пливуть по небу, як по морю.
Зупини... Хвилини зупини!
Говори, ні хвильки не спиняйся!
А спинився – в очі зазирни,
Поцілуй і знову закохайся.
Говори зі мною, говори
Про життя, про вічність, про світання...
Не мовчи! Бо знають явори
Про твоє закохане мовчання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2017
Мій рай, мій, від люду захований, крихітний острів.
Там дощ, там сніги, там співають всю ніч солов’ї.
Туди, щовесни, білі птахи злітаються в гості
Й яскравим пером розфарбовують мрії мої.
Мій всесвіт, мій рай, моя гавань в безлюдному світі.
Зелені степи і квітучі медові поля,
Небесна блакить, біле сонце, мов янгол, в зеніті,
Глибокі річки, і безмежні широкі поля.
Я стрімко до вас повертаюся кожної днини,
Я, ніби той птах, підіймаю два дужих крила...
Там, наче роки, пролітають короткі хвилини.
Там щастя, там рай, там немає буденного зла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2017
І буде день, і буде ніч,
І буде рай у всьому світі!
Ти доторкнешся моїх пліч,
І подаруєш море квітів:
Поля з ромашками, сади,
Що потонули у цвітінні,
Латаття посеред води
І айстри під вікном осінні.
Гірських тюльпанів океан
І водоспад із конюшини,
І ніч, де так п’янить дурман,
І день із запахом шипшини.
І буде час, і буде мить,
І буде щастя панувати!
Щось там у грудях защемить,
І знов захочеться кохати!
Я знов погляну у блакить,
Примружу очі, і проміння
Так ніжно душу оп’янить,
І принесе благословення.
Я полечу через роки,
Я віднайду забуті очі –
Ти доторкнешся до щоки,
Я поцілую рідні очі.
І буде ніч, і буде день.
І сонце зійде над горою –
Я принесу йому пісень.
Мов чайка, плину над водою
І полечу за небокрай,
і віднайду ключі від долі...
І буде час, і буде рай
Із ніжним запахом магнолій.
Я подивлюся в небеса,
Я закохаюсь до нестями!
Впаде знов вранішня роса
І світ наповнить почуттями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2017
Ось і закінчився, канув в минуле, цей день,
Вітер листає останні суботні хвилини.
Стрілки летять, попадаючи точно в мішень,
А під вікном спить княгиня – руда горобина.
Віти її стукотять у вже сонне вікно,
Листя пожовкле тихенько в повітрі кружляє.
Так горобина скидає стареньке,
Ніби наряд золотий на сріблястий міняє.
Ось і закінчився день, відійшов у світи,
Листя останнє траву, ніби сніг, покриває.
Спокою мить, мить наснаги і мить доброти –
Це горобина свою колискову співає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2017
Як ніжно засинає осінь,
Схиливши віти до води.
Крізь хмари визирає просинь,
Кохають промені сади,
Курличе ключ над головою,
І лине пісня у світи –
Там птахом в’ється над водою
Й знов набирає висоти.
Як легко підіймає осінь
Багряне листя із трави,
Де довгі тіні сонних сосен
Лежать, мов чорні острови.
Жовтіють липи край дороги,
А клен зажурено зітха.
Й кидає листя ген під ноги,
Стоїть замріяна вільха.
Як ніжно засинає осінь
Зі смаком меду на вустах,
Із вітру подихом в волоссі.
Мовчить в саду самотній птах,
П’янкий туман цілує віти,
Блищить, мов діамант, роса.
Десь догорають пізні квіти,
Десь плачуть срібні небеса.
ДЕНЬ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2017
Знов за вікном гуляє прохолода
І стиха заглядає до кімнат.
Така блаженна, літня насолода,
Такий солодко-пряний аромат!
Знов цвіркунів концерт луна невпинний,
Нічний метелик стукає в вікно –
Це літній вечір лагідний, гостинний
Вмикає раз-у-раз своє кіно.
І відлітають вмить усі печалі.
Так хороше, спокійно. Цілий світ,
Закутаний у зоряні вуалі,
Злітає в снах чимдалі від орбіт.
Мої думки наповнює свобода:
Вони готові вже в майбутній день!
Знов за вікном гуляє прохолода,
І цвіркуни виспівують пісень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2017
Я більше тебе не кохаю...
Ні трішечки! Чуєш?! Забула!
Я більше тебе не чекаю,
В буденності знов потонула.
І в ніч не вдивляюсь з бажанням,
І образ у сні не шукаю.
А те, що назвала коханням –
Пробач, але я забуваю.
Я більше тебе не благаю,
Я більше не хочу ні днини!
Вогонь у долонях згасає,
Рахує останні хвилини.
Вже осінь сліди замітає,
Зітхають багряні бульвари...
Я більше тобі не співаю,
Упали на ноти бекари
І пісня не лине. Кохаю?..
А може...! Та ні, все ж, здалося...
Пробач, я тебе забуваю:
Твій погляд, усмішку, волосся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2017
Заплутана історія життя,
Заплутана історія кохання.
Ще наче віриш в краще майбуття –
А серце промовляє: «Мить остання!».
А очі відпускати не спішать,
На згадку, в мозку, лінії малюють,
Від сліз солоних, як кришталь, блищать,
І грішно ніжним поглядом цілують.
І зорі вже не сяють із небес,
І сонце вже не хоче гріти тіло!
...Пішов в життя, немов побитий пес,
А я стою, і очі так несміло
Голублять стан. І білі міражі
Вже тануть, наче щастя не бувало.
Ти вже не мій. З тобою вже чужі.
А пам’ятаєш, як тебе бажала,
Як очі в очі, як вуста в вуста,
Як серце в серце, як душа у душу?!...
Минає ніч. Яка ж вона пуста.
А я ще жити з нею якось мушу!
Заплутана історія життя,
Заплутана історія кохання.
Ще й наче птахом в серці почуття –
А розумієш, зустріч ця остання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2017
Поговори зі мною хоч хвилину.
Не поспішай за мріями. Зажди!
Хай час летить у вічність безупинно,
А ти побудь ще трішечки. Не йди!
Ти говори що-небудь, не спиняйся!
А спинишся – то в очі зазирни,
В них потони, а хочеш – закохайся,
І свої мрії на мені спини.
А ні..Ти знаєш, Бога все ж благаю
Щасливу долю вислати до ніг,
Ту світлу, чесну, що веде до раю,
І янгола як долі оберіг.
Поговори зі мною аж до ранку.
Проговори зі мною все життя!
Є дві дороги в нас від цього ганку:
У різні боки,й в спільне майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2017
Зорі з небес у долоні твої,
Всесвіт під ноги. Ти хочеш?
Чуєш, притихли в саду солов’ї?
Вітер волосся лоскоче.
Сонце сховалось за хмару сумну,
Дощик рясний накрапає.
Хочеш любов принесу неземну?
Хочеш, чи знову не знаєш?
Ніжне безсоння в очах, до зорі,
Зустрічі аж до світанку.
Бачиш, знов сонце сіяє вгорі –
Вилився дощ до останку.
Хочеш тобі подарую весь світ?
Хочеш весну кожну днину?
Хочеш рясний неземний дивоквіт
Буде цвісти безупинно?
Серце своє не ховаю, тримай!
Душу я теж не ховаю!
Хочеш у грудях весняний розмай?
Хочеш пісень заспіваю?
Ніжні цілунки, гарячі вуста,
Мрії, мов птах, сизокрилий?
Квітка багряна в душі проросла...
Хочеш – зірви її, милий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2017
І стрепенулося життя,
І сіло відпочити.
Знайшло таємне укриття,
Щоби води попити.
І задивилося у даль,
І пригадало долю.
Дощами сірими печаль
З очей текла на волю.
І пригадались ночі й дні,
І вечори в облозі,
Пекельні градові вогні,
Підмога у дорозі.
І очі мамині сумні,
І тата руки дужі,
З колиски люблені пісні,
В саду червоні ружі...
Червоний обрій край ріки,
Зізнання у коханні,
Тремтіння ніжної руки
І зоряне вінчання.
І посміхнулося життя,
І помолилось Богу
За всіх і все, за майбуття,
За бій, за перемогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2017
В твій полон...Я хочу в твій полон
Хоч на мить, хоча би на хвилину!
Хоч у сні! А краще б – це не сон!
Кожним словом я до тебе лину,
Кожним звуком, подихом своїм,
В кожній думці є твоє коріння -
Прокидаюсь з іменем твоїм,
Засинаю з мріями. Спасіння
Я шукаю в віршах і піснях,
У осінніх днях, і днях весняних.
Я, мов птах, самотній дикий птах,
Що сховавсь від холодів Різдвяних.
Твоїх рук... Торкнутись твоїх рук
Хоч на мить, хоча би на хвилину!
Світ розлук, жорстокий світ розлук,
І немає часу тому сплину.
Я люблю. Ти чуєш, я люблю!!!
Ні, не чуєш, це моя омана...
Та молю, Всевишнього молю,
Щоб колись сказав: «Моя кохана».
Тільки ти. Послухай, тільки ти!
Хоч на мить торкнутись губ вустами...
Ти у сни свої мене впусти,
Розчини цю відстань між містами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2017
Я повернуся, чуєш, тільки жди!
Я повернуся вранці з журавлями.
В квітневі наші зоряні сади,
Наповню ранок новими піснями.
Прийду під вікна, сяду на траві,
Чекатиму тебе, неначе долю!
А грішні мрії в мене в голові,
Мов птахи будуть рватися на волю.
Я повернуся! Лиш, благаю, жди!
Я повернуся восени з дощами
У яблуневі, зоряні сади.
У вікна буду стукати ночами.
І ніжністю наповниться твій сон,
І ти спокійно спатимеш до ранку,
А я з дощем в мінорний унісон
Співатиму пісні, аж до світанку.
Ти лиш чекай! Ти віри не втрачай!
Ти виглядай мене – я повернуся
У наш маленький затишний розмай.
Я прилечу! Ти чуєш?! Я клянуся...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2017
Послухай,ніч співає серенади
Мовчанням вітру, спалахом зорі.
Вже солов’їв розкотисті рулади
Позамовкали.Тихо у дворі.
Лиш чути скрипку цвіркуна малого
Під вікнами в розніженій траві,
І від концерту втішного такого
Так хороше, так затишно. Нові
Курличуть мрії в голові до ранку,
Усе літають, спати не дають.
І на моїх зачинених фіранках
Дрімають тіні, солодко сопуть.
Послухай, ніч співає так натхненно:
Зеленим листям, запахом весни,
Так лагідно, так пристрасно, блаженно.
Тремтять від того сонні ясени
Під місячним промінням. Сяють зорі,
А серенади ноти рвуться в бій...
Вже ніч малює чарівні узори
І ковдрою торкає моїх вій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2017
Ранкова кава. Музику мінорну
Перериває диктор на FM
А я з вікна, немов в трубу підзорну,
Дивлюсь на дивний світ суцільних схем.
І тіло рветься в поле край дороги,
Де соняхи ховаються в житах.
Там ведемо із небом діалоги,
Там вітер засинає на плечах,
Там я ховаюсь від усіх на світі,
Ніхто не знає, де мене знайти.
Я розчиняюсь в жовтому суцвітті,
У просторі тепла і доброти.
Знов, перервавши вмить мінорну пісню,
Щось диктор про погоду бубонить.
Він наче перекрив потоки кисню…
Вже треба йти, бо час чомусь летить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2016
Спасибі, Боже, що живу,
Що їм, що сплю, що бачу.
Що долі міцно тятиву
Тримаю я. Що плачу,
Сміюсь коли, коли й мовчу.
Що серце в грудях маю…
На стіл я воскову свічу
Поставлю, хай палає.
Спасибі, Боже, що вогонь
Долоні обпікає,
Що вітерець торкає скронь,
Й в волоссі засинає.
За день, що змінюється днем,
За ніч, що тихо ходить.
Що осінь бавиться дощем,
Що поле рясно родить .
Спасибі, Боже, за тепло,
За матінку, за тата,
Що вчили забувати зло,
Тому така крилата.
Спасибі, Господи, за те
Що є, було і буде.
Що в небі сонце золоте,
Що в світі добрі люди
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2016