| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
У тиші тактом лине кожен звук,
Позакутках луною виринає.
Пульсуючи краплинами стікає
Із серця кров"ю, що ледь вирвалось із рук.
Загоюються шрамами дірки,
У тих місцях, де пазурі тримали.
Безжалістно так, наскрізь проривали
Щоби не видався ні жоден стук.
Але не битися те сердце не уміло,
З усіх проріх все фарбою сочило
Жовто-блакитних, ясних кольрів
Ані Господь, ні диявол не спинив.
А фарба розливалась по парканах,
По автострадах і жилих містах,
Лилась рікою, навіть по стежках,
Собою триколори замивала.
У барвах хвиль пройнялася Земля,
За кожні сльози, що очей спіткали,
За кожну матір, що на сина ждала,
А він за нас віддав своє життя
За всі зруйновані хати,
За дні, коли не було ні тепла ні волі.
Жовто-блакитні фарби стануть морем,
На Богом даній і своїй землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521370
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.09.2014