| Сторінки (1/27): | « | 1 | » |
Інколи тобі просто хочеться померти.
Згнити десь у лісі, де ніхто не знайде.
Пройти повне коло, а чи можливо
стати знахідкою археолога,
що тебе обов'язково вивчить і прокласифікує.
Кожну кісточку, одну за одною.
А потім збере й відправить до музею,
щоб інші теж стали
свідками твоєї стародавньої смерті.
Інколи тобі так хочеться померти.
Стати вічністю без імені й назви.
Розкластись на елементарні складові,
що будуть добривами
для безлічі кращих життів.
Інколи
ти просто забуваєш
про свій всепоглинаючий страх смерті.
復活身
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771058
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.01.2018
Загорнися із ним у тоненьку вуаль
І поволі ковтни трохи диму з повітря.
І міцніш обійми той священний грааль,
Що у со́бі навічно поклялась леліти.
Він заплаче. І знов над руїнами болю
Тихо Бог промайне у полеглій душі.
Я кричу і шепочу, й тремтяче говорю,
Бо ми всі стоїмо на прощальній межі.
Цілий світ заступили темрява й зорі.
Серед неба спалахують квіти гармат.
Потопа наше щастя в глибокому морі.
Поховального дзвону вже чуєм набат.
復活身
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638804
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 26.01.2016
Давним-давно жили на світі люди,
що над усе любили свій нарід.
Але біда постукала у двері
і плач страждань її не зупинив.
І Бог хотів тоді для них рятунку,
але не вмів спинити смерті хід.
Тому і вирішив забрать до себе
усіх хто вірив і любив.
復活身
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586636
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 10.06.2015
Вкрите хмарами небо стиха плакало дощем. Він шелестів у кронах дерев, поміж травою і на сірих стінах будинків закинутого селища. Поіржавілі хвіртки рипіли від подувів вітру. Дощ моросив і огортав легким ореолом дівочу фігуру, що стояла на комині одного з будинків, накритого червоною черепицею. Вода стікала по блідому обличчю і волоссю кольору морської глибини. В її очах плавали хмари, а погляд впирався у розмоклу землю. Дощові струмочки укрили обличчя, і ніяк не можна було збагнути, чи це просто краплі, а чи гіркі сльози. Селище мовчало і лиш шум води, що лилась на землю відлунював у його закутках.
"Цей світ було сплюндровано…"
* * *
Спокій в одну мить був зруйнований вибухами снарядів, а разом з ними прийшла жорстокість. Люди пішли проти людей. Не люди – монстри. Вони руйнували, мучили й вбивали. Вони не мали жалю в своєму серці. Не люди зовсім. Монстри без душі. Вони прийшли у світ, щоб знищити його.
* * *
Вона ховалась у підвалі дому. І кожен шерех змушував тремтіти.
Хотілось їсти.
Відлуння вибухів неначе стихло. Вона наважилась відкрити двері.
Тихий шелест кроків перебігав від одного сховку до іншого.
Занадто захопилась. Удар. І тихий біль в потилиці.
* * *
Вони знущались. Це вже було навіть звично. Але сплюндроване тіло все ще тремтіло від страждань. І так хотілось тиші.
Мотузка обіймала шию. Кисень закінчувався. Темрява перед очима. Бридкий регіт востаннє донісся до вух.
* * *
Захмарені очі звели свій погляд до неба. Дощ ставав все сильнішим. Але руїнам було байдуже. Вони вже мертві й більш не оживуть. Фігура зістрибнула на дах і поволі пройшлась по черепиці. Вона простягнула руки у небо немов бажаючи обійняти все довкола. Тихий подих зірвався з вуст і сльози втонули в дощі. Обважнілі від вологи крила декілька раз ударили по повітрю. І хоч пір’я було вщерть мокре, але дівчина змогла здійнятись вгору. Іще один погляд на землю. Вона скоро полетить звідси, а світ і далі чекатиме свого кінця, тонучи у нескінченній зливі.
復活身
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586634
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.06.2015
Посеред міста, вкритого тріщинами та буйною рослинністю, лунко гула тиша. Вітер гуляв по пустельних вулицях, час від часу відганяючи важкі сірі хмари від яскравого лику сонця. Крихітні промінчики, що прорвались до землі, заплутались у скуйовдженому кривавому волоссі. Вуста склались у трубочку і повітря вихопилось із грудей тихим свистом. Простенька мелодія розсипалась навколо, змушуючи тишу замовкнути. Один з промінчиків впав на обличчя, освітивши очі які колись грали яскраво-зеленою барвою, але зараз настільки втратили свій колір, що видавались прозорими. Юнак крутнувся на одній нозі, балансуючи на вершині монумента, що колись вражав світ своєю грандіозністю і завше збирав навколо себе людей.
"А це було справді епохальне місце…"
* * *
Гул натовпу на майдані заглушував усі інші звуки. Люди хотіли, щоб їх почули. Патріотичні гасла то тут то там вигулькували із загальної маси звуків. Усе було просто. Народ стояв і плекав надію.
* * *
Ніхто і не встиг помітити, коли все стало настільки жахливо. Крики, сповнені болю й страждань, пронизували повітря. Майданом ішла смерть у чорній формі. Люди втікали й ховались. Вони жадали жити і врешті-решт прокинулись.
* * *
Реальність вертілась, немов збожеволіла карусель. Бездушність ховалась у затінках дерев та на дахах будинків. Вона вистрелювала кулями у світ.
Липка червона кров заповнювала поле зору.
* * *
Юнак зітхнув і криво посміхнувся. Це місто було повне привидів свого колишнього життя і можна було упізнати їх усіх. Він звів бліді очі до неба, на якому нарешті змогло виборсатись з-під хмар сонце. Вітер м'яко гладив криваве волосся. Постать хитнулась назад і зісковзнула з вершечка монумента. Мить тиші. Зашелестіло пір'я. Величні крила розгорнулись за спиною. Змахнувши ними, юнак здійнявся над містом. Світ чекав свого кінця, а він прийшов, щоб провести його в останню путь.
復活身
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586404
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.06.2015
Небо обіймало землю теплими руками сонця. Хвилі, гнані грайливим вітром, котились по безмежному полю. Неподалік із страждальної землі випинався шматок будівлі. На самісінькому його вершечку височіла, хитаючись на пальчиках, постать. Її тіло було струнким. Злегка хвилясте волосся кольору сонячного снігу сягало плечей і делікатно обрамлювало бліде обличчя, на якому сяяли поцілунком небес очі. Погляд пронизував світ навколо. В ньому колихались краплі болю.
Сильний подув вітру огорнув постать, змушуючи одяг тріпотіти. Вона хитнулась і зістрибнула з руїн. Ноги, доторкнувшись до землі, зігнулись в колінах. Пучки пальців пройшлись по густій зеленій траві. Світ навколо буяв життям.
Гірка посмішка розплилась на обличчі.
"Земля, споєна кров'ю…"
* * *
Вогонь палахкотів у небі, пожираючи світ навколо. Було так боляче і важко. І невпинно-надоїдливий голос новин щодня повідомляв про нові смерті. Реальність конала в агонії війни.
* * *
Повітря розпанахав гучний звук і все навколо раптом зникло. Сліпуче сяйво враз накрило очі, забираючи із собою життя.
* * *
Тоді небо плакало дощем, а світ навколо – кров'ю. На розвалинах віри осідав тихий воєнний пил. І смерть спинилась лиш з останнім серцем.
* * *
Юнак звівся на ноги. Вітер колихав білосніжне волосся. Лагідні промінчики сонця зазирали у небесні очі. Погляд, сповнений іскорок суму, вкотре озирнув світ, що чекав свого кінця. Залопотіло пір'я і в повітря здійнялись два крила.
Ураганний порив вітру пронісся по полю. Постать зникла. На землю, поволі кружляючи, опустилось велике біле перо.
復活身
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585577
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.06.2015
Холод…
Раз за разом
у вікно шкребуться
старих дерев кістляві руки.
Скриплять по шибках довгі пальці.
Морок…
Грає вітер
мелодію старих кісток
у центрі темряви кімнати.
Співає хриплувато-мертвий голос.
Тиша…
Посеред ночі
танцює божевілля
загорнуте в са́ван блідий.
Застигла на щоці агонії сльоза.
Стогін…
Знов у небі
розквітло полум'я
укрите холодом світанку.
В плоть білосніжну вгризаються кулі.
Смерть…
Світ у полоні
тихого й чорного жаху
поміж розвалин віри людей.
Знов на війні завмирають серця.
復活身
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578621
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 03.05.2015
Місто сірих бетонів.
Тут лишень гул
Зранених сердець.
Місто бездушних бетонів.
Тут лишень шум,
Що сховає тебе.
Місто холодних бетонів.
Тут кожен самотній
Серед усіх.
Місто мертвих бетонів.
Тут світ єдиний,
А ти уже зник.
復活身
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578618
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 03.05.2015
Тануть за вікном ніжні вершки світанку. І хмари пливуть по небу, немов крем-брюле. Стиглий персик сонця от-от вигляне з-за обрію і заллє світ довкола м'яким коктейлем свого світла. Музика грає в моїх навушниках, тече крізь мозок, немов густезний малиновий джем. А за вікном прокидаються сірі бетони міста, і тиша плавиться, неначе карамель. Настав черговий ранок. Сьогодні самотність із смаком яблука, що хрумтить на моїх зубах.
復活身
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578466
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.05.2015
Холодний зимовий ранок. Пронизливий вітер свистить у щілинах, грає на них, мов на сопілках, свою божевільну мелодію. Він все намагається пробратись всередину, полоскотати своїм морозним подихом ноги, що виглядають з-під теплої ковдри. Але щоразу програє двобій обігрівачу, що стоїть на сторожі спокійного сну і старанно виганяє холод з квартири.
復活身
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578462
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.05.2015
Надворі вже гуляє злотокоса осінь.
Холодним вітром, що летить у далину,
Барвисто й радісно вона підносить
Пожовкле листя в синьооку вишину.
Танцює дощ по черепиці п'яно,
Осінню пісню грає на гілках.
Він із небес все ллє і в'яне,
І розквіта у крихітних струмках.
Гортає тихий вітер несміливо
Старої книги жовті сторінки.
І час від часу закида грайливо
Осіннього дощу маленькі крапельки.
А навкруги блакитно-сірий колір,
І до весни наступної неблизько…
Іде по вулиці червона парасоля,
Під нею йде руде дівчисько.
復活身
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578324
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.05.2015
Музика холодного світанку
Грає тихо в моїй голові.
Вона чека́ настання ранку,
Щоб стать міцнішою в теплі.
І стугонить вона у скронях
Із кожним новим промінцем,
Що грає на моїх долонях
Маленьким сонечка гінцем.
復活身
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2015
Я закриваю очі і вже нічого не бачу.
Я життя своє усе намарне трачу.
Я у цьому світі більш нічого не значу.
Я закриваю очі. Я знову плачу.
復活身
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548986
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2015
Місяць на небі, зорі танцюють
У звабній меланхолії ночі.
Тихо й поважно хмари гарцюють
І колихають стомлені очі.
復活身
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548984
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.01.2015
Я тону, тону, тону у навколишньому світі,
В думках людей, порадах і словах.
Невже ніхто не хоче зрозуміти,
Наскільки цінна зараз тишина.
復活身
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548707
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.01.2015
Я стою, бо не можу вже втікати
Від людей сповнених брехні.
Я мовчу, бо не можу вже кричати.
Дайте просто зникнути мені.
復活身
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548705
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2015
Життя – це щось прекрасне і щось вічне.
Життя це радість і життя це сум.
Життя є неповторне.
І таке просте,
але складніше за усі машини в світі.
Життя…
Життя це все.
Усе, що маєм ми.
Це те,
що лишень раз дано нам Богом.
Це те,
що ми повинні берегти.
Своє й чуже, і все життя на світі.
Життя безцінне і тому,
хоча воно й короткоплинне
і часто болем сповнене, авжеж,
ми маєм жить,
адже життя не буде,
без тих, хто цим життям живе.
復活身
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548562
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 03.01.2015
Холод, і на шибках іній.
Що надворі, те й в душі.
Ось настав вже ранок зимній,
І морозні почались вірші.
Я сиджу біля каміна.
П'ю какао, їм коржі.
Але я одна-єдина.
І нема тепла в душі.
Серце моє хоче буть зігрітим,
Вирватись з холодного життя.
Ні, не можу так отут сидіти.
Я піду шукати майбуття.
Сніг все сипле, вітер свище.
Я іду, блукаю у пітьмі.
Я так хочу полетіти вище,
Щоб побачить світло угорі.
А зима морозами укрила
Серце, заховавши у окови.
А душа до літа полетіла
В пошуках замерзлої любові.
復活身
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2015
Сонце сховалось за хмари.
Світ спохмурнів і затих.
Зникли усі, що кохали.
Все тут загине без них.
Адже тепер уже немає
Щастя, радості й тепла.
Наш світ поволі все вмирає.
Зостались в ньому лиш пусті слова.
Вони ширяють в небесах,
Вітри здіймаючи на ноги,
Щоб здути геть той сірий прах,
Яким укриті всі дороги.
Іще хвилина… світ вже зник.
Страшної не уникли люди кари.
І лиш сумний і тихий подих
Вітром злетів під хмари.
復活身
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548199
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.01.2015
Сонце встає з-за гаю й освітлює дерева, квіти та прозорий дзюркітливий струмочок. Освітлює засмучене обличчя юної дівчини. Вона сиділа тут усю ніч. Сиділа думала й мовчала. Сонячні промені заблищали у струмочках сліз, що течуть з її очей. Цей мовчазний смуток пробирає до глибини душі…
Сонце уже піднялось високо в небо, а вона й досі сидить. Біль душі ніяк не дає їй спокою. Вона все сидить і плаче у цьому тихому безлюдному гаї. Ніхто її не пожаліє, ніхто не розрадить. Минають години, за ними дні, а вона усе сидить і плаче… і ніхто не знає чому.
復活身
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548196
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.01.2015
Поглянь, яке усе прекрасне.
І сонце нам дає тепло.
Тут скаче зайченя вухасте,
А онде простяглось село.
І як така краса буває
Невидима для багатьох людей?
На жаль цього ніхто не знає.
Прокиньтесь, люди, егегей!
Адже вона така привітна:
Природа наша, вся Земля.
І доки сонце ясно світить.
Давайте берегти життя.
復活身
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547149
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.12.2014
Я дивлюсь на небо
Де літають птахи.
Думаю, що треба
Свої крила знайти.
Щоб могла полетіти
В височінь з птахами.
Щоб могла відшукати
Краї з вогнями,
Що палають просто неба
Не з руки людини.
Бо комусь так треба,
Щоб вони єдині
Маяком для тих були,
Хто як я на світ щоночі
Дивиться згори,
Знову опускає очі.
復活身
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547147
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.12.2014
Гріє мої руки
Сонячне проміння.
Чеше мої коси
Вітер височіні.
Гладить мої ноги
Зеленая трава.
Стеляться дороги
До мого села.
復活身
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546832
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.12.2014
Я неначе пташка
У синьому небі.
Я неначе квітка
На сірій землі.
Я у світі єдина,
І дивлюсь я на тебе.
Просто я неповторна,
І живу я для себе.
復活身
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546830
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2014
Це думка, слово й більш нічого.
І тут, у темноті оцій
Зустріла я тебе не випадково:
Ти той єдиний на землі,
Хто зрозуміє і полюбить
Мене єдиную таку
У світі, де всі злії люди
Ось тут залишили одну.
До того, самотиною блукала
У темряві своєї же ж душі.
Тоді я вже не знала,
Чи є добро ще на землі
Мені ніхто не посміхався.
Вважали божевільною усі.
А ти узяв і закохався.
Приніс любов в своїй душі.
Це думка слово й більш нічого.
І посміхаюся я знову.
Зустріла я тебе не випадково:
Бажала я лише любові.
復活身
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2014
Дощ за вікном
На цій землі
Падає знов
У світанку імлі.
Він знає, що було.
Він знає, що є.
Він знає, що буде -
Майбутнє твоє.
Він падає завжди.
Він падає вічно.
І все це насправді.
І все це логічно.
І ти лиш піщинка
У цілому світі.
Ти лиш людина,
Котрій дозволено жити.
復活身
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546130
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.12.2014
Чому ти не хочеш
Вийти на світло?
Чому залишаєшся
В тишині?
Чому ти не віриш,
Що ти не самотній?
Чому ти не знаєш,
Що в тебе є ми?
Чому ти не бачиш
Дружби й любові,
А бачиш
Саму лиш пітьму?
Чому розумієш,
Чому осягаєш
Тільки одну журбу?
Чому ти не знаєш,
Що в світі є щастя?
Чому відчуваєш
Лише своє горе?
Чому не кохаєш?
Кохання прекрасне!
Життя є важке
Без любові
復活身
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2014