| Сторінки (1/23): | « | 1 | » |
Сидиш у безкінечному замку, що зветься "життя",
Час від часу зі страхом ідеш його коридорами.
Десь його стіни чисті, десь - забруднені різним сміттям,
І купа дверей, до того ж по обидві сторони.
І кожна з них приховує щось потаємне, як сон,
Щось, без чого, як ми гадаєм, життя неможливе.
За одними дверима це дорогий сучасний телефон,
За іншими - купа грошей, які зроблять кожного типу "щасливим".
У якійсь із цих дверей захована безмежна влада,
У якійсь - просто купа матеріальних благ.
Та кожна з цих речей - це життю власному зрада,
І всі ці двері ведуть у пекельний саркофаг.
А насправді, найбільше життєве щастя на Землі,
Це те, чого не передати словами.
Посмішка дітей - те, заради чого додому пливуть кораблі,
Кохання без меж, які окутані лиш щасливими сльозами.
А люди гоняться за дорогим лайном,
Яке в реалі нікому не потрібне.
Усі ховаються за дорогим і гарним вікном,
Яке з часом, все ж таки, від справжніх життєвих речей розтане.
А ти ідеш тихенько коридорами замку цього,
Який тебе не змушує тікати, але і не буде плакати вслід.
Йому все одно, він був давно створений Богом,
Та він допоможе тобі перетворити твій хід у крилатий політ.
Для польоту коридорами треба жити так, як відчуваєш їх,
Треба відчути кожну з дверей, але заходити лише у найважливіші.
Іти лише туди, звідки звучить ніжний дитячий сміх,
Тільки тоді ти будеш справжнім, найщасливішим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598980
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.08.2015
Ця пісня для тебе, ти чуєш? Зажди...
Я не знаю, де я, і не знаю, де ти,
І чому ти не відчиняєш до себе мости...
Я біжу назустріч вітру, туди, де горизонт сховався,
Чому він так далеко, коли я сам по собі залишався?
Чому завис у небі, як сокіл навесні?
Ще так далеко до щастя, а він летить вниз, до землі...
Я не хочу тікати, та змушений...
Розбитий долею, життям замучений...
Але я зміг! Зумів пройти шлях свій закручений!
На мене чекають, а я за сотні миль від дому,
Хоч і в одному місті, та душа там, зламала крила через втому...
Вона летіла до зірок, до щасливих очей батька і мами,
Але тіні не дали дорогу пройти, хоч я і незламний...
Тепер я втратив себе, але побачив погляд твій,
І виросли крила, і відкрився сонцем шлях мій,
Та це ти його відкрила чуєш? Ти, і ніжний погляд твій...
Тепер потрібний тобі, і собі потрібний віднині!
Тепер повернувся додому, тепер на святій вершині!
Подарунок від серця, тепер я в полоні очей,
Знайшов себе з тобою, серед мільйонів сліпих людей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2015
У чому сутність, образна уява?
Що зумовило другого "Я" появу?
Що змусило піднятися його з туману?
Чому він так чекає жорстоку розправу?
Особистий Колізей - тіло, де ховалася душа,
Місце, де вона росла, і ховалась від життя.
Поспішав змінити світ, не змінюючи себе,
Закрив повіки у тінях зірок, не впавши з небес.
Ростили людину, а виховали безжального бійця,
Тепер воїн в обладунках, герой у лавах святого Творця.
Процеси зміни світобачення, думки наївного дитя,
Рамки життя не мали відблиску каяття.
Ідеології, моралі, закони вікових світів,
Поки чекав на зміни, світ остаточно згнив.
Поки чекав слушного моменту, стоячи на краю,
Планета впала із небес, впала зі світлого раю.
Способи прикрашення, ідеї формальних реалій,
У просторі думок, у вимірі суцільних баталій.
Який зміст життя? Рятуватись, боротись, чи втекти?
Кожен вибирає сам - відректись, змиритись, чи рости.
Це Новий світ, де образи - це ангели крилаті,
Вони врятують світ, не дадуть сховати за ґрати.
Мати умови, причини, мотиви до порятунку,
Більше не ховатимуться за бездумні лаштунки.
Знайти, знищити, забути - справжня вендета,
Заспокоїти себе, як би потім не лягла срібна монета.
Та це погана прикмета - затьмарити серце навік,
І так вже досить ран в душі, ще й серце злістю обпік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587113
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.06.2015
Затих в очікуванні лічених хвилин яскравого сну,
Відкривши очі, знов побачив похмуру весну.
Не покидає думки бажання повернутись назад,
Мені не дає зробити цей крок тихий листопад.
Не хотів тікати від мрій своєї підсвідомості,
Не хотів тікати знову в світ, де навколо одні лиш умовності.
Та, на жаль, хід життя не в змозі зупинити,
Я відкрив свій найсильніший страх - я зміг полюбити...
Там було прекрасно, не було дурних ідей і забобонів,
То є велика сила - знайти людину серед шаблонів.
Там я знайшов її, не знав, що в реаліях вона так поруч,
Там я був щасливим, летів все вище, туди, вгору.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582078
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.05.2015
Мамо, пробач за всі помилки, які не раз обирав,
Пробач за всю біль, яку я по кутках збирав.
Пробач мене за те, що я не зміг стати живим...
Пробач за те, що став ангелом молодим...
Я не міг терпіти рани, які терпіли мої побратими,
Вони стоять за батьківщину, а наші молитви стоять поміж ними.
Я не зміг залишитись тут, та дивитись на все з вікна рідної хати...
Проте я став тим, ким все життя мріяв стати.
Я став героєм, для себе, для рідних, для країни,
Я став захисником, невинні всі ховаютьсяза наші спини.
Можливо я збожеволів, але я мушу піти в бій,
Тільки там я переможу із самим собою двобій.
Я хочу сказати, мамо, що я любитиму тебе скрізь віки,
Що буду поряд завжди, навіть якщо закриються очі мої навіки.
І поки світить сонце та квітнуть квіти на вікні,
Я боротимусь сам, і не дам у моїй хаті поселитись війні.
Ти скажеш, я не той, хто повинен назустріч смерті іти,
Але ти знаєш сама, що все зовсім навпаки.
Моя доля - боротись за життя, віддати можливо своє,
Моя доля - боротись без каяття, аби моє щастя стало твоє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582072
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 18.05.2015
Від сьогодні став я іншим назавжди,
Віднині я не ховатиму очей від правди.
Я бачу смерті чіткі туманні сліди,
Вона йде геть, а я кричу "зажди"!
Загубитись серед спогадів вітрів,
Літати над місцем, де тебе я зустрів!
Я заховався від болю в одному зі світів,
Знайди мене, прошу, поки я не постарів.
Ми в чомусь схожі, я, на жаль, потрібний тобі,
Що за збіг? Ми разом? Чи я це нав"язав собі?
Твоє море манить мене, тепер мої думки сліпі,
Та демони в пітьмі не дають вдихнути, цербери скупі!
Залишитись вдвох, дарувати квіти та сміх,
Я би пішов туди, куди раніше йти не міг!
Впасти до твоїх ніг... Хоча ні, я би так не зміг...
Я тебе кохаю, та не впаду в очах небесних святих!
Очі не гарні, якщо вони не бачили життя,
А я бачив смерть, та вижив серед цього сміття,
Вижив серед мертвих клонів, не впав у забуття,
Музикою відродив своє серцебиття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2015
Україна...
Вона там, за небокраєм...
Україна...
Вона там, у ріднім гаю...
Україна...
Вона з вірністю чекає...
Україна...
Вона молить і благає...
"Мене довго ганяли по кутках,
Різали на частини душу словами!
Вороги кидали моє серце по стежках,
І я витирала обличчя сльозами...
Я прошу вас, змоліться, відпустіть,
Я життя свого тільки початок бачу...
Повірте, я зможу до небес злетіти,
Якщо я своє світле майбутнє побачу..."
Ці прості слова нам треба пам'ятати,
Аби впусту життя не змарнувати...
Допоможемо Батьківщині встати з колін,
І запанує мир на кожній із сторін.
Україна...
Вона там, за небокраєм...
Україна...
Вона там, у ріднім гаю...
Україна...
Вона з вірністю чекає...
Україна...
Вона молить і благає...
"Не стидайтесь - я ваша земля,
Не здавайтесь, я завжди поруч,
Відчуйте у мені свої поля,
Ви будуєте мене власноруч..."
Наша місія - врятувати нашу країну,
Не дозволимо пролити кров братів...
Хоча час так швидко та беззупинно плине,
Ми не зробимо так, як зрадник-сусід захотів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570732
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.03.2015
Ти боїшся не темноти, не зла, що стоїть за стіною,
Адже не важко знайти у собі жагу до життя.
Ти боїшся залишитись наодинці із самим собою,
Боїшся самотності... І почути від тиші власне серцебиття...
В кожного з нас існують власні потаємні страхи,
Те, чого ми боїмось сильніше, ніж інші...
Найбільша сила у житті,
Та, яку не відчуєш у руці...
Та, яка дає тобі той знак,
Яка сниться тобі у снах...
У кожного є свій страх,
Те, чого ми боїмося більше інших...
Але лиш один із них,
Ніби чорний птах,
Існує тільки на вустах негрішних...
Це страх перед самим страхом,
Страх перед смертю та злом...
Страх, який не порівняти із всебічним жахом,
Страх, який постійно чекає за вікном...
Можна боятися змій або собак,
Можна навіть людей боятись...
Але страхом зла ти подаєш Богу знак,
Що ти сам бажаєш про інше життя дізнатись...
Залишитись людиною,
Коли це неможливо...
Стати істотою єдиною,
Яка зробить надможливе.
Треба лише прийняти те,
Чого ти не прийняв раніше...
Для себе тою людиною стати,
Яка рятує цей світ, а не грішить...
Тільки тоді ти станеш собою,
Та вийдеш за рамки мети...
Тоді ти переможеш у цьому двобою,
Переможеш свій страх...
Не думаючи втекти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570116
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.03.2015
У світлу та зоряну ніч
Народилась маленька дитина...
Їй сказали "людей за собою поклич",
Адже то була незвичайна людина...
Він майбутній месія,, посланник небес,
Він врятує світ цей від смерті...
Та на його житті поставили хрест...
Ті, чиї душі століттями мертві...
У світі запанувало чорне зло,
Немає кому стати на захист людей...
Лиш він підставив своє маленьке крило,
Щоб врятувати від гніту десятки сімей...
На жаль, ніхто не помітив жертви цієї,
Не помітив навіть появи ангела на світ...
Кожен ішов за своєю течією...
І не помічав поруч той калиний цвіт...
Помітив лише хлопчик цю втрату,
Який відчув на собі ангела біль...
Тепер лиш він здатен провести Диявола страту,
Але знову ж, сам він не переможе цей бій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569339
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.03.2015
В кожного з нас є свої в житті герої,
Для когось, можливо, це коміксів супергерої,
Але для мене це ті, хто вбити можуть без зброї,
Ті, хто лиш словом зруйнують неприступні стіни Трої!
Набої у думках їх не закінчаться ніколи,
Вони житимуть завжди, і перейдуть найстрашніші гори,
Відколи вони почали жити по колу!
Від розколу душі врятуює вас їх спів у ваші голові!
Ваші долоні не схолодніють, адже сила у слові...
Проте не порушуйте правил цього життя...
Бо від суду Лінча вам не допоможе навіть шосте чуття!
Почуття ще не зникли, душа рветься на волю,
Але я пройду цей шлях, попри жагу до болю!
Волю та бажання жити в мене не відберуть...
Мої крила віднині готові летіти...
А ті, хто заважтимуть - помруть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568573
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.03.2015
Я неквапливо йду по крокам історій,
Мою дорогу недбало освітлюють зорі,
Була б ти поряд...
Були би мої думки всі прозорі...
Мені поставили страшний діагноз - кохання,
Я був би з тобою, якби мав бажання,
Я був би щасливий...
Якби не те крикливе мовчання...
Мій світ зруйнований твоїми очима,
Щодня бачу віднині минуле за плечима...
Ти моє серце з болем кохати навчила...
Я тепер тобою одержимий...
Можливо все-таки я буду з тобою,
Бо все ніколи не здаватимусь без бою...
Я стаю все сильнішим з кожною добою!
Але без тебе я не захищений від невиправного збою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2015
Цікаво, чому розривають згадки про минуле,
Ласкаво руйнувало життя питання, що минули,
Кава на столі холодна, про неї всі забули,
Душа моя замерзла, вона у спогадах заснула.
Лиш тебе я побачу серед цих сірих очей,
Лише тебе я відчую серед клонів-людей…
Задля тебе живу, руйную купу власних ідей,
Не можу спати в думках вже десяток ночей…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2015
Я прошу тебе, повернися живим навесні...
Повернись, коли заспівають пташки голосні,
Коли всі гуртом скажуть водночас "ні війні!",
Я благаю, повернись навесні...
Кричить моє серце від болю, чуючи звістки зі сходу...
А я все ж вірю, що хтось відкриє очі народу,
Що хтось допоможе відрізнити вихід від входу,
А поки я чую лише звістки зі сходу...
Та неважливі зараз проблеми народу, коли гинуть солдати...
Коли гинуть хлопці, яким не дали життя смакувати...
Проте якби би не хотіли Батьківщину віддати,
Все одно гинуть на війні тій солдати...
Повернися живим... Я благаю, прошу я, молюся!
Я пишаюся Вами... Ви сказали ворогам " Я не боюся!"
Та я з болем в очі матерів дивлюся!
Герої не вмирають... А я пишаюся і молюся...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563722
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 02.03.2015
Что ж… Здравствуй, друг…
Слышишь, как птицы поют вокруг?
Они слетаются в один большой круг,
Я ведь без тебя, словно без рук!
Я знаю цену дружбе, меня не убедить, нет,
Я не хочу навредить, не знаю, как быть… След,
Который ты оставил на моей душе,
Останется там навеки, подальше от сотен ушей…
Мы пойдем с тобой против этого мира,
Один в поле не воин, поэтому со мной задира,
Мы вместе два первых на планете дивергента,
Мы расставим здесь акценты…
Аргументы здесь не нужны никому,
Извини за боль, не извинишь – я пойму,
Не одену на тебя хомут, все врут,
Все помрут, если нас не поймут…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563082
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.02.2015
Мамо, вибач, та ти виховала мужчину,
Моя доля врятувати від зрадників країну.
Не плач, прошу, відпусти свого рідного сина,
Зрозумій, я не дам вбити свою Батьківщину!
Я знаю, що твоє серце рветься від болю,
Я випущу країну на волю і не здамся без бою,
Моя віра зі мною, а душа моя з тобою...
Я не складу свою зброю і за родину стоятиму горою!
В пам'яті усіх людей повернуся я живим,
Я не можу бути сліпим, не можу бути ніким!
За біль кожного з нас я вбивцям відповім...
Я клянуся... Я повернуся Живим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563076
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 28.02.2015
Якби так сильно не боліло,
Я бувби янголом для тебе...
Якби життя в душі не тліло,
Ти не вбивала би свідомо мене...
Роблячи записи своїх мемуар,
Згадав про те, що колись зробив не так...
Дивлячись на тебе, був під владою чар,
Відбивав серцевий ритм у гітарний такт...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2015
Небесна сотня...
Герої України...
Небесна сотня...
На захисті родини...
Українські ангели небес...
Пильно охороняють руїни...
Ангели небес...
Збудують нові стіни!
Вони завжди житимуть у наших серцях!
Вони пір'їни крил, а Україна - величний птах!
Їх імена викарбують на срібних хрестах!
Їх пам'ятатимуть всі...
У ворогів вони вселятимуть страх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562627
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 26.02.2015
Я знаю правду: ти мене ніколи не кохала,
Казала, що любиш, а за спиною забувала...
Казала, що назавжди... А душу закривала,
Та в тебе серце чорніше, аніж у голодного шакала!
Я пам*ятаю й досі наше перше побачення,
Я був у раю, все навколо не мало значення!
Та я не знав, що почуття давно вже втрачено,
Та було пізно... Я був мавпою на телебаченні!
Моя добра душа не уявляла, що це дешева гра,
Що всі мої слова та вірші, то все було дарма!
Написав на лобі "зрада", щоб ти завжди була одна,
А хоча, живи з цією зрадою, все одно життя в тобі нема!
Я був щасливою вівцею... Тепер дитя із серцем звіра...
Я був відкритою душею... Віднині зі мною я та моя віра...
Я був людиною, а ти не була зі мною щира!
Вали до пекла... Для тебе не зіграє у раю золота ліра!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2015
Я критикую тих, хто зламав хрести,
Хто руйнує життя, спалюючи мости...
Але ні, я не буду на собі твій гріх нести,
Не зможу твою темну душу до небес піднести...
Кажуть, є теорія шести рукостискань,
Згідно неї я знаю тебе через шістьох людей...
Але, якщо я порину у світ міркувань,
Я побачу, що не знатиму тебе через сотні ролей...
Ні, це не тому, що ти так далеко,
Адже по бажанню я знайду тебе і в холод, і в спеку...
Просто я не хочу, не хочу знов відчути той біль,
Як розбиває скелястий берег сотні тисяч хвиль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562274
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2015
Закриваю очі і бачу сновидіння,
А може це майбутнього видіння?
Як наш світ розриває на шматки
А «королі» зниклих імперій перебирають дитячі кістки.
Народу своєму Батьківщина замилює очі,
На сході країни гинуть невинні щоночі.
І ніхто не задається питанням «чому?»
Чому сам нам судилось почути кромешну пітьму?
А раптом проблема не у владі, а в нас?
Можливо нам самим змінитися вже час?
Адже ми самотужки обираєм чортів:
Майже кожен з них на попіл наш світ перетворити хотів!
Лише одиниці із тих посланників низів
Із верхнього світу спустились за наказом царів,
Щоб запалити світло, як рятівник Прометей,
Зменшити до нуля кількість померлих дітей.
Проте як би вони не старались
На поранене кошеня вже вовки позбігались…
Але вовки не знають, що з кошеня виросте могутній лев,
І тоді порозбігаються вони налякано серед квітучих дерев!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544518
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.12.2014
Я відчуваю, як кров тече по моїх венах,
Я відчуваю, як життя тече у моїх генах,
Відчуваю, як зникає біль попри страждання,
Як Господь пише моєї долі власне трактування.
Ці відчуття пронизують мене від голови і до п’ят,
Я як те щеня серед купи чортенят.
Виходу немає, двері зачинені, я відчуваю смерть,
Куди не подивлюсь, все навколо іде шкереберть.
Я бачу, що скоро настане той всім відомий кінець,
Але чи буде він щасливим, знає тільки Божий гонець.
Я відчуваю, що наш Творець вірить у мене, як у всіх нас,
Він знає, що хтось незабаром повстане серед сірих мас.
Треба лише трішки зачекати, я це знаю.
Я це бачу і відчуваю… Відчуваю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543857
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.12.2014
Стою на узбіччі, поруч стоять якісь банкомати,
Читаю надпис: "Купляєм душі як музейні експонати".
Перед ними черга, аж до небесних вітрил,
На спині кров'яні сліди вирізаних крил.
Хтось із грязі в князі, хтось навіть навпаки,
Весь світ запам'ятає смерті різні ці смаки.
Ім'я Хайдар вже стало таким для всіх знайомим,
Завжди поряд, було чимось потаємно духовним.
Для когось жартом, а для когось заздрісним жахом нестерпним.
Дивне бажання відчути на собі те, що він відчув,
Як у шкурі птаха безкрилого серед койотів побув.
Але не зламати кулаками того, кого життя не зламало,
Ніщо не зруйнує цю людину, всього буде тут замало.
Треба тупо йти вперед, без всяких "але" або "чому",
Це та душа, яка освітлить будь-яку жорстоку пітьму.
Подихом життя допоможе світу цьому зрозуміти,
Заради чого треба далі йти, що треба цінити і любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543725
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.12.2014
Я у полоні власних думок і власних принципів,
Ніби забутий птах, на виході дверима паперовими скрипів.
Мрії загублені серед тих кораблів так швидко павших,
Горять будинки демонів життя проклявших.
Квиток в життя, як снігопад, розтанув у руках холодних,
Серця черствіють від думок про життя тих голодних.
Як правило, в житті за весною іде сонячне літо,
А ти живеш, як взимку, йдеш по трасі непомітно інкогніто.
Бачить Бог, я намагаюсь вирватись, рвусь кігтями,
Хочу повернутись до нормального життя, б'юсь ліктями.
Та мене ніхто не бачить, всім начхати на такого простолюда,
Ну тоді побалакаєм, коли перед вами постане сам Іуда.
Тоді прийдете з проханнями, будете молити про допомогу,
І саме тоді я вам середнім пальцем укажу на вашу дорогу.
Ви мене не бачите, так скоро будете чути всюди,
Ще трішки почекайте, і почуєте мого життя чудового етюди.
Заграють на весь світ життя мого акорди,
Про сенс життя свого задумаються навіть тупі лорди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543723
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.12.2014