| Сторінки (2/104): | « | 1 2 | » |
У космосі незвіданих земель
Ми дуже довго мандрували,
І не знайшли ми там нічого
Навіть чогось живого.
Перед нами була дивна планета,
Але за мить біля нас зупинилася ракета
Із дивним чоловічком,
Та зеленем личком.
Він привів нас на свою планету,
Де небуло ні дерева, ані води.
Лише високі зори та пустелі,
І чоловічки у скафандриках зелених.
Вони нас гарно привітали,
Подарунки нам подарували.
І ми повернулись назад до Землі,
І про подорож нашу розповіли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550001
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 09.01.2015
Рідна мова така співуча,
Чарівна та завжди квітуча,
Як тонкий пташиний спів,
Мов шепіт могутніх дубів.
Та не може жити без неї людина,
Як без рідної неньки дитина.
Бо вона у нас одна єдина -
Українська мова рідна, солов'їна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549996
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 09.01.2015
Чому ми з вами живемо?
Чому ми з вами народились ?
Чому так радісно було,
Коли на світ тільки з'явились,
Батькам, що так чекали нас?
Можливо це була їх мрія.
Можливо вони стали розуміти час.
І в них з'явилася надія,
Що треба жити за для нас.
Навчати, розуміти і любити,
Давати все. Бо діти, то є квіти.
І з'явиться після надії віра,
Що квітка не зав'яне.
Від змаху чорного пера
І від сірого будення не загине,
Якщо за нею доглядати
І від не добрих поглядів ховати,
То з неї виросте майбутнє
Не зламне, сильне і могутнє,
Яке у світі темному живучі,
Влаштує так, щоб всі були квітучі.
Чому ми з вами живемо?
Тому що в світ цей закохались.
Чому ми з вами народились?
Щоб виконати місію важливу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549917
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.01.2015
Коли б ви не замислились,
То зразу відповідь дали,
Що життя - це біль.
Той говорить забагато чортівні,
Інший робить для очей.
Чи то можливо я із пекла,
Як що всі інші із небес?
Чи то можливо навпаки?
Є люди, які не розуміючи нічого,
Завдають болю за простого.
То не так ти подививсь
На того хто із неба,
Та так, що неба вище їм здалось.
І починають тоді рвати,
За те що не такий ,як інші,
Що право голосу я маю.
За те що думаю не так,
І їм не до вподоби.
Вони авжеж із підземелля,
Але зробили собі ім'я боже.
І думають, що люди усі мухи,
Їх можна ляснуть добре
Й людини вже не буде.
Не буде її слова, правди, думки.
Про те це випливає з часом,
І в темний світ, як ті чорти
Рогаті, підлі поповзуть,
Усі ті хто колись
Богами прикидались.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549912
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.01.2015