| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Неужели все будет еще хорошо?
Неужели не зря я страдала?
Неужели все, как должно было быть,
Так когда-то и станет?
Неужели и правда есть Бог на Земле?
Неужели предел есть страданьям?
Неужели смогу я когда-то забыть
То, что было для нас неслучайным?
Неужели расступятся горы и реки?
Неужели моря станут рядом?
Неужели для нашей с тобою любви
Не страшны никакие преграды?
Да. Может нет.. Или все-таки да?
Ведь случайности закономерны.
Хотя нет, не поверить мне никогда,
Что все мысли мои эти верны.
23.11.2009
п.с. бога нет
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564912
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.03.2015
Хочется взлететь, но не лечу.
Хочется кричать, но я молчу.
Просто молча хочется уйти.
Но сама ведь понимаю - не могу.
Долго я жила одним тобой.
Долго я сидела у окна
И смотрела на одну звезду.
Чувствуя лишь только: я люблю.
Шла зима, весна и снова лето.
Но оно не принесло ответа.
Лишь во лжи запуталась сильнее,
Но уйти я снова не сумела.
Ты не со мной. Но я всегда с тобою.
Ты жил, живешь во мне и будешь жить.
И как бы я хотела стать другою.
Такой, кого ты смог бы полюбить.
22.11.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564911
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.03.2015
Загострений біль десь у грудях. До жаху розхитані нерви. Скло в очах. Викиди крові в мозок.
Посмішка. Коли вона щира, то збиває з ніг. Погляд. Коли він справжній, то проникає в душу. Дотик. Коли він ніжний, то лоскоче десь в області сонячного сплетіння.
Депресія. Різка зміна настрою. Віддалення від оточення. Замкненість в собі. Постійна потреба в увазі та розумінні.
Розмова. Тепла, як чай в зимовий вечір. Прогулянка. Весела, як веселка після дощу. Правдивість. Подарунок після потоку лестощів.
Чому? Бо така її любов.
Вона така одна. Особа клонуванню не підлягає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527246
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.10.2014
Темне, майже чорне волосся. Очі, які змінюють свій колір в залежності від настрою. Такий дитячий і в той же час мудрий погляд. Премила посмішка, від якої важко відірватися. Так, це вона. Та, котру ти так кохаєш. Та, котра не кохає тебе. Хтось на небесах захотів, щоб ви зустрілися. Бажання долі - закон. Та який сенс? ВОна побавиться з тобою, неначе з цікавою іграшкою, та все колись набридає. Ти ж будеш страждати завжди. Йтимеш у неї на повідку, як слухняне цуценя і радітимеш будь-якому прояву заохочення з її боку. А врешті-решт просто заплутаєшся, де твоє власне "я", а де її думки та бажання. Невже ти хочеш цього? Невже хочеш перетворитися на німу тінь, не здатну на виявлення емоцій та почуттів? Впевнена, що ні. Тоді навіщо ти робиш все для цього? Навіщо знищуєш себе? Кохання будує щось нове в серці, а не вижимає його, як лимон. Кохання дарує крила, а не відбирає їх. Кохання додає смак до життя, а не переперчує його. Кохання - це промінь світла, а не двері в Аїд. Так навіщо ж ти отемняєш його? Навіщо перетворюєш на суцільне страждання? Вона ніколи не кохала і навряд покохає. А ти... Та й ти не кохаєш.
27.01.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527241
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.10.2014
Чорне і біле. Інь та Янь. Такі різні і в той же час завжди разом. Їх неможливо уявити один без одного. Протилежності притягуються, та не в нашому випадку. Ми ж, навпаки, як дві позитивно заряджені частинки, постійно відштовхуємося один від одного. Складається враження, що між нами непроникна стіна. Ми намагаємося її перелізти, проте нічого не виходить. Часом здається, що ось-ось і перешкода залишиться позаду, але в останній момент ти падаєш назад. Так, саме ти. Я вже давно сиджу на верхівці і чекаю на тебе. Надія все ще теплиться в мені, хоча я і давно знаю, що вона марна. Можливо, колись ти все-таки зможеш переступити через себе і дібратися верхівки. І ми спробуємо стати, як Інь та Янь, як чорне і біле. Правда, невідомо, чи буду я все ще чекати.
6.02.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525119
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.09.2014
Ти пішов, залишивши надію на повернення. Але не дотримав слово і зник назавжди. Серце моє кожного дня безліч раз дякувало тобі за це. А душа, зім'ята та зіпсована, ніяк не могла зрозуміти, що коїться. Чому так, аж до болю, легко? Чому складається враження, що в будь-який момент здіймешся у повітря? Не дивлячись на, здавалось би, прекрасність цих відчуттів, їй це не сподобалося. Моя душа звикла до страждання, до болю, до плачу по ночам. Зараз же все стало надто нецікаво. Загадкові все-таки створіння люди. Коли все погано, їм не подобається. Коли ж, навпаки, справи йдуть вгору - вони знову шукають відро дьогтю в ложці меду.
Я неправильна і постійно роблю неправильні речі, через які потім шкодую. Та зараз я точно знаю, що мені потрібно і благаю лише про одне: повернись! Прошу тебе, будь ласка. Тільки тоді, коли ти присутній в моєму серці, я живу повним життям. І зараз мені тебе не вистачає. Виправдай хоч одну надію. Повернись...
28.01.2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525114
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.09.2014
Зів'яле листя, фото на столі,
Стакан портвейну, стиснутий в руці.
Доріжки сліз і стомлене лице
Думки з'їдають всю мене живцем.
І кожен вечір все одне і те ж.
В собі я не знаходжу клятих меж.
Думки чомусь про все і про нічого
Й шляху уже давно нема легкого.
Боротись проти долі я не буду,
Та мрії й сни свої ніколи не забуду.
я без надії буду сподіватись,
Що без взаємності не будеш ти кохатись.
Стакан порожній, сліз уже нема.
В душі і за вікном все та ж зима.
Дивлюсь на твоє фото і сміюсь.
Тепер я вже нічого не боюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524410
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2014
Прости за мою глупость, прости за вспышки гнева,
Прости за "эффект спички" и сьеденные нервы.
За многое прийдется тебе еще прощать, и слезы лить, й проклятия кричать,
Молчать, не спать, и по вокзалам вместе ночевать.
Я дифирамбы петь не буду,зачем, ведь не умею,
А покурить вот можно, а вдруг, когда дотлеет
Ну мой табак вонючий, и стих напишется,
И мысли выльются и мозг из сердцем свидятся?
А вдруг, а может, если - как мне слова эти осточертели!
Ведь прям, как в детстве, с боку в бок качели.
Окаченели руки от страха, что же будет, а вдруг, а если, может -
Забудь эти слова. Забудь о том, что гложет.
Мы встретились, и пусть романтикой там мало пахло
(Скорее дрожжами и хмелем), захмелели, в стену влетели,
А в космосе в то время из двух пазлов сложилася вдруг цельная картинка.
И я пускай опять не очень романтично, тебя поцеловала вполне реалистично.
Мы вместе. И запомни: отдельно нас не будет.
Я буду для тебя всегда такой, что любит, и что с утра розбудит,
Что ужин приготовит, конечно, успокоит, и да, друзей всех споит.
Забудь слова "а вдруг, а если", ведь нам Судьба сказала: "Ребята, вместе вы навечно!".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524409
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.09.2014