| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Там, де закінчаться твої милі
Почнуться мої сантиметри
Ми ж такі милі
Що до істини не доперти
Не забудемо подряпин
Та не помітимо шрамів
А ти лиш ховаєш лапи
Від псевдопсихічних зламів
Від недодуманого завтра
Що загниває у підсвідомості
Від пережитого вчора
Що привчило до тонкощів
І досить тікати від розмірів
Я не умію любити ямбом
Я не пишу віршів
Я лиш хитаю рандом
В беземоційному танго
Повз три стовпи, там де ти
Я ледар високого рангу
Залиш мене, і лети
Бо там де закінчаться твої милі
У мене відірве моменти
Бо я буду зовсім безсилий
Рахувати свої сантиметри
Не бійся шукати істин
Вони завжди з тобою
Знаєш, ти маєш плисти
А доля здаватися злою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537535
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.11.2014
З присмаком холодного бетону
Ти згадаєш те, що було колись
Навколо люди із синтепону
Холод минулого року, дивись
Дивись на краплі, що течуть вниз
Бо тепле все так далеко
Жовте в польоті танцює стриптиз
Люди – отрута з приставкою "еко"
А всередині буде так пусто
Й обличчя уже не розтане
А люди говорять з повітрям
І з небом. Моїм. Коханим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536231
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 11.11.2014
Я не можу подякувати тобі, бо ти надто далеко. Я не можу без тебе, а ти й не здогадуєшся. Від мене до тебе — теорема із пошуку спогадів. Теореми то не моє, та я знаю, як спогад пече. Може згадаєш ті теплі ночі, коли ми блукали між тілесним та духовним, між емоцій та почуттів. Ті ночі, що перервались із присмаком осені. Що лишились у забутих фото. У середені мене дощить, та головне, щоб тобі було сонячно. Зараз уже помер сенс довбаних слів. Кожен раз, коли ми вважаєм, що отримали менше, ніж заслужили, всередині нас холднішає. Тому я тремчу від холоду. Бо не маю тебе. Тому люди до біса холодні. Бо не тримають себе. Голодний до теплого, смачного і матеріального, я втратив духовне й прекрасне. Дещо лишилось неясним, та ясно одне — моє кіно закінчилось, в я починаю спочатку, серед нового і незнайомого, чужих обличь і мертвих почуттів. І доки з другого боку скла вбите листя заливає дощ, доки збираються гори бичків біля ліжка, думка про тебе гріє, а потім убиває струмом по серцю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536085
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.11.2014
Я ілюзорний. Ви - лиш телебачення
Не знаю, чи це має значення
Та в глибині душі програмно все давно
Там все як в чорнобілому кіно
Я падав там вже тричі за цей рік
І колихався з боку в бік
Та потім встав з колін
Просто захтілось змін
Гасив вогонь, що обійняв духовну касу
Дихав узбіччями довкола траси
Не дивлячись на їх шалені очі
Не дивлячись на натовп, що регоче
Бо вірю, перелізти слід лиш барикади
Бо знаю, шлях не шоколадний
І поки не знайшов я свій перетин паралелей
Я розстелятиму думки штрихом пастелей
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533570
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.10.2014
Подорож у V чекає на кожного з нетерпінням. V це наче аборт свідомості і індивідуальності, раптово перерваний гамір існування за яким слідує тиша. Ти навіть не підозрюєш, але V чекає на тебе. Ваша зустріч буде раптовою і швидкою як перший секс.
Настільки раптовою, що ти навіть не встигнеш випити з нею каву і переглянути дитячі фото. Кожного чекає ця подорож. Ти можеш отримати свій абонемент на завжди у V ставши учасником акції пошкодження своєї оболонки, як кулька. Розбити кульку. Розрізати кульку. Отруїти з середини.
V це прогалина що заповнює до контурів світло. V це порожнеча що затьмарює темряву. V це тиша,це галерея безлічі видів тиші що панує прозорою хмарою над мертвим індивідумом. V- це гамма ,що піднімається до звуку пустоти. V означає 'вічність'.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533196
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.10.2014
Рухався. Без істин і без абсурду. Виливав експресію поза Чумацький Шлях і далі, на південь-північ, і в землю вибухом ядерним. І, можливо, лише зірки були мені глядачами, критиками і друзями, супроводжували поглядами в далеку темряву, бо, так повелося, всесвіт в мене не виходить за рамки власного тіла, як мораль наша не виходить за рамки тисячолітньої книги, речення не виходить далі крапки, думка обмежена нюхом і поглядом, а слух саме в розпалі моди. Лиш я і бездна. Лиш я і безліч. Мої дрібні думки тріснули і розлетілись. Лишивши вітер, темряву, тремтіння, трипіт думок і тріпи, треп, транспорт на якому їду далі, ніж бачу, і при комбінації пальців, що вирішують усі проблеми. 77 френдз онлайн , псевдофреднз для онлайну і видимості. Для письма і забитості. Для мене і четвертого виміру, ну, того, що десь всередині. Для мене.
Були ще "ми". Ми усі. Ми бачили далі, ніж думали. Ми не знали про вибух, що може статись, але затикали дірки і лягали на підлогу. Саме тоді я зрозумів - щось стоїть вище рівня людського моря. До чого не долетить народжений плавати. Та його до біса мало, багато накрутів. Шкреби застиглу кров зі стіни після вибуху, та їж. Ти не Бог, тобі нижче. Влаштуй сафарі на Небо, і помри спокійно у власних накрутах.
Лишаюсь я, вітер, темрява, тремтіння, трипіт думок і тріпи, треп, транспорт на якому їду далі, ніж бачу, і при комбінації пальців, що вирішують усі проблеми. Зірки будуть мені глядачами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533195
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.10.2014
Запахи льоду в моїй езoртериці
Серце калатає, птахи в істериці
Закладки в книжках здають широту
Ми моряки, а лід вбив доброту
А сюди навіть заходили люди
Доки я набирав гори у груди
Роздавав роутером сигнали щастя
Траплялось, тонув у власних зап'ястях
Запахи льоду і в ранах сода
Бляха, моряки в моїх венах
Ода собі, за винагороду
Бляха, море у моїх генах
Мертве море, пробач, що убив тебе, і розмір вірша
А легені вкриті трав'янистою рослинністю
Трави серпня без серпу і молоту, а з первинністю
Я первинний, а ти? Це має для тебе значення?
Сповільнюєм кадри і до побачення
Ну і забудь за все, їдем автостопом вперед
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533166
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.10.2014
Вкрутивши антену глибоко в голову
Стану солдатом, заповненим оловом
Приймаючи хвилі далекі вухами
Зроблю щонебудь своїми руками
Розтекчусь без мети в гранульований порох
Вороги у темряві коло тунелю
Вони лиш один, мене десь сорок
Я в мозок їм демоном вселюсь
Пронесуся грозою в своїх небесах
Йоганн Себастьян Бах
Плавиться і звучить органами
Серед органіки і над банданами
Банди іншорідних часток у душі
Сигнали душі вам не задушити
Я буду жити
Я буду подих за подихом
Нічого не виляєш, можеш лити
Мою свідомість із соди
Видихаєш і відчуваєш
Лайт
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533165
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.10.2014