| Сторінки (2/134): | « | 1 2 | » |
Ціна Перемоги
Наче грім серед ясного неба
Нас накрила кривава війна.
Так для чогось комусь було треба.
Є у тому і наша вина.
В Україну ввірвалася спільна
Невмолима, жахлива біда –
В корінь знищити землю цю вільну
Прагне дика й підступна орда.
Як було – вже ніколи не буде.
Світ змінився. Змінилися й ми.
В битві нині – не просто люди,
А дві армії – Світла й Пітьми.
Всі колишні засади розтерті –
Їх ракетами нищать дотла.
Та життя все ж сильніше від смерті
І добра в світі більше, ніж зла.
Нелегка перед нами дорога –
Україна, як мати, одна.
Неминуча гряде Перемога,
Та за неї – безмірна ціна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2024
Тобі, Україно
Із чорної хмільної глибини
Зло виповзло, щоб наковтатись крові
З баюр смертельних підлої війни
В країні мирній, світлій, калиновій.
Знов, Україно, ти в диму й вогні –
Тебе прийшли скоряти московити.
Та воля й дух міцнішають в борні –
Сини тебе зуміють захистити.
Під москалями плавиться земля.
Козацькі сили їх товчуть запекло,
Шлють їх відомим курсом корабля
В останню гавань, якій назва пекло.
Ти вистоїш у шквал і в ураган,
Із попелу піднімешся титаном.
У Лету кане збочений тиран,
І на твоїх теренах мир настане.
За те, що ти повік не гнеш колін,
Що горда ти, незламна й непоборна,
Віддасть у шані світ низький уклін
Тобі, Вкраїно, вільна і соборна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2024
Вам, росіянки, не шкода дитини,
Під серцем ношеної сотні довгих днів,
Кровинки власної, улюбленого сина,
Що вам на радість жив, зростав, мужнів?
А, може, діти ваші вам не в радість?
Тоді навіщо плодите ви їх?!
Хто ж вам зігріє неминучу старість?
Хто ж подарує вам внучат малих?
Чи ви не люди й людське вам немиле?
Та навіть звір потомства не лиша:
За рідне сім’я бореться щосили! –
Бо й у тварини в тілі є душа.
А ви? Що ви за плем’я, рід чи раса?
Що ж вам співають у росії там?
Ви здаєте синів своїх на м’ясо.
Хіба ви матері? Зневага вам!
31.03.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2022
Із чорної хмільної глибини
Зло виповзло, щоб наковтатись крові
З баюр смертельних підлої війни
В країні мирній, світлій, калиновій.
Знов, Україно, ти в диму й вогні –
Тебе прийшли скоряти московити.
Та воля й дух міцнішають в борні –
Сини тебе зуміють захистити.
Під москалями плавиться земля.
Козацькі сили їх товчуть запекло,
Шлють їх відомим курсом корабля
В останню гавань, якій назва пекло.
Ти вистоїш у шквал, і в ураган,
Із попелу піднімешся титаном.
У Лету кане збочений тиран,
І на твоїх теренах мир настане.
За те, що ти повік не гнеш колін,
Що горда ти, незламна й непоборна,
Віддасть у шані світ низький уклін
Тобі, Вкраїно, вільна і соборна.
27.03.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2022
ВЕСНА В ПУТІ
А лютий не такий-то й лютий.
Чи це зимова ще пора?
Про зиму хочеться забути,
Як тільки сонце визира.
Весна в путі – готує пензлі.
Як личить небу голубий!
І тане лід в ріці замерзлій.
І вже туркочуть голуби.
Я знаю: ще зима покаже
І звички, й норови круті.
Та чи багато все це важить,
Коли весна уже в путі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2022
У сні я бачила квітучу Україну:
Розмай садів, рясний врожай ланів.
Спокійну, не стривожену країну
Я бачила в однім з найкращих снів.
Там у містах – завжди тепло в оселях,
Удосталь світла навіть уночі..
Там знову людно в опустілих селах
І на поля виходять сівачі.
Усі усім лише добра бажають,
Не уживають нецензурних слів.
Дітей у школах якісно навчають,
Шануючи батьків і вчителів.
У кожного з малих є мама й тато,
Що вміють захистити і любить.
Є у людей робота і зарплата,
Й на неї можна гарно й гідно жить.
Ошатні вулиці. Доглянуті будинки.
Безпечно перероблене сміття.
Повітря чисте, в ньому ні диминки –
Цінують люди землю і життя.
Нема війни. Немає пандемії.
У небі – сонця мирний камертон.
І вірю я: це не примарна мрія.
Я бачила чудовий віщий сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2021
-
Найвища цінність – то людське життя:
У розмаїтті радощів і смутку,
В розпуці втрат і в захваті здобутку,
У єдності гріха і каяття –
Допоки серця чується биття.
Ляга життя дорога невідома
Через квітучі росяні луги,
Через поля, закутані в сніги,
Через яри, байраки, буреломи,
Крізь тінь і світло, і снагу, і втому.
На ній – і біль, і гнів, і душ тепло,
Жорстка реальність і наївна казка,
І безоглядна незрадлива ласка,
І правда, й кривда, і добро, і зло,
Й любові невичерпне джерело.
Допоки серця чується биття,
Сприймаю світ сповна, наскільки вмію:
Сміюсь і плачу, згадую і мрію,
До крихти всі збираю почуття
Зі скарбу найдорожчого – життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020
В лісах притихлих, безголосих
Барвисту казку пише осінь.
Коли встигає ця майстриня
Такі творить полотна дивні?
Погляньте: маківки у кленів
Вже не смарагдово зелені,
В них ніби полум’я розвій –
Торкнув їх пензель вогняний.
Тріпочуть кронами під вітром.
Знов осінь узяла палітру.
Черленим бризнула по листу,
Калину вбрала у намисто,
В багрець осику одягла,
В зелене бурштину влила.
По вітах провела жовтавим,
Брунатним, мідним, золотавим.
Березам коси розчесала,
Жовтогарячим розписала.
Не випускає пензля осінь.
Сипнула в сіре небо просинь.
Задумалася на хвилинку –
Вписала срібну павутинку.
В туманах, у дощах, у росах
Купає пишні барви осінь.
І світ казково-неземний,
Бо в неї пензель чарівний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2020
Мій сад
Мій сад мене плодами пригощав,
Не шкодував для мене барв і цвіту.
Серед смарагду соковитих трав
Гостило в ньому клопотливе літо.
Осінній сад утомлено пустий,
Та навесні розпустить віти знову.
Я – лиш людина, в мене сон нічний,
А у дерев і саду сон зимовий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2019
Біле латаття
(ще цю квітку називають водяна лілія,
русалчин квіт, купава…)
У захваті спішу сказать я,
Що бачила в ріці латаття.
Латаття! Біле, аж сріблясте.
Цвіте іскристо і зірчасто.
Розкішне, пишне, променисте,
Вкриває воду круглим листом
І в пелюстках вогонь тримає,
Що жовтим полум’ям палає.
Русалчин квіт, лілея ніжна –
Незвична квітка дивовижна,
Цариця вод, краса нетлінна:
Мільйони літ вона незмінна.
Сягає дна кореневищем –
Сама ж сія в шарах найвищих.
На дні – драглисто і багнисто,
Вона ж вгорі – невинно чиста.
В грузькім багнищі народилась –
Нагору квіткою пробилась.
Подумай лиш: проста купава
Із дна звелася величаво!
…Хоч у болоті корінь твій –
Угору знятися зумій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845764
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2019
За все спасибі тобі, Боже,
Що спонукає і тривожить,
Що не дає мені упасти
Й уберігає від напастей.
За сон спасибі й за безсоння,
За втішний затінок й осоння,
За день і ніч, за теплий вечір,
Розвій весни і сум лелечий,
За неба синь, за ясні зорі
Й серпанки росяні прозорі,
За прохолоду й літній жар,
І за веселку серед хмар.
Спасибі за незабуття,
За відчуття і почуття,
За серця пристрасне биття.
Спасибі, Боже, за життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2019
Зітхає сонно вітер легкокрилий.
Тремтливі зорі криють неба гладь.
А сутінки дрімоту розстелили,
Вкладаючи притихлу землю спать
Згори всміхнувся місяць круглим оком.
Він стерегтиме ночі таїну,
Аби ніхто не потривожив спокій,
Де лиш цвіркун спокушує струну.
Ця ніч, ці зорі для добра лиш дані.
І чи посміє хто вчинити зле,
Коли у сні сади такі духмяні,
І срібну пісню місяць тихо шле?
Казкова ніч! Для щастя і кохання!
І цвіт надій у спалахах заграв -
Щоб знову й знов, до самого світання,
Мої вуста ти ніжно цілував.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839561
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2019
Ти чуєш музику дощу?
Ту незабутню, потаємну,
Таку близьку, до болю щемну,
Таку знайому до плачу
Ти чуєш музику дощу?
Дощ тихо стука у вікно,
Немов би хоче нагадати,
Про що не можна забувати:
Про те, що вже колись давно
До нас він стукав у вікно.
Дрібних цих крапель срібний звук -
Мов давніх літ двінке відлуння,
Коли ми вдвох, щасливі, юні,
Не в силі розімкнути рук
Вслухалися у крапель стук.
Та музика дощу була
Ясна і чиста, не журлива,
Як наша доля незрадлива,
Що дар кохання нам дала.
Такою музика була.
Почуй же музику дощу!
Він виграє на срібних струнах
Для нас, іще душею юних!
Я не сумую. Я мовчу.
І чую музику дощу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2019
Саднить і мається душа моя -
Її провина хвилею накрила.
Свідомо не чинила злого я,
А мимоволі кривди наробила.
Де. є такий, хто зроду не згрішив,
Чиє сумління чисте, як сльозина?
Я перед кожним, хто безвинно жив,
Смиренно рада прихилить коліно.
Великодушний Отче нас усіх,
Ти ж не караєш і не судиш всує!
Умисний мій і ненавмисний гріх
Прости, прости мені, Тебе прошу я!
А без покути як у світі жить?
Тягар вини не всякий нести може.
І всі, кого я скривдила, простіть!
Помилуй душу, милосердний Боже!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2018
Понад рідним дахом, над знайомим полем
Дмуть і дмуть нещадно нищівні вітри.
Закипають груди кривдою і болем.
Господи! Зненависть із сердець зітри!
Дай нам, Боже, глузду, дай терпіння й сили
Гідно пережити непрості часи.
Щоб незване лихо долю не скосило,
Не давай у руки лихові коси!
Вбережи нас, Боже, від ганьби і скрути,
Зупини навалу чорної біди.
Дай же коло гніву й люті розімкнути
І по власній стежці врешті решт піти!
Будемо ж любити, що у спадок дано,
Цінувати вдячно кожну світлу мить.
Хай не буде місця підлості й обману.
Хай лише грозою небо гримотить.
Ми ж усі в цім світі люди, просто люди.
Хто собі бажає горя і незгод?
Хочу вірить: щастя а нашім домі буде,
Мирна Україна ще сягне висот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2018
Згасають села, як ранкові зорі -
Без голосінь і сліз, без зайвих слів.
Приходять ранки, чисті і прозорі,
У сум полишених занедбаних садів.
І сходить сонце над розбитим тином,
Обвитим диким хмелем і плющем.
Вже тин забув, як у далеку днину
Йому схилявся сонях на плече.
Осіла хата, згорбилися стіни,
Посліпли вікна, похилився дах.
Лиш вітер часом залетить у сіни,
Та сяде на димар спочити птах.
У нежилім обійсті ходить літо,
А потім - осінь, а по ній - зима.
Бува - в снігу, бува - дощем полите.
Усього є. Лише тепла нема.
Живе там пустка - сіра і холодна.
Стежки порослі - сиві та смутні.
Лиш кіт старий, облізлий і голодний,
Когось іще чекає на вікні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2018
Зима сліди ховає в заметілі,
Парчеві покривала розстеляє.
Мовчать неторкано замети білі,
Велично й пишно чистий сніг лягає.
І світ навкіл - неначе на долоні:
Весь непорочний, світлий і відкритий,
Такий безгрішний в сніговім полоні,
Ніде ні бруду, ні сміття не взріти.
Та скоро сонце щиру правду скаже,
Покрови зніме владною рукою,
Й весна прийдешня явно всім покаже,
Хто де забув прибрати за собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2018
Було, кохалась у весняних грозах,
Як гримотіло, блискало, лило.
Було, сміялась, ще не втерши сльози -
Не піддавалось холоду чоло!
Життя не плинуло - летіло, вирувало,
Чуттів шаленством сповнюючи дні;
То пестило, то різкою шмагало -
І мед, і дьоготь падали мені.
Любила урагани, бурі, шквали,
Щоб калатало серце, наче дзвін,
Аби життя не тліло - нуртувало,
Щоб і упавши, звестися з колін!
А нині, як шаліють буйні грози,
Вогнем пульсуючи між сірих риз,
Я думкою лелію тихі роси.
Душі сьогодні ближчий літній бриз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2018
Це істина - є дні в календарях,
Коли розлуки круками витають,
Коли в незримих вічності полях
Життєві зорі тихо загасають.
Батьки, здається, з нами назавжди
Вони - мов оберіг обабіч долі,
Немов крило, що криє від біди.
Мов джерело турботи і любові.
Ми знаєм істину: безмежності нема
В житті людському - все доходить краю.
Після тепла завжди бува зима,
Що б'є морозом, снігом замітає.
Чому ж, коли печаль сягає дна
Й нічого повернути вже не можна,
Тяжка розпука серце розпина,
Й воно сприйняти явне не спроможне?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2018
У порах року меж чітких нема:
Весна буяє,
цвітом повнить літо,
А вже в тепло
осінній смуток влито.
Незчуєшся -
в очах уже зима...
Між порами
у року меж нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2017
Чому нежданно так зрина
Ця хвиля теплоти?
Мабуть, своя є таїна
В сузі'рях простоти...
Звучить осінній камертоy -
Душа співзвучна з ним.
Все ж хочу грати у пінг-понг
Із поглядом твоїм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758028
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2017
Зухвалий запросто, без огляду, хапає
Свої й чужі монети золоті.
А в мене сил боротися немає
За право мати щастя у житті.
Якщо комусь жадається змагання -
Нехай потішить власний хист і хіть.
Коли в серцях є істинне кохання,
Йому в ніякій скруті не зміліть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2017
Господарем крокую по країні.
Автобус мене з жалем проминув.
А вслід - слуга мій на крутій машині
Промчав і голови не повернув.
Тих слуг народних в мене є багато.
Щоб їх усіх в теплі й добрі тримать,
Я маю їм, шановним депутатам,
Останню гривню вийняти й віддать.
Щоб той слуга належну мав зарплату,
Щоб не в халупі жив і ситно їв.
Чого ж він має душу надривати
За долю своїх власних хазяїв?
От я і йду - не їду, не літаю,
Бо в мене слуги - всі оті пани...
Яке обрала, отаке і маю.
Вони такі із нашої вини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2017
Дніпровий мосте! Пам’яте моя!
Тут я приймала радості причастя,
Тут милувалась райдугами я
І завмирала у обіймах щастя.
О мосте любий! Як же сталось так,
Що на тобі вжились мої страждання,
І розчинились у безглузді мряк
Сліди останні зниклого кохання?
Як холодно співала заметіль,
Як чорно застилали небо круки,
Коли тужив розпучливо мій біль
Й у відчаї заламувались руки!
О мосте! Свідку нерозкритих драм!
Моя зоря так тяжко догорала…
Нікому не розказуй, лиш вітрам,
Як по золі чужа любов ступала.
Перехилися ж! Скинь у небуття
Усе, що нести вже немає сили!
Хай кане туга в річку забуття.
Нехай душа свої розправить крила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2017
Вночі був дощ -
просив його впустить.
У шибку стукав.
Бив по підвіконню.
Стікав сльозами
з мокрих верховіть.
Гойдав на терезах
моє безсоння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2017
Хай слово лине палке і сильне,
А не інертне, не інфантильне.
Хай зріє думка чітка й грунтовна,
Не марнослівна. не велемовна.
Рядки - лягають живі й гарячі,
А не буденні і не ледачі.
Коли - чудові, коли - ледь гірші,
Але ж не проза, а справді - вірші!
Нехай різкі, а чи навіть грізні,
Лише б яскраві, аби не прісні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2017
Виросла берізка
в лузі серед трав.
Над її красою
ранок чаклував:
Свіжістю осипав,
ще й росою вмив
І легким серпанком
плечі їй укрив.
А удень веселки
гралися в гіллі
І гойдали мрії
в вітру на крилі.
Сонце обдавало
золотом рясним
Й листя гаптувало
променем ясним.
Ніч подарувала їй
шати чарівні.
Мов царівну, вбрала
в перли неземні:
Зоряне намисто,
зоряний вінець
І у пишних косах
срібний гребінець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732005
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2017
Знов пам'ять лине в глиб десятиліть,
Щоб зазирнути в давніх літ дзеркала.
.. Пила весна із келихів блакить,
Вишневим цвітом землю гаптувала.
Уже рясніли квітами луги.
Смарагдами виблискували трави.
Виходили річки із берегів.
Назустріч квітню наближався травень.
Знімало сонце одіж із людей.
В календарі весна - надворі літо.
Манив із хат ясний погожий день.
В теплі дворів босоніж грались діти.
Не знав ніхто, що той дурман садів,
Вода, повітря, сонце, м’ята-рута –
Усе, від чого білий світ хмелів, –
Уже потрава, згуба і отрута.
А той, хто знав, змовчав і не сказав,
Що чорний біль уже життя скоробив,
Що знаком горя і страждання став
Колись гостинний лагідний Чорнобиль.
… Проходять дні, летять кудись роки,
Та чорні круки болю серце ранять.
Минуть десятиліття і віки.
Але не зможе заніміти пам'ять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731914
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.05.2017
Не все людина, що на неї схоже.
Людина -
це добро, любов і гідність.
Людина
матір зрадити не зможе.
Людина
розрізняє честь і підлість.
А є така собі
людська подоба.
На перший погляд - ніби все те ж саме.
Та ця гнила пожадлива утроба
На торг пустити здатна рідну маму.
Людині - гидко, а подобі - чхати:
Вона в усьому бачить зиск і користь.
Подоба ця готова все продати
За тридцять срібняків і власну совість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2017
Заплітає в коси
Цвіт рясний весна.
Чом же щастя досі
Серце обмина?
Свіжість витікає
З росяних перлин.
Все цвіте, буяє,
А в душі - полин.
Просить серце ласки,
Ніжності, тепла,
Чарівної казки,
А не гніву й зла.
Ми словами краєм
Щастя, як ножем,
І навік втрачаєм,
Що не бережем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2017
Людина - завжди людина:
Від матері лона до тризни.
І суть її завжди єдина,
Лише оболонка різна.
А суть - що в усякому віці
Однаково ми відчуваєм.
І в тому лише різниця,
Хто як ті чуття сприймає.
Із віком вже й мудрість із нами.
Та ніде все ж правди діти:
Хоч старшають люди з роками,
Дорослі - великі діти.
Чи слабший хтось, чи сильніший,
Недужий, або здоровий,
Молодший, а чи старіший -
Одної ми плоті й крові.
Бо ж біль повсякчас болючий,
Хоч юний ти, чи не зовсім,
Образи завжди пекучі -
І навесні, і під осінь.
Яскравими світлими днями
Й у присмерку вечоровім
Однаково прагнем тепла ми,
Розради в ласкавому слові.
Серце людське відчуває
І сум, і печалі, і болі
І завжди себе розкриває
На поклик добра і любові.
Життя суть повік єдина -
Хоч роки й збиваються з ліку,
Людина - завжди людина,
З народження і довіку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2017
Пухнасті клаптики покинули хмарину -
Кружляють у беззвучному танку,
В стрункому хаосі з небес додолу линуть
І ковдру тчуть зворушливо м'яку.
Сідають зграйками ялинам на маківки,
На змерзлі плечі кленів і беріз,
На віти кидають мережані хустинки
І знов летять пір'їнками униз.
Невинно-чиста і сліпучо-біла
Лежить умиротворена земля:
Її, знесилену,укутала й зігріла
Ця сніжна ковдра, що стежки встеля.
І вже забулись ночі ті тривожні,
Морозом скуті, темні та глухі,
Коли, здавалось, вижити не зможе
Ніщо в природі в холоди лихі.
...А перший сніг кружляє і кружляє
В танку безмовнім, розганяє сум.
Хай казка ця не вічна - все зникає,-
Але ж земля убралася в красу!
'
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2016
Ця Зірка у житті моїм давно.
Вона мені колись у сні явилась,
Крізь морок зазирнула у вікно
І назавжди у серці залишилась.
Ваблива й чиста.
Лагідно -ясна.
Не заховають сяйва жодні шати!
Вона в безмежжі вічнім не одна,
Та доля, мабуть, лиш її шукати.
Торкаю поглядом височину,
Думки гойдаю на небесних шалях.
Та як приблизить Зірку осяйну,
Що мерехтить у неосяжних далях?
Не відірвати тіла від землі.
Що бачать очі - не дістать рукою...
...Зоря сіяє на безкраїм тлі
У таїні тривог і супокою.
Вона зі мною поряд лиш у снах -
Близька й далека -
Як відлуння мрії...
Та поки Зірка сяє у світах,
Не потьмяніє дзеркало надії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2016
І ти, і я - дрібні частинки світу,
Немов у хмари краплі дощові.
Без нас в садах не стане менше цвіту
І весни прийдуть, як завжди, нові.
Ми лиш травинки у полях природи.
Тонкі хвоїнки у її лісах.
Ми - камінці в гірських пластах породи,
Стрічки струмків, що губляться в морях.
Та ти і я теплом душі і серця
Тримаєм Всесвіт на своїх плечах,
Бо сліз чиїхсь осушуєм озерця,
Вогонь надій запалюєм в очах.
Без нас у світі буде менш любові,
І менше стане ласки й доброти,
Не знайде хтось розради в щирім слові
І хтось не виллє з серця гіркоти.
Так, ти і я - малі частинки світу
( Й без нас у вічність весни відлетять)),
Але ж тому так ясно Сонце світить,
Що в нім дрібні частки палахкотять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2016
Спішить дороги прямина
Кудись до небокраю.
Нечутним снігом сивина
На скронях залягає.
Життя і час летять вперед
Без впину і спочину.
Років стовпи, мов очерет,
Вже дивляться у спину.
Обабіч - не злічити див:
На те й віків не стачить!
Як у шаленім плині днів
Відчути все й побачить?
Дорогу кличе небокрай
Повз віхи: числа й дати...
...Цінуй життя, часу не гай -
Аби не шкодувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2016
Не порівну лягає щастя нитка
На різнобарвне долі полотно:
Комусь щораз, комусь до болю зрідка -
Як промінь крізь затінене вікно.
Цей промінь щастя в руки ухопити -
Однак, що сонця відблиск на стіні.
Та він один уміє запалити
Свічу надії, сховану в тіні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2016
Закружляв під вікном золотий листопад.
Жовтим листом стежки припорошив.
Що спливло, те уже не поверне назад.
Все минає: і зле. і хороше.
Віти клена скупались у сонці,мабуть.
Мідні дзвони сріблить павутина.
У дозрілій красі - втаємничена суть:
Літо й Осінь; Природа й Людина.
Лист опалий, востаннє віддавши тепло,
Присмиріє й зітліє під кленом,
Аби з юною паростю літо прийшло,
Землю сповнивши сміхом зеленим.
...Осінь - зрілою стиглістю сповнений сад,
Що себе відродити уміє.
Хай над нами кружля золотий листопад!
В нім - і мудрість життя, і надія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2016
Коли ріка в нестримному розгоні
Весною рине в моря широчінь,
Ніщо не стане їй на перепоні,
Не перепинить пристраснихстремлінь.
Як довго тиснути на зігнуту пружину,
Вона розпрямиться - і лиха начувайсь.
І ледве чи хто стримає лавину,
Якщо вже покотилась-полилась.
Мільйони сніжних клаптиків - лавина.
Мільйони нас - нескорений народ,
Де кожен - з гордим іменем ЛЮДИНА
І кожен не манкурт, а патріот.
Нас панство сите тихо зневажало,
Тримало в незнанні, як у багні.
І гідність людська врешті решт повстала,
Прорвала греблю тиску і брехні.
За власне право жити і радіти,
Самим свій шлях і долю вибирать.
За те, щоб матір шанували діти
І щоб ніхто не смів її зайнять!
У лоні України - центр Європи.
Не зрадимо ж омріяній меті!
Ми вільні люди, не тупі холопи,
Свобода нам - що сонце у житті.
Людська ріка в революційнім вирі
Змела стіну обману і підлот.
...Хай сплине час, і в злагоді і в мирі
Ще буде гідно жити цей народ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2016
Спливає осінь у туманах ранніх,
Граків збирає в купи чорних зграй.
Вже за вікном - жовтневий день останній,
І губить барви золотий розмай.
Танцює лист в повітрі вальс прощання.
На горобині - кетяги одні
І відчуваєш: це уже востаннє -
Уже минули жовтня теплі дні.
Холонуть в подиху морозянім світання.
Затих принишкло напівголий сад.
Цей день у жовтня, як любов, останній -
Вже став у дверях сивий листопад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2016
Запломеніла зірка в вишині –
Я народилась, щоб у світі жити.
Сів добрий ангел на плече мені,
Аби від бід і горя хоронити.
Чи знала я тоді, що в скорий час
Твоя зоря неподалік засяє,
Що доля щасна упізнає нас
І через роки в шлюбі поєднає!
Молюся вдячно добрій силі тій,
Що нам обом єдину путь послала;
За те, що ти навік і вірно мій,
Що й тисяч літ мені з тобою мало.
(с) Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2016
Поглянь довкола – це твоя земля.
Просторів цих немає за морями.
Лише отут – твої ліси й поля
І рідні трави в тебе під ногами.
То справді так: десь у чужих краях
Ситніш, тепліше, може, й спокійніше.
Та скільки не блукати по світах,
Свої місця для серця наймиліші.
Без кореня і кущик не росте –
Все, що без кореня, розкидує вітрами.
В тобі – насіння роду золоте,
Що визрівало в цій землі віками.
Принад багато за морями є,
Але у кожного із нас одна лиш мати.
Наш корінь – тут, і все отут – своє.
Й оце любити треба й захищати.
(с)Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694551
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.10.2016
Кленових віт злотаве опахало
Ласкавий промінь лагідно зігрів.
Як незбагненно осінь поєднала
В прощальнім танго стільки кольорів!
Тремтливий лист зривається із гілки…
Кружляє у повітрі, наче птах…
А може, то не лист, а згасла зірка,
Яка десь в інших сяяла світах?
Хто знає: може, то не з падолисту
Під кленами хтось килим розіслав,
А кольорове зоряне намисто
Згори спустилось у дрімоту трав?
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2016
Зелене руно м'яко схили вкрило.
Пташиний щебет шириться над ним.
Блакитне небо розгорнуло крила
Над місцем тихим, праведно-сумним.
Тут є про що сказати ревній музі,
Гортаючи столітній календар.
Лежить отут у святості і тузі
Ганебна пляма в серці - Бабин Яр.
Запікся на історії скрижалях,
Закарбувався болем у віках
Рік сорок перший: вересень безжальний
І в тисячах очей предсмертний жах.
Страшні останки - черепи і кості -
В землі не тліють, - пам'ять стережуть.
Щоб людство більш не знало голокостів,
Про Бабин Яр не сміємо забуть.
(с) Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2016
День осінній – наче погляд, синій –
Усміхнувся сонцем променисто
І на зміну дощовій свитині
Удягнув мережанку барвисту.
Дзенькають під вітром віти кленів,
Золото скидаючи невпинно.
Замінила й вишня лист зелений
На гаряче руно златопінне.
І нехай дерев рідіють крони
Й незабаром холодом повіє,
Ця осіння пісня неповторна
Нам лишає паросток надії.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2016
Високе небо… О, яке високе!
Аж очі тонуть у височині.
В поля передосінній входить спокій,
А небо чисте, наче навесні.
Зеленочубий відчайдуха липень
Стрімку ходу спиняє на межі.
Та сонце, як раніше, очі сліпить.
І сивіти не хочуть спориші!
Хоча у тишу вранішніх туманів
Мотив журливий осінь запліта,
Я вірю: гожі дні ці – не останні.
Бо звідки така неба чистота?
Хай студеніють світанкові роси
І чується мелодія сумна,
Не говоріть мені, що йду я в осінь –
В душі ще літо. Літо і весна.
(с) Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2016
Як я хочу туди, де трави
Мед спивають у червня з вуст,
Де розхристано-кучерявий
Вітер хилить пшеничний вус!
Де, серпанком легким повиті,
Розбігаються полем стежки,
А зозуля в картатій свиті
Лунко губить чужі роки.
Сонця диск над сріблястим ставом
Свій гарячий склада сонет…
Як я хочу туди, де трави
З вуст у червня спивають мед!
(с) Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2016
На світі неможливого нема:
До всього можна стежку повернути.
От тільки пам'ять... Пам'ять не німа -
Не хоче ні мовчати, ні забути.
А чи й потрібно? Тихе забуття
Призводить до повторення старого.
У плині необачного життя
Забуте зло проторює дорогу.
Ми наступаємо на ті ж граблі.
Ті ж самі гості в нас - до тої ж хати.
Нема спокою на своій землі.
Важке мистецтво - каятись й прощати.
Як знати, де чия у чім вина?
Усяка правда власне право має.
А істина, як водиться, одна,
Але вона лице своє ховає.
Чуття й думки розгойдані, як дзвін -
Де одне одного за гамом цим почути!
Ніхто не визнає своїх провин.
У люті дух нестримано розкутий.
І все ж можливо світ перемінить.
Лиш треба зрозуміти і почути,
Покаятися, визнати, простить,
Але при цім - нічого не забути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2016
Стиха весняний буйноцвітний крок.
Каштани білі свічі загасили.
Духмяним шалом відпалав бузок.
Тополі пух довкола розтрусили.
Та у якусь одну незриму мить
Акація ввібралася в намисто.
Цнотлива липа їй услід спішить
Медовий цвіт переплести із листом.
І хоч весна, як пісня, промайне,
Із гаю – вкотре! – невгамовний вітер
Таким бентежним подихом війне!
…Краси буяння не перепинити.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2016
Твій синій погляд ніжно струменіє,
Такий пестливий, лагідний, ясний.
Голубить, заспокоює і гріє.
Він лиш мені призначений одній.
Дивлюсь я вдячно у кохані очі.
В них ладна я тонути знову й знов.
Я бачу в них, що серце бачить хоче:
Свою надію і твою любов.
Люблю твій погляд ніжно-барвінковий
У тихім затінку густих тремтливих вій.
Яке ж це щастя, що очей цих пломінь
Лише мені призначений одній!
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2016
Весняний вітер, зірваний з припону,
В шалу невпиннім вихором літав.
Когось штовхнув у гречку із розгону,
Комусь дахи і стріхи позмітав.
Не вір йому, то все обман оптичний.
Оті пориви – міражі й мана.
Суха трава займеться блискавично,
Згорить ущент – і лиш зола одна.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2016
Прошу я, Господи, залиш мені той шал,
Що у рядки чуття переплавляє!
Без нього запліснявіє душа.
Без нього іскри у житті немає.
Коли дощами плачуть сірі дні
І думи гіркотою серце мучать,
Слова скипають лавою в мені
І віршами стають клубки болючі.
І як несила втримати весни
У веселковій щедрості розмаю,
Усю жагу своєї глибини
Я у скупий рядок переливаю.
Прошу я, Господи, аби не обмілів
В падіннях, злетах, в радості й відчаї
Натхненний шал думок, чуттів і слів,
Який від скверни душу очищає.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2016
Свою весільну сукню білосніжну
Я тільки раз, для тебе, одягла.
Під поглядом захопленим і ніжним
Тобі навік я серце віддала.
Я вірила: хрещатий і квітчастий
Рушник, що нам тоді під ноги ліг,
Стелив нам довгий шлях добра і щастя,
Як незрадливий долі оберіг.
З тобою ми пройшли усі дороги.
Ділили порівну і хліб, і сіль.
Дітей обох давно звели на ноги.
Тож звідки впав цей невимовний біль?
Як сталося, що почуттів лавина
В душі твоїй вся висохла, як став?
Колись казав, що я твоя єдина,
А нині вже чужим для мене став.
…Вона була усміхнена й привітна.
В її очах – ані краплини зла.
Так, ніби ненароком, непомітно,
В довіру, як гадюка, заповзла.
І ось тепер – вона твоя кохана.
А я – мов після обуху грози.
Я ж не чекала зради і обману!
Ну, а в тобі – ні болю, ні сльози.
Слова, мов ціп, – безжальні і розкуті.
Вже б краще ти мене відразу вбив,
Аніж сказав спокійно і без люті:
«А я тебе ніколи й не любив».
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2016
Я захолола, як вода у ставі.
Я зупинилась, як остання мить.
Застуденіли сутінки сльотаві.
Жарина серця більше не горить.
Чому стиха мелодія жадання?
Куди зникає срібний передзвін?
Не вибухає щебетом світання.
А замість цвіту – попелястий тлін.
Дощу краплини мокнуть на обличчі.
Неначе сльози, стигнуть на щоках.
Усе минає, котиться у вічність,
Лишаючись у пам’яті й думках.
Мій дух ослаб. І тіло утомилось.
Немає сил ні бігти, ані йти.
Зі шляху збилась я і опинилась
У льодяних тенетах пустоти.
Жарино серця! Спалахни, мов пломінь.
Врятуй теплом від сутіні й сльоти!
Гори й живи! Тоді весняна повінь
Сама знесе тенета пустоти.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2015
З небес ячать мільйони душ невинних,
У прірву голоду зіштовхнутих колись.
Минає час, нестриманий,, невпинний.
На нім пекельні муки запеклись.
Я бачу ті невиліковні садна.
Задля майбутнього затято їх лічу.
На помин всіх, замучених нещадно,
Вогнисту свічку з воску засвічу.
Гори, свіче, палкіше, гарячіше!
Розбуркуй пам'ять, болем обпікай,
Щоби той біль нам серця не полишив,
Гучним набатом бив: «Не забувай!»
Ятрить хай душу літ отіх трагічність
Заради всіх, хто прийде у життя,
Щоб зло, котре вже кануло у вічність,
Повторення не мало й вороття.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2015
Який безбарвно-непривітний ранок!
У небі – хмар похмурі косяки.
Упав на горизонт густий серпанок.
І тихо гаснуть квітів пелюстки.
І день… Чи то поринув у задуму,
А чи забувсь у летаргічнім сні?
Здається, не здолати товщі суму,
Яка скувала барви осяйні…
Та звів раптовий вітер крила дужі,
Зірвав із неба сиву ковдру хмар –
І пересохли сірості калюжі,
Як сонце з серця висипало жар.
Заграла осінь кольорами літа:
Небесна синь… І полум’я садів…
Зелена хвиля трав, росою вмита…
Від суму не лишилось і слідів!
Барвиста радість на життя покосі
Нерідко сірим змінюється тлом.
Щасливий той, чия холодна осінь
Зігріта буде сонячним теплом.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2015
Осіннє сонце землю не зігріє.
Майне в повітрі зірваний листок,
Впаде додолу, як чиясь надія.
Всьому, мабуть, отак виходить строк.
Недовговічна у своїм буянні
Златобагряна осені краса.
Як сон, що тихо тане на світанні.
Як ненароком зронена сльоза.
Так ненадовго світ в багрець убрався!
Так швидко пишні барви відцвіли!
Вже ліс затих. Без голосу зостався.
Поля лелек у вирій провели.
Пора осіння! Терпкий присмак жалю
Серпанком сизим серце огорта.
Вже хмари сиплють не дощем – печаллю,
І лист останній з дерева зліта.
Приходить осінь, як завжди, неждано.
Та суть не в тім, що квіти відцвіли.
А в тому, щоб осінні злі тумани
Уламком брили в душу не лягли.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2015
Кленових віт злотаве опахало
Ласкавий промінь лагідно зігрів.
Як незбагненно осінь поєднала
В прощальнім танго стільки кольорів!
Тремтливий лист зривається із гілки…
Кружляє у повітрі, наче птах…
А може, то не лист, а згасла зірка,
Яка десь в інших сяяла світах?
Хто знає: може, то не з падолисту
Під кленами хтось килим розіслав,
А кольорове зоряне намисто
Згори спустилось у дрімоту трав?
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2015
Я люблю життя: гожих днів кришталь,
Де в веселках сум розчиняється,
І похмурих днів твердо-сіру сталь,
Як в сльозах дощу світ туманиться.
Я люблю життя. Рясно зацвіта
Ранок росами світанковими.
І теплом весна землю огорта
Й пишно квітами розмальовує.
Я люблю життя: пряну млявість лук,
Шепіт сонних трав, сонцем зморених.
Танець теплих злив, дальній грому звук,
І цноту беріз, вітром скорених.
Я люблю життя: і осінній бал
У багрянім сні й жовтій віхолі.
І зимових бур сніжно-білий шал,
І легень морозяних свіже дихання.
Я люблю життя! Його світло й тінь,
І ночей пітьму, й ясність полудня.
Я сприймаю весь його пружний плин.
В долі лиш прошу менше холоду.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611356
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.10.2015
Прикутий до ганебного стовпа,
Я кров’ю сходив під рукою ката.
А площу хижий натовп обступав.
І сипались прокльони біснувато.
Серед немилосердя і біди
З’явилась ти, мов промінь із туману.
І подала мені ковток води –
Сміливий виклик підлості й обману.
Тонка стеблинка поміж грубих пнів,
Ти співчуттям полегшила страждання.
І тужну кригу безрозсадних днів
Ти розтопила щирим пориванням.
Хоч ланцюгів сталевих не могла
Ти зняти із поглумленого тіла,
Та краплею добра в потоці зла
Неначе сонцем, душу обігріла.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2015
День осінній – наче погляд, синій –
Усміхнувся сонцем променисто
І на зміну дощовій свитині
Удягнув мережанку барвисту.
Дзенькають під вітром віти кленів
І скидають золото невпинно.
Замінила й вишня лист зелений
На гаряче руно златопінне.
І нехай дерев рідіють крони
Й незабаром холодом повіє,
Ця осіння пісня неповторна
Нам лишає паросток надії.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2015
У вересня скорочуються дні.
Незримо довшають притихлі ночі.
Але світанки ще такі ясні!
І вітер ніжні пестощі шепоче.
Замріялась над айстрами бджола.
Як мед, густа відлунюється тиша.
Он ластівки нагострена стріла
Пухнасті хмари в білі валки ниже.
А небо так і дихає теплом!
Колишуть віти срібну павутину.
Здається, літо захища крилом
Від холодів цю вже осінню днину.
… Хоча коротшають осінні дні
І довгі ночі зиму наближають,
На серці тепло й сонячно мені –
Добро і світло нас не полишають.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2015
Усьому треба світло і тепло
Й дощів ласкавих струни веселкові.
Усе, що з насінини проросло,
Купатись має в сонці і в любові.
Ніщо не хоче стужі і пітьми.
Все крижаніє в мороку й морозі.
Чому ж так часто забуваєм ми
Цю правду на життєвім перелозі?
Навіщо обділяємо добром
І ласкою свої серця та інших?
Чому словами ріжем, як серпом,
І ранимо найближчих, найрідніших?
Життю потрібно світло і тепло
І бережна любов, а не зухвалість.
Бо ж брак добра – то неприкрите зло,
А скривджена любов – то вже ненависть...
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603742
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2015
Цей теплий серпень – Божа благодать:
Ласкаве небо і гаряче сонце.
Аж хочеться в природи запитать:
«Передосінній жарт чи просто сон це?»
У горобини кетяги рясні
Червоним соком наливають лона.
А клени, як неначе навесні,
У сонці пестять буйночубі крони.
Ілля у воду холоду пустив,
А літо знову хвилю нагріває.
І вранішній туман, як дим, густий
Іскристі роси в луках висіває.
О зупинися, уповільни біг,
Теплом сповита літня дивоказко!
Не обмани благих надій моїх.
Не йди назавжди. Залишись. Будь ласка!
Нехай заждуть осінні холоди –
Ще буде їхня черга заболіти.
О зупинися! Не іди, зажди! –
Я ще не встигла навтішатись літом.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2015
Боюсь холодного знесилення душі,
Як вітер часу цвіт чуттів збиває,
Коли думок барвисті вітражі
Туман байдужості безпристрасно вкриває.
Отак, мовби в морозяній імлі
Шукаєш спокою у сніговім полоні:
Сидиш, мов спиш, в снігу, як у золі,
Не відчуваючи, що кров уже холоне.
Не хочу, аби час мене змінив,
Зальодянив і убайдужив душу!
В життя ще стільки непочатих нив!
Я їх зорати і засіять мушу.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2015
Хоч наїжачились поля стернею
І пахне холодом уранішня роса,
Та серпень, нахилившись над землею,
Ще не усі казки їй розказав.
Не всі пташині трелі відлунали.
Не вся ще синь відбилась у ставках.
Хай дні короткі свитки повдягали,
А літо ще ступає по стежках.
Отож є час напитись донесхочу
Духмяним подихом задумливих ланів,
Втонути в травах і потішить очі
Гарячим спалахом уквітчаних садів.
Є час іще щоб висипати з серця
Дозрілу розкіш стиглих літніх барв.
Бо це не осінь. Це лиш тільки серпень.
А він не всі казки ще розказав.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2015
Не обпирайся другу на плече,
Бо упадеш, як він, бува, відступить.
Рясна сльоза те серце обпече,
Яке бездумно й безоглядно любить.
Висока плата за довіри мить.
В кохання пастку не спіши втрапляти.
Яким нестерпним відчаєм щемить
Клубок, який доводиться рубати.
Не розливай довірливу блакить
Серед непевності манливого туману.
Не поспішай без пам’яті любить
Аби колись не плакать від обману.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2015
Шукаю у життя золі
Свою любов,
Свої жалі.
В очах - розчарувань туман:
Все, чим жила -
Святий обман.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2015
Ми губимо дороги в повсякденні.
Як маятник, один долаєм шлях.
Рутинні справи, клопоти буденні –
Немов міцний і непроникний дах.
Проблеми, наче гори, виринають.
Такі настирні. І такі важкі.
Їх обминуть, здається, сил немає:
Довкола – непроторенні стежки.
Життя – вже не життя, а виживання.
Над ним – із буднів нездоланний дах.
А під ногами – ґрунт розчарування,
Каміння та баюри на стежках.
Та попри все, зведи угору очі,
Забудь про будні, пересиль себе –
Там, синя птаха крилами тріпоче.
Там сонце й зорі. Й небо голубе.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2015
Місячне безсоння у нічній тривозі.
Розсип зір – мов карти із віщунських рук.
В лабіринтах долі я на півдорозі –
Десь уже чатує болю чорний крук.
Розтерзає серце, вип’є мертві очі.
Оболонка тіла жалісно пуста.
Вірю і не вірю у слова пророчі, –
Що колись шептали зболені вуста.
Про любов довічну…
Про щасливу долю…
Місячну дорогу…
Зоряні мости…
Розлетілись мрії, як вітри по полю.
В бездоріжжі долі щастя не знайти.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2015
Що зміниться, як нас розлучить літо?
Погасне сонце? Зблідне неба синь?
Птахи замовкнуть у зелених вітах?
А чи зупиниться життєвий плин?
Ніщо не зміниться. І сонечко ласкаве
Наділить щедро світ своїм теплом.
А велич неба, виткана хмарками,
Огорне землю голубим крилом.
Життя не стихне пісня стоголоса.
І світ не втратись силу і красу.
Лиш я із літа перелину в осінь
І з нею розділю терпкий свій сум.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2015
Мабуть, що ти мене таки почув,
Як жайвір чує чистий поклик неба,
Як чують теплі струмені дощу
Пошерхлої землі німу потребу.
Почув, як гай, що у спекотні дні
Дарує тишу, затінок і спокій;
Як промінь у затіненім вікні,
Що не згубився в темряві глибокій.
Здається, ось же щастя джерело,
Що здатне вічну спрагу втамувати.
Як рясно серце цвітом поросло!
Як боляче той цвіт квітучий рвати!
Стежки схрестилися на мить, щоб розійтись,
Але від себе не втечеш нікуди…
То ж, як без болю все ж не обійтись,
Хай нам обом той біль солодким буде!
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2015
Втечімо вдвох у тишу заміську,
Де ще квітує літо без упину,
Бджола бринить. Не замовка цвіркун.
Та вже червоно зблискує калина.
Ще розімліло дихають луги,
А вітер квітам ніжності шепоче…
Тож, поки осінь криє береги,
В шаленстві літа заховатись хочу.
Де млосно пахне медом і теплом,
Не затихають наспіви пташині!
Нехай огорне літо нас крилом,
Під ноги кинувши тумани сині.
Занурмося в духмяний спокій трав –
Я хочу літо в серце увібрати,
Щоб казку цю, що липень розказав,
В осінній дощ, як пісню, пригадати.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2015
Людина без любові – птах безкрилий.
Як небо без своєї глибини,
Зима без осені, а літо без весни...
Немов безсило спущені вітрила...
Людина без любові – птах безкрилий.
З любові починається все суще.
Але чи кожний крізь усе життя
Пронести може світле почуття,
Безкрає, всепроникне, невмируще?
З любові ж починається все суще.
Й моя стежина зіткана з любові.
Шукала щастя всюди.
А знайшла
У повені кохання і тепла,
Що в погляді струмує барвінковім.
Моя стежина зіткана з любові.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2015
За привидом зриваємось кудись.
Спрожогу.
Не питаючи дороги.
І смерчем нас
Затягує у вись –
Коли вже там дивитися під ноги!
Від лету сліпнуть очі.
В’яне слух.
Де марево, де дійсність – не вгадати.
Захоплює в полон магічний рух.
І мозок
Ні про що не хоче знати.
…Запал безумства
До біди веде.
Не вір зорі, що сяйвом засліпила.
Настане час –
Мара з очей спаде.
І в дійсність вернуть обгорілі крила.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2015
Щастя тендітний кришталь
Канув у прірву проблем.
Болю нагострена сталь
Здибила приспаний щем.
Бійся недобрих очей,
В зіллі накупаних рук.
В суті безладних речей –
Мідно-приречений звук.
Скельця, немов на біду,
Звабний розсіюють блиск.
Лебедем крила складу –
І в прірву…
За щастям…
Вниз…
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2015
За хмарами завжди ясніє сонце.
Просторо в небі місяцю й зіркам.
А нанизу, в тісній земній долоньці, -
Сльотаві сутінки життєвих драм.
Тут, унизу, - тумани безнадії,
Дощі тривог, озера людських сліз.
Лютують воєн чорні буревії,
Косою смерті машучи навкіс.
Хтось прагне влади. Інших манять гроші.
А хтось охочий до чужих земель.
Відтак і крутить непосильну ношу
Земних страждань невпинна карусель.
За хмарами так ясно сонце сяє!
Що ж не поділим у цім світі ми?
Навіщо даємо кошлатій зграї
Тримати землю у полоні тьми?
Серця розкриймо для добра й любові!
Розбиймо скло нікчемних давніх чвар!
Не треба зла, ненависті та крові.
Є сонце й небо. Вже доволі хмар.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2015
Згорну в клубок розплетені тривоги,
Зберу докупи розсипи жалю,
Немов каміння, кину край дороги,
Свічу надії в серці запалю.
Я не піддамся мимовільній тузі –
Лишень аби вогонь свічі горів.
Не вічно ж панувати чорній смузі! -
Ущухне плач і залунає спів.
Веселкою ще усміхнуться хмари
Опісля відчайдушного дощу!
Розвіються усі нічні примари,
Коли надії запалю свічу.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586367
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2015
Стиха весняний буйноцвітний крок.
Каштани білі свічі загасили.
Духмяним шалом відпалав бузок.
Тополі пух довкола розтрусили.
Та у якусь одну незриму мить
Акація ввібралася в намисто.
Цнотлива липа їй услід спішить
Медовий цвіт переплести із листом.
І хоч весна, як пісня, промайне,
Із гаю – вкотре! – невгамовний вітер
Таким бентежним подихом війне!
… Краси буяння не перепинити.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2015
Як під лагідним сонцем вишні
Достигають в червневих садах,
Так в душі моїй зріють вірші
Й прагнуть вилитися в словах.
Хіба ж знає заквітчана гілка,
Коли в білім палає вогні,
Яку квітку запилить бджілка
Й будуть ягоди з неї чи ні?
Бо не задля якоїсь користі
Вишня пишно й медвяно цвіте
І дарує плоди вогнисті –
Вона просто під сонцем росте.
Її щедро проміння гріє,
Дощ пестливо її полива.
А інакше вона не вміє –
Вона квітне, допоки жива.
У душі моїй зріють вірші,
Я їх прагну в слова втілить,
І як гілка без стиглих вишень,
Я без цього не вмію жить.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2015
Як солодко в ясні дивитись очі,
Де ніжності безмірна глибина!
Лише з тобою я до болю хочу
Любові келих випити до дна.
До тебе прагне і душа, і тіло.
Без тебе я – без кореня стебло.
О, скільки ж років збігло-пролетіло,
Допоки розуміння це прийшло!
Нас із тобою зорі обручили.
І нитка долі в нас одна на двох.
Нікому роз’єднати не під силу,
Що в небесах благословляє Бог.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583883
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2015
Після зустрічі з «поетом»
(котрий пише матами)
Думкам аж тісно, а на серці пустка.
Людська порядність дибом здійнялась,
Коли душа, трояндова пелюстка,
В багно упала й брудом обдалась.
Стирчать у вухах слів паплюжні згустки,
Сльоза розпачливо у віях запеклась,
Коли душа, трояндова пелюстка,
В багно упала й брудом обдалась.
Буяють ницість думки і розпуста.
Похабне хамство вже й на трон звели.
І душу, мовби зібгану пелюстку,
В багно упхали й брудом полили.
© Ірина Васильківська
11.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2015
[i]Він її без пам’яті кохав,
А вона належала чужому.[/i]
Ця жінка – мрій окрилена весна,
В тумані долі – зірка осяйна.
Вона панує у моїх думках.
Лише її одну я бачу в снах.
В очей криницях темних я тону.
Молюсь на усмішку її сумну.
Я на вогонь метеликом лечу.
Що з того, що я крила обпечу?!
Вона не кличе – я ж до неї йду.
І знаю: про що мрію, не знайду.
Вона одна для мене хліб і сіль.
І щастя в ній, і мій таємний біль.
Заради неї дихаю й живу.
Ой, знаю, що своєю не назву
І що приречена моя любов!
Та попри все я йду до неї знов.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2015
У дощ, у спеку, в холоди –
Хай осінь, чи зима нехай, –
Серед журби, серед біди
Лише мене одну кохай!
Серед багатства і нужди –
Чи сум, чи радість через край –
Мене одну кохай завжди.
Наскільки стачить сил кохай!
Любові зерня весняне
В моєму серці висівай.
І біль, і туга – все мине.
Ти лиш міцніш мене кохай.
Тебе любить не перестану я.
А жити можу лиш коханою.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580851
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2015
Далекий небосхил почав світліти.
По закутках розсіялась імла.
Зорі цнотливі молоді ланіти
Торкнула сонця золота стріла.
Весняний ранок ясно народився
У білосніжній віхолі садів.
Росою світанковою умився
І потонув у щебеті птахів...
...Спасибі травню за вишневу повінь,
За цвіт черемхи, солов’їний спів,
За ранок світлий, сповнений любові,
Що так жадано серце обігрів!
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2015
Нема снаги зі світом воювати
У нескінченній битві «Хто кого?»
У покидька також є людська мати?
А чи вовчиця вивела його?
Садова квітка – ніжна і тендітна.
Вона загине без тепла й води.
Ну а бур’ян і на піску заквітне:
Йому дарма і град, і холоди.
Зростить Людину – не усім по силі
(Чи всяк уміє серця не щадить?)
І розкошують покидьки, мов зілля.
Як важко поміж ними людям жить!
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2015
Той погляд вії обпалив,
Блакитне полум’я метнувши.
І неприборканий порив
Зненацька шарпнув сонну душу.
Сипнули низкою рядків
Німі глибини непокою.
Та вітер їх докупи змів
Беззаперечною рукою.
Не треба слів.
Не треба сліз.
Перлина у піску згубилась.
Чи ти до мене не доріс,
Чи я до тебе не спустилась?
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2015
Ніколи більше не ходи
Стежками непокою.
Мені душі не холоди
Розлукою німою.
Не йди – прошу! – в безсонну ніч
Нестерпного страждання.
Хай не лишуся віч-на-віч
Із тугою чекання.
Не йди у сполотнілі дні
Безсилого відчаю.
Не залишай мене на дні
Невпинної печалі.
Захмарить обрії життя
Тривогою зажди ти.
Бо знов утрати відчуття
Ніяк не пережити.
Не половинь чуттів ріку,
Що поміж нами лине, –
Довіку пити гіркоту,
Як ти мене покинеш...
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572931
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2015
Говорять, ніби надто я чутлива:
Не може біль чужий усім боліть.
Але в байдужого душа безкрила –
Нізащо їй під хмари не злетіть.
А з висоти видніється чіткіше
І світло, й тінь.
Потворність і краса.
І розуміння, що всього миліше –
На рідних травах вранішня роса...
Хіба ж біда, що все беру до серця?
У тім і суть короткого життя:
Добру добро
У відповідь озветься, –
Байдужість приведе до небуття.
Я лиш радію з того, що чутлива,
Що квітів, аби кинути, не рву.
Була і буду щира й незрадлива.
Заради цього, мабуть, і живу.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2015
Купатися хочу у щастя розливі,
У променях радості, в хвилях тепла!
І слухати пісню бентежно-щемливу,
Що вихор чуттів у душі підняла.
Я птахом невпинним здіймуся у небо,
Полину над світом, як хмарка легка.
Чи ж згадує осінь у вирії лебідь?
То ж хай мною править Всевишня рука!
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570011
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2015
Я не вірю у слово «ніколи»,
Бо життя – безперервність і рух,
А не замкнене спокоєм коло.
Стукіт серця ж у грудях не вщух!
А «ніколи» – довічна розпука,
У «ніколи» нема майбуття.
І у відчаї падають руки –
Не живеш, а марнуєш життя.
Про «ніколи» і чути не хочу –
Всіх доріг все одно не злічить.
Доки зорі ще сходять щоночі,
Буду вірити в зоряну мить.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569740
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2015
Моли прощення ти
За рій хльостких образ,
За повінь гіркоти
І підлі різки фраз.
Аби усе життя
У серці не носить
Тяжкого каяття,
Моли тебе простить.
Вину свою неси
До образів святих
І Господа проси,
Щоб кривди біль затих.
Навколішках благай
Прощенного дощу!
А втім...Однак...Стривай...
Навряд чи я прощу.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2015
Липнева ніч. Глибока і м’яка.
Пітьма шугнула в закутки імлисті.
Пташиний гомін влігся у гілках.
Бездоння неба – в зорянім намисті.
І ми удвох. Окутані теплом
П’янкого літа і чаклунки-ночі.
Над нами небо розляглось шатром
І диво-зорі чари сиплють в очі.
Я сяйво срібне поглядом ловлю,
Твою присутність серцем відчуваю.
А ти шепочеш пристрасно: «Люблю!»
Уперше і навік – тепер я знаю.
Липнева ніч, овіяна добром,
У серці теплим спомином ясніє.
Оте «люблю» під зоряним шатром,
Не зраджене, ніколи не зміліє.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2015
Повістки йдуть.
Неспинний їхній плин.
Ідуть, як час: затято і запекло,
Висмикуючи хлопців із родин
І кидаючи їх у саме пекло.
Де зло і ненависть у дикому танку
Змітають все, до чого доторкнуться,
Де у страждань розбурхану ріку
І кров, і сльози безупинно ллються.
Спини, о Господи, цей божевільний вир,
Осатанілий вияв злої волі,
Що глузду й совісті наперекір
Стирає в порох і життя, і долі!
Спини повісток безкінечний плин,
Урви безглуздя драми на півслові!
Сипни в серця жорсткі добра зернин,
Аби зарунилися в них ростки любові.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569112
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2015
Мамо, рідна моя, єдина!
Ти згубилась в далеких світах.
Вітер з поля туди не долине
І крилом не досягне птах.
З тих доріг не вертають додому.
Ні листів, ні e-mail’ів не шлють.
Тих адрес не відомо нікому
І на мапах не вказана путь.
Я дивлюся в заквітчане небо,
Й не знаходжу незнану зорю.
Лише серцем торкають до тебе
І з тобою у снах говорю.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2015
Моє життя – неходжені дороги.
Вели стежки крізь луки й чагарі,
Були на них і сльози, і тривоги,
і щастя блиск на долі вівтарі.
У світанкові роки чисті зорі
Переді мною падали до ніг.
Були думки і помисли прозорі,
туман зневіри ще не кутав їх.
Стелився шлях у росяні долини,
В квітучу повінь весняних полів.
А згодом, крізь каміння і купини
В тернові зарослі мене завів.
До крові мала душу роздирати:
На гори сходити, спускатися в яри;
Здійматись високо, від щастя помирати
І у розпуці падати згори.
Шлях невторований, незнаний, незбагненний
А чи були ще інші в нім стежки?
Жила – палала, щиро і натхненно,
Без компасу, кидалась навпрошки.
Стежки мої то сонце зігрівало,
То крив їх сніг, то мило їх дощем.
Тим шляхом уже пройдено немало.
Не завжди й легко. Але хочу ще!
Неутолима спрага – просто жити:
Під небом синім чи у світі хмар,
В зимову днину чи у розквіт літа,
Життєвий шлях – безцінний Божий дар.
Я, може, помилялася в дорозі.
Ти, Господи, за це мене прости.
Я йду. Я не спиняюся в знемозі.
Шкода, до небокраю не дійти.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2015
Аж солодко від весняного цвіту,
Що вишням коси біло переплів!
Вже й у черемхи закипають віти.
Сад у духмяних пахощах замлів.
Яка чудова сонячна ця днина!
Бджолиний рій у спіненім гіллі.
Мов у фаті весільній, – горобина.
Синиці розбивають кришталі.
...Щорік весна приходить і буяє,
Хоч зими лютим холодом печуть.
Благословенне те, що не вмирає.
У цьому є життя найвища суть.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2015
Мелодія кохання,
Немов жива вода,
Натомлені смеркання
В світанки оберта,
В тривозі вечоровій
Запалює вогні.
У променях любові
Так солодко мені!
Не перша й не остання
Квітчається весна.
Мелодія кохання
Із глибини зрина.
Мов пісня журавлина,
Велична і свята,
Із юності зернини
Крізь роки пророста.
Трояндове зізнання
Із рук твоїх спада.
Мелодія кохання –
Немов жива вода.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2015
Я зупинюсь на мить
У затінку беріз,
Де літній вітер спить
Серед зелених кіс.
Шепоче гай мені
Проникливі слова,
А соловей пісні,
Мов срібло, розлива.
Розхлюпуйся, блакить,
У чистоті небес!
Хай душу полонить
Натхненний полонез.
У нім – стрімкий політ
І щастя відчуття.
Я так люблю цей світ!
Я так люблю життя!
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567051
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2015
...Не забирайте мою жар-птицю.
Життя без неї – мов день без сонця,
Без неї навіть палац – темниця,
Де ні щілиночки, ні віконця.
Лишіть зі мною сліпуче диво,
Що так спокусливо світлом грає.
Таке солодко-терпке і манливе,
Як плід звабливий із саду раю.
Цей птах омріяний – промінь світлий,
Що розмальовує світ зірчасто.
Я з ним, як цвіт весняний, розквітну
І з ним у серці помру від щастя.
Моя жар-птиця – прадавня казка,
Що душу зцілює чар-травою.
Не забирайте її! Будь ласка! –
Нехай лишиться навік зі мною.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2015
«Телень! Телень!» – з гаїв луна щасливо.
«Телень! Телень!» – спадає з висоти.
У тому дзвоні – невимовне диво:
Пробудження краси і чистоти.
«Телень! Телень!» – витенькують синиці,
«Телень! Телень!» – краплинки з-попід стріх.
А промінь сонця – мов крило жар-птиці:
Тепла і світла вистачить на всіх.
Уже сніги здувають білі щоки,
Щипне вночі мороз – і вже нема!
Весняні дзвони линуть на всі боки.
«Телень! Телень!» – і відступа зима.
© Ірина Васильківська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565567
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2015