Massimo

Сторінки (1/13):  « 1»

Поет

Невинний  Божий  посленець,
Жорстокий  диявола  намісник.
Це  слово  -  золотий  вінець,
Що  одягає  німий  грішник.

Штовхає    сенс  у  прірву,
Біль  підносить  до  небес.
Я  на  ніч  відкрив  книгу:
І...Поет  воскрес...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=21885
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.02.2007


Каштан

Давно  почався  день:  друга  година,
Листя  не  встигло  догоріти  у  вогні.
Я  трохи  вірю:  десь  жива  Людина,
Я  точно  знаю:  не  в  мені…

Із  дерева  летить  каштан:  
наївний…
Крім  стовбура  ніхто  тебе  не  жде!
Цей  пірует  із  сотень  прямих  ліній  -
Політ  фантазій  з  «нікуди»  в  «ніде»

Враз  істині  зирнув  в  бліде  обличчя:
Навіть  жаху  в  пустих  очах  нема…
Ще  в  парку  не  пожовкло  листя,
А  істина-каштан  -  холодна  і  пряма…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=21884
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.02.2007


Обмін

В  похмурім  небі  сонце  сяє,
Але  німіє,  помирає:
То  осінь  владно  забирає
Свій  вранішній  сумний  врожай:
Надію  в  обмін  на  печаль…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=21883
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.02.2007


Місто з граніту

Місто  з  граніту

У  маренні  із  вицвілих  фантазій,
Для  зрячих  пішоходів    непомітно,
В  блаженному  лінивому  екстазі,
Спить  місто-привид  із  граніту.
Продавлені  перини  сміття,  бруду,
Подушкою  -  бетонні  піраміди.
Можливо,  це  підхоплено  застуду,
Під  час  занурення  у  мутні  відра…
Накрите  ковдрою  з  мокрого  снігу:
Оголене  саме  собі  нестерпне.
В    дрібній  реальності  калькує  Ригу,
Засіявши  бруківкою  всю  землю…
Пригадує  травневий  фрак  із  листя,
Парадно  вдягнений  бульваром,
Хизується  цим  сяючим  намистом  -
Майже  єдиним  Божим  даром…
Ці  спогади  оживлюють  скелети
Вже  вдягнених  в  євро  вікно  хрущовок:
Горбатих  свідків-монументів
Комедій  з  кукурудзи  й  перестройок…
Зневага  вивісок  з  неону  -
Куля  в  зупиненому  серці,
Не  бути  зреченню  поганьбленого  трону!
І  не  ступати  в  металічних  берцах…
Лишень  би  прохворіти  сотню  років,
Не  піднімаючись  з    вибоїн,
Ховаючись  від  невідомих  кроків,
Наче  примарний  скандинавський  воїн…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=21882
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.02.2007


Діалог з місяцем

Не  встигнеш  зупинити  Вічність,
Набридне  естетичний  місяць,
Увігнутий  морозива  ріжок,
Зламати  б  цей  закручений  замок,
Почути  його  моря  шепіт,
Цей  гул  невидимих  трембіт…

…Достатньо  тихо…
Безглузде  сірникове  лихо,
Очима  відчайдушно  запалив,
Я  ж  MS  Word  уже  закрив…

Ці  пересолені  котлети,
Псевдо  кохання  в  Інтернеті,
Недійсні  вересневі  проїзні,
Революційне  «ТАК»,  
Що  значить  «ні»…

Трава  –  солодка  хмара  жарту,
Мобільний,  як  умова  старту,
І  штучний  змодельований  стоп-кран,
Ти  –  не  водій,  
А  колія  –  не  автобан…

Без  шкоди  нищиш  документи,
Невже  чекав  аплодисментів,
Перетворивши  Своє  «Я»  в  сміття?!
Для  вулиць  і  перонів  це  -  стаття…

Від  гніву  розливаються  пігменти,
Прикрась  себе  як  вивіска  на  стенді!
Не  кайся  в  трубку  телефону,
Очікуючи  дива  від  жетону,
Хіба  «Житомирська»  -  Альпи-Гаваї,
Для  хробаків  з  метро-трамваїв?!

Терзаючи  Вернад  макулатуру,
Ти  катував  урбанкультуру,
Поруйнував  старий  фундамент,
Як  скацапілий  Лесів  Гамлет…
Змінив  «Джілет  Слалом»  на  «Шик»,
Хоч  бути  підлітком  і  звик…

Лишилась  Ліза  й  пляшка  коньяку,
Оформимо  твій  статус  нашвидку…
Забудь  про  тимчасові  зради  -  
Симптоми  застарілих  Сталінградів,
Скінчи  роман  із  місяцем  відразу…
Навіщо  з  ночі  в  ніч  збирати  пазл…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=21881
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.02.2007


Галюн

Безумовне  «не  тут»,
Як  безвірне  «неправда»
Не  рожевий  спрут,
Чи  фіолетова  панда,
Без  криків  нестерпно
Без  слів  ставить  крапку,
Твого  вибору  зерно
На  абсурдну  канапку,
Це  прийшло  зсередини
І  тікає  від  себе,
Металеві  хвилини
Ріжуть  рік,  наче  стебло…
Це  тобі  не  потрібно:
Ним  не  грають  у  залах
Це  знецінене  срібло
На  стареньких  вокзалах,
Тихо  рве  перетинки,
Барабанним  вибухом,
Плетучи  білі  вінки
Пораненим  снігом,
Це  крапля  іржі  
В  океанах  води
Без  рамок,  межі!
Знаю:  це  ти!!!!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=21880
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.02.2007


Памяти В. В. Высоцкого

Когда  вокруг  живые  монументы,
Подпилянные  мерки  из  фанеры,
Закусывают  сентиментами  абсенты
Патологически  худые  миллионеры

Когда  Шекспир  с  досадой  покидает
Бездарно  опошленные  кулисы,
Его  на  сотни  лет  задумавшийся  Гамлет
Бросает  диалог,  теряя  смысл…

Когда  парус  порвать  невозможно,
Каятся  не  привык  никто…
Борис  Будкеев  крушит  ребра:
За  шесть  нулей  и  WBO…

Когда  Вершины  стащили  с    Памира
На  бетонные  столбы  Дубаи
Ты  –  лишь  аккорд  для  гитар  эмиров.
Пусть  музыка  и  тексты  -  твои…

И  не  добратся  теперь  до  Родимой!
Ни  при  чем  тут  камни,  лавины!
Накроет  черной  желчи  ливень,
Где  пропуск  на  Нашу  Вершину?!
 
Волков  не  травит  уже  человек:
Свобода  масс  для  них  -  тирания!
Информационно-каменный  век:
Машины  нам  души  сменили!

Но  шаг  их  скрипит  и  замедлен!
Машинная  смерть  ждет  у  окон…
ВАШ  пик  средь  равнины  заметен:
Бессмертие  одиноко...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=21878
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.02.2007


Ніл

Під  ситим  сонцем  Африки  чужої,
Тікаючи  з  обіймів  ненадійних  скель,
Що  ріжуть  жовтим  перцем  очі  і  долоні,
І  крутять  із  ілюзій  карусель,
Нав’ючений  баулами  із  мулу,    
Стрімко  на  північ  Ніл  біжить…
Що  змушує  коричневу  брудну  текілу?
Невже  дарований  пустелі  шанс  пожить?
Ні!
Річки  шлях  –  у  Середземне  море,
Жовті  піски  –  лиш  тимчасова  кара…
Бажаєш  розчинитися  в  блакитному  прибої?
На  тебе  вже  очікує  Сахара…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=21877
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.02.2007


Сльоза

Тепло,  чи  забагато  коньяку…
Тривожно:  просто  тиша  завмирає…
Я  досі  бережу  твою  сльозу
Під  краплю  болю  прокидаюсь  й  засинаю
Я  до  падіння  виношу  цей  хрест,
Останній  непотрібний  подарунок…
Твій  фільм  відзнятий  в  олтарях  небес,
Мій  блюз  сфальшивили  на  рваних  струнах…
Це  мертве  соло  слухало  старе  вікно:
Хтось  змушений  віддатися  за  інших…
Не  зміг  я  розірватися  як  Цоєве  «Кіно»
Ти  ж  спалахнула,  наче  Марлен  Дитріх,
З  підсоленою  краплею  на  змученій  щоці…
Мені  не  звично:  просто  плакати  не  вмію…
Всі  Всесвіти  й  Часи  в  одній  сльозі,
Окрім  скрипу  гітар  й  старого  фільму…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=21876
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.02.2007


Просто перший сніг…

Вона  програла  бій  ще  в  кінці  літа
Безсило  била  дах  зливи  молитва
Сьогодні  сніг  кружляє  листопад  –  
Різьблений  грудня  авангард
Колючий  пласт  зими  недовговічний
І  непотрібно  вже  зів’яле  листя
Жертва  пощипує  беззахисні  долоні
Це  –  лиш  вода,  та  я  в  її  полоні…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=21875
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.02.2007


Степовий вовк

У  сутінках  жовтавих  ліхтарів  не  спиться:
То  ночі  шарм  псує  густий  крик  міста
У  склобетоні  гострий  погляд  не  потрібен
Це  Ваш  театр:  Токіо,  Нью-Йорк  чи  Відень…
З  повітрям  присмаку  вечірнього  метро,
Кланованого  натовпу,  прокислого  ситро…

Лише  ілюміновані  неонові  хмарини
Малюють  міфи  величі  людини…

Подалі  з  цього  мотлоху  сторіч!
Під  небом  більше  світла,  хоч  за  північ!
І  більше  правди,  хоч  голодний…
Свобода…
Трохи  прохолодно…
Сніг  м’яко  полірує  шерсті  шовк…
І  степ  горить  вогнем  зірок….
Я  просто  вовк!
Степовий  вовк!

В  банановому  Конго  звична  різанина,
Там  не  до  Ніцше  й  «Антихристиянина»,
Бляшані  птахи  риють  змучену  планету,
Що  задихнулась  в  павутині  Інтернету.

Надихана  задуха  євро  кабінетів,
За  посмішками  –  черги  з  пістолетів,
банкрутство  й    порошок  в  вино…
Тебе  вже  розіграли  в  казино!

Ні!
Краще  місяць  заклинати  тричі!
З  братами  оживляти  древні  притчі…
Хай  снігом  вкриє  шерсті  шовк,
Степ  вибухне  вогнем  зірок!
Я  лише  вовк!
Самотній  вовк!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=21874
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.02.2007


Осінні абсурди

Останні  кілометри  минулого  життя
Попереду  –  лиш  грозові  прогнози
Туманом  розливаються  роздягнені  міста
Збираючи  пролиті  небом  сльози…

За  поворотом  черговий  квартал
Час  зупинився  із  розрядженим  мобільним
Минуле  розвалилось  –  не  метал
Бруківка…  
Легко  йти  
і  важко  бути  вільним…

Під  ранком,  розфарбованим  у  сіре:
Осінь  не  може  без  депресій…
Усе  це  розриває  останню  тонку  віру
В  доцільності  цих  проливних  репресій…

Що  змушують  тікати  електричку,
Лишаючи  вокзалам  затхлість,  піт
Рушати  з  дощу  в  дощ  –  
це  неприємна  звичка,
Та  лиш  повтори  залишають  слід…

Немитим  вікнам  важко  помічати
Калейдоскоп  останніх  теплих  днів:
«Схід-Захід»  і  без  варіантів…
В  «загальному»  не  проживеш  без  снів…

Шкода:  їм  не  дано  померти,
І,  танучи  із  брудно-білим  снігом,
Вже  сотні  весен  повертати
втрачені  моменти
Інтиму  сонця  з  березневим  вітром…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=21873
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.02.2007


Прохання

Холодний  вітер  студить  груди:
Там  досі  тліє  почуття
Для  тебе  я  давно  Іуда
У  мене  ти  навік  –  свята…

Порожнім  поглядом  розріжу  небо:
Те  небо,  де  колись  сміялась  ти…
Лише  пір’їсті  хмари-стебла,
Наївної  ще  посмішки  сліди.

Та  прошу:  не  благай  ніколи
Із  криком  серця  «відпусти»
Політ  твій  вище  від  моєї  волі
У  тебе  є  свій  шлях.
Лети!

Той  вечір  розчинився  у  образах
Тумані  фар  червоного  авто
Крізь  осені  років  летить  єдина  фраза
Що  тихо  мовив  пан  Ніхто…

Роки  очистять  твою  пам'ять
Від  брухту  непотрібних  смс
Моє  життя  –  лиш  сіра  пляма
У  закутку  душі,  далеко  десь…

Я  прошу:  не  благай  ніколи
Із  болем  і  тремтінням  «відпусти»
Політ  цей  вище  від  твоєї  долі
У  тебе  є  мета.
Щасти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=21872
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.02.2007