| Сторінки (1/62): | « | 1 | » |
Наші мрії заплелися,
Де твоя, а де моя?
Вже тепер не розібрати
Заважають почуття.
І думки якісь цікаві,
Чудернацькі і нові,
Я раніш таких не знала
Мабуть знову, що твої.
Як же нам так далі жити?
Де твоє, а моє?
Розділити? Ні не треба!
Серце в нас тепер одне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2016
Інколи, так хочеться забути про слово "потрібно" і бути вільним як вітер, як небо, як життя на Землі... так хочеться під пахощі рідного саду розчинитися у буянні природи, стати недосяжною для суспільних стереотипів, вимог, масок, переконань... жити в світі краси, натхнення, безкінечної свободи ...наче Мавка чи Русалка...
Наче Мавка чи Русалка
Колихалася б в гіллі,
Колихалася б уранці,
Колихалася б вночі.
Колихалася б, співала,
І сміялась досхочу...
Як же жаль що в цьому світі
Лиш людиною живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674417
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.06.2016
А де щастя живе?
Там де твій рідний дім!
Де зозуля кує,
Під серця радісний спів!
Де повітря живе,
Там де щирі слова,
І де мати тебе
У цей світ сповила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674412
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2016
Я не тримаю пістолет,
І навіть позивних незнаю
Та я солдат у цім бою,
Я чітко виконать все маю!
А ворог підлий і лихий
Він дуло вправно наставляє,
Канцерогеном по руках
Акриламідом - обпікає.
Та я не здамся! Я стою!
Я вартовий на цій посаді!
Для тебе я життя знайду,
Ну а своє ... у Божій владі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671479
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 10.06.2016
Люблю я ранок до світання
У літню пору молоду,
Пташиний спів - садів звучання
Лоскоче душеньку мою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671448
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.06.2016
Травневий день, травневий світ,
З легким дощем між пишні трави,
Злетів з дерев вже білий цвіт
І лиш акації буяли...
На фоні хмари із дощем
вони так вдало виглядали...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669551
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.06.2016
(Нашептано Анемоною дібровною...)
Не рви, ти, в полі квітку,
нехай собі росте.
Ще довго білим цвітом
порадує тебе.
Не рви, ти, в полі квітку
вона як ти - жива.
Поглянь, тендітне листя
до тебе підійма.
Не будь для неї Богом,
не рви, не убивай!
Можливо в тії квітки
попросишся у рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665332
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.05.2016
Ще вчора осінь зустрічала,
Сьогодні вже буя весна,
А я так зимоньку чекала -
Та снігом швидко відмела.
Мабуть вже завтра літо буде,
А там - і в осені сади.
Отак летять немов хвилини
Життя крилатії роки.
Їх втримати не намагайся
Бо непокірна кожна мить.
Твори добро, мистедством "бався",
І може час тебе лиши́ть.
Лиши́ть у серці тобі вірнім,
Лиши́ть в очах, що запалив,
В і теплім слові не манірним
Тебе залишить для віків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650847
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2016
Моя душа закритою була
Я так надіялась, що ти її відкриєш,
Але танцюю це життя сама,
Кого ти не тримав - того і не покинеш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2016
Зима була на диво пунктуальна -
У перший день все снігом замела,
І постать її біло-ідеальна,
У гіпнотичний стан без бою узяла.
І вже невсилах очім опираться,
І серця ритм під подихи зими,
Думки безслідно стали заплітаться
Й ховатися під білії сніги.
Сховалось все, що вчьора турбувало
Під скрегіт листопадної пори,
Сьогодні снігом все благословлялось,
І святістю вже дихали двори.
Але зима на тім не зупинялась,
Все сипала і сипала сніги,
І відчуття реальності стералось
Під шурхіт снігу і небесної краси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628788
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.12.2015
О осінь, осінь, я боялась
Твоїх холодних вечорів,
А ти мені лиш посміхалась
І кутала у подих днів...
І страх минув, лишилась тиша,
Натхнення, мрії і слова,
І я уже не та - я інша,
І навіть осінь зігріва...
Осіння тиша захорнувшись у мряку і сизий туман заповнела принишкі двори, поблідлі долини, зпустілі поля, поплила над сонними річками, неквапливо стукала у вікна. Осінь... Листопад... Все завмирає, ледь дихає боячись порушити чи прогнати її – тишу. Лише поодинокі пориви дужого вітру з дощем, на пару із опадаючим листям, наважуються порушити гармонію осені.
Філософія осінього дня зрозуміла: терпкий чай, тепла ковдра, цікава книга... хоча, ні! Я думаю це не те, це лише побічні ефекти філософії тиші – філософії безмовного крику, найжаданішого тепла, глибоких роздумів, які народжується у лоні холодних і похмурих вечорів. Розуміння філософії тиші приходить незразу. Спершу, потрібно перестати боятися холоду, пронизливих дощів, довгих і понурих вечорів, відчути їхню романтику. Звичайно, можна непогодитись, природа літнього дня прекрасна, всезачаровуюча і легка, не хочеться відпускати її блукаючи осінніми провулками. Та все ж природа гармонійна, і кожен її прояв неповторний, необхідно лише навчитися розуміти її мудрість, бачити красу і насолоджуватися нею.
Саме вона – осінь навчає нас так віддано любити, цінувати домашнє тепло і затишок. Пригорніться до найрідніших, скажіть ніжне, зігріте щирістю слово, і відчуйте всю глибину осені.
...А в тиші туману і мряки знову тонуть сади, зплітаючись гілочками, даруючи один одному останнє осіннє тепло - засинають, щоб бачити казкові зимові сни в обіймах найдорожчих...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623166
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.11.2015
Чи чуєш ти слова природи з долин і балок, край річок ?
Густих полів, духмяних квітів, медово-ніжний голосок ?
Чи чуєш ти зітхання іви і голос дзвінкої роси ?
І подих вітру мимоволі у літній вечір, чуєш ти ?
Чи бачив ти її перлини у сходах сонця, на зорі,
Коли лиш птахи прокидались, а всі ще спали на Землі ?
Чи бачив ти як посміхались вечірнім променем луга,
А десь далеко вже убрались в нічні шати берега ?
Чи відчував ти дотик раю в весняно-літніх вечорах,
Коли із мглию і коханням гуляла тиша по садах ?
Чи відчував страшную тугу за рідним краєм в далечі
Й перед очима пропливали живі картині nostalgie ?
Хіба тепер можеш сказати, що ти не син, чи не дочка,
Землі святої що зростила і наше тіло і серця ?
Чи можеш ти закрити очі на безлад, фальш і безнадій
Коли заплаче твоя мати, з яким ти словом підеш в бій ?
Здається нам не допоможе чужинців жаль і спічуття,
Найбільша зброя, що ми маєм любов до краю і життя.
Її мов скарб притисни дуже, і хай нам доля помога
Здобути те чого ми прагнем – вільну країну навіка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608377
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2015
- Ну от і все... Ти останній вечір полежиш у моїй шухляді, а завтра я віддам тебе вчительці, - з прикрістю промовила Женя до підручника, - навчальний рік минув і я повинна віддати тебе в бібліотеку. І відчинивши шухляду, щоб поклати книгу додала: «А ми з тобою так подружились, я читала тебе кожен день, найчастіше з усіх інших книг, я обирала тебе, твої поради були найкращі, твій урок найцікавіший». І з сльозами на очах бережно поклала книгу до інших підручників. « А знаєш, невитримала Женя, - якби ти була моя, ти б жила у найкращій шухляді, була б її королевою. Але...» І шухляда зачинилася.
- Якби ж то я була твоєю книгою, а не бібліотечною, - зашелестіла листочками книга і від непереборного суму її листочки почали жовтіти.
- Не велика радість чієюсь бути, озвався із верхньої шухляди зошит, всеодно бути тобі списаним.
- Як не має різниці?! – ти просто не був бібліотичною книгою, - обурено промовила книга, - ти потрапляєш до десятків рук і кожен тебе образити може, хтось ручкою черкне, хтось почне на тобі малювати, а хтось ї зовсім витре об тебе грязні руки, вирвить листок і кине до шухляди повної пилу та так, що навпіл ледь не розриваєшся, - і від цих слів її листочки ще більше почали тремтіти, - але мені пощастило знайти добру господарку, з нею завжди в безпеці, ні брудних рук не наслішок з моєї науки.
- Це точно, - підхопила Історія, а за нею й Географія з Літературою.
- Але я мушу покинути цю шухляду – продовжувала Книга, - і потрапити у нові руки, які можуть безжально закинути мене до компанії павуків та мишей. Це не справедливо!!!
- Та чого ти розкричалась, не одна ж ти, ми всі такі, ось я звикла, - озвалась Фізика.
- Ти завжди стаєш на перекір інших , - не стерпіла Хімія, - вона правду каже, от я колись потрапила до одного «господаря» так він мене під канапу закинув і я ледь від пилі не задихнулась. Але це ще нічого, бо мою подругу Економіку поклали на видному місці і весь рік жирні руки витирали. Жах! Після цього її навіть в бібліотеці не впізнали списати хотіли, та добрі люди знайшлися полагодили її, бо лиш пару років, як з друку вийшла.
- О подруго, це не тільки в твоєї знайомої такі пригоди були, - підхопила Українська мова, а й з моїми теж.
- І радує лише те, що хоч інколи потрапляєш до дбайливих господарів, які цінять твої знання, і хоч трохи бережуть, - озвалась і Математика.
А хвилини невпинно бігли відриваючи клаптики ночі і ось вона зовсім зникла – настав ранок. Прокинувшись Женя почала збирати книги до портфеля, щоб віднести їх до бібліотеки. «Ти дала мені знання – я тебе за це дуже полюбила, з тобою було дуже цікаво вчитися, ти розкрила мені очі на навколишній світ. Нехай тебе всі люблять так як я» - прошепотіла дівчинка і поклала книжку до портфеля.
Ось книги знову лежать на своїх полицях в бібліотеці і з сумом згадують минулий рік. Але не довго тішились книги спогадами, скоро літо минуло і їх роздали новим учням. Наша книга попала до одного хлопця, який до її науки хисту не мав. Тай взагалі він більше любив з хлопцями на дворі побігати ніж книги читати. Тож лежала рік наша книжечка з іншими книгами припадаючи пилюкою і раділа, що хоч не під ліжком з мишами. Наступною господаркою у Книги була дівчина, але це мало що змінило, бо вона вважала що й так все знає, тому читать її не потрібно. Хоча насправді з цієї науки знала лише назву та декілька речень, які почула від старшої сестри. А далі ще гірше, бо перші хоча й і не читали її, але тримали в нормальних умовах, а наступна господарка, яка навіть вирішила її вчити після першого абзацу незрозумівши смислу слова і з розгону кинула Книгу об стіну, Книга з тріском ударившись і полетіла під кровать, де й пролежала весь рік. Чого тільки вона не натерпілась, бо її сусідами стали миші та павуки. І якщо павуків вона просто не любила то мишей вона страшно боялася, адже вони могли її погризти. Та їй пощастило, бо її хазяйка кидала за кровать не тільки книги, а й недоїжені пиріжки, шкарлупу з горіхів та соняшнику, а іноді навіть хребет з риби міг упасти прямо біля Книги. Тому миші не звертали участь на Книгу, їм більше подобалося живитися цими недоїдками між сторінками книги. Отак у страху і прожила Книга цілий рік. Взагалі не розпастися на листочки їй допомогали тільки спогади про ті часи, як до неї ставилися як до накращої надруги. В думках вона линула до своєї шухляди, до Жені, до її рук, які бережливо гортали її листочки. Отак минали роки Книга потрапиляла до нових рук, які не часто голубили її. А Женя тим часом росла і вже школу закінчила і з успіхом закінчила ВУЗ отримавши хорошу професію.
Одного разу, коли Книжку після навчального року принесли до бібліотеки, бібліотекар якось досі незнано для Книги скривилась і сказала: « О яка вона вже стара, давно на макулятуру здати потрібно, з такою ніхто вже вчитися несхоче!» І безжально шпурнула її у великий мішок.
- Ой, ой що сталося! – злакано скрикнула Книга
- Як кажуть люди – це вже старість – почула Книга збоку – ти потрапила до макулатури. Як виявилось, це був огризок старої газети. Але невстиг він це сказати, як мішок міцно зав'язали і почали кудись нести і зовсім непритримуючи кинули у куток коридору біля бібліотеки.
Отак і пролежала Книга декілька тижнів чи може й місяців готуючись до найгіршого, маючи за сусідів огризки старих газет, списані зошити, такі ж старі книги та шматки різного паперу. Книгу радувало лише сонечко, яке гріло її через велику діромаху у мішку.
Одного для у коридорі почулося відлуння каблуків, які прямували прямо до бібліотеки, а отже й до мішка з книгами. Проходивши біля мішка з книгами кроки припинилися. І Книга відчула, що хтось почав витягати її у дірку в мішку. Книжка глянула на постать і щось знайоме здалося їй у цьому погляді і у цих ніжних руках. А дівчина тим часом глянула на останню сторінку, де стояли підписи учнів, яким належала книга.
- Моя, невже моя! – радісно вигукнула і притулила до грудей Книжечку,- Біологія, як же я за тобою скучила.
Так, так – це вона, Женя, Книга не мала сумніву. Ті ж самі ніжні руки, ті ж допитливі очі, що жадібно читала кожне слово і те ж добре серце. Женя швидко побігла до бібліотеки.
- Ось знайшла в макулатурі, мабуть помилково кинули її туди – промовила Женя, постягаючи книгу бібліотекарю.
- Та ні дівчино, не помилились. Хіба не бачиш, яка стара давно потрібно було викинути.
- Як викинути, - обурилась Женя.
- Отак! Викинути, стара стала, непотрібна! –одрізала бібліотекар.
- А можна я її собі візьму ?
- Бери, як хочеш! Дивачка ... – буркнула під носа бібліотекар.
Та Женя цього вже не чула, бо вона мов на крилах летіла до додому, а в руках її була вірна подруга. Їй було всеодно, що листки книги давно пожовтіли, забруднилися грязними руками та й взагалі деякі листочки під подихом вітру могли в раз розлитітися. Женя принесла Книгу додому, підклеїла сторінки, витерла плями, наділа нову обгортку – «Ну от як нова – посміхнулась Женя, - скільки ж спогадів ховається на цих листках, скільки любові я тобі віддала, а ти мені знань. Завдяки тобі я успішно здала екзамени і поступила до навчального закладу, де отримала вищу освіта, а тепер маю чудову роботу. Дякую, тобі моя дорога подруга, Книга! Пам'ятаєш я обіцяла, що поселила б тебе у цій шухляді, якби ти була моя. Тепер ти моя і я з радістю дарую тобі цю шухляду, тепер ти її королева. Правда в ній є інші книги, але ти з ними подружися і так як ти найстаріша і наймудріша, то будеш головною. І бережно кладули книжечку до шухляди проловила: «Цю Книгу звати Біологія, з неї все почалося – мої захоплення, моє успішне навчання, перемоги на олімпіадах, віра в свої сили, тому вона буде головною, любіть її і поважайте!» І невстигла шухляда закритись, як книги почали з цікавістю знайомитися з новообраною королевою, яка від радості не могла сказати і слова. Адже тепер вона не макулатура, не бібліотечна нікому не потрібна, незахищена Книга, вона тепер має люблячу господарку, вона тепер королева шухляди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607001
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2015
У саду, в моїм ріднім саду,
Там сховались і мрії мої, й сподівання,
Там живе мої перше кохання,
У саду, в моїм ріднім саду.
Все забуте знайду у саду,
Час наначе розтанув без жалю,
Ось я знову в дитинстві блукаю
У саду, в моїм ріднім саду.
Лиш в саду, в моїм ріднім саду,
Можу вільно без крил я літати,
Чудодійне повітря вдихати,
У саду, в моїм ріднім саду.
І коли у дороги я йду
Наче скарб біля серця несу
Все що так я до болю люблю
У саду, в моїм ріднім саду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602713
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2015
Рими приходять, коли відкриваєш,
Душу, і серце, і свої думки,
І забувають, коли не чекаєш
Від світу земного ласки й краси.
Стукають в двері крізь тисячі мурів -
Як серденько плаче страждає душа.
То ніжні, ласкаві, то страшнії бурі
І спасу, і краю тоді вже нема.
То знову всміхнуться як діти шкодливі
І тихо рівненько до купи стають,
Я їх обіймаю й рядочки тужливі
В дитинство далеке невпинно несуть.
Такі різнобарвні мов квіти на полі
І кожна із них немов скарб дорога,
Бо що ще я маю в житті, в своїй долі,
Лиш вас мої рими і плинне буття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602499
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2015
Дерева сонно шепотали,
Коли вже спали всі давно,
І лиш обривки слів влітали
Через відчинене вікно.
Та й їх ніхто не дослухався,
Усе ховала сонна тьма,
Й ніхто тому не опирався
Окрім старого ліхтаря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594983
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2015
Тебе єдине, з поміж тисячі світів,
Я серцем відчуваю крізь тривоги,
В тобі і радість, й материнський спів,
І лиш до тебе йдуть мої дороги...
Історія села
Коли виникло село Григорівщина достовірно не відомо, перші згадки про його існування зустрічається починаючи з XVIII століття. Щодо походження назви села існує декілька версій, але жодна з них не є остаточною. Найбільшвідомою і найбільш прийнятною серед григорівців є версія, про те що село було названо на честь його власника Григорія, сина дворянина Чарниша.
Село знаходиться по дві сторони невеликого струмка, Григорівської річки, яка бере початок у долині сусіднього села Цьови та протікаючи через усю Григорівщину наповнює три ставки (один у центрі села – найстаріший, за селом – Генеральський ставок, та наймолодший, невеликий ставок у районі Новоселівки) за селом струмок протікає прилеглою до Григорівщини долиною, згодом губиться у Чернишівському лісі та впадає у р.Говтва.
Цікаво! Тереторія сучасного села багата археологічними знахідки, серед яких - кам'яний тупорець древніх культур, знайдений на околеці села під час сільськогосподарських робіт. Череп'яна миска Черняхівської культури, з характерним видавленим малюнком по краях та своєрідним темним кольром. Ознайомитися із цими знахідками сьогодні можна в Шишацькому краєзнавчому музеї, куди вони були передані. Не оминули даний край і події часів козацтва, німими свідками тих подій є козацькі кургани на полі за селом.
Перші поселення села були на лівому боці струмка, сьогодні дану частину села називають «вигін» або «хутір». Поселення на правому боці з'явилися значно пізніше, приблизно у кінці ХІХ століття, частина села відома як «Той-бік». В цей період Григорівщина розбудовується і на лівому боці, виникає нова вулиця, яка тягнеться від «хутора» в сторону Шишаків, а ж до сусіднього села Цьови. Новостворену вулицю односельці називають - «Новоселівкою». Таким чином, два села наче об'єнались, але при цьому не втратили своєї самостійності, і навіть підпорядковуються різним сільським радам.
Літом 1923 року жителі села створюють колективне господарство ім. Будьоного. Ті хто не приєднався до даного господарства у 1930 році були реприсовані. Як самостійна одиниця господарство ім. Будьоного проіснувало не довго, під тиском влади господарство об'єднали з господарством «8 Березня» сусіднього села Чернишівка.
Не оминули село і події Другої світової війни, 15-17 вересня 1943 р. – Григорівщина палалає у вогні, в результаті, вона майже вся зруйномана, вціліли лише дві хатини під черепицею, в інших дворах тільки поодинокі дерева садів нагадували про колись новозбудовані вулиці.
Після війни Григорівщина розбудовується, в неї наче відкривається «друге дихання», так з кінці 50-х років-початку 60-х років село почало освітлюється за допомогою електоенергії, невдовзі – в кожній хаті з'являється провідне радіо. В центрі села, «на вигоні», збудували новий магазин, в якому можна було придбати як продукти харчування так і різні побутові речі. На місці старого «клуба-землянки» збудовано новий Будинок культури на 300 місць, який майже кожного вечора запрошував григорівців та гостів з інших сіл, на перегляд кінофільмів; концертів та цікавих вистав у святкові дні. Так під керівництвом завклуба Кармазина М. П., у стінах цього будинку культури поставлено не одну десятку відомих вистав: «Сватання на гончарівці» Г. Квітки-Основ'яненка, «Ревізор» М. Гоголя, «Назар Стодоля» Т. Шевченка, «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого, «Наталка-Полтавка» І. Котляревського, «За двома зайцями» М. Старицького тощо. А найулюбленішими виставами радували григорівці і глядачів сусідніх населених пунктів, зокрема таких як смт.Шишаки, с. Мала Бузова тощо.
З протилежної сторони будинку культури був обладнаний дитячий садок. Куди приймали дітей віком від 2-3 місяців – менша група (так звані «ясла») та старша група. У школу діти ходили у сусіднє село Чернишівка.
У господарської частини села була конюшня, гусятник та млин. Конюшня та гусятник знаходилися за селом над Генеральським ставком, конюшня по ліву його сторону, гусятник – по праву. На той час майже у кожному селі був свій млин, не винятком була і Григорівщина, він знаходився на полі за селом зі сторони с. Чернишівка. Користувалися ним не лише григорівці, а й жителі інших сил, зокрема Чернишівки.
У 70-х роках будинок культури був зруйнований, а з ним і дитячий садок. Така ж участь чекала і конюшню, гусятник. Місце, де знаходився будинок культури та конюшня розорали і перетворили на поле. Перестав функціонувати і млин. Незважаючи на те, в селі залишився лише магазин чисельність населення була ще досить високою.
Позитивні зміни для Григорівщини приніс 1980 рік, до села провели газове опалення. У 1988-89 р.р. – у селі зробили нову дорогу.
У середині 90-х років було закрито і новозбудований магазин.
На початку ХХІ століття кількість населення в селі зменшилась майже у три рази. Проте не зважаючи на невелику густоту жителів Григорівщина продовжує існувати. Село рятує те, що воно знаходиться неподалік від районого центру – смт. Шишаки, де й навчаються діти, працюють григорівці, там же лікарня, дитсадок, магазини.
Незважаючи на всі труднощі Григорівщина залишається неповторним мальовничим селом, природа якого захоплює, доброта людських сердець приємно дивує, а атмосфера українських традицій закарбовується у серце назавжди.
Природа
Рослини. Серед типового різнотрав'я Полтавщини у с. Григорівщина та на його околицях, можна знайти Червонокнижні види, зокрема такі, як Шафран сітчастий, Горицвіт весняний, Сон чорніючий, Тюльпан дібровний тощо. Зустрічаються і регіонально рідкісні – Анемона лучна, Конвалія звичайна, Проліска і т.д.
Тварини. Типові види для цього регіону, червонокнижними серед яких є: жук олень, джміль тесляр, переливниця, павичеве око. А ще не так давно на околоцях села можна було зустріти козуль, численних зайців, черепаху болотну, лисиць, диких свиней і навіть лося, але на сьогодні це вже стало дивиною.
Цікавий факт! За свідченнями жителів села у середині ХХ століття мілководдя Григорівської річечки кишіло невеликими рибками, до 8-10 см. в довжину, яку завдяки великій чисельності і малим розмірам григорівці ловили підхваткою. Але уже в кінці ХХ століття зустріти цей вид стало майже не можливо, а потім він і зовсім зник із Григорівського струмка. Що це був за вид на сьогодні встановити важко, але аналізуючи дані очевидців можна припустити, що це був представник родини В'юнові, так як риба мала невеликі так звані вусики. Чому цей вид так швидко зник з екосистеми можна лише здогадуватися – посилився антропогенний тиск – масовий вилов, підвищена чутливість виду до різних хімічних забрудненість води, поява природнього ворога тощо.
Загалом природа Григорівщини є типовим представником Полтавської флори та фауни, з прекрасними краєвидами, які надихають на творчість та манять до себе любителів зеленого туризму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590657
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2015
Божевільно в прохолоду я кинутись хочу,
І летіти, летіти, закриваючи очі.
Під дощем танцювати із квітами в полі,
Незнати кордонів, незнати не волі.
Я хочу у листя зелене убраться,
В краплинах дощу ненаситно купаться.
Я хочу до хмар синьооких злетіти,
Та тіло тримає мов корені віти.
А я б наче птаха в віконце пурхнула,
Усе б облетіла, ніщо б не забула.
Я кожну травинку і квітку вітала б,
У гіллі зеленім з дощем жартувала.
Та вічна робота й задушливі стіни...
Душі знов чекати... чекати на зміни.
І скло наче грати віконні тримають
Лиш погляд й натхненя ті грати минають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587876
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.06.2015
Люблю весняний дощик - тихий, ніжний, він легесенько торкається весняної зелені: тендітних листочків, ще сонних дерев; білосніжних квітів, що заквітчали яблуні; великих, та все ж і ще таких молоденьких листків каштану; умиває тюльпани, нарциси, півонії, незабуває і про звичайну, але таку сонячну квітку кульбаби. Розквітле віття бузку, увібравши в себе сотні дощових крапель, гнеться до землі розливаючи по садові солодкий аромат духмяних нот весни. Іде дощих, наспівуючи, мугикаючи, свою улюблену пісню - спокійну і тиху, як і він сам. Дощ ще зовсім юний, такий же як і та зелень, що ще вчьора була непримітною брунькою. Він не такий як восени - холодний, дужий, сумний і байдужий... Ні! Ні! Він зовсім інший - несміло стукає у вікно, замріяно біжить садом, ледь-ледь торкаючись квіточок, боячись порушити красу. Він огорта повітря прохолодою, так-так саме прохолодою, а не холодом, вона приємна і ніжна, дарує свіжість тілові й думкам. Ще трішки і дощик ховається в зелений килим трав по якому так радісно і дзвінко біг, наче його й не було, а ще мить і повертається знову, жартує дощик, пустує на подвір"ї.
Гарно... Якусь особливу гармонію приносить дощ на Землю, яку не можна сфотографувати, сповна описати у віршах чи оповідках, її можна лише відчути, відчути і закарбувати у серці на довгі роки... свіжий прохолодний привіт весняної природи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581806
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 17.05.2015
Тебе єдине, з поміж тисячі світів,
Я серцем відчуваю крізь тривоги,
В тобі і радість, й материнський спів,
І лиш до тебе йдуть мої дороги.
До тебе йдуть й від тебе починались
Несмілим крок, з ціллю у душі,
Надійним тилом завжди залишалось,
Давало сили знов вставать і йти.
В моєму серці ти навік тотемом
З відлунням радості і щастя коливань,
До тебе пригорнусь безмірним небом
І ми розчинемся у вирі сподівань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577308
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2015
Що сниться тим, густим деревам,
Що сплять похмуро у лісах?
Чи бачать сни вони яскраві,
Пониклим віттям у дощах?
Чи тепло їм в густім тумані,
Про що замріяні вони?
Чи любо їм в натхненно вбрані
Весняні квіти і плоди?
Гіллям із небом заплелися,
Усе їм видно звідтіля,
Скажіть же віти, подивіться,
Де простяглись мої края?
Зелений сад і пишні квіти,
Буяє щедрістю земля,
Там моя Мама, любі віти,
Загляньте у вікно з даля.
Загляньте, віти, не баріться
І передайте їй привіт,
І цвітом білим посміхніться,
І подаруйте сотні літ.
Скажіть, що дуже вже скучаю,
Скажіть – крізь сотні миль лечу,
Скажіть, що ніжно обіймаю
Й найбільше в світі я люблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2015
Вечірня тиша приблукала
У мглі сховалися сади
Дитинство в вітті я шукала
Та де тепер його знайти?
В саду заснуло безтурботно
Укрившись казкою Бабусь
Немов замріяне полотно
Малює сон йому Дідусь.
Тепло Мамусі зігріває,
Дарують затишок слова.
Мамуся долю розшиває,
В яскраві квіти пелена.
Дитинство сонно позіхає
Не боячись нічних примар
Лиш Батька голос долинає
Тікає лихо крізь димар.
Як добре там, у ті хвилини
Коли всі поряд у сім'ї
Найбільше щастя для людини
Це рідний вогник у вікні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576915
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2015
Не нав"язуй мені - думку свою,
Не нав"язуй мені, що любити мені,
Що красиво що ні, і що бачить в вікні,
Не нав"язуй мені, не нав"язуй мені!
Не нав"язуй мені! Ти що Бог цих світів?
Ти що янгол небесний чи володар вітрів?
Ти що знаєш як треба, ти що знаєш як буть?
Чи можливо пізнав древніх літер всю суть?
Не нав"язуй мені, бо я знаю сама,
Хто кохання моє і де доля моя,
Який колір іде і що слухать мені,
Не нав"язуй мені! Не нав"язуй мені!
Ти в піжонстві своєму загубився вже сам
І мене хоч втягнути в цей манірний бедлам.
Я ж не та, так і знай! Я не буду як всі!
Я відстою той світ, що розквіт у душі!
І не хай всі кричать, посміхаються зло,
Я пройду крізь роки, бо мені всеодно,
Вже нестати як всі, тай не хочу мабуть,
Головне пронести крізь життя свою суть!
P.S. Вже пробачте за риму скупу і малу,
Та кричала душею крізь свідомість твою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572809
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2015
Чи осінь чи весна, уже не розібрати,
Лиш мокрі віти стукають в вікно.
І вранці так не хочеться вставати
Та ввечері не спиться всеодно.
І хочеться тепла, та мряка все ховає,
Похмуро хлипає асфальт.
Й про те, що тиждень як весна гуляє
Дізнаємся хіба з рекламних шпальт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567727
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2015
Я хочу вміти цінувати
Той кожен день, ту кожну мить,
І у буденності шукати
Тепло хвилин, що окрелить.
Я хочу бачити натхнення
В простих речах, а не зірках,
Я хочу карбувати серцем -
Цю кожну мить в своїх очах.
Я хочу щирістю сказати
Усім хто цінить лиш свята,
Що кожен день - це стукіт серця
Твого безцінного життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561760
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2015
Я хочу побігти полями,
У лісі глухім загубиться,
Я хочу летіти снігами,
У полі яснім колоситься.
Я хочу знайтися у квітці,
Із краплею в небо підняться,
Пірнати лататтям у річці,
У вирій із вітром податься.
Я хочу малюнком зимовим
На шибці твоїй красуваться,
Я хочу промінням ранковим
До тебе у серце ввірваться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2015
У зорях ранкових тебе відшукаю,
І сонячним днем тобі посміхнуся,
І вечером теплим тебе обіймаю,
А темною ніччю у снах покажуся.
До тебе прийду я дзвінкою весною,
І квіткою сонця для тебе вберуся,
І літом яскравим ми будем з тобою,
Осіннім дощем мов коханням нап"юся.
До тебе, коханий, прилину зимою
І снігом криштальним впаду в твої руки
І буде в нас вічність на двох із тобою
Не буде ні зла, ні образ, ні розлуки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553024
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2015
Як хороше поряд з тобою
Забути про всі негаразди
І бути лиш просто собою
Без масок, брехні і лукавства.
Я хочу з тобою летіти
Між хмари щоденних ілюцій,
Я хочу з тобою пірнати
У вирі солодких дискусій.
Я хочу лиш просто любити
Зітерши слова недовіри,
Я хочу з тобою прожити
Життя у коханні і мирі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2015
Метелиця за двором
Срібно-білим полотном
Застеляє все навкруг
І дерева, й поле, й луг.
І то в поле полетить,
То хатки закушпелить,
То побачить дітвору
І насипле їм сніжку.
12 років
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2015
Хто не був у Полтаві – той нічого не знає,
Той не бачив природу, яка оживає,
Як ліс, і долини, і трави,
Лиш стомлене сонце за поле сідає –
Полуду буденну із себе зкидає.
І вже не дерева, а Мавки лукаві,
Танцюють, співають до себе гукають,
Холодом нічі усе пеленають.
Із річки повстали красуні Русалки
Зеленії коси з латаття і гальки.
А місяць сміється і річку ласкає
Красуню Русалку давно він кохає.
Здригнувсь очерет, осока затримтіла,
Вода мов жива, вода закипіла,
Із неї піднявся сам Водяний.
Криком сови озивавсь Лісовий –
Мохом оброслий, кремезний, старий.
Над полем блукав Польовик стоколосий
Пшениця, жита – усе він покоси
Лиш тільки впадуть світанковії роси...
Яких тільки див не зазнає Земля
Коли у Полтаві нічка гуля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552704
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 18.01.2015
Надії навіть вже нема,
Розтанула вона в зневірі,
Але невже вона коха,
Невже не зрадить свої мрії.
А біля неї новий пан -
Він і цілує і голубить,
Та у очах її обман
Бо лиш одного вона любить.
А він поїхав навіка
За сотні миль вже рідні очі,
Її вбиває самот,
Вона в обійми його хоче.
І знов в дівочих молитках
Які лиш Бог один читає
З гіркой сльозою на очах
Та все ж вона його кохає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2015
Крила вечір опустив за моїм вікном,
Й ненароком розгубив сни всі за двором,
Жодного він не зоставив мені в подарунок -
Жди тепер, мов дівчино ночі поцілунок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552184
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.01.2015
Люблю, коли сонечко всміхається яскраво,
Не плаче хмарка проливним дощем,
А вітерець подмухує ласкаво
І грається із сонним деревцем.
Люблю, коли квітують яблуні -
Набряклі бруньки стають квіточками
В долині загудуть перші джмелі,
Весняний дзвін розноситься лугами.
І де б красу побачила я цю
Я б жила я не Україні,
І де, б я чула мовоньку свою -
Ну звісно, звісно тут на Батьківщині.
14 років.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551937
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.01.2015
Весна прийшла на Україну,
Сніжок водичкою побіг,
Клекочуть гуси на Вкраїну
З далеких і чужих доріг.
Летять вони на Батьківщину
Де їх чекать гніздечка,
Тут зацвіте сніжком калина
І звиселить малі серця.
Отак і ми на Батьківщину
Прилинемо колись,
Щоб подивитись на хатину
Що проводжала нас кудись.
Когось у місто бистрохоже,
Когось в країноньку чужу,
Та не забуду Батьківщину
Як тата й матіньку свою.
13 років.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551930
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2015
Зима приносиль силу,
Для мене це життя,
Без неї я загину,
Без неї я не я.
Так довго я чекала
Той перший-перший сніг,
Небес благословіння,
Що падає до ніг.
І от я оживаю
Під подихи зими,
Немов сама кружляю
З сніжинками танки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2014
З останніх сил чекаю перший сніг -
Прохолода освятить землю -
І засиплить він сотні доріг,
І зоставить єдину мою...
Ту єдину, яку я топтала,
Все життя не жаліючи сил,
Наче птаха до сонця злітала,
Не боялась обпечених крил.
Я летіла незнаючи болю
Через сітки образливих слів,
І надію тримала як зброю
Залишаючи тисячі днів.
Я дорогу топтала босоніж -
До крові уже стерті ступні,
І здавалось навкруг лиш безпоміч
Та Зима шепотіла: "Іди!".
Дужу силу підтримка та мала,
Піднялася на ноги з колін,
І натхненно я світу сказала -
"Лише ціль і нічого в замін!"
З останніх сил чекаю перший сніг -
Прохолода освятить землю -
І засиплить він сотні доріг,
І зоставить єдину мою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540285
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2014
Цілий день я загрібала,
Мамі з садом помогала.
Бо в чистенькому саду,
Яблук буде досхочу.
Ми у кошик їх зберем,
І бабусі понесем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538096
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.11.2014
В любов не вірю, я не вірю,
Не врятувала вона нас,
А я ж в обіймах твоїх мліла,
А я ж кохала в перший раз.
Та в мене ти його забрала,
Моя ти доленько сумна,
Навіщо я його кохала,
Навіщо я твоя була.
Та врешті-решт усе зітліло,
Усе пройшло уже прости,
Любов для мене вже не мила,
Не милий світ і навіть ти.
Тепер живу я з пустотою,
Із болем в серці - та вже хай,
Любов для мене стала тьмою,
І я скажу: "Любов прощай..!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2014
Рано вранці на вікні,
Квіти квітнуть чарівні,
Всі сріблясті із перлинок
Наче іграшки з ялинок.
Хто ж нам їх подарував?
То ж мороз намалював!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537123
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.11.2014
Вже забуваються слова,
Обійми ніжні й сподівання,
Надії навіть вже нема,
Усе стера розчарування.
А ти ж подобався мені,
Та ні - тебе я покохала,
А що залишилось в душі -
Розбите серце як примара.
Ти зрадив все, усе розбив,
Невже не жаль тобі любові,
О мій коханий, ти ж просив,
В твоєму бути лиш полоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2014
О осінь, осінь, я боялась
Твоїх холодних вечорів,
А ти мені лиш усміхалась
І кутала у подих днів...
І страх минув, лишилась тиша,
Натхнення, мрії і слова,
І я уже не та - я інша,
І навіть осінь зігріва...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536993
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.11.2014
Зимо, зимонько, зима,
Ти красуня ще й яка,
Ти засклила всі ставки,
Замела сніжком ярки,
Застелила всі дороги -
Подивись, які пороги,
Запросила снігурів
До засніжених лісів.
10 років
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536499
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2014
Коли вже ніч, все спить безчутно,
І навіть місяць вже дріма,
На дворі тихо і безлюдно -
В кімнаті я сиджу сама.
В свої обійми тиша кута,
В душі шкребеться самота,
І хочу я її жбурнути
Та сил у мене вже нема.
Вже сон у очі зілля сипи,
Вже треба спать, а я не сплю
І лиш на дворі шепчут липи
Про те як я тебе люблю.
А ти десь там в дзвінкому залі,
Можливо з іншою ідеш,
А я сама сиджу в печалі -
Із фото посмішку ти ллєш.
Пора б тебе уже забути,
Пора б сказать тобі прощай,
А я не можу так заснути
Не цілувавши фото край.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2014
Був у нас маленький Ося,
Гарне, миле цуценя.
Та минула друга осінь -
Підросло наше маля.
Міцні лапи, гострі зуби,
Гавка холод пробіга,
І боятись він не буде
Сам тепер усіх ляка.
Він для всіх страшна машина,
Лютий звір, годі й казать,
Лиш для мене мов дитина,
Можна гладить, обіймать.
І зубів я не боюся,
Гострі кігті не страшні,
Він для мене просто Ося -
Миле цуценя в душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534527
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 03.11.2014
Кувала зозуля і грім гоготів,
В саду шепотіли осики,
Замріяний дощик напевно хотів
Умити красуні гвоздики.
Чекала дощу розпашіла земля,
Несміючи навіть дихнути,
Для неї він був еліксиром життя
Обіймів його не минути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2014
Метелик літає
На квітку сідає
На трави, на лави,
У повітрі як квіти
Метелики самоцвіти.
Гарненькі, жовтенькі,
Великі, маленькі,
Метеликі веселенькі.
Літають співають
На сонечку грають.
9 років.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2014
Літо прийшло,
Наказ дало,
Щоб, всі троянди і гвоздички -
Розтуляли свої личка,
А малини і жоржини
Червоніли як калини
«Розстеляйте, - каже Літо, -
Наші квіти первоцвіти!».
9 років.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2014
Тихо у тумані осінь моросить
І листок осінній на землі лежить,
А берізка скинула золоте вбрання
І гілля безлисте сумно опуска.
12 років.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532511
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.10.2014
Січень - починає рік,
Пише на шибках відлі́к.
Лютий, як ніхто лютує,
Кригу на річках мурує.
Березень - ламає кригу,
І гука сестру Відлигу.
Квітень - квітне квіточками,
Голубіє пролісками.
Травень - травкою розшиє,
Ніби килимом укриє.
Червень - ту травичку зросить,
І в стіжок її покосить.
Липень - липи заквітує,
Дітям меду подарує.
Серпень - овочі зростить,
І гайне лани косить.
Вересень - із квіточками,
Біжить в школу з діточками.
Жовтень - листя розфарбує,
І у вирій помандрує.
Листопад - дощем поллє,
І листочки всі зірве.
Грудень - випустить сніжинок,
Танцюристок-балеринок.
11 років.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532503
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2014
Крізь призму образи на тебе дивлюся,
Вона розсікає любов на шматки
Вони наче лезо об них поколюся
Якщо не попросиш пробачення ти.
Якщо не обнімиш ти ніжно приніжно,
Якщо не почую бажані слова,
То зникне, зів"яне і щезне безслідно
Любов що і так в душі ледь жива.
Мені ти приснишся в жадану годину
А синії очі неначе дурман,
Та все ж випиваю останню краплину
Образи-отрути "солодкий нектар".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2014
А от і осінь приблукала
З густого лісу до села
І вміло все розфарбувала -
Дерева, груші і поля...
І все навкруг заяскравіло
Червоне, жовте мов пожар
І лише сонечко тмяніло,
Немов у нього вкрали жар.
А там і хмари покотили
У синьо-чорному вбранні,
І жалібно десь кликотали
Останнім кликом журавлі.
І жовті барви вже зітліли,
І вже не радують серця,
І лиш калина червоніла,
Посеред поля край села.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532242
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.10.2014
О літо, літо зачекай,
Я хочу бігти із тобою.
Туди, де синій небокрай,
Туди, де ніч не час поко́ю.
Туди, де вечір всіх п"янить,
Туди, де квіти мов із раю,
Туди душа щораз летить,
На тебе літо я чекаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2014
Мрійлива верба огортала
Поставу у сірую мглу
І бережно роси збирала,
Що вечір поклав у траву.
І коси свої прикрашала
У ті вечьорові скарби,
І довго в струмок поглядала,
Немов у люстерко згори.
До неї зоря усміхнулась
І тихо шуміла трава,
А сонная ніч підкрадалась
До трав, до вебри, до села.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532000
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.10.2014
Обвиті вітром хмари
І неба синєва -
Над полем простягали
Своїх вітрил края.
І свіжість небосхилу,
Що линула із хмар,
Життю давала силу,
Розгонячи примар...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531821
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.10.2014
Червоне яблуко упало -
То наче сонечко моє,
Куди ж ти, літечко кохане,
Ти зачекай, зажди мене.
Куди ж ти знов летиш бездумно,
Немов той вітер край села,
А я біжу, біжу та марно,
Тебе і сліду вже нема.
А як же мрії, наші мрії,
Що вечір нам нашепотів,
Натхнення, зорі? - Буривії!
Ти по собі лиш залишив.
І вже туман спустивсь над лісом,
І плавно суне до ріки,
То не туман, а то завіса,
Завіса осені, прости.
І знов в холодний день осінній,
Вмостившись м"яко край вікна,
Я знов згадаю тепле літо,
Я наче з ним і небула.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531782
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.10.2014
Я чула шепіт трав у себе під вікном
І ще десь пташка заспівала,
Гуляла нічка під вікном
І тиша в саду спала.
Цієї ночі спало все
Й негода задрімала,
З мого вікна я чула й те
Як квітка позіхала.
Чудовий день, ще краща ніч,
Коли все спить довкола,
Й пухнастий кіт заснув у ніг
Й не мовить а ні слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531774
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.10.2014
Осіннє сонце вже не гріло,
І ледь ласкаючи щоку,
Враз нагадало мені літо
Прекрасну пору неземну.
І хвилька смутку промайнула,
В моїх замріяних очах,
І я не наче враз заснула
І полетіла по світах.
Та щось збудить мене хотіло
І промайнуло по щоці,
Відкрила очі, подивилась,
А гість лежить вже на землі.
Пожовклий, скручений, дірчавий,
Під подих вітру він злетів,
Несміло глянув мені ввічі
І усміхнувсь і зашарів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531572
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.10.2014
Насунула ніч на хати
І треба лягати вже спати,
Та сон заблукав по дорозі
Й вмостившись заснув в верболозі.
А я його стала чекати,
Раз у раз у вікно поглядати,
А його все не було
Тільки нічка зітхала в вікно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531383
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.10.2014
Замуркоче котик тихо
Проганяючи все лихо,
За вікном метуть завії,
Поличю я з ними в мрії,
Де жива моя Бабуся
Тихо-тихо притулюся
І ледь-ледь прошепочу
«Як же я тебе люблю...»
14 років.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531330
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2014
Ще ніби літечко було,
Ще було тепло все цвіло
І ще коти по під хатами
Лежали боки вигрівали.
На небі ще були хмарки
Такі біленькі і легкі
Неначе то з осики пух -
Злетів і полетіву луг.
Й душа від того тріпотіла
І до небес злетіть хотіла,
Та щось утримало її
І залешило на Землі.
13 років.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531325
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2014
Ми будем їхати додому,
Хай ніч шкребеться у вікно,
Хай сипле сон, жбурляє втому
Та ми і зорі заодно.
І от уже міста милькають
Яскравим вогником в вікні,
Ліси суворо пропливають,
Сміються мавки польові.
Долини вкутавшись в тумани
Вже тихо сплять під шепіт трав,
А ми все їдем без угаву,
Щоб ранок нас не наздогнав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530907
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2014
Гримотіла гроза, лютувала,
Заливаючи землю дощем,
Вітром сильним із шляху змітала,
Непокірних рубала мечем.
Кожна квітка й травинка пригнулась,
Сколихнулись столітні дуби,
Злива чорним крилом простягнулась,
Не жаліючи тони води.
Лютувала гроза, гримотіла,
Лють її відчували з даля,
Й не помітно для всіх відступала
Ген у даль де і ще не була.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530899
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.10.2014