| Сторінки (1/32): | « | 1 | » |
Колись тобі остогиднуть мої істерики,
Мої недопалки,
Розкидані по темній кімнаті.
Колись для тебе я стану Америкою:
Відкритою та позначеною
На карті.
Колись ти вивчиш мене,
Як таблицю множення,
І будеш автоматично відповідати
На питання про місцезнаходження
Моїх панчох, помади:
"Там, на верхній шухляді."
Колись будеш знати, що в понеділок
Прийду заплакана та сп'яніла,
Розіб'ю знову кілька тарілок,
Та чашку з написом "Милій."
Ти вивчиш мене,
Ти дізнаешся все,
Ось тоді, любий,
Я не буду цікава,
Тобі остогидне моє лице,
Моя недопита кава
З відбитком помади
(яку ти кажеш мені
котрий раз
викинути у хвіртку).
Мої особливості
Стануть вадами
Мої витівки -
Номерами в цирку...
А поки цього не сталося -
Кохай мене
На столі,
На старому дивані,
Та на горищі,
Малюй зі мною
На склі.
Гори ще,
Гори ще,
Гори ще!
Танцюй зі мною
Та пий абсент
Без цукру,
Без меж,
Без кордонів.
Не стій стіною -
Один лиш мент
Є в нас -
Один на мільйони.
Не знай мене,
Не звикай,
Не вивчай!
Хай буду
Навіки незнаною.
Ти музику тільки
Гучніше вмикай
І мене
Називай
Коханою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2017
він кожної ночі креслив язиком
ідеальний план відступу на моїх ключицях,
він підкрадався ласкавим хижаком
до мене
та я опускала свою рушницю.
на моєму тілі була ціла мапа
з прапорцями різного кольору:
відмічав, де його пазуриста лапа
залишила рубці минулого гонору.
на моїй спині були детальні схеми
та хрестик червоний,
куди встромити ніж,
поки я сплю,
мої руки були списані поемами
про те, як я сильно та сліпо люблю,
як тіло своє віддаю слухняно,
щоб пазурі гострі дерли шкіру
як плутати стала знедавна кохання
з жорстокістю найріднішого звіра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2017
Твоя первобытная нежность
Меня отравила
Меня растерзала,
И оставила умирать
На улице.
Разрушила крепость
Касанием, вонзила
В сердце кинжал и
Заставила проиграть
С улыбкою на лице.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713194
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.01.2017
До боли в груди,
До хрипотцы,
До сумасшедшего взгляда
Я люблю тебя.
Мне всё твердят:
"Так любить не надо!
Ты любить не умеешь!
Это напасть, болезнь,
Ты в конечном итоге истлеешь,
Ожидая от него вести!"
Я не умею любить?
Что ж, положим.
А вы больно в этом деле искусны?
Когда вам забыть человека не сложно,
И вы совсем не искусаны
Его острыми взглядами,
Его колкими вздохами,
Словами со смертельным ядом,
И ещё чем-то... Бог его
Знает! Да вот только вам легче -
Вы через день с другим,
И клянетесь в любви вечной,
А я загибаюсь несколько зим
И вёсен.
Я любить не умею?
Когда вы с каждым вторым в дёсна,
С каждым третьим в шею?
Это вы не любили ни разу,
Для вас любовь -
Делить вино да оргазмы.
Для меня...
А чёрт его знает!
Я уверенна только в одном:
Если это любовь - ты сгораешь,
Если же нет -
Тлеешь слабым углем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712652
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.01.2017
Я влюбилась в твой смех
На свой страх
И риск.
В своих снах
Вызываю на бис
Я тебя
Каждый вечер,
А ты строишь в руках своих
Обелиск.
За камешком камешек
После каждой недолгой встречи.
И сажусь я на краешек
Самый твоих ресниц,
И гляжу так на мир,
И меня это лечит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712648
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.01.2017
Вона обирає пальто з кишенями,
Щоб туди влізло дешеве бухло,
Не шкодує своїх легенів,
Купуючи Marllboro.
Вона обирає книжки
З обкладинками,
Мов прапор ЛГБТ,
І хлопців з милими
Впадинками
На підборідді й щоках.
Протест
В її очах тягнеться,
Немов субтитри німого кіно,
Вона одразу роздягнеться,
Як вип'є в барі вино.
Вона палко цілується,
Переконує в коханні
З першого погляду.
І кожного ранку лікується
Аспірином, пивом і содовою.
Вона розкидує речі
Усюди, де побуває,
Вона оголює плечі
Та душу.
Вона обіймає
Так сильно,
Що ребра
Ламаються з тріском.
Слідкує з-під вій
Так пильно,
З якимось хижацьким
Блиском.
Її називають
Повія,
Лярва,
Шл*ондра,
Кокотка,
Вона лиш сміється
Та мліє,
Знімає спідницю
Коротку,
Пірнає бездумно
У постіль
З ледве знайомим
Хлопчиськом,
Лунає
Смертельний постріл
ЇЇ дівочого війська -
І він стікає коханням
В її пошерхлі долоні,
Вона мордує
Мовчанням,
Пульсує
В прострелених скронях,
А далі дзвінко сміється -
Ще одна жертва хоті,
Його викрадає серце
Зроблене з крові та плоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2017
Він збирав її по шмточках кожної ночі,
Він летів через місто до неї з історіями та обіймами,
Цілував її сльози, задивлявся в зелені очі,
Зупиняв одним лиш доторком нескінченні війни.
Він збирав її по шматочках, він різав пальці,
Перемотував рани, рвав власну сорочку,
Він для неї виконував якісь шаманські танці:
"Щоб тебе, крихітко, ніхто не зурочив".
Він збирав її по шматочках, атом до атома,
Рятував, не давав потонути, піти на дно,
Лікував її зриви нервові та втому,
Сідав на балконі поруч, відкривав вино,
Запалював цигарку, давав підпалити їй,
Сидів мовчки, дивився на зорі, та на ліхтар,
Хто знає, ще скільки ночей та днів
Він сонцем для неї був посеред хмар.
Він збирав її по шматочках кожної ночі,
Грів руки холодні, цілував у скроню,
І вертався під ранок, читаючи Отче
За неї, за посмішку, за теплі долоні.
Він розбивався на шматочки кожного ранку,
Лежав на килимі, дивився у стелю,
Але посміхався: "Я на світанку
Вгамував ще одну її істерику."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2017
З'єдную родимки на її спині цілунками
в незбагненні сузір'я.
Вона - окремий Всесвіт, з його дарунками,
з його законами та повір'ями.
Вивчаю згрубілими долонями
кожен вигин її тіла,
беру її в полон
від шиї та аж до самих гомілок.
Татуювання на її зап'ястях -
ніби символ помилок молодості:
якась банальщина на латині про щастя
та невипадкові випадковості.
Шрамик під її губою,
ледь помітний -
нагадування про дитинство,
в очах її самітність,
на шиї - з досвіду намисто,
яке нещадно тягне на дно,
та я тримаю її , не даю
потонути
мені все одно,
з її рук - хоч отрута,
з її револьвера -
хоч куля у скроню,
мені не страшно тепер,
я в її долонях,
що пахнуть тихим океаном,
прянощами та асфальтом
після зливи
я вкриваю нас із головою
та стаю щасливим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2017
Ты знаешь, милый мой Саша,
Мне часто становится страшно,
Но это вовсе не важно.
Спасать меня не спеши.
Ты знаешь, а люди ведь звери,
Закрою плотнее я двери
Дубовые прочные двери -
Двери своей души.
***
Ко мне являлся Тот Самый.
Устроил дешевые драмы
Из переходных романов
И двери души открыл.
Ушел, а ключей моих связку
Выменял хитро на маску -
На маскарадную маску,
Чтоб спрятала я свой пыл.
***
А в двери врывается холод,
И ритм отбивает молот,
И тысячи мелких иголок
Пронзают струны души.
Но я не снимаю всё маску,
Что липнет к лицу уже вязко,
И в самую страшную сказку
Меня окунуть спешит.
***
Там семеро мрачных гномов
Гуляют по грязным притонам,
Не зная даже о том,
Что их Белоснежка спилась.
Она не заметила Принца
В погоне за модными джинсами,
Да был он и вовсе не рыцарь,
А так... второсортная мразь.
***
Я, кажется, с маской срастаюсь
И снять ее с криком пытаюсь,
С криком о том, что каюсь,
Саша, меня спаси!
Она приросла к моей плоти,
И дико меня изводит,
И жизнь беспрестанно портит,
Саша, езжай на такси!
И двери срывает ветер,
Уносит за тысячи метров
На скорости звука и света
Уносит их от меня.
И я с обессиленным стоном,
Падаю в дикой погоне,
Лежу на холодном бетоне
И жду последнего дня.
***
Саша, я жду тебя, Саша!
Мне стало давно уж не страшно,
Нашла приют в замке бумажном
На несколько темных ночей.
Приди и сними мою маску,
Тот самый вернул уже связку...
Помнишь ржавую связку?
Связку моих ключей.
Я жду тебя, милый мой Саша,
Мне кажется, стала я старше,
И вижу - ты уже машешь
Рукою мне у такси.
И маска сразу слетела,
К тебе подошла я несмело,
И тут же в слезах прикипела
Губами к твоей кисти.
***
А семеро мрачных гномов
Из самых грязных притонов
Вернулись в маленький домик
И счастливо там живут.
А Белоснежка здорова,
И постучаться готова
В окошко сказочным гномам,
И попросить приют.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709798
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.01.2017
Ты стояла на рассохшемся пороге,
Ветер вдоволь наигрался волосами,
Твои тонкие израненные ноги
Проложили ложный путь под небесами.
Поздоровалась с воронами на ветках,
С мягкостью тумана над рекой,
Нынче ты с любимым человеком
Попрощалась, помахав ему рукой.
Он теперь помолвлен с дикой птицей,
Страстью ослеплённый молодой глупец,
Нынче для него уродливы все лица
И она лишь красоты венец.
Он бежит за ней, изранив ноги щебнем,
Взгляд пустой, и лишь безумный смех,
Что разнёсся звонким эхом в небе,
Вызывая у апрельских туч холодный снег.
Птица дикая пленила красотою,
Ярко-синим призрачным пером,
Он бежит за роковой мечтою,
И считает каждого своим врагом.
А сегодня утром, встав над бездной чёрной,
Потеряв рассудок и покой –
Прыгнул вниз с молчанием покорным,
Чтобы птицей воспарить над синевой.
И безумца ветры подхватили,
Но не бросили в объятья облакам,
А жестоко в пропасть уронили,
Передав на суд языческим богам.
Расплела печально косы русые,
Молча села на пожухлую траву,
А из глаз на листья слезы-россыпи,
Их к остывшему губами прикоснулась лбу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622878
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.11.2015
Ночная улица пахнет фонарным светом,
Пахнет печалью огромных синих китов.
Зачем ты ко мне приблудился летом
Совсем другим и холодным котом?
Два печальных кита ныряя, теряются в небе,
Плачут, молчат, подавляя редкие стоны.
Мой приблудившийся кот, ты сегодня бледен,
Наверное, я тебе просто набила оскомину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595469
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.07.2015
Гостиничный номер пахнет сыростью,
Пахнет чужими
Тёплыми
Прикосновениями.
За окном бродяга отчаянно просит милостыню,
Чтоб прожить на земле хотя бы ещё мгновение.
Я сижу одна на краю кровати, опустив голову,
Голые стены просят картин Микеланджело,
Горячих объятий просят души голые,
Ибо боятся быть похоронены заживо.
Половицы скрипят, будто обучены нотной грамоте,
Ни шагу ступить без прекрасных симфоний Бетховена,
Я остаюсь на месте,
Я сегодня в омуте,
Я сегодня на дне,
Я сегодня надломлена.
Всё слышится голос бродяги отчаянный:
"Подайте на жизнь мне ради мгновения!"
А мимо люди с сердцами каменными,
А мимо люди, без сожаления.
Я не решаюсь прослушать сонату Шумана,
Я не люблю половицы с музыкальным образованием,
На улице становится слишком шумно,
Решено –
Иду к бродяге дарить
Мгновение,
Забирая
Отчаяние.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595466
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.07.2015
И как же я в капкан попала,
И назвала его словом "любовь"?
С тех пор, я каждый вечер погибала,
А утром воскресала вновь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2015
Я бы хотела тебя забыть,
Не помнить.
К черту.
Излить на бумаге,
Скомкать,
Сжечь,
Слова утопить
По законам древней магии.
Я бы хотела тебя пропустить,
Не знать,
Как простого
Прохожего.
Через мгновенье забыть
Лицо,
Что осталось
В прошлом.
Я бы хотела тебя послать
Ко всем чертям
И больше,
Чем на четыре стороны,
И ни минуты
Больше не ждать
Возвращения
Такого нескорого.
Я бы хотела тебя растоворить,
Как кубик сахару
В ненавистно
Сладком
Чае.
И никогда,
Ни за что не хранить
В памяти фразы,
Сказанные невзначай.
Я бы хотела тебя обнять
Но чтобы ты - ветер,
Или еще что более
Невесомое
И, наконец,
Свои чувства унять,
Пока не превратилась
В насекомое.
Я бы хотела смеяться в лицо
Громко,
Открыто,
С легкой насмешкой
Только губы
Налились свинцом
Ты – вновь король,
Ну, а я – снова
Пешка.
Я бы хотела тебя позабыть
Чтоб этим запомнился скучный март
Но, видно, упертое слово «любить»
Сильнее желаний моих во сто крат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570720
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.03.2015
Дождь скандалит с весною
За право быть любимым,
Желанным,
Таким же, как солнце.
Ревнует, воду льет рвано
На асфальтные раны,
Не владеет собою.
Дождь спорит с весною,
Что тоже может быть нежным,
Теплым,
Таким же, как ветер.
Только плетет прочные сети
Из старых историй прошедших столетий,
И застилает все пеленою.
Дождь устал ругаться с весною,
Он обиделся на солнце,
На ветер,
Дождь собрал свои капли в ладони,
Только гром в далеке простонет,
Дождя уже просто нет,
С его нерастраченной глубиною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570271
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.03.2015
Мое чувство к тебе искалечено,
Сотней швов перешито.
Мое чувство к тебе изувечено,
И лишилось прочной защиты.
Скажи мне, ответь, пожалуйста,
Ну, где это слыханно-виданно,
Чтобы я вызывала жалость,
Нежеланную и непредвиденную!?
Тебе нравится чувства калечить.
Отпускать-возвращать, как мышку.
Ты уверен, что время излечит?
Нет! Просто ты начитался книжек!
Начитался бульварных романов,
Штабелями штампованных фразами,
Эфемерным лиловым обманом
Прилипились к тебе заразою.
Ну, а я разорву все страницы,
Нанесу этим книгам увечья!..
Прочти, но мне вовсе не спится...
Ты уверен, что время излечит?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570084
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.03.2015
Черт побери!
Как же больно!
Хватит!
Хватит!
Довольно!
Я так устала!
Не надо!
Чувства измяла!
Ты рядом?..
Нет!
Уходи!
Прочь!
Все позади!
Ночь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570078
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.03.2015
Ти мої поцілунки гарячі
Ховаєш в кишені,
Одразу забувши,
А, може, складаєш за алфавітним порядком,
Не зважаючи на те, що я тихо плачу,
Знову тебе оминувши,
Зробивши очі веселі.
Ти душу мою вивертаєщ,
Жорстоко, назовні,
Я вже навчилася ввечері дертись на стіни,
І, навіть, не псувати рожеві шпалери,
А завжди, постійно, завжди, постійно
Запивати надто гірким чаєм вчорашні еклери,
Кутатися в м'якій зігріваючій вовні
І уявляти, що то мене ти пригортаєш.
Ти слова мої забуваєш,
Стискаєш плечима,
А, може, карбуєш у пам’яті відчайдушно,
Тому що боїшся впустити сенс.
Я істремтілась, та стою непорушно,
Терплю німий і ниючий процес,
Коли словами, нещадно, незримо
Ти серце моє вивертаєш.
Ти мені не даєш повітря,
Коли ввечері захлинає хвиля,
І знову дерусь на стіну, стою біля вікна,
Дивлюсь на ліхтарі, що підбирають з калюж бурштиння,
А мене огортає пітьма,
Що грає в хованки з швидкоплинням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558749
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 10.02.2015
Это не любовь, это - привычка,
Я разбиваю стереотипы вдребезги.
Нашла от запертой двери отмычку
В кармане нафталиновой брюзги.
Это не любовь, - манящая слабость,
Переворачивается, урчит в сознании,
Затмевает, заслоняет злость
Своими воспоминаниями.
Это не любовь, но почему же, Всевышний,
Я мокрым комком сжимаюсь в отчаянии?!
Видать, он в судьбе моей вовсе не лишний,
И время от времени дарит раскаяние...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558744
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.02.2015
И мурашками по коже
Каждый вечер.
Эти встречи,
Эти встречи,
Эти колкие встречи…
Эти неловкие слова,
Фразы...
Почему не сразу,
Почему не сразу?
Почему шутками, намеками.
Далекими.
Такими далекими!
Только нам понятными.
Невнятными,
Приятными…
Скрытыми, а может явными?
Тайными?
Тайнами?
Покрытыми лужами.
Стужами.
Простуженными?
Почему!?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553509
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.01.2015
А сердце стучится ритмами,
Врезаясь в душу осколочками,
Немыми речами, молитвами,
Тупыми булавками - иголочками.
И музыка рвет перепоночки,
Врезаясь болезненно нотами,
А я без родимой стороночки
Парю под небесной высОтою.
А если не вырастут крылышки –
Взберусь я на крышу красную,
Упаду, и без подстилочки,
Разобьюся я вазой прекрасною.
И буду я ртутною строчечкой,
По венам течь... ядовитою...
Покроюсь я угольной корочкой,
Но останусь с душою открытою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553247
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.01.2015
Мягким светом по небу рассеиваясь
Сквозь туманы ночной невесомости,
Светлячок подмигнул, и, посмеиваясь,
Искупал эту ночь в своей бодрости.
Где застыло мгновенье стремительно,
Где снега даже летом не таяли,
Где немые метели, как зрители,
Кружат ветку – расшатанный маятник
И мгновению замершей вечности
Дарит он свою толику нежности,
Словно сделав ее из волшебности,
И вложив все азы безмятежности.
Он, нечаянно в вихре потерянный,
Со снежинкою там подружившийся,
Чувством дружбы счастливым овеянный,
Лунным бликом в ночи засветившийся.
Вскоре солнце с восходом встречается,
Умывает деревья заботливо.
Светлячок им тепло улыбается,
Лишь из лета и нежности сотканный.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553242
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.01.2015
Все темы о любви давно избиты,
Все эпитеты давно постоянны,
И чувства, как обычно "испиты",
И мы от любви снова "пьяны".
Иными словами все сказанно,
Перефразация ужасающая!
Так расплывчато, немного смазанно,
Дотлевает огонь согревающий.
А я, по ночной столице,
Негодую, попавшись в сети!
Понимаю, что все же не скрыться
От исчерпанной темы столетий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2015
Мій доленосний Принц осінньої пори,
Ти, мабуть, загубився на Планеті-Тридцять-Вісім,
Чи віднесли тебе туди вітри,
Чи дні космічних і палких колізій?
Мій безтурботний Принц турботливих зірок,
Ти зачарований оманою Троянди?
Чи полонений світом надскладних думок,
Чи із комет плетеш собі гірлянди?
Мій добрий Принц, куди ти зник тепер?
Я так сумую в пору вечорову,
Сплелась вона із осені й химер,
Зі мною кожен день веде сумну розмову.
Мій милий Принц, до мене повернись!
Тебе чекаю кожен день щосили!
І стануть дні і ночі, як колись,
Коли з тобою ми свій світ творили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550585
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2015
Из души рвется что-то пронзительное,
Не дает о себе позабыть,
Мне сказли - любовь заразительная,
И ее нелегко излечить,
Словно птица щебет в предутреннем,
Невесомом сплетении сна,
Я с волнением справилась внутренним,
И сказала «Ну, здравствуй, она!»
Не решаясь на волю безбрежную
Драгоценное выпустить вновь,
Я в плену своих губ очень нежное
Затаила слово «любовь».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549771
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.01.2015
В душі у когось квітнуть зорі,
У когось безпробудно сплять
У когось – це кімната для історій,
Що час від часу в пам'яті горять.
В душі у когось сонце гріє,
У когось – щедрий листопад,
У когось – це відлуння мрії,
У когось – чистий водоспад.
В душі у когось бур'янится,
Щоб заквітчати з часом світ,
У когось – чистая криниця,
У когось – ніжних яблунь цвіт.
У мене там весна сміється
Серед ясних і сонячних світів,
Весела пісня дзвінко ллється
Відлунням вітру в віхолі дощів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549769
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2015
Не дивись на мене так журливо,
Бачу я – в очах твоїх печаль.
Віддзеркалюється небо в них красиво
Сіре і холодне, наче сталь.
Як зарадити мені твоєму горю?
Хочеш, я за вушком почешу?
Хочеш, я залишуся з тобою,
Добре, не надовго залишусь.
Не цілуй мої долоні мокрим носом
Не звикай, не треба, може, я піду…?
«Ні, залишся!» - Погляд твій розумний просить.
А як підеш ти, я все одно знайду!
Я тобі ім’я давать не буду,
Бо ще звикну, а нащо мені таке?
Я тебе ніколи не забуду!
О, яке прощання нелегке!
Добре, я пішла і не біжи за мною!
Сядь, сиди… І потихеньку забувай!
І ніколи не стрічайся із журбою,
Все, пока. До зустрічі…? Прощай!
Кроків пять… І я біжу до тебе,
Ні мале, не можу полишить!
Погляд цей, де віддзеркалюється небо
Я його вже встигла полюбить.
Як же ти зумів лиш за хвилину
Так мене до себе прив’язать?
Я тебе ніколи не покину
І навіщо мені тебе покидать?
Довго двоє на піску сиділи
І раділи зустрічі нового дня,
І щасливій зустрічі раділи,
То були людина й цуценя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549035
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2015
Что за окном?
- Кап-кап,
-Что на стене?
- Тик-так,
-Что чувствуешь ты?
- Капкан.
-Что пляшет сердце?
-Канкан…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549033
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.01.2015
И вновь гляжу я в форточку чумазую,
Пуская дым в нано-галактику,
Где планеты строятся фазами
В форме снежинок Антарктики.
А в комнате дурно уж дышится,
Пахнет дымящейся пленницей.
И так тишина четко слышится,
Что тут ничего не изменится.
Украшу ухмылкой язвительной
Ту самую нано-галактику,
Такую прекрасно-пленительную
С её снегами Антарктики.
И бархатом ночь проносится,
Шалью для мокрых асфальтов,
Напротив моей переносицы,
Сделав незримое сальто.
А я ваш герой того времени,
Я гость из тридцатой планеты.
Избавлен от тяжкого бремени –
Ношу лишь в руках сигареты.
А я независимый зритель,
На правила сверху плеватель,
Тридцатой планеты я житель,
И пусть говорят, что предатель.
А я вместо слез и депрессии
Буду открыто смеяться,
С нотками горькой экспрессии
В лавине насмешек купаться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548732
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.01.2015
Я тебя больше не жду,
Я тебе больше не верю,
Я к тебе уже не приду,
Закрывай за собою двери.
Эта осень – все точки над і
Или, может быть, многоточья?..
Все обиды, упреки мои
От того, что душа кровоточит.
Эта осень – свинцовый асфальт,
Эта осень – токсичные капли,
Эта осень – туманная даль,
Где реальность давно поиссякла.
Эта осень, как ты, далека,
Эта осень - холодные руки,
Эта осень коснулась слегка
Моей жадной, вечерней скуки.
Это осень – нехватка тебя,
Эта осень - простуда от грусти,
Задыхаясь, день ото дня,
Повторяла: «Скоро отпустит…»
Я тебя, все-таки, жду,
Я тебе, все-таки, верю…
Я к тебе все равно приду.
Лишь открой мне, пожалуйста, двери.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548730
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.01.2015
Пробач, я не можу пробачити.
Хто сказав, якщо любиш – забудь,
Забудь про образи,
І, начебто,
Загубилася в часі вся суть?..
Я не можу вже перейматися,
Надто часто
Вночі
Не спати.
І боятися, завжди боятися,
Що почнеш ти мене забувати.
Пробач, кудись ніжність поділася,
Захлинає тепер лиш вночі,
Зрідка.
Десь в куточку, мабуть, зачаїлася,
Замість неї - сатира гірка.
Пробач мене, зовсім не мстива,
Не злопам'ятна зовсім, не зла,
Та коли ллє на полумя злива,
Чи залишиться іскра мала?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2015
Мій чай давно вже остиг,
Ввібравши всі мрії дівочі,
А сонячний день ще не встиг
Прийти на зміну до ночі.
І місячний промінь упав
У чашку, де листячко м’яти,
У «зайчиках» теплих купав,
Щоб у танку закружляти.
Мої світанкові пісні
Колишуть фіранку прозору.
Ви знаєте, як навесні
Виблискують вранішні зорі?
Я кожну хочу обійнять,
Я їм посміхаюсь привітно.
Вони всі так тепло блищать
Як в ріднім гаю жовті квіти.
Я навіть кліпнути боюсь,
Боюсь пропустити ці чари,
І палко до Бога молюсь,
Щоб сонечко вийшло крізь хмари.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548431
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2015